Опубліковано 6 жовтня, 05:24 UTC · Оновлено 7 жовтня, 21:39

Розслідування Guardian: у липні-серпні з портів Південної Кореї до Росії вивезли понад 176 тис. тонн пального, зокрема підсанкційними танкерами

Аналіз портових записів і даних суднових трекерів, проведений The Guardian, показав, що у липні-серпні в кількох південнокорейських портах на сім танкерів завантажили понад 176 тис. тонн пального, переважно дизельного; ці судна здійснили 14 рейсів до російського Далекого Сходу. Три з семи танкерів перебувають під санкціями Великої Британії та ЄС. МЗС України підтвердило ці дані, а Сеул їх заперечує.

Головне

У липні-серпні з портів Південної Кореї на сім танкерів завантажили понад 176 тис. тонн пального, переважно дизельного; судна здійснили 14 рейсів до російського Далекого Сходу.
Три з семи танкерів — під санкціями Великої Британії та ЄС; один (Layla) перевіз загалом 57 тис. тонн дизелю двома рейсами з Ульсана до Владивостока 19 липня та 10 серпня.
Танкер Astoria (російський прапор, також під санкціями Австралії) 1 серпня завантажив в Ульсані близько 11 тис. тонн пального, заявивши Японію як пункт призначення, але пішов до Владивостока.
Танкер Chongchon на початку серпня прийняв близько 26 тис. тонн пального від Celeste I шляхом перевалки з судна на судно біля порту Йосу і вирушив до Владивостока, зазначивши Сінгапур.
У серпні Росія імпортувала морем понад 368 тис. тонн нафтопродуктів — у сім разів більше, ніж у липні, і це найбільший місячний обсяг від початку повномасштабного вторгнення; на Південну Корею припало близько 112 тис. тонн, або 31% (друге місце після Індії).
За даними Kpler, серед покупців пального — «Роснефть» (під санкціями Великої Британії, США, ЄС та Австралії) та нафтова група NNK, чий власник Едуард Худайнатов і компанія NNK-Oil перебувають під британськими санкціями.
Речник МЗС України Георгій Тихий підтвердив, що Україна має власні дані про постачання і в закритих дипломатичних каналах звернулася до Сеула по пояснення; 7 жовтня пресслужба президента Південної Кореї заперечила звинувачення і назвала їх «неприйнятними та недоречними».

Чому це важливо

За даними розслідування, у серпні на Південну Корею припало близько 31% російського морського імпорту нафтопродуктів — це друге місце після Індії, попри те що Південна Корея входить до G7 і формально підтримує санкційний режим. Три з семи танкерів, які перевозили це пальне, перебувають під санкціями Великої Британії та ЄС, що ставить питання про те, як санкційні судна можуть вільно завантажуватися в портах союзника. Постачання відбуваються на тлі різкого падіння власного виробництва дизпалива в Росії через удари українських дронів по НПЗ, тож імпорт із Південної Кореї фактично допомагає Росії утримувати військову машину. Підтвердження з боку МЗС України і одночасне заперечення Сеула перетворюють ситуацію на гострий дипломатичний конфлікт між двома країнами, які до цього підтримували одна одну.

Що сталося

Розслідування The Guardian на основі портових записів і даних суднових трекерів встановило, що в липні-серпні в кількох південнокорейських портах на сім танкерів завантажили понад 176 тис. тонн пального, переважно дизельного. Ці судна здійснили 14 рейсів до російського Далекого Сходу. Три з них — під санкціями Великої Британії та ЄС. Найбільший перевізник, танкер Layla, двічі йшов з Ульсана до Владивостока (19 липня і 10 серпня) із загальним вантажем 57 тис. тонн дизелю; під час другого рейсу він заявив як пункт призначення японську Ніїґату. Танкер Astoria під російським прапором, який також перебуває під санкціями Австралії, 1 серпня завантажив в Ульсані близько 11 тис. тонн пального, вказавши Японію, але попрямував до Владивостока. Танкер Chongchon на початку серпня прийняв близько 26 тис. тонн пального від непідсанкційного Celeste I шляхом перевалки з судна на судно на якірній стоянці біля порту Йосу, не заходячи в порт; заявленим пунктом призначення був Сінгапур, реальним — Владивосток. Імена власників і продавців пального встановити не вдалося, бо відповідних даних у південнокорейських портових реєстрах немає. За даними аналітичної компанії Kpler, покупцями були «Роснефть» і нафтова група NNK, а також NNK-Oil; власник NNK Едуард Худайнатов і NNK-Oil перебувають під британськими санкціями. У серпні Росія імпортувала морем 368 тис. тонн нафтопродуктів — у сім разів більше, ніж у липні, і це найбільший місячний обсяг від початку повномасштабного вторгнення; на Південну Корею припало близько 112 тис. тонн, або 31% імпорту (друге місце після Індії). Речник МЗС України Георгій Тихий під час брифінгу підтвердив ці дані і повідомив, що Україна звернулася до Сеула по пояснення в закритих дипломатичних каналах. 7 жовтня речниця президента Південної Кореї Кан Ю Чжон відкинула звинувачення, назвала їх «неприйнятними та недоречними» і заявила, що офіційна торговельна статистика не фіксує експорту нафтопродуктів з Південної Кореї до Росії. За словами аналітика CREA Ісаака Леві, такі поставки підривають і санкційний режим, і підтримку України з боку Південної Кореї.

Як про це пишуть українські джерела

Усі шістнадцять джерел у добірці — українські, і кожне подає постачання пального з Південної Кореї як встановлений факт. Українські медіа фокусують увагу на цифрах Guardian, деталях щодо підсанкційних танкерів Layla, Astoria і Chongchon та частці Південної Кореї в серпневому російському імпорті. Центральними спікерами в українському висвітленні є офіційні голоси Києва — речник МЗС Георгій Тихий, уповноважений із санкційної політики Владислав Власюк і ГУР Міноборони, — які представляють торгівлю як проблему обходу санкцій, що допомагає Росії компенсувати наслідки ударів по її НПЗ. Кілька українських заголовків прямо наголошують, що Україна «офіційно підтвердила» постачання. Поряд із цим українські ЗМІ висвітлюють і спростування з боку Сеула, і паралельний конфлікт довкола передачі двох північнокорейських полонених, подаючи позицію Києва, що жодної угоди про конфіденційність із Сеулом не існувало.

У чому розходиться висвітлення

Ствердження про постачання пального з Південної Кореї до Росії: українські медіа, The Guardian і західні аналітики підтверджують ці дані, тоді як офіційний Сеул їх заперечує. 7 жовтня речниця президента Кан Ю Чжон назвала звинувачення «неприйнятними та недоречними» і заявила, що офіційна торговельна статистика за серпень 2025 — серпень 2026 року не фіксує експорту дизпалива, бензину чи авіаційного пального з Південної Кореї до Росії. Окрема суперечка стосується передачі двох північнокорейських полонених: Сеул стверджує, що Україна порушила домовленість про нерозголошення і що саме українська сторона наполягала на конфіденційності; українські ЗМІ з посиланням на джерело в ОП заперечують існування такої угоди. Крім того, більшість джерел називають обсяг липнево-серпневих постачань «понад 176 тис. тонн», але в одному з матеріалів для того самого періоду вказано «понад 150 тис. тонн».

Передумови

Південна Корея з 2022 року підтримує Україну: у 2023 році Сеул пообіцяв виділити 2,3 млрд доларів переважно у формі кредитів, а також надавав гуманітарну допомогу і нелетальне військове спорядження — шоломи, бронежилети, машини для розмінування; водночас Сеул дотримується політики не постачати летальну зброю країнам у стані війни. За даними Міжнародного енергетичного агентства, у червні обсяги переробки на російських НПЗ впали до найнижчого рівня за понад 20 років, а виробництво дизельного пального скоротилося майже на 30% у річному вимірі; українська розвідка пов'язує це з ударами дронів по російських нафтопереробних заводах. Торгівля пальним через підсанкційні танкери, схоже, не порушує законодавство Південної Кореї, оскільки власні обмеження Сеула проти Росії зосереджені на експортному контролі промислового обладнання, електроніки та транспортних засобів, а не на паливі. 23 вересня президент Володимир Зеленський під час Генасамблеї ООН заявив, що Україна передала Південній Кореї двох військовополонених із КНДР; 24 вересня президент Південної Кореї Лі Чже Мьон звинуватив Україну в порушенні домовленості про нерозголошення цієї передачі.