Суперечка Києва та Сеула через розголошення передачі двох північнокорейських полонених

Чому це важливо

Інцидент рідко виводить у публічну площину розбіжності між Україною та одним із ключових донорів нелетальної допомоги щодо поводження з чутливою інформацією про полонених. Суперечка порушує питання про норми дипломатичної конфіденційності, коли одна зі сторін робить публічну заяву на міжнародному майданчику. На тлі поглиблення участі Північної Кореї у війні Росії проти України епізод може вплинути на ширші відносини між Сеулом і Києвом та масштаб гуманітарної підтримки.

Що сталося

23 вересня 2026 року президент Володимир Зеленський під час виступу на Генасамблеї ООН у Нью-Йорку повідомив, що Україна нещодавно передала Південній Кореї двох північнокорейських військовополонених, захоплених у Курській області Росії у 2025 році. Зеленський зазначив, що північнокорейських військових важко взяти в полон живими, і один із них при спробі полону намагався вчинити самогубство.

За даними Сеула, Київ заздалегідь поінформував Сеул дипломатичними каналами про намір згадати полонених у виступі, попри попереднє взаєморозуміння про нерозголошення. 24 вересня президент Південної Кореї Лі Чже Мьон, який перебував із державним візитом у Мексиці, написав у X, що розкриття інформації викликає «глибокий жаль» і є порушенням домовленості про конфіденційність; питання репатріації він назвав «надзвичайно чутливим» з наслідками для дипломатії, національної безпеки та ситуації на Корейському півострові.

Старший секретар президента Південної Кореї зі зв'язків із громадськістю Сон Гі Хон заявив, що саме українська сторона наполягала на конфіденційності через побоювання внутрішньої критики щодо втрати можливості обміну полонених, а Сеул погодився на це з міркувань безпеки, дипломатії та захисту полонених і їхніх родин. Сон Гі Хон назвав подальше заперечення Україною угоди «неправдивим» і таким, що «серйозно підриває» двосторонню довіру; Сеул вимагає офіційних пояснень і вибачень і розглядає можливість додаткових заходів.

В Офісі президента України заявили, що Україна не брала на себе зобов'язань не розголошувати інформацію про передачу, і що Південна Корея не вимагала від України зберігати деталі в таємниці. Радник з комунікацій Дмитро Литвин додав, що угоди про конфіденційність не існувало і що приховувати місце перебування полонених було б неправильно. 28 вересня МЗС Південної Кореї викликав тимчасового повіреного України Андрія Вєшкіна; перший заступник міністра закордонних справ Пак Юн Чжу передав «жорстку позицію» Сеула та закликав до офіційних пояснень і вибачень. За даними ЗМІ, питання переговорів міністра закордонних справ Південної Кореї Чо Хьона з Києвом щодо підтримки України Сеул розглядає як окреме і не пов'язане з цим інцидентом.

Як про це пишуть українські джерела

Українські медіа представляють заяву Зеленського на Генасамблеї ООН як повідомлення про факт передачі двох полонених і наголошують, що Україна не брала на себе зобов'язань щодо нерозголошення. Цю позицію підтверджують Офіс президента та радник з комунікацій Дмитро Литвин. Частина українських джерел, зокрема LIGA.net, повідомляє, що Київ вирішив не виводити суперечку у публічну площину і намагається залагодити розбіжності з Сеулом за закритими дверима. Українські матеріали також звертають увагу на виклик тимчасового повіреного Андрія Вєшкіна до МЗС Південної Кореї та вимогу Сеула про вибачення.

Як про це пишуть міжнародні джерела

Міжнародні ЗМІ, зокрема південнокорейські видання, Financial Times і BBC, подають інцидент у фокусі Сеула: Україна начебто односторонньо порушила угоду про конфіденційність, Сон Гі Хон вимагає вибачень і попереджає про можливі додаткові заходи. Іноземні оглядачі наголошують на внутрішньополітичному контексті — критиці Лі Чже Мьона з боку опозиції, яка звинувачує його у приховуванні передачі задля примирення з Пхеньяном. Паралельно іноземна преса згадує липневий пакет допомоги Україні на 100 млн доларів і підкреслює, що Сеул відокремлює цю суперечку від ширшої підтримки Києва.

У чому розходиться висвітлення

Сторони публічно розходяться в оцінці існування угоди про нерозголошення щодо передачі двох північнокорейських полонених: Південна Корея стверджує, що така угода існувала і була порушена, тоді як Офіс президента України заперечує існування угоди та стверджує, що Південна Корея не вимагала нерозголошення. Розходяться також описи попередніх консультацій: високопоставлений представник Блакитного дому каже, що Київ попередив Сеул заздалегідь і попросив поставитися до цього з розумінням, а Сон Гі Хон характеризує розкриття як таке, що сталося без належних попередніх консультацій. Крім того, Financial Times із посиланням на неназваного українського високопосадовця повідомляє, що на рівні президентів угоди про нерозголошення не було, і що в Києві вважали очікування Сеула дивними, оскільки тема обговорювалася публічно протягом літа.

Передумови

Двоє північнокорейських військовослужбовців були захоплені у Курській області Росії у 2025 році і стали однією з небагатьох конкретних тем у діалозі між Україною та Південною Кореєю. У травні 2025 року Сеул просив не включати північнокорейських полонених до списків обміну у форматі «1000 на 1000», а в червні 2026 року МЗС Південної Кореї заявило, що готове прийняти всіх захоплених Україною північнокорейських військових, які самі цього побажають, і виступає проти їх примусового повернення до Росії чи КНДР. У липні 2026 року Сеул оголосив пакет допомоги Україні на 100 млн доларів, розширивши попередню нелетальну допомогу (шоломи, бронежилети, медичне обладнання), зберігаючи при цьому давню політику не постачати зброю країнам, які ведуть активні бойові дії. За конституцією Південної Кореї всі корейці, включно з мешканцями КНДР, вважаються громадянами Республіки Корея. 17 вересня 2026 року Зеленський заявив, що Північна Корея відправила до Росії від 30 до 50 тисяч військовослужбовців, які здобули реальний бойовий досвід і пройшли підготовку.