Трамп підписав «закон Грема»: США отримали право на 100% тарифи для покупців російської нафти
19 вересня президент США Дональд Трамп підписав закон про посилення санкцій проти Росії та Ірану, названий на честь покійного сенатора-республіканця Ліндсі Грема. Документ дає американському президенту повноваження запроваджувати додаткові тарифи до 100% на товари з країн, які залишаються найбільшими покупцями російської нафти та газу. У Кремлі заявили, що підписання не сприяє «відновленню двосторонніх відносин» і мирному врегулюванню.
Головне
- 19 вересня 2026 року Дональд Трамп підписав закон Грема про санкції проти Росії та Ірану.
- Розділ 113 дозволяє запроваджувати додаткові тарифи до 100% для країн із п'ятірки найбільших імпортерів російської нафти.
- Ставка мита може становити від 0% до 100% залежно від того, наскільки країна скорочує закупівлі.
- Перелік країн має переглядатися кожні 180 днів; остаточний список визначить Офіс торговельного представника США.
- У серпні Індія імпортувала близько 1,87 млн барелів на добу, у липні — рекордні 2,79 млн барелів на добу.
- Туреччина у 2025 році купувала близько 317 тис. барелів на добу, Угорщина й Словаччина — близько 100 тис. барелів на добу кожна.
- Закон не є нафтовим ембарго і не означає автоматичного запровадження максимальних мит.
Чому це важливо
Закон дає президенту США гнучкий інструмент тиску на країни, які продовжують купувати російські енергоносії, без прямого ембарго. Тарифи можуть масштабуватися від 0% до 100% залежно від того, чи скорочує країна закупівлі, що створює важіль впливу, а не автоматичне відключення. Під ударом можуть опинитися Китай, Індія, Туреччина, Словаччина, Угорщина та Азербайджан, що здатне змінити торговельні зв'язки Росії з її найбільшими енергетичними клієнтами та вплинути на глобальні енергетичні потоки.
Що сталося
19 вересня 2026 року президент США Дональд Трамп підписав закон про посилення санкцій проти Росії та Ірану, відомий як «закон Грема» — на честь покійного сенатора-республіканця Ліндсі Грема, одного з його співавторів. Документ надає американському президенту повноваження запроваджувати додаткові тарифи до 100% на товари з країн, які залишаються найбільшими покупцями російської нафти й газу. Механізм прописаний у Розділі 113: під тарифи підпадають країни, які після набрання законом чинності продовжують купувати російську нафту й входять до п'ятірки найбільших імпортерів російської сировини за обсягом за останні 12 місяців. Ставка мита може коливатися від дещо вище 0% до 100% і залежатиме від того, чи вживає країна «значних кроків» для скорочення закупівлі. Перелік країн підлягає перегляду кожні 180 днів; остаточний перелік має визначити Офіс торговельного представника США. У переліку, що обговорювався під час підготовки закону, фігурували Китай, Індія, Словаччина, Угорщина та Азербайджан. Закон не є нафтовим ембарго і не означає автоматичного запровадження максимальних мит. У Кремлі підписання назвали таким, що не сприяє «відновленню двосторонніх відносин» і мирному врегулюванню.
Як про це пишуть українські джерела
Українські джерела подають значення закону не через максимальну ставку мита, а через ширший механізм важелів, який отримує президент США. Підкреслюється думка експерта Максима Гардуса про те, що повністю витіснити 1,5–2 млн барелів на добу російської нафти з індійського балансу буде надзвичайно складно. Окремо звертається увага на те, що Sinopec наростила закупівлі російського сорту ESPO на тлі проблем із поставками з Близького Сходу, а російська нафта надходить до Китаю маршрутами, що не залежать від Ормузької протоки.
Передумови
Закон названо на честь покійного сенатора-республіканця Ліндсі Грема. Розділ 113 є правовою основою тарифного механізму, націленого на п'ятірку найбільших імпортерів російської нафти, а перелік країн підлягає перегляду кожні 180 днів. Китайська Sinopec збільшила закупівлі російського сорту ESPO на тлі проблем із постачанням з Близького Сходу; російська нафта надходить до Китаї маршрутами, що не залежать від Ормузької протоки. Індія у серпні імпортувала близько 1,87 млн барелів на добу після рекордних 2,79 млн барелів на добу в липні, при цьому загальний імпорт нафти країною знизився до 4,17 млн барелів на добу. Угорщина та Словаччина історично отримують нафту через південну гілку «Дружби»; після зупинки поставок у січні вони перейшли на альтернативні морські поставки через хорватський Омішаль та трубопровід Adria/JANAF. Туреччина у 2025 році купувала близько 317 тис. барелів на добу російської нафти, що становило 47% її загального імпорту.