Сирський у першому великому інтерв'ю після звільнення розповів про конфлікт із Федоровим, Курську операцію та перспективи війни

Чому це важливо

Це перша розгорнута публічна заява звільненого головнокомандувача від часу його літнього відсторонення, у якій він дає власну версію конфлікту з міністром оборони та оцінку війни. Його пояснення щодо закупівель озброєнь і критики на адресу колишнього міністра ставлять під сумнів модель управління Міноборони, яка діяла під час його каденції. Оцінка Курської операції та перспектив війни від колишнього головнокомандувача матиме вагу для дискусії в Україні та серед союзників про те, як і коли може завершитися війна.

Що сталося

13 жовтня BBC опублікувала перше велике інтерв'ю колишнього головнокомандувача ЗСУ Олександра Сирського після його звільнення влітку 2026 року. Президент Володимир Зеленський звільнив його 21 липня на тлі гострої суперечки з тодішнім міністром оборони Михайлом Федоровим та вуличних протестів, що вимагали повернення Федорова на посаду; новим головнокомандувачем було призначено Михайла Драпатого.

У інтерв'ю Сирський назвав Курську операцію, розпочату в серпні 2024 року, успішним і необхідним маневром. За його словами, за перший місяць операції ЗСУ взяли під контроль 1 273 кв. км російської території, а наступ РФ зупинився на всіх операційних напрямках, крім Покровського. Він пояснив, що до операції Росія вела наступальні дії на 13 напрямках із перевагою 4–6 разів на деяких із них, а під Покровськом зосередила угруповання чисельністю близько 100 тис. осіб. Перекинуті на Курський напрямок російські сили, за словами Сирського, становили близько 70 тис. осіб і зазнали великих втрат.

Сирський заявив, що зараз неможливо однозначно сказати, чи Україна перемагає у війні, і додав, що всі війни завершуються політиками на переговорах, але ці переговори ґрунтуються на результатах на фронті. Він навів оцінку щоденних втрат РФ у близько 1 500 військовослужбовців і стверджував, що загальні втрати Росії у 6 разів, а кількість загиблих — до 11 разів перевищують українські. Водночас ані Росія, ані Україна офіційно не публікують своїх втрат, а зовнішні оцінки (британської розвідки та американського Центру стратегічних і міжнародних досліджень) називають інші цифри.

Окремо Сирський детально описав розбіжності з Федоровим. Він заперечує, що йдеться про особистий конфлікт, і наголошує, що не висував жодних ультиматумів — про ці звинувачення, за його словами, він дізнався, перебуваючи на командному пункті бригади на Лиманському напрямку. За його версією, Федоров як міністр оборони зосередив закупівлі на окремих типах дронів, тоді як наземні роботизовані комплекси, пікапи, мотоцикли, квадроцикли та багі не фінансувалися; дрони постачалися лише приблизно на 50% від потреби, далекобійних боєприпасів — лише на 5–6%. Сирський підкреслив, що рішення про його звільнення ухвалював виключно президент.

Як про це пишуть українські джерела

Українські медіа зосередилися на конфлікті між Сирським і Федоровим, розцінюючи інтерв'ю передусім як розповідь про проблеми в закупівлях озброєнь та обставини звільнення головнокомандувача. Курській операції приділено значну увагу як успішному маневру, а версія Сирського про відсутність ультиматумів подана як спростування заяв Федорова. Оцінки війни та перспективи переговорів розглядаються у контексті авторитетного аналізу від людини, яка безпосередньо керувала фронтом.

Як про це пишуть міжнародні джерела

Англомовний матеріал BBC акцентує увагу на твердженні Сирського, що «наступальний потенціал Росії зламано», виносячи на перший план оцінки фронту, втрат і Курську операцію. Поряд із заявами Сирського наводяться зовнішні оцінки (британської розвідки, CSIS, ISW), причому всі цифри подаються як непідтверджені. Кадровий конфлікт між Сирським і Федоровим, що домінує в українському висвітленні, у міжнародному матеріалі посідає значно менше місця.

У чому розходиться висвітлення

Сирський і Федоров дають протилежні версії щодо ультиматумів: Федоров публічно заявляв, що Сирський висунув йому ультиматум і «намагався розколоти країну», тоді як Сирський це заперечує і називає конфлікт не особистим, а інституційним — про фінансування армії та закупівлі. Федоров, своєю чергою, в інтерв'ю «Українській правді» заперечував особистий конфлікт і ультиматуми з його боку, називаючи розбіжності світоглядними й інституційними.

Окрема невизначеність стосується втрат: Сирський стверджує, що загальні втрати РФ у 6 разів, а загиблих — до 11 разів перевищують українські. Британська розвідка оцінює російські втрати загиблими у близько 500 тис. осіб із початку повномасштабного вторгнення, а американський Центр стратегічних і міжнародних досліджень — українські втрати загиблими до 150 тис. осіб станом на червень 2026 року. Ані Росія, ані Україна офіційно не публікують своїх даних, тому цифри залишаються незіставними.

Передумови

Сирський був призначений головнокомандувачем ЗСУ у 2024 році та звільнений президентом Зеленським 21 липня 2026 року після гострої публічної суперечки з тодішнім міністром оборони Михайлом Федоровим. Передумовою звільнення стали вуличні протести в Києві та інших містах, які з 16 липня вимагали повернення Федорова на посаду й відставки Сирського. Новим головнокомандувачем ЗСУ було призначено генерал-майора Михайла Драпатого, який після свого призначення почав реформувати систему управління ЗСУ, скасував понад 30 застарілих наказів Генштабу та повернув на посади низку офіцерів, раніше відсторонених Сирським.

Курська операція, яку очолював Сирський, розпочалася 6 серпня 2024 року переходом українських сил через державний кордон у районах Суджі та Кореневого. Сирський називає її успішним і необхідним маневром, що зупинив російський наступ на більшості напрямків; за перший місяць операції ЗСУ взяли під контроль 1 273 кв. км російської території. Після операції Росія перекинула значні сили на Курський напрямок, зокрема близько 70 тис. осіб, зазнавши там, за словами Сирського, великих втрат.