Суд Львова засудив Зінченка до довічного ув'язнення за вбивство Фаріон

Чому це важливо

Вирок у справі про вбивство Ірини Фаріон закриває резонансну справу щодо загибелі публічної постаті у Львові та прямо відповідає на поширені припущення про можливих замовників. Офіційне підтвердження, що злочин скоєно одноосібно, підкріплене масштабом розслідування — 92 експертизи й понад 1500 допитаних, — покликане зняти політичну конспірологію довкола справи.

Що сталося

1 жовтня 2026 року Шевченківський районний суд Львова оголосив вирок В'ячеславу Зінченку, визнавши його винним в умисному вбивстві Ірини Фаріон, пов'язаному з виконанням нею громадського обов'язку, з мотивів національної нетерпимості, а також у незаконному володінні вогнепальною зброєю. Суд призначив покарання у вигляді довічного позбавлення волі та стягнув 5 млн грн моральної шкоди на користь доньки загиблої Софії Особи з 15 млн заявлених. Вирок може бути оскаржений протягом 30 днів, захист повідомив про підготовку апеляції.

Наступного дня, 2 жовтня, заступник голови Національної поліції Андрій Нєбитов у телеефірі заявив, що замовників чи співучасників злочину не встановлено, а суд визнав, що Зінченко діяв самостійно, з особистих переконань і неприязні до громадської діяльності Фаріон. За його словами, упродовж двох років над справою працювали Національна поліція, прокуратура та СБУ; було проведено 92 експертизи, допитано понад 1500 осіб, опрацьовано сотні камер відеоспостереження і десятки гігабайт відео.

Серед доказів — кофта, капелюх і окуляри, придбані Зінченком у Дніпрі та переслані до Львова, портретознавча експертиза, що вказала на його особу на камерах біля будинку Фаріон, та ДНК Зінченка на лавці й кріслі, які використовував стрілок. Слідство встановило маршрут від орендованої квартири до місця злочину, переписку Зінченка в російських екстремістських Telegram-групах, його нотатки з самоназвою «санітар цього суспільства» і заявами про відсутність каяття. Зброю, з якої було здійснено постріл (калібр 9х18 мм), знайти не вдалося.

Як про це пишуть українські джерела

В українських ЗМІ вирок подано як остаточне закриття справи: наголошується, що Зінченко діяв наодинці, керуючись особистою неприязню до Фаріон. Окрема увага приділена компенсації доньці загиблої та її наміру спрямувати кошти на потреби бригади «Рубіж», де служив її чоловік, — що пов'язує справу з темою військової служби. У мотивуванні наголос зроблено на перебуванні Зінченка в російськомовних екстремістських Telegram-групах і його нотатках із самоназвою «санітар цього суспільства» та відсутністю каяття.

У чому розходиться висвітлення

Кількість експертиз у справі різна залежно від джерела: офіційні заяви посилаються на 92 експертизи, тоді як стаття з деталізованим описом справи повідомляє про понад 60. Також є нюанс у формулюваннях щодо «співучасників»: одна з українських публікацій подає висновок як відсутність доказів того, що Зінченко діяв на замовлення чи мав спільників, тоді як заява заступника голови Нацполіції та інші видання формулюють ширше — замовників, співучасників чи послідовників не встановлено.

Передумови

Ірина Фаріон — мовознавиця, відома своїми різкими публічними висловлюваннями щодо української мови. Її застрелили ввечері 19 липня 2024 року у дворі будинку на вулиці Масарика у Львові; вона померла в лікарні за кілька годин. В'ячеслав Зінченко, якому на момент вироку було 20 років, був затриманий у Дніпрі 25 липня 2024 року й узятий під варту без альтернативи застави наступного дня; він не визнав провини і відмовився від права на останнє слово. Розслідування тривало два роки за участі Національної поліції, прокуратури та СБУ і встановило придбання Зінченком переробленого пістолета «Stalker 2906», його онлайн-стеження за Фаріон щонайменше з березня 2024 року, переїзд до Львова 9 липня 2024 року й багатоденне спостереження за будинком з 10 по 18 липня. Донька Фаріон Софія Особа, чий чоловік Василь Особа служив у бригаді «Рубіж», вимагала 15 млн грн компенсації; суд присуджено 5 млн.