Окупаційний суд засудив мелітопольську журналістку Ірину Левченко до 15 років колонії у «шпигунській» справі
Окупаційний суд у Запорізькій області 4 вересня 2026 року засудив мелітопольську журналістку Ірину Левченко до 15 років позбавлення волі у колонії суворого режиму за статтею 276 Кримінального кодексу Росії (шпигунство). Журналістку, пенсіонерку з понад 40-річним стажем у місцевій пресі, разом із чоловіком Олександром викрали російські військові у тимчасово окупованому Мелітополі 6 травня 2023 року; чоловіка звільнили у серпні 2024 року. Справа Левченко є частиною окремого переговорного треку щодо звільнення 28 українських журналістів.
Головне
- Окупаційний Запорізький обласний суд засудив Ірину Левченко до 15 років колонії за статтею 276 КК РФ («шпигунство»).
- Левченко та її чоловіка Олександра викрали російські військові 6 травня 2023 року в окупованому Мелітополі; Олександра звільнили у серпні 2024 року.
- Левченко працювала в журналістиці з 1981 року, зокрема в мелітопольській районній газеті «Новий день», і на момент викрадення була пенсіонеркою.
- До вироку журналістка понад три роки перебувала в російському полоні та неодноразово переводилася між СІЗО в Мелітополі, Донецьку, Сімферополі та Краснодарі.
- Левченко входить до переліку цивільних журналістів у російському полоні, який веде Інститут масової інформації.
- Україна веде з Росією окремі переговори про звільнення 28 українських журналістів, включно з Левченко, повідомив Укрінформ.
Чому це важливо
Вирок пенсіонерці-журналістці з понад 40-річним стажем у місцевій пресі — це показове рішення окупаційного суду, яке українські джерела та правозахисні організації характеризують як політично вмотивоване. Справа є частиною ширшої картини переслідування українських медійників в окупації: Левченко — одна з 28 українських журналістів, долю яких Україна обговорює з Росією в окремому переговорному треку. У відповідь на такі випадки у Верховній Раді створено парламентську слідчу комісію для розслідування російських злочинів проти медіа.
Що сталося
Окупаційний суд у Запорізькій області 4 вересня 2026 року визнав Ірину Левченко винною у шпигунстві (стаття 276 КК РФ — передача, збирання або зберігання для передачі інформації, що може бути використана проти Збройних сил РФ, вчинене іноземним громадянином) і засудив її до 15 років позбавлення волі у колонії. За версією суду, Левченко нібито зв'язалася через Telegram із жителем підконтрольної Україні території і погодилася передавати українським спецслужбам дані про розташування адміністративних будівель, персонал окупаційних органів і маршрути переміщення військ у Запорізькій області; у лютому 2023 року вона нібито передала відомості про російські державні установи силового блоку з адресами й адресними списками. Левченко разом із чоловіком Олександром була викрадена 6 травня 2023 року в окупованому Мелітополі; за час ув'язнення її переводили між СІЗО в Мелітополі, Донецьку, Сімферополі та Краснодарі. На момент вироку вона перебувала в полоні понад три роки.
Як про це пишуть українські джерела
Усі джерела — українські, і їхня рамка послідовно відкидає легітимність вироку: називають суд «окупаційним», окупантів — «окупантами», а звинувачення у шпигунстві подають як сфабриковане. Заголовки наголошують на статусі Левченко як української журналістки, її пенсійному віці та десятиліттях роботи в місцевій пресі, підкреслюючи непропорційність покарання. Окремо виділяється окремий переговорний трек щодо 28 українських журналістів та створення парламентської слідчої комісії щодо російських злочинів проти медіа.
У чому розходиться висвітлення
Джерела розходяться у назві суду, що виніс вирок: одні називають його «окупаційним Запорізьким регіональним судом», інші — «окупаційним Запорізьким обласним судом». Також відрізняється характеристика початкового затримання Левченко: одні джерела вживають «викрадена», інші — «затримана», а одне з джерел описує її як «полонену» (POW).
Передумови
Ірина Лученко працювала в журналістиці з 1981 року, зокрема в мелітопольській районній газеті «Новий день», і на момент викрадення була на пенсії. Її та чоловіка Олександра викрали 6 травня 2023 року в тимчасово окупованому Мелітополі; Олександра звільнили в серпні 2024 року. До того, як вирок було оголошено, Лученко переводили між слідчими ізоляторами в Мелітополі, Донецьку, Сімферополі (окупований Крим) та Краснодарі (Росія). Інститут масової інформації веде список цивільних журналістів, які утримуються в російському полоні, до якого включено й Лученко.