Білецький оголосив підсумки операції «Вівальді»: 277 км² звільнено, 144-та дивізія РФ розбита
Командувач Третього армійського корпусу Андрій Білецький повідомив результати наступальної операції «Вівальді» на лиманському напрямку. За його словами, звільнено 277 квадратних кілометрів території, розбито 144-ту дивізію 20-ї армії РФ, а противник тимчасово відмовився від спроби обійти Донецьку область та штурмувати Слов'янськ і Краматорськ у лоб.
Головне
- Операція «Вівальді» тривала чотири місяці у таємниці, без офіційних звітів, за згодою колишнього й чинного головнокомандувачів
- Звільнено 277 км² території та ще кілька сотень квадратних кілометрів зачищено від інфільтрації
- Втрати противника — понад 8 тис. особового складу (загиблі й поранені), 270 полонених, зокрема начальник штабу батальйону і 13 командирів взводів розвідки
- 144-та дивізія 20-ї армії РФ розбита і фактично припинила існування як організована сила
- Уражено 3800 одиниць техніки, з них 1800 — артилерійські системи
- Третій корпус вийшов на річку Чорний Жеребець, скоротивши лінію фронту та ущільнивши позиції піхоти
- За словами Білецького, загальні втрати Сил оборони у сім разів менші, ніж у росіян; у росіян переважають загиблі, у ЗСУ — поранені
Чому це важливо
Операція «Вівальді» зірвала стратегічний план Росії з повного захоплення Донецької області, розрахований на 2025–2026 роки. Знищення 144-ї дивізії та тимчасова відмова противника від обходу Донеччини і лобового штурму Слов'янська й Краматорська суттєво змінюють оперативну обстановку на сході. Водночас чотиримісячна таємниця операції, погоджена особисто колишнім і чинним головнокомандувачами, та свідома стриманість українських і західних OSINT-спільнот демонструють новий рівень оперативної культури ЗСУ.
Що сталося
Командувач Третього армійського корпусу та угруповання військ «Центр» Андрій Білецький на зустрічі з журналістами 19 жовтня 2026 року оголосив підсумки операції «Вівальді», що тривала на лиманському напрямку з травня й утримувалась у таємниці чотири місяці. За його словами, Сили оборони звільнили 277 квадратних кілометрів території та додатково зачистили кілька сотень квадратних кілометрів від інфільтрації. Втрати противника перевищили 8 тисяч особового складу (загиблі й поранені), 270 бійців потрапили в полон, серед яких начальник штабу батальйону, 13 командирів взводів розвідки та загалом понад 20 офіцерів. На останній фазі операції загинули двоє командирів батальйонів ЗС РФ. Під час штурмових дій уражено 3800 одиниць техніки різних типів, зокрема 1800 артилерійських систем. 144-та дивізія 20-ї армії РФ була розбита і фактично припинила існування як організована військова сила. Третій корпус вийшов на річку Чорний Жеребець, що суттєво скоротило лінію фронту й дало змогу ущільнити позиції піхоти. Білецький заявив, що загальні втрати Сил оборони у сім разів менші за російські; у росіян переважають загиблі, у ЗСУ — поранені.
Як про це пишуть українські джерела
Українські джерела одностайно подають операцію як успіх Третього армійського корпусу та особисто Андрія Білецького. Наратив вибудовується навколо трьох головних ліній: стратегічна — зрив плану РФ щодо повного захоплення Донецької області, розрахованого до кінця 2026 року; операційна — знищення 144-ї дивізії, тимчасова відмова противника від обходу Донеччини та лобового штурму Слов'янська і Краматорська; культурно-людська — історія назви «Вівальді», яку запропонували штурмовики «Юрист» і «Лєший» (один загинув після семи поранень, другий тяжко поранений), та класична музика в коридорах штабу корпусу. Окремо наголошується на ролі головнокомандувачів — Олександра Сирського й Михайла Драпатого — які знали про операцію та погодили відсутність офіційних звітів. Співпраця з українськими й західними OSINT-спільнотами (DeepState, ISW), які свідомо утримувалися від публікацій, подається як приклад взаємодії, що забезпечила таємницю.
У чому розходиться висвітлення
Російська сторона, за словами Білецького, заявляла про 1260 квадратних кілометрів «звільнених» українськими військами територій, тоді як на українській мапі фактично звільнена площа становить 277 км². Білецький пояснив розбіжність тим, що росіяни домалювали нереалістичні здобутки — зокрема Святогірськ, Оскіл і Борову. Окрім того, у матеріалах різних видань фігурують дві версії втрат і полонених: ранній підсумок третього етапу станом на 28 вересня — 2000 особового складу втрат і понад 250 полонених (Інтерфакс-Україна) та кумулятивні підсумки всієї операції — понад 8000 втрат і 270 полонених (ZN.UA).
Передумови
Російський план, за словами Білецького, передбачав двокліщинне охоплення: один удар через Святогірський виступ в обхід Лимана мав охопити Слов'янсько-Краматорську агломерацію з півночі, другий — через Добропілля у напрямку Барвінкового — завершити охоплення Донецької області та вийти на південь Харківщини. Угруповання «Захід» РФ, що виконувало план, включало три армії: 1-шу танкову, 20-ту та 25-ту загальновійськові. Реалізацію було розпочато у 2025 році з розрахунком завершити вихід на Барвінкове до кінця 2026 року. Операція «Вівальді» спочатку планувалася у чотири етапи — по одному на кожну пору року, що вплинуло на вибір назви (у штабі Третього корпусу традиційно лунає класична музика); пізніше кількість етапів збільшили. 1 вересня Росія публічно заявляла про «взяття Святогірська», а 17 вересня Білецький заявив, що Сили оборони по суті розгромили «північну клішню». Публічно про операцію стало відомо 15 вересня, коли Третій корпус відзвітував про 75 км² звільненої та 10 км² деокупованої території на півночі Донецької області; 20 вересня — про звільнення Шандриголового, Дерілове та встановлення повного контролю над Дробишевим.