Операція «Вівальді»: Третій корпус повідомив про зрив російського плану охопити Донеччину

Чому це важливо

Операція «Вівальді» зірвала багаторічний стратегічний план РФ на повне захоплення Донецької області через двокліщове охоплення Слов'янсько-Краматорської агломерації — з півночі через Святогірськ і Лиман та з півдня через Добропілля з виходом на Барвінкове. Знищення 144-ї дивізії 20-ї армії як організованої сили і тимчасова відмова РФ від лобових штурмів Слов'янська й Краматорська суттєво знижують оперативний тиск на ключові міста Донеччини. Вихід на річку Чорний Жеребець дав українським силам компактнішу й вигіднішу лінію оборони. Успіх операції також показав, як поєднання інформаційної тиші, відмови від фіксації у системі «Дельта» і координації з OSINT-проєктами дало змогу чотири місяці приховувати великий наступ.

Що сталося

Третій армійський корпус на чолі з бригадним генералом Андрієм Білецьким, який водночас командує новим угрупованням військ «Центр», провів наступальну операцію «Вівальді» на лиманському напрямку. За словами Білецького, операція тривала близько чотирьох місяців у режимі інформаційної тиші: просунення не вносили до системи ситуативної обізнаності «Дельта», офіційних звітів не було, а командир особисто доповідав Головнокомандувачу приблизно раз на кілька тижнів. Про операцію знали колишній головнокомандувач Олександр Сирський і чинний Михайло Драпатий, які погодили такий формат. Пресслужба корпусу звернулася до українських і західних OSINT-проєктів, зокрема DeepState та ISW, із проханням не публікувати геолокації просування, а іноді — поширювати дезінформацію.

За підсумками «Вівальді» Сили оборони звільнили 277 кв. км території, плюс кілька сотень квадратних кілометрів зачищеної від інфільтрації території, які не враховують як здобутки операції. Втрати противника — понад 8 тис. осіб (загиблі та поранені), 270 полонених, серед яких начальник штабу батальйону, 13 командирів взводів розвідки та загалом понад 20 офіцерів. Під час штурмових дій уражено 3800 одиниць техніки, зокрема 1800 артилерійських систем. 144-та дивізія 20-ї армії РФ була розбита і фактично припинила існування як організована сила. На останній фазі операції загинули два російські командири батальйонів. За словами Білецького, загальні втрати Сил оборони у сім разів менші, ніж у противника; у росіян переважають загиблі, у ЗСУ — поранені.

Третій корпус вийшов на річку Чорний Жеребець — зручний рубіж, який суттєво скоротив лінію фронту і дозволив ущільнити позиції піхоти. Після операції російські війська тимчасово відмовилися від лобового штурму Слов'янська та Краматорська, хоч і планують відновити його. Єдиний напрямок зусиль, що залишився у противника на Донеччині, — Добропілля, де українське командування проводить контрдії. За словами Білецького, нинішні дії росіян більше схожі на «агонію», ніж на організовані системні військові дії.

Назву операції запропонували штурмовики Третьої штурмової бригади з позивними «Юрист» і «Лєший» — через чотири етапи початкового плану, по одному на кожну пору року (пізніше етапів стало більше); у штабі корпусу зазвичай лунала класична музика, що й вплинуло на вибір. Боєць «Лєший» загинув, маючи сім поранень під час штурмових дій; «Юрист» — маріуполець, нині тяжко поранений і тривалий час перебуває в лікарні.

Як про це пишуть українські джерела

Українські медіа — «Громадське», «Українська правда», «Інтерфакс-Україна», «Новинарня», ZN.UA, LIGA.net, «Суспільне Новини», «Укрінформ», NV — центральною фігурою подають Андрія Білецького як командира Третього армійського корпусу і нового угруповання «Центр», детально описуючи його першу велику пресконференцію і роль у плануванні «Вівальді». Акцент — на операційних результатах: 277 кв. км звільненої території, понад 8 тис. втрат противника, 270 полонених, знищення 144-ї дивізії і вихід на річку Чорний Жеребець як зручний рубіж оборони. Окремо підкреслюють інформаційну складову — координацію з DeepState та ISW, відмову від фіксації у «Дельті», особисті доповіді Головнокомандувачу як механізм, що уможливив чотири місяці таємниці. Значну увагу приділено гуманітарним деталям — історії штурмовиків «Юрист» і «Лєший», які дали назву операції. Тон — святковий і впевнений, але з прямим визнанням, що РФ не відмовилася від стратегічної мети захопити Донеччину: тиск збережений на Добропіллі, а лобові штурми Слов'янська і Краматорська росіяни лише тимчасово призупинили.

У чому розходиться висвітлення

Російські джерела стверджують, що українські війська у ході «Вівальді» звільнили 1260 кв. км, включно зі Святогірськом, Осколом і Боровою. Андрій Білецький називає ці цифри завищеними: на українській мапі площа звільненої території становить 277 кв. км, а Святогірськ, за його словами, залишався у тилу українських сил на відстані до 30 км. Окрема суперечка — статус Святогірська: Росія заявляла про його «захоплення» орієнтовно 1 вересня та 1 жовтня, українські джерела це спростовують і стверджують, що місто залишалося під контролем ЗСУ.

Передумови

Російське угруповання «Захід» (1-а танкова, 20-та та 25-та загальновійськові армії) планувало від плацдарму на річці Чорний Жеребець через Святогірськ і населений пункт Рубці розрізати українське угруповання на східному березі Осколу і рухатися далі на Барвінкове. Стратегічний задум РФ полягав у двокліщовому охопленні: один удар через Святогірськ і в обхід Лиману мав охопити Слов'янсько-Краматорську агломерацію з півночі, другий — через Добропілля — замкнути повне охоплення Донецької області та вийти на Барвінкове. Кінцевою політичною метою військово-політичне керівництво РФ визначило повне захоплення Донецької області до кінця 2026 року; реалізацію плану почали у 2025-му. «Українська правда» вперше повідомила про намір росіян обійти Донеччину через Добропілля й Барвінкове влітку 2025 року. Наступ у межах «Вівальді» стартував у травні 2026 року, а публічно про операцію стало відомо 15 вересня, коли Третій корпус повідомив про зачистку 75 кв. км і деокупацію ще 10 кв. км на півночі Донецької області. 3 жовтня президент Зеленський заявив, що «Вівальді» хотіли розпочати роком раніше, але відклали для кращої підготовки.