Нещодавно я купила в Книжковому клубі нову книгу А.Конан-Дойла «Забытые расследования». Якщо чесно, сподівалася там знайти щось новеньке про Шерлока Холмса, проте натрапила на дещо зовсім інше. Серед декількох художніх творів мою увагу привернула публіцистична праця, яку я спочатку сприйняла за вигадану історію. «Явление фейри», так вона називається. Фейрі – це узагальнююча назва для фей, гномів, піксі та інших казкових істот. Звичайно, мене це зацікавило, адже я пишу казки! Проте прочитавши кілька сторінок я почала усвідомлювати, що автор найвідоміших у світі детективів цілком серйозно намагається довести існування фей! А коли в кінці тексту я знайшла фотографії, про які йшлося в статті, то навіть повірила, що все насправді так і було! Яким же було моє здивування, коли, дочитавши до кінця, я помітила додатки від упорядника, де пояснювалося, що наприкінці ХХ століття обман було викрито: фотографії виявилися фальшивими.

А було все так. В липні 1917 двоюрідні сестри Елсі та Френсіс з селища Коттінґлі, графство Йоркшир, прийшли додому з прогулянки, стверджуючи, що сфотографували фей. Батько старшої з них, Елсі, проявив фотографію й на своє здивування справді побачив на ній чудернацькі фігури, що танцювали довкола маленької Френсіс. Сер Артур Райт не повірив дівчаткам і спробував знайти фігурки фей, вирізані з паперу, проте йому це не вдалося. А діти продовжували стверджувати, що насправді бачили казкових істот. На доказ цьому в жовтні вони зробили ще одне фото. На ньому вже була Елсі, поруч з якою сидів піксі. Можливо, на цьому би все закінчилось, якби матусі дівчат не зацікавились теософією. На одній з лекцій, яку читав Едвард Л. Гарднер, він згадав про фей. Лектор стверджував, що переконаний у тому, що вони існують, проте не може проілюструвати це доказами. Після лекції мати Елсі підійшла до Гарднера й розповіла йому про фотографії. От тоді каша й заварилася. Дорослі, які вірили в існування фей, почали свої розслідування та наукові обґрунтування; діти, у свою чергу, почали надсилати листи з розповідями про те, що також бачили цих надприродних істот. А коли до справи підключився відомий письменник, який в грудні 1919 опублікував на цю темі статтю в «Стенд мегезін», місця для сумнівів майже не залишилось. Хто ж не повірить людині, що вигадала Шерлока Холмса? Сестрам запропонували зробити нові фотографії, результатом чого стали ще три дивовижні знімки. Отже, доказів було достатньо? Проте критики, звичайно, залишились. Вони продовжували розслідування. Звичайно, єдиними, хто міг пояснити, що відбувається насправді, були самі дівчатка. Та вони вперто продовжували твердити, що нічого не підробляли. Хоча їхні розповіді про фей не завжди були однаковими, що й дало деяким дослідникам привід для сумнівів. Важко повірити, та лише в 1982 році Елсі та Френсіс, які, звичайно, на той час були вже в поважному віці, зізналися, що підробили фото. На трьох знімках феї були вирізані з паперу та приколоті до листочків шпильками, піксі на фото з Елсі був виліплений з глини, а п’ята фотографія з’явилася в результаті випадкової накладки кадрів. Сестри пояснили, що спочатку зробили це лише для того, аби батьки не сварили їх за те, що вони довго бавляться в парку коло струмка та вимазують одяг. Потім вони просто підігрували дорослим, які їм повірили. А потім вже було пізно зупинятися…

Це дивовижна історія, і з неї можна зробити дуже багато висновків. Але мені в ній найбільше подобається те, що дві неповнолітні дівчинки зуміли більш ніж пів століття водити за носа дорослих людей по всьому світу.

Знаєте, в мене напрошується лише один висновок: дітей не варто недооцінювати. А ще, їм варто давати більше уваги та розуміння. Тоді не доведеться йти на хитрість.