Проблема корупції та хабарництва у системі освіти не нова. На жаль, цими ганебними явищами була просякнута вся державна система багато років. І ліквідувати їх, що називається, одним наскоком, як про це нині говорять чиновники різних рівнів навряд чи вдасться. Це завдання, звісно, як кажуть, на перспективу. «Але перш за все люди не зовсім правильно розуміють, що таке корупція і хабарництво», — каже головний юрисконсульт управління освіти і науки Івано-Франківської ОДА Віталій Натуркач.

Отож звернімося до букви закону: корупція — це підкуп державних, політичних, громадських діячів, посадових осіб державного апарату, вчинений особою в певних вузькокорпоративних (кланових) інтересах; хабарництво — поняття, що об’єднує три пов’язані між собою злочини: одержання, давання і провокація хабара (Популярна юридична енциклопедія — К., 2002).

І читати, і писати, і собі якнайбільше урвати

Багато хто думає, що хабарництво починається з дитсадка, коли завбачливі батьки приносять вихователям цукерки і каву. Але якщо розглядати такий «хабар» у великих масштабах, то це крапля в морі. У школах, як стверджують батьки, теж існує своєрідне здирство. Це добровільно-примусові внески у фонд школи, на ремонт класу, класному керівникові та вчителям на дні народження. Проте є й цивілізований «рекет» — репетиторство. Отож, шановні батьки, коли, не доведи Господи, ваша дитина не встигатиме з якихось предметів, ваші кишені, будьте певні, залишаться напів- або зовсім порожніми. Щоправда, серед учителів іде тиха, але жорстка боротьба за право давати приватні уроки.

Олег Ш., вчитель історії, м. Івано-Франківськ:

— Молоді спеціалісти не користуються особливою довірою, а якщо їм і вдається переконати чиїхось батьків, що їхнім дітям ніяк не обійтися без того чи іншого предмета, то вони повинні обов’язково показати блискучі знання з «таблички ділення» з «відомими і досвідченими» педагогами.

Найголовнішими і найдорожчими є випускні дев’яті й одинадцяті класи. У той час більшість батьків приблизно відає, куди вступатимуть їхні діти. Тому вони нерідко їдуть на заробітки, знаючи, що високі бали, медалі, майбутній вступ коштують недешево. Діти ж, як правило, не дуже обтяжують себе сидінням за книжкою, розуміючи, що тато і мама за все заплатять. А над чесними і вимогливими вчителями самі ж учні й насміхаються. Тепер, як стверджують батьки випускників, учителі брати хабар бояться і зганяють на випускниках свою злість. А деякі відверто лають у зв’язку з цим нову владу.

Весь покритий «зеленню», цілковито весь

Ні, це не про острів невдах з відомої комедії минулих років. Таке визначення дають своїм ВНЗ івано-франківські студенти. А починається все, звісно, зі вступу.

Ольга К, м. Коломия, мати студентки-першокурсниці одного з університетів:

— Ще буквально кілька місяців тому списки майбутніх першокурсників були складені на два-три роки наперед. Думаю, що тепер щось зміниться... Що ж, будемо надіятися, адже новий міністр освіти і науки запропонував тестову систему вступу, яка вже, щоправда, була у вжитку. Як буде цього разу — побачимо.

Хоча щодо того, чому і як треба платити та скільки коштують кінцеві результати перевірки знань, думки викладачів і студентів розійшлися.

Марія О., студенка медичного університету:

— Дають ті, які лінуються вчитися. Але існують так звані непрохідні викладачі, до яких підступитися без «буйної зелені» просто неможливо. Крім того, у ВНЗ так само, як і в школі, вистачає непотрібних предметів, тому ті, котрі не хочуть гайнувати свій час на вивчення їх, теж платять. У приватній розмові з одним канадським професором автор статті ніяк не могла пояснити йому, для чого українським студентам таке-от «довантаження» непотрібними предметами. Адже за кордоном, коли молода людина приходить до вищої школи, сама обирає собі п’ять-шість предметів і вивчає їх протягом року. Якщо обирає більше — з нею розмовляє психолог.

Більшість викладачів на запитання про хабарництво обурюється — хто щиро, хто вдавано. Меншість говорить про низьку платню і свої «непомірні» труди. Як у такій ситуації не допомогти самому собі.

Кажуть, варто було б підвищити викладачам зарплату і тоді випадків хабарництва поменшає. Хоча в це мало хто вірить. Але, як кажуть студенти, після бесіди нового Президента з ректорами ВНЗ країни викладачі відверто брати бояться. Тепер старости груп з «дарами» прямують до них додому. І там, за чашкою кави, невеличкий конвертик прилучається до бюджету «ревних» служителів науки.