Для дегустації вина відкрили 300-річний «Старий підвал»

Історія виноградарства на Берегівщині (Закарпатська область) нараховує майже тисячолітню історію. Дослідникам відома грамота короля Бейли ІV від 1247 року - жителі Лампертсасу (Берегова) повинні були віддавати одну десяту частину зібраного врожаю винограду священикам. Щорічно десять бочок вина відвозили і до Мукачівського замку. А найкраще вино, виготовлене з сорту Серемський зелений кажуть навіть замовляв до свого столу російський цар Петро І. За часів Австро-Угорщини берегівські вина мали славу на рівні з токайськими. Не дивно, що у гірській породі поблизу виноградників з часом вибудували цілу систему винних підвалів. Але за радянських часів ці унікальні підвали були просто засипані землею або перетворилися на смітник.

Сучасний антураж "Старого підвалу"

Сьогодні, коли на Закарпатті розвивається «винний» туризм, старі закинуті підвали стали неабиякою привабливою родзинкою міста. Загорілися цією ідеєю винороб Шандор Якоб та підприємець Олег Гаврильченко. Варто зазначити, що останній не є професійним виноробом. Займається будівельними роботами, насамперед монтажем внутрішніх та зовнішніх інженерних мереж. Веде об’єкти не тільки по цілій області, іноді його запрошують навіть за кордон. А виноградарство - це просто хобі, яке супроводжувало все життя. Нині в одному з приміщень на вулиці Виноградній діє дегустаційний зал «Старий підвал». Тут все дихає історією, а головне є можливість скуштувати всі знамениті сорти берегівського вина, виготовлені власноручно господарем та його компаньйонами.

- Пане Олеже, ваш «Старий підвал» обов’язково повинен мати якусь легенду...

- Нам відомо, що цьому винному підвалу щонайменше 300 років. Судячи по будівельним матеріалам, які тут використовувалися і по стилю робіт - тут проведено загалом два великих ремонти. Один очевидно був проведено у 1920-х роках, тобто з приходом чехів на Закарпаття. А інший ремонт відбувся у 1941 році, тобто вже за угорської влади. Ймовірніше за все першими господарями цього підвалу були євреї.

- Як він дістався вам?

- Ми його купили. Після націоналізації берегівських підвалів все майно перейшло до певного відділу. Тут деякий час мешкав директор берегівського винзаводу. Тобто це було службове житло. Але винний підвал не використовувався за призначенням. Коли ми вперше відкрили цей підвал і зайшли всередину, то побачили просто неймовірну картину. Мені це нагадало поле битви - не вистачало хіба що тільки залишків лицарських латів і зброї. Старі бочки і бруси стліли, залишилися тільки іржаві обручі. Тобто ніхто долею цього приміщення не переймався. В інших підвалах, які ми ще не розчистили, мабуть царить подібна картина.

- Скільки часу існує ваш дегустаційний зал?

- «Старий підвал» відкрився у квітні минулого року. А 6 червня 2006 року ми вибрали звідси першу лопату сміття. Спочатку вичистили подвір’я, а потім взялися за внутрішні роботи. Загалом вивезли 38 вантажівок різного виду сміття - землі, шлаку, старих черевиків та покришок, консервних банок тощо. Тобто тут був просто смітник...

- Що можете нині запропонувати туристам?

- Розповідаємо коротку історію виноробства та виноградарства на Берегівщині, яка сягає більше 1000 років. Для угорських гостей розповідає мій партнер відомий винороб Шандор Якоб. У нього батько працював виноробом у Косинському радгоспі і там також звідував місцевими підвалами, готував виноматеріали. Потім запрошуємо безпосередньо у підвал, де наливаємо перший келих вина. І нарешті піднімаємося наверх, де гостей чекає накритий стіл. Тут і відбувається власне дегустація: це 5-6 видів вина власного виробництва. В основному це марочні вина, витримані не менше 1,5 року від моменту збору врожаю.

Закарпатські приватні винороби Шандор Якоб та Олег Гаврильченко

- Отже маєте і власні виноградники?

- Так, знаходяться вони на Затишняньскій горі. Іноді докуповуємо виноград у інших фермерів. Серед власне наших сортів - це насамперед Мюллер-Тургау, Серемський зелений. Знаєте, що "шмурдяк" можна зробити навіть з високоякісних сортів, і доволі пристойне вино з Ізабелли. Тому все залежить від винороба, від його вміння і бажання тримати марку. Більшість туристів насправді не дуже розуміються у якісних винах. Вони оперують поняттями - подобається або не дуже. Тому іноді саме вино з Ізабелли користується за старою гастрономічною звичкою найбільшим попитом. Ми намагаємося розповісти і довести туристам в чому різниця.

- Що плануєте у майбутньому?

- Реконструювати інші шість підвалів на вулиці Виноградній, які нині засипані землею. А почали з цього, бо він є найкоротший. Тут також знаходиться давильня, і вона нині має автентичний вигляд. Це був найкоротший шлях показати для туристів як все виглядало 200 років тому. Тут зберігається, як і раніше знаряддя праці. І тепер в цьому приміщенні давиться виноград. До речі, всі підвали пов’язані між собою. Отже, в майбутньому це буде цілий винний комплекс.

- Як залучаєте туристів?

- Цим займається мій заступник Віктор Дем’янович, який відає організаційними питаннями. Можна сказати, що на «Винному шляху» Закарпаття, що незабаром буде створено, наш підвал буде обов’язково.

- А чи маєте конкурентів у Берегові?

- Конкурентів – ні. Маємо тільки партнерів «по цеху». Звісно, інші підвали є, але в жодному з них не подають вино власного виробництва. Окрім нашого. Саме в цих стінах протікає весь процес - і виноград давлять, і вино дозріває... З нашим підвалом можна порівняти хіба що Середнянські підвали, де також виготовляють вино. Наразі збираємо архівні матеріали про історію берегівських підвалів. В нас вже є фотографії 1941 року, які нам люб’язно прислали колишні власники підвалу з Угорщини.

Для довідки. Закарпатський «Винний шлях» вирішила нещодавно створити Спілка приватних виноробів та виноградарів Закарпаття. Вони мають великі плани, які пов’язані з розвитком туризму в регіоні та просування свого продукту. У спілку об’єдналися досвідчені винороби переважно з Ужгородщини, Мукачівщини та Берегівщини. В планах - видання буклету "Винні фестивалі Закарпаття", аби туристи могли орієнтуватися у датах їх проведення. Є пропозиція започаткувати ще один зовсім новий для Закарпаття - так званий фестиваль "Бурчака", подібний до таких, що регулярно проводяться у Словаччині і Чехії. Бурчак - це ще не вино, але дуже оригінальний, смачний і корисний напій з винограду, який отримують на сьомий день бродіння.

Ще одне, дуже важливе питання на даний момент - це створення Закарпатського «Винного шляху». В нього увійдуть підвали приватних виноробів, продукція яких пройде обов’язкову сертифікацію. Для туристів «шлях» стане ще одною цікавою родзинкою регіону.

"Старий Замок "Паланок"