Громадське телебачення, яке хочуть створити, ще називають „український Бі-Бі-Сі”. Суть ГТБ до болю проста: замість злегка оновленого „Першого національного” постає новий канал, якого буде фінансувати і контролювати народ. Це значить, що Україна підійшла за крок до створення суспільної телевізії, без якої життя собі не уявляє будь-який європеєць. Аж раптом "демократична влада" дала задній хід...  

Лишилися „дрібниці”.

„Дрібниці” - це визначити, яким має бути ГТБ (офіційних концепцій уже є дві); за якою схемою воно фінансуватиметься (тут пропозицій і емоцій ще більше) і вибрати керівника (без коментарів). ГТБ покликане втілити мрію кожного телеглядача - мати цікаву й неупереджену інформацію про все на світі, а також дивитися те, чого не можна побачити на комерційних каналах, які керуються інтересами рекламодавців, а не глядачів. Словом, ГТБ - це якісна телевізія на народні гроші.

Дискусію на тему „яким має бути ГТБ”, рік тому розпочав звільнений президент „Нового каналу” Олександр Ткаченко, котрий не приховує свої намірів працевлаштувалися на ГТБ в якості керівника. Він першим запрезентував свою концепцію і навіть її розтлумачив:

- Моя концепція співзвучна з європейським досвідом. ГТБ створюється, фінансується і контролюється суспільством. Найлогічніше створити його на базі Національної телерадіокомпанії України (НТКУ). Сигнал ГТБ мають ловити глядачі по всій країні, і за зоною покриття „Перший національний” якнайповніше відповідає цій вимозі. Фактично це означає ліквідацію „Першого національного”. Іншого виходу я не бачу. Від його керівників я чув: от прийдіть і покажіть, що ви можете, а вже потім ліквідовуйте. Це старі радянські балачки, які чув багато років.

Чого можна чекати від ГТБ а-ля Ткаченко? Головне - ставку на власне виробництво. Цього при засиллі російських ток-шоу і ментовських серіалів давно бракує українському екрану. Інша новинка - корпоративне мовлення двох каналів: Першого (основного) та Другого (культурологічного). Оцей Другий - цілковите ноу-хау, бо буде збірною обласних держтелерадіокомпаній. За задумом, він презентуватиме регіональну різноманітність країни, мовити російською-польською-румунською-словацькою і транслювати культурологічно-просвітницькі програми.

Однак усіх цікавить інше - якими будуть новини на ГТБ. Більшого „набору чеснот”, який Ткаченко „зашив” у концепцію інформаційного мовлення ГТБ, журналістика ще не знала. „Спроби втручання в редакційну політику з боку керівництва телекомпанії тягнуть за собою публічне оголошення про такі спроби”, - гарантує Ткаченко. І розжовує критерії, за якими подаватимуться новини. Отже, на ГТБ вони будуть у повній відповідності до подій, доступною мовою (з поясненням термінів), із усіма посиланнями і коментарями (факти - окремо від оцінок), жодної сцени насильства та сексу і збалансована кількість позитивних і негативних новин.

Ідилія. Та скільки вона коштуватиме народу, власнику ГТБ?

Скинемося на ящик

Якщо кожен власник телевізора скинеться по 2,70 грн на рік, то цих грошей вистачить із верхом, аби розпрекрасне ГТБ тішило свого власника, тобто пересічного українця. Питання в іншому: якщо утримання ГТБ повністю лягає на кишені народу, то, очевидно, на цьому каналі має зовсім зникнути обридлива реклама. Принаймні так уважає екс-заступник голови парламентського комітету свободи слова та інформації та екс-губернатор Запоріжжя Юрій Артеменко: „Ткаченко каже, що реклама на ГТБ має бути 3 роки. А я тоді не розумію: що це за ГТБ, якщо там є комерційна реклама?”.

- ГТБ не повинно існувати за рахунок платників податків, - заявляє Ткаченко. - Реклама може бути на каналі, але не пріоритетною. Є різні джерела фінансування ГТБ - і рекламні надходження, і допомога західних країн, і різноманітні податки, і абонплата українських сімей. Треба шукати оптимальний варіант.

Шукають. Заодно й чубляться. Ткаченко і Артеменко - два головні претенденти на посаду керівника ГТБ (дані - „Дзеркало тижня”). Ткаченко про це каже так: «Я зумисне відходжу від цього питання. Звичайно, хотілося б очолити, але зараз головне - щоб ГТБ відбулося”. Артеменко більш категоричний: „ГТБ не створюється для того, аби когось працевлаштувати (натяк на Ткаченка - О.Д.). Ми створили коаліцію з фахівців у сфері мовлення і на відміну від Ткаченка вважаємо, що створення ГТБ не має відбуватися швидко - інакше це авантюра. У Сашка є концепція, а в нас - план конкретних дій. Сашко каже: знаємо як і зробимо. А ми: не знаємо як і хочемо вивчити досвід інших країн. А саме - зробити дослідження і спитати людей: чого вони очікують від ГТБ, чи готові платити за нього і чи хочуть там бачити рекламу”.

Реклама, реклама... Якраз навколо її присутності на ГТБ - найбільше суперечок. Ясна річ, українці, заплативши навіть 3 гривні на рік, захочуть натиснути кнопку телепульта - і натрапити на свій канал, де не буде пральних порошків, прокладок і безкінечних рекламних пауз. З іншого боку поки владні мужі, морщачи чоло, майструють схему фінансування ГТБ, тема реклами на ньому ще довго буде актуальною, навіть якщо глядачі будуть проти. Відстоюючи рекламу, Ткаченко вкотре апелює до Європи: „Згідно з європейськими вимогами лише після того, як ГТБ за популярністю не поступатиметься приватним каналам, треба вводити обмеження на розміщення прямої реклами. В іншому випадку ГТБ буде по суті фінансувати приватні канали, віддаючи їм увесь рекламний потік”.

Реклама міцно угніздиться на ГТБ і в тому випадку, коли українці не будуть морально готові до такого поняття, як абонплата. Тому скоріше за все доведеться потерпіти - і знати, що ГТБ старається не тільки для тебе, а й для рекламодавців, у яких інтереси ну дуже вже жорсткі. І тоді знову в новорічну ніч ГТБ буде крутити бездарні мюзикли тільки тому, що їх проспонсорувала крута горілчана марка.

Не Перший і не Національний

ГТБ - це хрестовий похід проти „Першого національного”. Так кажуть не лише вожді цього держканалу, а й 2000 працівників, які передчувають звільнення (і правильно передчувають). Ситуація в НТКУ - мяко кажучи, вибухова. Якщо звільнених працівників - а їх за приблизними підрахунками може бути до тисячі - чекатимуть соціальні гарантії та компенсації, то керівників - кримінальна відповідальність. Юрій Артеменко: „У штаті УТ-1 працюють 2000 людей, тоді як на приватному ІСТV - 200. Треба розібратися, в чому причина. Я вже розмовляв із головою КРУ, аби він провів аудит НТКУ і зробив висновки по деяких порушеннях”. Із такої наполегливості екс-парламентаря припустимо, що фінансові порушення в діях посадовців НТКУ таки знайдуться...

Врешті, хто б як не нив, ГТБ апріорі буде на базі „Першого національного”. По-перше, народна телевізія мусить бути розташована на “перший кнопці" - статус велить. По-друге, ГТБ ознаменує собою остаточне роздержавлення мас-медій, тобто в будь-якому разі УТ-1 як власність Банковї (який би високорейтинговий президент там не сидів) назавжди кане в Лету. По-третє, що говорити, якщо УТ-1 збирає втричі менше реклами, ніж мало б (єдине, що цікавить рекламодавців - спортивні трансляції і Євробачення раз у рік). І головне: організм НТКУ зараз перебуває в такому стані, що лікуванню не підлягає: величезна технічна база у приміщенні, в якому могли б поміститися всі (!) українські телекомпанії вкупі. Навіть революціонер Стецьків нічим не зарадив, а новоспечений бютівець Андрій Шевченко більше наліг на творчу частину, та аж ніяк не організаційну. І при таких „даних” - рейтинг заледве дотягує 5%, а довіра людей до новин УТ-1 - нижче плінтуса. Респонденти одного опитування не так давно згадували УТ-1 так: „це взірець того, як не треба робити телебачення”, „канал ніякий” і „телебачення минулого сторіччя”. Ні додати, ні відняти.

ГТБ зіграє проти Ющенка

Ющенко-опозиціонер і Ющенко-президент - це два Ющенки. В колах експертів уже з’явилася „крамольна” думка, що створення ГТБ, як це не дивно, може не сподобатися ...ініціаторам - новій владі. Мати державне УТ-1, наче домашній кінотеатр, косметично покращивши якість програм, - значна спокуса. Тепер, уважає київський журналіст Василь Самохвалов, нова влада може скористатися трофейною зброєю і отримати у своє повне розпорядження цілий канал. Для таких побоювань підстави теоретично є, адже Ющенку позаріз потрібен прямий теледоступ до синьо-білих східняків, аби вибити з їх мізків стереотипи про себе. І чим освіжений „Перший національний” не підходить для цього?

Ще один колективний противник ГТБ - комерційні канали: поява сильного продукту сильно б’є по їхніх інтересах. А якщо новостворене ГТБ ще й потягне до себе великий шмат рекламного пирога (як того хоче Ткаченко), то комерційники вовком завиють. І слова Ткаченка: „Я практично не бачу людей, які проти створення ГТБ, бо воно стане символом змін, які відбулися в журналістиці” - скоро будуть видаванням бажаного за дійсне. І колишній керманич НТКУ Савенко ще буде купатися в повазі, адже він може стати єдиним, хто відкрито опонував появі ГТБ на базі НТКУ.

Хоча не єдиним. Незалежний продюсер і режисер Олександр Зирін: „Основний базис для створення ГТБ усі вбачають у НТКУ. Основним аргументом є результати опитування українців. Їх питали: „Як ви ставитеся до утворення ГТБ на базі УТ-1?”. 22% відповіло схвально. Та я точно можу стверджувати, що опитування „Як ви ставитесь до утворення ГТБ на базі телеканалу „2+2”?”, проведене під час рекламної паузи посеред серіалу „Ундіна-8”, дало б кардинально інші результати. Але поки що фігурує НТКУ. Чого б це раптом? Ну хочете створювати нове телебачення – творіть! Вивчайте фінансове планування, програмуйте, виробляйте принципи редакційної політики - і творіть! Створення повноцінного цілодобового каналу коштує мільярд гривень на 3-4 роки. А тут під боком – громада НТКУ, створена на народні гроші. Цікаве інше: чому питання ГТБ ставилося руба саме торік? Перша мета - це створення каналу, розрахованого на висвітлення роботи нової влади та майбутню боротьбу за парламентські місця. Друга і дуже важлива мета – начебто ГТБ має раптово витягнути НТКУ з ганебного становища, в якому воно зараз. Я кажу: не треба нікого рятувати! Дайте працівникам НТКУ спокійно працювати в цивілізованих умовах і з новими топ-менеджерами! І тоді УТ-1 заробить собі гроші і на хліб і на масло. Окрім того, знищення державного телемовника, яким є „Перший національний”, призведе до того, що Ющенко втратить єдину можливість виходити на екрани 96% населення України, а значить можливість пояснити людям про свої реальні економічні і соціальні наміри”.