Свято-Покровський Київський жіночий монастир вже постраждав за радянських часів: між монастирем і вулицею Львівською (нині Артема) існувала Вознесенська церква та погост при ній, зруйновані в радянський час. Тепер замість церкви тут стоять житлові будинки. Але їх мешканці налаштовані рішуче проти подальшої ущільнювальної забудови. Іншою прикметою часу є те, що опонентом людей, відстоюючи своє право збудувати в історичній місцевості вище хрестів на церковних куполах 17-поверхівку з підземним паркінгом, стала... Академія педагогічних наук!

"Висотка" на кістках

- 29 січня 2007 року на сайті Шевченківської районної держадміністрації з’явилося оголошення про те, що 30 січня відбудеться громадське обговорення будівництва житлового будинку на вулиці Артема, 52-а, 52-д. Хоч часу було мало, звістка облетіла всі сусідні будинки. Активні люди запросили народних депутатів, двоє прийшли. На цьому обговоренні мешканці постановили не давати згоди на забудову. Але організатори поступили по своєму: фальсифікували протокол, навіть підробили підписи деяких народних депутатів. Цим було грубо порушено рішення Київської міської ради від 16.06.2005 N438/3014 про порядок громадського обговорення містобудівної документації в Києві. І тоді мешканці самі провели 4 травня збори будинків NN13а, 17-11 по Бехтерєвському провулку, NN42, 44 по вулиці Артема, на яких одностайно проголосували проти запланованого ТОВ "Лотос ЛТД" будівництва, - розповідає обраний на зборах голова ініціативної групи Віталій Сергієнко.

У сусідів майбутньої "висотки" є вагомі причини заперечувати проти забудови. Перш за все, відомо, що на тому місці, де має постати 17-поверхова будівля, раніше було монастирське кладовище. Людмила Проценко, історик-архівіст з великим стажем, розповідає про нього у "Історії київського некрополя": "Навпроти головного собору монастиря було відведено майже гектар (0,8 га) під поховання черниць і громадян Києва... На 1922 рік було поховано 839 осіб".

Будувати на кістках, тривожити старі могили – велике кощунство, вважають люди. Та й яка зараза може ховатися там, під землею? Крім того, на їх думку, існує загроза завалення старих будівель монастиря. Це, звичайно, потребує перевірки. Але об’єктивних даних незалежної містобудівної, екологічної, санітарної та історико-культурної експертизи не існує, бо забудовник пальцем не поворухнув, щоб її зробити.

Тож люди засобами громадянського протесту відстоюють своє право знати, як зачепить майбутня забудова їх права та інтереси, гарантовані законодавством України. А забудовник, навпаки, не визнає за людьми такого права. Навіть інформаційний стенд над парканом забудови містить телефони, по яких телефонуєш – і ніхто не бере слухавку.

Віталій Сергієнко обурюється:

- Паркан "відхопив" у будинку на Артема, 44 майже сотку прибудинкової території, де можна було б облаштувати дитячий майданчик. Колись у нас був дитячий майданчик, але його закатали в асфальт, щоб зробити проїзд для машин від сусіднього "хмарочоса", і тепер дітям ніде погратись на вулиці. Не кажучи вже про те, що під нашими вікнами вивалено будівельне сміття. І забудовники спиляли чудову стару акацію на нашій землі, не маючи на це ніякого дозволу!

Цікава інтрига криється в тому, як отримало земельну ділянку площею 42 сотки ТОВ "Лотос ЛТД" – забудовник, якого місцеві мешканці звинувачують у "нахабстві" та "будівництві на кістках". Спробуймо розібратись, кому належить ця ділянка.

Одна її частина площею в 11 соток була передана в 1947 році для шкільного двору спецшколи-інтерната з англійською мовою навчання (який, до речі, вже не існує – натомість земля перейшла Академії педагогічних наук). Вже за часів незалежності АПНУ надсилає лист-клопотання до Київради з проханням виділити ще 31 сотку для будівництва навчального закладу, і Київрада виділяє цю землю.

Ви довго шукатимете в Статуті Академії педагогічних наук України бодай один натяк на те, що комерційна діяльність та інвестиції у житлову забудову є статутними цілями АПНУ. Нема у академії таких статутних цілей – за шальними грошима бігати! Натомість в цьому документі чітко написано (стаття 51): "Академія володіє основними фондами та обіговими коштами, що передані державою в її безстрокове безоплатне користування без права зміни форми власності, а також іншим майном, придбаним Академією відповідно до законодавства". Зрозуміло? Основні фонди академії, зокрема земля, є державною власністю, і віддавати її приватним структурам за власним бажанням академія не має права. На такі "бізнес-плани" потрібно принаймні отримати дозвіл Кабінету Міністрів України.

Але хитрі академіки вирішили не питатись у Кабміну, чи можна їм провадити незаконні забудови. Мабуть, знали, що у Януковича скажуть "Будєтє с намі дєліцца, пацани!" і лівий карман трохи схудне, а у Тимошенко скажуть "Народний уряд проти волі київської громади не піде!" й остаточно поховають ідею будівництва на кістках. Натомість готується "Постанова Президії Академії педагогічних наук України "Про спільну діяльність АПН України з ТОВ "Лотос ЛТД", де чорним по білому сказано таке: "дозволити АПН України виділити частину земельної ділянки... для будівництва багатоповерхового житлового будинку з приміщеннями загального користування та підземним паркінгом". Тобто, педагоги-академіки дають дозвіл самі собі віддати державну землю приватній фірмі, здійснюючи таким чином нестатутну діяльність!

На підставі цієї, не побоюся сказати, "фількіної грамоти" 19 липня 2005 року Київрада прийняла рішення про передачу земельної ділянки за адресою вулиця Артема, 52-а, 52-д ТОВ "Лотос ЛТД" під забудову. В корупційному хаосі та біганині все плутається: адже за адресою "вулиця Артема, 52-а" вже знаходиться інший будинок: будинок президії АПНУ!

Втім, без узгодження з районною владою законне будівництво почати неможливо. А Шевченківська районна рада 30 серпня 2007 року звернулася до Київради з проханням відмінити своє рішення про землевідвід.

- Заплановане будівництво по вулиці Артема викликало бурхливу реакцію мешканців сусідніх багатоповерхівок, - пояснив районний голова Віктор Пилипишин інтернет-виданню "Кияни", - Мешканці були стурбовані тим, що 17-поверхова будівля буде затіняти як найближчі будівлі, так і відомий Покровський монастир, що знаходиться поблизу. Крім того, будівництво може порушити санітарно-гігієнічні норми в зв’язку з тим, що неподалік від місця будівництва знаходилось кладовище. До всього, "Лотос ЛТД" не змогло надати мешканцям всі дозволи та інші документи на будівельні роботи.

Група депутатів районної ради, в тому числі БЮТівці Олександр Федоренко, Павло Аніськович, секретар Постійної комісії з питань розвитку території, землекористування, будівництва та інвестицій Роман Смик і голова цієї комісії "нашоукраїнець" Валерій Бевзюк після звернення мешканців мікрорайону з більш ніж сотнею підписів відвідали і оглянули місце скандальної забудови. А 8 листопада районна рада ухвалює рішення про заборону будівництва.

Зіткнувшись з реальною перспективою втратити земельну ділянку, "Лотос ЛТД" форсувало свої плани. Ввечорі 9 січня забудовники знесли частину огорожі прибудинкової території висотки на вул. Артема, 44, щоб встановити власний паркан. Підготовка до будівництва, всупереч рішенню районної ради, йде повним ходом.

Тисяча підписів? Почекають!

Академія педагогічних наук не вперше порушує власний Статут. Цікаво, яким чином так сталося, що перші поверхи гуртожитків та інших будівель академії – також державна власність! – віддані різноманітним "генделикам", офісам комерційних фірм, навіть салону краси та приватній стоматологічній поліклініці? Тут би запросити компетентних спеціалістів з Головного контрольно-ревізійного управління Кабміну, хай розберуться!

Більше того, незаконне землевідведення АПНУ практикувала й до вулиці Артема. На провулку Костя Гордієнка, 6 – це Липки, центр Києва, де ціна сотки сягає хмар – раніше стояв будиночок Інституту педагогіки АПН України, більшість приміщень якого здавалося в оренду. З ініціативи інвестора ПП "Верлен" керівництво інституту вирішує знести будинок свого інституту і побудувати на його місці 12-поверховий житловий будинок з підземним паркінгом.

Оформлюється така сама постанова Президії АПНУ, що, мовляв, ми-самі-собі-дозволяємо передати державну землю приватній фірмі всупереч ст. 51 Статуту АПНУ. Київрада на підставі такої постанови рішенням N68/3532 від 6.10.2005 р. виділяє землю під забудову. Зверніть увагу: обидва рішення Київради (слухняного "органу самоврядування" "нашоукраїнця" Олександра Омельченка) прийняті якраз тоді, коли Віктор Ющенко гарантував Партії регіонів амністію фальсифікаторам виборів і невдовзі закріпив своє всепрощення у "політичному меморандумі" з Януковичем.

Та містобудівна рада налаштована рішуче проти. Планована забудова має відбутися на зсувонебезпечному схилі. Будинки, асфальт і труби тут вже тріщать від іншої забудови по сусідству, на вулиці Мечнікова. Разом з житловими будинками на маленькій вулочці Гордієнка вниз можуть поповзти і сусідні будівлі Міністерства Внутрішніх Справ. "Академіки педагогічних наук", засліплені жадобою прибутку, до голосу розуму прислухатися не хочуть і через суд (!) примушують містобудівну раду дати необхідне погодження.

Втім, всіх необхідних дозволів на будівництво досі нема. Місцеві мешканці на громадських слуханнях висловилися рішуче проти забудови, хоч учасникам пропонували по 50 гривень за "одобрямс". Але що ті жалюгідні гроші поряд з безпекою своєї домівки?!

На фото: Любов Полозюк, жертва рукоприкладства охоронців забудови за адресою пров. Костя Гордієнка, 6, показує тріщини в стіні свого будинку.

- Забудовник пре напролом: без необхідних дозволів вирито котлован, від якого тріснули сусідні будинки. Кажуть, що їм треба розвалити їх, аби отримати дозвіл на "реконструкцію" цілого кварталу, тобто – знести наші будинки і набудувати хмарочосів. Поки представники районної влади переконують нас, що все буде добре, котлован засиплять і на його місці нібито побудують дитячий майданчик, 13 листопада 2007 року забудовники намагалися привезти будівельну техніку і розкидали по поштових скриньках погодження будівництва з боку якоїсь нелегітимної виїзної комісії. Місцеві мешканці стали на заваді, не дали техніці проїхати на будмайданчик. Проти нашої купки протестуючих бабусь зібралися на герць чоловік тридцять охоронців будівництва в синій уніформі. Заступник керівника охоронної фірми особисто побив двох жінок, - розповідає Лідія Олександрівна Лободаєва, що мешкає на цьому провулку в будинку N5.

До речі, автор має у своєму розпорядженні копії заяв до міліції від Наталії Рашевської та Любові Полозюк про побиття охоронцями забудови.

Беззаконня продовжують творитися і понині. 2 лютого зранку забудовники почали встановлювати на незаконному будмайданчику трансформатор, а проти людей знову виступила "охорона". За словами очевидця, це "жахливого вигляду здоровенні особи кавказької національності, які почали з страшного мату і погроз, а на зауваження про ухвалу суду про заборону будівництва відповыли, що вони з жінками не розмовляють".

Банда погромщиків, найнята забудовниками, сміливо кинулася "придушувати бунт": розбито мегафон у одного з протестувальників, сильно побили двох чоловіків. Але міліціонери відмовилися складати протокол, мотивуючи це тим, що "за легкі тілесні ушкодження кримінальних справ не відкривають"...

Рік тому мешканці провулку Костя Гордієнка зібрали близько 3 тисяч підписів під зверненням-протестом до Київської міської ради з вимогою розглянути цей протест на засіданні Київради і відмінити землевиділення під забудову. Київрада тепер зобов’язана розглянути це питання – такими є чіткі вимоги статті 12 Статуту територіальної громади міста Києва та статті 9 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні".

Але Київрада не розглядає звернення-протест мешканців вулиці Костя Гордієнка, бо її секретаря Олеся Довгого "навчили поганому".

- Коли Київрада розгляне звернення мешканців вулиці Костя Гордієнка щодо відміни землевиділення на цій вулиці, де від будівництва тріщать сусідні будинки? – спитав я пана Довгого на прес-конференції 22 листопада.

- Переконаний, що найближчим часом. Якщо таке звернення вже є і воно розглянуто на комісії, значить, воно буде розглянуте. Оскільки звернень дуже багато... І воно тут же буде винесено на голосування, - заявив пан Довгий.

Але ж досі не виконав обіцянки. Оце справжня ціна Вашого слова, Олесь Станіславович? І виправдовуватись, що "звернень дуже багато" – чи не схоже це на банальне окозамилювання?! Закон є закон: зібрано 1000 підписів – звернення має бути розглянуте Київрадою на черговому засіданні!

Академік "Підрахуй" і академік "Забудуй"

...Вчитель, наставник, педагог...

Людина, що дарує мудрість багатьох поколінь новоселам планети Земля. Дітям, голова яких переповнена питаннями. І підліткам, що намагаються самотужки продертися крізь лабіринт несумісних дорослих відповідей на свої дитячі питання...

Само собою, педагог має сповідувати високі моральні стандарти – інакше чому він навчить молоде покоління?

Але керівники Академії педагогічних наук України, схоже, не бояться показувати молоді поганий приклад. Олесь Довгий, що так і не дослухався поради Юрія Дмитрука припинити лицемірити, лише один з багатьох молодих людей, світогляд яких скалічено хибними уявленнями про совість: мабуть, він думає, що можна перекручувати правду і сіяти навколо себе пусті обіцянки, а люди простять це за продуктовий пайок і Бог теж закриє на гріх очі після невеличкої пожертви в храмі. Пожертви, яка становитиме менш ніж один відсоток від шалених прибутків "земельного дерибану" та хаотичної забудови історичного центру столиці.

Незаконні забудови, порушення власного Статуту заради земельного дерибану та інших сумнівних оборудок – от лише верхівка айсберга зловживань, на які наштовхнувся академічно-педагогічний "Титанік". Наукою тут і не пахне, та й авторитет педагогічної професії покликаний лише прикривати, подібно до фігового листка, махінації вельмишановних панів академіків.

Але ж гляньмо, хто в академіках ходить, на офіційному сайті Академії (www.apsu.org.ua). Ти ба, які знайомі обличчя на першій ж сторінці сайту, що не оновлювалася вже три місяці з часу звітно-виборчих зборів!

Кидається в око фотографія. На першому плані виступає Президент АПНУ Василь Кремінь. Той самий "соціал-демократ" з "об’єднаних" кучмістів: СДПУ (о) запам’яталася українцям темниками та брудною антидемократичною агіткою "Проте", автор якої з подачі "коксмічної мерії" зараз начальствує на муніципальному телеканалі "Київ". Кремінь під час першої каденції Леоніда Данилича керував однією зі служб Адміністрації Президента, а під час другої каденції був міністром освіти та вкінець заплутав середню освіту 12-бальною системою оцінок. Подейкують, що ця незрозуміла "реформа" в ряду інших подібних до неї (наприклад, "реорганізація шляхом злиття" трьох університетів у Сумах влітку 2004 року) допомогла певним спритникам "зрубити бабла" з батьків випускників шкіл ще більше, ніж вони "заробляли" щороку до її впровадження.

Те, що освіта в Україні поступово перетворюється на індустрію продажу "непідробних" пластикових дипломів – загальновідомо, мало не на кожному стовпі оголошення з пропозиціями продати контрольні, реферати, курсові, дипломні роботи і навіть дисертації. А в інтернеті розсилаються сотні тисяч листів з пропозиціями купити атестат про закінчення будь-якої школи та диплом про закінчення будь-якого ВУЗу. Цей процес почався давно і саме за перебування Кременя в міністерському кріслі досяг своєї вищої точки.

Давно відомо з багатьох джерел те, як керівництво ВУЗів на президентських виборах 2004 року отримувало "рознарядку" гнати студентів на голосування за Януковича. І тільки наївний може думати, що підлеглі міністра поширювали цю рознарядку без його відома.

А хто ж це спить, схиливши голову, на вищезгаданій фотографії якраз під час доповіді Кременя "Про діяльність АПН України у 2002-2007 рр."? Ця доповідь, до речі, не містила жодного натяку на незаконні будівництва та іншу комерційну діяльність "академіків" всупереч власному Статутові, тому дійсно була вельми нудною. Я не дивуюся, що академік Віктор Скопенко її просто проспав.

Про Скопенка, академіка та педагога, ректора Київського національного університету ім. Тараса Шевченка можна було б скласти окрему сагу або віршований фейлетон сумним ямбом. На це, правда, просто не вистачить шпальт ХВ. Та кілька фактів все ж переповім допитливому читачеві.

Наприклад, свого часу Скопенко розпорядився повісити власний портрет в холі КНУ. Весело? Читайте далі! В 1999 році він запізнився на звітно-виборчу конференцію студентської профспілки і, коли його запросили в президію, одразу перервав оратора та "закатив" нотацію на чверть години про те, що без нього такий важливий захід не можна було починати. Будучи делегатом тої конференції, автор викрикнув з місця відоме прислів’я: "семеро одного не чекають"! В результаті студентську профспілку з ініціативи ректора було розформовано і приєднано до викладацької, а мене викликали до деканату і сказали: або береш академвідпустку на рік, або тебе буде виключено... за неуспішність, звичайно. Це ж так легко – "завалити" активного студента на іспитах!

Ще один на пам’яті автора скандал в КНУ був пов’язаний з реорганізацією інституту міжнародних відносин (КІМО) в звичайний факультет за розпорядженням Скопенка. Студентів, які протестували проти цього, ректор назвав "жовторотими". Тут би його крісло могло і похитнутись, але річ у тім, що Скопенко добився перепідпорядкування КНУ Камбіну та отримав індульгенцію на продовження свого пожиттєвого ректорства від "самого" Януковича. Попутно ГоловКРУ знайшло ознаки зловживань в університетській бухгалтерії (зокрема, незважаючи на брак місць у гуртожитках, "універ" призначену для забезпечення навчального процесу земельну ділянку, загальною площею в 36,77 га, передав для комерційної забудови!), а студентські організації вже не перший рік волають, що мешканців гуртожитків примушують переплачувати за світло та інші комунальні послуги... Отакий портрет маслом "педагога", що катається як сир в маслі.

На закуску – "академік", "арихметика" якого прославилася на весь світ. Ківалов Сергій Васильович, доктор юридичних наук, професор, обраний до "олімпу педагогічних небожителів" 10 квітня 2003 року. Дивно, що не 1 квітня! Екс-голова Центральної виборчої комісії України, що всупереч фактам і здоровому глузду визнав Віктора Януковича переможцем президентських виборів 2004 року. Потім, отримавши грамоту за це "досягнення" від "голубої" більшості членів ЦВК, він похизується: мовляв, якщо б не мій вчинок, то не було б вашої помаранчевої революції!

Одесит. Жартун, ну що з ним зробиш: ментальність така. Але народ у нас "темний", жартів не розуміє (саме так Ви вважаєте, правда, Сергій Васильович?) і замість грамоти нагородив пана Ківалова ласкавим прізвиськом "Підрахуй". Бо коли голова ЦВК зволікав з підрахунком і оприлюдненням остаточних результатів першого туру виборів, в якому Ющенко випередив Януковича – громадяни, бува, збиралися під дверима комісії та скандували: "Ківалов, підрахуй! Ківалов, підрахуй!". Аж поки не підрахував. Подейкують, суттєвим елементом підрахунку були якісь гектари на мільйони доларів...

До речі, цікавлять пана Ківалова і київські гектари. Недарма його донька подалася в юридичні радники до Леоніда Черновецького, впроваджуючи високі розцінки... вибачте, я хотів сказати – стандарти непідкупності! – у столичне правосуддя.

Що ж, настав час нагородити і головного на "педагогічному" олімпі "академіка" якимось народним титулом. Мешканці вулиці Артема та Бехтерівського провулку пропонують віднині і на віки віків присвоїти Василю Кременю вчене звання "Академік Забудуй". І в пресі не називати його інакше, ніж "Академік Забудуй". Бо заслужив.