О проекте ХайВей

Публикуйте на ХайВей свои статьи, фото, видео.

Получайте рецензии и комментарии от сообщества ХайВей на свои публикации.

Зарабатывайте деньги на публикациях.

Общайтесь с интересными людьми.

 

История  16 декабря 2007 19:16:42

БАЛЬЗАК У ДУБНІ

БАЛЬЗАК У ДУБНІ
Їдучи в 1847 році у Верхівню до своєї майбутньої дружини Евеліни Ганської, уже на той час дуже відомий французький письменник Оноре де Бальзак перетнув кордон Російської імперії в містечку Радивилові (Радзивилові) і після гарної гостини в начальника митниці пана Гаккеля попрямував у місто Дубно (нині на Рівненщині).

Тільки недавно я зміг осилити всі дорожні нотатки письменника, озаглавлені “Лист про Київ” (уперше були видані у Франції в 1927 році), і з’ясував додаткові подробиці про Бальзака в Дубні. Ні, все-таки мушу розчарувати місцевих художників: замку XYI-XYII ст., у якому діяли герої пізніше створеної повісті "Тарас Бульба" М.Гоголя, він не бачив, бо про нього не згадував. Але бачив тутешні дороги, бачив села й селян у навколишній місцевості, і його враження нам цікаві.

Уперше про Дубно автор багатотомної “Людської комедії” почув у Бродах на Львівщині. Виникли проблеми, як їхати далі.

“...Коли я знову заговорив про можливість добратися до Бердичева за добу, рухаючи зі швидкістю чотири льє за годину, як поштова карета, що йде з Петербурга в Тауроген, – пише Бальзак, – на його (хазяїна готелю. – В.Я.) губах знову заграла давня лукава посмішка. Оскільки мені потрібний був екіпаж, він “посватав” мені чарівну бричку, яку було потрібно переправити в Київ, за що мені навіть готові були вручити деяку суму на дорожні витрати, однак, довідавшись, що коні будуть поштові, посередник, уже згодний було дати мені шість карбованців із двадцяти п’яти, котрі я просив, відмовився навідріз. Ця відмова мене заінтригувала; я знову вдався до підмоги готельного слуги, і він пояснив мені, у чому полягала моя необережність.

- Російські кучери – дикуни, вони мчаться з такою швидкістю, що екіпаж не доїде навіть до Дубна...”

Урешті-решт усе владналося. У Радивилові письменник був просто зачарований виявленими йому знаками уваги, вишуканою вечерею, спілкуванням із місцевим начальством, що зібралося у Павла Гаккеля і його дружини.

Але пора й рушати. Був останній день літа, 31 серпня (за старим, російським стилем).

І знову зацитую запис: «Веселість мою, утім, розвіяла непохитність поліцмейстера, що, не маючи друкованих бланків, навідріз відмовлявся видати мені розпорядження для станційних доглядачів. Умовити його не було ніякої можливості; він пояснював, що дуже жалкує, але проти правил не піде. Він уже два місяці просив надіслати йому бланки, але так нічого й не одержав. У цьому епізоді – весь дух російського суспільства”.

І все ж намір їхати був сильнішим за всі перепони. Нові друзі знайшли спосіб оминути перешкоди, найняли приватних коней і відправили гостя в Дубно, давши в дорогу лист до тамтешнього поліцмейстера, в якого, надіялися, такі бланки знайдуться. А ще запропонували в дорогу подушку – щоб не так сильно трясло на вибоїнах. І виділили провідника, який мав розраховуватися на станціях, оскільки Бальзак ні слова не розумів по-російському.

«Поїздка з Радзивилова в Дубно, – ділиться спостереженнями романіст, – зовсім не те, що поїздка з Парижа в Гонес (містечко біля Парижа. – В.Я.). Навколо дороги стіною стояли темні соснові ліси, і я щохвилини з побоюванням очікував, що колоди, залишені на дорозі російськими лісорубами, виявляться рифами, згубними для нашого суденця, однак кучеру темрява анітрошки не заважала. Те була одна з прекраснейших ночей, яку я провів у подорожі. Неможливо уявити собі, яка насолода – мчатися по невідомій пустелі зі швидкістю поштового голуба. Це п’янить душу, немов квакерські хороводи. Мандрівник і без того перебуває у владі мрій, а монотонний дзенькіт дзвіночка довершує справу”.

Якщо взяти до уваги, що саме поштовий шлях послужив у другій половині ХІХ ст. місцем прокладення залізниці, то можна легко скласти уявлення про маршрут поїздки.

“Нарешті, о пів на третю, ми дісталися Дубна, – занотовує письменник, – мене висадили в дворі поштової станції. Довіривши свою долю російському провідникові, я кинувся на диван, твердий, немов похідне ліжко, і вперше за останні дев’ять днів заснув; я спав сном дитини, сном знесиленого борця, тим сном, від якого не здатна розбудити навіть гарматна пальба. Ранком поліцмейстер, справжній росіянин у парадному мундирі з хрестами, під’їхав до станції в кареті, запряженій четвірнею, і застав мене за кавою. Подорожня була мені виписана з дотриманням усіх необхідних церемоній. Поліцмейстер, гвардійський офіцер, дуже шкодував, що я кваплюся: дружина його була б щаслива почастувати мене сніданком; я пообіцяв заїхати до неї на зворотному шляху й о десятій ранку вирушив далі з твердим наміром змусити кучерів везти мене так само швидко, як возять імператора, тобто зі швидкістю тридцять верст за годину. Заради цього я був готовий не шкодувати копійок на чай. Завважте, що свого я домігся. Якби я не був змушений постійно гаяти час на поштових станціях, змінюючи коней, здолав би сто льє за п’ятнадцять годин, однак на кожній станції мені доводилося затримуватися на півгодини, а вночі навіть на три чверті години”.

Бальзак не може втриматися, щоб опосередковано не похвалити своєї витривалості: “Провідник мій, людина загартована, як мало хто, десятки разів просив мене зупинитися, знаками показуючи, що він утомився і хоче спати, але я повторював: "Бердичів!" І чоловік цей, звиклий до послуху, покірно всідався в кибитку, однак при цьому уважно дивився на мене, бажаючи упевнитися, що я створений з тієї ж плоті й крові, що і він... Коні мчалися так швидко, що клуби піску й пилу вибивалися з-під їхніх копит прямо мені в обличчя. Однак мене переповняло радісне відчуття, що російські коні несуть мене швидше, ніж німецькі потяги. Провідника свого я пригощав галетами і французьким язиком; утім, йому найбільше сподобалася ганусівка, до якої він раз у раз прикладався з незворушним виглядом”.

З Дубна їхали в напрямку на Аннопіль (нині село Ганнопіль Славутського району на Хмельниччині). Може, через Мирогощу, Мізоч, Могиляни, хоч не виключено, що через Здовбицю, Клинці, Малу й Стару Мощаницю, Дермань... Неможливо передбачити, щоб дорога бігла вдалині від населених пунктів, однак Оноре де Бальзак стверджує: “Шляхом від Дубна до Аннополя, куди прибув близько шостої вечора, я не бачив навкруги нічого, крім скошених полів, плоских, наче кришка табакерки. Через кожні п’ятдесят верст поруч з дорогою чи на обрії я зауважував чудовий поміщицький будинок, оточений парком; його позеленілий мідний дах виблискував у сонячних променях. Як несхоже було все, що я бачив, на Галичину! Раз у раз траплялися селяни й селянки, які весело й безтурботно, мало не з піснями, йшли в поля трудитися або поверталися додому. Безсумнівно, ніхто не попереджав цих людей про моє наближення; ніяке начальство не наказувало їм веселитися; я бачив життя, як вона є”.

Таким це було життя насправді чи тільки здалося з побіжного ознайомлення – судити не мені, є незаперечні історичні факти. Просто, їдучи в Росію, де мав намір узяти шлюб з її підданою, письменник навмисне вписував у нотатки, призначені, як передбачалося, для опублікування в газеті “Журналь де Деба”, такі міркування, котрі мали б сподобатися імперській владі, а відтак полегшити вирішення його “російської” проблеми.

На жаль, через півроку після одруження в 1850 році письменник, уже тяжко хворий, покинув цей світ – у віці 51 рік, не принісши щастя Евеліні. Виявився не до часу його “Лист про Київ”.

І на закінчення ще одна цитата: “Від кордону (тобто від Радивилова. – В.Я.) до Бердичева я їхав по місцевості, подібній до краю Бос (у Франції), але краю Бос завдовжки й і завширшки в сто льє; поля тут перемежовуються з піщаними смугами, що поросли сосновим лісом. До вечора я дістався до маленького містечка Аннопіль; на в’їзді в нього я зустрів поміщика, що у товаристві своєї дружини прогулювався уздовж кам’яної огорожі – однієї з визначних пам’яток тутешніх пустель, тому що тут усі житла, навіть найбільш розкішні, оточені плотом або парканами дощаними чи збитими з колод”.

Якою дорогою їхав Бальзак назад, у січні 1848 року, не відомо. Найбільш вірогідно, через Вишнівець, де мав свій маєток зять Евеліни Ганської – Георг Мнішек. Очевидно, туди, зустрівши в Радивилові, повіз він письменника у другий його приїзд в Україну. Про такі плани можна судити з опублікованого листування. Судячи з усього, Дубно надалі залишалося поза маршрутами пересування Бальзака.

Публикацию прочитали

Количество просмотров: 6275
Отредактировано: 17-12-2007 [17:43]
Посмотреть оценки Посмотреть оценки
delete
Володимир Ящук
Володимир Ящук, Радывылив , свободный журналист "ХайВей" 

Теги

Для того, чтобы оценить статью, Вас необходимо войти в систему
Право оценивать рецензии на ХайВей можно получить от редакции сайта по рекомендации одного из журналистов ХайВей
Рекомендаций: +3
Всего комментариев: 27, Всего рецензий: 0
Укажите свой e-mail адрес, если Вы хотите получать комментарии к этому материалу
Подписаться

Для того, чтобы опубликовать сообщение в этой теме, Вам нужно ввойти в систему.

Рецензии

Комментарии

У Бальзака усы украинские! ‘best‘
Статья супер! ‘bravo‘
20:27 16/12/07
Володимир Ящук Радывылив
Так, щось не надто він схожий на себе ‘smile‘
21:03 16/12/07
viktor trigub Киев
‘best‘ ‘bravo‘ Супер! Забираю на наші ресурси. Ми ж у тому числі поповнюємо сайт Заповідника Дубно!
http://www.dubno-museum.org.ua/
09:36 17/12/07
Sveta Rybalko Харьков
До бібліотеки, красно дякую!
13:02 17/12/07
Супер! Таке гарне мені доповнення. Якось шукала інформацію про Бальзака (в Україні), але знайшла тільки про його вінчання... Дякую. ‘best‘
13:05 17/12/07
Володимир Ящук Радывылив
Про Бальзака в Україні є в Ін-ті й інше, наприклад, серед моїй публікацій на ХВ ‘smile‘
15:40 17/12/07
Рекомендує цей матеріал
Чому? Дослідження: Бальзак в Україні.
13:06 17/12/07
Очень интересно! Спасибо, г-н Ящук!
До речі, мені здається, треба писати ДУБНЕ, до ДУБНЕ, Дубєнський. Хотя в СССР всегда говорили и писали ДУБНО =- так как в тексте
13:13 17/12/07
Володимир Ящук Радывылив
Наз. ДУБНО, род. - ДУБНА, дав. - ДУБНУ, ДУБНОВІ, ор. - у ДУБНІ. Це офіційно, хоча є ентузіасти захищати написання ДУБНЕ, ДУБНОГО і т.д. ‘smile‘
15:37 17/12/07
Володимир Ящук Радывылив
‘read‘
15:38 17/12/07
Навіщо Ві так місто перхрестили? Дубно!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!! Аж ніяк не Дубні!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!
4 ‘evil‘
14:13 17/12/07
Володимир Ящук Радывылив
Це так офіційно, так пишуть в усіх дубенських газетах і офіційних паперах ‘sad‘
15:32 17/12/07
Володимир Ящук Радывылив
Наз. ДУБНО, род. - ДУБНА, дав. - ДУБНУ, ДУБНОВІ, ор. - у ДУБНІ. Це офіційно, хоча є ентузіасти захищати написання ДУБНЕ, ДУБНОГО і т.д. ‘smile‘
15:36 17/12/07
Володимир Ящук Радывылив
Наз. ДУБНО, род. - ДУБНА, дав. - ДУБНУ, ДУБНОВІ, ор. - ‘smile‘ ДУБНОМ, місц. - у ДУБНІ. Це офіційно, хоча є ентузіасти захищати написання ДУБНЕ, ДУБНОГО і т.д.
16:06 17/12/07
Рекомендує цей матеріал
Чому? Тому що вічне
15:25 17/12/07
Цікавий текст. Тільки виправте, будь ласка, Юальзака на Бальзака ‘smile‘
17:15 17/12/07
Володимир Ящук Радывылив
Попередні заголовочки у відгуках на статтю свідчать, що в мене було правильно, це вже якийсь хакер заліз. Я повторно зробив правильно. Дякую за увагу і уважність ‘smile‘
17:49 17/12/07
Володимир Ящук Радывылив
‘smile‘
08:45 18/12/07
Гiсть
‘best‘
12:12 18/12/07
Рекомендує цей матеріал
Чому? Бальзак і Україна. Пізнавально
19:36 18/12/07
Дубно-Адмін
Стаття чудова. (Повішу на сайт Дубна) ‘best‘
Історичне місто Дубно є знахідкою для туриста. У нас у місті є чудовий замок. Переглянути про нього можете тут:
www.history.dubno.com.ua

Cаме місто живе і розвивається. У нас щороку проводяться різні фестивалі Зокрема Тарас Бульба. Більше про цей унікальне місто можете дізнатися на
www.dubno.com.ua

‘read‘
16:33 05/04/08
Цікаво ‘read‘
13:27 18/12/07
Пане Володимире, добрий день. Я чомусь сумніваюся, що йдеться саме про Ганнопіль Славутського району на Хмельниччині, хоча сам був би тому радий (ходив у школу в цьому селі, батько працював там на спиртозаводі), а моя Понора лежить також на шляху з Острога до Житомира. Шляхи ті ядобре вивчив, коли доводив, що Тарас Шевченко їхав у Почаїв і з Почаєва через моє село. Якось подам їх тут. Чи не йдеться про інший Аннополь? ‘smile‘ ‘sad‘ ‘smile‘
15:26 19/04/08

Live

35 мин. назад

Малеева Олена рекомендует материал Ленин всегда ль живой.?

36 мин. назад

Малеева Олена комментирует материал Ленин всегда ль живой.?

45 мин. назад

Малеева Олена комментирует материал Как сегодня и завтра одеться по погоде

1 час. назад

Фишман Наталья комментирует материал Как сегодня и завтра одеться по погоде

1 час. назад

Фишман Наталья комментирует материал Как сегодня и завтра одеться по погоде

1 час. назад

Фишман Наталья рекомендует материал Ленин всегда ль живой.?

1 час. назад

Фишман Наталья комментирует материал Ленин всегда ль живой.?

1 час. назад

Руслан Демчак публикует статью Навіщо потрібна біржова торгівля за європравилами

2 час. назад

Оксана Михайлова публикует статью Почему рассеянный склероз отнимает будущее у 20 тысяч украинцев?

2 час. назад

Оксана Михайлова публикует статью Гемофилия в Украине: 2569 человек, которые не должны были стать инвалидами

2 час. назад

Kanareyka публикует статью Мисливці за дрібницями: як підкорити хаос

2 час. назад

viktor trigub публикует новость Книга Володимира Пилата «ЖОВТЯК – підручник для початкових груп”

2 час. назад

Стыцько Сливоедов комментирует материал Ленин всегда ль живой.?

2 час. назад

Геннадий Балашов публикует статью Казнокрадство — государственная
идеология Украины

3 час. назад

Дуров Вадим рекомендует материал Ленин всегда ль живой.?

3 час. назад

Самохвалов Анатолий рекомендует материал Ленин всегда ль живой.?

3 час. назад

Серж Павлюченко рекомендует материал Ленин всегда ль живой.?

3 час. назад

Дуров Вадим рекомендует материал Как судья смотрит на закон сквозь пальцы

3 час. назад

Самохвалов Анатолий рекомендует материал ИЗДАЛЕКА ВИДНЕЕ, ГРАЖДАНЕ?

3 час. назад

Серж Павлюченко рекомендует материал ИЗДАЛЕКА ВИДНЕЕ, ГРАЖДАНЕ?

3 час. назад

Самохвалов Анатолий рекомендует материал Как судья смотрит на закон сквозь пальцы

3 час. назад

Дуров Вадим рекомендует материал ИЗДАЛЕКА ВИДНЕЕ, ГРАЖДАНЕ?

3 час. назад

Серж Павлюченко рекомендует материал Как судья смотрит на закон сквозь пальцы