Останні роки ми багато чули від донетчан про те, що мовляв, вони (Східна Україна) годують інші частини України. Чи справді це так?

Не один спеціаліст пояснював, що крім суми доходів треба також зважати на суму субсидій, що отримує той чи інший регіон.

Наприклад, небагато людей знає кількість знаків у цифрі субсидій на вугільну промисловість Донбасу.

Отже, якщо від доходів регіону відняти кошти, отримані регіоном з бюджету країни, тільки Київ - єдиний регіон-донор.

Але це не головне, про що я хотів сказати.

Зверну увагу на інший аспект.

Обмінний курс гривні до долару США.

Не треба бути експертом, щоб помітити, що при падінні долару на світових ринках останні роки, курс гривні до долару чомусь не змінюється.

На думку українських експертів, курс гривні щодо долару має бути від 3,8 грн. до 4,5 грн. за 1 долар США. На думку Бі-Бі-Сі курс гривні має бути взагалі 2,70 грн. за долар.

Про необхідність зміну курсу гривні нарешті заговорили в уряді Януковича. Але не поспішають з ревальвацією.

Яке відношення це має до піднятої теми?

Згадаємо, які галузі промисловості є найбільшими експортерами з України? Металургійна і подібні "важковоговики". (Сільське господарство мало не припинило будь-який експорт за політики уряду Януковича)

Як люблять казати самі "східняки", весь індустріальний потенціал України знаходиться на Сході України.

Але, беручи до уваги недооціненість гривні, на Сході України разом з тим знаходяться і найбільші отримувачи пільг в результаті недооцінки гривні – найбільші експортери.

Поясню.

Продаючи закордон свою продукцію за долари чи іншу валюту, потім цю виручку вони конвертують у гривні, щоби платити зарплатню робітникам та інші витрати.

Через недооціненість гривні метулгійні комбінати Ахметова, Лакшмі Мітала та інших капіталістів отримують майже в 2 рази більше гривні, ніж вони б отримували за вірно оціненої гривні.

В той же час всі ігромадяни України отримують майже в 2 рази нижчу зарплатню (в валютному еквіваленті), ніж вони отримували б за реального курсу гривні до долару.

Таким чином, металургійні концерни, зменшуючи витрати у валютному еквіваленті, можуть продавати свою продукцію закордоном за конкурентноспроможною ціною.

Всі громадяни України приймають участь у субсидуванні металургійної промисловості, адже отримуючи зарплатню в гривнях, вчителька зі Львова чи Києва може менше купити апельсинів, бананів, пилососів та пральних машин, що виробляються закордоном та прив’язані до валюти. Тобто всі ми майже половину своєї зарплатні даримо українським металургійним концернам та іншим експортерам.

Нам доводиться майже в 2 рази більше платити за іноземні авто.

Також з цим частково пов’язаний бум на квартири в Києві: адже спекулянти з Європи можуть легко купити квартири тут, в той час як для киян ціни на квартири стають майже недосяжними навіть при оплаті в кредит.

В такій політиці заниження курсу національної валюти немає чогось соромного, незвичного чи новітнього. Таку політику заохоочення експортерів довго успішно використовував Китай. А сьогодні після багатьох років безуспішної боротьби з цією політикою Китаю її почали використовувати США.

Але українським урядам, які провадять таку політику, треба казати правду, що держава провадить політику підтримки національного виробника за рахунок добробуту пересічних громадян, а не брехати про "покращення життя вже сьогодні", бо нинішня політика навпаки називається "покращення Вашого життя у далекому майбутньому". Тобто це – політика стратегічного зростання економіки, яке в кінці-кінців КОЛИСЬ дасть покращення життя і пересічним громадянам.

Таку політику провадив і уряд Єханурова і уряд Януковича.

Тільки уряд Тимошенко (мабуть, щоб насолити Ахметову) дещо укріпив гривню від 5,30 до 5,05 у квітні 2005 року.

"Східнякам" пора вже відійти від пещерного патріотизму, та перестати розповідати, що вони нас всіх годують, бо якщо курс гривні сьогодні зробити рівним його реальній вартості (і ми всі таким чином перестанемо субсидіювати українських експортерів за рахунок своєї зарплатні), то чимало металургійних підриємств України доведеться закрити через неконкурентноспроможність на світовому ринку.

Час бути патріотами України, а не регіонів.

_______________

А прихильникам широкої коаліції треба пам’ятати, що в Західній Європі проти тих, хто піднімає сепаратистські, шовіністичні, антисемітські та інші теми, що дають швидке підвищення рейтингу, європейські політики застосовують «санітарний кордон»: ні за яких обставин не створюють коаліцій з правими чи лівими екстремістами.

В Нідерландах в 90-х рр. депутати полишали парламент, коли слово мав відомий ксенофоб. В кінці 90-х років бельгійські партії не входили у коаліцію із сепаратиським Фламандським блоком. Після останніх виборів у Німеччині СДПН та ХДС/ХСС відмовилися створювати коаліцію з Лівою Партією, правонаступницею східнонімецьких комуністів (хоча у цьому випадку їм не довелося б створювати коаліцію із головним суперником).

Кость Кірнас, публіцист