Боржавські полонини – мальовничий куточок природи Лемківщини. Досить популярний маршрут з Воловця до Міжгір’я: г. Плай, г. Великикй Верх, г. Гимба… Багато хочеться пофотографувати, запам’ятовувати…

Однак, не все…

Якщо спуститися між горами Плай та Великий Верх круто вниз по стежці, то картина, що відкривається, може раз і назавжди відбити бажання будь-коли ще раз пройтися карпатськими схилами. Обпалені пеньки, голі стовбури дерев, що гниють просто неба, непрохідні монокультурні посадки смереки, смердючі (в Карпатах!) струмки, розбита лісовозами дорога…

Всі говорять про карпатські повені. Скільки людей загинуло, скільки залишилось без даху над головою. Мало хто говорить про ерозії, бо вони не такі масштабні як, наприклад, у Каневі, але вони є. Однак про те, що варварські лісозаготівлі негативно впливають на туризм, не говорить ніхто.

Ліс в Карпатах рубали давно, але так само з давніх-давен про нього дбали. З приходом Австро-Угорщини почалась промислова лісозаготівля. Її продовжила радянська влада з властивим їй розмахом. Проте з тим самим розмахом вона й засаджувала карпатські схили монокультурою смереки, часто не враховуючи її природних особливостей і поясності. Через це смерека до сих пір масово сохне.

За незалежної України ліс, за офіційними даними, стали рубати менше. Однак і саджати стали набагато рідше. Методи лісозаготівлі залишились тими ж – суцільні рубки, суцільний випал – схилу нема. Де засадили смереку, де не засадили – так і залишається. Технології не змінилися ще з 60-х років. – деревина, що гниє, розмивання ґрунту, масляні потоки замість струмків.

На дворі вже ХХІ сторіччя. Нові погляди на природокористування, на стандарти. Вся Європа, разом з Америкою та Австралією намагаються зберегти та відновити природні ландшафти. Голанці їздять у Карпати вивчати карпатські праліси.

Україна є дефіцитною на ліс. Раніше за старим Лісовим кодексом промислові рубки було дозволено лише в Карпатах та Поліссі.  Був чіткий розподіл на експлуатаційні та природоохоронні ліси. Наразі за новим кодексом промислово рубати можна по всій практично по всій  державі. Таким чином Держлісгосп широко відкрив двері для іноземних заготівників лісу, ласих на легкий ресурс.

Тим часом, в Карпатах повним ходом іде розбудова туристичної галузі. Заповідники та Національні парки намагаються покращити свою інфраструктуру (не завжди вдало) та розрекламувати себе щонайяскравіше. Президент України навіть висловив побажання зробити Карпати суцільним заповідником. Проте, не всі підтримують ясні ідеї нашого керівництва. Держлісгосп, наприклад, називає найбільшою проблемою галузі - висока заповідність лісів. Для тих, хто не знає, повідомимо, що санітарні рубки дозволено навіть на заповідних територіях, які в Україні займають менше 5%. Тобто, не інакше як загарбницьким бажанням швидкого збагачення, дану заяву лісників назвати не можна (відомі, також, підпали хат тих лісників, що не дозволяли масово знищувати лісові запаси).

Що значать дані заяви для туристів та й всієї туристичної галузі взагалі? В Карпати їдуть за первозданною природою, чистими струмками та свіжим цілющим повітрям. Якщо дати Держлісгоспу волю, то найближчим часом карпатські схили перетворяться у суцільне згарище та кладовище лісу. Відповідно, ні про яку природо говорити не доведеться. Дуже близькою є перспектива, коли її буде можливим шукати хіба що десь в Сибіру. Звідси, будь-які підстави штурмувати Українські Карпати зникнуть як такі. Самі гори невисокі, а ходити понівечиними лісами особливого бажання нема. Значить, багато людей, що розвивають зелений туризм втратять свій заробіток. Тоді зростання бідності в Карпатському регіоні зможе посперечатись лише зі зростанням загрози глобального потепління у засобах масової інформації.

Однак, який з цього можна зробити висновок? Лише один - тільки ґрунтовна державна програма відтворення лісів та розвиток дружнього природі туризму зробить Карпати перлиною України та Європи загалом.

Шевченко Наталя