О проекте ХайВей

Публикуйте на ХайВей свои статьи, фото, видео.

Получайте рецензии и комментарии от сообщества ХайВей на свои публикации.

Зарабатывайте деньги на публикациях.

Общайтесь с интересными людьми.

История  31 октября 2007 09:55:58

Проблематика походження східних слов’ян. Давньоруська народність: міф чи правда?

Походження східних слов'ян – достатньо складна для дослідження проблема, враховуючи, що навіть і понині історики сперечаються за те, кого ми мусимо відносити до східних слов'ян. Зокрема ще з праць Грушевського постало питання про походження росіян, їх приналежність до східнослов’янського етносу.

Історична спадщина Київської Русі за часів СРСР також не випадково стала болючою проблемою для радянських ідеологів, які проголосили цю середньовічну монархічну державу «общевосточнославянским государством», пропагували доктрину, схвалену Компартією, згідно з якою витоки українського та білоруського народів відносять до пізнього середньовіччя (XIV-XV ст.). Приблизно така ж картина була і у ХVIII-XIX ст. – деякі російські історики не висвітлювали події належним чином, висували помилкові теорії[7]. Доктор історичних наук, професор, завідувач відділу археології кам’яного віку Інституту археології НАНУ Леонід Залізняк уважає твердження істориків Миколи Карамзіна та Михайла Погідна помилковими. 

Наукоподібного вигляду міфу про Москву, як богообрану наступницю Риму, Константинополя та Києва, надав М. Карамзін майже 200 років тому. Саме ним Київська Русь була включена до національної історії Росії, як перша російська держава. Перефразовуючи київського літописця Нестора, М. Карамзін проголосив княжий Київ «Матір'ю городів російських»

У середині XIX ст. справу М. Карамзіна продовжив М. Погодін, який стверджував, що до ХІІІ ст. в Києві жили росіяни. Лише після татарського погрому Середнього Подніпров’я 1240 р. вони нібито імігрували на Верхню Волгу, а на їхнє місце з Волині та Галичини прийшли українці. Ця заполітизована концепція повністю суперечить даним археології, мовознавства, антропології, писемним джерелам.

Класик російської історичної науки В. Ключевський вважав, що росіяни вийшли на історичну арену в другій половині ХІІ ст., тобто після розпаду Русі на окремі князівства. Тому погляди офіційної Москви на Київську Русь, як на першу російську державу, виглядають абсурдними. Адже виходить, що російська держава з'явилася раніше самих росіян.

Концепція давньоруської народності як колиски трьох братніх народів сформульована досить пізно, а саме після Другої світової війни. Офіційна радянська історична наука на чолі з академіком Михайлом Покровським, аж до погрому його школи 1936 р., розглядала етнічні процеси в Київській Русі фактично з позицій М. Грушевського, проголошених ще в 1904 р. у відомій праці «Звичайна схема руської історії і справа раціонального укладу історії східного слов’янства».

Вважалося, що кожен із східнослов’янських народів у межах Київської Русі мав власний історичний струмінь і батьківщину. Праукраїнці Південної Русі постали під сильним впливом іранських народів Надчорномор’я та греко-візантійської цивілізації. Білоруси формувалися на балтському субстраті. Обличчя білоруської нації значною мірою формувалося впливами Київської Русі, а пізніше в складі литовсько-польської конфедерації. Формування російського етносу відбувалося в ході слов'янської колонізації лісових обширів, заселених балтськими та фінськими племенами. Великий вплив на росіян справили тісні контакти з татарами у ХІІ – XV ст.ст. Історична школа М. Покровського фактично не Київську Русь в російську історію, яка розпочиналася з Володимиро-Суздальського князівства.[2]

Український історик, академік, політичний діяч і публіцист Михайло Грушевський у перших томах “Історії України-Руси” категорично заперечує домагання Московської Русі на частину давньоруської спадщини, спадкоємцем якої, на його думку, є виключно «українсько-руська народність»: «Київська держава, право, культура були утвором однієї народності, українсько-руської; Володимиро-московська — другої, великоруської... Київський період перейшов не у володимиро-московський, а в галицько-волинський ХІІІ вік... Володимиро-московська держава не була ані спадкоємницею, ані наступницею Київської, вона виросла на своєму корені... Общеруської історії не може бути, як немає общеруської народності». [1]

Український мовознавець, професор, член-кореспондент НАН України Григорій Півторак  підтримує вищезазначену тезу Грушевського і завзято доводить її справедливість: «Наукові дослідження етногенезу (тобто походження) східних слов'ян мають уже майже двохсотлітню традицію, і за цей час сформувалося декілька основних концепцій. Так, у царській Росії офіційні ідеологи, підтримувані тогочасними істориками, сприймали всіх східних слов'ян як «единый русский народ» і починали його історію від Київської Русі, вважаючи її найдавнішою російською державою. Радянська історіографія визнала право не тільки російського, але й українського та білоруського народів на свою історію і свою мову, проте партійні ідеологи не змогли позбутися імперських претензій на історичну спадщину Київської Русі. Проголосивши її «общевосточнославянским государством», ці ідеологи пропагували доктрину, схвалену найвищими компартійними інстанціями, згідно з якою витоки українського та білоруського народів і відповідно їхніх мов відносять до пізнього середньовіччя (XIV—XV ст.). На спроби деяких російських істориків і філологів починати історію Росії й російської мови від IX—X ст. офіційна влада дивилася «крізь пальці», проте такі самі прагнення в Україні і Білорусі вважалися ворожими й жорстоко переслідувалися. Протягом тривалого часу лише в діаспорі українські вчені могли вільно висловлювати свої погляди й розвивати концепцію етногенезу українців згідно з історичною правдою.» [6]

Для східних слов'ян часом докорінних зрушень стали VI-VII сторіччя. З утворенням Аварського каганату розпочинається тривалий період слов’яно-аварських війн (568-635 рр.). Вони відбувалися одночасно з проникненням слов'ян на Балкани і сприяли процесу розкладу родового ладу у східному слов’янстві. В ході цих війн і масових міграцій зникають з політичної арени анти, про яких після 602 р. немає жодної згадки.

В результаті колонізаційних процесів східнослов’янські племена зайняли величезну територію Східної Європи від Причорномор’я до Прибалтики і верхів'їв Волги, від Карпатських гір до Поволжя. «Повість минулих літ» так засвідчує їх розселення. Вздовж середнього Дніпра жили поляни, на Лівобережжі, в басейнах річок Десни, Сули і Ворскли – сіверяни, в дніпровському Поліссі – древляни, в басейні Західного Бугу – дуліби, в басейнах Південного Бугу і Дністра – до Чорного моря – тиверці та уличі, над річками Сяном і верхнім Дністром – хорвати, між верхів'ями Дніпра і Сожу – радимичі, в басейні Прип'яті – дреговичі, у верхів'ях Волги, Дніпра, Західної Двіни – кривичі, в басейні озера Ільмень і річки Волхова – словени, або ільменські слов'яни, в басейні річки Оки – в’ятичі.

Проблема походження терміна Русь є одним із спірних питань історичної науки. Зокрема, так звана «норманська» (варязька) теорія ґрунтується на припущенні, що фінни називали Руссю одне з племен норманів-шведів (варягів), які наприкінці ІХ ст. заснували давньоруську державу. Однак є чимало підстав для її заперечення. У джерелах VIII-ІХ ст. часто вживається термін Русь для означення південних племен східного слов'янства (полян сіверян). М. Грушевський зокрема зауважує, що у скандинавських сагах, де є згадки про Київ, ніколи варяги не ототожнюються з Руссю: для них вона – чужа земля. Жодне східне джерело не ототожнювало Русь зі скандинавами, так само як і візантійські автори відрізняють Русь від варягів, яких Візантія добре знала.

Термін «Руська земля» поширився на всю територію розселення східних слов'ян від Чорного моря до Білого, від витоків Дністра і Західного Бугу на заході до верхів'їв Волги, Оки й Верхнього Наддоння на сході. Упродовж ХІІ – на початку ХІІІ ст. етнічна назва Русь, яка досі стосувалася полян та чернігівських і переяславських сіверян, поширюється на захід від Дніпра – на Поділля, Волинь і найпізніше – на Галичину. Присому Руссю в цей період джерела не називають землі Новгорода Великого, Ростовську і Муромську землі, а також Суздальщину з її новим політичним центром – Володимиром на Клязьмі.[9]

А от науковий підхід Б.О. Рибакова на противагу усталено-авторитетним джерелам (напр., «Повість минулих літ») містить в собі засновки теорії про походження слов'ян набагато раніше, ніж кінець I ст. н. е. як прийнято вважати. Метод спирання на історичну пам'ять народу – яку слід розшифровувати в його фольклорі, орнаментиці та інших пам'ятках культури – показує, що слов'яни пам’ятають про мамонтів («слонів» та «ящерів»), які вимерли в Європі 14-11 тисячоліть назад.

Узгодити ці суперечні підходи не важко. Досить взяти до уваги, що кожний нащадок має пращурів. У слов'ян були більш давні родичі – відомі як склавини та сколоти, вендети й енети, русени й боруси, оріони та «орачі»-араторес [11]. І у них теж, як згодом у русичів, були цивілізовані утворення.

Найбільш корінний з усіх слов'янських народів – це українці [5;8;10] Орнаментика їх вишиванок та писанок виводиться з прикрас місцевих мисливців та мамонтів, про яких згадують і казки («Про богатиря Димка та його зятя Андрушка», ін.). Давнину в 21 тисячоліття, відтепер, наводить «Велесова книга»; на 198 століть вказує один із міфів Київщини. Є дати й пізніші. 7000-6200 рр.; VII-V тис до н.е. – «Супойський переказ» козацтва; V тис. до н.е. – виникнення легенди про Золоту очеретину озера Овруч; раніше 3102 р. до н.е. легенди Савур-могили; не пізніше середини II тис. до н.е. – спогади про (б)рахманів; від часів Аратти до XVIII ст. існував звичай сватання дівчатами парубків парубків (за піснею «Ой ізійди, місяць…» та ін.) [10]

Леонід Залізняк коментує також й іншу крайність – коли «після тривалого перебування в статусі «молодшого брата» нам дуже хочеться бути найстаршим з народів світу»

Крім старої радянської версії походження українців з пізнього середньовіччя (ХIV—XV ст.), що базується на імперській концепції давньоруської народності, та її модерних модифікацій, за роки незалежності в середовищі аматорів розквітла буйним цвітом романтико-фантастична версія трипільського коріння українців. Незважаючи на повне неприйняття фахівцями квазінаукового покруча, цей відвертий неоімперський міф має досить широке коло прихильників серед «свідомих» українців. Як відомо, культура Трипілля сформувалася 7,5 тис. років тому на території Румунії, звідки її носії просунулися на Правобережну Україну. Отже, прибічникам трипільського походження українців доведеться визнати, по-перше, що всі ми родом із Румунії і не є автохтонами в Україні, а по-друге, що українці найдавніший народ у світі і нам — 7500 років! Усе це повністю суперечить усім відомим науковим фактам з україногенези. До того ж, постає питання, чому власне трипільці були українцями, а не стародавніми румунами? Адже культура Кукутені, східною гілкою якої було Трипілля, продовжила свій розвиток на теренах Румунії паралельно з останнім.

Після тривалого перебування в статусі «молодшого брата» нам дуже хочеться бути найстаршим з народів світу, якому всі вони завдячують світлом цивілізації. Замішана на постколоніальному комплексі меншовартості, щирому патріотизмі, аматорстві та зрозумілій недовірі до офіційної науки, трипільська версія україногенези — це типовий приклад псевдонаукової міфотворчості. [3]

В принципі, кожна теорія, висловлена тим чи іншим істориком, містить в собі раціональне зерно, але, на жаль, науковці на даний момент розділилися на два табори, де одні підтримують теорію про Аратту чи про походження українців від Трипільців та їх братерство з росіянами й білорусами, а інші ж – уважають такі твердження помилковими, не визнають спільного походження російського й українських народів. І саме тому зараз неможливо дійти консенсусу без урахування поглядів обох «таборів». Лише чергова наукова міжнародна конференція може якось допомогти вченим розібратися в цьому питанні глибше та достовірніше.

Примітки:

1. Грушевський М.С. Звичайна схема руської історії й справа раціонального укладу історії Східнього Слов’янства//Статьи по славяноведению. — Вип. І. — СПб., 1904. — С. 298—304

2. Залізняк Л.Л. Від склавинів до української нації. – К.:ПБП «Фотовідеосервіс», 1997. – 256 с.

3. Залізняк Л.Л. Походження українців: між концепцією "общеруської історії" та трипільською Аратою // Газета "Дзеркало тижня" - 23 червня 2006 р. Доступний з:

4. Кобилюх В.О. Українські козацькі назви у санскриті. –Львів–Київ–Донецьк, 2003

5. Наливайко С.І. Таємниці розкриває санскрит. – К., 2000.

6. Півторак Г.П. Походження українців, росіян, білорусів та їхніх мов. Міфи та правда про трьох братів слов'янських зі «спільної колиски». —К.: Арістей, 2004. — 180 с.

7. Погодін Михайло Петрович. Біографія// Вікіпедія – вільна енциклопедія. – [Цит. 2007, 20 жовтня]. – Доступний з:

8. Рибаков Б.А. Язычество древних славян. – М., 1981

9. Терещенко Ю.І. Україна і європейський світ: Нарис історії від утворення Старокиїв. Держави до кінця XVI ст.: Навч. Посібник. – К.:Перун, 1996. – 496 с.:іл..

10. Шилов Ю.А. Витоки етносу й цивілізації слов'ян // Р.Ф. Кайндль. Вікно в європейську науку. Матеріали II Міжнародного семінару «Кайндлівські читання», 28-29 травня 2005 р. — Чернівці: Прут, 2005. — 388 с.

11. Шилов Ю.А. Истоки славянской цивилизации. – К., 2004. – 704 с.:ил.

Публикацию прочитали

Количество просмотров: 44340
Отредактировано: 31-10-2007 [09:57]
Посмотреть оценки Посмотреть оценки
delete
Мельник Олександр
Мельник Олександр, Киев, свободный журналист "ХайВей"

Теги

Для того, чтобы оценить статью, Вас необходимо войти в систему
Право оценивать рецензии на ХайВей можно получить от редакции сайта по рекомендации одного из журналистов ХайВей
Рекомендаций: +0
Всего комментариев: 9, Всего рецензий: 0
Укажите свой e-mail адрес, если Вы хотите получать комментарии к этому материалу
Подписаться

Для того, чтобы опубликовать сообщение в этой теме, Вам нужно ввойти в систему.

Рецензии

Комментарии

Цікаво...5
10:09 31/10/07
Скіф Донецк
как далеко смотрел Шевченко...
10:36 31/10/07
11:36 31/10/07
А почему так важен статус самого старого народа? Разве так важно Мы произошли от Румын или Румыны от нас... В те далёкие времена и и Румыны и Украинцы и Русские и прочие народности находились примерно на одном уровне развития... Вот если бы спор был про Японцев и Украинцев - в какой период произошёл столь ощутимый скачок развития, что по сей день нас разделяет прорва в 30-50 лет... Статья интересная, ставлю 5
14:53 31/10/07
20:12 31/10/07
Sveta Rybalko Харьков
Цікаво, інформативно, важливо, потрібно. 5
00:57 01/11/07
, интересно.
20:13 31/10/07
Гость
просто і лаконічно
14:26 24/01/10

Live

............

6 час. назад

ivp_paster рекомендует материал \"Принцесо зачаровна, не бійся...\"

6 час. назад

ivp_paster рекомендует материал Ректор НМАУ віддав премії студентам!

.........

13 час. назад

viktor trigub публикует статью Планетарний бас Анатолій Кочерга отримав звання Почесного професора НМАУ

...

14 час. назад

Влочега рекомендует материал Ректор НМАУ віддав премії студентам!

14 час. назад

Влочега рекомендует материал Реальнiсть....

14 час. назад

Влочега рекомендует материал Рiзноманiття осенi

14 час. назад

Влочега рекомендует материал Украiна i я.....

15 час. назад

Влочега рекомендует материал ВТОМЛЕНИЙ ДЕНЬ...

15 час. назад

Влочега рекомендует материал \"Принцесо зачаровна, не бійся...\"

...

17 час. назад

Горбатюк Микола публикует статью Мої передвиборчі обіцянки на уявних \"Біг-мордах\":

18 час. назад

Алекс Скиталец рекомендует материал \"Принцесо зачаровна, не бійся...\"

19 час. назад

viktor trigub публикует статью Ректор НМАУ віддав премії студентам!

...

1 дн. назад

Вікторія Івченко публикует статью \"Принцесо зачаровна, не бійся...\"