О проекте ХайВей

Публикуйте на ХайВей свои статьи, фото, видео.

Получайте рецензии и комментарии от сообщества ХайВей на свои публикации.

Зарабатывайте деньги на публикациях.

Общайтесь с интересными людьми.

Биография  30 сентября 2007 11:35:46

Навіть його могилу хотіли знищити

Із спогадів українського державного діяча й історика Дмитра Дорошенка: «У Радивилові (містечко на Волині. – В.Я.) служив залізничним лікарем український письменник Модест Левицький, ми списались з ним, і він охоче пристав до нашої компанії, щоб разом з нами зробити невелику екскурсію до Берестечка і до деяких інших місцевостей на Волині (мова йде про 1911 рік. – В.Я.). Годиться сказати бодай кілька слів про самого Левицького – вже давно небіжчика. Він був з роду графів Рогуля -Левицьких, – але сам зрікся графського титулу, відкинув першу частину свого прізвища, і навіть мало хто знав, що він – граф. Правдоподібно його рід був український, але спольщений. Дістав він прекрасне виховання, чудово володів французькою й польською мовами. Був щирим демократом-народолюбцем і справжнім лікарем-гуманістом, другом-опікуном бідноти, серед якої тішився великою любов’ю й популярністю. Я сам це бачив на власні очі під час нашої спільної подорожі. Його повісті й оповідання овіяні духом вищої людяності, зогріті глибоким співчуттям до всіх понижених і покривджених, між іншим з життя жидівської бідноти. Я познайомився з ним у Києві, як з членом ТУПу (Товариства українських поступовців. – В.Я.); він був директором школи для фельдшерів (лікарських помічників), але адміністрація звільнила його за українську пропаганду. Тоді він знайшов собі посаду лікаря на залізниці в Радивилові, на самому австрійському кордоні. Маючи безплатний білет від залізниці, він часто приїздив до Києва і підтримував з київською громадою постійний зв’язок».

І далі: «З Радивилова залізницею 3 години їзди до станції Здолбуново, там переночували на двірці, і на другий день одна станція їзди – до Рівного. Левицький мав під своїм доглядом у Здолбунові маленьку амбулаторію для залізничників, і там ми й заночували. Коли ми висіли з поїзда і зайшли до станційного будинку, повторилася та сама сцена, що й у Берестечку: до Левицького почали товпитися хворі, різниця була та, що пацієнтами в Берестечку були жиди, а в Здолбунові християни, мешканці Здолбунова. Левицький всіх приймав з однаковою увагою, і мені здавалося, що сама його людяність, його сердечна, щира мова впливали заспокоююче на хворих, сповнювали довір’ям до лікаря».

Ще цікаві факти про коло знайомств Левицького, із дещо ранішого періоду.

Перед Великодніми святами 1909 року зі Львова до Києва приїхав Іван Франко. Він не міг без сторонньої допомоги вдягатися, їсти – відмовляли пальці.

У Києві він мав чимало цікавих зустрічей, поповнив свою бібліотеку букіністичними виданнями. Відвезти шановану людину до Львова взявся Дмитро Дорошенко. «Я сказав (видавцеві Чикаленку), що тепер саме я вільний і можу поїхати з Франком до Львова, коли ж не дістану перепустки через границю, то в усякому разі довезу до самої границі, до Радивилова, а там служить при залізниці д-р Модест Левицький, лікар, який напевно легко дістане перепустку і завезе Франка до Львова. Треба лише його попередити. На тому ми й порішили».

Але на вокзалі в Києві він зустрів Андрія Франка, сина письменника. До пропозиції супроводжувати батька той поставився холодно – у нього були інші плани. «Я по від’їзді Франка сам жалував, – згадував Дорошенко, – що не поїхав з ним, настільки Андрій здався мені несолідним. Та я надіявся, що М.Левицький стріне батька й сина і дасть з ними раду. Так воно, як я потім довідався, і сталось, їзди було поспішним поїздом усього одну ніч».

Модест Левицький народився 25 липня 1866 р. в селі Вихилівці на Поділлі, неподалік від Проскурова (з 1954 р. Хмельницький). Виховувався в поміщицькій демократичній родині, де розмовляли тільки українською мовою, але знали й німецьку, французьку, польську. Здібності до літературної творчості виявив Модест рано: навчаючись у Кам’янець-Подільській гімназії, п’ятнадцятирічним видав першу збірку оповідань «Граф Мотика». Навчався на історико-філологічному факультеті Київського університету, але після 4-го курсу 1888 р. перейшов на медичний, який і закінчив 1893-го.

Знайшов посаду земського лікаря в Ковелі на Волині. Перевіз сім’ю – дружину Зінаїду і сина Віктора. У цей час у Колодяжному, за десяток кілометрів, жила родина Косачів, з якою Левицькі познайомилися. Модест спілкувався з Оленою Пчілкою, її дочкою Лесею Українкою, тим паче, що його викликали до неї як лікаря. Коли в 1895 р. в Ковельському повіті спалахнула холера, взагалі перевіз дружину й сина до Колодяжного.

16 вересня 1895 р. Леся Українка писала з Колодяжного братові Михайлу: «У нас вчора були Левицький і Короткевич і казали, що холера в уєзді уменшається». А 15 вересня 1896р. ділилася в листі до матері: «…Ти знаєш, уже при тобі моя нога боліла, на другий день після вашого виїзду вона стала боліти гірше, на третій день ще гірше, надто коли, посидівши який час, я вставала, щоб іти, то вже мусила просить кого-небудь, щоб поміг, бо нога боліла дуже різко і страшно було подумать ступити на неї. Тоді я поїхала до Левицького, не застала його дома, але на др[угий] день він сам приїхав подивитись мою [ногу] і найшов, що біль її не від ут[оми] мускулів, а таки від самого суста[ва], від пораженого місця. Спочат[ку] радив накласти яку нерухому пов’язку, але я не згодилась на таке спішне рішення, і тоді він згодився на компроміс: накласти, як він каже, «нравственную повязку», с[еб]то лягти на тиждень в ліжко і старатись як можна менше ворушити ногою… Три дні я вже лежу…».

Того ж 1896 р. Левицькі переїхали на Поділля, в містечко Окна. Модест видає просвітницькі брошури на медичну, мовознавчу тематику, розвиває в собі літературні здібності. З 1901р. – він постійний автор журналу «Киевская старина», вміщує оповідання у таких виданнях, як «Літературно-науковий вісник», «Нова Громада», «Рада». У 1904 р. М.Левицького обирають дійсним членом Київського літературно-артистичного товариства. Він отримує місце директора Київської фельдшерської школи на Лук’янівці і за сумісництвом – посаду завідувача Лук’янівським притулком для дітей-сиріт.

У січні 1907 р. М.Левицького заарештовують як сепаратиста, однак у березні він знаходить роботу залізничного лікаря на прикордонній станції Радзивилів (Радивилів). А в червні у видавництві "Просвіта" побачила світ його книжка "Оповідання", один примірник якої, між іншим, автор подарував М.Грушевському.

В 1911 р. письменник взяв участь в етнографічній експедиції навколишніми селами і містечками. А наступного року разом із родиною переїздить у Білу Церкву.

Але Модесту, очевидно, випало ще не раз бувати на Волині – у роки Української революції він став у Міністерстві шляхів УНР директором культурно-освітнього департаменту, був і головним санітарним лікарем залізниць України, у 1919 р. – радником, затим – головою дипломатичної місії у Греції.

Жив у Польщі, Чехії. Багато писав – оповідання, повісті («Gloria victis» – 1925, «Людина-звір» – 1927, «Також емігранти»). У 1927 р. переселився з онуком Василем до Луцька (дружина померла). Левицький читав лекції з української мови та етики в гімназії, виступав у «Просвіті». Не полишав письменницької праці. Часто розповідав гімназистам про Лесю Українку.

Помер 16 червня 1932 р. Коли в 60-х роках у Луцьку вирішили ліквідувати старовинне кладовище на тодішній вулиці Леніна, місцеві українські патріоти зуміли добитися перенесення праху письменника на інше кладовище (у Гаразджі). З нагоди 140-річчя від дня народження Модеста Левицького в Луцьку видано об’ємистий том матеріалів про нього і його творчість.

Количество просмотров: 3027
Посмотреть оценки Посмотреть оценки
delete
Володимир Ящук
Володимир Ящук, Радывылив , свободный журналист "ХайВей"

Теги

Для того, чтобы оценить статью, Вас необходимо войти в систему
Право оценивать рецензии на ХайВей можно получить от редакции сайта по рекомендации одного из журналистов ХайВей
Рекомендаций: +0
Всего комментариев: 8, Всего рецензий: 0
Укажите свой e-mail адрес, если Вы хотите получать комментарии к этому материалу
Подписаться

Для того, чтобы опубликовать сообщение в этой теме, Вам нужно ввойти в систему.

Рецензии

Комментарии

18:59 30/09/07
Чудовий, натхненний матеріал.Дякую авторові!
11:41 30/09/07
11:45 30/09/07
Sveta Rybalko Харьков
Забрала до бібліотеки. Дякую авторові!
11:53 30/09/07
Добре, що є люди, яким не байдужа наша історія!
13:55 30/09/07
17:01 30/09/07
20:24 30/09/07

Live

............

5 час. назад

ivp_paster рекомендует материал \"Принцесо зачаровна, не бійся...\"

6 час. назад

ivp_paster рекомендует материал Ректор НМАУ віддав премії студентам!

.........

13 час. назад

viktor trigub публикует статью Планетарний бас Анатолій Кочерга отримав звання Почесного професора НМАУ

...

14 час. назад

Влочега рекомендует материал Ректор НМАУ віддав премії студентам!

14 час. назад

Влочега рекомендует материал Реальнiсть....

14 час. назад

Влочега рекомендует материал Рiзноманiття осенi

14 час. назад

Влочега рекомендует материал Украiна i я.....

14 час. назад

Влочега рекомендует материал ВТОМЛЕНИЙ ДЕНЬ...

14 час. назад

Влочега рекомендует материал \"Принцесо зачаровна, не бійся...\"

...

16 час. назад

Горбатюк Микола публикует статью Мої передвиборчі обіцянки на уявних \"Біг-мордах\":

17 час. назад

Алекс Скиталец рекомендует материал \"Принцесо зачаровна, не бійся...\"

19 час. назад

viktor trigub публикует статью Ректор НМАУ віддав премії студентам!

...

1 дн. назад

Вікторія Івченко публикует статью \"Принцесо зачаровна, не бійся...\"