О проекте ХайВей

Публикуйте на ХайВей свои статьи, фото, видео.

Получайте рецензии и комментарии от сообщества ХайВей на свои публикации.

Зарабатывайте деньги на публикациях.

Общайтесь с интересными людьми.

 

История  11 сентября 2007 00:24:41

Отець Андрій-Агапій Гончаренко

   Чи буде моя пісня вам весільна про колишнє? Перебачайте мені, люди добрі.

   Я втік із московської тюрми, в широкий світ, бо чув в моїх жилах вільну крів. І розказую вам, брати мої, по правді, що було зо мною, де і як, щоб ви знали, кого, коли, за що і про що розпинали.

   Слово-титло. Мій батько Гончар, а я його син. Гончар і кашовар. Горшки ліплю і кашу в них варю дітей в них годувати. Діти кажуть: «Каша наша, а батьків борщ».

Марта 1 1894.

Каліфорнійська Країна (Агапій Гончаренко). 

                                                              ОДИН З ПЕРШИХ

       Його життя - це приклад відданости та любови до української землі. Народжений в Україні, ніколи не зрікся свого українства і, проживши більшу частину свого життя в Америці, залишився патріотом. Його доля є цікавою для нас ще й тим, що у ній переплетені дороги найстарших українських емігрантів. Отець Андрій-Агапій Гончаренко прибув до берегів Америки у 1865 році.

     „Земляки мої, родаки мої на чужині! Кохайтеся, братайтеся! Подивіться, в якому благу і добрі живуть другі люди - волохи, французи, німці. Чому би й нам в братерстві не жити!", - ці слова козака-священика Агапія Гончаренка залишаються актуальними й сьогодні. В Америці він був першим емігрантом серед русинів i малоросів, галичан та лемків, котрий назвав себе українцем. До приїзду в Америку серед кола його приятелів були Тарас Шевченко, Микола Куліш, Михайло Драгоманов, російські революціонери Герцен та Бакунін, італійські патріоти Мацціні та Гарібальді. Високосвічений, обдарований Божим даром до мов, прекрасний знавець історії та культури Близького Сходу, отець Агапій розпочав свій перший день на новій землі служінням у грецькій православній церкві. Тут він відкрив школу, де навчав чужинців грецької мови. У віці 32 років розпочав свою месійну діяльність у Бостоні. 

                                          «ВО ІМ’Я СВ. МУЧЕНИКА АНДРІЯ СТАТИЛАТА»

     Народився Андрій Гончаренко 19 серпня 1832 року в селі Кривині на Київщині в родині місцевого священика. У рідному селі отримав початкову освіту, а згодом батько відвіз сина до Києва, до духовної семінарії. Закінчивши її у 1853 році, стає ченцем Києво-Печерської Лаври і від того часу носить ім’я Агапія.

    «Як я поступив у Лавру, братія чернеці були дуже цікаві і гостеприємні до мене. Бувши в мирі, я був постником, а між чернецями чого не зобачив! Вони їли ввечері, що називається «чай пити», поросята і карасята всякого манеру, надзівані і начиняні риби, і гасили тлусті їди всякими пуншами: слив’яками, орабиновками, малиновками, - всіх назвиськів не перекажеш! В шкапах, де одежа, там робили ліжка і часто я бачив там зачинених жінок, що чернеці держали по тижням в своїх келіях для похоті.

    Петро Великий, скасувавши жінський монастир, через улицю од Лаври, плакав і дуже плакав, подивившись на незчисленну лічбу дитячих головок у підвалах, що черниці з черницями рождали байстрюків дітей і вбивали їх».

   Приглянувшись до нового ченця, митрополит Філарет взяв його працювати секретарем у канцелярії. Ця праця дала нагоду приглянутися до управління російської Православної Церкви зсередини та стала підґрунтям для формування його настроїв, глибоко-національного світогляду. Агапій знайомиться з Кулішем та Драгомановим, близькими за духом стають для нього вірші Тараса Шевченка. Це була доба приязні велетнів, кожен з яких віддавав себе вповні ідеї служінню Україні.

  Самодержавна Росія не терпіла вільнодумства. В 1857 році отця Агапія призначають священиком до посольської церкви в Атенах. Будучи вродженим лінгвістом, Агапій Гончаренко вивчає грецьку та інші мови східних народів. Він підтримує зв’язки з групою російських емігрантів, що перебували в Англії та Франції. В часописах російських вільнодумців „Колокол" і „Полярная Звезда", що виходили в Лондоні, почали з’являтися статті Гончаренка. Царська охоронка уважно стежила за кореспонденцією отця і, перехопивши одного з листів, передала послові Росії у Греції Олександрові Озєрову. Той, запросивши Гончаренка пообідати на пароплаві „Русалка", вручив йому наказ про арешт і негайне повернення до Росії. Це сталося 16 лютого 1860 року. На щастя, друзі, довідавшись про арешт, зуміли викрасти Агапія по дорозі до Росії, і вже 4 березня він їхав до Лондону, як вільний козак. Півторарічне перебування в Лондоні було наповнене цікавими знайомствами, подорожами, науковими розвідками. Агапій Гончаренко на короткий час відвідав Туреччину, побував на Атенській горі, де в одному з монастирів відшукав свого дядька, Дмитра Богуна. Він відвідав Єрусалим, побував в Ливанських горах і чудом врятувався в Єгипті, де на нього російська розвідка влаштувала замах. 18 жовтня 1864 року корабель з відважним козаком відплив з грецького порту Смирни. Новий 1865 рік зустрів Гончаренко в Америці. За протекцією грецького консула Димитрія Ботассі, отець Агапій приступає до праці в грецькій церкві. Біблійне Товариство в Нью-Йорку прийняло Гончаренка до редакційної колегії. Він редагував видання біблії арабською мовою.

                                                                     АЛЯСКА

    Думка мати власну друкарню не покидала його. У 1865 році Росія продає Америці Аляску. Американський уряд робить старання, щоб слов’яни Аляски якнайшвидше ознайомилися з конституцією нової держави та вільним устроєм її життя. Агапій Гончаренко закупив друкарню з кирилицею. 1 березня 1868 року у Сан-Франциско вийшло перше число англійсько-російського тижневика „Аляска Гералд" за редакцією А. Гончаренка. Від липня 1868 року у російській частині часопису появився підзаголовок „Свобода", де поміщувалися статті українською мовою. Через чотири роки Агапій Гончаренко продає часопис американцеві Генрі Джорджеві. Зароблені гроші віддав на потреби друкарні Бенкрофт у Сан-Франциско, Конгресовій бібліотеці та інститутові смітсоніян у Вашінґтоні. Разом з дружиною Альбіною Цітті, італійкою за походженням, яка у всьому підтримувала чоловіка, поселилися на хуторі в п’яти милях від містечка Гайвардс.

                                                         ХРЕСТ І КАМ’ЯНА ПЕЧЕРА

     У Сан - Франциско жила група українських емігрантів, з якими отець Агапій часто зустрічався. Одну з таких зустрічей, що відбулася в 1910 році, описує пані Текля Данис в альманасі канадського „Українського Голосу" за 1948 рік (мову оригіналу збережено): „... В паркані фіртка, а на ній видніється напис великими літерами червоною фарбою „Україна", в мене серце так і забилося : Україна в Каліфорнії!, - а хтось зауважив: „А на Україні - Московщина...". Входимо через фіртку і тут бачимо домик, а над самими дверима напис синьо-жовтими літерами „Свобода". Від зворушення мені в очах стали сльози. Нас привітав пес Брисько, а потім вийшов з хати старець середнього росту з ціпком в руках, в козацькій шапці на голові. На його похилені плечі спадало сріблисте волосся, наче пелюстки відцвілого дерева. Його глибоко в голову запалі очі виявляли велику доброту. З-під сивої бороди і вусів добродушно всміхалися в розмові його зморщені уста. Тут мимоволі майнула думка: „Чому така неправда на світі ? Чому найкращі сини України розпорошені по світі, по закутках чужих земель, а на своїй рідній - годуються зайди?"... Ми розмовляли на дворі під деревом. Альбіна

(дружина) поставила чай на столик, а Гончаренко наливав склянки й ставив перед нами. Коли вже все було готове, він сказав, що треба помолитися по-нашому, по-українськи. Ми глянули один на одного, встали і заспівали „Ще не вмерла Україна". Піднявся й старенький Гончаренко, зняв свою козацьку шапку з голови, на якій вітер розвіяв сиве волосся. Коли він стояв, спершився на ціпок, - по його обличчі покотилися великі перли-сльози, які він обтирав полою своєї сукмани. „Земляки мої, - промовив Гончаренко, - я був з вами один момент в Україні"... Після чаю повів нас показати своє господарство. Перед хатою росла велика сосна, яку він тут сам посадив. Потім привів під вишню і сказав, що це наша українська вишня. „Таких тут нема: вишня і сосна - це емігранти". Потім ми підійшли до потоку: „Тут моя святиня, - пояснив він, показуючи палицею на кам’яну печеру, над якою виднів образ Матері Божої і Хрест, - тут я вінчаю молодих, хрещу діточок і хвалю Всевишнього".

                                                       «ТЕПЕР ВЖЕ НЕ ВМРУ…» 

       Таким він був наш земляк, отець Агапій Гончаренко. У його домі зупинялося багато емігрантів, лунала українська пісня. У снах він марив Україною. Коли у 1914 році почалася Перша світова війна, отець тішив себе надією: „Тепер вже не вмру, поки не буде мій народ вільний. Може, моє тіло старе, однак, дух молодий. В нашім краї будемо хазяйнувати по-свойому, та й в церкві будемо співати по-українськи. Московський прапор скинемо, а на його місце поставимо жовто-блакитний. Я ще не старий їхати на кораблі... Наш край, джерело козацтва, як фенікс воскресне, на добро людям, вічну правду й волю".

Він відійшов у засвіти 7 травня 1916 року. Над його могилою - чиста блакить каліфорнійського неба, а вітри століть донесли сюди вістку, що Україна стала незалежною.

     "Хоч я сам на моїм віку не вживав тютюну ні в уста, ні в ніс (не нюхав), а як хто приходить до мене в гості і я маю тютюн, даю йому курити. Або як приходить до мене гість і я маю що випити: горілки чи вино – живота ради, а частую його, щоб його серце звеселити, хоч сам не дуже люблю вживати ці трунки. Що таке є частування гостя? – чи не в цім таїнство – вечеря любові? 

  Наш учитель повелів нам «мазати оливою рани, прокажених очищати, біси вигоняти, - туне пріясте, туне дадите». Хто приходить до мене з вірою – я керую його. І я ніколи не був оплачений за такі треби, бо то є потіха, а не праця". 

 Джерела:   

A. Honcharenko. MEMOIRS (in Ukraine). Slavuta Publishers, 10920 – 60th Ave., Edmonton, Alberta. Printed in Canada.

Архів „Свободи".

Вікіпедія.

Отець Андрій-Агапій Гончаренко

Публикацию прочитали

Количество просмотров: 11936
Посмотреть оценки Посмотреть оценки
delete
Галина Заремба, свободный журналист "ХайВей" 
Для того, чтобы оценить статью, Вас необходимо войти в систему
Право оценивать рецензии на ХайВей можно получить от редакции сайта по рекомендации одного из журналистов ХайВей
Рекомендаций: +1
Всего комментариев: 3, Всего рецензий: 1
Читайте также

"Мисс Мира-2017": лучшие фото красотки из Instagram"Мисс Мира-2017": лучшие фото красотки из Instagram

Девушка ведет активную светскую и социальную жизнь, любит спорт и гордится своей национальностью ...

У столиці Аргентини помер генпрокурор ІспаніїУ столиці Аргентини помер генпрокурор Іспанії

Хосе Мануель Маса був госпіталізований напередодні. ...

Укажите свой e-mail адрес, если Вы хотите получать комментарии к этому материалу
Подписаться

Для того, чтобы опубликовать сообщение в этой теме, Вам нужно ввойти в систему.

Рецензии

16:14 28/01/11
Журналистское мастерство
Язык и стиль
Форма подачи
Общее впечатление

Комментарии

Володимир Ящук Радывылив
Згоден з Олександром. ‘wink‘ Але стаття цікава, ‘best‘ хоча заголовок міг би бути привабливіший, бо прізвище невідомої людини не надто привертає увагу ‘fuuu‘
18:59 11/09/07
Рекомендует этот материал. Почему? цікаво!
16:14 28/01/11
Цитата:
ніколи не зрікся свого українства і, проживши більшу частину свого життя в Америці, залишився патріотом.
- а это не есть отречение??? Родину любить легче всего в далёкой счастливой стране... Хотя про покойных или никак или хорошо...
5-
15:30 11/09/07

Live

3 час. назад

antov комментирует материал ТЕРОР! ЧИ ВЖЕ ЗАБУЛИ ПРО ШАТУНА? Частка 10

6 час. назад

viktor trigub публикует новость Майданівець повертається до Музею в Пирогові!

7 час. назад

Геннадий Москаль комментирует материал Еліта...хто це?

8 час. назад

Андрей Андре комментирует материал Еліта...хто це?

8 час. назад

Геннадий Москаль комментирует материал Заложники выгодны всем

9 час. назад

Геннадий Москаль комментирует материал "Цинік, донощик та ідеологічний шахрай: ким насправді був Карл Маркс" - недавня публікація у газеті "Україна молода"

9 час. назад

sheriff комментирует материал О патриотизме, продажности и лицемерии

9 час. назад

Геннадий Москаль комментирует материал "Цинік, донощик та ідеологічний шахрай: ким насправді був Карл Маркс" - недавня публікація у газеті "Україна молода"

9 час. назад

Ltna Prikolova комментирует материал О патриотизме, продажности и лицемерии

10 час. назад

ivp_paster комментирует материал ТЕРОР! ЧИ ВЖЕ ЗАБУЛИ ПРО ШАТУНА? Частка 10

10 час. назад

ivp_paster пишет рецензию на публикацию ТЕРОР! ЧИ ВЖЕ ЗАБУЛИ ПРО ШАТУНА? Частка 10

10 час. назад

viktor trigub публикует статью Правда про секс-таємниці Катерини ІІ

10 час. назад

Вікторія Івченко комментирует материал "Цинік, донощик та ідеологічний шахрай: ким насправді був Карл Маркс" - недавня публікація у газеті "Україна молода"

10 час. назад

Вікторія Івченко удаляет комментарий к материалу "Цинік, донощик та ідеологічний шахрай: ким насправді був Карл Маркс" - недавня публікація у газеті "Україна молода" от Вікторія Івченко

10 час. назад

Геннадий Москаль комментирует материал Еліта...хто це?

10 час. назад

Андрей Андре комментирует материал Еліта...хто це?

11 час. назад

Petro Boriwiter комментирует материал О патриотизме, продажности и лицемерии

11 час. назад

sheriff комментирует материал О патриотизме, продажности и лицемерии

11 час. назад

Petro Boriwiter комментирует материал О патриотизме, продажности и лицемерии

12 час. назад

sheriff комментирует материал О патриотизме, продажности и лицемерии

12 час. назад

sheriff комментирует материал О патриотизме, продажности и лицемерии

12 час. назад

Геннадий Москаль комментирует материал Еліта...хто це?

13 час. назад

Геннадий Москаль комментирует материал Еліта...хто це?