О проекте ХайВей

Публикуйте на ХайВей свои статьи, фото, видео.

Получайте рецензии и комментарии от сообщества ХайВей на свои публикации.

Зарабатывайте деньги на публикациях.

Общайтесь с интересными людьми.

Политика  15 июня 2007 20:45:42

Автор: OK

ЧЕРГОВЕ ЗНЕСЕННЯ ПАМ’ЯТНИКІВ В УКРАЇНІ? (привід досліджувати коріння розбрату)

 

Неотложно, есть ещё одна реальная угроза вожделенному покою в Украине!

(русский вариант приводится ниже)

 

 

ЧЕРГОВЕ ЗНЕСЕННЯ ПАМ’ЯТНИКІВ В УКРАЇНІ?

(привід досліджувати коріння розбрату)

 

Нам в Україні вже не до жартів. Важко, шановне товариство, відвернутися від набагато більш ємкої і невідбутної теми мови, але кличе сполох тактики - дуже вже нагальна тема. Можна спізнитися - адже валять в мить те, що злиднями, кров’ю і потом будувалося протягом років.

 

Невеликий огляд передісторії. Земля і корінний етнос нинішньої України, після татаро-монгольського нашестя і переходу київських князів до Московії, виявилися політико-географічним простором, постійно перехоплюваним навколишніми імперіями. Зміна влади хоча позначалася в першу чергу на містах і городянах, деякі - хоча багатократ менші - зміни спричиняла і у свідомості широких верств осілої більшості, особливо з плином довшого часу. Тим паче, що робилося все для того, щоб залучити неприборкне слов’янство до політико-ментально-культурних настанов чергового правлячого шару. В результаті, країна мала мозаїку орієнтацій, дроблення самоусвідомлення етносу. Ця ментальна фрагментація підтримувалася затребуванням протистоячих держав.

Безперечно, форсоване українізаторство Сталіна, не дивлячись на малий коефіцієнт корисної дії примусу в застосуванні до домінуючого етносу, що кріпиться архетипічним корінням до міцної державності Київської Русі, все ж таки згуртувало українців і, без сумніву, готувало до Злуки західних, яким дісталося від Польщі експлуатацією і приниженням до "бидла". Навіть лютий терор НКВД і гестапо вже не зміг повернути назад ситуацію. Життя обплело ліанами, і - не на пустому місці це стало можливим.

 

Непримітне, як повітря, незалежне споконвічне життя природженої мови і супутніх традицій основного, "резидентного", етносу. Відчуваю, що всім, незалежно від віри в "матеріальність" Духу чи буквальну матеріальність дітища українця Вернадського, не розминутися з цією, оновлюваною тут... скажімо, "первинною резидентністю" як кристалом, певного рівня коміркою, чарункою або ж осередком Ноосфери. Бо мова, як свідомість чи думка, є сутністю одночасно матеріальною і духовною, яке б не було смислове наповнення чи тлумачення цих понять. "Іманентністю" мови, що розвивалася в постійних взаємодії і (за останніми дослідженнями і гіпотезами лінгвістів про англійську) взаємовпливі з генетичним розвитком її споконвічних носіїв. Видно тепер прозірливу глибину слів українського академіка Григорія Клочека: "Мова формується разом з нацією... В умовах бездержавності Слово було чи не єдиним оберегом нації"... Уперше явленої світові своїм полтавським говором, Мови, яка в творах кращих своїх літераторів, усотуючи ручаї-діалекти всіх регіонів "материкової" України і, навіть, діаспори, одночасно і сама збагачується, і монолітить вимріяну державу. "Геотектонічної" мови, рано чи пізно і з багатьох причин "поміченої" інтелігенцією, "соизволенной" імператором для більшої відданості підданих і гасіння ремства...*

...І - була Україна козирем в азартній грі Ульянова-Леніна, що залишилося чітким вузликом на згадку про Можливість держави українців.

Згадана дробова орієнтація назовні, ще свіжий розбрат Другої світової війни знову безсовісно розігрується в сьогохвилинних або стратегічних протиборствах зарубіжних інтересів...

 

Отже, Історія рутинно повторюється?... Ось тепер, братіє, ні! Зась! Тільки в "сторонніх" сподіваннях і маневрах.

Всі українські громадяни, після 1991, повинні пам’ятати про Свою Суверенну Державу, що сталася! Бути напоготові, давати відсіч зовнішнім і внутрішнім, як безцеремонним, так і витонченим провокаторам. Кажучи простіше, не "вестися" на обіцянки, наклепи, погрози і підкуп - людей, що бажають підкорення або розпаду молодої країни.

Нас таких різних у нашій спільній оселі не важко посварити, до биття начиння спочатку. Якщо піддамося бездумно чужій хитрості, ми завдамо невимірної втрати собі і багатогранній культурі багатонаціональної країни, що без того знищується історією і часом... Але повернемося до останніх подій. Безпардонно і не питаючи згоди, Україну встромляють з Естонією, Польщею, Грузією в колоду антиросійського пасьянсу. І за одно - в "нарвану" спробу "одомашнити" дикий фашистський феномен, що натомив ментальність сучасних мовчазних німців. А найбільш ретельно ховається те, що, якщо Україна не займе потрібне місце в пасьянсі Росії і Заходу, то хай вона, вперта, осоружна "Кацапська Хохландія" розпадеться! На старі чи нові шматки, якими не вдавитися!

Можна було б підозрювати "штабний" почерк алгоритму. Розбрат, звичайно ж, яскравіше спалахне з наруги над святинями. Або Ідолами. Будь-якими - це дасть однаковий ефект громадянської... поки що чвари. Поляризації. Реанімації старих образ. І поживу для політичних мародерів... Можна було б, але ж є сумнів. З Архіву русина Ваджри, і, в цьому аспекті, з його висновків однозначно і гучно слідує: "на Українця де сядеш, там і злізеш!". Можливо, це стосується всіх корінних жителів будь-якої країни. Чудова властивість Ахіллесової п’яти на рідному ґрунті. Принаймні, професіонали всіх зацікавлених сторін не змогли б цього "впритул не побачити". Якщо ж хто ще цього не відчув, на таких достатньо простоти: саме ця генетична алергія до силування, неприйняття неповажного підштовхування до якихось гараздів і провалило план-рецидив нової форсованої українізації "кацапів"-східнян-кримчан (і з іншого боку розчарувало сподівання на якісь покращання відношення до всього "російського" в західних областях). Не можемо не згадати, завдяки винятково фаховій і мудрій статті Р.Кечура**, що є більш глибинні причини перманентності конфлікту. Зокрема, може, корисна чи доцільна в зовнішній політиці, непоступливість і застереженість українця в "домашніх справах" доводить до державного ступору.

 

Можна спізнитися: ламати - не зводити. У відповідному масштабі часу те ж відбувається і з культурою. Кожна смута-розруха забуває виховати своїх гаврошів. І на табула раса їх свідомості будь-який неледачий негідник напише все, що завгодно його наймодавцям! Від простої лайки до укра- або русофобії і свастики.

Вже підіймається з одного боку термін "колабораціонізм", а у Львові, з іншої, маніпуляторами і ляльководами розповсюджуються метелики скінхедів серед ліцеїстів з "гімназистами" (перекинувся в труні В.Розанов, що хотів їх переженити і "заклопотати" сім’ями замість Революцій). На зло собі знесли б усі пам’ятники, не схожі на хатину поета, прості працелюбні вихідці з поневолюваних імперіями сіл, годувальники і хоронителі мови і національних традицій, що ще не встигли "вичавити з себе по краплі" раба, кріпака; готові на рідній землі знести, змести як в 1917-18 і разів два пізніше, всі матеріальні сліди минулої влади, і хай буде порожній, зрозумілий кожному, звичний дещо радіоактивний рідний чорнозем. Від Сяну до Дону і пере...пендикулярно. З розораними і "розкуроченими" скіфськими курганами. Все одно з нашою невідбутною язичницькою традицією городити Кумирів, а потім їх топтати, нам не зібрати багатовікову культурну толерантну італійську "туристичну" фундацію!

Або можна відняти у напівголодних, отруєних "екологією" дітей народні копійки, та увігнати в ще більші пам’ятники, аніж радянські, (але, все таки ж свої українські) Червоні Вершники Будьонного під Олесько. Може, якщо їх зноситимуть, то вже і "панський" Олеський замок розібрати на міцні курники для хуторян з’доокола? Щоб двічі техніку не ганяти...

Коли ввібрана з дитинства розпливчаста apхетипічна неприязнь пробивається крізь "свищ" сьогохвилинного кoнфлікту, у натовпу, який помилково або із злим умислом плутають з народом, начисто "відбиває" пам’ять про національний символ, гідний внесення в герб (для запам’ятовування, зокрема) - граблі. Навіщо будувати пам’ятники не "по кишені" на століття, коли їх термін - півпокоління! Навіть в Римі (ох! це ж не придатна для прикладу Італія!) у мастодонтальної статуї при зміні імператорів поміняли лише оголовок. При кровопролитній зміні тиранів. І дешевій праці... слов’ян. Slaves-Slavs-Esclaves. А французькі буржуа шанують як національну святиню стіну Комунарів на цвинтарі Пер ла Шез, і героями - і революціонерів, і диктатора-завойовника Наполеона, і захисника від загарбників де Голля...

 

Здивуєшся наївності тих, хто не бачить логіки "здорового глузду": якщо зносити Невинних Коней біля Олесько, то вже немає сенсу зводити пам’ятник Степану Бандері, що сперечається у висоті з костьолом... Я ще не закінчив. У Бога України є, як відомо, нескінченний час чекати, коли зрозуміють своє випробування розділені на два рівні табори українці. Зі своїми різними пам’ятниками. І Пам’ятник Визволителю на Гвардійській, і пам’ятник Червоним Вершникам в Олесько, на відміну від пам’ятника С.Бандері і Леніну-Сталіну, не загострюють суперечку, що не гоїться, а якраз об’єднують історичну пам’ять обох Україн (Їх дилетантське, не хочеться думати, що зловмисне, видалення подібне рубці зв’язків; виривається здоровий зуб. Без наркозу). Адже вся країна, та вся імперія узнала червоний терор (і згодом терор коричневий)! І якось забуто, що це були і свої, українські Вершники. І що вони в серпневому поході 1920-го, заподіявши біду всім, хто нагодився (таке і страшніше вповні прощається тепер Запорізькій Січі), зім’яли і відтіснили білополяків, так що корінне населення піддалося не черговій хвилі насильної полонізації (яку у Львові, "не всує", але все таки потрібно згадувати - одночасно з Австро-Угорщиною, можливо, але обов’язково із Сталіним і Гітлером), а тієї самої загадкової і суперечливої сталінської українізації.

Якщо все ясно з Гітлером, то чесність чи справедливість зобов’язує українців і євреїв рідше користуватися Сталіним, щоби ганити Союз або Росію. Ніхто не посміє зважувати муки, але не можна сказати, що вони постраждали одні, а не разом з репресованими народами СРСР, з російським і грузинським народами. Але Україна стала цільною, вона і Ізраїль прийшли до державності інтересами і натиском "деміурга Віссаріонича". Архіви А.Ваджри***, жива пам’ять поколінь, книга Млечина**** підтверджують це.

 

Бог може чекати вічно, доки маятник упокоїться. А цей історичний маятник, схоже, не слідує ні законам Гюйгенса, ні ритму планет, можна говорити лише про амплітуду, частота ж його збільшується і швидко стане рівна виборчій каденції влади:#). Але не треба нащадкам львів’янина Мазоха бачити богообраність у цій всевишній увазі. Доста озирнутися - це випробування усього людства рівним протистоянням. Толерантність цивілізованих країн вже перенапружена. Не уляглися заворушення у Франції, хоча перевага Саркозі у виборах перевершила відсоток перемоги Ющенка! Тобто, Україна на нормальному, навіть, передовому для першопрохідників рівні. Коли б тільки їй, як Франції, дали спокій "добровтішні" піклувальники!..

Вищі сили здійснюють цю перевірку зрілості спільнот і культур через геокосмічні катаклізми. І прийдешня геокатастрофа, спочатку провокує протистояння та, на рубежі крайньої небезпеки або усвідомлення її розумом чи шкірою, "хто на шо вчився":=(, примусить людей екстренио миритися, об’єднуватися і співпрацювати для порятунку Життя взагалі. Культурні люди це вже давно роблять, забувши про не загоєні ще рани і обрАзи. Пора і українцям утамуватися. Адже навіть Росія... краще наведу цитату з листа до лідерів; думаю, судячи з відносного до останніх подій спокою і переговорів двох українських Гетьманів, він якщо не отриманий, то вгадав здоровий глузд ведучих українців:

"...Треба заспокоїти пристрасті протистоячих культур України, рівноважно присоромити претендентів на єдину істину..."

Ті, хто у змозі, просто зобов’язані пом’якшити пристрасті майданів, утриматися від можливостей уразити суперників, що нагодилися, - це свої. В батьківщині фашизму і в потерпілих сусідніх країнах - йде творче будівництво. Історична сторінка ворожнечі перегорнута. В "дикій азіатській Росії":=) мирно уживаються білі і червоні, комуністи, "новые русские", заробітчани, пролетарі, графи, ретрогради і ліберали.

І тільки просунута космічна держава Україна, визнана всім світом. не угамується - на міцній геотектонічній плиті, на кращих чорноземах, з багатими надрами, шельфом і виходом у всесвітню акваторію, з інтелектуальним потенціалом і кращими спортсменами.

Ну, їй-богу!

 

Знаючи тепер статтю О.Забужко***** з фразою П.Тичини в заголовку "Вони питають, чи єсть у нас культура", додам, що є що представити світу і як "символічний культурний паспорт" України, просто про це, як про українських "гаврошів", забувають політики, що азартно б’ються за свої інтереси. Це, зокрема, і пам’ятник Червоним Кіннотникам, довершений і дерзновенний, унікальний в образній насиченості, дизайні простору, в сміливості конструктивного вирішення - і сам талановитий авторський колектив: скульптори В.Борисенко, що був ректором прикладного інституту, і К.Маєвський, архітектор А.Консулов, конструктор Г.Шевчук. З урахуванням інших вагомих творчих досягнень народний художник України скульптор В.Борисенко і заслужений архітектор України А.Консулов стали лауреатами Державної премії ім.Т.Г.Шевченка!

 

А чи не краще було б для зцілення навпіл краяної країни навпаки - повернути місту Лева знесений (в афекті отримання самостійності) пам’ятник людині, що винятково багато зробила для перемоги над гітлерівським фашизмом - львівському герою радянському розвіднику Кузнєцову!

Повернути Україні видатного письменника і суспільного діяча полум’яного українця Ярослава Галана.

Вандальне підкорення культури сьогохвилинними політичними пристрастями привело до крайньої форми протесту тонкого своєрідного українського скульптора В.Усова. Покинутий, на жебрацькій пенсії, бачачи, як неповоротно руйнується справа всього його життя, він, син репресованих радянською владою, морально розчавлений "нібито" її антиподом, перервав "безглузде життя в країні вічної чванливої черні". Я знав його особисто. Можна зрозуміти мою різкість і гіркоту... І як зараз ідуть справи нашого "культурного посвідчення" для Європи? Є хоча б віртуальний музей, чи зібрані хоча б малі форми усовського стека?.. Брехнею, приховуванням фактів, що не вписуються в національні Ідеї, не побудувати Храму правдивої і праведної Культури. І Релігії. Значить, Україна ризикує так і не відбутися в очах світової спільноти, якщо врахувати, а варто, ідею статті О.Забужко. Без спокути всіх громадян, без катарсису, якого професор О.Пахльовська, хочу помилитися, чекає тільки від росіян. Щоб ті, окаянныя, пройшли очисний вогонь синього полум’я.

 

Комісія, що матиме повноваження вирішувати долю пам’ятників, повинна бути всебічно компетентною, фаховою і представляти всю Україну, принаймні, в питанні знесення загальноукраїнських пам’ятників (місцева компетенція може поширюватися на "свої" нові проекти пам’ятників, і ясно, що не фашистських чи шовіністичних). Державна комісія повинна скласти також список пам’ятників, які потрібно повернути чи відтворити знову. Україні для зупинення руйнівного маятника історії конче необхідно створити прецедент поновлення помилково чи вандально пошкоджених пам’яток історії, архітектури - культури взагалі. Для об’єднання України, для відновлення всієї її Історії і Культури треба спокійно і розсудливо виправити перегини, допущені в перехідному, неврівноваженому у всіх значеннях, процесі Становлення Нової Державності.

 І чи не пора органам правопорядку оберігати демократичну країну, людей, культурно-історичну спадщину у всьому її розмаїтті від стихії маніпульованого натовпу, усуваючи в зародку можливість атавістичного слов’янського "бунту, безглуздого і нещадного"? Керівництву України (і Росії) варто враховувати недоліки культури, що історично склалися, в їх несподіваному резонансному посиленні природженими недоліками демократії******, психосоціальними реаліями** і корисливими інтересами інших країн.

Пора пересічним українцям будь-якої ментальності і культури, будь-якого походження залишити протистояння майданів і майдаунів для паноптикуму ПОЛІТИКУМУ. Повернутися до роботи, до сімейних турбот і радощів життя. Якщо відгукуватися на всі заклики і провокації, то "недобрії люди" не пожаліють ні людей, ні тим більше Безневинних Коней, в надії вбити клин у Дніпро, хребет України.

____________________________________

* О.Пахльовська , з огляду на мету і характер дослідження (див. нижче), може дозволити собі тут обірвати перелік, а ми продовжимо. Цілком можливо, що це Вище Зволення було щирим душевним порухом царя, Предстателя Народу перед Небом, з колиски виховуваного і упевненого в своїй богообраності і місії народного месії. Чом би ні: вища гідність останніх російських царів перед лицем смерті від "бісів", передвісників нинішніх терористів, те, як прийняв смерть останній з них, є кращим і для досвідченої людини достатнім доказом сили їх переконання, іманентності благородства. Шляхетності, а не звироднілого "аристократизму" версальського "щиголя". Немає сумніву, що до російських царів-мучеників не відноситься сказане прямим до жорстокості Ортегою******: "...поодиноко аристократичним у цих панів було те чаруюче достоїнство, з яким вони схиляли голову перед гільйотиною - вони упокорювалися перед нею, як упокорюється пухлина перед ланцетом." Зрілий "публіцистичний" Пушкін, в міру можливого "виправляючий" гріхи молодості, неявно стаючи державним мужем, сам безприкладної доблесті і честі, явно змінював своє бачення Персони Государя, розуміючи безмірну самотність і важкість тягаря людини, довічно приреченої бути надлюдиною.

(Мимохідь відмічаємо, до речі, що не можна судити безапеляційно про дії Вищого в країні, не побувавши на гірському, "горішньому" піку "хоча б" сучасного президента, прем’єра - Лідера: тільки звідти і лише йому видно всеосяжну панораму urbis et orbis самої країни і країни в світі, а не - в кращому разі - "діорамної" половини виднокола!)...

Категория "иного" в мессианской парадигме польской, украинской и русской культур. Оксана Пахлевска:

http://utoronto.ca/tsq/12/pachlowska12.shtml

** Иллюзии против реальности. Особенности протекания украинского времени .Роман Кечур, "Західна аналітична група":

http://www2.pravda.com.ua/ru/news/2007/5/17/58835.htm

*** UKRAINA: от мифа к катастрофе. Андрій Ваджра:

http://politics.in.ua/index.php?go=News&in=view&id=8826

**** Зачем Сталин создал Израиль? Леонід Млечин.

***** "Вони питають, чи есть у нас культура". Оксана Забужко:

http://www.pravda.com.ua/news_print/2007/3/23/56215.htm

****** Повстання мас. Jose Ortega y Gasset

 

О.К.__________________________________

 __________________________________

 

 
Шоб люб'язна публіка не забувала, де вона зараз знаходиться, непокірний слуга приводить відозву "від" Універсального Неспеціаліста і "Комітету Охорони Авторських Прав Природи від Болотова (КОАППоБ, див. Ефект БОЛОТОВ...) та Захисту Тварин від Людей":
 
ПАНОВЕ ЛЕВ'ЯНИ!
КОНІ НЕ ВИННІ, ЩО ЛЮДИНА - ЦАР ЗВІРІВ.

_________________________________________

 

СНОС ПАМЯТНИКОВ УКРАИНЫ
(очередной повод исследовать корни раздора)



 
Нам в Украине уже не до шуток. Трудно, уважаемая публика, отвлечься от гораздо более емкой и неизбывной темы языка, но зовет набат тактики - очень уж горящая тема. Можно опоздать - ведь рушат в миг то, что лишениями, кровью и потом строилось годами.
 
Краткий обзор предыстории. Земля и коренной этнос нынешней Украины, после татаро-монгольского нашествия и перехода киевских князей в Московию, оказались политико-географическим пространством, постоянно перехватываемым друг у друга окрестными империями. Смена власти хотя сказывались в первую очередь на городах и горожанах, некоторые - хотя многократно меньшие - изменения вызывала и в сознании широких слоев оседлого большинства, особенно с течением более продолжительного времени. Тем более, что делалось все для того, чтобы привлечь неукротимое славянство к политико-ментально-культурным установкам дежурного правящего слоя. В результате, страна имела мозаику ориентаций, дробление самоосознания этноса. Эта ментальная фрагментация поддерживалась востребованием противостоящих государств.
Бесспорно, форсированное украинизаторство Сталина, несмотря на малый кпд принуждения в применении к доминирующему этносу, архетипическими корнями крепящемуся к крепкой государственности Киевской Руси, все же сплотило украинцев и подготовило к Воссоединению западных, которым досталось от Польши эксплуатацией и унижением до "быдла". Даже свирепый террор НКВД и гестапо уже не смог вернуть назад ситуацию. Жизнь оплела лианами, и - не на пустом месте это стало возможным.
 
Неприметна, как воздух, независимая извечная жизнь врожденного языка и сопутствующих традиций основного, "резидентного", этноса. Чувствую, что всем, независимо от веры в "материальность" Духа или буквальную материальность детища украинца Вернадского, не разминуться с этой, обновляемой здесь... скажем, "первичной резидентностью" как кристаллом, определенного уровня ячейкой Ноосферы. Ибо язык, как сознание или мысль, является сущностью одновременно материальной и духовной, каким бы ни было смысловое наполнение или толкование этих понятий. "Имманентностью" речи, развивавшейся в постоянных взаимодействии и (по последним исследованиям и гипотезам лингвистов об английском) взаимовлиянии с генетическим развитием ее исконных носителей. Видна теперь прозорливая глубина слов украинского академика Григория Клочека: "Мова формується разом з нацією... В умовах бездержавності Слово було чи не єдиним оберегом нації"... Впервые явленной миру своим полтавским говором, Речи, которая в произведениях лучших своих литераторов, впитывая ручьи-диалекты всех регионов "материковой" Украины и, даже, диаспоры, одновременно и обогащается, и монолитит государство, воплощённую мечту. "Геотектонического" языка, рано или поздно и по многим причинам "замеченного" интеллигенцией, "соизволенного" императором для пущей преданности подданных и гашения ропота...* (Об этом "новом" видении коренного Этноса как носителя, хранителя - Гаранта Речи и базового Этоса читайте в СТАТЬЕ В РЕАЛЬНОМ ВРЕМЕНИ. Она горнится в огне критики на страницах Комментариев.)
...И - была Украина козырной картой в азартной игре Ульянова-Ленина, что осталось чётким узелком на память o Возможности государства украинцев.
Упомянутая дробная ориентация вовне, еще свежий раздор Второй мировой войны снова бессовестно разыгрывается в сиюминутных или стратегических противоборствах зарубежных интересов...
 
Так что, история рутинно повторяется?... Вот теперь, братцы, нет! Зась! Только в посторонних чаяниях и манёврах.
Все украинские граждане, после 1991, должны помнить o Своей Суверенной Состоявшейся Державе! Быть начеку, давать отпор внешним и внутренним, как бесцеремонным, так и изощренным провокаторам. Говоря попроще, не "вестись" на посулы, наветы, угрозы и подкуп - людей, желающих подчинения или разъятия и распада молодой страны.
Нас таких разных в нашем общем доме не трудно поссорить, до битья посуды сначала. И поддавшись бездумно чужой хитрости, мы нанесем неизмеримый урон себе и многогранной культуре многонациональной страны, и без того уничтожаемой историей и временем... Но возвращаемся к последним событиям. Беспардонно и без спроса Украину втыкают с Эстонией, Польшей, Грузией в колоду антироссийского пасьянса. И за одно - в нахрапистую попытку "одомашнить" дикий фашистский феномен, натомивший ментальность современных молчаливых немцев. Наиболее тщательно скрывается то, что если Украина не займет нужное место в пасьянсе России и Запада, то пусть она, упертая, окаянная "Кацапская Хохландия" распадётся! На старые или новые куски, которыми не подавиться!
Можно было бы подозревать "штабной" почерк алгоритма. Раздор, конечно же, ярче вспыхнет с попрания святынь. Или Идолов. Любых - это даст одинаковый эффект гражданской... пока распри. Поляризации. Реанимации старых обид. И поживу для политических мародёров... Можно было бы, да есть сомнение. Из Архива русина Ваджры, и, в этом аспекте, из его выводов однозначно и громогласно следует: "на Украинца где сядешь, там и слезешь!". Возможно, это касается всех коренных жителей любой страны. Замечательное свойство Ахиллесовой пяты на родной почве. По крайней мере, профессионалы всех заинтересованных сторон не смогли бы этого "в упор не увидеть". Если же кто еще этого не почувствовал, на таких достаточно простоты: именно эта генетическая аллергия к принуждению, неприятие непочтительного подталкивания к каким-то благам и провалило план-рецидив новой форсированной украинизации "кацапов"-"східнян"-крымчан (и с другой стороны разочаровало надежду на какие-то улучшения отношения ко всему "российскому" в западных областях). Не можем не упомянуть, благодаря исключительно профессиональной и мудрой статье Р.Кечура**, что имеются и более глубинные причины перманентности конфликта. В частности, может, полезная или уместная во внешней политике, неуступчивость и предосторожность украинца в "домашних делах" доводит до государственного ступора.
 
Можно опоздать: ломать - не строить. В соответствующем временном масштабе то же происходит и с культурой. Каждая смута забывает воспитать своих гаврошей. И на табула раса их сознаний любой неленивый подлец напишет все, что угодно его нанимателям! От простого ругательства до укра- или русофобии и свастики.
Уже поднимается с одной стороны термин "коллаборационизм", а во Львове, с другой, манипуляторами и кукловодами распространяются листовки скинхедов среди лицеистов с "гимназистами" (перевернулся в гробу В.Розанов, хотевший их переженить и озаботить семьями вместо Революций). Назло себе снесли бы все памятники, не похожие на хижину поэта, простые трудолюбивые выходцы из порабощенных империями сел, кормильцы и хранители национальных традиций и речи, но еще не успевшие "выдавить из себя по капле"раба, крепостного; готовые на родной земле снести, смести как в 1917-18 и раза два позже, все материальные следы прошлой власти, и пусть будет пустой, понятный каждому, привычный немного радиоактивный родной чернозем. От Сяну до Дону и пере...пендикулярно. С распаханными и pacкуроченными скифскими курганами. Все равно с нашей неизбывной языческой традицией городить Кумиров, потом их топтать, нам не собрать многовековой культурный толерантный итальянский "туристический" фонд!
А то можно отнятые у полуголодных, отравленных "экологией" детей народные копейки вогнать в еще большие памятники, чем советские (но, всэ ж такы, свои украинские) Красные Всадники Будённого под Олесско. Может, если будут сносить, то уже и "панский" Олесский замок разобрать на крепкие курятники для хуторян oкрест? Чтоб дважды технику не гонять...
Когда впитанная с детства расплывчатая архетипическая неприязнь проBODYвается сквозь "свищ" сиюминутного конфликта, у толпы, которую по ошибке или со злым умыслом путают с народом, начисто отшибает память o национальном символе, достойном внесения в герб (для запоминания, в частности) - о граблях. Зачем строить памятники "не по карману" на века, когда их срок - пол поколения! Даже в Риме (ах, это же не пригодная для примера Италия!) у мастодонтальной статуи при смене императоров поменяли лишь оголовок. При кровопролитной смене тиранов. И дешевом труде... славян. Slaves-Slavs-Esclaves. А французские буржуа почитают как национальную святыню стену Коммунаров на кладбище Пер ла Шэз, и героями - и революционеров, и диктатора-завоевателя Наполеона, и защитника от захватчиков де Голля...
Удивишься наивности тех, кто не видит логики "здорового глузду": если сносить Невинных Коней возле Олесско, то уже нет смысла возводить спорящий по высоте с костёлом памятник Степану Бандере... Я еще не закончил. У Бога Украины есть, как известно, бесконечное время ждать, кoгда поймут свое испытание разделенные на два равных лагеря украинцы. Со своими разными памятниками. И Памятник Освободителю на Гвардейской, и памятник Чэрвоным Вэршныкам у Олесско, в отличие от памятника С.Бандере и Ленину-Сталину, не обостряют незаживающий спор, а как раз объединяют историческую память обеих Украин (Их дилетантское, не хочется думать, что злонамеренное, удаление подобно рубке связей; вырывается здоровый зуб. Без наркоза). Ведь вся страна, да вся империя узнала красный террор (и позже террор коричневый)! И как-то забыто, что это были и свои, украинские Всадники. И что они в августовском походе 1920-го, причинив беду всем, кто подвернулся (такое и пострашнее сплошь прощается теперь Запорожской Сечи), смяли и оттеснили белополяков, так что коренное население подверглось не очередной волне насильственной полонизации (которую во Львове, не всуе, но все же нужно вспоминать - одновременно с Австро-Венгрией, возможно, но обязательно со Сталиным и Гитлером), а той самой загадочной и противоречивой сталинской украинизации.
Если все ясно с Гитлером, то честность обязывает украинцев и евреев реже пользоваться Сталиным для хуления Союза или России. Никто не посмеет взвешивать мучения, но нельзя сказать, что они пострадали одни, а не вместе с репрессированными народами СССР, с русским и грузинским народами. Но Украина стала цельной, она и Израиль пришли к государственности интересами и напором "демиурга Виссарионыча". Архивы Ваджры***, живая память поколений, книга Млечина**** подтверждают это. (Для успокоения полемистов сообщаю, что у меня два родственника, достойные, уважаемые, любимые люди "скоропостижно скончались" в застенках НКВД Гусятина и, предположительно, Винницы.)
Бог может ждать вечно, когда маятник упокоится. Этот исторический маятник, похоже, не следует ни законам Гюйгенса, ни ритму планет, можно говорить лишь об амплитуде, частота же его увеличивается и скоро будет равна избирательной каденции власти:#). Но не надо видеть потомкам львовянина Мазоха богоизбранность в этом всевышнем внимании. Достаточно оглядеться - это испытание всего человечества равным противостоянием. Толерантность цивилизованных стран уже перенапряжена. Не улеглись волнения во Франции, хотя перевес Саркози в выборах превзошел процент победы Ющенко! То есть, Украина на нормальном, даже передовом для первопроходцев уровне. Если б только ее, как Францию, оставили в покое радетели и добропыхатели!..
Высшие силы осуществляют эту проверку зрелости сообществ и культур через геокосмические катаклизмы. И грядущая геокатастрофа, сначала провоцирующая противостояния, на рубеже крайней опасности или осознания ее умом или кoжей, "хто на шо вчився":=(, заставит людей экстренно мириться, объединяться и сотрудничать для спасения Жизни вообще. Культурные люди это уже давно делают, забыв o не заживших еще ранах и обидах. Пора и украинцам угомониться. Ведь даже "азиатская" Россия... лучше приведу цитату письма к лидерам, думаю, судя по относительному спокойствию и переговорам двух украинских Гетманов, оно, если и не получено, то угадало здравый смысл ведущих украинцев:
"...дОлжно успокоить страсти противостоящих культур Украины, равновесно пристыдить претендентов на единственную истину.
Те, кому по силам, просто обязаны смягчить страсти майдана, удержаться от подворачивающихся возможностей поразить соперника - это свои. В родине фашизма и в пострадавших соседних странах - идет созидательное строительство. Историческая страница вражды перевернута. В "дикой азиатской" России:=) мирно уживаются белыя и красные, коммунисты, "новые русские", "заробитчаны", пролетарии, графья, ретрограды и либералы.
И только продвинутая космическая держава Украина, признанная всем миром. не угомонится - на крепкой геотектонической плите, на лучших чернозёмах, с богатыми недрами, шельфом и выходом во всемирную акваторию, с интеллектуальным потенциалом и лучшими спортсменами.
Ну, ей-богу!.."
 
Зная теперь статью О.Забужко***** с фразой П.Тычины в заглавии (укр.) "Вони питають, чи есть у нас культура", добавлю, что есть что представить миру и как "символический культурный паспорт" Украины, просто об этом, как об украинских "гаврошах" забывают азартно сражающиеся за свои интересы политики. Это, в частности, и памятник Красным Конникам, совершенный и дерзновенный, уникальный в образной насыщенности, дизайне пространства, в смелости конструктивного решения - и сам талантливый авторский кoллектив: скульпторы В.Борисенко, бывший ректором прикладного института, и К.Маевский, apхитектор А.Консулов, кoнструктор Г.Шевчук. С учетом других весомых творческих достижений народный художник Украины скульптор В.Борисенко и заслуженный архитектор Украины А.Консулов стали лауреатами Государственной премии им. Т.Г.Шевченко!
Не лучше ли было бы для исцеления "кoрнаемой" пополам страны наоборот - вернуть городу Львову снесенный (в аффекте получения Независимости) памятник человеку, исключительно много сделавшему для победы над гитлеровским фашизмом - львовскому герою советскому разведчику Кузнецову!
Вернуть Украине выдающегося писателя и общественного деятеля пламенного украинца Ярослава Галана.
Вандальное подчинение культуры сиюминутными политическими страстями привело к крайней форме протеста тонкого своеобычного украинского скульптора В.Усова. Заброшенный, на нищенской пенсии, видя, как невозвратно рушится, крушИтся дело всей его жизни, он, сын репрессированных советской властью, морально раздавленный "как будто бы" ее антиподом, прервал "бессмысленную жизнь в стране вечной кичливой черни". Я знал его лично. Можно понять мою резкость и горечь. И как сейчас обстоят дела с нашим "культурным удостоверением" для Европы? Есть хотя бы виртуальный музей, собраны ли хотя бы малые формы усовского стека?.. Ложью, укрывательством не вписывающихся в национальные Идеи фактов не построить Xpама правдивой и праведной Культуры. И Религии. Значит, Украина рискует так и не состояться в глазах мирового cooбщества, если учесть, а стоит, идею статьи О.Забужко. Без покаяния всех граждан, без катарсиса, кoторого профессор О.Пахльовская, хочу ошибиться, ждет только от россиян. Чтоб те, oкаянныя, прошли очистительный огонь синего пламени.
 
Комиссия, уполномоченная решать судьбу памятников, должна быть всесторонне компетентной, профессиональной и представлять всю Украину, по крайней мере, в вопросе снесения общеукраинских памятников (местная компетенция может распространяться на "свои" новые проекты памятников, и ясно, что не фашистских или шовинистических). Государственная комиссия должна составить также список памятников, которые нужно вернуть или воссоздать. Украине для остановки разрушительного маятника истории безусловно необходимо создать прецедент восстановления ошибочно или вандально поврежденных достопримечательностей истории, архитектуры - культуры вообще. Для сплочения Украины, для восстановления всей ее Истории и Культуры надо спокойно и рассудительно исправить перегибы, допущенные в переходном, неуравновешенном во всех смыслах, процессе Становления Новой Государственности.
 
И не пора ли органам правопорядка предохранять демократическую страну, людей, культурно-историческое наследие во всем его многообразии от стихии манипулируемой толпы, устраняя в зародыше возможность атавистического славянского "бунта, бессмысленного и беспощадного"? Руководству Украины (и России) стоит учитывать исторически сложившиеся недостатки культуры в их неожиданном резонансном усилении врождёнными недостатками демократии******, психосоциальными реалиями** и корыстными интересами других стран.
 
Пора рядовым украинцам любой культуры и ментальности, любого происхождения оставить противостояние майданов и майдаунов паноптикуму ПОЛИТИКУМА. Вернуться к работе, к семейным заботам и радостям жизни. Если откликаться на все призывы и провокации, то "нэдобрии люды" не пожалеют ни людей, ни тем более Невинных Коней, в надежде вбить клин в Днепр, хребет Украины.
____________________________________

* O. Пахлевская, с оглядкой на цели и характер работы (см. ниже), может позволить себе здесь оборвать перечисление, но мы продолжим. Вполне возможно, что это Высочайшее Соизволение суть искреннее душевное движение царя, Предстателя Народа перед Небом, с колыбели воспитываемого и уверенного в своей богоизбранности и миссии народного мессии. Почему бы нет: высшее достоинство последних русских царей перед лицом смерти от "бесов", предтеч нынешних террористов, то, как принял смерть последний из них, лучшее и для опытного человека достаточное доказательство силы их убеждения, имманентности благородства. Благородства, а не вырождающегося "аристократизма" версальского "щёголя". Нет сомнения, что к русским царям-мученикам не относится сказанное прямым до жестокости Ортегой******: "...единственно аристократическим у этих господ было то пленительное достоинство, с которым они склоняли голову перед гильотиной - они смирялись с ней, как смиряется опухоль с ланцетом." Зрелый "публицистический" Пушкин, в меру возможного "правящий" грехи молодости, неявно становясь государственным мужем, сам беспримерной доблести и чести, явно менял свое видение Персоны Государя, понимая безмерное одиночество и тяжесть бремени человека, пожизненно обреченного быть сверхчеловеком.
(Попутно отмечаем, кстати, что нельзя судить безапелляционно o действиях Высшего в стране, не побывав на горнем пике "хотя бы" современного президента, премьера - Лидера: только оттуда и только ему видна всеохватная панорама urbis et orbis самоё страны и страны в мире, а не - в лучшем случае - "диорамная" половина кругозора!)...
Категория "иного" в мессианской парадигме польской, украинской и русской культур. Оксана Пахлевска:
www.utoronto.ca/tsq/12/pachlowska12.shtml

** Иллюзии против реальности. Особенности протекания украинского времени .Роман Кечур, "Западная аналитическая группа":
http://www2.pravda.com.ua/ru/news/2007/5/17/58835.htm

*** UKRAINA: от мифа к катастрофе. Андрей Ваджра:
http://politics.in.ua/index.php?go=News&in=view&id=8826

**** Зачем Сталин создал Израиль? Леонид Млечин.

***** (укр.) "Вони питають, чи есть у нас культура". Оксана Забужко:
http://www.pravda.com.ua/news_print/2007/3/23/56215.htm

****** Восстание масс. Jose Ortega y Gasset.


О.К.
__________________________________
__________________________________
 
Шоб любезная публика не забывала, где она сейчас находится, непокорный слуга приводит воззвание "от" Универсального Неспециалиста и "Комитета Охраны Авторских Прав Природы от Болотова (КОАППоБ, см. Эффект БОЛОТОВ...) и Защиты Животных от Людей":
 
ПАНОВЕ ЛЕВ'ЯНИ!
КОНІ НЕ ВИННІ, ЩО ЛЮДИНА - ЦАР ЗВІРІВ.
 
 
ЧЕРГОВЕ ЗНЕСЕННЯ ПАМ’ЯТНИКІВ В УКРАЇНІ? (привід досліджувати коріння розбрату)

Публикацию прочитали

Количество просмотров: 5088
Отредактировано: 04-05-2012 [05:26]
Посмотреть оценки Посмотреть оценки
delete
OK
OK, Львов, свободный журналист "ХайВей"

Теги

Для того, чтобы оценить статью, Вас необходимо войти в систему
Право оценивать рецензии на ХайВей можно получить от редакции сайта по рекомендации одного из журналистов ХайВей
Рекомендаций: +1
Всего комментариев: 6, Всего рецензий: 0
Укажите свой e-mail адрес, если Вы хотите получать комментарии к этому материалу
Подписаться

Для того, чтобы опубликовать сообщение в этой теме, Вам нужно ввойти в систему.

Рецензии

Комментарии

Бах Винница
Єдиним критерієм зносу і встановленню пам‘ятників повинний бути той внесок, який зробила людина у майбутню Україну. Герой -- він завжди герой. Можливо, треба подискутувати на тему -- хто є героєм. Бо більшісь вже не усвідомлює цього. Герой також потребує щорічного Піару, як і ті, хто намагається самого себе виставити героєм. Найбільш одіозні пам%ятники треба виставляти на всенародне обговорення, формувати суспільну думку. Доля їх не повинна залежати від чиновника чи ультра-політика.
11:50 16/06/07
Влада Киев
21:14 16/06/07
Tanja Киев
непогано написано.з дебютом вас!
22:16 16/06/07
Рекомендует этот материал
19:56 25/10/08
Мощно написано. Аргументовано і взагалі . Питання складне. Одна справа - тисячі конвеєрних Леніних,що й досі стоять україньскими містечками. Невже їх варто залишати? Але я б їх не знищував фізично, а таки звів кудись у Кіровоград (коли його нарешті перейменують?), зробивши там величезний атракціон - "Парк радянського періоду". Туди б і інших динозаврів епохи, а згодом і новими б поповнював, нашого часу - наприклад, усе, що нині стоїть на Майдані з "бабою на палі" в першу чергу.Дійсно, є в соцреалізмі й достойні в мистецькому плані пам"ятки. Що з ними робити - вирішувати треба к кожному конкретному випадку, але не знищувати фізично ні в якому разі.
23:03 29/11/07
lavra Киев
Я звами згыдна
23:06 29/11/07

Live

............

6 час. назад

ivp_paster рекомендует материал \"Принцесо зачаровна, не бійся...\"

6 час. назад

ivp_paster рекомендует материал Ректор НМАУ віддав премії студентам!

.........

13 час. назад

viktor trigub публикует статью Планетарний бас Анатолій Кочерга отримав звання Почесного професора НМАУ

...

14 час. назад

Влочега рекомендует материал Ректор НМАУ віддав премії студентам!

15 час. назад

Влочега рекомендует материал Реальнiсть....

15 час. назад

Влочега рекомендует материал Рiзноманiття осенi

15 час. назад

Влочега рекомендует материал Украiна i я.....

15 час. назад

Влочега рекомендует материал ВТОМЛЕНИЙ ДЕНЬ...

15 час. назад

Влочега рекомендует материал \"Принцесо зачаровна, не бійся...\"

...

17 час. назад

Горбатюк Микола публикует статью Мої передвиборчі обіцянки на уявних \"Біг-мордах\":

18 час. назад

Алекс Скиталец рекомендует материал \"Принцесо зачаровна, не бійся...\"

20 час. назад

viktor trigub публикует статью Ректор НМАУ віддав премії студентам!

...

1 дн. назад

Вікторія Івченко публикует статью \"Принцесо зачаровна, не бійся...\"