О проекте ХайВей

Публикуйте на ХайВей свои статьи, фото, видео.

Получайте рецензии и комментарии от сообщества ХайВей на свои публикации.

Зарабатывайте деньги на публикациях.

Общайтесь с интересными людьми.

 

Общество  2 ноября 2018 20:56:47

Автор: Khomiaklit

100 років тому вийшла в світ книга Освальда Шпенглера "Занепад Європи"

 

100 років тому вийшла в світ книга

ОСВАЛЬДА ШПЕНГЛЕРА «ЗАНЕПАД ЄВРОПИ».

Очерки морфології світової історії. Гештальт і дійсність.

/Шпенглер О. Закат Европы. –М.:Мысль,1993.-663с./

 

Назва книги налякала сучасників автора. Проте її  ідея, розгорнута на 540 сторінках тексту (663-540=123с. –передмова і примітки К.Свасьяна),  – це лише  надзвичайно ускладнена  ілюстрація до знаменитого філософського силогізму: «Усі люди смертні. Сократ - людина. Значить, Сократ смертний».

У О.Шпенглера це звучить так: «Всі живі істоти і метаістоти  (держави, культури, цивілізації) смертні. Європа–жива метаістота. Значить, Європа смертна.»

О.Ш. поставив своєю метою дослідити долю західноєвропейсько-американської культури, яка нині перебуває у  процесі завершення, в її ще не закінчених стадіях. Він розрізняє чотири стадії: «юність», «схід»,  «розквіт», «занепад» /Закат Европы., с.157/ і оперує базовими для всього органічного поняттями «народження», «смерть», «юність», «старість», «тривалість життя»./ib, с.128/.

Але він уникає розмов про смерть Європи. Мова лише про «Занепад  Європи», а це може тягнутися довго...

На питання: коли слід чекати «заходу Європи»? – він, спираючись на свій метод історичних паралелей (період римської історії від Траяна до Авреліана; період правління династії Хань у Китаї тощо), дає обережну відповідь: після 2200 року.

Власне, нічого страшного, лише Занепад…з ким не буває. (Хоча, невже і з Україною таке може трапитися?)

Отож, не слід лякатися організмічного погляду на долю Європи, яким просякнута ця книга.  

 О.Шпенглер був послідовником  Геракліта. Згадаємо:

«Все тече. Все змінюється. Не можна двічі увійти в одну й ту ж річку…»

Проте, як свідчить історія, в одну й ту ж партію можна увійти  двічі. Досить лише змінити назву, напр. РСДРП на РКП(б), а потім на КПСС. А керівництво, джерела фінансування, цілі і методи не міняти. Особливо, якщо прийняти до уваги дане Шпенглером визначення партії:

«Партія по суті є корупція. Ще так-сяк, коли є різні партії, які не спускають очей один з одного. А коли є одна партія, недоступна для контролю,- це корупція, розбещеність, і нічого більше. Вона подавляє б.-який натяк на критику і правду у пресі, книгах, суспільстві й навіть у сім’ї. Бо саме існування цієї банди кровопивців базується на мовчанні жертв.»/ib, c.113/

Що стосується Європи, то О.Ш. не сумнівається: Європа не мине свого розквіту, занепаду і загибелі.

 О.Ш. поставив перед собою задачу – довести нерозривний зв’язок, навіть тотожність логічного і фатального у історичній долі Європи.

Чи залишався О.Шпенглер у своєму аналізі байдужим до Європи соціальним хірургом? Чи навіть зловтішним як інквізитор? Ні. Його переповнювали емоції. Під час свого дослідження він переживав страх, тугу…

Його бентежила історія Європи, її становлення…сакральний зміст таких понять як світове місто і провінція, шлях і простір, собор і парк, кров і гроші…

Так до чого дійшла Європа за 100 років з моменту виходу у світ книги О.Ш., який передбачав, що занепад Європи стане реальністю після 2200 року?

Ми не будемо переповідати зміст цієї Книги, кожна сторінка якої часто є екстрактом кількох сотень сторінок із творінь великих, розумних і спостережливих мислителів світу. Наведемо лише кілька цитат із цієї Книги.

Чи був у Європи розквіт?  Був, хоча не довгий, каже О.Ш., як і у інших культур, яких О Ш. налічує вісім (від древньоєгипетської й античної до китайської й західної).

«Нашим великим, у сенсі культури, століттям було Х1Х століття…Але воно зламалося достроково, бо його підпорядкувала собі всепоглинаюча, ворожа культурі цивілізація…Цивілізація- це імперіалізм» «У культурної людини енергія звернена всередину, у цивілізованої назовні»./ib, с.170/

А ось як О.Ш. оцінив результати Першої Світової Війни:

«Ми вступили в епоху світових війн…Європа після війни-справжній кошмар коаліцій, хаос і розпад-перестала існувати як ціле; фактично у цій війні переможеною виявилася саме вона. Удари йшли по двох лініях: горизонтальній (битва націй) і вертикальній (революції). Переоцінка всіх цінностей (за Ніцше) стала доконаним фактом у вигляді тотальної вульгаризації і деморалізації європейського життя, з відмовою від  традиційних, строго регламентованих форм політичного і духовного порядку на користь абстрактних гуманітарних ідей загальної рівності…До цього і зводиться сенс Версалю, вчиненого європейським світом над самим собою…

Ця війна була поразкою білої раси, а мир, укладений у 1918 році, - першим великим тріумфом кольорового світу…Не Німеччина – Захід програв світову війну, втративши повагу кольорових…Білі господа…сьогодні ведуть переговори там, де вчора вони панували, а завтра змушені будуть лестити, щоби мати можливість вести переговори.» /ib,c.110/

Не будемо розбирати, наскільки правий  виявився О.Ш. у своїх передбаченнях. Але невигадана історія ХХ століття підтвердила: саме Версаль зумовив буйний розвиток націонал-соціалізму в Німеччині, точніше, ненаситна ірраціонална жадоба держав-переможниць у 1-й Світовій війні.

Цікаво, що 50 років по тому апокаліптичний мотив прозвучав і у Зб.Бжезинського (1968):

«Наша епоха не просто революційна. Ми увійшли у фазу нової метаморфози всієї людської історії. Світ стоїть на порозі трансформації, яка за своїми історичними і людськими наслідками буде більш драматичною, ніж та, що була викликана французькою чи більшовицькою революціями…»

Філософська концепція  політики у О.Ш. проста і безжальна: «Світова історія – це історія держав. Історія держав – це історія війн.» Інакше кажучи, історія це політика,  а політика  це війна. Проте, він був більш розважливим, коли говорив про засоби історичного дослідження. Ось вони: «Вживання, споглядання, порівняння, аналогія, безпосередня внутрішня впевненість, точна чуттєва фантазія-ось які засоби наближають нас до тайни живих явищ…Інших не існує.»

Чи зробив О.Шпенглер вагомий внесок у філософію історії, окрім декількох шокуючих афоризмів на кшталт, «Будь-яке справжнє, оригінальне історичне дослідження є або справжня, оригінальна філософія – або просто праця мурах»? Так, хоча б своєю безкомпромісною критикою усталених суспільних заповідей, поглядів і політик.

«Немає більш хиткого метода тлумачення всесвітньої історії, ніж коли дають волю своєму політичному, релігійному чи соціальному переконанню і надають трьом фазам (складовим офіціальної 3-х фазної концепції історії: «Древній світ-Середні віки-Нова доба (як синонім остаточного»), не наважуючись змінити їх, напрям, який точнісінько призводить до позиції самих тлумачників. А далі вони  без вагань прикладають до тисячоліть, в якості абсолютного масштабу, аксіоми:  панування розуму, гуманність, щастя більшості, господарську еволюцію, просвіту, волю народів, мир у всьому світі тощо. При цьому доказується, що самі тисячоліття  не зуміли зрозуміти чи досягти єдино потрібного для них ідеалу. І не враховується, що насправді вони прагнули чогось іншого , ніж ми. «Очевидно, сенс  життя полягає у житті, а не у якомусь його результаті», як казав Гьоте.»/ib,c.149/

«Кожна думка живе в історичному світі, отже, вона розділяє загальну долю всього скороминущого…Нема ніяких вічних істин. Кожна філософія є виразом свого, і  тільки свого часу, і нема двох таких епох, які мали б однакові філософські інтенції…Ось чому я вбачаю цінність мислителя в його гострозоркості щодо великих фактів сучасної йому епохи…Саме звідси випливає моє рішуче заперечення проти всіх філософів недавнього минулого…Їм недоставало рішучої позиції у реальному житті. Ніхто з них жодним вчинком, жодною владною думкою не посягнув на високу політику, на який-небудь аспект великомасштабної дійсності…

Стає соромно, коли переводиш погляд з людей такого калібру, як Кант, Конфуцій, Кромвель, Гёте…на сьогоднішніх філософів. Яка нікчемність у всьому особистому! Яка банальність політичного і практичного горизонту!..Дарма шукати серед них когось, хто склав би собі ім’я хоча б одним глибоким і випереджаючим час судженням з якогось вирішального злободенного питання. Раз у раз натикаюся я на провінційні концепції, які можна почути від кого завгодно.»/ib,c.176-179/

О.Ш. іде далі у своїй критиці зарозумілості офіційних мудрагелів.

«Нам відомо, що темп, форма і тривалість життя кожного організму визначені наперед властивостями роду, до якого він належить. Ніхто не стане очікувати від тисячолітнього дубу, що якраз тепер-то він і стане, власне, зростати. Тут кожний відчуває певну межу, і це відчуття ідентичне відчуттю внутрішньої форми.

Але, що стосується історії  розвинутого людського типу, панує нестримний, нехтуючий історичним, а отже, і органічним досвідом оптимізм щодо майбутнього. Кожний робить у випадковому теперішньому  «зарубки» щодо небачених масштабів і темпів лінеарного «майбутнього розвитку». Не тому, що він науково доказаний, а тому, що цей «мислитель» цього бажає.                                                                                                                                                 

Вони пророкують безмежні можливості - але ніколи природній кінець. Але у «людства» нема ніякої мети, ніякої ідеї, ніякого плану, як нема мети й у виду метеликів чи орхідей. «Людство? Але ж це абстракція. Здавна існували лише люди, і будуть існувати лише люди» (Гьоте)»  /ib,c.150/

Зрозуміло, що  корифеї офіційної науки і політики не залишили без каральної відповіді відкриті, нахабні випади філософа-маргінала. Особливо ті, що шкодили авторитету єдиної правлячої партії, будь-то у більшовицькому  СССР чи у нацистській Німеччині. Особливо зненавиділи цю книгу марксисти.

Прочитавши цю книгу, Ленін розлютився і наказав «Запретить!» Більшовики без вагань заборонили книгу, а зачарованих нею євромрійників-Н.Бєрдяєва, Степуна, П.Сорокіна та інших-у 1922 році вигнали за межі Радянської Росії, яка на той час вже повністю замінила знищену більшовиками стару Росію.

У 1954 році Західно-Німецький міністр внутрішніх справ Г.Шрёдер застерігав німців від згубного впливу ідей Шпенглера у зв’язку з винаходом атомної бомби. /ib,c.17/

Які уроки можемо ми засвоїти, ознайомившись із книгою О.Шпенглера «Занепад Європи»?

Перше. Нічого вічного нема на цьому світі. Все, що існує, колись народилося, що народилося, колись помре. Кожна істота-людина, держава, культура-переживає свій особливий родовий життєвий цикл. Але у життя немає ніякої мети, ніякого плану. Бог не розкриває людям свої плани, а тих, хто їх вигадує і приписує йому, карає.

Друге. Будьте обережні з вибором своєї культурної батьківщини. Звісно, українців цікавить доля Європи, бо вони вважають Україну частиною Європи. Та реальність така, що приналежність України до Європи затверджують у Москві. І така реальність існує більше 300 років. Вона заслуговує назву хіба що протокультури.

У 1917 році з’явилися ознаки нової культури, невідомої Шпенглеру, який знав лише вісім культур. Отож, він таки дожив і до народження в Росії нової,  9-тої, радянської культури, християнсько-соціалістичної за змістом і національної за формою.

У 2013 році Президент України В.Янукович поспішив заявити про готовність України до Асоціації з Європою. Але московська влада заборонила саму думку про Асоціацію, надто Євроінтеграцію. У 2014-му році ця влада поставила під своєю забороною, для певності, кілька мокрих печаток…вірніше, мокрушних, цебто кривавих печатей…спершу на Київському Майдані, потім у Криму і на Донбасі.

Як і попередні культури, 9-та культура приречена на розквіт, занепад і загибель. Але вона має ряд  унікальних рис, серед яких головна-прискорений темп  зміни фаз життєвого циклу. Їй вистачило десятків років на те, на що попередникам знадобилися сотні і тисячі років. Отож, за блискавичним розквітом прийшов блискавичний занепад…далі буде…

Третє. Але ж «усе змінюється.» Тобто, колись буде й десята культура. Як вважав Карл Поппер, «У майбутньому може бути все!» Можливо, 10-та культура буде вже не на Землі, а на іншій планеті, на яку будуть переселені люди…не всі, а обрані. Які саме? Це секрет Бога.

Можливо, з’явиться новий Шпенглер. Тоді ви узнаєте більше.

 

Публикацию прочитали

Количество просмотров: 130
delete
Khomiaklit
Khomiaklit, свободный журналист "ХайВей" 
Для того, чтобы оценить статью, Вас необходимо войти в систему
Право оценивать рецензии на ХайВей можно получить от редакции сайта по рекомендации одного из журналистов ХайВей
Рекомендаций: +0
Всего комментариев: 0, Всего рецензий: 0
Укажите свой e-mail адрес, если Вы хотите получать комментарии к этому материалу
Подписаться

Для того, чтобы опубликовать сообщение в этой теме, Вам нужно ввойти в систему.

Рецензии

Комментарии

Live

10 час. назад

Сергей Павлюченко комментирует материал Перундень

10 час. назад

Сергей Павлюченко рекомендует материал Перундень

10 час. назад

Сергей Павлюченко комментирует материал Перундень

11 час. назад

Белка Белкина комментирует материал Перундень

11 час. назад

Белка Белкина комментирует материал Перундень

11 час. назад

Белка Белкина комментирует материал Перундень

11 час. назад

Белка Белкина комментирует материал Перундень

11 час. назад

Родослав Корченюк комментирует материал Перундень

11 час. назад

Белка Белкина комментирует материал Перундень

11 час. назад

Белка Белкина комментирует материал Перундень

11 час. назад

Родослав Корченюк комментирует материал Перундень

11 час. назад

Саня Коренев комментирует материал Перундень

11 час. назад

Родослав Корченюк комментирует материал Перундень

11 час. назад

Родослав Корченюк комментирует материал Перундень

11 час. назад

Белка Белкина комментирует материал Перундень

12 час. назад

Родослав Корченюк комментирует материал Перундень

12 час. назад

Белка Белкина комментирует материал Перундень

12 час. назад

Родослав Корченюк комментирует материал Перундень

12 час. назад

Родослав Корченюк комментирует материал Перундень

12 час. назад

Алекс Скиталец комментирует материал Перундень