О проекте ХайВей

Публикуйте на ХайВей свои статьи, фото, видео.

Получайте рецензии и комментарии от сообщества ХайВей на свои публикации.

Зарабатывайте деньги на публикациях.

Общайтесь с интересными людьми.

 

Культура  29 августа 2018 22:23:44

Українські сліди Риму. Частина 2. Духовний центр

Митопролит А. Шептицький «виразно наголошував потребу Українського Католицького Патріярхату, який єднав би Церкву в Краю та діяспорі. Підкреслював він теж конечну потребу вглиблюватися в старовину Церкви Заходу і Сходу та шукати коренів загального церковного єднання не в дусі «навертання», але взаємного вирозуміння та релігійної толеранції. Саме таке зближення і розуміння він хотів бачити серед українців католиків і православних»

Українські сліди Риму. Частина 2. Духовний центр

 

Попередню частину див. тут.

 

І знову ми на вулицях Риму. В цій подорожі ми маємо зрозуміти чим став Рим для українців в ХХ ст. Чисельні групи українців роз’їжджаючись по всьому світу черпали духовну підтримку в своєї церкви. Нажаль вони були поділені. Тож, православна церква спиралася на польську православну автокефалію, незалежні представники якої мусили виїхати на еміграцію. Натомість, греко-католицька церква в особі патріарха Йосифа Сліпого (мудрого наступника підібраного собі Андрієм Шептицьким), який повернувся з радянських заслань, знайшла надійний осідок обабіч папського престолу у Римі. Саме тут завдяки діяльності цього найвідомішого в світі українця того часу сформувалися головні органи греко-католицької церкви її навчальні заклади. Тут же знаходилися центральні садиби уніатських чернечих орденів, священиків та сестер з яких просили греко-католицькі спільноти українців по всьому світу. Рим того часу був духовним центром частини українства.

***

Станом на поч. ХХ ст. українців в Римі побільшало. Під кінець Першої світової війни в Італії було від 70 до 100 тис. полонених з австрійської армії та близько 30 тис. надніпрянців, переведених сюди з австрійського полону. Майже всі вони повернулися додому. Натомість, в Італії шукали підтримки західних держав представники українських визвольних змагань.

У 1919-1920 рр. у Італії перебувала місія УНР на чолі з Д. Антоновичем та ЗУНР на чолі з О. Колесою. Перша розташовувалася у римському готелі Реджіна (Hotel Regina) на Via Venetto, 72.

Українські сліди Риму. Частина 2. Духовний центр

Готель Реджина, де розміщувалася місія УНР

 

У великому будинку по вул. Торіно (via Torino), 163 між червнем 1919 та лютим 1920 рр. працювала редакція тижневої газети "La voce dell'Ucraina" ("Український голос"), заснованої Центральним комітетом українців. Фінансувала видання місія УНР в Італії. Невелика редакція розповідала своїм передплатникам про історію, культуру та сучасні події в Українській Народній республіці.

Українські сліди Риму. Частина 2. Духовний центр

Будинок по вул. Торіно (via Torino), 163, де розміщувалася редакція тижневої газети "La voce dell'Ucraina"

 

Газета виходила італійською мовою, адже мала на меті інформувати саме місцеву публіку. Відтак, українські автори писали французькою, яку знали блискуче, а тоді вже співробітник-італієць перекладав тексти своєю рідною мовою. На жаль, у лютому 1920 р. редакція була змушена закрити газету через брак коштів та поступове згортання місії УНР в Італії.

У 1919 р. у Римі мешкав спочатку член, а потім керівник української дипломатичної місії Є. Онацький. Пізніше Онацький був представником ОУН у цій країні. Йому вдалося організувати тут невелику українську громаду, головою якої він був з 1927 р. до свого ув’язнення німцями у 1943 р. Після другої світової війни емігрував до Аргентини і став Головою Центральної Репрезентації українців (Див.: Прогулянка Буенос-Айресом для українця. Частина 2. Під покровом Богородиці).

В Римі Є. Онацький утримував пансіон для туристів в будинку на Corso d'Italia, 6. Подекуди вказується, що саме тут також розташовувалося дипломатичне представництво УНР. В пансіоні Є. Онацького зустрічалася світська українська громада Риму.

Українські сліди Риму. Частина 2. Духовний центр

Пансіон Є. Онацького знаходився на Corso d'Italia, 6

 

Представники УНР зустрічалися з депутатами та міністрами уряду Італії. Але, попри всі зусилля дипломатів, італійська влада місію так і не визнала. Відтак, по короткому часі, у червні 1920 року, її згорнули.

Окрема місія на чолі з графом М. Тишкевичем представляла ЗУНР в Ватикані за адресою вілла Маріньолі (Marignoli) на розі Corso d'Italia і Via Po.

Українські сліди Риму. Частина 2. Духовний центр

вілла Маріньолі

 

У 1936 р. з Швейцарії до Риму переїхала родина провідника ОУН Є. Коновальця. Їх помешкання знаходилося у будинку по вул. Lungotevere Flaminio, 74 на п’ятому поверсі з видом на Тибр. У 1938 р. полковник Є. Коновалець загинув в Ротердамі. Натомість його син та дружина жили у Римі до своєї смерті (син Коновальця помер в молодому віці).

Українські сліди Риму. Частина 2. Духовний центр

Будинок, в якому мешкала родин Є. Коновальця у Римі

Деякий час в Італії мешкали І. Токаржевський, І. Курах та інші політичні діячі.

Після завершення другої війни в таборах для переміщених осіб в Італії перебувало 10 тис. вояків дивізії «Галичина» У 1947 р. невелику групу українців об’єднав навколо себе український громадський діяч В. Федорончук.

***

Як і годиться апостольській столиці найбільша кількість установ пов’язаних з Україною у Римі була і є релігійними.

Українські сліди Риму. Частина 2. Духовний центр

Базиліка святого Петра

Щоб познайомитися з цими слідами, перш за все знову відвідаємо Ватикан а в ньому базиліку св. Петра. Під час Другого Ватиканського собору 1862-65 рр. тут він підніс прохання піднести устрій української греко-католицької церкви до патріархального (див. тут відео церемонії див. тут). Ватикан тоді не задовольнив прохання владики. Проте Йосифу Сліпому надано статус Верховного архієпископа з правами, які дали йому можливість зватися патріархом. 22.02.1965 р. в цій базиліці св. Петра відбулася консисторія на якій Йосифа Сліпого оголошено кардиналом (відео церемонії див. тут).

До речі, Другий Ватиканський собор став переломним для українців багатьох сенсах, адже він поклав початок офіційному застосуванню української мови в греко-католицьких богослужіннях. А також проголосив рівність усіх християнських церков в пошуку порятунку душі.

Увагу викликає також розташована на території Ватикану Протопресвітерська плата (Plazzina del Arciprete) – резиденція Йосифа Сліпого. Тут були аудієнції його численних відвідувачів. Патріарх Йосиф Сліпий любив прогулюватися Ватиканськими садами, де зустрічався з понтифіком.

Ватиканські музеї – це величезна колекція історичних предметів. З них українця можуть особливо зацікавити кілька пов’язаних з нашою країною творів. Зокрема, тут експонується картина Я. Матейка «Битва під Віднем». На картині зображені запорожці – співтворці перемоги.

А в залі № 31 знаходиться скульптура Лелльо Скорцеллі на честь Другого Ватиканського Собору. Серед показаних соборних отців наявна і постать українського патріарха Йосифа Сліпого.

Українські сліди Риму. Частина 2. Духовний центр

В славнозвісній Сікстинській капелі 12.11.1979 р. папа Іван Павло ІІ уділив єпископської харитонії отцю Мирославу Любачівському – митрополиту філадельфійському). В цій же каплиці в час літургії 24.03.1980 р., в якій співслужили патріарх Йосиф та митрополити Кир Максим Германівський та Кир Мирослав Любачівський, Папа Іван Павло ІІ виголосив проповідь українською мовою.

Українські сліди Риму. Частина 2. Духовний центр

Прощання з Йосифом Сліпим у соборі св. Софії у Римі

 

У 1984 р., коли помер Йосиф Сліпий, його проводжав папа Іван Павло ІІ, який виголосив прощальне слово українською мовою.

Українські сліди Риму. Частина 2. Духовний центр

Українські сліди Риму. Частина 2. Духовний центр

Сам Іван Павло ІІ похований в базиліці Святого Петра в каплиці св. Себастьяна

 

Ватиканське радіо – Piazza Pia, 3. Це радіо було організовано в 1931 р. Українські програми, які готував о. М. Ваврик, почали надаватися від 14.12.1939 р. раз в тиждень. Передачу українських програм було перервано в 1944-47 рр. Від 1966 р. українські програми почали виходити щоденно, а літургії щонеділі. Репортажі виходили під керівництвом отців василіан. Українську редакцію мало також радіо «Рим».

Українські сліди Риму. Частина 2. Духовний центр

Ватиканське радіо

Від 1915 до 1921 р. українська колегія св. Йосафата при церкві св. Сергія та Вакха в Римі була закрита. Будинок знімали сестри св. Єлизавети, що проводили тут пансіон для дівчат. В 1924 р. у церкві відбулася хіротонія єпископа Костянтина Богачевського для українців Америки, а в 1929 р. єпископа Івана Бучка. У 1960 р. василіани продали будинок представникам латиноамериканських церков. Коли до Рима після відбуття багаторічного заслання в сталінських таборах повернувся Йосиф Сліпий, йому була надана окрема резиденція в Ватиканському палаці. Втім, владика думав не про себе. У 1972 р. він викупив будинок при церкві св. Сергія та Вакха (першу Велику семінарію), який пізніше був резиденцією його наступника кардинала Мирослава Любачівського. Храм відтоді належав товариству св. Софії. Храм святих Сергія та Вакха з знаменитою чудотворною іконою Пресвятої Богородиці Жировицької, згідно з декретом папи Павла VI з вересня 1970 р. став першою українською парафіяльною церквою в Римі.

Загалом, завдяки Йосифу Сліпому домівки одержали українські громади в багатьох країнах світу: «Як буде хата – прийдуть люди!» - вважав патріарх.

Українські сліди Риму. Частина 2. Духовний центр

Напис, яка увічнює кардинала Йосифа Сліпого над входом до колишнього приміщення Великої Семінарії

 

Провід парафії доручено отцям василіанам, одному з основних чернечих орденів Української греко-католицької церкви, які однак і раніше володіли нею.

Тут також розміщувалася резиденція патріарха української греко-католицької церкви, музей та готель. Вхід під номером 3. Над входом розміщено зображення галицького лева. У 1718 р. під тиньком при реставрації церкви було знайдено образ, вмурований в стіну, який був відомий як ікона Жировицької Божої Матері. Ікону почали почитати як чудотворну. Папа Климент ХІ доручив витягнути її з-під тиньку та розмістити в церкві. Ця ікона пережила перебудови церкви на костел. Проте під час відновлення церкви лише частину інших первісних ікон вдалося знайти, решту прислали з Парижа, де якраз вставляли новий іконостас до церкви св. Володимира. Зокрема, в одній з римських галерей знайшлася ікона св. Сергія та Вакха, яку вдалося викупити та повернути у церкву.

Українські сліди Риму. Частина 2. Духовний центр

Ікона св. Сергія та Вакха, однойменна церква у Римі

Українські сліди Риму. Частина 2. Духовний центр

Пам'ятка хрещення Русі з інтер'єру церкви св. Сергія та Вакха

 

Під церквою була також крипта, найстаріше не ідентифіковане поховання в якій належить до 1311 р. В центрі підлоги церкви є напис про поховання тут митрополита Рафаїла Корсака, який «церкву цю збагатив священними обрусами і золотими і срібними дарами».

Українські сліди Риму. Частина 2. Духовний центр

Рафаїл Корсак

На патріаршому дворі на першому поверсі знаходиться вітальня-салон, а на другому поверсі, де зараз каплиця сестер – історична кімната, де часто зупинявся Андрій Шептицький. Тут митрополит проживав 1929 р., коли організував в Римі Конференцію Єпископів Греко-Католицької Церкви. В днях 21-29 жовтня 1929 р., до Риму з’їхалися  Владики з Галичини, Югославії, Закарпаття і США. 20 жовтня того ж року у церкві Свв. Сергія і Вакха відбулася єпископська хіротонія Кир Івана (Бучка) на Єпископа помічника Львівської Архиєпархії. Його святителями були Митрополит Андрей, Кир Григорій (Хомишин) та Кир Йосафат (Коциловський). Тут же митрополит зупинявся під час візитів до Риму в 1929 (посвячення фундаментів нового приміщення Великої Сеімнарії) та 1932 рр (коли відбулася у Римі Єпископська Конференція греко-католицького Єпископату).

На третьому поверсі розміщується готель. На четвертому та п’ятому поверхах розміщувався музей релігійного та народного мистецтва перенесений сюди в 1971 р. з Українського католицького університету на Віа Боччея.

У зв’язку з тим, що приміщення для колегії св. Йосафата (Великої Семінарії) на патріаршому дворі при церкві Сергія та Вакха було замале папа Пій ХІ призначив частину ватиканських володінь на горі Джанікольо по сусідству від румунської колегії для української колегії.

28 жовтня 1929 р. відбулося урочисте посвячення фундаменту для Колегії Святого Йосафата. Тоді на Джанікольо була присутня майже вся Ієрархія УГКЦ. Митрополит Андрей, з причин здоров’я, не міг довершити акту посвячення, тому це зробив найстарший з Єпископів – Кир Григорій (Хомишин). Наступного дня весь Єпископат, настоятелі та питомці Колегії були на аудієнції у понтифіка.

Українські сліди Риму. Частина 2. Духовний центр

Прийом у папи з нагоди урочистого посвячення фундаменту для Колегії Святого Йосафата, 1929 р.

13.11.1932 р. відбулося урочисте відкриття нового приміщення Великої Семінарії, хоча властиве перенесення осідку Колегії відбулося ще 6 травня того ж року. В цей час сюди з Мадонни (так популярно називали садибу патріаршого двору) перевели бібліотеку та 39 семінаристів. Від початку семінарію обслуговували сестри служебниці. Просторий будинок має 50 місць. Каплицю розмальовував Маріо Барберіо. Запрестольний образ Христа Пантократора, образи св. Володимира і св. Йосафата – це праці Святослава Гординського. В семінарії також знаходяться праці митця Миколи Азовського, який перебував там в 1945 р.

Українські сліди Риму. Частина 2. Духовний центр

Українська колегія св. Йосафата – Велика Семінарія на пагорбі Джаніколо

 

За час свого існування Велика Семінарія виховала понад 400 священиків, 25 з яких стали єпископами. Нині в ній навчається близько 50 семінаристів з України та діаспори. Утримання семінарії відбувалося з рахунок коштів Конгресу східних церков Ватикану. Семінаристи навчалися у римських папських університетах та інститутах, а духовну підготовку проходять в семінарії. Тут вони слухають лекції та літургії, знайомляться з історією української церкви, вивчають церковний спів. Навчання здійснювалося українською та італійською мовами. Студенти видавали журнал «Альма Матер». Ректором колегії був василіанин Генезій Віомар.

З 1941 по 1947 р. при колегії жив архієпископ Іван Бучко, знаний як «архіпастир скитальців». За його ініціативною в 1945 р. заснований Український допомоговий комітет в Італії, до якого належали духовні та світські особи, які перебували тоді в Римі. Із студентів семінарії на Джанікольо дванадцять випускників стали єпископами.

Необхідно додати, що Митрополит Андрей 14 липня 1932 р. купив у княжни, Анни Гагарін, віллу у Кастель Гандольфо, яку подарував Колегії св. Йосафата. Вона стала вакаційною віллою студентів Колегії. В подяку за цей дар студенти назвали віллу на честь свого Великого Митрополита – Вілла Андреа, де, невдовзі, було встановлено погруддя Слузі Божому Андрею.

В 1926 р. згадуваній в попередній частині Колегії з пропаганди віри надано статус папського університету - Urbanianum. У 1928 р. цей Папський університет Пропаганда Фіде, з якими українці були найбільше повв’язані також перенесено до нового приміщення на Джанікольо. У XX ст. з українських випускників Urbanianum 9 стали єпископами.

 

***

 

Але найголовніший український комплекс розбудувався на північній околиці Риму Montespicatto по вул. Боччеа. Адже саме тут збудовано собор св. Софії, Український католицький університет, з яким пов’язана Колегія св. Софії та у Українська Мала Семінарія.

У 1963 р. в Римі патріархом Йосифом Сліпим був заснований Український католицький університет (УКУ) як продовження Львівської богословської академії закритої в 1944 р. Будинок університету було побудовано в 1964-66 р. Патріарх Йосиф видав грамоту заснування УКУ 28.11.1963 р., а в 1966 р. затвердив його конституцію. В 1968 р. блаженний Йосиф також заснував при УКУ, як продовження Львівської семінарії, закритої 1944 р. Колегію св. Софії. До 1987 р. у ній вчилося 67 студентів, з яких 12 стало священиками. У 1987-88 рр. до головної будівлі УКУ було добудовано нові приміщення.

Українські сліди Риму. Частина 2. Духовний центр

Будівля Українського католицького університету (УКУ) у Римі

 

На початку 1990 рр. тут навчалося 80 студентів. Цей Університет готував кадри на той момент, коли українська греко-католицька церква зможе вийти з підпілля. Такий момент настав в 1991 р. З незалежністю Української Держави, УКУ в Римі передав свої обов'язки централі львівському осередку. А сам став його осередком в Римі, що носить назву Інститут св. Климента Папи.

Перед будівлею УКУ споруджені пам’ятники Тарасу Шевченку, Івану Котляревському та Маркіяну Шашкевичу.

Українські сліди Риму. Частина 2. Духовний центр

Пам’ятник Тарасу Шевченку в Римі

 

Церква св. Софії – один з найкращих українських храмів закордоном, збудований зусиллями кардинала Йосифа Сліпого за проектом італійського архітектора Лучо ді Стефано. Базиліка споруджена в русько-византійському стилі близькому до архітектури Софії у Києві та нав’язує до Софії в Константинополі. Проект іконостасу й мозаїчного покриття підлоги виконав Святослав Годинський з Нью-Йорка. Іконописцем іконостасу храму був ієромонах Студитстького уставу Ювеналій Йосиф Мокрицький. 1969 р. Блаженніший Йосиф та сімнадцять Владик в присутності Папи Павла VІ, який переніс сюди із базиліки св. Климента частину мощів св. Климента, довершили посвячення собору Святої Софії (відео з освячення див. тут).

Українські сліди Риму. Частина 2. Духовний центр

Українські сліди Риму. Частина 2. Духовний центр

Церква св. Софії у Римі

 

Під церквою знаходилася спеціальна аудиторія, а нижче крипти. Тут був початково похований Йосиф Сліпий.

Українські сліди Риму. Частина 2. Духовний центр

Українські сліди Риму. Частина 2. Духовний центр

 

Місце першого поховання Йосифа Сліпого та плита на ньому

Пізніше, згідно до свого заповіту, він був перепохований до Львова до кафедри св. Юра, де спочив поруч з Андрієм Шептицьким. Тут також були поховані студент Григорій Смерека, митр. Й. Сембратович (1901 р. перенесений з цвинтаря Кампо Верано), Юліан Павликовський (перевезений з Мюнхена), княгиня Тереза Сангушка-Сапіга (перевезена з Мерано, Північна Італія), архієпископ Іван Бучко  (помер 1974 р.), мати Клавдія - архімандриня василіанок та о. архімандрит Ст. Чміль (помер. 1978 р.).

Українські сліди Риму. Частина 2. Духовний центр

У соборі святої Софії є мозаїчні портрети восьми київських та галицьких митрополитів, князів Ярослава Мудрого та Володимира Мономаха.

 

Мала Семінарія  – середня школа для хлопчиків, яка була створена на зразок Львівської Малої Семінарії. Цю школу покликано стараннями єпископа Івана Бучка у 1951 р. бере свій початок з Люрі (Luri) у Франції. Семінарія була єдиною середньою школою в західному світі з винятково українською мовою навчання. В 1830-х рр. з Перемишльської єпархії до сілезіанських установ в Римі прибуло 32 хлопці, з яких 17 стали священиками. Саме їм доручено було проводити Малу Семінарію. На прохання Йосифа Сліпого папа надав Малій Семінарі привілей «Папської Семінарії» (Seminario Pontifico). Початково вона розташовувалася в українському центрі на Via de Boccea 480.

Українські сліди Риму. Частина 2. Духовний центр

Будинок де розташовувалася Мала Семінарія у Римі

Українські сліди Риму. Частина 2. Духовний центр

На подвір'ї Малої Семінарії у Римі

 

У 1996 р. Мала Семінарія залишила приміщення по Via del Boccea у Римі і перейшла до нової будівлі при сілезіанській спільноті по вул. Пренестіна. Гідно виконавши своє завдання бути центром християнського виховання українців в діаспорі, у 1999 р. Мала Семінарія перестала існувати, адже українським сілезіанам вже відкрилася дорога до рідної України, де могли відкрито працювати для спасіння душ і виховання дітей та молоді в дусі святого Івана Боско.

Мала Семінарія проіснувала 48 років: з 1951 по 1999 рр., виховала понад 2500 українців 15-ти країн діаспори та з України, з них понад 60 стали священиками. До 1987 р. її закінчило 748 студентів, 41 з яких був посвячений в сан священика.

У Римі зосереджено також низку інших релігійних інституцій та організацій. Серед них головні управи отців василіан, сестер василіанок, сестер служебниць. Починаючи з 1949 р. ці ордени видали 55 томів документів з римських та ватиканських архівів, які стосуються України, значну кількість наукових праць.

У 1947 р. за кошт канадської спільноти придбано будинок для сестер служебниць в Римі по вул. Via cassia Antica, 104. Сестри займаються допомогою хворим та беруть участь у підготовці богослужінь. Чин працює у багатьох країнах світу. У каплиці при будинку зберігаються останки першої настоятельки чину Йосафати Гордашевської, які були вивезені з України після другої світової війни.

Українські сліди Риму. Частина 2. Духовний центр

Генеральна курія редемптористів

Генеральна курія редемптористів, Via Marulana, 30 – центральна садиба католицького ордену, до якого стараннями Митрополита А. Шептицького належала частина греко-католицького духовенства Канади. Митрополит Канади Максим Германюк та екзарх Франції єпископ Михайло Гринчишин належали до цього ордену. Під час свого перебування в Римі в 1920 р. перед подорожжю до Північної та Південної Америки тут зупинявся митрополит Андрій Шептицький.

Українські сліди Риму. Частина 2. Духовний центр

Генеральний дім сестер Василіанок св. Макріни Via Sant` Alessio, 26.

Цю садибу василіанки придбали 1953 р., коли Апостольська столиця розпорядилася щодо централізації їх ордену, який діє в багатьох країнах світу. Свою історію василіанки виводять від монастиря св. Ірини в Києві 1037 р. Сестри, які мешкають в Римі працюють у місті та Ватикані.

Українські сліди Риму. Частина 2. Духовний центр

Дім головної управи отців василіан св. Йосафата

Дім головної управи отців василіан св. Йосафата знаходиться на Via S. Giosofat, 8.  Цей будинок збудовано в 1935 р., але василіани купили його лише в 1960 р. В 1060-61 рр. переобладнано церкву, пристосувавши її до українського обряду. При цьому мозаїки виконав італієць Ф. Бінянеллі, а іконостас – о. Ювеналій Мокрицький.

Українські сліди Риму. Частина 2. Духовний центр

Молитовниця сестер Служебниць у Римі, за Д. Маркусь

 

У 1917 р. на вул. Карло Альберто (Carlo Albierto), 7 єзуїтами закладено Орієнтальний інститут. В ньому викладалися предмети, які відносилися до східноєвропейських студій, включаючи історію української церкви. У бібліотеці інституту зберігаються цінні стародруки з українських земель, зокрема Острозька Біблія 1581 р., «Граматика» Мелетія Смотрицького 1648 р., матеріали з друкарень Львова та Печерської лаври Києва, які відносяться до XVI-XVII ст.

Українські сліди Риму. Частина 2. Духовний центр

Орієнтальний інститут

Священна конгрегація східних церков на Via Concilazione, 34 здійснює управління східними католицькими церквами. Вона створена папою Бенедиктом XVI у 1917 р. Конгрегація створила Апостольську візитуру для українців в Західній Європі, яку до 1972 р. очолював архієпископ Іван Бучко).

Українські сліди Риму. Частина 2. Духовний центр

Священна конгрегація східних церков на Via Concilazione, 34

 

Неподалік від Конгерагації знаходиться музична академія Academia Santa Ceclilia, де кілька разів відбувалися українські концерти. Напроти конгрегації також є старовинний готель Коломбус, де відбувалися прийоми, зокрема, з нагоди 91 річчя патріарха Йосифа Сліпого, та прес-конференції та зустрічі.

Українські сліди Риму. Частина 2. Духовний центр

Готель Коломбус

***

Поруч з містом живих розміщуються некрополі, на яких теж не бракує українських слідів. Зокрема, на головному цвинтарі Риму - Campo Berano – на ділянці 35 міститься каплиця №1, яка належить василіанам, а №2 – сестрам служебницям. Ближче до виходу на Plazzale del Verano знаходиться місце поховання дружини та сина полковника Є. Коновальця. Коли входити на цвинтар брамою з правого боку, на третій алеї звернути направо догори по східцях до Arconifrater-nitta di carita, а тоді вправо в галерею. Там в reguardo XIX в кінці коридору в нижні частині з правого боку знаходиться поховання Коновальців.

Українські сліди Риму. Частина 2. Духовний центр

Поховання дружини та сина Є. Коновальця у Римі

***

Сучасний український вимір Риму – це звичайно ж українські дипломатичні представництва:

Посольство України в Італії, Via Guido d'Arezzo, 9 та Консульский відділ Посольства України Via Monte Pramaggiore, 13.

Українські сліди Риму. Частина 2. Духовний центр

Посольство України в Італії

 

Діє також посольство України у Ватикані via G. Bessarione, 8, int. 3 

У листопаді 1998 р. у Римі за ініціативою посольства України та за участю вчених Італії. України та США відбувся міжнародний семінар на тему «Українська етнічність в італійському контексті: минуле, сучасне та погляд у перспективу».

Необхідно відзначити, що після набуття незалежності Україною в Італію почалася трудова еміграція українців. Наразі в умовах безвізового режиму вона значно посилилася, внаслідок чого виникають нові спільноти українців, об’єднанні питаннями пошуку роботи, оформлення статусу, спільного відпочинку тощо. При цьому, вони використовують сучасні соціальні мережі та жваво популяризують і підтримують свою країну.

***

Українські сліди Риму. Частина 2. Духовний центр

В квітні 2018 р. у Римі припікало так як в Києві в липні. Вже повністю розгорнулося листя на деревах. Зеленіли платани над Тибром. Оксамитовою зеленню були покриті схили пагорба Вілла Боргезе. Сонце заливає білі вулиці Риму. З-за дахів відкривається вид все на нові та нові пам’ятки. Рим дуже прислужився Україні, зберігаючи її духовно-інтелектуальний потенціал, готуючи відродження нації в відродженій країні. Пам’ятаймо про це гуляючи його мальовничими вулицями.

Дивіться також:

Цикл Гданськ для українця

Цикл Краків для українця

Дорогичин - Данилова твердиня на Підляшші

Цикл Холм та Холмщина – подорож для українця 

Цикл Познань для українця 

Замойські прикордонні зустрічі - українські акценти Замостя

 

Джерела:

Маркусь Дарія «Слідами українців в Італії»

Церква Святої Софії в Римі 

Трощинський В.П.. Шевченко А.А. Українці в світі. - // Україна крізь віки. Т. 15. К.: Альтернативи – с. 155-159.

Посольство України у Ватикані 

Фільм про патріарха Йосифа Сліпого 

Йосиф Сліпий 

Поховання Івана Павла ІІ у Ватикані

Візит папи Івана Павла ІІ на Джанікольо

Місця перебування Андрія Шептицького у Римі

Сафрон Мудрий

Місія А. Шептицького в Новому світі

 

 

с. н.с. Національного історико-архітектурного музею "Київська Фортеця"

 

Іван Парнікоза

Бжезіна під Ельблогем

04.07.2018 р.

 

Публикацию прочитали

Количество просмотров: 1734
Отредактировано: 01-09-2018 [10:40]
delete
Іван Парнікоза
Іван Парнікоза, Киев, свободный журналист "ХайВей" 

Теги

Для того, чтобы оценить статью, Вас необходимо войти в систему
Право оценивать рецензии на ХайВей можно получить от редакции сайта по рекомендации одного из журналистов ХайВей
Рекомендаций: +0
Всего комментариев: 0, Всего рецензий: 0
Укажите свой e-mail адрес, если Вы хотите получать комментарии к этому материалу
Подписаться

Для того, чтобы опубликовать сообщение в этой теме, Вам нужно ввойти в систему.

Рецензии

Комментарии

Live

1 час. назад

Алекс Скиталец комментирует материал Как Нашей ракетой сбить Наш самолет вместо Нашего

2 час. назад

Алекс Скиталец комментирует материал Как Нашей ракетой сбить Наш самолет вместо Нашего

7 час. назад

Alik Bahshi публикует статью О том, как Эрдоган спас Путина от позора

8 час. назад

Белка Белкина комментирует материал Ни в зуб мудрости

10 час. назад

Petro Boriwiter комментирует материал Евробляхеры, вы согласны терпеть?

11 час. назад

viktor trigub публикует новость Ірина Суслова: Вибори ректора Національної музичної академії під загрозою зриву!

13 час. назад

Егор Сыроид публикует статью Большая приватизация: еще ничего не продали, а "схемы" уже наладили

13 час. назад

Sveta Rybalko комментирует материал Ни в зуб мудрости

14 час. назад

Khomiaklit рекомендует материал Ни в зуб мудрости

14 час. назад

Наталія Безсонова комментирует материал From my Library of Jazz Romances / Star Dust

14 час. назад

Наталія Безсонова рекомендует материал From my Library of Jazz Romances / Star Dust

14 час. назад

Наталія Безсонова комментирует материал From my Library of Jazz Romances / Star Dust

14 час. назад

viktor trigub публикует новость 40 років Музею історії сільського господарства Волині

14 час. назад

Алекс Скиталец комментирует материал Как Нашей ракетой сбить Наш самолет вместо Нашего

15 час. назад

Алекс Скиталец комментирует материал Как Нашей ракетой сбить Наш самолет вместо Нашего

16 час. назад

Геннадий Балашов публикует статью Евробляхеры, вы согласны терпеть?

17 час. назад

Юрий Ермоленко комментирует материал Я пришёл из листопада

17 час. назад

Khomiaklit публикует статью From my Library of Jazz Romances / Star Dust

17 час. назад

Sveta Rybalko комментирует материал Ни в зуб мудрости

18 час. назад

Белка Белкина комментирует материал Ни в зуб мудрости

18 час. назад

Геннадий Москаль комментирует материал Ни в зуб мудрости

18 час. назад

Белка Белкина комментирует материал Ни в зуб мудрости

19 час. назад

Алекс Скиталец комментирует материал Как Нашей ракетой сбить Наш самолет вместо Нашего