О проекте ХайВей

Публикуйте на ХайВей свои статьи, фото, видео.

Получайте рецензии и комментарии от сообщества ХайВей на свои публикации.

Зарабатывайте деньги на публикациях.

Общайтесь с интересными людьми.

Спорт  7 августа 2018 12:42:43

Ігор Ковтун: ПРО ТРІАТЛОН І НЕ ТІЛЬКИ…

   Наш земляк, уродженець районного центру Олександрівки, що на Кіровоградщині, тільки-но повернувся у Київ з Гамбурга (Німеччина), де брав участь у  IRONMAN European Championship, що у перекладі з англійської «Чемпіонат Європи «Залізна людина». У своїй віковій категорії  тридцятишестирічному Ігорю вдалося подолати дистанцію  у 226 кілометрів (пропливти 3,8 кілометра, проїхати на велосипеді 180 кілометрів і пробігти 42,2 кілометри (марафонська дистанція) восьмим.

   Ігор народився в Олександрівці, тут закінчив школу. Навчався  в Інституті міжнародних відносин Київського національного університету імені Тараса Шевченка. Зараз очолює у столиці приватну IT-компанію.

   Минулих вихідних Ігор гостював у рідних у селищі і з радістю згодився поговорити про своє спортивне захоплення. Скажу наперед, розмова вийшла значно ширшою.

Двісті двадцять шість кілометрів – дистанція виду «Залізна людина» тріатлону…  Подолати її, напевно, не легко…

Там навіть не двісті двадцять шість кілометрів, а трішки з «хвостиком». Це тут, на вулиці, коли не займаєшся спортом, якісь десять-двадцять метрів нічого не значать, а коли на якомусь етапі кожен метр, повірте мені, це -  довжелезний відрізок.

   Взагалі тріатлон – послідовне виконання спочатку плавання, потім - їзди на велосипеді і на завершення - біг. Старт на плавання відбувається на береговій лінії. Приміром, у Гамбурзі на березі річки Ельби одночасно стартували дві тисячі триста спортсменів. Плавання у тріатлоні проходить у великій водоймі – океані, морі, озері або річці. Зрозуміло, що прийняти таку кількість тріатлоністів ніякий басейн у світі не може. Інколи, якщо немає такої площі водойми, щоб, приміром, пропливти три або вісім кілометрів, то доводиться у воду заходити двічі.

   Після плавання проходить перша транзитна зона, куди є доступ лише спортсменам. Це також своєрідна дистанція, тріатлоністи там знімають купальні костюми, засоби для плавання і одягають велосипедну екіпіровку, сідають на велосипед і – вперед на новий маршрут. Час дуже регламентований.

 - Вам дають перший ліпший підготовлений до змагань велосипед, чи у Вас є конкретно свій?   - Ні, велосипед мій. У професійних тратлоністів, зрозуміло, що велосипеди дуже дорогі, бо їм в якості реклами надають їх відомі велосипедні фірми.

   Взагалі тріатлон – досить популярний у Європі вид спорту і…  досить фінансово затратний. Тому не кожен може дозволити собі займатися цим видом спорту. Отже, той, хто ним займається, дуже хороший «рекламний» спортсмен. Бо дуже багато компаній на цьому  добре заробляють.

   Скажу більше, хороший велосипед для тріатлону в середньому коштує п’ять-шість тисяч євро. У моєму випадку велосипед значно дешевший. А взагалі повна екіпіровка тріатлоніста може зайняти не один рік. Тому треба досить пристойно заробляти, щоб мати можливість купити собі хороший гідрокостюм для плавання, велосипед, шолом, спеціальне взуття, спеціальні окуляри, спеціальні стартові костюми, бігове знаряддя, спортивне харчування, одержувати послуги масажистів, фізіологів, фармакологів… А ще постійна здача аналізів, щоб контролювати стан організму, бо будь-які відхилення від норми відображаються на результаті змагань.

   Зрозуміло, що це все гроші. І без цього – аж ніяк. Адже своєчасно потрібно скорегувати навіть незначні відхилення в роботі організму, щоб мати гарне самопочуття.

   Якщо цим раніше займалися виключно професійні спортсмени, то зараз це питання стоїть і в любителів. До речі, ще декілька років тому знайти спеціалістів у цій сфері було дуже і дуже складно, зараз – будь ласка, вибір широкий.

   Я навіть спеціально (думав, що чисто для себе) пройшов курси тренерів. Та зараз виступаю у команді. Нам у Києві вдалося, між іншим, створити найбільший колектив тріатлоністів в Україні. І, з’ясувалося, що мої знання тренера тепер потрібні юним членам нашої команди. Тому охоче вчу новачків.

 - А як і з чого розпочалося захоплення тріатлоном?

Якось так виходить, що все своє життя чимось займаюся… Не можу всидіти на одному місці! (сміється) Навіть у шкільні роки кидався у крайнощі, приміром, то біг, то – шахи… Займатися шахами взагалі було чудово, бо це була можливість дуже часто їздити на якісь змагання, а поїздки я люблю…

    А вже у Києві почав досить серйозно займатися альпінізмом і скелелазанням. І напевне вже мав якісь високі досягнення, якщо нас, лише двох спортсменів, відібрали у міжнародну команду для сходження на Гімалаї . Учасники команди навіть певний час жили у Непалі і готувалися до сходження. Мені це робити дуже подобалося. Словом, Гімалаї нам підкорилися.

   Через певний час нас вже чекав Казбек.  Я, знову ж, готувався досить серйозно – підбирав екіпіровку, тренувався,  проходив різні тестування… Один з моментів скелелазіння – це коли всі учасники команди йдуть не порізну, а разом, з’єднані однією вірьовкою. Ось ми  також так  рано-вранці, навіть ще було темно, вийшли на маршрут. Йдемо по льодовику, який вночі присипало снігом. І один з учасників провалився, звичайно, потягнувши за собою ще декілька чоловік. Серед них був і я… Намагався льодорубом зачепитися за скалу, але ми так швидко летіли вниз, що ним я влучив собі в ногу… Все закінчилося без жертв, але з серйозними травмами. Нам вдалося вибратися з ущелини, обробити рани і все ж подолати Казбек … Але тоді я задумався: «Ні, альпінізм, мабуть, не для мене, я хочу ще жити…» Так була поставлена крапка з цим моїм захопленням горами. І про Казбек мені й зараз нагадує великий шрам на нозі.

    А про тріатлон згодом мені якось розповіла моя знайома. Хоча на той час я вже почав займатися бігом. Він тоді тільки набирав обертів у столиці. Часто влаштовувалися марафони, напівмарафони. На той час вони збирали по двісті, триста, чотириста чоловік. Зараз, через якихось п’ять років, у будь-яких забігах беруть участь вже десять-дванадцять тисяч чоловік. Це так, для прикладу, щоб було зрозуміло, як швидко й цей вид спорту входить в життя українців.

    І я також почав бігати, хоча був впевнений, що ніколи марафонську дистанцію не пробіжу! Тому вирішив пробігти напівмарафонську дистанцію –  двадцять один кілометр. Словом, з горем навпіл я її пробіг. І тут варто сказати, що навіть найгірший тренер – це краще, ніж відсутність будь-якого тренера. А тренера у мене не було, тому і результат був, м’яко кажучи,  ніякий.

    Повернемося до моєї знайомої. Питає вона мене якось: «Що робиш, чим займаєшся?», відповідаю: «Бігаю!» «І що далі?» «Буду бігати! А згодом, можливо, ще якийсь цікавий вид спорту придумають». Тоді вона каже, що в Європі його вже придумали, це – тріатлон. «Подумай, може, сподобається!» - порадила вона.

   Я зайшов в Інтернет і подивився, і почитав про цей вид спорту. З’ясувалося, що для нашої країни це взагалі новинка, і у нас тріатлоном займається дуже мало людей. Дякуючи Інтернету, мені вдалося вийти на Данила Сапунова – українського тріатлета, заслуженого тренера України з тріатлону і, як я зрозумів пізніше, прекрасну людину. А тоді ми зустрілися з ним на стадіоні. «Ну що, побігли», - перше, що він сказав після привітання. «Та я прийшов лише поговорити», - почав пояснювати я. «Ось на біговій доріжці і поговоримо», – були його слова. І ми почали бігти. Бігали і говорили, говорили і бігали… Мене так захопила наша розмова, що я  тоді зрозумів – тріатлон поступово вже входить в моє життя.

   Але тут є ще один момент, який, думаю, подобається всім чоловікам. У плавців широкі, мускулисті плечі, у велосипедистів, як власне, і у бігунів, накачані, мускулисті ноги. Тобто, заняття тріатлоном, де, як вже знаєте, поєднані ці три види спорту, дають кожному чоловіку ідеальне, гарне спортивне тіло. Так я тоді думав. Це був просто профанський, пробачте за слово, підхід… Бо за цим всім стоять виснажливі тренування, постійний режим у всьому... Але позитиву все ж більше – здоровий образ життя, коло друзів, які після роботи не у бар гукають, а - на стадіон. І я таки розпочав займатися тріатлоном.

   На той час таких любителів були одиниці, зараз – у нас команда з ста тридцяти чоловік. Приємно, що навіть у ці хвилини, коли ми говоримо, хтось з нашої команди у якійсь частині світу виходить на старт. У нас навіть почали дитячі секції тріатлону розвивати, ми маємо власних тренерів з бігу, плавання, їзди на велосипеді, є велосипедні механіки, спеціалісти з харчування… Це – чудово!

   Скажу відверто, нам, любителям, дуже приємно відчувати себе професіоналами. І це відчуття штовхає нас досягати високих результатів. У дитинстві, напевно, кожен хлопчик мріяв стати відомим спортсменом, а то навіть олімпійцем. Абсолютно не здивуюся, якщо незабаром тріатлон стане дуже популярним олімпійським видом спорту.

   Але перші мої кроки у тріатлоні виявилися досить складними. Перше – басейн. Слава Богу,  у Києві вони є. Складніше було з велодоріжками. На жаль, в Україні велосипедна культура на невисокому рівні. Я нещодавно повернувся з Гамбурга. Коли там проходили наші змагання, майже все місто було перекрите. Німці до цього ставилися дуже дружелюбно, аплодували, підтримували велосипедистів, не дивлячись на те, що комусь кудись у справах треба було їхати автомобілем. Одного разу я брав участь у змаганнях в Одесі… То там водії навіть проклинали велосипедистів, тому що ми їм на дорозі заважали. Але, впевнений, все з часом і у нас наладиться на краще.

 - Для нашої Олександрівки, для олександрівських дітей тріатлон – невідома сторінка. А як думаєте, чи можна і у нас зацікавити ним хлопчиків і дівчаток?

  - Дуже просто! Складнощів у цьому не бачу. Треба виключно бажання т а ентузіазм і не лише дітей, а й людей будь-якого віку. Скажу більше, це цілком можливо! Коли приїжджаю до батьків (користуючись нагодою дякую їм за постійну велику підтримку), тренуюся на стадіоні. За останні роки він став досить солідним. Мене в основному цікавить стадіон виключно як бігова доріжка. То вона класна! Для тріатлета щотижневе тренування з бігу складає сто п’ятдесят-двісті кілометрів. Це серйозне навантаження на коліна. І бігти по асфальту, чи бетону дуже погано, коліна «розбиваються». А на олександрівському стадіоні бігові доріжки зроблені правильно, я навіть відчуваю, що мої ноги не втомлюються. Єдине, що варто додати  - воду десь попити і душ на території. Але то вже мізер. І не варто боятися, що хтось це зіпсує, поламає. Люди, яким цікавий спорт, цього ніколи не зроблять. Шкоду можуть зробити люди, далекі від спортивного життя, люди випадкові.

   Приємно, що на стадіоні я зустрічаю людей, які цікавляться бігом.  І міг би дати їм поради, як і в чому бігати, щоб не робили таких помилок, як я свого часу робив, але то вже дрібниці. Головне, що вони є на стадіоні і ось потенційно вони вже можуть зайнятися тріатлоном.

   У Європі культивують цей вид спорту. Навіть учні молодших класів у деяких країнах активно займаються у школі тріатлоном. Для цього спершу нічого особливого не потрібно. В Олександрівці для початку вже все – бігова доріжка, не складний велосипед і Тясмин, де можна тренуватися плавати, є. Маленька  проблема – велосипедні доріжки, на жаль, їх немає. Але й тут вихід можна знайти – шукати маршрути у сільській місцевості, де не так активно рухаються автомобілі, відсутні небезпечні відрізки. Я, приміром, стараюся їздити у напрямку Бандурового, а бігаю не лише на стадіоні, а й у нашому сосновому лісі. Знову наголошую, все залежить від бажання. Власне, бажання повинне бути у будь-якій справі!

- Дякую за розмову. Подальших Вам успіхів!

Дякую. Навзаєм.

Фото взяті з соціальної мережі Фейсбук.

Количество просмотров: 438
delete
Галина Шевченко
Галина Шевченко, Александровка, свободный журналист "ХайВей" 

Теги

Для того, чтобы оценить статью, Вас необходимо войти в систему
Право оценивать рецензии на ХайВей можно получить от редакции сайта по рекомендации одного из журналистов ХайВей
Рекомендаций: +1
Всего комментариев: 2, Всего рецензий: 1
Укажите свой e-mail адрес, если Вы хотите получать комментарии к этому материалу
Подписаться

Для того, чтобы опубликовать сообщение в этой теме, Вам нужно ввойти в систему.

Рецензии

20:10 07/08/18
Журналистское мастерство
Язык и стиль
Форма подачи
Общее впечатление
Як завжди, грамотно, цікаво, професійно зроблений матеріал.
Оця фраза є визначальною в тексті і в житті: "Мене так захопила наша розмова, що я тоді зрозумів – тріатлон поступово вже входить в моє життя".- так і приходять досягнення, через інтерес.

Комментарии

Рекомендує цей матеріал. Чому?
Приємно читати про людей, які ставлять цілі власного розвитку і досягають їх. Написано позитивно, легко. Є відчуття присутності під час розмови.
20:16 07/08/18
Галина Шевченко Александровка
Пані Наталіє, дякую за гарну оцінку.
12:02 08/08/18

Live

............

5 час. назад

Алекс Скиталец рекомендует материал Не найшвидший, але найстійкіший

5 час. назад

Алекс Скиталец рекомендует материал Лучше по-честному

...............

1 дн. назад

Kanareyka публикует статью Сбыть или не сбыть: судьба предприятий ОРДЛО

1 дн. назад

Алекс Скиталец публикует статью Поразмышлял о "томосе" в письме другу Сергею Лебедеву

......

1 дн. назад

Вікторія Івченко публикует статью ВЕЗУВІЙ НАРОДНОГО ГНІВУ

......