О проекте ХайВей

Публикуйте на ХайВей свои статьи, фото, видео.

Получайте рецензии и комментарии от сообщества ХайВей на свои публикации.

Зарабатывайте деньги на публикациях.

Общайтесь с интересными людьми.

 

Общество  14 мая 2018 17:08:57

Автор: Виченд Тутс

Трагічна ціна перемоги

      Коли звільняли Запорізьку область у 1943 – 1944 роках, то тоді багато загинуло наших солдат і офіцерів.

      Запорізькі вчені-історики підрахували, що приблизно в цей час вбито 35 тисяч воїнів і більше як 132 тисячі воїнів поранено. Це втрати Південно-Західного (3-й Український) фронту. А ще сюди треба додати втрати Південного  (4-й Український) фронту. 61 тисяча вбитих, а поранених 223 тисячі. Разом майже 100 тисяч загиблих і понад 350 тисяч поранених.

      Треба ще мати на увазі, що багато з них, це чоловіки, яких призвали з навколишніх сіл і які так і залишилися лежати в братських могилах у своїх чи сусідських селах. Більшість з них так і не встигли оволодіти військовою спеціальністю.

      Наприклад, в селі Велика Білозерка Великобілозерського району цілих  одинадцять  братських могил радянських воїнів.

      Біля центрального цвинтаря поховано 239 воїнів 279-ї стрілецької дивізії 3-ї гвардійської армії 3-го Українського фронту та 4-ї гвардійської стрілецької дивізії 5-ї Ударної армії 4-го Українського фронту, які загинули тут в боях за визволення села 29 жовтня 1943 року. Прізвища всіх загиблих відомі.

      На вулиці Радянській у центрі села поховано 302 воїни 279-ї стрілецької дивізії 3-ї гвардійської армії 3-го Українського фронту та 4-ї гвардійської стрілецької дивізії 5-ї Ударної армії 4-го Українського фронту, які загинули в боях за визволення села 29 жовтня 1943 року. Відомі прізвища всіх загиблих.

      На вулиці Степовій біля господарчого двору поховано 56 воїнів 279-ї стрілецької дивізії 3-ї гвардійської армії 3-го Українського фронту  та 4-ї гвардійської стрілецької дивізії 5-ї Ударної армії 4-го Українського фронту, які загинули в боях за визволення села 29 жовтня 1943 року. Відомі прізвища всіх загиблих.

      По цій же вулиці Степовій біля будинку культури «Октябрь» поховано 166 воїнів 279-ї стрілецької дивізії 3-ї гвардійської армії 3-го Українського фронту, які загинули в боях за визволення села 29 жовтня 1943 року. Відомі прізвища всіх загиблих.

      По вулиці Центральній біля дитячого садка поховано 295 воїнів 4-ї гвардійської стрілецької дивізії 5-ї Ударної армії 4-го Українського фронту, які загинули 29 жовтня 1943 року, звільняючи село. Відомі прізвища всіх загиблих.

      На цій же вулиці Центральній біля адміністративного будинку поховано 454 воїни 279 стрілецької дивізії 3-ї гвардійської армії 3-го Українського фронту та 4-ї гвардійської стрілецької дивізії 5-ї Ударної армії 4-го Українського фронту, які загинули 29 жовтня 1943 року, звільняючи село. Відомі прізвища усіх загиблих.

      Біля сільської ради по вулиці Центральній поховано 204 воїни 279 –ї  стрілецької дивізії 3-ї гвардійської армії 3-го Українського фронту та 4-ї гвардійської стрілецької дивізії 5-ї Ударної армії 4-го Українського фронту, які загинули 29 жовтня 1943 року, звільняючи село. Відомі 186 прізвищ загиблих.

      Біля центрального цвинтаря по вулиці Чонгарській поховано 57 воїнів 4-ї гвардійської стрілецької дивізії 5-ї  Ударної армії 4-го Українського фронту, які загинули 29 жовтня 1943 року, звільняючи село. Відомі прізвища всіх загиблих.

      На південно-східній околиці села є могила гвардії підполковника Кокки Михайла Олександровича, який загинув 26 жовтня 1943 року, звільняючи село.

      У центрі села, в парку по вулиці Щорса поховано 1622 воїни 259-ї і 279-ї стрілецьких дивізій 3-ї гвардійської армії 3-гоУкраїнського фронту та 4-ї гвардійської стрілецької дивізії 5-ї Ударної армії 4-го Українського фронту, які загинули29 жовтня 1943 року, звільняючи село. Відомі 598 прізвищ загиблих.

      По вулиці Яблуневій біля центрального цвинтаря поховано 122 воїни 279-ї стрілецької дивізії  3-ї гвардійської армії 3-го Українського фронту та 4-ї гвардійської стрілецької дивізії 5-ї Ударної армії 4-го Українського фронту, які загинули 29 жовтня 1943 року, визволяючи село. Відомі прізвища усіх загиблих.

      Ось така велика ціна звільнення наших земель. Відомі і невідомі, молоді, які ще не встигли вступити у життя, лежать вони там і дивляться на нас із далекого тепер 1943 року. Життя котиться невпинно вперед, залишаючи їх на видноколі пам’яті нашій. Болюча і незагойна рана…

      Та ми знаємо, що ще є багато місць  на Україні і в нашій області, де лежать непоховані солдати другої світової війни з 1943 чи 1944 років. Як докір всім нам і особливо владі, бувшій, з часів радянських генеральних секретарів, і до сучасної, яка теж не дуже переймається цією справою.

      Оце нещодавно у тій же Великій Білозерці знайшли останки 37 солдатів і перепоховали їх у селі. Серед них виявили одного солдата з Вірменії, Давида Тер-Погосяна, який раніше вважався пропалим без вісті.  В речах, які були з ним, знайшли невідправлений лист рідним на вірменський мові.

      «Барев цез, Гриша джан!

      Добрий день, дорогий Гриша! Я написав тобі одну листівку. Якщо ти її отримаєш, то знай, що мені погано, хворий, але в сан часті нічого не побачили. Дорогий, я отримав твої листи, на цю мить моя поштова адреса змінилася, пиши на адресу 11346. Наш батальйон розпустили, в полку не залишилося людей. Дорогий, я отримав листа із дому, я відправляв гроші Женіку, але вона нічого не відповіла. Гриша джан, я радий, що все добре, хоч з тобою все буде добре. Я…  …напиши про мене додому,  може твій лист дійде додому швидше. Гриша джан, не намагайся швидше потрапити на фронт а намагайся краще вчитися. Якщо тобі пощастить не опинитися на фронті, то це краще. Передавай вітання усім своїм друзям. Вибачай, якщо мене не буде і що залишив…

Вічно твій Давид…»

      Отакий лист сплив перед нами з того моторошного жовтня 1943 року. Молода людина пише на порозі вічності листа своєму молодшому брату або племіннику. Пише обережно, але дає слушні поради, які не вписуються у «квасний» патріотизм. Радіє за почуті новини з дому, нагадує, що надіслав невідомій нам Женіці гроші.

      Тепер ці звичні тоді слова, боляче вражають наші душі. Ось що їх хвилювало, що вони намагалися написати додому і отримати хоч якусь вісточку звідти.

      Наші герої, наші богатирі, які своїми молодими життями затулили нас від смерті. Багато їх, таких… І тепер ми додамо до них  ще одного – Давида Тер-Погосяна.

      Мертві не вмирають, коли їх пам’ятають. А наш народ не забуває нікого, хто впав за її свободу і лежить на її землі, бо вони всі віддали свої життя за нас з вами.

     

                                            13.05.2018р.

Публикацию прочитали

Количество просмотров: 678
delete
Виченд Тутс, Запорожье, свободный журналист "ХайВей" 
Для того, чтобы оценить статью, Вас необходимо войти в систему
Право оценивать рецензии на ХайВей можно получить от редакции сайта по рекомендации одного из журналистов ХайВей
Рекомендаций: +4
Всего комментариев: 26, Всего рецензий: 0
Укажите свой e-mail адрес, если Вы хотите получать комментарии к этому материалу
Подписаться

Для того, чтобы опубликовать сообщение в этой теме, Вам нужно ввойти в систему.

Рецензии

Комментарии

Рекомендует этот материал. Почему? Мертві не вмирають, коли їх пам’ятають. А наш народ не забуває нікого, хто впав за її свободу і лежить на її землі, бо вони всі віддали свої життя за нас з вами.
17:09 15/05/18
Ось така велика ціна звільнення наших земель. Відомі і невідомі, молоді, які ще не встигли вступити у життя, лежать вони там і дивляться на нас із далекого тепер 1943 року. Життя котиться невпинно вперед, залишаючи їх на видноколі пам’яті нашій. Болюча і незагойна рана…
17:10 15/05/18
Та ми знаємо, що ще є багато місць на Україні і в нашій області, де лежать непоховані солдати другої світової війни з 1943 чи 1944 років. Як докір всім нам і особливо владі, бувшій, з часів радянських генеральних секретарів, і до сучасної, яка теж не дуже переймається цією справою.
=========================================

Такое не только в Украине, таких непохованих солдатів багато и в московии.

Поэтому меня бесят козлы, которые бегают с портретами абсолютно незнакомых людей в мракобессии БЕССМЕРТНЫЙ ПОЛК. Лучше бы эти козлодуи собрались и 9 мая похоронили останки воинов по христиански предав земле..Уже 73 года прошло.
17:17 15/05/18
Спасибо автору. best best bravo
17:19 15/05/18
Виченд Тутс Запорожье
Дорога колего, повністю з Вами згоден! Велике спасибі Вам!
17:37 15/05/18
Рекомендует этот материал.
20:11 15/05/18
Якщо уважно перечитати листа, то навіть з недосказаного видно відношення до людей в тій армії.
У моїй голові не вкладається, як взагалі можна святкувати смерті десятків млн. людей!
Це якийсь сатанизм!
20:13 15/05/18
Виченд Тутс Запорожье
Дорогий друже Родославе, дуже дякую за увагу!
21:18 15/05/18
За таку роботу я б з задоволенням виставив зелені зірочки, але у мене відібрали це право, а наші зеленоутримувачі не спішать виконати цю місію.

Тож все що я можу РЕКОМЕНДУВАТИ всім почитати і уважніше, бо такі публікації мають більшу силу, ніж всякі там шедевральні гасла пана Тригуба!
21:41 15/05/18
Зато литвиненко прибежит и наставит красных звезд с серпом и молотом.
22:14 15/05/18
Рекомендует этот материал.
20:34 15/05/18
best

Очень понравилось, вернее тронуло!
20:35 15/05/18
Виченд Тутс Запорожье
Дорогий друже Петре, дякую і Вам за відгук!
21:19 15/05/18
Виченд, вы написали с такой любовью и печалью о неизвестных погибших героях войны- тронуло до самого сердца тронуло. smile cry
21:22 15/05/18
Виченд Тутс Запорожье
Спасибі, дорога колего! Значить, не даром пишу!
09:03 16/05/18
Запорізькі вчені-історики підрахували, що приблизно в цей час вбито 35 тисяч воїнів і більше як 132 тисячі воїнів поранено. Це втрати Південно-Західного (3-й Український) фронту. А ще сюди треба додати втрати Південного (4-й Український) фронту. 61 тисяча вбитих, а поранених 223 тисячі. Разом майже 100 тисяч загиблих і понад 350 тисяч поранених.

Майже всі новачки , щойно призвані і "необкатані" . Іншими словами: Це м"ясо з українців, яким закидували німецькі траншеї!!!
Як і в Росії нині так і в СРСР кількість жертв нікого не цікавила. І чим більше їх було , тим більше нагород та слави отримали " генії" війни - Жуков,Ватутін та ін.

А хто знає, що при "звільнені" маленького містечка Корсуня - Шевченківського що на Черкащині асвабадітєлі зігнали з окружних районів 878 тисяч мирних українців і послали "хохлов прєдатєлєй" в тумані в березні місяці на укріплення німців.
Німці стріляли аж поки не закінчились набої до самого ранку. А ранком з жахом побачили,що поля вкриті трупами селян, а на дорогах біля міста стоять війська хероя Ватутіна !!!

До речі, ці херої і німців беззбройних теж просто відстріляли, як на мисливстві зайців в кількості 100 тисяч чоловік.
13:15 16/05/18
Виченд Тутс Запорожье
Дякую, дорогий Родославе, за такий важливий текст! Думаю, що з часом буде написана правдива історія 1941 - 1945рр. Я думаю, що в кожній сім’ї щось подібне на Україні відбувалося.
13:34 16/05/18
Дополню. Мой дед, призванный полевым военкоматом весной 1944 года, прошёл КМБ ( курс молодого бойца) за неделю, после чего их перебросили под Станислав (ныне Ивано-Франковск). По-моему это была та самая Львовско-Сандомирская операция. "Вооружили" - на роту новобранцев дали аж три (!) трёхлинейки и зачитали боевой приказ выбить из массива "фаустников" (немцев с фауст-патронами), дабы могли пройти танки. На недоуменные вопросы последовал ответ: "Вы хохлы, вы были под оккупацией, вы все предатели. Оружие добудете в бою". Мужики собрались, "что делать?" Решили взять в руки длинные палки, чтобы немцы хотя бы издали видели, что идут вооружённые люди и пошли в атаку на пулемёты. После этой атаки из роты осталось пол-взвода. Все полегли. У меня есть аудиозапись этого рассказа деда на кассетный магнтофон "Весна", сделанная тайно моим отцом и братом приблизительно в 1987 году.
Там ещё рассказы, как было дело, когда наши вступили в Польшу и Германию. Страшная правда рядового пехоты Таманской дивизии, без приукрашиваний и лакировки.
21:41 16/05/18
Виченд Тутс Запорожье
Дорогий друже Сергію! Ви повинні обов’язково надрукувати спогади Вашого діда! Їм ціни немає! Спасибі велике Вам за відгук!
13:58 17/05/18
Спробую.
21:14 17/05/18
Виченд Тутс Запорожье
Дорогий Сергію! Коли підготуєте - дайте прочитати! І спогади про Польщу і Німеччину!
22:31 17/05/18
Маю намір підготувати публікацію з підкріпленням викладеного аудіофайлами. Вже перегнав магнітофонний запис в формат МР3, але не бачу як це можна розмістити на ХВ.
21:21 19/05/18
Виченд Тутс Запорожье
Я теж не особливо розуміюсь на техніці Інтернету. Тому краще переписати розповідь і дати на сайтах. Я так постійно роблю. Нічого ж не видумую, йду за розповідю. Як зробите, то дайте почитати!
11:42 20/05/18
Рекомендует этот материал.
21:42 16/05/18

Live

56 сек. назад

Влочега комментирует материал Русский язык происходит от украинского

25 мин. назад

Наталия Кальсонова комментирует материал Русский язык происходит от украинского

28 мин. назад

Наталия Кальсонова комментирует материал Допрос

29 мин. назад

Наталия Кальсонова комментирует материал Допрос

29 мин. назад

Наталия Кальсонова комментирует материал Допрос

31 мин. назад

Наталия Кальсонова комментирует материал Допрос

32 мин. назад

Наталия Кальсонова комментирует материал Допрос

33 мин. назад

Наталия Кальсонова комментирует материал Допрос

1 час. назад

Виченд Тутс комментирует материал Допрос

1 час. назад

Белка Белкина комментирует материал Русский язык происходит от украинского

2 час. назад

Евгений Татьянов комментирует материал Русский язык происходит от украинского

3 час. назад

Алекс Скиталец комментирует материал Допрос

12 час. назад

Белка Белкина комментирует материал Русский язык происходит от украинского

15 час. назад

Белка Белкина комментирует материал Русский язык происходит от украинского

16 час. назад

Влочега комментирует материал Русский язык происходит от украинского