О проекте ХайВей

Публикуйте на ХайВей свои статьи, фото, видео.

Получайте рецензии и комментарии от сообщества ХайВей на свои публикации.

Зарабатывайте деньги на публикациях.

Общайтесь с интересными людьми.

 

Общество  14 мая 2018 17:08:57

Автор: Виченд Тутс

Трагічна ціна перемоги

      Коли звільняли Запорізьку область у 1943 – 1944 роках, то тоді багато загинуло наших солдат і офіцерів.

      Запорізькі вчені-історики підрахували, що приблизно в цей час вбито 35 тисяч воїнів і більше як 132 тисячі воїнів поранено. Це втрати Південно-Західного (3-й Український) фронту. А ще сюди треба додати втрати Південного  (4-й Український) фронту. 61 тисяча вбитих, а поранених 223 тисячі. Разом майже 100 тисяч загиблих і понад 350 тисяч поранених.

      Треба ще мати на увазі, що багато з них, це чоловіки, яких призвали з навколишніх сіл і які так і залишилися лежати в братських могилах у своїх чи сусідських селах. Більшість з них так і не встигли оволодіти військовою спеціальністю.

      Наприклад, в селі Велика Білозерка Великобілозерського району цілих  одинадцять  братських могил радянських воїнів.

      Біля центрального цвинтаря поховано 239 воїнів 279-ї стрілецької дивізії 3-ї гвардійської армії 3-го Українського фронту та 4-ї гвардійської стрілецької дивізії 5-ї Ударної армії 4-го Українського фронту, які загинули тут в боях за визволення села 29 жовтня 1943 року. Прізвища всіх загиблих відомі.

      На вулиці Радянській у центрі села поховано 302 воїни 279-ї стрілецької дивізії 3-ї гвардійської армії 3-го Українського фронту та 4-ї гвардійської стрілецької дивізії 5-ї Ударної армії 4-го Українського фронту, які загинули в боях за визволення села 29 жовтня 1943 року. Відомі прізвища всіх загиблих.

      На вулиці Степовій біля господарчого двору поховано 56 воїнів 279-ї стрілецької дивізії 3-ї гвардійської армії 3-го Українського фронту  та 4-ї гвардійської стрілецької дивізії 5-ї Ударної армії 4-го Українського фронту, які загинули в боях за визволення села 29 жовтня 1943 року. Відомі прізвища всіх загиблих.

      По цій же вулиці Степовій біля будинку культури «Октябрь» поховано 166 воїнів 279-ї стрілецької дивізії 3-ї гвардійської армії 3-го Українського фронту, які загинули в боях за визволення села 29 жовтня 1943 року. Відомі прізвища всіх загиблих.

      По вулиці Центральній біля дитячого садка поховано 295 воїнів 4-ї гвардійської стрілецької дивізії 5-ї Ударної армії 4-го Українського фронту, які загинули 29 жовтня 1943 року, звільняючи село. Відомі прізвища всіх загиблих.

      На цій же вулиці Центральній біля адміністративного будинку поховано 454 воїни 279 стрілецької дивізії 3-ї гвардійської армії 3-го Українського фронту та 4-ї гвардійської стрілецької дивізії 5-ї Ударної армії 4-го Українського фронту, які загинули 29 жовтня 1943 року, звільняючи село. Відомі прізвища усіх загиблих.

      Біля сільської ради по вулиці Центральній поховано 204 воїни 279 –ї  стрілецької дивізії 3-ї гвардійської армії 3-го Українського фронту та 4-ї гвардійської стрілецької дивізії 5-ї Ударної армії 4-го Українського фронту, які загинули 29 жовтня 1943 року, звільняючи село. Відомі 186 прізвищ загиблих.

      Біля центрального цвинтаря по вулиці Чонгарській поховано 57 воїнів 4-ї гвардійської стрілецької дивізії 5-ї  Ударної армії 4-го Українського фронту, які загинули 29 жовтня 1943 року, звільняючи село. Відомі прізвища всіх загиблих.

      На південно-східній околиці села є могила гвардії підполковника Кокки Михайла Олександровича, який загинув 26 жовтня 1943 року, звільняючи село.

      У центрі села, в парку по вулиці Щорса поховано 1622 воїни 259-ї і 279-ї стрілецьких дивізій 3-ї гвардійської армії 3-гоУкраїнського фронту та 4-ї гвардійської стрілецької дивізії 5-ї Ударної армії 4-го Українського фронту, які загинули29 жовтня 1943 року, звільняючи село. Відомі 598 прізвищ загиблих.

      По вулиці Яблуневій біля центрального цвинтаря поховано 122 воїни 279-ї стрілецької дивізії  3-ї гвардійської армії 3-го Українського фронту та 4-ї гвардійської стрілецької дивізії 5-ї Ударної армії 4-го Українського фронту, які загинули 29 жовтня 1943 року, визволяючи село. Відомі прізвища усіх загиблих.

      Ось така велика ціна звільнення наших земель. Відомі і невідомі, молоді, які ще не встигли вступити у життя, лежать вони там і дивляться на нас із далекого тепер 1943 року. Життя котиться невпинно вперед, залишаючи їх на видноколі пам’яті нашій. Болюча і незагойна рана…

      Та ми знаємо, що ще є багато місць  на Україні і в нашій області, де лежать непоховані солдати другої світової війни з 1943 чи 1944 років. Як докір всім нам і особливо владі, бувшій, з часів радянських генеральних секретарів, і до сучасної, яка теж не дуже переймається цією справою.

      Оце нещодавно у тій же Великій Білозерці знайшли останки 37 солдатів і перепоховали їх у селі. Серед них виявили одного солдата з Вірменії, Давида Тер-Погосяна, який раніше вважався пропалим без вісті.  В речах, які були з ним, знайшли невідправлений лист рідним на вірменський мові.

      «Барев цез, Гриша джан!

      Добрий день, дорогий Гриша! Я написав тобі одну листівку. Якщо ти її отримаєш, то знай, що мені погано, хворий, але в сан часті нічого не побачили. Дорогий, я отримав твої листи, на цю мить моя поштова адреса змінилася, пиши на адресу 11346. Наш батальйон розпустили, в полку не залишилося людей. Дорогий, я отримав листа із дому, я відправляв гроші Женіку, але вона нічого не відповіла. Гриша джан, я радий, що все добре, хоч з тобою все буде добре. Я…  …напиши про мене додому,  може твій лист дійде додому швидше. Гриша джан, не намагайся швидше потрапити на фронт а намагайся краще вчитися. Якщо тобі пощастить не опинитися на фронті, то це краще. Передавай вітання усім своїм друзям. Вибачай, якщо мене не буде і що залишив…

Вічно твій Давид…»

      Отакий лист сплив перед нами з того моторошного жовтня 1943 року. Молода людина пише на порозі вічності листа своєму молодшому брату або племіннику. Пише обережно, але дає слушні поради, які не вписуються у «квасний» патріотизм. Радіє за почуті новини з дому, нагадує, що надіслав невідомій нам Женіці гроші.

      Тепер ці звичні тоді слова, боляче вражають наші душі. Ось що їх хвилювало, що вони намагалися написати додому і отримати хоч якусь вісточку звідти.

      Наші герої, наші богатирі, які своїми молодими життями затулили нас від смерті. Багато їх, таких… І тепер ми додамо до них  ще одного – Давида Тер-Погосяна.

      Мертві не вмирають, коли їх пам’ятають. А наш народ не забуває нікого, хто впав за її свободу і лежить на її землі, бо вони всі віддали свої життя за нас з вами.

     

                                            13.05.2018р.

Публикацию прочитали

Количество просмотров: 701
delete
Виченд Тутс, Запорожье, свободный журналист "ХайВей" 
Для того, чтобы оценить статью, Вас необходимо войти в систему
Право оценивать рецензии на ХайВей можно получить от редакции сайта по рекомендации одного из журналистов ХайВей
Рекомендаций: +4
Всего комментариев: 26, Всего рецензий: 0
Укажите свой e-mail адрес, если Вы хотите получать комментарии к этому материалу
Подписаться

Для того, чтобы опубликовать сообщение в этой теме, Вам нужно ввойти в систему.

Рецензии

Комментарии

Рекомендует этот материал. Почему? Мертві не вмирають, коли їх пам’ятають. А наш народ не забуває нікого, хто впав за її свободу і лежить на її землі, бо вони всі віддали свої життя за нас з вами.
17:09 15/05/18
Ось така велика ціна звільнення наших земель. Відомі і невідомі, молоді, які ще не встигли вступити у життя, лежать вони там і дивляться на нас із далекого тепер 1943 року. Життя котиться невпинно вперед, залишаючи їх на видноколі пам’яті нашій. Болюча і незагойна рана…
17:10 15/05/18
Та ми знаємо, що ще є багато місць на Україні і в нашій області, де лежать непоховані солдати другої світової війни з 1943 чи 1944 років. Як докір всім нам і особливо владі, бувшій, з часів радянських генеральних секретарів, і до сучасної, яка теж не дуже переймається цією справою.
=========================================

Такое не только в Украине, таких непохованих солдатів багато и в московии.

Поэтому меня бесят козлы, которые бегают с портретами абсолютно незнакомых людей в мракобессии БЕССМЕРТНЫЙ ПОЛК. Лучше бы эти козлодуи собрались и 9 мая похоронили останки воинов по христиански предав земле..Уже 73 года прошло.
17:17 15/05/18
Спасибо автору. best best bravo
17:19 15/05/18
Виченд Тутс Запорожье
Дорога колего, повністю з Вами згоден! Велике спасибі Вам!
17:37 15/05/18
Рекомендует этот материал.
20:11 15/05/18
Якщо уважно перечитати листа, то навіть з недосказаного видно відношення до людей в тій армії.
У моїй голові не вкладається, як взагалі можна святкувати смерті десятків млн. людей!
Це якийсь сатанизм!
20:13 15/05/18
Виченд Тутс Запорожье
Дорогий друже Родославе, дуже дякую за увагу!
21:18 15/05/18
За таку роботу я б з задоволенням виставив зелені зірочки, але у мене відібрали це право, а наші зеленоутримувачі не спішать виконати цю місію.

Тож все що я можу РЕКОМЕНДУВАТИ всім почитати і уважніше, бо такі публікації мають більшу силу, ніж всякі там шедевральні гасла пана Тригуба!
21:41 15/05/18
Зато литвиненко прибежит и наставит красных звезд с серпом и молотом.
22:14 15/05/18
Рекомендует этот материал.
20:34 15/05/18
best

Очень понравилось, вернее тронуло!
20:35 15/05/18
Виченд Тутс Запорожье
Дорогий друже Петре, дякую і Вам за відгук!
21:19 15/05/18
Виченд, вы написали с такой любовью и печалью о неизвестных погибших героях войны- тронуло до самого сердца тронуло. smile cry
21:22 15/05/18
Виченд Тутс Запорожье
Спасибі, дорога колего! Значить, не даром пишу!
09:03 16/05/18
Запорізькі вчені-історики підрахували, що приблизно в цей час вбито 35 тисяч воїнів і більше як 132 тисячі воїнів поранено. Це втрати Південно-Західного (3-й Український) фронту. А ще сюди треба додати втрати Південного (4-й Український) фронту. 61 тисяча вбитих, а поранених 223 тисячі. Разом майже 100 тисяч загиблих і понад 350 тисяч поранених.

Майже всі новачки , щойно призвані і "необкатані" . Іншими словами: Це м"ясо з українців, яким закидували німецькі траншеї!!!
Як і в Росії нині так і в СРСР кількість жертв нікого не цікавила. І чим більше їх було , тим більше нагород та слави отримали " генії" війни - Жуков,Ватутін та ін.

А хто знає, що при "звільнені" маленького містечка Корсуня - Шевченківського що на Черкащині асвабадітєлі зігнали з окружних районів 878 тисяч мирних українців і послали "хохлов прєдатєлєй" в тумані в березні місяці на укріплення німців.
Німці стріляли аж поки не закінчились набої до самого ранку. А ранком з жахом побачили,що поля вкриті трупами селян, а на дорогах біля міста стоять війська хероя Ватутіна !!!

До речі, ці херої і німців беззбройних теж просто відстріляли, як на мисливстві зайців в кількості 100 тисяч чоловік.
13:15 16/05/18
Виченд Тутс Запорожье
Дякую, дорогий Родославе, за такий важливий текст! Думаю, що з часом буде написана правдива історія 1941 - 1945рр. Я думаю, що в кожній сім’ї щось подібне на Україні відбувалося.
13:34 16/05/18
Дополню. Мой дед, призванный полевым военкоматом весной 1944 года, прошёл КМБ ( курс молодого бойца) за неделю, после чего их перебросили под Станислав (ныне Ивано-Франковск). По-моему это была та самая Львовско-Сандомирская операция. "Вооружили" - на роту новобранцев дали аж три (!) трёхлинейки и зачитали боевой приказ выбить из массива "фаустников" (немцев с фауст-патронами), дабы могли пройти танки. На недоуменные вопросы последовал ответ: "Вы хохлы, вы были под оккупацией, вы все предатели. Оружие добудете в бою". Мужики собрались, "что делать?" Решили взять в руки длинные палки, чтобы немцы хотя бы издали видели, что идут вооружённые люди и пошли в атаку на пулемёты. После этой атаки из роты осталось пол-взвода. Все полегли. У меня есть аудиозапись этого рассказа деда на кассетный магнтофон "Весна", сделанная тайно моим отцом и братом приблизительно в 1987 году.
Там ещё рассказы, как было дело, когда наши вступили в Польшу и Германию. Страшная правда рядового пехоты Таманской дивизии, без приукрашиваний и лакировки.
21:41 16/05/18
Виченд Тутс Запорожье
Дорогий друже Сергію! Ви повинні обов’язково надрукувати спогади Вашого діда! Їм ціни немає! Спасибі велике Вам за відгук!
13:58 17/05/18
Спробую.
21:14 17/05/18
Виченд Тутс Запорожье
Дорогий Сергію! Коли підготуєте - дайте прочитати! І спогади про Польщу і Німеччину!
22:31 17/05/18
Маю намір підготувати публікацію з підкріпленням викладеного аудіофайлами. Вже перегнав магнітофонний запис в формат МР3, але не бачу як це можна розмістити на ХВ.
21:21 19/05/18
Виченд Тутс Запорожье
Я теж не особливо розуміюсь на техніці Інтернету. Тому краще переписати розповідь і дати на сайтах. Я так постійно роблю. Нічого ж не видумую, йду за розповідю. Як зробите, то дайте почитати!
11:42 20/05/18
Рекомендует этот материал.
21:42 16/05/18

Live

35 мин. назад

Сергей Геращенко публикует статью Две вершины

1 час. назад

Вікторія Івченко публикует статью ЖИТТЯ НЕ ДЛЯ ВКРАЇНИ

1 час. назад

Родослав Корченюк комментирует материал Перундень

1 час. назад

Родослав Корченюк комментирует материал Перундень

1 час. назад

Белка Белкина комментирует материал Перундень

2 час. назад

Родослав Корченюк комментирует материал Перундень

2 час. назад

Белка Белкина комментирует материал Перундень

2 час. назад

Сергей Кувалда комментирует материал Перундень

3 час. назад

Белка Белкина комментирует материал Перундень

3 час. назад

Алекс Скиталец комментирует материал Перундень

3 час. назад

Александр Шмыго комментирует материал Перундень

3 час. назад

Александр Шмыго комментирует материал Перундень