О проекте ХайВей

Публикуйте на ХайВей свои статьи, фото, видео.

Получайте рецензии и комментарии от сообщества ХайВей на свои публикации.

Зарабатывайте деньги на публикациях.

Общайтесь с интересными людьми.

 

Политика  3 марта 2018 16:51:16

Моя праця в Польщі по біометричному паспорту...

                          Праця у Польщі по біометричному паспорту.

   Зима 2018. Пенсія мінімальна – 50$, якщо по курсу. Попробуй виживи... 

Все і вся припорошене снігом отож нудно без роботи. Побачив об’яву: "Підприємство набирає працівників. Зарплата 350-450 гр./день".

Зателефонував й запитав: - Пенсіонера візьмете?

У відповідь пролунало: - Хіба що сторожем.

Вихід був єдиним - знайти роботу у Польщі по біометричному паспорту.

Об’яви на кожному стовпі та я їм не вірив – вже двічі надурили тому що. Зателефонував приятелю у котрого дочка працевлаштовує у Польщі наших. Та знає мене отож не надурить – надіявся. Зателефонував по вказаному ним номеру й Ольга повідомила, що є для мене робота у супермаркеті – товари на полиці викладати. Зарплата 10 зл/год.

А що було робити? Зуби, як то кажуть, класти на полицю? Пригадалася карикатура на одному із російських сайтів: українець із біометричним паспортом в одній руці і з будівельними інструментами в іншій стоїть спиною до Росії й, вдивляючись у Європу, каже: "Ніж підставляти сраку москалям то краще вже смоктати пеніс полякам!"

Образливо але нічого ж не вдієш… Ціна ліків для хворої дружини склала 40000 гривень тому що.

Купив квиток. Шмону на митниці не було – звірили фото на паспортах із фізіономіями й запитали чи не веземо чого забороненного. От і все.

Прибув. Зустріли. Повезли на медкомісію – працевлаштування офіційно тому що.

В коридорі молився, щоб пощастило пройти медогляд. Втретє витратитись на дорогу й повернутись ні з чим було соромно.

Лікарка зміряла тиск й я помітив покази 225/175.

Хана мені, - подумалося в ту мить. Але ні, - лікарка запитала чи приймаю пігулки від тиску й стала перевіряти як я розрізняю кольори.

- Скільки кругів бачите на малюнку?

- Три.

- А придивіться но уважніше

- Чотири.

- Який найбільший

- Ось цей.

Лікарка стала щось писати й по виразу її обличчя здогадався, що пройшов медкомісію. Головний лікар поставив штамп не читаючи.

Я зрозумів логіку лікарні: Польща потребує працівників отож нехай чоловік працює. А не буде справлятись – роботодавець вижене.

В офісі підписав папери, отримав взуття та спецодяг, сходив в банк й замовив картку на котру буде перераховуватися зарплата.

Поселили. В коридорі гуртожитку 9 кімнат по 2-3-4 заробітчанина. (По двоє живуть сімейні пари)

Увечері в кімнаті виникла бійка між нашим та чоловіком із кімнати навпроти й поволі мордобій перемістився у коридор.

Я до колег: - Розніміть же хтось їх!

Вадим до мене повчально: - Двое в драке, третий в сраке. Днём вместе пили, сейчас деруться, утром целоваться в дёсна будут.

І правда: вранці "бійці" помирилися й сміялися, згадуючи учорашнє.

Я розумів суть: У цих бійців, котрих тут тьма, адреналін зашкалює, отож втекли на заробітки від служби в нашій армії й тут воюють між собою.

Запитав одного із колег (27р):

- А ти в армії служив?
     - Відкупився. Одні сраки грошима підтирають а мені кров за них проливати!? Нах..  мені воно здалося?
     - Тисячу доларів дав?
     - Трошки більше.

Коментарі, як то кажуть, зайві.

Наступного дня в супермаркеті викладав товари на полиці. Робота в теплі і не важка але дуже вже нудна. Весь час мусиш ходити по залу - робити видимість роботи. І не сачканеш – всюди камери. Якось обперся руками на ящики і… отримав зауваження.

Наприкінці четвертого робочого дня власниця супермаркету повідомила, що я їм не підходжу. Мо я старий для такої роботи? – роздумував.

Посередниця повідомила, що для мене є робота на метало заводі а на моє місце стане молодий українець, котрий чимось не догодив власниці іншого супермаркету. Значиться, не у віці справа...
     У вихідні бухалово та мордобій у гуртожитку є звичним явищем. Он дівчина біля плити жаліється подрузі: 
     - Зайшла я вперше у цю общагу і бачу: на першому наші сваряться, на другому та третьому б’ються! Жах! Думаю: куди я потрапила!? 
  Подруга похитала головою і зауважила: - Ми, українці, самий гнилий народ на світі. 

Подумалося в ту мить: українці чубляться між собою із-за дрібних побутових проблем а весь світ дивується війні на Сході України…
     Аж тут до кухні підійшов заробітчанин із каструлею. Дівчина до нього: - Накидали три пакети сміття отож виносьте!
     - А то не ми! Ми картоплю чистимо в кімнаті і своє сміття самі за собою виносимо! 
     Тоді дівчина до подруги: - Ось бачиш, накидали три пакети сміття було кому а винести усім в падлу!
     І я подумав в той момент: - комунізм неможливий в принципі. Їсти, пити, смітити буде кому а от прибирати бажаючих не знайдеться. Давно чув  як колись під впливом модних комуністичних ідей люди об’єднувалися у комуни. Та от ті комуни розпадалися досить скоро – ніхто добровільно не хотів виконувати невдячну роботу: прибирати, чистити туалети тощо.
     Якщо ж той комунізм будувати в масштабах держави то без величезного репресивного апарату, себто нагайки, ніяк не обійтись...  
     Робота виявилася не важкою але на дворі під навісом. Мороз дошкуляв страшенно, але гріла думка, що весна таки переможе. А втім, попри все, мені ця робота на морозі була кращою за роботу в теплому супермаркеті. Там ти мусиш підкорятися усім працівницям а тут лише майстру.

Усе так, але атмосфера доброзичлива – начальство вітається з трудягами за руку. І це логічно: ми своєю працею їх збагачуємо отож вони нас шанують – видали спецодяг, годують гарячим, година обіду зараховується в робочий час, оплачують проживання. В коридорі для нас упаковки із різноманітною мінеральною водою. В їдальні є електрочайник, мікрохвильова піч, холодильник, телевізор. Поряд душова кімната та пральна машинка. В роздягалці, на кухні, в умивальнику та туалеті чисто – прибиральниця прибирає та слідкує, щоб мило та туалетний папір завжди були в наявності.

Майстер помітив, що в мене порвалися рукавиці й сам приніс нові.

При такому відношенні навіть думки не виникає щось красти чи працювати абияк.

Вийшли попрацювати в суботу до 14 години. (Хто ж відмовиться за 8 годин заробити 24$?) В кінці роботи бухгалтер в подяку за вихід на роботу у вихідний дав ще кожному по 20 злотих премії.

Заходжу в роздягалку й бачу: на підвіконні лежить дорогий мобільник, цигарки, запальничка і… ніхто їх не краде!

Пригадалося як колись у нас в кінці дня забув в умивальнику годинника. Вранці вийшов на роботу і… І у всіх такі щирі, безневинні обличчя!

Чомусь подумалося: сьогодні наші керманичі, олігархи та різноманітні управлінці перевели накрадені сотні мільярдів доларів у офшори і… І у всіх такі щирі, безневинні обличчя!

Платять добре і своєчасно але до порядку слід звикнути: кидаємо роботу коли по радіо оголосять десяту годину. Обід припиняємо о 10:28, щоб на 10:30 стояти за верстатом – камери відео стеження всюди тому що. Так само й під час другої перерви 14:00 – 14:28. Начальство нас шанує отож і ми працюємо відповідно.

Обстановка в колективі поляків дружня. Одному з наших потрібні були ліки але тут без рецепту їх не продають. Той пояснив проблему полякам. Ввечері ті зателефонували й повідомили, що ліки вже куплені.

Звернув увагу: поляки у порівнянні з нами заробляють добре але у них не прийнято хизуватися один перед одним розкішними оселями та дорогими авто. Будинки скромні, на рівних дорогах авто середнього класу. Значиться немає у них корупції. Огорожі часто декоративні висотою 110 -140 см. Гаражів мало – автівки часто припарковані біля будинків під навісами. На території жодної оселі не бачив собачої будки та пса на прив’язі. Половину широких тротуарів відведена під велосипедні доріжки. Автобуси їздять за графіком котрий є на кожній зупинці.

Вночі мела хуртовина отож вийшов з дому о 5:30, щоб о 5:55 бути на роботі а вулиці села, на мій подив, вже почищені. Навіть ґрунтові.

Ціни, крім спиртного та цигарок, майже одинакові з нашими але… Але там немає фальсифікованих товарів – все якісне. Навіть після прийняття конячої дози найдешевшої горілки вранці голова не болить.

Хлопці заспокоїли відносно зарплати: - Це тобі не Росія. Тут немає поліцейського беспредєлу  й зароблене тобі на картку поступить своєчасно.

Якщо порівнювати заробітки у Польщі та Росії то варто акцентувати увагу на таких обставинах. Відстань до Польщі втричі коротша отож і ціна квитка та час в дорозі. При однаковій погодинній оплаті праці тут проживання та гарячий обід оплачує роботодавець а це плюс для бюджету.

Затримок зарплат тут не буває – зароблене перераховується в банк в перших числах наступного місяця. (В Росії часто мусили власним коштом добиратися в офіс, вистоювати довжелезну чергу й вертатися на таксі.) Тут дешевший дозвіл на роботу – воєводська віза. По біометричному паспорту платити нічого не потрібно. Якщо в Росії кожна неділя у будівельників є робочим днем, котрий не оплачують, (я в такій фірмі працював) то тут в неділю навіть не усі магазини працюють а маршрутки їздять з великим інтервалом. У суботу вихід на роботу тут тільки з дозволу адміністрації.

Кажуть що, "кидалова" із зарплатою іноді бувають але це лише по вині українських посередників. Словом, чим більше наших, тим більший ризик "кидалова".

Тихе, спокійне, стабільно сите життя при котрому революції та "майдани" неможливі. Немає у них невдоволених владою тому що. І злочинність у них досить низька. Судячи з новин, відсутності безхатченків, безробітних, шахраїв, жебраків отож, що логічно, і поліцейських на вулицях...
     Працюю й думаю: - От було б у нас все не як у дикунів, а як у всьому цивілізованому світі… Продав би я свій пай (3,4га) й купив би тут авто (в Європі значно дешевші потримані авто) й зараз грів би пузо на якомусь іноземному курорті. Грошей би вистачило до смерті. Звісно, щоб не нудьгувати ще й підзаробляв би то тут, то там.

А що вдієш? Владу у нашому безпредєльному виправно-трудовому таборі захопили блатні й самі із свого числа вибирають собі паханів.

Рипнешся – нарвешся на гнилу істоту, котра тебе з радістю і здасть. Вийдеш майданити – свої ж хлопці у формі спец призначенців одних відлупцюють, інших перестріляють. Винних у розстрілах, як ведеться, навіть шукати не стануть. От і стала ситуація безвихідною: і тертіти безлад немає сил і протестувати безглуздо…

Ми за кордоном є представниками своєї нації але й там серед наших немає взаємоповаги – чморимо один одного. Що ж говорити про всю Україну?

В окремій кімнаті приватного будинку нас четверо. Розлучена господиня живе поверхом вище із молодшим сином та українським заробітчанином, котрий, як то кажуть, підженився. Кухня у нас спільна. Отой наш земляк на будові керує бригадою наших отож напивався й ганяв їх. Приходив напідпитку і полюбляв читати нам мораль стосовно дотримання порядку в кімнаті, кухні та коридорі – зганяв накопичену злість. Погрожував у нашу відсутність зібрати сумки винуватців безладу й виставити за поріг. І нічого ж не вдієш – він господар. Отой приймак своїми причіпкам так нас дістав, що Руслан у кімнаті спересердя висловився: - Якби це був мій останній день, то зацідив би тому алканавтові в пику!

Наступного дня той прийшов добряче напідпитку й став ганяти "кохану". Добірна лайка, крики, погрози, брязкіт падаючої посуди.

Я до хлопців: - Мо підемо та й втихомиримо Сашу!?

Руслан мені повчально: - Навіщо лізти у чужі розборки? Вони завтра помиряться а ми винними будемо…

Несподівано у будинок зайшов дорослий син Іслави а вслід за ним брат Саші. Натовкли пику п’яничці й підсрачниками вигнали геть.

По ідеї життя повинно було нормалізуватися – ми у кімнаті, кухні та коридорі якось вже самі наведемо порядок. Та де там…

На роботу прибули два українці, котрі тут вже працювали два-три місяці тому. Один втратив кінчики пальців та рани загоїлися отож повернувся.

Інший теж дома шукав, шукав роботу та так і не знайшов...

Власниця заводу радо прийняла давніх знайомих. І ось нас українців стало шестеро.

Як у нас прийнято, розпочалися непорозуміння а з ними і створення ворогуючих груп, блоків, фракцій. Все за прикладом нашої ВР.

Дрібна провина одного і… привселюдне глузливе зауваження іншого. Замість того, щоб зауважити тихенько на вухо. Це давня наша звичка зганяти злість на інших. Ось для ілюстрації приклад із власного досвіду. Взяв банку майонезу з холодильника й став вечеряти. З кімнати вилітає Славик і до мене гнівно: - Так ось хто наш майонез краде!

Я відкрив холодильник і примирливим тоном: - Це моя банка майонезу. Твоя ось внизу стоїть…

І нічого ж не вдієш – такі ми люди. Колись працював на будові із таджиками та узбеками. Доброзичливі люди. Потіснилися, щоб один із вагончиків звільнити для імпровізованої мечеті. Уявити же в одному із наших вагончиків церкву мені не вистачило фантазії – не та у нас ментальність…

Хочете знати що виготовляє наш завод? Закуповує в Україні брухт кольорових металів і тут на обладнанні часів УРСР під керуванням поляків силами українців переплавляє у зливки й експортує у всі країни Європи.

Дивився я на оце все і так собі думав: От придбав би якийсь українець таке ж підприємство у нас й став би випускати ту ж продукцію…

І процвітав би? Платив би робітникам, як тут?

Аналізував наші закони та ментальність  Колись же торгував у веранді власного будинку різноманітним крамом. Стукали у вікно навіть вночі. Поблизу відкрився магазин отож я список усіх боржників викинув на смітник. Ось так то вести бізнес із нашим народом…

Формула успіху стара як світ: Стабільність, свобода приватної ініціативи, легкі податки. У Польщі це все в наявності а от у нас – ні.

Податки високі отож, у нас щоб утриматися на плаву, бізнесмен повинен буде на всьому економити отож установить зарплату 4000-5000 гривень за місяць й на підприємство влаштуються звичайні трудяги. (А навіщо платити більше коли в нашій бідній Україні ці гроші є середньостатистичною зарплатою?) Щоб зекономити відмінить оплату проживання, оплату обідньої перерви, гарячі обіди, мінералку та не буде видавати спецодяг – хай працюють в домашніх обносках. Звільнить прибиральницю – хай самі за чистотою дивляться. От і… отримає звичне нам з часів СРСР виробництво.

Зарплата мізерна отож робітники стануть красти кольорові метали а механізатори зливати для продажу дизпаливо. Робітники спочатку будуть  за поясами виносити куски кольорових металів а згодом стануть перекидати через огорожу злитки. Спочатку довелося ловити злодюг самому та викликати поліцію а потім найняти воєнізовану охорону із вівчарками.

Робітники, як у нас прийнято, будуть запізнюватися, проголювали, приходити на роботу напідпитку, пиячити на роботі, лаятися, влаштовувати внутрішні розбори. Звідси і травматизм. Стануть красти не тільки продукцію але й мило з умивальника та туалетний папір з туалету. Та що там мило – будуть красти ще й з кишень у роздягалці мобільники та гроші. (Як правило, покидьок-наркоман в будь-якому колективі знайдеться)

На прибирання покладуть з пробором отож скрізь буде брудно. І ось власник підприємства стає свідком такого явища: робітники у старому різних фасонів одязі їдять принесені з дому обіди й, регочучи, підколюють один одного. Не дружня атмосфера в колективі тому що.

А як вона може бути дружньою коли велика текучість кадрів – одні пропрацюють місяць-два й звільняються в наївній надії найти кращу роботу. Тим часом їхнє місце займають інші невдахи. І господар принципово не вітається з невдахами котрі погодилися працювати за злиденну зарплату й при тому обманюють його, крадуть, лаються та зневажають один одного. От і замкнувся круг – як ти до трудяг, так і вони до тебе. І як вони до тебе – так і ти до них.

Високі податки та побори, ціни на енергоносії плюс бюрократизм, як правило, призведуть підприємство до банкрутства. Господар звільнить працівників, продасть обладнання а те що не продалося поріже на металолом. Здасть приміщення в оренду різним підприємцям - тим котрі розливають "пальонку", виготовляють різноманітний фальсифікат, фасують продукти, ремонтують-фарбують авто і т. д. й виїде за кордон.

Кажете, що Президент та уряд погані? А при такому народові кращих керманичів бути не може! Вірно кажуть: "Какой народ, такие и бояре".

Після прибуття колишніх працівників на три верстати нас стало вже шестеро. Правда, один працює "болгаркою" але видно навіть неозброєним оком, що двоє інших вже зайві. Розумів: власниця звільнить тих, котрих працевлаштувала до прибуття давніх знайомих. Себто мене та Андрія.

І ось дзвонить мій мобільний. Лагідний голос посередниці повідомляє, що в силу певних обставин я та Андрій маємо виїхати додому. Робота  нам буде після Пасхи. Так сумно стало: пощастило знайти хорошу роботу та не пофартило на ній втриматися. Я ж до звільнення навіть вживане авто на сайтах польських автопродаж ночами вибирав…

Отримав в банкоматі зароблені гроші, спакував речі й "виставився". За чаркою колеги доходили висновку що… краще б наш край визволили поляки. Тоді би і серйозні реформи були, і робота високооплачувана, і дешеві авто без розмитнення, і жодних черг на кордоні. А ми в Європі тоді вже були б… Митниця та "китайська стіна" була б тільки на кордоні із Росією.

І заперечити ж то було нічим... Такої брехливої, злодійської влади ще світ не бачив отож гірше вже не було б…

На автовокзалі заклопотані люди із сумками і з їхніх вуст українська мова – не можемо розбудувати власну державу отож розбудовуємо чужі. Пройшли митницю й автобус стало трусити на вибоїнах – в’їхали у вкрай корумповану державу тому що. А й справді: вибори у нас є конкурсом злодюг та брехунів а ролі виборців грають одурені ними лохи…


 

 

Публикацию прочитали

Количество просмотров: 1904
Отредактировано: 19-03-2018 [14:09]
delete
Горбатюк Микола, Ровно, свободный журналист "ХайВей" 
Для того, чтобы оценить статью, Вас необходимо войти в систему
Право оценивать рецензии на ХайВей можно получить от редакции сайта по рекомендации одного из журналистов ХайВей
Рекомендаций: +3
Всего комментариев: 21, Всего рецензий: 1
Укажите свой e-mail адрес, если Вы хотите получать комментарии к этому материалу
Подписаться

Для того, чтобы опубликовать сообщение в этой теме, Вам нужно ввойти в систему.

Рецензии

20:46 04/03/18
Журналистское мастерство
Язык и стиль
Форма подачи
Общее впечатление
Дуже цікава, актуальна, інформативна стаття. Таких статей конче потребує українець, котрий збирається шукати роботу за кордоном. Читається з інтересом і стане у нагоді багатьом громадянам.

Комментарии

Рекомендует этот материал. Почему?
"...Хочете знати що виготовляє наш завод? Закуповує в Україні брухт кольорових металів і тут на обладнанні часів УРСР силами українців (народжених в УРСР) переплавляє у зливки й експортує у всі країни Європи..."

Да-а-а... Интересно, на сколько лет еще хватит полякам богатств СССР?...
17:55 03/03/18
Дякую, I.Htoz'ivsalo
22:00 03/03/18
Ltna Prikolova Николаев
cry Жаліслива історія про те, як українці євроінтегруються! Так отож...за що й боролись wink
23:53 03/03/18
Рекомендует этот материал. Почему? Рекомендую.Дуже корисна інформація для всіх, хто шукає роботу за кордоном.
20:48 04/03/18
А що було робити? Зуби, як то кажуть, класти на полицю? Пригадалася карикатура на одному із російських сайтів: українець із біометричним паспортом в одній руці і з будівельними інструментами в іншій стоїть спиною до Росії й, вдивляючись у Європу, каже: "Ніж підставляти сраку москалям то краще вже смоктати пеніс полякам!" Образливо але нічого ж не вдієш…
12:47 08/03/18
За что боролись....
Ну надо еще попрыгать наверное.
14:45 08/03/18
За что боролись....
Ну надо еще попрыгать наверное. (С)

При всьому бажанні чимось заперечити...
Я ненавиджу політику сатаниста Путіна але... Навіть він демонстративно не розстрілював сотні невдоволених його владою людей в центрі столиці. (кадри хроніки бачив весь світ)
15:22 08/03/18
Навіть він демонстративно не розстрілював сотні невдоволених його владою людей в центрі столиці. (кадри хроніки бачив весь світ)
-----------------------

Это когда? Я бы тоже посмотрел. Что такого у нас не припомню.
ССылочку дайте? А то весь свет видел, а я нет.


Но скачите дальше... Промышленность и науку вы проскакали точно.
17:36 08/03/18
Геннадий Москаль Днепропетровск
Хто не скаче - той москаль.
21:20 08/03/18
Геннадий Москаль Днепропетровск
У тебя, Андруша, весьма скуден набор лозунгов.
21:21 08/03/18
Геннадий Москаль Днепропетровск
+0 | -0
У тебя, Андруша, весьма скуден набор лозунгов.
---------------

У меня нет лозунгов. Они мне не нужны. Лозунги это ваше, типа Второй Франции...
И много много чего еще.

У меня , Гена реальность, про которую, ни даже разу не москаль тут пишет.

И строили вы когда то самолеты, корабли, ракеты...
И много чего еще. И вы все это променяли на возможность батрачить на польских панов.

И теперь это ваша стезя. Навсегда.
12:51 09/03/18
Андрюшик, лапонька. Зачем тебе наши проблемы? Почитай лучше как простая женщина Галина Черникова, жительница Севастополя, вдова российского спецназовца описывает как ей "классно" стало жить в "крымтеперьнашем" https://www.proza.ru/avtor/chernikova1 и как она вспоминает благодатное время, как ей там жилось при Украине. Серия её коротеньких эссе "Записки крымского аборигена" намного интереснее твоего заплёванного путинского цитатника.
13:14 09/03/18
Прочту Сергуник! Обязательно! Но ты мне скажи пока почему из Крыма никто практически не бежит на Украину. И из России к мвам не бегут. А вот из Украины просто драпают, и в Польшу и к нам, приблизительно в равных пропорциях.

Можно прочесть, можно написать... Типа сама я дочь офицера...
Все можно.

Но есть факты. А с ними тяжело. Вот знакомый из города Гены перебрался в Саратов.
Он ДТН. Хороший специалист. Учились вместе. Тоже идиот наверное.
Но говорит что ему у вас делать нечего. Умерла наука.
18:00 09/03/18
Геннадий Москаль Днепропетровск
Та не... LOL Ты постоянно талдычишь одно и то же, вот , как и сейчас. И ты скажешь, это не лозунги? wink
"И вы все это променяли на возможность батрачить на польских панов" - шо, ревнуешь? Некому у вас работать окромя среднеазиатов?

А то, что ты говоришь - так строили и будем строить, несмотря на шалений опір москалв.

Ты живёшь в абсурдной, сюрреалистической реальности "русского мира", способного только разрушать и строить бодрую мину при плохой игре.

Пройдёт немного времени - потребность в ваших энергоносителях существенно уменьшится. Что будете делать тогда?
14:35 09/03/18
Та не... LOL Ты постоянно талдычишь одно и то же, вот , как и сейчас. И ты скажешь, это не лозунги?
-----------

Если это лозунги, то опровергни! . Скажи что я вру!
Скажи что Украина без России идет семимильными шагами вперед, что расцвела наука и
промышленность и тд.

Если не можешь опровергнуть значит это реальность.

И не строите вы ничего кроме русофобского анклава.
И что русский мир разрушил у вас? Вообще то он вас создал.
И промышленность у вас создал и науку и 85% территорий... Все благодаря русскому миру вы получили. Причем на халяву. Потом начали плевать в тех, кто вам это все дал.
Ну ушел русский мир. Что дальше? Кто вы теперь? На уровне самых отсталых африканских стран. То есть стали тем, чем должны были стать без России.

А про энергоносители... Лишь 15% нашего ВВП это энергоносители.

А пакет заказов РОСАТОМА больше бюджета Украины раза в два.
17:55 09/03/18
Геннадий Москаль Днепропетровск
Твои зомбофразы на меня не действуют. Слишком много манипуляций.
21:22 09/03/18
Зомбо, зомбо, зомбо...
Неужели я вру?
Ну расскажи конкретно! Вот про свой родной город. Про то как в каком то коду Россия (Московия) напала на Украину и оккупировала твой родной город. И начала все рушить! Рушить! И Рушить!

Но вот в начале 90 прогнали оккупантов! И поведай про то как расцвел твой город!
Вот построили, создали...

И моя зомбированность пропадет мгновенно!
21:55 09/03/18
Рекомендует этот материал.
21:46 09/03/18
глядач цирку Винница
спокійно гарно інтелегентно...пане Горбатюк Микола...дякую...
06:53 10/03/18
Щоб повністю оцінити заробітки у Польщі, варто спочатку прочитати про заробітки у наших роботодавців: http://h.ua/story/442213/
16:27 18/03/18
Продовження теми:
У іноземців інша ментальність.
Нудьгував дома півтора місяця. Сонце прогріло землю й я скопав присадибну ділянку, посадив городину. Далі сидіти лома без роботи було безглуздо отож купив квиток на Польщу. Цього разу потрапив на інший металозавод. Ті ж українці, та ж ментальність - підковирки, глузування, боротьба за лідерство. І разом із тим бажання заробити якомога більше – вирішили працювати по 14 годин та виходити на роботу ще й у вихідні. Гроші ж кожному ой як потрібні тому що. (Я ж не працюю у великі церковні свята та у неділі - шаную заповіти Бога тому що.)
Помітив, що у польського начальства зовсім інша ментальність. Батько керівника заводу часто до нас навідувався по роботі й серед іншого цікавився нашими проблемами.
Дізнавшись, що ми добираємось до роботи півтори години й при цьому неабияк витрачаємось на переїзд, запропонував придбати у нього авто по ціні металобрухту й брати пальне з авторозборки безкоштовно. Четвертого дня ми вже поїхали додому на італійській Лянчі 2000 року випуску. Помітив, що це авто, котре якийсь поляк продав на авторозборку за 850 злотих, (210 євро) краще за авто, котре я п’ять років тому купив дома у співвітчизника за 3600 доларів!
А втім дирекція заводу нічим не ризикувала. Чому? Навіть якби це авто разом із нами провалилося крізь землю то… то виявилося б, що ми за ці дні заробили значно більше його вартості.
Боляче дивитися як старі але ще пристойні авто заїздять на авторозборку своїм ходом. З них наші заробітчани знімають акумулятори, колеса, зливають пальне та оливу й відвозять на перемелювання. Величезний подрібнювач (шредер) перемелює їх на дрібні шматки – метал відловлюють магніти а все інше сиплеться окремо.
Якось представник адміністрації зауважив, що ціна добутої нами із механізмів міді та бронзи менша нашої зарплати. Ми виправдалися відсутністю необхідних інструментів. Через годину той же управлінець привіз нам два нових шуруповерти та три набори ключів. Газовий різак ми притягнули самі.
Зайшла мова про обіди. Керівник підприємства повідомив, що гарячі обіди привозять по замовленню. В обід приніс п’ять порцій, котрі він купив нам ради дегустації. Гарячий обід сподобався й ми записалися на харчування.
Після такого відношення стало соромно навіть думати про крадіжки кольорових металів, котрі тут коштують в 3 – 4 рази дорожче.
Саша, котрий виявився родом із Запоріжжя в тон додав: "На нашому вторчерметі пропрацювали усі пацани міста. Охоронців підпоювали, підкуповували, залякували й крали кольорові метали безбожно. Адміністрація була змушена побудувати склад й здавати його під воєнізовану охорону".
Земляки, котрі тут давно працюють повідомили, що раніше господар замість води вгамовувати спеку привозив пиво – пий хоч залийся. Декотрі так напивалися халявного пива, що навіть блювали. Лафа закінчилася трагічно: один із наших, котрий працював на тому гігантському шредері, помітив у бункері якусь цінну річ й стрибнув, щоб дістати.
Звісно, тверезий би не стрибнув, а якщо й стрибнув то не посковзнувся б…
От нога й потрапила в механізми подрібнення. Це ще щастя, що наші це помітили й встигли зупинити двигун а то бідолаху розмололо б на труху. Звісно, магніти відловили б хіба що пряжку ременя та металічні зуби...
З того моменту й припинилася пивна лафа…
21:54 06/05/18

Live

32 мин. назад

Koshka комментирует материал Шаман (основано на реальных событиях)

35 мин. назад

Александр Шмыго рекомендует материал Чому перемовини Волкера і Суркова можуть не відновитися

37 мин. назад

Александр Шмыго комментирует материал Повертаючись до витоків

39 мин. назад

Александр Шмыго комментирует материал Цугцванг Порошенко

49 мин. назад

Petro Boriwiter комментирует материал Випросити у Долі

1 час. назад

Жиго публикует статью У когось душа – оркестр...

1 час. назад

antov рекомендует материал Шаман (основано на реальных событиях)

1 час. назад

Белка Белкина комментирует материал Цугцванг Порошенко

1 час. назад

Белка Белкина комментирует материал Цугцванг Порошенко

2 час. назад

antov рекомендует материал Чому перемовини Волкера і Суркова можуть не відновитися

2 час. назад

antov пишет рецензию на публикацию Чому перемовини Волкера і Суркова можуть не відновитися

2 час. назад

Вікторія Івченко пишет рецензию на публикацию Українські музеї час рятувати від неадекватного злочинного керівництва!

2 час. назад

Вікторія Івченко рекомендует материал Українські музеї час рятувати від неадекватного злочинного керівництва!

3 час. назад

sdv публикует статью Чому перемовини Волкера і Суркова можуть не відновитися

5 час. назад

antov комментирует материал Випросити у Долі

5 час. назад

antov рекомендует материал Випросити у Долі

5 час. назад

antov рекомендует материал Міжнародна туристично-інфо
рмаційна компанія ТripАdvisor про діяльність Народного художника України Миколи Сядристого

5 час. назад

antov пишет рецензию на публикацию Міжнародна туристично-інфо
рмаційна компанія ТripАdvisor про діяльність Народного художника України Миколи Сядристого

6 час. назад

antov комментирует материал Повертаючись до витоків

6 час. назад

antov комментирует материал Повертаючись до витоків

6 час. назад

Геннадий Балашов публикует статью Цугцванг Порошенко

6 час. назад

antov рекомендует материал Повертаючись до витоків

6 час. назад

antov пишет рецензию на публикацию Повертаючись до витоків