О проекте ХайВей

Публикуйте на ХайВей свои статьи, фото, видео.

Получайте рецензии и комментарии от сообщества ХайВей на свои публикации.

Зарабатывайте деньги на публикациях.

Общайтесь с интересными людьми.

 

Общество  20 августа 2017 13:25:59

Автор: Виченд Тутс

"Раз добром нагріте серце вік не прохолоне!"

«Раз добром нагріте серце вік не прохолоне!»

 

 

      Ця книга (Г.І.Гончарук, Л.М.Іваніченко, Персональна справа №88, Одеса, Видавництво «Бахва», 2016р., 188стор. з фото) потрапила до мене випадково. Моя однокурсниця Алла Кудінова (дівоче прізвище Артамонова) влітку цього року поїхала разом із чоловіком ув Одесу і там зустрічалася із нашими однокурсницями Валей Вітрюк і Ларисою Пилипець.

      І ось Лариса передала Аллі почитати цю книгу, бо один із авторів книги (Гріша Гончарук) теж наш однокурсник і цікаво прочитати книгу, яка розповідає про той вже далекий час, коли ми всі були молоді і разом вчилися на історичному факультеті нашого рідного університету.

      Нема чого казати про те, що я її дуже уважно прочитав, а деякі місця навіть по кілька разів.

      Розповісти про невідому сторінку історії нашого рідного університету, про ректора О.І. Юрженка (1910 – 1999), фактично при керівництві якого пройшли наші студентські роки, маловідому сторінку історії Одеси, нашої України, це багато значить.

      І за це, безумовно, велика подяка авторам книги.

      Цікаво було зустрічати на сторінках книги людей, з якими ми в свій час спілкувалися, зустрічалися на якихось заходах, в аудиторіях, слухали їхні лекції, розмовляли в перервах між парами.

      Одним словом, згадував разом із дружиною, бо вона теж закінчила наш факультет, тільки на два роки пізніше, справи «давно минулих літ»!

      Зі сторінок книги вимальовується трагедія людини, нашого ректора Юрженка, який віддавав усього себе справі будівництва університету. Ми це добре відчували у своєму студентському житті, бо новий корпус студентського гуртожитку на Довженко, 5, що відкрився у 1964 році, це наш гуртожиток, в який ми поселилися після його здачі ув експлуатацію і де пройшли наші щасливі студентські роки.

      Тепер автори книги ґрунтовно розповідають про те, що відбувалося із нашим ректором саме у ці роки – 1963-1970рр – роки, коли ми вчилися, а після навчання почали влаштовуватися у житті.

      Тут я хочу зробити невеличкий відступ і написати про наших викладачів, найкращі з яких виховували в нас любов до історії, навчали нас цій складній професії історика, вмінню проводити історичне дослідження. Я якось знайшов в Інтернеті якусь книгу про історичний факультет і був прикро здивований, що нашим вчителям, Вчителям із великої літери, не знайшлося місця на сторінках цієї книги. Автори написали тільки про себе, а тих, хто був до них, навіть і не згадали.

      Тому я хочу виправити цю помилку і згадати всіх поіменно: декани нашого факультету, при яких ми вчилися: Самсон Михайлович Ковбасюк (1903 – 1986) и Заїра Валентинівна Першина (1925 – 2002), старший лаборант кафедри історії України Василь Терентійович Галяс (1921 – 2006), доценти кафедри історії України Петро Іванович Воробей(1921 – 1984) і Анатолій Діомидович Бачинський (1933 – 1995), вчені з європейським ім’ям Вадим Сергійович Алексєєв – Попов (1912 – 1982) і Петро Осипович Каришковський (1921 – 1988), доцент кафедри історії стародавнього світу і середніх віків Ірина Володимирівна Зав’ялова (1911 – 2001).

      Вже пройшло майже 50 років після закінчення університету, а ми пам’ятаємо їх, вдячні їм, що вони зробили з нас справжніх істориків, любимо їх, радіємо, що вони зустрілися на нашому життєвому шляху.

      В книзі дуже добре розкривається негативна роль (згадую тих, з ким мені довелося зустрічатися) декана філфаку І.М.Дузя, доцента кафедри історії КПРС Івана Григоровича Леонова.

      В свій час Народний депутат України кількох скликань і Голова Національної Спілки письменників України з 2001р. по 2011р. Володимир Яворівський співав дифірамби Дузю, мовляв, який він молодець, який він патріот! А тепер зі сторінок книги вимальовується мерзенна постать негідника.

      Але ось із характеристикою Самсона Михайловича Ковбасюка, яка приведена у книзі (стор.38 та стор. 171) я принципово не згодний.

      Я думаю, що ті, хто сидів на його лекціях і не слухали Самсона  Михайловича, займалися своїми справами, не могли відчути його особистість. Були і таки серед студентів!

      А Самсон Михайлович вмів вкласти в душу тих, хто його уважно слухав, любов до нашої України, до нашої історії, і це в умовах тоталітарного режиму, про що самі ж автори книги і розповідають!

      І зверніть увагу, що головуючи на закритих партійних зборах, Самсон Михайлович і слова не вимовив проти Юрженка. А міг і репліки подавати, і  самому собі надати слово. Ми ж знаємо, як ведуть себе у подібних випадках головуючі на подібних партійних зборах.

      Тому вважаю, що це один із недоліків книги.

      Тих, хто уважно слухав Самсона Михайловича на студентській лаві, можна безпомильно зараховувати до славної когорти вчених – істориків, які тягнуться непереривною вервечкою від самого засновника української школи історії України В. Б. Антоновича (1843-1908) і через його учнів І.А.Линниченка (1857-1926), академіка М.Є.Слабченка (1882-1952), С.М.Ковбасюка докотилося і до нас.

      На нашому курсі, це Іван Іванович Брагінець, Валера Арбіч, Ваш покірний слуга. А на курсі моєї дружини, - Серьожа Калитко, Серьожа Заремба, Віктор Сулько, Павло Коріненко, Володимир Качур, Олександр Павлина, Любов Варивода та моя дружина Тамара Шевченко.

      Надіюсь, що і ми зуміли своїм словом, бажанням, вмінням, розбудити і своїх учнів, які слухали нас у житті, і встали теж у цей ряд науковців за покликанням, щоб і далі зоріла над нашою землею Правда історії.

      Хотів би ще зупинитися на одній деталі, про яку автори книги не дуже виразно пишуть. В цілому все вірно, але відмовчуються, хоча один із авторів книги добре її теж відчував у свій час.

      Це обов’язковість бути членом партії, щоб будувати собі майбутню наукову кар’єру. Якщо ти не член партії, то ніхто тебе не візьме на наукову роботу, ні лаборантом, ні викладачем, ні затвердить доцентом і так далі. Історик повинен бути партійним! І не тільки історик!

      В книзі згадується (стор.25), що у травні 1968 року в університеті працювало близько 550 викладачів. А на сторінці 45 читаємо, даю мовою оригіналу: «На партийном учёте состоит 586 членов КПСС и 26 кандидатов в члены КПСС».

      Тобто, фактично кожний викладач університету повинен був бути членом партії. Бо якщо він не був ним, то в університеті він би не працював.

      Ось про це чомусь автори книги промовчали. Ще з часів Леніна в країні була вибудована така тоталітарна система, що якщо ти не член партії, то тобі дороги нікуди немає, ні на яку гарну роботу за твоїм покликанням не потрапиш.

      Якби автори книги про це написали б, то цій книзі ціни не було б!

      З автором цих рядків була така історія. Коли закінчувалося вже навчання і потрібно було працевлаштовуватися, то, позаяк я вчився непогано, мене наш вчений з кафедри історії СРСР М.Ю. Раковський (1916 – 2003) рекомендував на кафедру історії КПРС. Я туди прийшов, спочатку розмова йшла нормальна, але коли вони взнали, що я безпартійний, то вони мені сказали:

      - Добре, прийдіть завтра!

      І це «завтра» розтяглося на ціле життя.

      А Раковський потім вичитував тих, хто назвав йому моє прізвище:

      - Що, ви не знаєте порядку? Який безпартійний?

      - Він же гарно вчиться!

      - Ну, той що?  Але ж безпартійний!

      Якби автори книги про це нагадали, то всі ці Калустьяни, Дузі і іже з ними зразу же опинилися б там, де їм і місце, на задвірках історії, де вони, врешті решт, і залишаться назавжди.

      50 – 60 роки ХХ століття це був підйом у суспільстві, які підняли на поверхню таких непересічних людей, як Юрженко ув Одесі, а у нас в Запоріжжі Миколу Петровича Киценко (1921 – 1982), який зробив все, щоб у нас на Хортиці постав історико-культурний Заповідник запорозького козацтва. Навіть не пошкодував з-за цього своєї кар’єри.

      Коли ми переїхали із дружиною у Запоріжжя, то 1 вересня 1970 року, коли виникла адміністрація Заповідника, то я був одним із перших науковців цього музею, а через два тижні стала працювати в ньому і моя дружина, Тамара Шевченко, автор і творець першої на Україні експозиції з історії запорозького козацтва, яка відкрилася в музеї у 1983 році.

      Це треба було побачити, скільки людей тоді з усіх усюд йшли, щоб потрапити у наш музей!

      Це заслуга і наших вчителів Самсона Михайловича Ковбасюка, Заїри Валентинівни Першіної, Петра Івановича Вороб’я, Вадима Сергійовича Алексєєва – Попова, Василя Терентійовича Галяса, Петра Осиповича Каришковського, Анатолія Діомидовича Бачинського, Ірини Володимировни Зав’ялової.

      І тепер, після прочитання цієї книги, ми додамо у цей список і славного нашого ректора Олександра Івановича Юрженка.

      Спасибі їм усім, що вони в темряві тоталітарного режиму наполегливо тримали перед нами ліхтарик Світла, Правди і Любові!

 

 

P.S.  Тепер напишу коротко про себе. Закінчив у 1967 році Одеський університет ім. І.І.Мечникова (історичний факультет). З 1970 року мешкаю у місті Запоріжжі.

      З 1970 і по 2016 послідовно працював старшим науковим співробітником в Державному історико-культурному заповіднику запорозького козацтва на о. Хортиця, завідуючим відділом інформації Запорізького виконкому, науковим редактором в науково-редакційному відділі по підготовці серії книг «Реабілітовані історією», редактором газети «Ветеран» в міській газеті «Запорозька Січ».

      Почав писати ще з часів навчання в університеті. Перший надрукований твір – гумореска «Мои раскопки» в університетській  газеті «За наукові кадри» від 18 вересня 1964 року.

      Член конгресу літераторів України. Дуже подобається писати новели. Вже написав їх більше тисячі. Для порівняння – у Антона Павловича Чехова їх біля 500. Видав 14 збірок новел. Деякі з них перемагали в різних всеукраїнських конкурсах оповідань. Такі, як «Оля», «Дочка Палестини» та «Після війни».

      До 70-річчя з дня народження  Запорізька обласна наукова бібліотека видала біобібліографічний покажчик «Часу та історії збережена мить…», де зафіксовані на 2009 рік 564 позиції моїх творів.

      Книг по історії та краєзнавству вийшло 29. Крім того, працюючи з 2008 по 2016 рік у міській раді ветеранів, випустив 9 книг про участь запоріжців у другій світовій війні, про оборону Запоріжжя у 1941 році та звільнення Запоріжжя у 1943 році, де введені у науковий обіг безліч документів, спогадів учасників, які вперше надруковані.

      Деякі з моїх книг є в Одеській обласній науковій бібліотеці та в Києві у Національній Науковій бібліотеці ім. В.І.Вернадського. По моїм сценаріям київським режисером Леонідом Анічкіним (1937 – 2009рр) (Царство Йому Небесне!) на студії «Київнаукфільм»  було знято п’ять фільмів з історії України.

      Крім того, під час роботи у науково-редакційному відділі «Реабілітовані історією» вийшло понад двох десятків книг, де в кожній книжці багато моїх нарисів.

      Серед того, що мені вдалося дослідити і видрукувати, ставлю на перше місце свої дослідження «Розбита шибка» (Альманах «Спокута», Запоріжжя, №1, 1999р.) та «Думки проти течії» (Журнал «Всесвіт», №№3-4, 2015р.), де я довів, що видатний український діяч і письменник Микола Хвильовий ( 1893 – 1933) був убитий а не покінчив життя самогубством.

      Теми моїх новел, - життя людей під час Голодомору, репресій, війни та післявоєнного часу.

      Починав писати новели під великим впливом Василя Стефаника. Тому спочатку мої новели мали трагічне забарвлення. Але потім я зрозумів, що читачу, взагалі людині, потрібна якась надія у цьому жорстокому світі. Людина завжди, у всі часи і у всіх народів, сподівається на краще і сприймає це тільки так. І тому вона кожний випадок у житті і літературі відчуває у своїй душі як такий, що відбувається із нею самою, і тому не можна залишати її без надії.

      Ось що я хотів нагадати читачу моїх новел.           

                      27.08.2016р.

 

 

 

                                          

Публикацию прочитали

Количество просмотров: 390
delete
Виченд Тутс, Запорожье, свободный журналист "ХайВей" 
Для того, чтобы оценить статью, Вас необходимо войти в систему
Право оценивать рецензии на ХайВей можно получить от редакции сайта по рекомендации одного из журналистов ХайВей
Рекомендаций: +8
Всего комментариев: 20, Всего рецензий: 4
Читайте также

"Укртатнафта" підозрюється в участі в схемі розкрадання коштів з ПриватБанку"Укртатнафта" підозрюється в участі в схемі розкрадання коштів з ПриватБанку

Суд зобов'язав ДФС перевірити діяльність "Укртатнафти" за 9 років. ...

Після зіткнень під верховною Радою в поліцію доставили 11 осібПісля зіткнень під верховною Радою в поліцію доставили 11 осіб

Після сутичок під будівлею Верховної Ради України (ВР) в поліцію доставили 11 осіб. Про це повідомляє прес-служба Національної поліції. "В результаті ...

В центре Киева сегодня задержали 11 активистовВ центре Киева сегодня задержали 11 активистов

Сотрудники главного управления Национальной полиции Украины в г.Киев в среду задержали в "правительственном квартале" 11 активистов в связи с препятст ...

Укажите свой e-mail адрес, если Вы хотите получать комментарии к этому материалу
Подписаться

Для того, чтобы опубликовать сообщение в этой теме, Вам нужно ввойти в систему.

Рецензии

00:48 21/08/17
Журналистское мастерство
Язык и стиль
Форма подачи
Общее впечатление
Влочега Львов
 
Виченд Тутс Запорожье
Дякую, дорогий друже! Для мене мої вчителі - святі люди!
08:21 21/08/17
01:49 21/08/17
Журналистское мастерство
Язык и стиль
Форма подачи
Общее впечатление
Разных точек зрения практически нет, точка зрения автора изложена неплохо, но, как мне показалось, не на отлично. Не совсем понятно, как с текстом статьи стыкуется ее название? Считаю, что раздел выбран тоже не совсем удачно. Часть текста можно было бы несколько сократить, например, ни к чему в такой статье давать даты многих сотрудников университета (такое принято делать там, где приводятся полные биографии людей, а здесь это, думаю было лишнее). С одной стороны, данные о себе в конце статьи впечатляют, а, с другой, к разделу "Общество" это отношения не имеет...
Виченд Тутс Запорожье
Дякую, пане Анатолію, за відгук! В першу чергу, це рецензія, тому я хотів звернути увагу на наших Викладачів із великої літери, чого в рецензуємої книги немає зовсім. Або щодо деяких Викладачів написано не зовсім так, як пишуть вдячні учні про своїх вчителів. Бо не було б їх, не було б і нас. А деякі з моїх сокурсників вважають що вони професори та доктори наук і все їм до лампочки! А такого не буває!
08:20 21/08/17
15:47 21/08/17
Журналистское мастерство
Язык и стиль
Форма подачи
Общее впечатление
Таня Бідзіля Тернополь
Про невідому сторінку історії університету
16:00 21/08/17
Журналистское мастерство
Язык и стиль
Форма подачи
Общее впечатление
Щиро, інформаційно, цікаво

Комментарии

Petro Boriwiter Запорожье
Рекомендует этот материал.
16:47 20/08/17
Виченд Тутс Запорожье
Дякую, пане Петро!
18:55 20/08/17
Petro Boriwiter Запорожье
smile best
19:30 20/08/17
Рекомендует этот материал.
21:56 20/08/17
Виченд Тутс Запорожье
Дорогий пане Родославе! Дякую Вам!
22:03 20/08/17
Я Вас розумію . Нажаль наша публіка такими речами не цікавиться. Ми живемо якось всі не правильно. Черствіємо...
22:29 20/08/17
Рекомендует этот материал.
22:38 20/08/17
Виченд Тутс Запорожье
Дорогий Иво! Дякую за відгук!
22:40 20/08/17
Влочега Львов
Рекомендует этот материал.
00:48 21/08/17
Рекомендует этот материал. Почему? Таки неплохо учили в наши времена, в стране с названием СССР! А чему и как учат сейчас?
01:52 21/08/17
Влочега Львов
Так чого ж сам не вчився? crazy
Чи ти навмисно корчиш з себе олыгофрена щоб всіх нас тут повеселити. LOL
Щасливі ви істоти, кацаписька. Ви навіть уявити собі не здатні, наскільки ви огидні в своєму fool.
06:04 21/08/17
Ну, может, хватит уже строить из себя здесь умника и лить грязь на тех, у кого мысли не совпадают с твоими?! Я уже на этих страницах писал о том, где и какое получил высшее образование, какой ВУЗ закончил. Вынужден напомнить - это механико-математический ф-т самого престижного в СССР университета, да и во всем мире он занимает одно из лидирующих мест, если не самое первое место. Это МГУ им. М.В.Ломоносова...
Не даром, ох, не даром и правильно довольно известный здесь автор Скiф в своей рекомендации подправил тебе фамилию: сВолоцюга! Она тебе гораздо больше подходит!
15:52 21/08/17
Виченд Тутс Запорожье
Хлопці! Не сперечайтеся, хоча б в пам’ять нашіх викладачів!
16:31 21/08/17
Рекомендует этот материал. Почему? В свій час Народний депутат України кількох скликань і Голова Національної Спілки письменників України з 2001р. по 2011р. Володимир Яворівський співав дифірамби Дузю, мовляв, який він молодець, який він патріот! А тепер зі сторінок книги вимальовується мерзенна постать негідника.

Читать полностью: http://h.ua/story/439799/#3354426#ixzz4qM9KsSA4

Нарешті почув реальну оцінку постаті мерзотника Яворівського! Навколо нього завжди крутилась разноманітна наволоч, така як він сам.
Вельми дякую за екскурс-публікацію
06:26 21/08/17
Виченд Тутс Запорожье
Дякую,пане Сергію! Яворівський після закінчення університету попав в Запоріжжя відробляти три роки, як тоді було принято і не поїхав у село, відвертівся. І коли він у свій час розповідав, як він любить народ, то я завжди згадував, як він тікав від села, від людей.
08:26 21/08/17
Таня Бідзіля Тернополь
Рекомендує цей матеріал.
15:47 21/08/17
Виченд Тутс Запорожье
Дякую, пані Тетяно!
16:32 21/08/17
Рекомендует этот материал. Почему? Цікаво.
Також привернула увагу цитата: "З 1970 і по 2016 послідовно працював старшим науковим співробітником в Державному історико-культурному заповіднику запорозького козацтва на о. Хортиця"! - Чекаю цікавих матеріалів про о.Хортиця
16:02 21/08/17
Виченд Тутс Запорожье
Дякую, пані Тетяно!
16:33 21/08/17
Виченд Тутс Запорожье
Вибачаюсь, пані Наталя! Помилився! Дуже дякую Вам!!
17:59 21/08/17

Live

58 сек. назад

Родослав Корченюк комментирует материал Давно такого не було

2 мин. назад

Писатель77 комментирует материал Хай місто спить

2 мин. назад

Марк Львович комментирует материал Давно такого не було

12 мин. назад

Родослав Корченюк комментирует материал Давно такого не було

14 мин. назад

Родослав Корченюк комментирует материал Давно такого не було

14 мин. назад

Родослав Корченюк комментирует материал Давно такого не було

15 мин. назад

Родослав Корченюк комментирует материал Давно такого не було

16 мин. назад

Родослав Корченюк комментирует материал Давно такого не було

16 мин. назад

Родослав Корченюк комментирует материал Давно такого не було

17 мин. назад

Родослав Корченюк комментирует материал Давно такого не було

21 мин. назад

Родослав Корченюк комментирует материал Давно такого не було

21 мин. назад

Родослав Корченюк комментирует материал Давно такого не було

23 мин. назад

Марк Львович комментирует материал Давно такого не було

26 мин. назад

Марк Львович комментирует материал Давно такого не було

31 мин. назад

Марк Львович комментирует материал Давно такого не було

33 мин. назад

Марк Львович рекомендует материал Давно такого не було

1 час. назад

Антон Кучко комментирует материал Давно такого не було

1 час. назад

Антон Кучко комментирует материал Давно такого не було

1 час. назад

Антон Кучко рекомендует материал Давно такого не було

1 час. назад

Петруха Гивчик комментирует материал Давно такого не було

1 час. назад

Петруха Гивчик комментирует материал Давно такого не було

1 час. назад

Петруха Гивчик рекомендует материал Давно такого не було

2 час. назад

Nataliy Glinskay публикует статью Пані Осінь