О проекте ХайВей

Публикуйте на ХайВей свои статьи, фото, видео.

Получайте рецензии и комментарии от сообщества ХайВей на свои публикации.

Зарабатывайте деньги на публикациях.

Общайтесь с интересными людьми.

 

Культура  5 августа 2017 00:55:24

Автор: Любавка

НАШІ ІМЕНА... ЧИ РІДНІ ВОНИ НАМ?

На іменини, на наречення

                                                                           Дай, мамцю, гарне ім’я, почесне.

Даруй імення, та не чужинське,
А рідне, славне, праукраїнське.

Аби красиво воно звучало,
Мене, маленьку, настановляло.

Настановляло на лад і ласку.
Даруй, матусю, ім’я – мов казку.

Щоб в ньому – пам’ять родини й роду
І давня слава мого народу.

Не хочу мати ім’я ганебне,
Найкраще – рідне, з-під ріднонеба.

Даруй імення, матусю люба,
Щоб зрозуміле. Чуже ж бо – згуба.

Бо в Україні я народилась,
То й українське ім’я годиться.

© Любов Сердунич

Кажуть, ім’я – це те, що найприємніше чути кожній людині. Тож пропоную, друзі, поговорити про наші наймення. А заодно поговорімо і про нашу віру. На перший погляд це начебто й непоєднуване. Ба, ні, таки поєднуване. І навіть дуже. Сподіваюсь, у цьому переконаю. :) Але задля цього хочу викликати вас на відверті міркування про наш світогляд, про світогляд наших дітей. А ще – познайомити з новими, нетрадиційними поглядами на світ, а найважливіше – сприяти пробудженню в нас національної ідеї, української гідности. Хай це буде розмова-роздум.

Все-таки у нас є потреба говорити про рідні витоки. Сподіваюсь, вас ця тема теж не залишить байдужими, і ми зможемо не тільки відверто і щиро поговорити, але й пройнятися нею надалі, а позаяк ми, батьки, ще такі молоді, а наші діти лише стоять на порозі самостійного життя, а далі будуть ще онуки, правнуки, то це тема не одного дня чи року, ба, навіть вічна – і для нас, і для нашої країни, і для людства. Тема нашої розмови – "Рідне ім’я. Рідна віра… Чи рідні вони нам?". Тема дуже не проста. Давайте поговоримо. Потреба в тому є величезна.

Яксь я була свідком однієї мовленнєвої ситуації. Зустрічаються двоє, знайомляться:

– Мене звати Павлом, – говорить юнак.
– А мене Оксаною. А що означає ім’я Павло?
– О, моє ім’я латинського походження. Нашою мовою означає "малий". А що означає твоє ім’я?
– Оксана – грецьке ім’я і прийшло до нас через Візантію. По-нашому – "чужоземка", – пояснила дівчина...

І ще одне знайомство:

– Мене звати Миколою. А тебе?
– А я – Оріяна.
– Як-як?
– Оріяна.
– О! Такого ім'я ще не чув. А по-якому це?..

Як ви вважаєте, котра з розмов може відбутися між нашими дітьми, сучасними юнаками і юнками? Я теж вважаю, що друга розмова більш властива сучасним дітям, і, до речі, не тільки дітям. Чому друга? Бо саме в ній, як це не парадоксально звучить, юнака здивувало не зрозуміле (на перший погляд) ім’я, хоч сме воно (Оріяна) є українським. А в першому випадку імена були чужими, але відрадно хоча б те, що Павло й Оксана знають про це і знають про значення та походження "своїх" імен. А таких знайдуться одиниці.

На жаль, частіше трапляється інша, ще гірша, ситуація: людина проживе все життя і жодного разу не задумається й так і не дізнається, чому її так названо, що означає її ім’я, чи рідне воно. А якщо й запитати дітей: "Які ви знаєте українські імена?", то називають: Галя, Іван, Андрій, Наталка, Микола, Оксана… Після заперечення починають називати інші: Гаврило, Кирило, Горпина, Пріська, Фрося, Кіндрат, Христя, Явдоха... Ну, ви зрозуміли: тобто в нас закладено таке собі підсвідоме і, мабуть, напівсвідоме поняття, що всі оті давні (а в чиємусь розумінні – негарні) сільські імена і є українськими.

І це в якісь мірі так, бо названі імена, хоч деякі і не наші, давно вже вийшли з ужитку в інших народів, однак в Україні довго ще використовувались. Але ким використовувались? У тому-то й річ, що їх нам нав’язували служителі церкви. І носіями цих не всім гарних імен ставали бідняки, які не мали що дати священикові, аби він вибрав їхнім дітям красивіше ім’я. Про це йдеться в повісті Івана Нечуя-Левицького "Микола Джеря". Саме так отримала ім’я його героїня, донька бідного кріпака, Нимидора, точніше – Минодора.

Отже, раніше ім’я обирав священик. Від чого ж залежала його щедрість і милість у цьому виборі? Передусім, від умісту кошика, з яким приходив новоспечений батько до служителя церкви. По-друге, від найближчого дня імені тієї людини, яку християнська церква канонізувала у святі. І ніхто й не замислювався, який стосунок чужий дядечко чи тітонька має до українського немовляти, щ те наймення означає, який нарід створив його і навіщо випадковим іменням нагороджувати, а нерідко й таврувати людину на все життя.

А зараз хто вибирає ім’я? Так, переважно батьки або старші діти, близькі родичі. Це – право батьків і членів родини. Отже, вже дещо в цьому питанні є позитивним. Але скажіть, будь ласка, якби найближчими до дня народження чи запису дитини за християнським календарем були дні Семена, Тодосія, Пелагії, Сильвестра, Модеста, Єремії, то чи багато новонароджених в Україні отримають ці імена? Впевнена, що ні. То від чого ж у наш час залежить вибір ім’я для дитини? Чи від календаря імен, яких християнська церква канонізувала, себто назвала святими? Чи від кошика, тобто хабаря, священикові або працівникові загсу чи сільради?..

Про рідні імена можемо нині говорити вже багато. На щастя, вони почали повертатись у життя. Але більшість із нас носить таки чужі імена. Нерідко вони ще й спотворені. Як бути? На допомогу може прийти вчитель мови або правознавства, юрист, який роз’яснить його значення і правильне написання, переконає в тому, що, розгорнувши свій паспорт, перше, що читаємо, – це найважливіші відомості про людину, передусім, власне ім’я, місце і дата народження.

Саме на найменший запис (ім’я), хочу звернути увагу. Чому? Тому що дуже часто бувають випадки, коли записане ім’я розходиться із загальноприйнятим. Нерідко це трапляється через незнання граматики або особливостей написання імен і прізвищ відповідно до правил сучасного українського слововживання. Або ж батьки наполягають саме на такій формі, а не іншій, не знаючи, що їхній варіант ім’я не зовсім неправильний. Саме тому трапляються непорозуміння із власником паспорта чи свідоцтва про народження. Наприклад, через вплив московинської мови з комуністичних часів досі збереглося чимало прізвищ на зразок: Савіцкий, Комарніцкий (нікого конкретного не маю на увазі) замість Савицький, Комарницький; ім’я Альона Савічна замість Олена Савівна. Тобто по декілька помилок в одному записі.

Ой, скільки ж їх, подібних, є серед нас! Скільком із нас, українців, із правіку українським прізвищем, спотворено метрики й паспорти! Гасіч, Зваріч, Максімчук, Тімчук, Савіцкий, Тімощук, Літвінчук і так далі, і тому подібні. Український же правопис і вимова вимагають запису: Гасич, Зварич, Максимчук, Тимчук, Савицький, Тимощук, Литвинчук. І все життя носій такого запису ім’я чи прізвища страждатиме, зазнаватиме незручностей, соромитиметься, буде вимушений писати, як у паспорті. Звісно, треба міняти відповідні закони. Але насамперед батьки повинні до запису новонародженого порадитись із компетентними людьми, як правильно. І то нічого, що в паспорті дідуся – одна буква у прізвищі, а в дитини буде інша. Зате виправивши раз, ви започаткуєте правильне прізвище своєму родові у всіх наступних поколіннях.

Ще один, дуже важливий штрих: вибираючи дитині ім’я, потрібно узгоджувати його з прізвищем по батькові та з українським менталітетом. Аби не звучало воно, повне ім’я, комічно, як, напр., Ельвіра Гаврилівна Погорілець чи Міхаїл Савіч Карпенко (імена вигадані). Паспорт – це ж обличчя людини, її візитна картка. Дбаймо заздалегідь, аби в ньому усе було літературно правильним, точним і гідним українця.

Щоранку чуємо по радіо: "Святці дня – … (Марко, Авксентій, Самійло, Акакій…)". Зі шпальт газет читаємо про подібні, та ще й із назвою рубрики – "Наші імена". Стривайте, а чому ж вони наші? Адже не є українськими ні за їх походженням, ні за родом і походженням носія такого ймення, людини, ім’я котрої церква канонізувала у святі. І вшановуємо їх, чужих, навіть не відаючи, що ж такого, та ще й доброго, та ще й для українського народу, зробили ці "святці дня".

А маємо ж своїх мучеників і великомучеників за Україну, за її волю, за нашу націю. Чого варте 25-річне перебування під землею у соловецькому казематі хоча б одного з них: кошового Петра Калнишевського! Якщо міряти християнськими канонами, то це і Тарас Шевченко, і Василь Стус. Проте жодного українського мученика – а їх мільйони за кілька століть духовного рабства! – церква не канонізувала. І це не випадково. І зрозуміло, чому. Церква була на службі у тодішньої імперської влади. А яка ж влада буде прославляти борців за незалежність від неї?

То чи не занадто багато уваги приділено засобами масової інформації рекламі чужих імен, чужовірних свят? І чомусь жоден із них не висвітлює рідні. Без повернення до рідних витоків чи, принаймні, без розрізнення свого від чужого ми ще довго блукатимемо, неначе іудеї в пустелі. Переконана: саме від того, що ми відцуралися всього рідного примусово, свідомо чи підсвідомо – тепер пожинаємо плоди. І не тільки тепер – уже понад тисячу років.

Атрофія свідомости призвела нас до плачевного стану. Нам байдуже, що на рідній землі панує мова наших поневолювачів: так звана "російська". "Так звана" – бо цар Петро вкрав у Русі (Київської!) назву для Московії та її мови, а Заходу заплатив золотом, аби перейменували Московію на "Росію" на всіх мапах, у документах і книгах. Для чого? Аби присвоїти нашу історію, нашу славу і почуватися "старшим братом", хоч історично саме давні українці-укри-орії-арії-скити були родоначальниками багатьох народів, а давня українська мова дала початок індо-європейським мовам. І це вже доведено багатьма істориками світу. Московинська мова й досі панує в Україні. І в цьому її власники хитріші і мудріші від нас. Бо ще древні казали: "Чия мова, того й держава". Наслідок красномовніший від коментарів…

Нам байдуже, що свята – чужовірні (ми й не знаємо того), що імена – грецькі, латинські, єврейські… які завгодно, але не українські! Якщо рідко зустрічаються Ярослава, Гордій, Мирослав, Ростислав, то про наші давні й такі гарні, зрозумілі без перекладу імена Величко, Бажан, Ярош, Орій, Соловей, Дарина, Любава, Добролюба, Калина, Ждана, Оріяна, Росава – ми й не чули. Хіба що – як про прізвища, в які перейшло багато імен і саме тому збереглись. А тим часом український іменослів налічує понад 1000 імен!

Хай уже раніше віками все українське забороняли, але ж нині ми нібито незалежні. Як бачимо, й нині залежні. Бо все оте чуже настільки в’їлося в нас, що ми й досі не задумуємося, як і що святкуємо, що носимо, чиїх "святих" прославляємо, якою мовою розмовляємо. Іноді ім’я має таке значення, що соромно перекладати, а ми ще й пишаємося ним, бо – іншомовне.

Що прізвища омосковщені, та ще й із помилками записані, ми й не задумуємося, не збираємось виправляти та й так і носимо їх усе життя, ще й передаємо у спадок дітям й онукам-правнукам. Особливого знущання зазнали українські власні назви у радянські часи, напр., чимало прізвищ з тих чи інших причин омосковилися: Петрів став Петровим, Вовк – Волком або Волковим, Гордіїв – Гордєєвим, Колісник – Колєсніком...

З українського кореня чи суфікса можна було стільки дізнатися! В них – ціла історія нашого народу! А зі зміною 1 – 2 букв у прізвищі зникало розуміння пересічним громадянином його значення. Цього й треба було імперській владі: простолюд не розуміє – не міркує – мовчить… А з такого можна і ціпи в’язати, і що завгодно робити.

Помирає Степан, Леонід, Семен і не відає, що означало його ймення, яка причетність чужого "святця" до нього, українського чоловіка. Адже у наш час вибір імени не залежить від кошика, тобто хабаря попові, працівникові загсу чи сільради. Мало хто й вибирає ім’я, споглядаючи на календар імен, які християнська церква канонізувала, себто назвала святими, серед котрих українським є лише Володимир, бо запровадив християнство в Русі. А називають нас чужими іменами здебільшого випадково, адже нічого спільного зі значенням цих символів не маємо. Судіть самі: Петро з грецької – "камінь", Павло з латинської – "малий", Оксана з грецької – "чужоземка"…

Згадаймо, шановні батьки, як ми обирали імена своїм дітям. І чи завжди достатньо того, як звучить ім’я або щоб воно було рідкісним? Поміркуймо разом. Мені завше подобалось жіноче ім’я Клава, Клавдія. Гарно звучить, милозвучне. А нещодавно я дізналася переклад його значення. І воно не дуже приємне для носія, бо означає "ламана", "кульгава". Парадокс: іде струнка дівчина, гарна постава, чітка хода, а люди кличуть її "Кульгавою, Ламаною"!.. Чи не тому воно й рідкісне? Інше, чоловіче, у перекладі має... соромітницький зміст (тому, даруйте, не називаю його...). Втім, не лише Клавам (жінкам) і Клавдіям (чоловікам) варто задуматися над тим, позаяк зі знищенням рідного і з нав’язуванням чужого ми всі стали і ламаними, і кульгавими, і не самими собою.

Отже, якщо дослідити значення всіх імен, які ми носимо, то побачимо, що нас назвали ними випадково, і спільного з ними, з їхніми значеннями ми не маємо нічого. Наші імена – випадкові для нас і чужі. Давні наші предки – ще древні арії, орії, укри – були набагато практичнішими від нас, бо вірили в силу Слова, у магію ім'я, котре супроводжувало людину все життя.

 

Іноді мене запитують: "Як же ви знаєте, котре ім’я українське, а яке чуже?". Справді, як їх відрізняти? Років 20 тому я мала у своїй педагогічній практиці такий випадок. У класі – 24 учні. Серед них лише одна дитина мала українське ім’я: Ярослава. Про те, що воно українське, ніхто й не задумувався: в радянські часи про рідне не говорилось. Тож кожне слово-ім’я ми розібрали за будовою, визначили його корінь, бо діти якраз вивчали, що значення слова визначається за коренем.

І всі ці корені: Юр-, Ларис-, Валер-, Серг-, Олекс-, Микол- – були дітям не зрозумілими. А коли дійшли до ім’я Ярослава, то побачили, що в слові два корені й обидва зрозумілі: яра, тобто весняна, молода, і слава. Перекладу не потрібно було! Дівчинка була щасливою, що носить українське ім’я, це було помітно. Скажіть, будь ласка, чи не буде вона навіть підсвідомо "виправдовувати" своє ім’я стати славною? Як Людмила – милою? А Леся – ласкавою і ніжною? Чи зможемо ми вже зараз або тоді, коли наші діти стануть перед вибором імен для своїх дітей, підказати їм українські імена? А їх, рідних імен, існує понад 1000.

Ось деякі з українського іменослову, ЧОЛОВІЧІ:

  • Богуслав, Волелюб, Володимир, Воля,
  • Красномир, Болеслав, Сила,
  • Новомир, Всеволод, Всеслав, Гордій,
  • Дан, Зоремир, Зореслав, Зорян,
  • Лад, Ладомир, Лілей, Злотодан,
  • Мирослав, Миролюб, Орій, Оримир,
  • Радимир, Світозар, Святослав, Соловей,
  • Цвітан, Ярчик, Явір, Ярко, Ростислав,
  • Ярослав, Доброслав, Добромисл, Дій...

І трохи ЖІНОЧИХ наймень:

  • Тедслава, Рада, Роксолана, Добролюба,
  • Доля, Ждана, Калина, Лада, Квітка,
  • Людмила, Веселка, Вишня, Віра,
  • Мальва, Рада, Мирослава, Надія, Леля,
  • Лілія, Добродія, Дзвінка, Рутенія,
  • Незабудка, Орися, Зоряна, Оріяна...

Наведені наймення – це дуже невелика частина рідного нам, українського, переліку імен. А тим часом український іменослів – вельми великий. Проте майже всі наші імена загубилися, починаючи ще з десятого віку, коли греки, знищуючи нашу, українську, віру (а ми мали свою, рідну, віру), знищували все українське, у тому числі й імена, звичаї, обряди нашого народу.

"Стала ніччю та нещасна днина,
Гинули старі і молоді.
Ось до чого привела гординя,
Славолюбство і плазучість дій.
Силою ніхто дух не породить.
Гріх чинив для рідного народу...".

Знищували ж переважно свої верховоди – примусово, залякуванням, приниженням, силою, вогнем і мечем, бо тільки так люди змушені були відректися від рідного, того, що супроводжувало їх усе життя.

Християнство імена нам грецькі,
І гебрейські, й римські принесло,
Нав’язали нам чужинські брехні.
Рідне все з водою попливло.
Знищували нашу рідну віру
І Природи вічну таїну.
І молитись вчили – хай нещиро.
Всьому українському – війну!
Спалювали капища, святині:
То, мовляв, "поганство" і ганьба.
Довго очі повнились дитинно
"Видибай, о Боже, видибай!".
Не топи богів, Славуто-річко,
Ти ж із ними славною була!
Блідли у моральнім рабстві личка.
Забувались Стрибог, Велес-Влас.
Не звучить в гаю веснянка-пісня.
Що дають – бери, не вибирай!..
Від чужих імен ставало тісно.
Витісняли нас, простих, за край.

Так поступово зникали українські імена, народні традиції, свята, звичаї, а ті, що збереглися, дійшли до наших часів у дуже незначній кількості, до того ж нерідко – у спотвореному вигляді. Хоча не всі українці терпіли це. Чимало справжніх патріотів України намагалися відродити, зберегти і використовувати рідні, українські, імена. Напр., славнозвісна "Руська трійця": гурток, організований Маркіяном Шашкевичем у першій полов. ХІХ віку.

Усі гуртківці з метою відродження руської народної словесности прибрали собі імена, які довгий час були заборонені і вже майже вийшли з ужитку, як-от: Руслан, Далибор, Велимир, Ярослав, Мирослав, Богдан, Ростислав, Володар, Всеволод... Прибрані гуртківцями імена викликали таким чином неабияку агресію з боку влади. Вірні рідним іменам-композитам, русланці (русини) практикували надання своїм дітям княжих, тобто давніх, імен. Крім гуртківців, їхній приклад наслідували й інші свідомі патріоти Галичини.

Нам чуже хрещення нав’язали,
Темне нам дали чуже ім’я.
Рідні зберегли лиш серб, болгарин,
Чех, поляк, хорват. І ти! І я!

Нині також є українці, які, усвідомлюючи важливість збереження рідних наймень, беруть до хрещеного ім’я ще одне: українське. А як у сучасних наших родинах? Чи збереглася хоча б часточка від того, що є справді нашим? Чи розповідаємо ми своїм дітям про народні свята, віру, звичаї, обряди, традиції? Бо ж пісню-то ми добре знаємо, ще й підспівуємо, а над змістом чи й міркуємо…

А що знайдеш, а що загубиш,
Ніколи не вгадаєш.
Якщо нема того, що любиш,
То любиш те, що маєш...

Справді, якщо нема того, що любимо, що рідне, то любимо те, що маємо: чуже, примусово нав’язане, не властиве нашому духові, не природне нашому єству і душі.

Не шукаєм із ім’ям причини,
Лиш перекладаєм: що несе?
Перекласти вже чуже навчились,
Ще навчімось з рідних брать осель.
Вчімося вкраїнських слів премилих,
Щоб не гасла вічності свіча.
Щоб ім’я – просте і зрозуміле.
Щоб у ньому – рід наш і звичай.
Не несім життя безславним зайдам,
Наче любим ворогів своїх.
Вже пора уславити назавше,
Що звучить чарівніш солов’їв.

Прадавні народні звичаї тісно переплетені із релігійними, які прийшли пізніше. Настільки тісно, що вже й важко пересічній людині відрізнити рідне, народне, від чужого. Але ж сучасну людину називають "homo sapiens", тобто "людина, яка міркує". Людина, тільки людина має здатність мислити. І коли вона перестає це робити, то стає рабом, насамперед – духовним. А духовний раб – це страшніше, ніж фізичний.

Великий Каменяр Іван Франко писав: "Буття визначає характер імені – ім’я творить буття". І це справді так. Тож давайте будемо мислити. Поміркуймо, наприклад, над назвою свята Івана Купала. Чи українське воно?.. І так, і ні. Бо в ньому – пошанування чужого, єврейського, хрестителя Іоанна. Але в ньому і свято Купайла, яке виникло ще до народження Христа. Чому в цій назві поєдналося непоєднуване? Якраз тому, що з пам’яти народної ні чужинці-зайди, ні свої перевертні не змогли витравити того, що живе в народній душі: одвічних народних звичаїв, імен богів, у які вірили давні українці (орії, оріяни, укри).

Ми богам чужинським не годімо:
Якщо є – один, хто дав буття.
Найсвятіше, що справіку рідне,
Піднімімо з пилу забуття.
В рідних іменах – і спомин слави:
Яромир, Даньслав і Братослав.
В них дзвенить історія держави:
Ярослав, Ізяслав, Святослав.
Оживімо, окропім водою
Віщою – з народу джерела.
Не засіймо більше лободою.
В них – любови жар і міць орла.

Збереглося національне у колядках і щедрівках, у піснях, у назвах інших свят: Різдво, тобто народження (Світла, Сонця, довшого світлового дня), Великдень (тобто великий світловий день), Зелені свята (бо поклонялися деревам, зелу, яке зцілює, годує, зігріває, захищає). Отже, давня віра українців – це віра в усе природне, в саму Природу, її явища, від яких залежить і врожай, і здоров’я, і безпека, і саме життя людини. Тож поклонялися саме їй, Природі. Такою була віра давніх українців тисячі років тому.

Нині це – Рідна Православна Віра та Рідна Українська Національна Віра. Маємо ми і власне Святе Письмо, де зібрані всі найдостовірніші і найпереконливіші факти з історії українського народу, які довгі віки приховували від нас, аби ми не знали нашої історії правдиво, аби не відчули своєї вартости, а почувалися, як нам і тлумачили, меншовартісними, меншими братами. А називається вона, ця Книга, "Мага Вірою", що в перекладі із санскритської, себто давньоукраїнської, мови означає "Могутня Віра".

Як бачимо, усе це – близьке нам, рідне до глибини душі нашої. То чому ж хоча б тепер не відродити, а точніше – реабілітувати незаслужено заборонене, майже забуте, – те, що є рідним нашому духові? Ми можемо самі зняти заборону з наших давніх вірувань, із рідного світосприйняття. Думається: чи не тому японці досягли колосальних успіхів, що не плазували ні перед ким, а мали і досі мають власну предковічну, рідну їм, віру?! Аби збудувати нашу незалежну державу, нам треба позбутися закомплексованости, меншовартости, які в нас розвивала московинсько-імперська влада.

Кожна народна (т. зв. язичницька) віра є національною. У нашій рідній вірі зміст і форма обрядів та звичаїв – українські. Наша релігія не ділить своїх дітей на панів і рабів. Ми поважаємо інші релігії, але ми повинні знати і шанувати рідну. Вона, рідна наша релігія, ніде не сказала, що свідомість одного народу повинна панувати над свідомістю іншого, що віра одного народу є кращою, а іншого – гіршою. Бо лише та віра, яка навчає любити людей, є правдивою і потрібною вірою.

Можна було б іще багато цікавого розповідати про рідновір’я, про Мага Віру (Святе Письмо Рідної української Національної Віри). Це цікаво навіть тим, хто спочатку не згоджується з почутим. І це зрозуміло! Адже стільки років – понад тисячоліття! – нам нав’язували чужу віру. І навіть ті, хто досі є атеїстом, уже звикли до неї. У кожного може бути своя думка, і добре, якщо вона є, бо це означає, що ми думаємо, міркуємо, аналізуємо. Але перш ніж робити вибір чи висновки, необхідно знати правду. А "в своїй хаті – своя правда", писав великий Тарас Шевченко. І тільки вона є правильною для нас.

Отож хочеться, аби ми поміркували, чим для нас і наших дітей є віра, яку досі сповідували і вважали своєю, – та чи інша, не важливо. Чи це поклоніння моді? Чи глибоке наше (і їхнє, дітей) переконання? Чи це довгий шлях аналізу? Чи ввійшла вона повністю, без нерозумінь і заперечень, у нашу душу? Чи сприйняли ми її, віру чужого народу, всім серцем, а чи є щось у ній таке, з чим ми не згоджуємося, що суперечить нашому єству, нашій, українській, ментальності? Наші міркування – це цікавий процес, який веде до народження власного, а не нав’язаного нам ще немовлятами світогляду. Це погляд людини, котра пройде "тернисту дорогу до справжнього Бога", яку повинна пройти взагалі кожна людина.

Друзі! Я не намагалася нав’язати комусь свою думку. Я зовсім не висловила її, а лише прагнула повідати про рідні нам витоки. Хоча кожну думку треба поважати. Я лише прагнула познайомити із, можливо, новими для вас, але такими рідними для нас усіх поглядами. І дуже сподіваюся, що нашим дітям ми дамо можливість розібратись у цих питаннях, аби вони могли відрізнити чорне від білого, добре від злого, рідне від чужого. А вивчаючи чуже, щоб вивчали і рідне.

"...Свого не цурайтесь!" – закликав Великий Кобзар. Тож будьмо українцями і будуймо в собі Україну!

(© Любов СЕРДУНИЧ)

НАШІ ІМЕНА... ЧИ РІДНІ ВОНИ НАМ?
НАШІ ІМЕНА... ЧИ РІДНІ ВОНИ НАМ?

Публикацию прочитали

Количество просмотров: 906
delete
Любавка
Любавка, Хмельницкий, свободный журналист "ХайВей" 
Для того, чтобы оценить статью, Вас необходимо войти в систему
Право оценивать рецензии на ХайВей можно получить от редакции сайта по рекомендации одного из журналистов ХайВей
Рекомендаций: +4
Всего комментариев: 95, Всего рецензий: 0
Укажите свой e-mail адрес, если Вы хотите получать комментарии к этому материалу
Подписаться

Для того, чтобы опубликовать сообщение в этой теме, Вам нужно ввойти в систему.

Рецензии

Комментарии

Petro Boriwiter Запорожье
Ви мабуть не християнка? А Україна - християнська держава, Тож християнські імена для українців рідні, як і їх віра.
18:48 05/08/17
Любавка Хмельницкий
А хто вибирав нам християнство? Ви? Я - ні? Вас хрестячи, питали дозволу?.. Отожбо! Прозрівайте! Не темне Середньовіччя! 21-ий вік надворі (за христинськими канонами), а українській нації - понад 15 тисячоліть! http://diasporiana.org.ua/wp-content/uploads/books/7488/file.pdf
23:58 17/12/17
Сковорода, Франко, Українка... та й Шевченко - стояли на позиціях рідновірства.
08:05 18/12/17
Petro Boriwiter Запорожье
Факти в студію. Ваші твердження голослівні.
10:09 18/12/17
“Кратко сказать, все библіа преисполнена пропастей и соблазнов... Помни, что библія есть еврейская с ф и н к с и не думай, будто об ином чем, а не о ней написано: “Яко лев, рыкая, ходит, искій, кого поглотити” [1, 14].
Біблія це всесвітній потоп - Сковорода!

"Сотворення світу" - Іван Франко.

І Плачинда , і Шаян і ще сотні дві мислителів були рідновірами.

Шукати для Вас більше не маю охоти, бо Ви не просто не просвітлений християнин, а ще й бабтист зашорений!
10:54 18/12/17
Petro Boriwiter Запорожье
LOL LOL LOL про баптиста ви мабуть з гумором сказали. Бо знаю деяких з них, так вони в порівнянні з рідновірами і православними московського напряму - професоа.
"Сотворіння світу" Франка прочитав. Більшої плутанини релігійних творів з науковими і псевдонауковими дослідженнями та з легендами, я ще не зустрічав. Правду кажуть, що і генії часто дурниці пишуть. Франко був геніальний в поезії, але ніякий в історії і політиці.Добре, що Шевченко, Пушкін, Лермонтов в історію не всовувалися. Мабуть, якщо б вони це зробили, то такі ж, схожі, "шедеври" понаписували б.
Про Плачинду і Шаяна навіть не чув, тож і коментувати нічого не буду.
11:19 18/12/17
Petro Boriwiter Запорожье
вибачайте - помилка: професоа слід читати професора.
11:20 18/12/17
cry cry cry

Франко геній поезіїїїї.... Боже християнський вразуми цього чоловіка!

А про 50 томів його й нечув цей християнин cry cry
11:35 18/12/17
Petro Boriwiter Запорожье
Навіть читав. Але крім поезії, все інше у Франка - його груба помилка.Та і не дивно, адже він був масоном, а масони підневольні і пишуть не те що душа просить, а те, що їх провідники примушують робити.
11:44 18/12/17
50 томів перечитав???? LOL LOL
09:59 20/12/17
Petro Boriwiter Запорожье
І що в цьому смішного? Це нині молодь, крім інтернету не читає більше нічого. В моїй юності інтернету не було, тож я читав багато. І я не тільки Франка читав і інших геніїв літератури, а навіть 55 томів Леніна перечитав і зрозумів наскільки був він підлою людиною і людиноненависником, і Ніцше читав, і Гегеля, і Арісотеля. та що я тільки не читав. Це я нині вже "не чітатель, а пісатель". Отак то. А тепер можна і посміятися. smile
10:06 20/12/17
Рідновірство почало поступово відроджуватись ще у 19 ст. Оскільки кожне явище формується поступово, то й досліджуваний нами літературний феномен має своїх предтеч ще в ХІХ ст. Це, насамперед, діячі гуртка «Руська Трійця» (Маркіян Шашкевич — Руслан, Яків Головацький — Ярослав, Іван Вагилевич — Далібор) з їхніми язичницькими іменами та першою літературною ластівкою «Русалка Дністрова» [13]; Тарас Шевченко з його фактично язичницькими баладами, критичним ставленням до «візантійського Саваофа» та язичницьким раєм над Дніпром (див. напр., «Наробив ти, Христе, лиха» та останній вірш «Чи не покинуть нам, небого…»); Іван Франко з його «Захаром Беркутом», «Біблійним оповіданням про Сотвореннє світу в світлі науки» [20] та численними філософськими й поетичними творами на язичницьку тематику; Леся Українка з її геніальною «Лісовою піснею» [17], «Стародавньою історією східних народів» [18] (яка дійшла до українського читача лише через століття), та її критичним ставленням до християнства (напр., драми «Руфін і Прісцила», «На полі крові» та ін.); Михайло Коцюбинський — Великий Сонцепоклонник з його філософським «Інтермеццо» і «Тінями забутих Предків» та ін. Наші класики, хоч і не проголошували ідей, які можна було б вважати етнорелігійним ренесансом, але своїми творами започаткували позитивне ставлення до надбань народної духовності та критичне ставлення до християнства як релігії чужої, принаймні завдяки їм ці ідеї були сприйняті в освітньо-культурному середовищі минулої доби [8. 341–354].
10:58 18/12/17
Боривітер і хоча Ви взяли собі язичницьку назву із дохристиянської казки, але по суті своїй Ви дуже обмежена людина, бо не читали всього того,що я Вам написав вище:
Захар Беркут,( Ви лише думаєте,що в школі вивчали)
Сотворєніє світу,
Тіні забутих предків,
Інтермеццо
" Староданю історію східних народів!

Та й Лісову пісню певен, що Ви не читали!

Про творчість Шевченка взагалі мовчу.
11:11 18/12/17
Petro Boriwiter Запорожье
Івана франка я перчитав все, що зміг знайти в бібліотеці. Лесю Українку також всю, хоч не все мені подобалося. А ось Коцюбинський мені взагалі не сподобався і крім "Тіней.." з нього я мало що ще читав. Про Шевченка я і не кажу, бо мало мабуть є таких українців, які б не перчитали його "Кобзаря" хоча б один раз. В дитинстві я любив читати його вірші і поеми, але найбільше мені подобалися його прозові твори, особливо написані російською мовою, адже його російська мова - особлива.
11:32 18/12/17
Petro Boriwiter Запорожье
Знаєте, балади і легенди, передання, це є балади і легенди тож названі вами світочі української літератури через своє бачення і свій геній пердали в них тільки народне бачення. І вони не є свідченнями справжніх поглядів авторів.
В дитинстві я був у захопленні від "Захара Беркута", але це не історичний твір, а літературний. А ось "Тіні забутих предків" на мене справили гнітюче враження, як і "Лісова пісня".
11:25 18/12/17
Правильно, бо Ваш розум закритий,зашорений або закодований.

Лісова Пісня - всесвітній шедевр, а Вас він гнітить cry

А от звитяги Есфірь Вас надихають!?
11:39 18/12/17
Petro Boriwiter Запорожье
Знаєте, так, надихають. Мабуть такий в мене склад душі.
А всесвітні шедеври це тільки піар. Кожна людина бачить шедевр в тому, до чого в неї душа горнеться, а не в тому, що їй навязують. Ось ви кажете, що я зашорений, або закодований. Та закодовані і зашорені це мабуть ви, бо ви сприймаєте піар, рекламу, так як цього хочуть її творці, а я не сприймаю, бо маю на все власну думку.
11:48 18/12/17
Знаєте, так, надихають. Мабуть такий в мене склад душі.

А от звісе давайте детальніше. Що саме Вас надихнуло в діях Есфірь?
11:58 18/12/17
Petro Boriwiter Запорожье
Це пояснити неможливо. Це слід відчувати. Кому дано, той відчуває, іншим цього не зрозуміти.
17:17 18/12/17
А починається ця історія з того, що Мордихай взяв собі у жінки племінницю Есфір, або Естер....
Тобто, жити із племінницею ,чи сестрою що було нормою та й нині є у євреїв Вас подобається? LOL LOL

Боривітер, а далі Мордухай підклав у ліжко свою жінку племінницю Есфір цареві...
І це Вамс надихає!

Браво! LOL LOL best best

Оце і є істинний християнин!
12:07 18/12/17
Petro Boriwiter Запорожье
Ось, бачите, ви в цьому всьому бачите тільки плотське, тільки гріховне. А зміст поступку не в цьому, а в силі переконання. Заради врятування всього народу можна піти на будь-які жертви.
17:21 18/12/17
Petro Boriwiter Запорожье
Багато людей в Україні хрестилося у дорослому віці, отож вони вибирали самі, а я вдячний своїй бабці Єві, що вона охрестила мене ще в дитячому віці, тайком від батьків, які працювали на державній службі і просила мене нікому не казати, що я охрещений. Такі безбожні часи тоді були. Християни перслідувалися. Найбільше я любив, в дитинстві, коли бабка мене брала до церкви на Божественну Літургію, і це також було тайком від моїх батьків, хоча я думаю, що вони знали, але робили вигляд, що не знають, адже батьки самі були охрещеними. Якщо для вас бути християнином - середньовіччя, тоя радий, що воно накінець прийшло і на мою українську землю. А прозрівати не мені, а вам слід. Бо ви знаходитеся в темряві диявольського мракобісся.
10:09 18/12/17
Як і у Вас бабця Євою звалась?
Бо в Мельника були і Адам і Єва!
10:35 18/12/17
Petro Boriwiter Запорожье
Ні в моєму роду Адамів не було. Мого діда Теодором(Федором) звали.
11:11 18/12/17
християнин- значить раб!
07:59 18/12/17
Petro Boriwiter Запорожье
А ви в своїх батьків були в рабстві? Отож. Я також не вважаю себе рабом мого Небесного Отця. Хоча служити йому радий все життя.
10:11 18/12/17
А про Мага Віру я навіть Вам не раджу читати, бо Ви зашорений і закодований чоловік і просто її не осилите!
11:13 18/12/17
Petro Boriwiter Запорожье
А в інтернеті щось написане нею є? Дайте посил. Спробую осилити. Нині я друковані книги не купую бо тоді не вистачить мені коштів на друкування своїх. Адже я свої друкую, але не продаю, а дарую. Ось мої твори всі по Біблії написані.
11:36 18/12/17
А Мага Віра теж по бібілії...
Наберіть в гуглі. Вона там є.
11:59 18/12/17
Petro Boriwiter Запорожье
Людина може називати що завгодно вірою, віруванням, але від того воно вірою справжньою не стає. Мага Віра - звичайне філософське вчення, яких в світі є тисячі.
Для віри потрібен Бог, який сам приходить до людей, що Його шукають.
17:47 18/12/17
А це знгачить від Бога?

Сам бог Ізраїлю Яхве-Саваоф (християнський “бог отець”) намовляв юдеїв порушувати щонайменше дві заповіді з десяти: шосту — “не кради” і десяту — “не жадай всього, що ближнього твого”, хоча, по-суті, ці дві заповіді про одне. Для того, щоб неуважний читач не помітив цієї злої речі, рабини замінили слово “вкрали” словом “позичили”.
Але, одна справа намовляти, а інша — самому брати активну участь у масовому знищенні людей і тварин, які знаходилися тієї ночі в Єгипті, та ще й оголосити це жорстоке вбивство — святом для синів Ізраїлю: “І перейду Я тієї ночі в єгипетськім краї і повбиваю кожного перворідного від людини аж до скотини. (...) І не буде між ними згубної порази, коли я вбиватиму в єгипетськім краї. І стане той день для вас пам’яткою, і будете святкувати його на всі роди ваші” (2М. 12: 12,14).
З того часу це масове побоїще єгиптян стало святкуватися як національне свято юдеїв, яке вони відзначають і досі “на всі роди свої”, а через християнство це “свято” юдейського фашизму “сини Ізраїлеві” нав’язали іншим народам, які прийняли християнство і, зокрема, єгиптянам... Відзначають його й українці, але тільки юдеї знають справжнє значення цього свята — ПЕСАХ (Пасхи):
17:07 19/12/17
Petro Boriwiter Запорожье
Шоста і десята заповіді не про одне й те ж. Біблію слід розуміти так, як розуміли її пророки, а не так, як звичайні люди. Ви людина звичайна, отож ви і не розумієте біблію, а ще гірше, що ви і не бажаєте її вірно розуміти.
18:59 19/12/17
А Ви, бачу, біблію розумієте ще краще за пророків? LOL
20:43 19/12/17
Petro Boriwiter Запорожье
Краще - не краще, але розумію, тому і не говорю таких дурниць, як ви.
21:04 19/12/17
А ну, швиденько хоч одну дурницю в студію!!!

Ви мені так написали і я Вам привів докази. Тепер доказуйте Ви!

А якщо не доведете, то я матиму право обзивати Вас поганими словами!!! evil
22:31 19/12/17
Petro Boriwiter Запорожье
Таким як ви я нічого доводити не збираюся. Я можу доводити і перконувати тільки людей, що помиляються, але хочуть виправити свої помилки. Такі, як ви, вважають себе істиною в одній особі. На пусте я свій дорогоцінний час не витрачаю. А ображати мене ви можете як завгодно, цим ви тільки покажете свою сутність. Так, що вибачайте. Шукайте собі полеміста в іншому місці.
10:10 20/12/17
Біблійний фашизм. ( ознайомтесь хоча би із цим, Боривітре)

НЕ ВБИВАЙ" ПО-ХРИСТИЯНСЬКИ
З гучномовців та екранів телевізорів постійно говорять про “християнські цінності” та “християнську мораль”, протиставляючи їм нехристиянські цінності і мораль. Ці поняття намагаються проштовхнути в усі закони і документи тих держав, де християнство колись насильно завоювало владу. Ці слова часто використовують у своїх промовах люди, які за свого життя навіть не відкривали Біблії і, які мають досить примарне уявлення про “християнські цінності” й “християнську мораль”. Це нагадує дитячий віршик комуністичних часів:

“Я маленькая девочка,
Я в школу не хожу,
Я Ленина не видела,
Но я его люблю!”
Подібна “любов” нині нав’язується суспільству усіма можливими засобами, але вже до “святого писанія” — християнської Біблії, до юдейських міфологічних, теологічних та історичних персонажів.
На питання: “Якими моральними нормами християнство відрізняється від інших релігій?”, майже всі прихильники і сповідники християнства і навіть атеїсти відповідають: “Не вбий!”, “Не вкради!”. (Може видатися, ніби в інших релігіях, які не мають нічого спільного з юдаїзмом і християнством, проповідується, навпаки, — ”вбивай” і “кради”). Але уважному читачеві достатньо лише відкрити Біблію і свідомо познайомитися з її “складним” змістом, як примара “християнської моралі” зникає безповоротно.
Відомо, що багато християн ознайомлені з Біблією на рівні “десяти заповідей”, або спромоглися лише прочитати “Біблію для дітей”. Решту вони намагаються почути швидше від місцевих християнських попів або від мандрівних чужоземних місіонерів, ніж прочитати самим.
Тому поза увагою звичайної пастви залишається значна частина тих відомостей, які викривають антилюдське обличчя юдейського християнства і зривають з нього машкару “всеобіймаючої любові та милосердя”. А злі баби в чорних хустках, яких можна зустріти сьогодні в церкві — це результат багатовікового християнського виховання...
Як треба було зіпсувати свідомість багатьох народів, серед яких проповідується християнська Біблія, щоб вони так і не змогли однозначно визначити свої моральні і духовні цінності. До чого ж прагне нині справжній християнин: до білого чи чорного, до радості чи смутку, до заможності чи злиденності, до волі чи рабства, до життя чи смерті?..
Коли в проповідях служків Ісуса звучать слова “Кожен, хто за Ймення Моє (Ісуса) КИНЕ дім, чи братів, чи сестер, або батька, чи матір, чи дітей, чи землі...” (Матвія, 19: 29), то усі присутні в церкві, ніби під гіпнозом, удають, що в цих словах немає нічого такого, що здатне руйнувати сім’ї, робити дітей сиротами, а предківські землі беззахисними, хоча за межами церкви, в своїх сім’ях ці ж “християни” жорстоко засуджують всіх тих, хто покидає свою вагітну жінку, стареньких і немічних батьків, а, особливо, своїх маленьких дітей...
Коли начитаний молодий християнин-фанатик починає виправдовувати закарбовані в Новому заповіті слова Ісуса: “Вороги людини — це її домашні!” (Матвія, 10: 36) чи “Коли хто приходить до мене і НЕ ЗНЕНАВИДИТЬ свого батька та матір, і дружини й дітей, і братів і сестер, а до того й своєї душі, той не може бути учнем Моїм!” (Луки, 14: 26), то розумієш, що такий християнин здатний виправдати’ і освятити будь-який злочин, якщо він здійснений від імені і під іменем Ісуса-Яхве.
Здається, справдилося записане в євангеліста Матвія: “Вони, дивлячись, не бачать, слухаючи, не чують, і не розуміють” (13: 13). Як же сильно християнство притупило розум навернених в “ісусівську” віру. Якщо ще дві тисячі років тому слова Ісуса: “Хто тіло моє споживає, та кров мою п’є, — той має вічне життя...” (Івана, 6: 54) відштовхнули від Ісуса майже всіх його учнів, то вже сьогодні християнська богослужба вважається неповною, якщо в ній не прозвучать рядки з євангелії: “Бо тіло Моє — то правдиво пожива, Моя ж кров — то правдиво пиття” (Івана, 6: 55). І, якщо колись, почувши ці слова від самого Ісуса, “багато-хто з учнів гомоніли: жорстока це мова! Хто слухати може її?” І з того часу відпали (від нього), і не ходили вже з Ним” (Івана, 6: 60, 66), то для теперішніх християн ця неприхована проповідь “людоїдства” вже — “святе причастя”.
В Новому заповіті християн можна знайти чимало суперечливих заповідей:
“Люби свого ближнього!” (Марка, 12: 30) і
“ЗНЕНАВИДЬ СВОЇХ РІДНИХ!” (Луки, 14: 26);
“Одружуйтесь!” (1Кор., 7: 9) і
“НЕ ОДРУЖУЙТЕСЬ!” (1Кор. 7: 8);
“Не розлучайтесь!” (1Кор. 7: 10) і
“РОЗЛУЧАЙТЕСЬ!” (1Кор. 7: 15).
В усі часи, якщо християнин помічав ці двозначності “християнських цінностей”, а ще й до того звертав на них увагу інших, то його називали єретиком і “безбожником”. Проти них у церковників є наказ апостола Павла:
“Людини єретика, по-першім та другім наставленні, ВІДРІКАЙСЯ! Він сам себе засудив” (Тита, 3: 10-11). Отже, будь-який розбір Біблії з боку рядових християн засуджувався християнською церквою: “Стережися ж базікань марних, бо вони провадять до безбожності” (2Тим. 2: 16).
Історія пам’ятає часи, коли тих, хто продовжував і далі “базікати” про Біблію, церковники палили на вогнищах “святої” інквізиції, трощили кінцівки, роздирали на частини, відрізували язики, виколювали очі, били і вбивали, піддавали утискам і гонінням, а в останні часи відлучали і продовжують відлучати від церкви. Методи покарання вони знаходили і в Старому і в Новому заповітах.
Але часи темного, дикого та агресивного християнства відійшли в минуле, і прийшов час свідомо проаналізувати це “святе писаніє” юдеїв і християн, яке й стало причиною масових вбивств неюдейських і нехристиянських народів. Такий аналіз потрібний для того, щоб нарешті з’ясувати, що набуло і, що втратило людство, прилучившись до реалізації юдо-християнських ідей і, припинити нарешті шалену руйнацію шляхетних національних цінностей і моралі. Ще в 1888 році Ф. Нітше писав: “Юдеї своїми подальшими впливами настільки зіпсували людство, що ще й тепер християнин може бути антиюдеєм, не розуміючи того, що він (християнин) є ЛОГІЧНИМ ПРОДОВЖЕННЯМ ЮДАЇЗМУ. Нова поведінка, але не нова віра!” (Антихрист).
Відомо, що саме християнство спричинило появу жорстокого комуно-більшовизму і німецького зверхництва...Тому й смішно було чути, як під час антикомуністичної пропаганди християни постійно намагалися ленінсько-більшовицькому “Расстрелять!” протиставляти своє біблійне — ”Не вбивай!” (2М. 20: 13).
І небагатьом спадало на думку знайти те місце в Біблії, де закарбоване оте “не вбивай!”. І нікому не спало на думку перегорнути лише одну сторінку (в деяких — на тій же сторінці), щоб знайти протилежне — ”ВБИВАЙ!”, яким переповнена “суперкнига”:
“Хто вдарить людину, і вона вмре, той конче буде забитий!” (2М. 21: 12);
“Коли хто буде замишляти на ближнього свого, щоб забити його,— візьмеш його від жертовника Мого НА СМЕРТЬ!” (2М. 21: 14);
“А, хто вкраде людину і продасть її, або буде вона знайдена в руках його, тойконче буде забитий!” (2М. 21: 16);
“І, хто проклинає батька свого чи матір свою, той конче буде забитий!” (2М. 21: 17);
“А, якщо... заб’є віл чоловіка або жінку, — буде він укаменований, а також власник буде забитий!” (2М. 21: 29); “Коли злодій (грабіжник) буде зловлений в підкопі, і буде побитий так, що помре, то нема провини крові на тому, хто побив” (2М. 22: 1)...
Якщо лише з п’яти перших розділів Біблії — ”книг Мойсея” (юдейської Тори): Буття, Вихід, Левіт, Числа і Повторення закону зібрати докупи усі заповіді бога Яхве — “бога євреїв” (2М. 7: 16), “бога Ізраїлевого” (2М. 34: 24), в яких є наказ “вбити!”, то таких заповідей набереться більше 70. Значна частина цих заповідей спрямована на знищення сповідників і прихильників інших релігій:
“Кожен чоловічої статі восьмиденний у вас (юдеїв) буде обрізаний у всіх ваших поколіннях, як народжений дому, так і куплений з-поміж чужоплемінних, що він не є з потомства твого. А чоловік, який не буде обрізаний на тілі своєї крайньої плоті, то буде стята (знищена) та душа з народу свого, — він зірвав заповіта Мого” (1М. 17: 12, 14);
“Коли буде знайдений серед тебе... чоловік або жінка,.. що пішов би служити іншим Богам, і вклонявся б їм, та Сонцеві або Місяцеві, або всім Зорям небесним, то... вкаменуєш їх камінням, і вони погинуть. (...) Рука свідків буде на ньому найперше, щоб забити його, а рука всього народу — наостанку” (5М. 17: 2-3, 5-7);
“Коли почуєш про одне із своїх міст,.. що вийшли люди, кажучи: “Ходімо ж, і служімо іншим Богам,.. то конче вибий мешканців того міста вістрям меча, — на закляття (знищення) його й усе, що в ньому, та худобу його вибий вістрям меча. І стане воно купою руїн навіки, не буде вже воно відбудоване” (5М. 13: 13-14, 16-17);
“А чоловік або жінка, коли будуть вони викликати духа предків або ворожити, — будуть конче забиті, камінням закидають їх” (3М, 20: 27);
“Чарівниці не зоставиш при житті!” (2М, 22: 17);
“Кожен, хто приносить жертву Богам, крім Бога Одного, підпадає закляттю (забиттю)” (2М, 22: 19);
“А пророк, що зухвало відважиться... говорити ім’ям інших Богів, хай помре той пророк!” (5М, 18: 20);
“Якщо повстане серед тебе пророк або сновидець, говорячи: “Ходімо ж за іншими Богами,.. і будемо їм служити”, то не слухай слів того пророка або сновидця. А пророк той або сновидець нехай буде забитий, бо намовляв на відступництво від Господа, Бога вашого...” (5М, 13: 2-4, 6)...
Якщо б ця остання заповідь була в усіх релігіях світу, то християнство не змогло б ніколи поширитися за межі Ізраїлю — землі, на якій воно витворилося, а про княгиню Ольгу та князя Володимира говорили б сьогодні, як про зрадників місцевої релігії, які “намовляли” народ на відступництво... і за це заслужено поплатилися власним життям.
Але в Біблії можна знайти чимало заповідей бога Яхве-Ісуса (отця і сина і святого духа) проти неюдейських народів, жорстокість яких не змогли перевершити ні плани Леніна, ні плани Сталіна, ні плани Гітлера... Для порівняння наведемо найжорстокіші плани з повного зібрання творів Леніна і з християнської Біблії:
“Победивший в одной стране социализм не исключает разом вообще все войны. Наоборот, он их предполагает. Только после того, как мы НИЗВЕРГНЕМ, окончательно победим буржуазию во всем мире станут войны невозможными” (Ленин. — Т. 30. — С. 131-133);
“...Сім народів, численніших та міцніших від тебе дасть Господь, Бог твій, тобі, (Ізраїлю), то ти їх понищиш: конче учиниш їх закляттям, — не складеш з ними заповіту, і не будеш до них милосердним” (5М. 7: 1-2).
Коли читаєш в Біблії детальні вказівки, як краще винищувати цілі міста й народи, то перестаєш вірити, що маєш справу з “філософсько-релігійним твором” юдеїв. Швидше, це справжнісінький військово-політичний трактат юдейських рабинів, які оповіли його від імені бога Ізраїлю:
“Коли ти, (Ізраїлю), приступиш до міста, щоб воювати з ним, то запропонуй йому перше мир. Якщо воно відповість тобі: “Мир”, і відчинить тобі ворота, то ввесь той народ, що знаходиться в ньому, буде тобі на данину, і буде служити тобі. Якщо воно не замириться з тобою і буде провадити з тобою війну, то обложиш його і Господь, Бог твій дасть його в твою руку, а ти повбиваєш усю чоловічу стать вістрям меча. Тільки жінок, і дітей, і худобу, і все, що буде в тім місті, всю здобич його забереш собі...
Так ти зробиш усім містам, дуже далеким від тебе... Тільки з міст тих народів, які Господь, Бог твій, дає тобі на володіння, не позоставиш при житті жодної душі, бо конче вчиниш їх закляттям (винищиш)” (5М. 20: 10-16);
“І ти винищиш всі народи, що Господь, Бог твій, дає тобі, — не змилосердиться око твоє над ними... І віддасть (Бог твій) їхніх царів у руку твою, а ти вигубиш їхнє ім’я з-під неба, — не встоїть ніхто перед тобою, аж поки ти не вигубиш їх” (5М. 7: 16, 24);
“І не бійся їх, бо серед тебе Господь, Бог твій, бог ВЕЛИКИЙ І СТРАШНИЙ. (...) І побентежить їх великим бентежжям, аж поки не будуть вигублені” (5М.7: 21, 23);
“Слухай, Ізраїлю: ти сьогодні переходиш Йордан, щоб увійти й заволодіти народами більшими й міцнішими від тебе, містами великими... Господь, Бог твій, вигубить їх (народи). І ти виженеш їх незабаром, як Господь говорив був тобі” (5М. 9: 1, 3);
“Коли Господь, Бог твій, вигубить народи, куди ти входиш,.. і посядеш їх, і осядеш у їхньому краї” (5М, 12, 29);
“Коли Господь, Бог твій (Ізраїлю), повигублює народи, і ти повбиваєш їх, і осядеш по їхніх містах та по їхніх домах...” (5М, 19: 1)...
Скільки ще потрібно навести прикладів з винищувальної біблійної програми, щоб остаточно пересвідчитись у неперевершеній жорстокості юдо-християнської релігії?
Про плани Гітлера щодо масового знищення частини людства, зокрема жидів, постійно нагадують комуністична і сіоністична (юдейська) пропаганди, називаючи це масове винищення людей словом “фашизм”. Але, чому ленінську і гітлерівську програми винищення народів можна називати фашизмом, а біблійну програму винищення усіх неюдейських народів не можна? Саме біблійними заповідями і наказами скористалися пізніше християнські завойовники, які кілька століть підряд організовували винищувальні і каральні “походи Христа” (христові походи) на нехристиянські і, навіть, християнські землі. Чому слово “винищити” в праці Адольфа Гітлера “Майн Камф” (Моя боротьба) і християнській Біблії намагаються читати і розуміти по-різному? Куди зникає звичайна порядність і людяність?... Вже наведені вище біблійні заповіді доводять, що ні Ленін, ні Гітлер нічого нового не вигадували, а взяли за зразок лише деякі біблійні заповіді й настанови і, навіть, загарбницькі ідеї та плани.
Але Біблія містить не лише страшні заповіді, але й факти виконання їх тим “боговибраним” народом, якому ці заповіді писалися і, який нині дуже активно виступає проти фашизму та екстремізму в світі. Замовчують “богообрані” (яхвообрані), що всі наведені вище винищувальні заповіді входять у юдейську Тору, яка нині є сучасною Конституцією Ізраїлю, а через багатомільйонні видання християнської Біблії нахабно поширюються в усьому світі.
Усім уже відомо, який страшний політичний фашизм, але релігійний фашизм однієї нації, освячений і заповіданий богом Яхве, перевершує будь-який “фашизм”. Відомості про змову “бога Ізраїлю” зі “своїм народом” через посередництво Мойсея завжди можна знайти і прочитати в християнській Біблії:
“Звісти синам Ізраїлю:... коли справді послухаєте Мого голосу, і будете дотримувати заповіту Мого, то станете мені власністю більше всіх народів. Ви станете Мені царством священиків і народом святим. Оце ті слова, про які будеш говорити Ізраїлевим синам”. І прибув Мойсей, і покликав старших народних, та й виклав перед ними ті слова, що Господь наказав був йому (за сорок днів і ночей). І відповів увесь народ разом: “УСЕ, ЩО ГОСПОДЬ ГОВОРИВ, ЗРОБИМО!” А Мойсей доніс слова народу до Господа” (2М. 19: 3-8).
Обіцянка юдейського народу була виконана неодноразово. Про це, вихваляючись, описують в Біблії юдейські книжники-літописці:
“І вийшов Сигон навпроти нас, та весь народ його... І дав його нам Господь, Бог наш, і ми побили його й синів його та ввесь його народ. І з того часу ми здобули всі його міста, і зробили закляттям (знищили) кожне місто, чоловіків і жінок та дітей, нікого не позоставили ми” (5М. 2: 32-34);
“І дав Господь, Бог наш, у нашу руку також Ога, царя башанського, та ввесь народ його,— і побили ми його, так, що нікого не позосталося в нього. І вчинили ми закляттям (знищили)... усе місто, чоловіків, жінок та дітей. І здобули ми всі міста його, — шістдесят міст...” (5М. З: 3-6)...
Цікавим є те, що усю відповідальність за скоєні злочини перед знищеними народами і людством взагалі “боговибрані”, а пізніше і християни, переклали на свого жорстокого Бога Яхве-Ісуса, який неодноразово нагадує, що він “бог великий, сильний і страшний” (5М. 10: 17).
Чого ж чекати від бога, який сам прославився жорстокими експериментами і масовими знищеннями Людства: “Господь, випробовуючи Авраама, сказав до нього: “Аврааме! Візьми свого сина, одинака Ісака і принеси мені його в цілоспалення (спали) на одній із тих гір, на якій Я тобі скажу” (1М. 22,1-2);
“І промовив Господь: “Зітру (знищу) я людину з лиця землі,— від людини аж до скотини, від плазунів і аж до птахів. Я наведу потоп, воду на землю, щоб винищити з-під неба кожне тіло, в якому є дух життя. Помре все, що на землі! І був дощ на землі сорок днів і сорок ночей. І вимерло всяке тіло, що рухалося на землі... і винищив Господь усяку істоту на поверхні землі” (1М. 6: 7,17; 1М. 7: 21-23).
Дві обставини залишилися не з’ясовані в цій юдейській легенді: перша — чим тварини і птахи завинили перед жорстоким Яхве? і друга — як від потопу (від води) могли померти істоти морів, річок?
Про надзвичайну жорстокість юдейського бога Яхве свідчить і друга книга Мойсея, в якій оповідається, як “бог євреїв” знущався з єгиптян, серед яких поселилися “сини Ізраїлеві”. Цікаво, що в цій книзі юдеї постають лише як злодії та грабіжники. Але, якщо врахувати, що в історії невідомі випадки масового вирізання того чи іншого народу без участі організованих збройних загонів, то стає зрозумілим, що невдячні юдеї спланували винищення корінного населення Єгипту, перенісши відповідальність на свого жорстокого Яхве:
“І знявся великий зойк в Єгипті, не було дому, щоб не було там померлого!” (2М. 12: 30).
І, коли єгиптяни отямилися від нічної трагедії і почали переслідувати вбивць — “синів Ізраїлевих”, то “сини Ізраїлеві вчинили за словом Мойсеєвим, і позичили (вкрали!) від єгиптян посуд срібний і посуд золотий та шати. А Господь дав милість тому народові, — вони позичили — забрали здобич від Єгипту. І вирушили Ізраїлеві сини... близько шестисот тисяч чоловік піхоти, крім дітей, а також багато різного (мішаного) люду з ними, і дрібна й велика худоба, маєток дуже великий” (2М. 12: 35-38). (Зверніть увагу на цинічне уточнення — “ПОЗИЧИЛИ — ЗАБРАЛИ ЗДОБИЧ ВІД ЄГИПТУ”. Так “позичає” рекетир гроші у своєї жертви).
Як бачимо в тексті чітко і однозначно розділені ті, хто тікав з Єгипту на “шістсот тисяч піхоти” — військові угрупування юдеїв і на “багато різного люду і дітей”. Але для всього людства юдеї подають цей день масового знищення єгиптян, як “вихід бідних євреїв з єгипетського рабства”. Дивний “вихід з рабства”: шістсоттисячний загін “рабів” з награбованим золотим і срібним посудом, чередами великої і дрібної рогатої худоби і дорогоцінним майном може виходити чи, швидше, тікати “з рабства” лише озброєним!
Отже, насправді, це був вихід заможних грабіжників, вбивць і злодюг, а пограбування єгиптян було заплановане і вдало організоване юдейськими рабинами і вождями.
Біблія також свідчить, що в цьому злочині був замішаний і сам бог євреїв — Яхве: “І сказав Господь до Мойсея..: “Скажи ж у вуха народу (намов), і нехай позичить кожен від свого ближнього (єгиптянина), а кожна (юдейка) від своєї ближньої (єгиптянки) посуд срібний та золотий” (2М. 11, 1-2).
Сам бог Ізраїлю Яхве-Саваоф (християнський “бог отець”) намовляв юдеїв порушувати щонайменше дві заповіді з десяти: шосту — “не кради” і десяту — “не жадай всього, що ближнього твого”, хоча, по-суті, ці дві заповіді про одне. Для того, щоб неуважний читач не помітив цієї злої речі, рабини замінили слово “вкрали” словом “позичили”.
Але, одна справа намовляти, а інша — самому брати активну участь у масовому знищенні людей і тварин, які знаходилися тієї ночі в Єгипті, та ще й оголосити це жорстоке вбивство — святом для синів Ізраїлю: “І перейду Я тієї ночі в єгипетськім краї і повбиваю кожного перворідного від людини аж до скотини. (...) І не буде між ними згубної порази, коли я вбиватиму в єгипетськім краї. І стане той день для вас пам’яткою, і будете святкувати його на всі роди ваші” (2М. 12: 12,14).
З того часу це масове побоїще єгиптян стало святкуватися як національне свято юдеїв, яке вони відзначають і досі “на всі роди свої”, а через християнство це “свято” юдейського фашизму “сини Ізраїлеві” нав’язали іншим народам, які прийняли християнство і, зокрема, єгиптянам... Відзначають його й українці, але тільки юдеї знають справжнє значення цього свята — ПЕСАХ (Пасхи):
“І станеться, коли запитають вас ваші сини: “Що то за служба ваша? то відкажете: “Це жертва — Пасха для Господа, що обминув (песах) був доми Ізраїлевих синів У Єгипті, коли побивав Єгипет, а доми наші зберіг” (2М. 12: 26-27).
До речі, саме це свято відзначав Ісус від народження і аж до арешту і, звичайно, добре знав і Тору, і значення Песаха (Пасхи). Ісус навіть свій арешт запланував саме на це свято. Це свято найчастіше згадуються в євангеліях. І, хоч християни намагалися довести, що “Ісус став запорукою кращого Заповіту” (Євр., 7: 22), і скасував Старий заповіт (Тору), але сам же Ісус казав:
“Не подумайте, ніби Я руйнувати Закон чи Пророків прийшов, — Я не руйнувати Закон чи Пророків прийшов, але ВИКОНАТИ!” (Матвія, 5.17 ).
Постійно християнам нав’язується думка, що “Ісус не давав вказівок вбивати чи калічити людей, а лише дав нову заповідь: “любити своїх братів”. Але ця заповідь є і в юдейській Торі — Старому заповіті і була ще до появи Ісуса: “І будеш любити ближнього свого, як самого себе” (3М.19,18).
При уважному перегляді біблійного тексту, стає зрозумілим, що “ближнім” є тільки сповідник жидівської релігії. До речі, ні Ісус, ні його мати Маріам (Марія) не були атеїстами, а сповідували той же жорстокий і страшний юдаїзм: не даремно ж мати понесла (за давньою жидівською релігійною традицією) маленького Ісусика ОБРІЗАТИ в жидівську синагогу до жидівських рабинів (Луки, 2: 21, 22-24) і ніякий ангел не зійшов з хмари з “вогненним мечем” і, не зупинив рабина, який різаком обрізав “тіло господнє”. Чи не означає це, що тепер усі християни повинні обрізати своїх маленьких немовлят-хлопчиків за прикладом свого “бога” Ісуса Христоса. Вшановуючи цю подію, усі християни кожного року 14 січня бездумно продовжують відзначати “Обрізання Господнє” хоча в християнському “Вертепі” про це намагаються не згадувати. Зате шестикутна зірка все частіше з’являється в колядницьких гуртах...
Коли Ісус почав проповідувати, то молився лише до Бога Ізраїлю. Та й на горі, коли учні спали, він розмовляв з жидівськими пророком Іллею і жидівським вождем Мойсеєм (Марка, 9: 2, 4). Усі євангелії свідчать, що Ісус проповідував тільки в Ізраїлі і, тільки в жидівських синагогах (Матвія, 4: 23; 13: 54, Марка, 1: 21; 1:39; Івана, 6: 59); жодного разу не зайшов ні у грецький, ні в римський, ні в який інший храм. І, навіть, усе сказане жидівськими рабинами вважав правильним і безпомилковим:
“Тоді промовив Ісус до народу (Ізраїлю) й до учнів Своїх: “На місці Мойсеєвім усілися книжники і фарисеї (тобто рабини). Тож, усе, що вони скажуть вам, — виконуйте!..” (Матвія, 23, 1-3).
В дорослому віці Ісус проповідував той же юдейський релігійний шовінізм, який до нього проповідували усі юдейські пророки і рабини. Про це переконливо свідчать навіть євангелісти:
“А один із книжників спитав Його (Ісуса): “Котра заповідь ПЕРША З УСІХ?” Ісус відповів: “Перша: Слухай, Ізраїлю: наш Госполь Бог — Бог єдиний!” і: “Люби Господа, Бога свого, усім серцем своїм, і всією душею, і всім своїм розумом, і з цілої сили своєї” (Марка, 12: 28-30) “І дивувались юдеї: “Як Він знає Писання (Тору), не вчившись?” (Івана,7: 15).
Чи ж не цей канон в юдейській релігії вважається найголовнішим? Напис з цими словами віруючі юдеї в Ізраїлі щодня виймають із своїх скриньок, які містяться біля вхідних дверей, і перечитують перед тим, як увійти до свого помешкання. Ці слова можна легко знайти і в юдейській Торі, і в Старому заповіті християн:
“Слухай Ізраїлю: Господь, Бог наш — Господь Один. І люби Господа, Бога твого, усім серцем своїм, і всією душею, і всією силою своєю! і ПИЛЬНО НАВЧИШ ЦЬОГО СИНІВ СВОЇХ!” (5М. 6: 4-7).
Про те, що Ісус сам сповідував релігію юдейського зверхництва по відношенню до інших нежидівських народів, можна знайти чимало доказів у євангеліях. Це ж він наказував у Ізраїлі своїм 12-ти учням-жидам: “На путь до язичників не ходіть,.. але йдіть радніш до овечок загинулих ДОМУ ІЗРАЇЛЕВОГО. А, ходячи, проповідуйте, що наблизилося Царство Небесне (Небесний Єрусалим)” (Матвія, 10: 5-7) або “місто святе — Новий Єрусалим, що сходив із неба від Бога... Мур воно мало великий, мало 12 брам, а на брамах 12 анголів... та імена написані 12-ти племен синів Ізраїлю” (Богосл. 21: 2, 12), “а вони царюватимуть вічні віки” (Богосл. 22: 5).
Коли після оздоровчого сеансу жиди-каліки, хронічні епілептики і дебіли “славили Бога Ізраїлевого” (Матвія, 15: 31), то Ісус, почувши це, не кидався їм доводити, що треба славити “бога всіх народів”, а не бога Ізраїлю... Він добре знав, якому народу покровительствує його “отець”...
Ні бог євреїв — Яхве, ні “бог” християн — Ісус жодного разу не зробили найменшої доброї справи для інших неєврейських народів. Винятком є лише один випадок, який стався з Ісусом: неюдейці він допоміг лише тоді, коли вона визнала зверхництво жидів над усіма іншими народами:
“І ось одна хананеянка (грекиня — Марка, 7: 26) заголосила до Ісуса: “Змилуйся наді мною, Господи, сину Давидів,— демон тяжко дочку мою мучить!” А Він їй не сказав ані слова. Тоді учні благали Його... А він відповів: “Я посланий тільки до овечок загинулих ДОМУ ІЗРАЇЛЕВОГО. Не годиться брати хліб у дітей і кидати щенятам!” Вона ж відказала: “Господи! Але і щенята їдять ті кришки, що падають зі столу їхніх панів. “І сказав їй Ісус: “О, жінко, ТВОЯ ВІРА ВЕЛИКА!” І тієї ж години дочка її видужала.” (Матвія, 15: 21-28; Марка,7: 24-29).
Яким це треба бути задуреним, щоб не зрозуміти з цього повідомлення, що Ісус повівся з іноземкою як юдейський нацист-зверхник, як “достойний син свого народу”?..
І даремно ідеологи християнства намагаються змалювати Ісуса, “сина Давидового”, добрим, ніжним, люблячим і милосердним. Ось відомий вислів з його нагорної проповіді: “Горе вам, як усі люди про вас говоритимуть добре!” (Луки, 6: 26). І, коли до Ісуса звернувся один юдей: “Учителю (рабине) Добрий!”, Ісус же йому відказав: “Чого звеш мене добрим?” (Матвія, 19: 16-17). Для прикладу, можна нагадати випадок, коли “скромний” Ісус по-хуліганськи перевертав у жидівській синагозі прилавки з крамом (Матвія, 21: 12; Івана, 2: 13-16). Дивно, що євангелії не переказують про реакцію жидів-торгашів на цей вчинок. Спробуйте для прикладу повторити подвиг Ісуса: поверніть в церкві прилавок з хрестиками та іконами...
Майже ніхто не звертає увагу на цікавий вислів євангелії від Івана, в якому викрито націю, що поширює Біблії серед інших народів світу (гоїв) і, яка сьогодні активно проповідує Ієшуа-Ісуса, а через нього і свої шовіністичні ідеї: “І поголоска велика про Ісуса в народі була. Одні говорили: “Він добрий”, а інші казали: “Ні,— Він зводить з дороги народ”. Та відкрито про Нього ніхто не казав,— бо боялись ЮДЕЇВ” (Івана, 7: 12-13)
Але прийшов час відкрито поговорити про дії та “науку” цього юдейського нациста — “царя юдейського” (Луки, 23: 3). Уважний детальний аналіз усіх чотирьох євангелій: від Матвія, від Марка, від Луки і від Івана дає повне право розвіяти міф про “вселюблячого” бога Ісуса. Надзвичайна жорстокість, егоїстичність і мстивість Ісуса проглядається вже в дрібницях. Ось, як про це пише євангеліст:
“...Коли Ісус з учнями вийшов з Віфанії, Він ЗГОЛОДНІВ. (Це деколи траплялося з тим, хто за старими євангельськими легендами неодноразово годував багатотисячні натовпи хворих юдеїв не сходячи з місця і, навіть, не затрачаючи найменших зусиль). І побачивши здалека фігове дерево, вкрите листям, Він підійшов, чи не знайде на ньому чого. І прийшовши до нього, не знайшов нічого, крім листя самого, — бо не пора на фіги була. І промовив Ісус до нього: “Щоб більше ніхто твого плоду не з’їв аж повіки!” А Його учні все те чули. (...) А, проходячи вранці, побачили фігове дерево, УСОХЛЕ від кореня. І, згадавши, Петро говорить Ісусу:
“Учителю, глянь — фігове дерево, що Ти прокляв, УСОХЛО!” Ісус відповів: “Майте віру Божу!..” (Марка, 11: 12-22; Матвія, 21: 18-22).
Це, до речі, найабсурдніше місце в усьому Новому заповіті: християнський “бог” в людській подобі не зміг визначити, яка пора року на дворі. І це той, кому християни вперто приписують творення всього сущого, укладу на Землі й у Всесвіті: хотів зірвати фіги в ту пору року, коли “не пора на фіги була” і надурився. Але він достойно виправив помилку, — як “бог”, наділений могутньою неземною силою: він прокляв дерево, яке жило за законами, встановленими Богом так, що воно навіки всохло... Воістину влучно зауважив Павло: “Страшна річ — упасти в руки Бога Живого” (Євреям, 10: 31).
І сказав “люблячий бог” Ісус учням своїм: “Не думайте, що Я прийшов, щоб мир на землю принести,— Я не мир принести прийшов, а МЕЧА! Я ж прийшов ПОРІЗНИТИ (посварити) сина з батьком, дочку з матір’ю, невістку із свекрухою. (...) Бо Хто більше, як Мене, любить батька чи матір, той Мене недостойний. І, хто більше, як Мене любить сина чи дочку, той Мене недостойний! (Матвія, 10: 34-37);
“Чи ви думаєте, що Я прийшов мир дати на землю? Ні, кажу вам, але ПОДІЛЕННЯ! Я прийшов ВОГОНЬ КИНУТИ НА ЗЕМЛЮ, — Я прагну, щоб він уже запалав!” (Луки, 12: 51,49).
Два юдейських “бога”: один затоплював Землю водою, а другий — бажав її спалити.
“Кто не с нами, тот против нас!” — проголошували більшовики-комуністи, катуючи, ув’язнюючи і розстрілюючи мільйони людей лише протягом 70-ти років необмеженого панування. Але, вони не були оригінальними: вони цей однозначний вислів запозичили з “науки” Ісуса:
“ХТО НЕ ЗІ МНОЮ, ТОЙ ПРОТИ МЕНЕ!” (Матвія, 12: 30). Можна лише здогадуватися, скільки мільйонів люду знищили християни протягом майже двох тисяч років, поширюючи християнство в світі “вогнем і мечем”...
З’являються все нові й нові томи, в яких перераховуються усі злочини комуністичного “червоного” терору і німецького нацизму, але й досі ніхто не наважується зібрати до купи усі злочини юдаїзму і християнства зокрема... Якщо ж зібрати до купи пролиту кров тих людей, які були жорстоко знищені в часи насильного насадження злочинної, безмежної і дикої ДИКТАТУРИ ЮДЕЙСЬКОГО ХРИСТИЯНСТВА, то кількість цієї крові може перевершити місткість будь-якого моря. А методів нищення людей, вистачало і в обох “Заповітах”.
Звичайно, в Новому заповіті, зокрема в євангеліях, марно шукати відвертих вказівок, як винищувати нехристиянські народи, але в євангеліях можна знайти чимало “порад”, як розправлятися з вільнодумцями, “невірними”: топити з каменем на шиї, виколювати очі, відрубувати руки чи ноги. Інші методи покарання подані натяком у притчах. А, коли християнам-завойовникам треба було розправитися з тим чи іншим народом, країною, державою або містом, то вони завжди вправно послуговувалися наказами Старого заповіту, — ніхто ж його не відміняв. Та й сам Ісус твердив: “Легше небо і земля проминеться, аніж одна риса із Закону (Старого Заповіту) загине” (Луки, 16: 16-17)...
12:13 18/12/17
Petro Boriwiter Запорожье
Вам не дано розуміти, тому ви і паплюжите Боже Слово. Колись щось схоже робив Ярославський, який на догоду більшовикам написав книжку : "Біблія для невіруючих". Протиріч можна знайти в будь яких перекладних релігійних творах, але ці протиріччя - помилки перекладу, а не сутність біблійного твору.
17:51 18/12/17
"Боже Слово" ? cry

Боривітре, БОГ це СВІТЛО та ЛЮБОВ ! Навіщо ж ЙОМУ проповідувати вбивства,завоювання,розбрат, розпусту?

Ви хоч задумувались над тим,що я Вам тут виставив? Чи Ви рідний брат Мельника?
17:06 19/12/17
Petro Boriwiter Запорожье
LOL LOL LOL Це ви нічого не зрозуміли. Я ж вам в попередньому коментарі написав, що так як ви вже критикував християнство і Біблію Ярославський, на догоду більшовиків. Кому догождаєте ви?
18:55 19/12/17
Хочу,щоб народ мій - українці , вийшли із рабства жидівського!
20:44 19/12/17
Petro Boriwiter Запорожье
Я на собі жидівського рабства не відчуваю і себе рабом не відчуваю, якщо ви відчуваєте,то виходьте, а за весь народ не розписуйтеся.
21:06 19/12/17
dknown wow

Ваша пенсія відповідає цінам на газ, світло, товари першої необхідності, аптеку, медицину ще й подарунки для онуків!?

Тоді я Вас вітаю. Ви істинний християнин і для Вас досить божого духу!
22:25 19/12/17
Мельник це вы? В реинкарнации Франко?
21:17 18/12/17
Ні! Білочко. Мельник сьогдні реакарнув Боривітром! LOL
20:51 19/12/17
Рекомендует этот материал.
19:40 05/08/17
То звідки буде в нас пуття?

Немов гриби, церкви повсюди
Ростуть для вас,мерзенні люди,
Щоб душі немічні малі
Могли сховатись на Землі
В скорботі рабської покори
З хрестом на шиї біля Тори,
А пан Великий і Отець,
Що збудував ці всі простори,
Вам появився на кінець,
Руками перекинув гори.
З одної рибки аж сім кіп
Роздав всім чесно( Він не піп)
І розпочав суди вершити,
Почав із тих,що там в кориті:
І олігархів, і святош,
І президентиків також.
Всіх,хто образив вас, візьме
Гієнна Огненна й лизьне…

А нас до Раю. Ми ж святії.
Ораєм мовчки, мовчки сієм,
Волочим по церквах торби
І слова мовить не посмієм,
Бо ми не люди,а раби

Та так і є, бо якби взяти
До купи всі церкви зібрати
Та й гроші видурені, в край
У справу праведну запхати,
Побудували б собі рай…

Та як без церкви та без бога?
Хтось прочитавши’’ ізрече’’,
Але протоптана дорога
Чомусь все дуще нас пече…
І ми дивуючись, читаєм
Хто і кому ці письменна
Так понаписував? Шукаєм…
І раптом бачим: Імена
В них підмінили,а все інше
Вже більше, як п’ять тисяч літ.
В Єгипті релігійні ніші
Асіріусу на політ
Заповнились ще Ехнатоном,
Що міф про Сахні розгорнув
Бо був розумним фараоном
Та «Отче наш» для нас пальнув…
Назвав «Молитвою сліпого»,
А далі Митра був і Гор
Та ще й Діоніс задля цього
У церкві пив святий кагор!
Як бачим, було аж чотири
Від Духу послані Боги
І всяк родився в яслях щиро,
І в день один та за для миру,
Щоб Дух підняти для снаги!

І кожен мав свого Іуду,
Хоч і по різному їх звав.
То хто, скажіть, нам для народу
Ці побрехеньки написав?

Як важко нам, рабам, збагнути,
Що без води всього три дні…
А без повітря мить і пута
Смертельні блиснуть в сивині,
А рідне Сонечко ласкаве,
Що є основою життя,
Тебе давно вже ми не славим
То звідки буде в нас пуття?
19:41 05/08/17
Любавка Хмельницкий
Сердечно дякую, пане Родославе, за українськість!
23:59 17/12/17
Petro Boriwiter Запорожье
А ви знаєте, Родославе, чому Господь обрав для Себе єврейський народ? Бо цей народ був найбільше занурений і оплутаний невіглаством, він бів жорстоким народом. І Господь вирішив, що якщо він наверне цей народ до любові, добра і до виконання законів, то інші народи просто потягнуться за ним. За всю історію опіки Господа над ізраїльським народом, Йому так і не вдалося до кінця це втілити в реальність. За це Господь неодноразово карав цей народ. Жоден народ Господь не карав стільки, як Ізраїльський народ. Та вони так і ненавернулися серцем до Господа. Він розпорошив його між іншими народами, але і це не допомогло. Хоча деякі з цього народу і навернулися. Тому пророки Його устами і говорили, що тільки залишки цього народу ввійдуть в Його царство. А те що юдеї вбили навіть Сина Божого, який прийшов щоб викупити людину з первородного гріха і побороти смерть, не випадковість, а закономірність. І про це все є у пророків.
10:21 18/12/17
Тож, "Перед Богом всі рівні" чи як?
Для чого йому було оберати саме цей народ?
Сотні народів уже зникли з землі, то чим юдеї кращі, щоб їх виправляти?
Знову дурниця біблійна і брехня, яку вони самі про себе розповсюджують.

Читайте Боривітре Тору, Талмуд, і будете розуміти що і до чого. Може якраз побачите,як Вас за носа водять.
11:16 18/12/17
Petro Boriwiter Запорожье
Те що написав я про них вони про себе не розповсюджують. Просто на прикладі народу Ізраїля Господь захотів показати всім народам, що Він люблячий, добрий, але в одночас і вимогливий Бог. А Біблію я не просто читаю, а у віршовану форму намагаюся первести.З філософськими біблійними трактатами я це вже зробив, тепер взявся за пророків. Буття і частину Виходу також у віршовану форму первів, але не опублікував, бо поки що мені не подобається те що я зробив. Якщо зможу переробити так, щоб подобалося і було легкосприйнятним, то опублікую.
11:41 18/12/17
“А тих ворогів моїх, які не хотіли, щоб я над ними царював, приведіть сюди, і на очах моїх повбивайте!”(Луки,19: 27).
Саме ці методи покарання християнські попи використовували проти “невірних” і в Україні-Русі: виколювали очі, сікли мечами і спалювали на вогнищах волхвів, в селах топили з каменем на шиї українок, вишукуючи віщих жінок, знахарок і народних цілителів; виявилося, що Ісус не розумівся на травах і травами не лікував, тому вся народна медицина-знахарство і відунство було віднесене попами до негативного, шкідливого, “антибожого” ремесла...
Найбільш абсурдним прикладом використання християнського покарання, як “винагороди”, може служити рішення Московського Церковного Синоду: виколоти очі двом будівничим Бармі і Постнику за збудований у Москві Покровський собор (Храм Василя Блаженного). Московські архипопи вважали, що у винагороду за цей Храм будівничі отримали наперед “перепустку” до “Царства Божого”. Але, щоб ніхто не спокусив їх і матеріально не зміг заохотити побудувати такий же або кращий храм, московські попи передбачливо викололи їм очі. Вони на ділі скористалися порадою-наказом Ісуса (Марка, 9: 47).
По суті, в Новому заповіті вміщені набагато суворіші і практично нездійсненні “заповіді”, виконання яких можливе було лише в монастирях. Якщо в Старому заповіті заповідь “Не чини перелюбу!” (2М, 20: 14) не має чіткого правового окреслення чи тлумачення, то в Новому заповіті ця заповідь набула вже протиприродний і антилюдяний зміст:
“А Я вам кажу, що кожен, хто на жінку подивиться з пожадливістю, той уже вчинив із нею ПЕРЕЛЮБ У СЕРЦІ СВОЇМ. Коли праве око твоє спокушає тебе,— ВИБЕРИ ЙОГО, і кинь від себе!..” (Матвія, 5: 27-29).
Хіба не зрозуміло, що виконання і дотримання цієї “заповіді” Ісуса призвело б до того, що по світу нині блукали б нікчемні залишки “справжніх” християн, осліплені, безрукі, безногі, неодружені, — “Це ті, хто не осквернився з жінками!” (Богослова, 15: 4). Бо як радить головний ідеолог християнства Павло:
“Добре б було чоловікові НЕ ДОТИКАТИСЯ ЖІНКИ. Бо хочу, щоб усі чоловіки були, як я (неодружені).
Говорю неодруженим і вдовам: добре їм, як вони позостануться так, як я (неодруженими). А коли розлучиться (жінка), хай зостанеться незаміжня...” (1Кор. 7: 1, 7-8, 11).
Звичайно це б привело до того, що поступово повимирали б усі ті народи, в яких християнству вдалося перемогти і вкорінитися остаточно. А на землях вимерлих і генетично послаблених народів “яхвообраним” (жидам) поселятися простіше; вони легко називають себе іменами вимерлих народів чи націй. Результати такої “перемоги” християнства можемо спостерігати з кожним роком все частіше і яскравіше. На міжнародних космополітичних зібраннях збираються переважно жиди усіх країн і держав, видаючи себе за представників різних націй і народів. А як же інакше? Увесь “християнський” світ змирився з двома головними національними ідеями жидів, які поширюються через Біблію і християнство: всі люди є нащадками першожидів Адама і Єви, тобто є жидами і — уся Земля подарована і обіцяна тільки юдеям, а всі, хто в цьому має сумнів або заперечує — їх жиди називають “антисемітами”...
Отже, бачимо, як жиди через християнство виховували у всіх нежидівських народів монастирський спосіб життя, притупляли природне бажання продовжувати свій рід, щоб розчистити Землю для себе. В останній главі християнської Біблії, в Апокаліпсисі однозначно говориться про те, що під час “страшного суда” Яхве-Ісус знищить всі народи, “що говорять про себе, ніби вони юдеї, та ними не є, але вони — ЗБОРИЩЕ САТАНИ” (Богослова,2,8), а спасе лише “144 тисячі від усіх племен Ізраїлевих синів” (Богослова, 7: 4). Навіть у світовій релігії — християнстві чітко проглядається головна ідея юдаїзму — СПАСІННЯ ТІЛЬКИ ДЛЯ ЮДЕЇВ...
То ж доки ця злочинна для інших народів книга буде називатися “святою”? Невже не зрозуміло, для кого вона “свята”?..
16:09 18/12/17
Petro Boriwiter Запорожье
Спасіння не для вибраних, а для покликаних. Вибраних мало, покликаних - багато.
Хто в Бога увірував,- той спасеться.
17:54 18/12/17
Прикро,що Ви не вмієте читати, бо думати вже просто не можете...
Однак попробуйте хоча б це прочитати:

СПОСОБИ ПОКАРАННЯ В БІБЛІЇ


СТАРИЙ ЗАПОВІТ
(заповіді Єгови-Саваофа)

1. Відрубування руки.

“Коли чоловіки будуть сваритися один з одним, І підійде жінка одного (з них), щоб оберегти свого чоловіка від руки того, що б’є його, і схопить за сором його, то ВІДРУБАЄШ РУКУ ЇЇ, — нехай не змилосердиться око твоє.” (5М. 25: 11-12)
2. Побиття сорока ударами.

“Якщо вартий биття несправедливий, то покладе його суддя... сорока ударами буде бити його, не більше” (5М. 25,2-3).
3. Повішання на дереві.

“А, коли на кому гріх смертного присуду, і БУДЕ ВІН УБИТИЙ, і ти повісиш його на дереві, то труп його не буде ночувати на дереві...” (5М. 21: 22-23).
4. Спалення на вогні.

“А хто візьме жінку й матір її, — В ОГНІ СПАЛЯТЬ ЙОГО ТА ЇЇ, і не буде кровозмішання серед вас!” (3М. 20, 14).
“А священикова дочка, коли почне робити блуд, У ВОГНІ БУДЕ СПАЛЕНА” (ЗМ. 21: 9).
5. Закидання камінням.

“Коли хто матиме неслухняного й непокірного сина, який не слухається голосу батька чи голосу своєї матері,.. то батько та мати схоплять його, і приведуть його до старших міста та до брами... І всі люди міста ЗАКИДАЮТЬ ЙОГО КАМІННЯМ, — і він помре” (5М. 21: 18-19, 21).
6. Вбивство вістрям меча.
“Коли ти приступиш до міста, щоб воювати з ним... і, якщо воно не замириться з тобою, і буде провадити з тобою війну, то обложиш його. І господь, Бог твій, дасть його в руку твою, а ти ПОВБИВАЄШ УСЮ ЧОЛОВІЧУ СТАТЬ ВІСТРЯМ МЕЧА” (5М. 20: 10-13).
7. Релігійне вбивство.
“Коли почуєш про одне із своїх міст,.. що вийшли люди, кажучи: “Ходімо ж, і служімо іншим Богам,.. то КОНЧЕ ВИБИЙ МЕШКАНЦІВ ТОГО МІСТА ВІСТРЯМ МЕЧА,— віддай на закляття (знищення) його й усе, що в ньому, та худобу його вибий вістрям меча (5М. 13: 13-14, 16).
НОВИЙ ЗАПОВІТ
(заповіді Ісуса Христоса)

1. Відрубування руки.

“Коли рука твоя спокушає тебе, — ВІДІТНИ ЇЇ, краще тобі ввійти до життя (вічного) одноруким, ніж з обома руками ввійти до вогню невгасимого” (Марка, 9: 43; Матвія, 18: 8).
2. Відрубування ноги.

“Коли нога твоя спокушає тебе, — ВІДІТНИ ЇЇ, краще тобі ввійти до життя одноногим, ніж з обома ногами бути вкиненому до вогню невгасимого” (Марка, 9: 47; Матвія, 18: 8).
3. Виколювання очей.

“Коли твоє око тебе спокушає, — ВИБЕРИ ЙОГО, краще тобі ввійти до життя однооким, ніж з обома очима бути вкиненому до гієни огненної” (Марка, 9: 47; Матвія, 18: 9).
4. Потоплення у воді.

“Хто ж спокусить одне з цих малих (дітей), що вірують в мене, то краще було б такому, коли б жорно млинове на шию йому почепити, — і ЙОГО ПОТОПИТИ в морській глибині!” (Марка, 9: 42; Матвія,18: 5-6).
5. Відрубування вуха.

“Ісус сказав учням: “Продайте свій одяг та й КУПІТЬ МЕЧА”. І сказали вони: “Господь, ось тут два мечі”. А він їм відказав: “Досить!” І коли один, що Юдою зветься, підійшов до Ісуса, щоб поцілувати (видати поцілунком) Його,.. ті, що були з ним,.. сказали: “Господи, чи мечем нам не вдарити?” І один із учнів рубонув раба первосвященикового,— та й відтяв йому праве вухо. Та Ісус сказав: “Лишіть, — уже досить!” (Луки, 22: 35-51).
6. Спалення у вогні.

“Коли хто перебувати не буде в мені,.. громадять їх і кладуть на вогонь,— і згорять” (Івана,15: 6); “А невірним, і чарівникам, і ідолянам,..— їхня частина в озері, що горить огнем та сіркою, а це — друга смерть! (Богослова, 21: 8)
17:13 19/12/17
Petro Boriwiter Запорожье
На все це, що ви описали є відповіді Христа. Прочитайте. Бо ті закони не Бог дав людям, а Мойсей, якому Бог це дозволив зробити, саме по причині природньої жорстокості синів Ізраїльських. Про це все Христос говорив.
А ще - не виривайте слова Христа із контексту - це смертний гріх.
Ще білдьше впевнююсь у вашій духовній схожості з Ярославським.
19:04 19/12/17
ПРИВИД ХРИСТИЯНСТВА

Єдине, чим сьогодні ще вперто прикриваються християни різних напрямків, це “общечєловєчєской” сутністю десяти заповідей, які закарбовані в Старому заповіті. Але багато християн навіть не спромоглися вивчити їх напам’ять. Більша частина тих, хто їх знає, вивчили спрощений перелік, який поширюється за зворотньому боці християнських календариків. Зустріти християнина, який би знав напам’ять біблійний зразок десяти заповідей майже неможливо, а такого, який би знав усі заповіді, які закарбовані в Біблії, в день з вогнем не знайдете...
Якщо уважно переглянути текст Старого заповіту, то можна в ньому знайти два місця із заголовком “десять заповідей”, але на ці інші десять заповідей попи чомусь намагаються не звертати увагу прихожан, бо вони дуже сильно відрізняються від тих, про які всі говорять. Серед цих заповідей є такі, які наказують християнам знищувати храми і святині нехристиянських народів: “Ви їхні жер- товники ПОРУЙНУЄТЕ, а їхні камінні стовпи Богів ПОТРОЩИТЕ, а їхні дерева святі ПОВИРУБУЄТЕ!” (13).Чи не подібне робили біль- шовики з християнськими церквами, соборами і монастирями? Принаймні, стає зрозумілим, звідки комуністи перейняли традицію знищувати храми і святині. Таке саме робили християни із святинями місцевої Української Віри протягом тисячоліття....
Є серед заповідей і такі, які подібні до вказівок Адольфа Гітлера германському народові: “Стережися, щоб не склав ти угоду з мешканцями тієї землі, куди ти входиш”(12) або “Не візьмеш дочок (мешканців тієї землі, до якої входиш), для синів своїх” (2М: Книга Вихід, 34, 16).
Цікаво, що в розмові із заможним юдеєм навіть Ісус Христос спромігся перерахувати лише п'ять заповідей з десяти ( Матвія,19, 18-19). Він говорив їх не від власного імені, а наголошував: “що в Законі написано" (Луки, 10, 26), даючи зрозуміти, що ці заповіді дані не ним, бо "Я й Отець - Ми одне!" (Івана, 10, 30). А жидів питав: "Чи ж Закона вам дав не Мойсей?" (Івана, 7, 19).
Ніхто ще й досі не намагався зібрати докупи і дослідити усі біблійні заповіді, а тим більше, розмежувати окремо заповіді Старого і Нового заповітів, і зокрема заповіді Ісуса Христоса. А таке дослідження було б необхідним і корисним для релігієзнавчої науки і для того, щоб розібратися в причинах утворення християнського протестантизму і сектантства. Тим більше, що нарешті стало б зрозумілим, звідки уся невпорядкованість і нерівновага в житті християнського світу і, як уберегтися від загальної зомбізації людей напередодні святкування 2-тисячоліття "народження Христоса”.
Цікаво те, що юдеї живуть за законами Тори (перших п'яти книг Старого заповіту) і Талмуду, в яких вміщено 365 заборон і 1278 застережень. Але немає жодної "християнської" держави, яка б жила за законами Ісуса Христоса або за заповідями Нового заповіту. Ці уряди добре розуміють, що така держава дуже швидко припинила б своє існування.
А тепер, українцю, якщо ти вважаєш себе справді українцем за духом і тілом, то наберися сміливості й терпіння, тим більше, якщо "усі дурні християнські інстинкти ще сидять в твоєму світо- гляді" (за Нітше), і - вперед на сторінки Біблії!..
20:48 19/12/17
Petro Boriwiter Запорожье
Не треба проблеми московської псевдоцеркви приписувати всім християнам.
21:08 19/12/17
А тепер, українцю, якщо ти вважаєш себе справді українцем за духом і тілом, то наберися сміливості й терпіння, тим більше, якщо "усі дурні християнські інстинкти ще сидять в твоєму світо- гляді" (за Нітше), і - вперед на сторінки Біблії!..

Але я ж не знав, що Боривітер у нас юдей! dknown
22:28 19/12/17
Petro Boriwiter Запорожье
Кожна людина знаходить собі те, що хоче знайти. Навіть в похвальній промові можна знайти хулу. Юдей це не національність, а релігійний світогляд. Я ж - християнин, то апріорі юдеєм бути не можу. А якщо на рахунок того, яка в кого кров тече, то всі ми від Адама і Єви походимо. Все людство.
10:15 20/12/17
Ви, юдей чито християнський юдей, колись вирощували поросят?
Якщо вирощували то знали б,що від одної матки і кабана на третє - тетверте покоління будуть уже викиди, а перед цим карлики та виродки різні!
Так і в усьому живому!
Історія знає,що родиться від сестри і брата!
Не смішіть цими побрехеньками.
Знайдіть промову Алієва чи то звернення до азеррбайджанців. Він там доступно пояснює , що буває з нацією якщо дозволено релігію женитись на двоюрідних чи троєрідних!!!
Прикро,що Ви стверджуєте про " прочитані 50 томів нашого генія Франка", а елементарних речей не знаєте,окрім жидівських побрехеньок.
Довожу до Вас , самий начитаний Ви наш, що навіть спеціалісти франківці не взмозі подолати 50 томів знань!
Брехунець Ви пане! але що може писати людина, яка окрім перелистати жидівські переписи із інших релігій , нічого більше не читала...
12:25 20/12/17
Petro Boriwiter Запорожье
Мої батьки годували свиней на мясо і сало, але поросят купували в інших, тож проблему виродження поросячого роду я в дитинстві не вивчав, а потім місто...в багатоповерхівці в радянські часи поросят держати не дозволяли, але нині їх розвелося в містах багато, особливо у власних маєтках.
Що родиться від сестри і брата мені також не відомо, ніколи не був знайомий з такими.
Те, що "спеціалісти франківці" не в силі подолати 50 томів Франка мене не дивує, - знайомий з такими "спеціалістами". Мені це вдалося, бо я не "спеціаліст". А вам московський агенте мало б бути відомо, що в українській мові немає слова спеціаліст, а є слово фахівець. Ось так то пане провокаторе скажу вам словами Франка: неошколований ви.
17:30 20/12/17
Те, що "спеціалісти франківці" не в силі подолати 50 томів Франка мене не дивує, - знайомий з такими "спеціалістами". Мені це вдалося, бо я не "спеціаліст". А вам московський агенте мало б бути відомо, що в українській мові немає слова спеціаліст, а є слово фахівець. Ось так то пане провокаторе скажу вам словами Франка: неошколований ви.
-----------------------------------------------------------------------------------
Коли людині не має що сказати, бо вона тупа або неграмотна то ця потвора вдається до типових москальських вибриків: а саме: обзиває співрозмовників агентами, тролями , флудерами, як це робить Ваш рідний братело Мельник!

Чоловіче, слово фахівець має німецьке походження від слова нім. Fachmann ! А "спеціаліст" це чисто українське слово:
Викладаю для "начитаних":
СПЕЦІАЛІ
18:45 20/12/17
Petro Boriwiter Запорожье
Ну і від якого древнього кореня воно походить? Щось мені не відомо, щоб в давньоруській мові були спеціалісти, чи спеціальність. А ось фах, фахівець є і не дивно що німці це від русичів запозичили, адже німецький народ виник набагато пізніше за русичів.
19:12 20/12/17
А як називали людей,що все життя були бондарами чи рибалками, воїнами чи учителями,бортниками чи землеробами?
Невже на Русі не було спеціальностів?
То хто тоді горшки ліпив?
Що там каже Вам святе пісяніє? LOL
19:35 20/12/17
А як називали людей,що все життя були бондарами чи рибалками, воїнами чи учителями,бортниками чи землеробами?
Невже на Русі не було спеціальностів?
То хто тоді горшки ліпив?
Що там каже Вам святе пісяніє? LOL
19:35 20/12/17
Petro Boriwiter Запорожье
гончар горшки робив, саме робив, а не ліпив. В ждавніх народів не було узагальнюючого слова для всіх фахівців, кожного хто щось умів робити називали по тому, що він робив: рибалив - рибалкою, полював за звірами - мисловцем(пізніше трансформувалося в мисливець),працював у винограднику - виноградар, орав землю - орач, сіяв зерно - сіяч... а ось спеціалістами нікого не називали, бо не існувало тієї роботи яка могла б бути пристосована до цього слова.
19:49 20/12/17
СПЕЦІАЛІ
18:47 20/12/17
Petro Boriwiter Запорожье
Що сили не стало слово закінчити? LOL
19:09 20/12/17
Це Ваші чорти не дають надрукувати LOL
19:19 20/12/17
Petro Boriwiter Запорожье
Твої, твої. В мене тільки Бог єдиний Господь і інших я не знаю.
19:58 20/12/17
Те, що "спеціалісти франківці" не в силі подолати 50 томів Франка мене не дивує, - знайомий з такими "спеціалістами"

Не пролистати,а осолити!

СПЕЦІАЛІ
18:48 20/12/17
Petro Boriwiter Запорожье
Навчіться грамотно писати і слова закінчувати.
19:08 20/12/17
Чесно кажу,я не грамотний такий ,як Ви, пане проповідник . Я не можу осилити Франкову творчість, бо вона для мене складна. А от для Вас, пане штунда, не лише Франко, але й Українка, Коцюбинський, Сковорода нічого не варті!!!
Бо нікому з них не могло стукнути в башку вірші по біблії писати LOL LOL

Є лише одна людина ,яка теж вірші по бібдії пише - Мельник Ю.А. LOL LOL
Тож мені приємно дізнатися,що Ви , пане штундячий проповідник, є рідним братом самого МельникаЮрія! wink bravo
19:18 20/12/17
Petro Boriwiter Запорожье
Тож і запитайте самого Мельника. Цікаво, що вам він відповість?
20:00 20/12/17
Боривітер, загляньте в словник чи є там українське слово "спеціаліст" , бо нудить від Вас, тупорилий Ви наш!

Ви настільки примітивний,що я геть і не буду від Вас вимагати факти в студію.
Що із барана візьмеш LOL LOL
18:53 20/12/17
Petro Boriwiter Запорожье
Ті словники писали радянські "академіки" на догоду більшовиків, які намагалися довести, що такого народу, як український не існує. Так що спеціаліст - русизм, а я як патріот русизми не сприймаю, як і тих українців які їх використовують.Баран той, хто не може українську мову вивчити, справжню українську, а не створену при більшовиках.
19:03 20/12/17
Ясно.

А слово "русизм" де взялось, пане духтур біблійних наук?
Коли появилась Московщина і РФ , можливо раніше України, якщо ми запозичуємо у них слова wink
19:13 20/12/17
Petro Boriwiter Запорожье
Ми не запозичуємо у них слова, бо в нас своїх достатньо, але вони впродовж трьох століть намагалися нам навязати свої, чужі для нас. Тим більше на кожне їх слово в нас є своє та не просто одне, а з двома-трьома синонімами в придачу.
20:02 20/12/17
Прикро,що Ви стверджуєте про " прочитані 50 томів нашого генія Франка", а елементарних речей не знаєте,окрім жидівських побрехеньок.
Довожу до Вас , самий начитаний Ви наш, що навіть спеціалісти франківці не взмозі подолати 50 томів знань!


Брехня! Дурниця! Я особисто опанував усю творчість Івана Франка! Усі його 50 томів, а також 51-й том зі спецхрану, в якому містились ненормативні вислови!
21:06 20/12/17
На цій сторінці поет Родослав залишив нам коротеньку віршовану сповідь звідки вкрали ідею юдеї, пане Боривітер!
Ви ж навіть не задумались ЧОМУ поет написав ці слова?

Хто і кому ці письменна
Так понаписував? Шукаєм…
І раптом бачим: Імена
В них підмінили,а все інше
Вже більше, як п’ять тисяч літ.
В Єгипті релігійні ніші
Асіріусу на політ
Заповнились ще Ехнатоном,
Що міф про Сахні розгорнув
Бо був розумним фараоном
Та «Отче наш» для нас пальнув…
Назвав «Молитвою сліпого»,
А далі Митра був і Гор
Та ще й Діоніс задля цього
У церкві пив святий кагор!
Як бачим, було аж чотири
Від Духу послані Боги
І всяк родився в яслях щиро,
І в день один та за для миру,
Щоб Дух підняти для снаги!

І кожен мав свого Іуду,
Хоч і по різному їх звав.
То хто, скажіть, нам для народу
Ці побрехеньки написав?

Задумайтесь, або напишіть чому Ви не згодний із цими словами. Але Ви навіть готового і розжованого лінуєтесь вкусити чи хоча б надкусити .
Та де там... Боривітер не визнає Лесю Українку, Михай Коцюбинаського , Шевченка, Сковороду і Франка .
Хоча визнає,що Франко писав вірші !!! Мабудь читав про Лиса Микиту? LOL
Але скрізь стверджує,що він українець!
Та ні , пане невіглас, Ви манкурт христийований.
12:33 20/12/17
Petro Boriwiter Запорожье
Я не досліджую причинність поезії Родослава.А звідки ви взяли, що я не згодний, або згодний? Якщо я і задумовуюсь над чимось, то для себе, а не для когось. А пояснювати комусь свої емоції немаю такої звички.Про Лиса Микиту? Я читав про Лиса Майбороду. А невіглас я чи ні не вам про це судити.
17:08 20/12/17
Який же ж Ви тупий, Боривітер! І безграмотний, і пихатий, і дурень до того всього! LOL LOL LOL
18:50 20/12/17
Petro Boriwiter Запорожье
То чого ж ви тоді з таким спілкуєтеся? Сковорода писав: водися з собі подібними.
Якщо ви притримуєтеся порад Сковороди, а ви це вже демонстрували, то все, що ви написали про мене стосується вас в першу чергу. Бо мене ви досконало не знаєте, тільки можете догадуватись, а ось себе знаєте досконало і підбираєте собі співбесідників за своєю подобою, так як вам здається, що це за вашою подобою.
19:06 20/12/17
Я відповідав на Ваш посил: " Факти в студію"
І відповідав фактами, але коли зустрівся з повним "бум-бум" стало цікаво і куди цей штунда може думками зайти?

Тож нарешті побачив LOL LOL

Дякую тобі, юдейський боже, що дав можливість з рабом твоїм погомоніти!
Маю зауважити,що цей раб впертий як віслюк.
І навіщо ти у нього відібрав розум , а залишив віслюкову впертість, не буду запитувати, бо всеодно варгами раба свого скажеш " невпізнанні справи твої,госполи!" LOL
Тож прийми подяку від вільної людини,що черговий раз дав можливість переконатись, що ти можеш сотворити з рабами своїми
19:27 20/12/17
Petro Boriwiter Запорожье
Вільна людина ніколи не буде називати себе вільною, бо вона не знає, що таке невільництво і тому вважає що так, як живе вона і інші живуть. А ось коли людина залежна від когось, то вона це намагається заперечити і називає себе вільною бо добре знає, що таке не бути вільним, адже сама вона такою і є. Тим більше про Бога. Бога немає ні юдейського ні мусульманського, ні християнського, а є Бог - Бог всіх народів і віросповідань. Та це невідомо для тих, хто божеством для себе сатану вибрав.Тож не згадуй рабе сатани імя Боже всує.
19:57 20/12/17
Бога немає ні юдейського ні мусульманського, ні християнського, а є Бог - Бог всіх народів і віросповідань. Та це невідомо для тих, хто божеством для себе сатану вибрав.Тож не згадуй рабе сатани імя Боже всує.

Вірно, Петре! На фронтоні мечеті в Одесі написано "БОГ ЕДИН!"(рос.)
21:10 20/12/17
Petro Boriwiter Запорожье
Так, Антоне,Бог - єдин, бо Він - Господь, Бог сил(Саваот).
21:26 20/12/17
Забираю свої слова назад, бо гріх великий раба з вільним порівнювати !
Ні , Боривітер, Ви не тупий, не пихатий і не дурень ВИ ПРОСТО РАБ! cry
19:31 20/12/17
Petro Boriwiter Запорожье
Раб в інших також рабів бачить. Ви знаєте свого господаря, а про мене ви нічого не знаєте, то як ви можете знати чи є у мене господар чи ні? Все тільки ваші домисли. Але домисли це не факт.
19:52 20/12/17
Виченд Тутс Запорожье
Рекомендует этот материал. Почему? Дуже гарно написаний, з любовю до нашої історії!
20:00 05/08/17
Любавка Хмельницкий
Сердечно дякую!
23:55 17/12/17
Рекомендует этот материал.
07:56 18/12/17
Чудово написано!
07:59 18/12/17
Рекомендует этот материал.
20:23 19/12/17

Live

1 час. назад

Сергей Кувалда комментирует материал КАК ЖЕ РАДОСТНО С МАРИЕЙ НАМ С СЕРЕГОЙ ГОВОРИТЬ

11 час. назад

Назар Слюсар комментирует материал Роксолани

11 час. назад

Родослав Корченюк комментирует материал Роксолани

11 час. назад

Назар Слюсар комментирует материал Роксолани

11 час. назад

Родослав Корченюк комментирует материал Роксолани

11 час. назад

Родослав Корченюк комментирует материал Роксолани

11 час. назад

Родослав Корченюк комментирует материал Роксолани

11 час. назад

Родослав Корченюк комментирует материал Роксолани

11 час. назад

Назар Слюсар комментирует материал Роксолани

11 час. назад

Назар Слюсар комментирует материал Роксолани

11 час. назад

Назар Слюсар рекомендует материал Роксолани

11 час. назад

Сергей Павлюченко рекомендует материал Роксолани

11 час. назад

Родослав Корченюк комментирует материал Роксолани

11 час. назад

Родослав Корченюк удаляет комментарий к материалу Роксолани от Родослав Корченюк

11 час. назад

Родослав Корченюк комментирует материал Роксолани

11 час. назад

Родослав Корченюк удаляет комментарий к материалу Роксолани от Родослав Корченюк

11 час. назад

Отхожий комментирует материал Роксолани

11 час. назад

Светлана Балагула комментирует материал не йди

11 час. назад

Светлана Балагула комментирует материал не йди

11 час. назад

Отхожий комментирует материал Роксолани

11 час. назад

Чачанидзе Владимир публикует статью Песня Донецкая Казацкая.