О проекте ХайВей

Публикуйте на ХайВей свои статьи, фото, видео.

Получайте рецензии и комментарии от сообщества ХайВей на свои публикации.

Зарабатывайте деньги на публикациях.

Общайтесь с интересными людьми.

 

Культура  16 июля 2017 18:51:02

Прогулянка Буенос-Айресом для українця. Частина 1. Початки

«Українська спільнота в Буенос-Айрес налічує яких 5 тисяч осіб, які почали в ньому поселюватися вже від року 1913-го. Організаційне життя започатковується в році 1924 р. і під сучасну пору в столиці Аргентини існує 24 окремих організації, 3 кооперативи, 7 домів…»

М. Данилишин, 1979 р.

Прогулянка Буенос-Айресом для українця.  Частина 1. Початки

Буенос-Айрес, 1937 р.

Столицю Аргентини не назвеш доступним місцем для візитів наших співвітчизників. Розташована на значній частині своєрідного і неповторного Південноамериканського материка, місто занадто далеко від нас, а подорож до нього занадто дорога. Втім, якщо дороги життя колись занесуть вас сюди то варто пам’ятати, що Буенос-Айрес, як і деякі інші міста Аргентини має пряме відношення до української історії та культури. В місті, заснованому колись жорстокими іспанськими конкістадорами, наявний розвинений історико-культурний пласт створений невтомною працею численної української діаспори. Так. Не тільки США, Канада чи Австралія, але й Південна Америка стала зоною осілого проживання українських емігрантів, спочатку простих селян, а потім і значної маси української інтелігенції. Ці люди поруч з іншими народами творили історію Аргентини. Зважаючи на це, перебуваючи в Буенос-Айресі варто оглянути не тільки величну будівлю Аргентинського парламенту чи старовинну ратушу-кабільдо, але й місця подекуди більш віддалені від історичного центру, проте пов’язані з заокеанським життям наших земляків та становленням тутешньої громади українців. Про історію української діаспори в Аргентині наразі виходить все більше нових досліджень. Метою даної статті-подорожі роботи не буде їх переповідати. Перебуваючи в місті під час подорожей в складі українських антарктичних експедицій, автор поставив собі за мету, відшукати та зробити доступними для широкого загалу історичні місця, пам’ятники та ніші матеріальні об’єкти пов’язані з українцями та Україною. На жаль, ми ще дуже мало приділяємо увагу, спеціальним українським путівникам міст, які мають розвинений український вимір. Зважаючи на це, сподіваємося ця робота стане якщо не першим путівником по столиці Аргентини, то принаймні стимулом до його створення.

 

***

Південна Америка має свою своєрідну, часом мало зрозумілу з європейської точки зору історію. Як і в випадку Північної Америки, вона сповнена драматизму. Справжньою трагедією для аборигенів довгого континенту – Південної Америки стала поява іспанських та португальських завойовників. Зникали цілі культури, поступаючись поселенням європейців, які шукали в Америці кращого життя чи наживи. При першому погляді на політичну карту континенту виникає природне запитання, чому в Південній Америці стільки держав, якщо походять ці країни від двох європейських монархій – Іспанської та Португальської? Етнічна відміна Чилі від Аргентини, цих країн від Парагваю, чи причини самого виникнення Уругваю пов’язані з географічними бар’єрами та фінансовими інтересами. Внаслідок колонізації Південної Америки на континенті в рамках іспанських володінь сформувалася система з двох віце-королівств. Одне з яких – віце-королівство Перу мало столицю в Лімі, друге – Ріо де Ла Плата знаходилося на схід від Анд та мало своєю столицею Буенос-Айрес. Історія виникнення цього міста на берегах річки Ла-Плата детально описана нами раніше в статті – Бразилія, Аргентина - Буенос-Айрес – український погляд). Між колонізованими іспанцями (кріолами) територіями знаходилися значні простори заселені індіанцями. А на південь простягалися дикі масиви Патагонії.

Прогулянка Буенос-Айресом для українця.  Частина 1. Початки

Ратуша (кабільдо) в Буенос-Айресі

 

Небажання платити податки королівській адміністрації та її слабкість в період окупації Іспанії Наполеоном в 1810 р. зумовили рух за незалежність. Тобто загалом склалося так само як у випадку США (див. Легенди острова Черепахи). З історією Аргентинської революції можна детально ознайомитися в старовинній ратуші Буенос-Айреса – т.зв. кабільдо.

Прогулянка Буенос-Айресом для українця.  Частина 1. Початки

Мапа виникнення незалежних державних утворень в Південній Америці станом на 1816 р. Територія Аргентини склалася з так званих «Об’єднаних провінцій Ріо де Ла Плата» (позначено зеленим), а з «Ліги вільних людей» згодом утвориться Уругвай.

 

З огляду на різницю інтересів, кількох лідерів визвольного руху та географію, створити єдину державу на території колишніх іспанських колоній в Південній Америці не вдалося. І хоча генерал Сан-Мартін вважається визволителем не тільки Аргентини, але й Чилі, в подальшому стосунки двох країн часто були напруженими. Не вдалося створити єдиної країни навіть на землях колишнього віце-королівства Ріо де ла Плата. Адже в справи Південної Америки втрутилася Британія з метою захопити контроль над вивозом срібла та інших товарів з Перу по річці Ла-Плата. Внаслідок її інтриг Було створено незалежний Уругвай. Проби ж британців захопити Буенос-Айрес в та монополізувати торгівлю через Ла-Плату 1806 та 1807 рр. було зірвано твердим опором місцевих мешканців. В 1826 р. проголошено федеративну республіку Аргентина, а в 1880 р. Буенос-Айрес став її столицею.

Прогулянка Буенос-Айресом для українця.  Частина 1. Початки

Старий порт, Буенос-Айрес

 

На цьому закінчимо наш історичний екскурс та повернемося до історії українців в Аргентині. Як вони з’явилися тут, в зоні суперечки вчорашніх підданих іспанського короля? Щоб зрозуміти причини попрямуємо до старого порту в Буенос-Айресі (Puerto Madero). Наразі тут вже не коптять небо пароплави, а великі портові крани становлять лише елемент історичного антуражу. Пуерто-Мадеро перший по-сучасному влаштований порт Буенос-Айреса, проте перші європейські емігранти прибували сюди ще до його будівництва в кінці ХІХ ст – на поч. ХХ ст.

Прогулянка Буенос-Айресом для українця.  Частина 1. Початки

 В той час кораблі швартувалися до довгого мола в районі суч. Рожевого будинку. До Буенос-Айресу прибували кораблі з емігрантами – іспанцями, італійцями, українцями, поляками, та ін. – людьми які і творили Аргентину. Так само як порти в Нью-Йорку чи Філадельфії (Див. Легенди Острова Черепахи або Сполучені Штати для українця Частина 6: Українці у Пенсильванії та Новому Світі) цей порт на Ла-Платі бачив особисту трагедію багатьох відірваних від своєї землі переселенців з України. Це були такі самі люди, як і ті яким колись намагався допомогти на краківському вокзалі Василь Стефаник. Їх драма була такою ж, як описана в його оповіданні «Кам’яний Хрест» трагедія українського переселенця до Канади. Куди прямували українці?

Прогулянка Буенос-Айресом для українця.  Частина 1. Початки

Місьйонес на мапі Аргентини

 

Коли Аргентина стала федерацією та припинила війни проти індіанців, вона широко відкрила браму для іммігрантів. Бо лише за їх допомогою можна було заселити здобуті дикі території Чако, Місьйонес та Формоза. Зокрема, уряд Аргентини потребував колонізації Місьйонесу, нещодавно приєднаного до держави (в ході війни з Парагваєм), щодо якого були ласі погляди з боку Бразилії. При цьому було прийнято концепцію, що приокеанські провінції мали виробляти зерно та м’ясо на експорт, а північні території годувати саму країну. Зважаючи на це імміграційні закони були досить ліберальними. Перші українські поселенці почали прибувати з Галичини, яка перебувала під владою Австро-Угорщини, починаючи з 1897 р. Вони оселювались переважно у північній Аргентині (суч. провінція Місьйонес) в околицях колишньої єзуїтської місії Апостолес в екваторіальному поясі Південної Америки на фрагменті Бразильського плато з субтропічним кліматом серед вічнозелених вологих екваторіальних лісів, які були названі А. Гумбольдтом гілеями, а бразильцями – сельвас. Раніше тут, як і в інших районах Північної Аргентини існували лише католицькі місії, як працювали з тутешніми індіанцями гуарані. Втім рішенням ще королівської іспанської влади після 1776 р. вони були ліквідовані, і на їх місці лишилися лише руїни, як наприклад в місцевості Сан Іґнаціо.

Прогулянка Буенос-Айресом для українця.  Частина 1. Початки

Прогулянка Буенос-Айресом для українця.  Частина 1. Початки

Артефакти з єзуїтських місій Аргентини в національному музеї Буенос-Айреса

 

Саме наплив українців та інших мешканців Європи дав цим забутим поселенням новий поштовх для розвитку. Феномен створення ефективної спільноти українців, їх господарчої моделі в умовах тропічних лісів тут в Місьйонесі та на прилеглій території Бразилії залишається вивченим недостатньо. В Місьйонесі українці вирощували кукурудзу, пшеницю, картоплю, чай, мате, кавуни, дині, цукрову тростину, бавовну, рис та тютюн. По садах розводили цитрусові, оливи та абрикоси. За короткий час тут виросли міста, деякі з яких повні українських назв і мають українські церкви. Місьйонес ще чекає свого окремого українського путівника. А поки що втіленням усієї цієї історії є дивовижна музика нащадка українських емігрантів Місьйонеса – Чанго Спасюка.

Прогулянка Буенос-Айресом для українця.  Частина 1. Початки

Українські емігранти на борту пароплава "Сицилія", 1900 р.

 

Мої люди, мій дім, моя самотність– Місьйонес 

Проте історія Місьйонеса та інших українських спільнот Аргентини починалася тут в порту Буенос-Айреса. Головний приплив іммігрантів припадає на 1901-1903 рр. Поселенцям тоді давали по 50 га землі та допомогу харчами та худобою.

Перенесемося знову в порт і поспостерігаємо за переселенцями. Ось новий корабель заходить у порт. Його палуби та надбудови заповнені людьми, які хто з цікавістю, хто з непокоєм, розглядають аргентинський берег. Перед висадкою з корабля на нього висаджувалася група перевіряючих, які контролювали документи іммігрантів перед тим як дозволити їм висадитися. Медичний контроль здійснювався також безпосередньо на борту. Іммігранти з заразними хворобами, божевільні, інваліди та старші за 60-т років особи не отримували дозволу в’їзду до країни. В порту проводилася також інспекція багажу. Далі емігрантів доставляють у спеціальний готель. Перший такий готель з’явився у 1857 р. біля порту Буенос-Айрес. Це було невеличке приміщення збудоване під прибуття контингенту швейцарців. Готель розміщувався на розі Авеніда Леандро Н. Алем (Leandro Alem) і Корриентес (Corrientes), і проіснував до 1874 р. Другий будинок іммігрантського готелю функціонував у 1881-1888 рр. за адресою Черріто (Cerrito) 1250, сьогодні це штаб-квартира Аргентинського центру інженерів.

Прогулянка Буенос-Айресом для українця.  Частина 1. Початки

Будівля одного з перших готелів для іммігрантів, Черріто (Cerrito) 1250

 

Проте, якщо прийняти за точку відліку офіційну дату початку української еміграції – 1897 р. то два попередні готелі якщо і бачили в своїх стінах українців, то хіба що поодиноких. Натомість у 1888 р. почав працювати добре відомий готель іммігрантів під назвою «Ротонда» (названий так, зважаючи на свою форму). Задуманий як тимчасовий притулок, цей готель використовувався протягом більше 20 років. У липні 1911 р. після закінчення більшого комплексу нового іммігрантського готелю в Північному Доці, «Ротонда» був закритий. Невдовзі його знесли, щоб побудувати суч. залізничний вокзал «Ретиро».

Прогулянка Буенос-Айресом для українця.  Частина 1. Початки

Готель Ротонда на місці сучасного вокзалу «Ретиро», архівне фото

Прогулянка Буенос-Айресом для українця.  Частина 1. Початки

Вокзал «Ретиро», 2017

 

Імовірно, саме з цим готелем пов’язано перебування українців на початку колонізації Місьйонеса. Ось як описував прибуття українських селян в 1903 р. очевидець: «Вони (галицькі емігранти) не скаржаться на їжу та лікування, що їх вони отримують в «Готелі для емігрантів» чи на борту пароплавів, якими вони прибувають. Я зустрічав цих іммігрантів, їх було близько 500, дітей і дорослих. Вони прибули в Посадас на кораблі в кількості, яка вдвічі перевищувала вантажопідйомність судна. Я бачив як вони мовчки сходять з трапу, чоловіки та жінки. Несуть багаж на своїх плечах і терпляче чекають, поки їх не направлять в Апостолес. На їх обличчях не було написано нічого, окрім аж надмірної вдячності за скромне помешкання та харчовий пайок що їм надавалися».

Прогулянка Буенос-Айресом для українця.  Частина 1. Початки

Прогулянка Буенос-Айресом для українця.  Частина 1. Початки

Північний портовий басейн

Якщо ми пройдемо на самий початок Старого порту, а саме на схід від Північного Доку (Darsena Norte), то побачимо величну будівлю хронологічно останнього готелю для іммігрантів (hotel de inmigrantes). Цей комплекс було створено замість попередніх з 1906 до 1911 р. Зважаючи на це, цей готель - найстаріша збережена пам’ятка Буенос-Айреса пов’язана з українцями. Готель діяв до 1953 р. Наразі тут створено музей еміграції.

Прогулянка Буенос-Айресом для українця.  Частина 1. Початки

Прогулянка Буенос-Айресом для українця.  Частина 1. Початки

Прогулянка Буенос-Айресом для українця.  Частина 1. Початки

Готель для імігрантів - наразі музей імміграції

В готелі для іммігрантам надавалася можливість самої початкової адаптації в найбільш критичний момент пошуку роботи чи місця поселення. В комплексі також знаходилися спальні приміщення, а також корпус, де іммігрантів навчали роботі на поширених сільськогосподарських машинах.

Прогулянка Буенос-Айресом для українця.  Частина 1. Початки

Ось як описує цей готель М. Данилишин, який прибув в Буенос-Айрес в 1927 р.: «перших п’ять днів прожив я в іммігрантському готелі, користуючися його даровим приміщенням та віктом, який починався питтям «Жерба-мате», що нам свіжим іммігрантам була зовсім не відома, а в додатку не дуже то й смакувала. Не дуже то смакували нам подавані там всі страви, але й за це треба було бути вдячним, бо все це було безоплатне. Іммігрантський уряд давав тоді 15-ти денний побут для кожного нового іммігранта, а в додатку давав ще також даровий білет на їзду залізницею навіть до найдальше віддалених місцевостей як провінції Сантьяго дель Естеро чи Тукаман…Головним осередком імміграційних скупчень був іммігрантський готель, але там обов’язували відповідні приписи для перебування. Зараз по приїзді та реєстрації кожний емігрант доставав свою легітимацію на вхід та вихід. Здавши свої багажі до «магазину », кожен емігрант мав можливість виходити та розшукувати своїх знайомих чи шукати праці протягом цілого дня, а ввечері за виказом легітимації приходити до означеної години спати до готелю даром. Вдень перебувати в готелі не дозволяли, хоч жінки і діти могли перебувати на подвір’ї і в городах посеред емігрантських забудувань. За легітимацією можна було приходити на обід та вечерю, але тут були визначені години, яких служба строго придержувалася і по 9-тій годині ввечорі не було можливостей зайти до середини готелі».

До першої світової війни до Аргентини емігрувало близько 10 тис. українців, майже виключно з Галичини. Потрібно зауважити, що кількість мігрантів до першої світової війни була незрівнянно меншою ніж до сусідньої Бразилії (де було особливе заохочення) чи Північної Америки. 

Потрібно одразу зазначити, що не усі наважувалися перебиратися в віддалений суб-тропічний Місьйонес. Частина воліла залишитися в столиці Буенос-Айресі чи його околицях. Хоча без знання мови та обізнаності в місцевих реаліях це було важко, проте початок українській громаді столиці Аргентини було покладено.

В кінці ХІХ ст. спостерігалося також масове прибуття українців з Російської імперії до Буенос-Айреса. Ці східняки перебралися після революції 1905 р. та оселилися в передмістях Буенос-Айресу: Док-Суді та Беріссо. Зокрема 1904 р. серед українських емігрантів згадуються волиняки.

Наразі усім відвідувачам Буенос-Айресу пропонують відвідати яскравий квартал колишніх (переважно італійських) іммігрантів – Ла Бока. Проте, найближчим до центру Буенос-Айреса місцем компактного проживання українських емігрантів була інша дільниця  – Док-Суд (Південний Док). Вона розташована за мостом на південь від Ла-Бока за межами федерального міста.

Прогулянка Буенос-Айресом для українця.  Частина 1. Початки

Док-Суд, Буенос Айрес

 

М. Данилишин описує, як в 1927 р. емігранти каталися тодішнім метро сідаючи на Травневій площі та їдучі до кінцевої станції Прімера Хунта. Окрім того емігранти реєструвалися в будівлі тодішнього банку Бостон (наразі інший банк) по вул. Мітре (Bartolomу Mitre), 575щоб через нього отримувати листи з батьківщини. Висотна будівля банку має виразний скульптурний фронтон з художніми барельєфами.

Прогулянка Буенос-Айресом для українця.  Частина 1. Початки

Архівна світлина з зображенням банку «Бостон»

Прогулянка Буенос-Айресом для українця.  Частина 1. Початки

Будинок колишнього банку «Бостон» сьогодні

Центром скупчення емігрантів була площа біля вокзалу «Ретіро». Ось як описує це М. Данилишин: «Головним осередком імміграції була площа «Ретіро» перед залізничними станціями тієї ж самої назви, де довкола його досить високої вежі з годинником та віндою (ліфтом-авт), яка вивозила цілі групи людей наверх вежі з відки можна було оглядати панораму на місто або на жовті води срібної ріки…на лавках постійно приміщувалися цілі групи іммігрантів, які обговорювали чи віршували там свої щоденні справи. В неділю зібрання іммігрантів перетворювалися на подобу «пікніку», де збиралися сотні людей, при чому не обходилося без різних «мітингів», що їх влаштовували – євангелісти чи соціалісти та згромадження «Війська спасіння», що свої зібрання проводили за участі музики та співу. Це також притягало сумних та стужених іммігрантів, і було багато таких, що приходили туди, не лише не маючи праці, а також і такі, що в їх кишенях «віяв вітер», як це вони пригноблено висловлювалися».

Композиція «Журба» Ч. Спасюк 

Автор цих строк, ще не здогадуючись про цю історію, теж з’їв не одну канапку тут на лавках під час мандрів по Буенос-Айресу.

 

Прогулянка Буенос-Айресом для українця.  Частина 1. Початки

Англійська вежа на площі Ретіро

 

Працю в самому Буенос-Айресі знайти було важко. Новий Порт тоді тільки будувався, але туди приймали тільки знаючих мову. На вулиці Алем були агентства праці, кав’ярні та розважальні заклади, які орієнтувалися на моряків. Тут повно було злодіїв та аферистів. Українські емігранти намагалися їх уникати та попереджали про небезпеку інших. В околицях міста була тоді дешева земля. Проте українці її не купляли, сподіваючись заробити та повернутися до дому.

 

 

Варто зауважити, що не всі українці, з’являлися в ранній період в Буенос-Айресі в якості емігрантів. На проспекті 9 липня знаходиться відомий в усій Південній Америці театр «Колон» (з іспанської Колумб). В ньому під час своїх турів в Аргентині виступала відома українська оперна співачка Соломія Крушельницька. Аргентина посідала особливе місце в артистичній долі співачки. Вона називала її своєю «третьою Батьківщиною», мала там численних друзів і прихильників.

Прогулянка Буенос-Айресом для українця.  Частина 1. Початки

Театр "Опера"

Прогулянка Буенос-Айресом для українця.  Частина 1. Початки

Сучасний театр на місці старого «Опера»

Тут у складі італійської трупи співачка виступала впродовж 1906-1913 рр. майже кожен літній оперний сезон – спочатку в “Театро де ля Опера”, а згодом у визезгаданому “Театро дель Колон”. «Опера» наразі замінена сучасною будівлею, а от «Колон» - найвідоміший театр Південної  Америки, дійшов у всій своїй давній величі.

Прогулянка Буенос-Айресом для українця.  Частина 1. Початки

Театр «Колон»

Після завершення оперної кар’єри С. Крушельницька приїхала до Буенос-Айреса у 1923 р. із сольними камерними концертами. З Аргентиною пов’язана важлива подія в особистому житті Соломії Крушельницької – 19 липня 1910 р. вона вийшла заміж за Чезаре Річчоні - італійського адвоката, “надаючи перевагу, – як писала газета “El Diario”, – буенос-айреському цвітові апельсинів (портеньйосу) над квітами будь-якої іншої країни”.

Прогулянка Буенос-Айресом для українця.  Частина 1. Початки

 

Соломія Крушельницька і Чезаре Річчоні в день реєстрації цивільного шлюбу. Буенос-Айрес, 19 липня 1910 р. Світлини з аргентинських часописів, за Д. Білавич

Акт реєстрації шлюбу відбувся в закладі цивільної рєстрації №14 (адреса потребує уточнення). Церемонія, що проходила в інтимній обстановці, відзначалася скромністю і простотою... Все діялося без надмірної пишності. Крушельницька була одягнена з елегантною простотою, а її лагідний погляд і усміхнене обличчя випромінювали радість від цієї ідилічної події, пройнятої невдаваною щирістю і пишністю почуттів. По завершенні формальностей в оточенні вибраних друзів вирушили на сніданок до готелю “Плаза” (на той час найсучасніший готель міста -один з перших хмарочосів, відкритий 1909 р.  за адресою Florida 1005, існує і зараз в перебудованому стані як готель "Маріот-Плаза").

Прогулянка Буенос-Айресом для українця.  Частина 1. Початки

Готель "Плаза" на початку ХХ ст. 

За столом серед духмяних орхідей і цикламенів сиділи разом із синьйориною Крушельницькою і адвокатом Річчоні синьйора Кано-П’яцціні, синьйор Рафаеллі, командор Чіттадіні, адвокат Какаче, синьйор Ґульєльмо Емануель і професор Поньі.

Прогулянка Буенос-Айресом для українця.  Частина 1. Початки

Соломія Крушельницька під час виступу

Часописи широко висвітлювали цю подію, рясніли сердечними вітаннями, супроводжуючи їх фотографіями подружжя (щоправда, газета “La Nacion” у своєму повідомленні назвала С. Крушельницьку – австрійкою). А музичний світ Буенос-Айреса відзначив цю подію оперою А. Бойто “Мефістофель” на сцені театру “Опера” та концертом в “Prince George’s Hall” (колишня вул. Кужо (нені Сарміенто, Sarmiento) 1230, не зберігся) на честь Соломії Крушельницької де Річчоні. Наразі в Буенос-Айресі живе онука співачки.

Прогулянка Буенос-Айресом для українця.  Частина 1. Початки

Будинок Prince George’s Hall в Буенос-Айресі, де концертувала С. Крушельницька, не зберігся

Прогулянка Буенос-Айресом для українця.  Частина 1. Початки

Соломія Крушельницька з чоловіком в Аргентині, після одруження, 1910 р.

 

Наступною метою нашої подорожі є Семінарія Вілла Девото (Seminario Villa Devoto).

Прогулянка Буенос-Айресом для українця.  Частина 1. Початки

Загальний вигляд Семінарії Вілла Девото на поч. ХХ ст., збереглася

 

Вона, за переказом (потребує документального підтвердження) пов’язана з ще одним відомим відвідувачем Буенос-Айресу – митрополитом Андрієм Шептицьким. Під час своєї подорожі в Південну Америку він доїхав пароплавом до Ріо-де-Жанейро, звідки вирушив до місць компактного проживання українців в Бразилії – Куритиби та Прудентополісу. Звідси він також добрався до аргентинського Місьйонесу, відвідавши з 12 червня Апостолес та інші поселення. 27 червня 1922 р., повертаючись з Місьйонесу, кир Андрій переночував в Буенос-Айресі після чого сів на корабель Риму. Головною задачею владики в Новому Світі було підтримати дух українських поселенців.

Андрій Шептицький - нащадок сполонізованого руського роду, брати якого вірно служили Польщі несподівано для його оточення почув себе українцем. Він також зміг зробити неймовірне – перетворив уніатів з  підданих поляків, які все більше полонізувалися на відданих українським ідеям патріотів. Таким чином уніати з колишніх зрадників інтересів свого народу перетворилися на найбільш свідому з українських церков, з твердою поставою, яка протидіяла спробам асиміляції українських національних громад не тільки в Польщі, але й по всьому світі.

В вересні того ж року Аргентину відвідав також представник ЗУНР Петро Карманський. Він мав задачу збирання кошті на потреби республіки, для чого відвідав Буенос-Айрес і компактні українські поселення. При цьому необхідно зазанчити, що Аргентина 5 лютого 1921 р. офіційно визнала УНР. У 1922–1932 роках П. Карманський проживав у Бразилії та Аргентині. Згодом він став відомим українським громадським діячем в Бразильській діаспорі.

Прогулянка Буенос-Айресом для українця.  Частина 1. Початки

Президент Аргентини Іполіто Іроген, який визнав незалежність України

 

Між двома світовими війнами, особливо в 1925-30 рр. до Аргентини емігрувало ще близько 50 тис. українців з Галичини (бл. 28 тис.), Волині й Полісся (19 тис.), з Закарпаття (2 тис.) та Буковини (1 тис.). Це були в масі селяни з незначним відсотком інтелігенції (переважно учасники визвольних змагань). Спочатку українці в міст не мали тут ані своєї організації, ані церкви.

Незважаючи на те, що в Аргентині вже було досить багато українців, проблемою як греко-католицької (галичани), так і православної (переважно буковинці) громад була відсутність церкви та священика. Галичани з Місьйонес просили греко-католицького священика з Перемишля чи Станіславова (суч. Івано-Франківська), з чим звернулися до митрополита. Під римського ксьондза вони вперто йти не хотіли. Їх православні сусіди буковинці переконали земляків з Галичини разом звернутися по священика з Московського патріархату до російської місії в Буенос-Айресі.

Пройдемо в квартал Сан Тельмо і оглянемо православну церкву св. Трійці, вул. Бразилія (Brasil) 315,  зведено в класичному російсько-візантійському стилі. Варто знати, що прислужилася вона, хоч і рідко, і українським православним).

Прогулянка Буенос-Айресом для українця.  Частина 1. Початки

Православна церква св. Трійці, вул. Бразилія (Brasil), 315

 

Російський консул в Буенос-Айресі звернувся до царя Олександра ІІІ тут щодо відкриття православної місії. Цар підтримав ідею, і в 1891 р. протоієрей Костянтин Ізразцов прибув у Буенос-Айрес. Він і випросив у царя кошти на зведення православної церкви у місті. У 1901 р. храм був відкритий в присутності президента Аргентини Хуліо Рока. Проте вірян у парафії було не багато. У 1900 р. справи церкви дещо покращились з-за її відвідування частиною українців. Дияконом тут, зокрема, був полтавчанин І. Міленко.

Відчуваючи можливість впливу на українську громаду, позбавлені священика, російська православна церква Московського патріархату шукала священика, який би володів українською мовою та готовий був поїхати в Аргентину. Визвався диякон Тихон Гнатюк з Житомира, який поїхав служити в Місьйонес - місто Трес-Капонес. Саме він був першим православним священиком, який служив українцям Аргентини спочатку як священик Московського патріархату, проте із часом перейшов до структур Української автокефальної православної церкви, які з’явилися у Аргентині.

Прогулянка Буенос-Айресом для українця.  Частина 1. Початки

 

Перші православні священики в Аргентині: о. Тихон Гнатюк

Прогулянка Буенос-Айресом для українця.  Частина 1. Початки

та М. Чернявський

 

Пізніше, 25 травня 1928 р. в церкві св. Трійці відбулася перша жалобна служба по С. Петлюрі, яку влаштували колишні вояки УНР, а відправив перший український православний священик в Буенос-Айресі – Микола Чернявський.

Є інформація, що перша українська школа для поселенців міста Буенос-Айресу з околицями постала також у 1910 р. в дільниці Белграно. Її вів вчитель Пилип Бак. Він працював в Док-Суді та приймав участь в будівництві військового порту «Пуерто Белграно». Він створив читальню в Буенос-Айресі. Але його учні розійшлися на заробітки, а він сам подався до Бразилії. Зважаючи на це організованого життя українців в Буенос-Айресі, на відміну від Місьйонесу (де 1907-1910 рр. виникла перша «Просвіта») до 1920-х рр. не було.

Прогулянка Буенос-Айресом для українця.  Частина 1. Початки

Перший Протокол Товариства «Просвіта» в м. Апостолес (1910 р.)

 

Втім, українці також входили до російських організацій в Аргентині, таких як «Федерація російських робітників в Південній Америці». Існували і приватні ініціативи. Зокрема, власники одеського ресторану на калле В’ямонте (Viamonte), Дмитро Поліщук та Фелікс Мотус ініціювали постановку п’єс та закупили книжки для пивоварні Llavallol, де працювали українці.

У лютому 1924 р. засновано першу українську організацію в провінції Буенос-Айрес – «Молоду Громаду» в Беріссо. А на початку серпня 1924 р. відкрито першу «Просвіту» в Буенос-Айресі, яка з 1924 по 1926 р. розташовувалася за адресою Канінг (Canning), 1236, Dto 2 (будинок не зберігся). У 1926 – 1927 рр. «Просвіта» розташовувалася на вул. Араоз (Araoz), 1261, а у 1927 – 1928 рр. на вул. Лавальєха (Lavalleja), 726.

Прогулянка Буенос-Айресом для українця.  Частина 1. Початки

Будинок, в якому знаходилася Централя «Просвіти» в 1926-27 рр., вул. Араоз (Araoz), 1261

Прогулянка Буенос-Айресом для українця.  Частина 1. Початки

Будинок, в якому знаходилася Централя «Просвіти» в 1927-28 рр., вул. Лавальєха (Lavalleja), 726

 

19 лютого 1926 р. засновано «Просвіту» в Док-Суді. Саме тут почав виходити часопис «Українське слово». В 1928 р. усі три організації об’єдналися, при чому Центральною стала «Просвіта» в самому Буенос-Айресі, а інші організації на передмістях столиці - її філіями.

Філія «Просвіти» в Док-Суді, вважається одною з найбільш активних з системи «Просвіти». Саме вона за спогадами М. Данилишина у 1927 р. давала виставу «Невільник» та забаву до ранку в салоні на П. Ангуло (Juan Pablo Angulo) навпроти електростанції.

Він же згадує розташований неподалік ресторан «Карпати». М. Данилишин так описує тодішній Буенос-Айрес: «В тих часах Буенос-Айрес розростався в ширину, а не у висоту. Хмародерів тоді не було взагалі, але саме місто було вже тоді досить розлоге і з великими парками і їх постійною зеленню представлялося досить гарно».

В 1930 р. зусиллями голови філії «Просвіти» в Док-Суді Степана Мадзія вийшов перший українсько-іспанський словник, імовірно, перший в світі.

В цей же рік перша «Просвіта» в Аргентині, яка була сформувана ще в 1910 р. в Місьйонесі, а конкретніше в місті Апостолес, стала філією центральної «Просвіти» в Буенос-Айресі. Так столиця Аргентини стала офіційним центром української спільноти в країні.

Згодом філії почали виникати в інших місцях. Станом на 1940-ві рр. існувало вже 24 філії, 5 в великому Буенос-Айресі, 3 в провінції Санта Фе, 8 – в Місьйонесі, 5 – в Чако, 1 – в Мендозі, 1 – в Сантьяго де Естеро та 1 – в Тукамані.

 

25 травня 1928 р. в будинку централі «Просвіти» по вул. Лавальєха, 726 відбулися дуже важливі збори. Півтори сотні людей зібралися тут, щоб вирішити подальшу долю «Просвіти». Під час зборів, секретар «Просвіти» Іван Кривий нейтралізував лівих, які прокралися до організації, натравивши на них аргентинську поліцію. Остання з’явилася на засідання і провела арешти прямо в централі. Це врятувало незалежність цієї української організації в Аргентині.

Прогулянка Буенос-Айресом для українця.  Частина 1. Початки

Будинок по вул. Важе (Valle), 1362, в якому розміщувалася «Просвіта» в 1928-30 рр.

В червні 1928 р. «Просвіта» переноситься до нової домівки по вул. Важе (Valle), 1362, де розміщувалася до 1930 р.

Прогулянка Буенос-Айресом для українця.  Частина 1. Початки

Місце історичного будинку по вул. Гурачага, (Gurruchaga), 2371в якому розміщувалася «Просвіта» в 1930-47 рр.

 

Продовжуючи подорож слідами «Просвіти» в Буенос-Айресі відвідаємо також затишний район Палермо, а конкретніше вул. Гурачага, (Gurruchaga), 2371. Тут знаходився будинок (наразі замінений на багатоповерхівку), в який переїхала організація з 1 травня 1930 р., аж до закінчення будівництва власної домівки на вул. Солер (Soler), 5039 (будинок закуплено 1947 р., а «Просвіту» тут буде посвячено 19 грудня 1959 р.).

Прогулянка Буенос-Айресом для українця.  Частина 1. Початки

Колективне фото членів «Просвіти» в будинку на Гуррачага, 13 грудня 1931 р.

«Просвіта» та інші організації в передвоєнний період для своїх заходів також знімали залу німецького товариства «Vorwarts», вул. Рінкон (Rincon), 1141. Зокрема тут 3 січня 1931 р. виставою «Невільник» започаткував свою діяльність театр «Мрія».

Прогулянка Буенос-Айресом для українця.  Частина 1. Початки

Будинок колишнього німецького товариства «Vorwarts» вул. Рінкон (Rincon), 1141

Позитивним були старання товариств, в першу чергу «Просвіти» і «Відродження», придбати власні домівки. Але нерухоме майні не тільки полегшувало працю, але й накладало на керівництва товариств зобов’язання придбати фонди, а це в свою чергу заставляло посилювати кількість заходів і організовувати більш струнку структуру. «Просвіта» була першим товариством, яке придбало власні домівки. Першу домівку "Просвіти" було посвячено 25 травня 1930-го р. було посвячено греко-католицьким священиком о. С. Вапровичем, на передмісті Док-Суд (розпочали будувати в 1929 р.) по вул. Білінггурст 1768. Будинок наразі не зберігся, як і ця вулиця, адже по його місцю проклали автостраду, а сам Док-Суд увійшов до складової міської агломерації Буенос-Айреса – Авеллянеда.

Прогулянка Буенос-Айресом для українця.  Частина 1. Початки

Будівництво домівки "Просвіти" в Док-Суді, 1932 р.

 

Вона була дуже скромна з дерева та бляхи, але у цій портовій дільниці з огляду на поганий ґрунт усі хати тоді так будували. 28-го березня 1932 р. при збудованій домівці відкрито першу в місті «Рідну Школу» (нав’язуючи до «Рідної Школи» на Галичині). Чисельністю та рівнем навчання школа при філії т-ва «Просвіта» в Док-Суді якісно переважала інші.

Прогулянка Буенос-Айресом для українця.  Частина 1. Початки

Посвячення домівки «Просвіти» на Док-Суді о. С. Вапровичем, 1932 р.

Прогулянка Буенос-Айресом для українця.  Частина 1. Початки

Всередині української домівки "Просвіти" в Док-Суді 

Прогулянка Буенос-Айресом для українця.  Частина 1. Початки

1932 р. українська школа при філії «Просвіти» Док-Суд, 1932 р. По центру вчитель Степан Наумлюк

 

Прогулюючись вул. Маза можна побачити високу будівлю з вивішеним на ній синьо-жовтим прапором. 5 травня 1942 р. до цієї власної домівки по вул. Маза (Maza), 150, яку закуплено на власність організації, переносяться інше українське товариство «Відродження» та редакція газети «Наш Клич». Товариство «Відродження» утворилося шляхом об’єднання в 1938 р. частини організацій «Сокіл» (створеної 1931 р.) та Стрілецької Громади (створеної 1934 р.). Спочатку об’єднана організація називалася Організація Державного Відродження України (ОДВУ), але у зв’язку з урядовою забороною займатися політикою, з 1939 р. вона почала назватися просто «Відродження». Ця організація, на відміну від «Просвіти», яка залишилася за бандерівцями, співчувала мельниківцям. Тож сумний поділ, який виник між українськими організаціями, на жаль, перенісся і на аргентинську землю. Організація «Відродження» розміщується на вул. Маза і зараз. Окрім того в цій же будівлі розміщується Центральна Репрезентація Українців в Аргентині, та колись розміщувалися Союз Українок, Союз Аргентинсько-Українських Студентів - САУС та Союз українських купців та промисловців.

Прогулянка Буенос-Айресом для українця.  Частина 1. Початки

Будівля «Відродження» по вул. Маза, 150

 

Інші організації не мали свого приміщення. Зокрема, гетьманці-державники до 1937 р. збиралися в естонському клубі Буенос-Айреса (це було приватне помешкання,адресу якого ще потрібно встановити). В Буенос-Айресі існували також такі організації як «Січ» на Док-Суді (1931 р.), Український національний клуб (1931 р.), Спілка Інженерів (1931-32 рр.). Бюро опіки над українськими емігрантами (1932 р.), товариство «Самопоміч» (1933 р.), Союз українських монархістів-державників «Плуг і Меч» (1936 р.), Комітет українців в Аргентині (1943 р.). Скільки наразі майже забутої активності, скільки забутих діячів!

Українці влаштовувалися і в комерційних закладах. Варто згадати закордонний відділ банку «Національ Сіті Банк оф Нью-Йорк» по вул. Сан-Мартин, 857, де ведучу роль мали інженер І. Андрущенко, а також працювали С. Сокіл та пані Малицька. Проте його скоро ліквідували з-за кризи. І. Андрущенко також заснував у 1931 р. в Буенос-Айресі кредитно-допомогову організацію «Взаємна допомога».

Прогулянка Буенос-Айресом для українця.  Частина 1. Початки

Українська крамниця Володимира Ляшкевича на вулиці Леандро Алем (Leandro N. Alem), 1140 (наразі тут виросли сучасні хмарочоси)

Все ще важко стояла справа з духовною опікою українців Буенос-Айреса. Духовну опіку греко-католикам міста в 1930-х рр. старався забезпечити о. С. Вапрович. Він закладав при всіх церквах та каплицях церковні братства, організовував гуртки українознавства, аматорські гуртки, читальні, заложив дяківську школу. Не зважаючи на відстань біля 1000 км і понад 35 годин їзди потягом, він три рази побував у Буенос-Айресі (між 1930 та 1934 рр.), де відправляв богослужіння у латинських церквах або у вищезгаданій домівці «Просвіти» в Док-Суді, яку він посвятив у 1932 р.

Виконував також інші релігійні обов’язки. У своїй праці він описує релігійне становище українських поселенців у Буенос-Айресі так: «їздив я тоді по різних частях міста та околиці, щоб пізнати українські колонії. І дізнався я що у Буенос-Айресі, в місті й недалекій околиці, живе около 40 тисяч українців, з чого 70 процент, себто 25 тисяч греко-католиків. І нема там ні одної нашої церковиці, ні священика!...Отже, як вони дуже опущені духовно...Про це в Галичині мало хто мав поняття». Висновки священика не залишилися без уваги.

Прогулянка Буенос-Айресом для українця.  Частина 1. Початки

Костел святого Сакраменту, вул. Сан Мартин, 1039 – місце перших греко-католицьких богослужінь у Буенос-Айресі

 

За адресою Сан Мартин, 1039, неподалік від пам’ятника герою Аргентини височіє стрімка брила неороманського костелу святого Сакраменту (Baslica del Santsimo Sacramento).

4 грудня 1939 р. та 28 січня 1940 р. в цьому костелі відбулося архієрейське богослужіння за участі апостольського візитатора єпископа Івана Бучка, який приїхав з Риму з метою владнати релігійне життя греко-католиків Аргентини. Єпископ подбав про греко-католицького священика для Буенос-Айресу. В березні 1940 р. о. Іпатій Майка переїхав з Місьйонесу до передмістя Буенеос-Айреса – Беріссо. 25 січня 1942 р., в самому місті, він також започатковує регулярні богослужіння в костелі святого Сакраменту.

Натомість православна спільнота, в 1930-х рр. продовжувала і надалі частково використовувати вищезгадувану церкву св. Трійці. З життям православних українців в Буенос-Айресі в цей час пов’язана і цікава споруда садиби грецької спільноти по вул. Альварез (Julian Alvarez 1040). З першого погляду стає зрозуміло, що вона витримана в стилі античної традиції. Саме тут, у грецькій церкві відправляв богослужіння єдиний український православний священник у місті - о. Микола Чернявський. Зокрема тут 25 травня 1938 р. він відправив богослужіння на спомин С. Петлюри.

Прогулянка Буенос-Айресом для українця.  Частина 1. Початки

Новий порт в Буенос-Айресі

 

1930-ті рр. були важкими, як для українців в Аргентині, так і на батьківщині. В 1930-х уряд Х.Е. Урібуру обмежив еміграцію та заборонив емігрантські зібрання на Ретиро. 1930-34 рр. були часом великого безробіття. Оглядаючи сучасний Новий порт (Puerto Nuevo), варто пам’ятати існували імпровізовані табори безробітних, серед яких було багато українців. Бідолах, що тут збиралися підгодовували військові.

Прогулянка Буенос-Айресом для українця.  Частина 1. Початки

Табір безробітних в Буенос-Айресі, за М. Данилишиним

 

Аргентинські українці не були пасивними щодо долі своїх побратимів на Західній Україні, окупованій Польщею. 26 січня 1936 р. в Буенос-Айресі пройшли українські протести проти осудження ОУНівців С. Бандери М. Лебедя та ін. на Варшавському процесі. В цей час на міських мурах з’явилися плакати. Протест проти пацифікації пройшов під «Салоном 20 вересня» (не зберігся), який розташовувався на околиці Буенеос-Айреса вул. Валентін Альсiна (Alsina) 2832). Ситуацію пильно контролювало польське консульство в Буенос-Айресі, яке намагалося змусити аргентинців з припинити активність українців.

Прогулянка Буенос-Айресом для українця.  Частина 1. Початки

Перша могила сл. пам’яті Григорія Мацейка. Відправляє о. Григорій Гарасемович, із права пані Слава Стецько, д. Омелян Коваль, (між ними Др. Богдан Футей), пан Василь Косюк, із лівого боку Богдан Стебельський

 

Відвідаємо цвинтар на передмісті Буенос-Айресу – Ланус.

Прогулянка Буенос-Айресом для українця.  Частина 1. Початки

Офіційне запрошення на відкриття гробівця сл. пам. Г. Мацейка

Прогулянка Буенос-Айресом для українця.  Частина 1. Початки

Внутрішній вид гробівця Г. Мацейка (із ліва св. пам. Василь Косюк)

 

Серед алей цвинтаря знайдемо прямокутний гробівець бойовика ОУН Григорія Мацейка. Після виконання замаху на міністра внутрішніх справ Польщі Б. Перацького у Варшаві Г. Мацейко (псевдо Гонта) з 1935 р. постійно мешкав у місті Ланус поблизу Буенос-Айреса. Працював висотним будівельником. За організаційним наказом не брав активної участі в українському суспільно-політичному житті. Одружився з місцевою українкою, виховав двох дітей у національних традиціях, брав участь в роботі місцевого культурного осередку. Жив і місцевості Ланус біля Буенос-Айреса. На початку 1960-х років почав часто хворіти. Помер 13 (за іншими даними 11) серпня 1966 р. в м. Буенос-Айрес.

Прогулянка Буенос-Айресом для українця.  Частина 1. Початки

Прогулянка Буенос-Айресом для українця.  Частина 1. Початки

Гробовець Г. Мацейка

Окрім Мацейка на цвинтарі Ланус спочили й інші українці, як знайшли в Буенос-Айресі другу батьківщину.

В різних частинах міста відбувалися події українського культурного життя. Добре відома туристам гомінка частково пішохідна вул. Флоріда в самому серці Буенос-Айресу з її бутиками та магазинами. 31 серпня – 12 вересня 1936 р. тут за адресою (Florida) 935 у галереї Мюллер відбулася виставка українського художника – графіка Віктора Цимбала. На виставці він представив перші свої картини, які зображали Патагонію та Вогняну Землю, серед них була картина з зображенням льодовика яка наразі зберігається в централі «Просвіти» на вул. Солер). Роботи В. Цимбала з повним правом дозволяють зарахувати його до художників дикої природи.

Прогулянка Буенос-Айресом для українця.  Частина 1. Початки

Картина «Льодовики», В. Цимбал, централя «Просвіти»

 

 Віктор Цимбал був вояком УНР. Він втік 1923 р. з табору інтернування в Польщі та навчався в школі декоративного мистецтва в Празі. Емігрувавши в 1928 р. до Аргентини, працював над створенням афіш в стилі неореалізму для аргентинських, американських та європейських компаній, мав шість престижних премій. Зважаючи на свої можливості був одним з найбільш активних спонсорів «Просвіти».

Саме завдяки Віктору Цимбалу в Буенос-Айресі з’явилась одна з перших українських денних шкіл (всі українські школи спочатку були денні і лише із часом перетворились на суботні), приміщення для якої досить тривалий час він винаймав за власний кошт і навіть повністю оплачував сніданки для учнів. Дружина Тетяна працювала у цій школі вчителем початкових класів (див. Наші в Аргентині).

Прогулянка Буенос-Айресом для українця.  Частина 1. Початки

Українська школа, яку організувала Тетяна Михайлівська в передмісті Буенос Айреса - Валентін Альсіна

 

Дана школа існувала по вул. Валентін Альсiна (Alsina) 2832  на місці збудованого пізніше салону 20 вересня. Початково було намічено збудувати при існуючому тут салоні 20 вересня капітальну школу. Проте ділянка під неї лишилася не забудованою.

На жаль не збереглася зала Салону 20 вересня, яка бачила низку українських заходів:

28 березня 1937 р. відбулося свято Т. Шевченка, про яке писала аргентинська преса. 23 січня 1938 р. тут же проходило Свято Державності. 28 червня 1938 р. в пройшло масове віче на честь Є. Коновальця, 1940 р. – урочиста академія на честь Івана Бучка, а 11 грудня 1943 р. тут представлено драму «Євген Коновалець» Нестора Величковського.

Прогулянка Буенос-Айресом для українця.  Частина 1. Початки

Програма урочистостей до Свята Державності (22 січня) в салоні 20 вересня, 23.01.1938 р., обкладинка роботи Віктора Цимбала

 

12 травня 1938 р. в іншій залі по вул. Чаркас (Charcas), 1155  влаштовано перший виступ хору під керівництво А. Ліхнякевича. 28 березня 1947 року. тут також відбувся виступ оперних співаків Софії та Івана Шведових.

Станом на 1938 р. в Буенос-Айресі було вже 15 тис. українців. В околицях проживало ще 35 тис. наших земляків.

Вибух 2-гої світової війни українці спочатку зустріли з ентузіазмом, адже він обіцяв визволення України з під чужого панування. Проте водночас люди були свідомі, що то буде за війна. Зокрема «Українське слово» - часопис «Просвіти» вийшов з матеріалом «Війна – нова трагедія Європи». Аргентина, як відомо, залишилася нейтральною, проте громадська думка, як представників української громади, так і аргентинців загалом, була поділена. Зокрема у 1941 р. Союз українсько-білоруських робітничих організацій (СУБРО) створив комітети допомоги Радянському Союзу від Патагонії до Місьйонесу. Більшість же українських організацій СРСР не підтримували. Саме тому, прихильники СРСР та союзників не тільки звинувачували українські націоналістичні організації в фашизмі та сприянні німцям.

Поліція та розвідка країн антигітлерівської коаліції пильно стежили за українськими організаціями. Аргентинський уряд заборонив політичну діяльність в іммігрантських товариствах. Зокрема з-за того Організація Державного визволення України змінила назву на «Відроження». Незважаючи на ці труднощі українська спільнота продовжувала свою активність.

26 лютого 1941 р. при садибі гетьманців на вул. Лугонес (Lugones) 1955 відбулося спортивне свято. А в 1944 р. в залі по вул. Гусмез (Gemes) 4255 ювілейне свято відзначення 20-річниці діяльності «Просвіти».

Друга світова війна страшним катком прокотилася по українським землям і, як згадує М. Данилишин, стала поштовхом, який остаточно переконав українських імігрантів осідати на постійне проживання в Аргентині, а також зумовив наступну хвилю еміграції до країни.

***

Осінній Буенос-Айрес з його квітучими парками та широкими вулицями здавався просто неозорим. Українські об’єкти розкидані по ньому немов окремі шматочки смальти масштабної різнобарвної мозаїки. Церкви, домівки, емігрантські місця. Масштаби руху необхідного для їх пошуку в місті над Ла-Платою не порівнювальні до таких у відносно компактних містах Європи, таких як Київ чи, наприклад, Краків. В цьому плані столиця Аргентини більше подібний до таких мегаполісів як Мюнхен чи Нью-Йорк. Проте пошуки українських слідів не втомлюють адже по дорозі багато всього цікавого, хоча б неповторні аргентинські араукарії чи квітучі пляшкові дерева. Подекуди можна побачити і знайому нам з Криму зимово-зелену магнолію чи величезний фікус. Сонячні вулиці великого веселого міста. Все це як в казці. Незбутнє враження справляє візит до «Просвіти», проте про це, як і про пам’ятки української діаспори з періоду після другої світової війни читайте в другій частині даного матеріалу (Далі буде).

Прогулянка Буенос-Айресом для українця.  Частина 1. Початки

Див. також:

Цикл Гданськ для українця

Цикл Краків для українця

Дорогичин - Данилова твердиня на Підляшші

Цикл Холм та Холмщина – подорож для українця 

Цикл Познань для українця 

Замойські прикордонні зустрічі - українські акценти Замостя

Цикл Мюнхен для українця 

 

Консультант – Голова Управи українського культурного товариства «Просвіта» Ю. Данилишин

Автор також дякує Національному антарктичному науковому центру МОН України та своїм супутникам по подорожам Буенос-Айресом О. Колоскову, Д. Луценко. О. Савицькому, Р. Кудрявцеву та Є. Накалову. 

Використані джерела:

Архів українського культурного товариства «Просвіта» 

Данилишин М. Українці в Республіці Аргентина. – Буенос-Айрес. 1979 р.

Василик М. Українські поселення в Аргентині 

Ціпко С. Українці в Аргентині (1897-1950): творення громади / С. Ципко; (переклад з англійської М. Гримич і С. Кухаренко) – К.: Дуліби, 2015. – 280 с.

Гримич М. Українці в Аргентині

Подобєд П. Наші в Аргентині (Вояки УНР в Аргентині)

Аргентина // Енциклопедія сучасної України

Українські організації в Аргентині

Українці в Буенос-Айресі

Wasylyk I. Los Ucranios en la Republica Argentina. Centenario de la inmigracion Ucrainia a la republica Argentina. – 1997.

Брате мій милий – пісня українських емігрантів 

Віктор Цимбал – український художник – маляр Патагонії та Вогняної Землі 

Українці в Місьйонес – фільм Чанго Спасюка про українську музику у віддаленій аргентинській провінції

Білавич Д. С. Крушельницька в Аргентині

 

н.с. Національного історико-архітектурного музею "Київська Фортеця"

Іван Парнікоза

Бжезіна під Ельблонгом,

16.07.2017 р.

 

Публикацию прочитали

Количество просмотров: 702
Отредактировано: 20-07-2017 [13:06]
delete
Іван Парнікоза
Іван Парнікоза, Киев, свободный журналист "ХайВей" 

Теги

Для того, чтобы оценить статью, Вас необходимо войти в систему
Право оценивать рецензии на ХайВей можно получить от редакции сайта по рекомендации одного из журналистов ХайВей
Рекомендаций: +2
Всего комментариев: 5, Всего рецензий: 3
Читайте также

Про ракети Dragon і Falcon: Ілон Маск розповів нові деталі про місію на МарсПро ракети Dragon і Falcon: Ілон Маск розповів нові деталі про місію на Марс

У середу, під час промови на конференції International Space Station R&D засновник SpaceX Ілон Маск розповів деякі деталі щодо майбутніх пілотованих м ...

Украина и Молдова установят совместный контроль на границеУкраина и Молдова установят совместный контроль на границе

Для Украины Молдовы важно установить совместный таможенный и пограничный контроль на всей протяженности границы. Об этом шла речь на встрече главы МИД ...

Укажите свой e-mail адрес, если Вы хотите получать комментарии к этому материалу
Подписаться

Для того, чтобы опубликовать сообщение в этой теме, Вам нужно ввойти в систему.

Рецензии

19:19 16/07/17
Журналистское мастерство
Язык и стиль
Форма подачи
Общее впечатление
Влочега Львов
Цікавий матеріал.
22:43 16/07/17
Журналистское мастерство
Язык и стиль
Форма подачи
Общее впечатление
Вельми шановний пане Іване! Щиро радий що ви нарашті примандрували до Аргентини! Чекаю продовждення опису вашей мандрівки!Але не слухайте пане Тригуба з його пропозицією знайти могилу Адольфа Гітлера!
23:45 17/07/17
Журналистское мастерство
Язык и стиль
Форма подачи
Общее впечатление
ivp_paster Тернополь
Істинно кажу, ґрунтовний матеріал.

Комментарии

Влочега Львов
Рекомендує цей матеріал.
19:19 16/07/17
Пане Волчега! Вам мабуть краща зі Львова видно -Ху із ху?
22:46 16/07/17
Влочега Львов
Звичайно, адже у нас є Замкова гора, з якої навіть Карпати видно, а з підвалів тюрьм на Замарстинівської та Льнського - Сибір. wink
А про хто-є-ху, це до чого? dknown
23:36 16/07/17
Рекомендует этот материал.
20:03 16/07/17
Розлетілись буйним цвітом
По всіх закуточках,
Безталанні твої діти
донечки й синочки...
20:05 16/07/17

Live

37 мин. назад

sdv публикует статью Італійці на Донбасі: чому італійські найманці воюють у лавах терористів "ЛДНР"?

37 мин. назад

ivp_paster пишет рецензию на публикацию Мистецтво воїна Юрія Неросліка

59 мин. назад

публикует новость

1 час. назад

Геннадий Москаль рекомендует материал Соловьиный свист Карена Шахназарова

1 час. назад

Alik Bahshi публикует статью Соловьиный свист Карена Шахназарова

3 час. назад

Геннадий Москаль рекомендует материал ГУЧНОмовне

3 час. назад

Александра Треффер комментирует материал Сказки оборотной стороны. Сказка вторая

3 час. назад

Александра Треффер удаляет комментарий к материалу Сказки оборотной стороны. Сказка вторая от Александра Треффер

3 час. назад

Александра Треффер комментирует материал Сказки оборотной стороны. Сказка вторая

5 час. назад

Харламов Виктор Георгиевич комментирует материал В. Шекспир (К. Марло) Сонет 125

5 час. назад

Харламов Виктор Георгиевич комментирует материал В. Шекспир (К. Марло) Сонет 126

5 час. назад

Харламов Виктор Георгиевич публикует статью В. Шекспир (К. Марло) Сонет 125

5 час. назад

Харламов Виктор Георгиевич публикует статью В. Шекспир (К. Марло) Сонет 125

5 час. назад

Харламов Виктор Георгиевич публикует статью В. Шекспир (К. Марло) Сонет 126

5 час. назад

Харламов Виктор Георгиевич публикует статью В. Шекспир (К. Марло) Сонет 125

5 час. назад

ASPI публикует статью Польский музыкант и проукраинский активист Артур Прузовский о вхождение Украины в Шенгенскую зону

6 час. назад

Дмитрий Соловьев рекомендует материал ГУЧНОмовне

6 час. назад

Дмитрий Соловьев рекомендует материал Я - ЧАСЫ

6 час. назад

Дмитрий Соловьев комментирует материал «ПРОДАМ И СДАМ ЛЮБОГО!» - Владимир Романенко, позывной «ПРИЗРАК»

7 час. назад

Жанна Жабкина комментирует материал Я - ЧАСЫ

7 час. назад

Жанна Жабкина комментирует материал Я - ЧАСЫ

7 час. назад

Жанна Жабкина комментирует материал Я - ЧАСЫ