О проекте ХайВей

Публикуйте на ХайВей свои статьи, фото, видео.

Получайте рецензии и комментарии от сообщества ХайВей на свои публикации.

Зарабатывайте деньги на публикациях.

Общайтесь с интересными людьми.

 

Общество  11 июня 2017 17:26:06

У Вільні, городі преславнім…

Все фото Показать все 5 фото
Вільно-city Литовський позаміський пейзаж – майже Скандинавія Вежа Гедиміна на древньому кургані – символ Литви Знаменита «Гостра брама»

   

Вежа Гедиміна
Вежа Гедиміна
 (с) Віто Надашкевич: текст і фото

Вільно – місто, історія якого, як і минувшина усієї Литви, тісно пов’язана з історією нашої батьківщини. Згадаймо, усі ми в шкільні роки, вчили про династію Гедимінів, розгром татар на Синіх Водах, литовські статути. Відчути ті древні часи, можна звісно, і в Городку, і в Луцьку (де володарювали литовські князі), та рано-чи пізно, варто вирушити і до самої литовської столиці – Вільнюса, традиційно званого на слов’янський манер Вільном.

Вилітаючи з львівського аеропорту був приємно здивований – майже цілий літак заповнила молодь, судячи зі всього, – фахівці ІТ-галузі, які вже долучилися до європейської тенденції – активного, пізнавального відпочинку в подорожі. Якась година польоту і ми вже досягаємо мети, ще 15 хв. на таксі – ось і сам центр міста. Вітерець розганяв дощові хмари, розкриваючи синє небо і попереджаючи про сонячний день, чимала група людей перед ратушою займалася китайською гімнастико, а акордеоніст на протилежній стороні площі вигравав «Чебурашку» та інші мелодії  радянських часів… Навколо чулася польська, російська, німецька, італійська, значно рідше литовська мова. Так, до такого рівня глобального туризму Львову ще рости – в знаки дається приналежність Литви до ЄС і значно краще повітряне сполучення.

Резиденція литовських князів та пам’ятник засновнику міста – Гедиміну (знайдімо на постаменті Залізного вовка)
Резиденція литовських князів та пам’ятник засновнику міста – Гедиміну (знайдімо на постаменті Залізного вовка)
 Вільнюс не належить до найстаріших міст. За переказами князю Гедиміну приснився сон, в якому залізний вовк голосним виєм, вказав місце побудови майбутньої столиці. З того часу вовк є одним з символів міста, зображення якого можна знайти на сувенірах. Однак до Гедиміна в тутешніх гористих місцинах, дрімучих лісах здавна жили балтійські племена, котрі подібно до скіфів залишили по собі чималі кургани – сьогодні їх більш як десять на території міста. В середньовіччя кургани використовувалися для будівництва укріплень, а сьогодні ж з них відкриваються надзвичайні краєвиди. Зокрема з Вежі Гедиміна, яка розташована на одному з курганів, що ось-ось годен обвалитися, попри всі зусилля по зміцненню його схилів, яких докладається чимало, адже Вежа, що видна, чи не з усіх закутків міста – символ Литви. Дивлячись на неї місцеві згадують історичних героїв – Міндовга, Гедиміна, Ягайла, Вітовда, ім’я яких гриміло  на всю Європу – за тих часів кордони Великого князівства розтягнулися від Балтики до Причорномор’я, як кажуть «від моря до моря». Судячи з експозиції в історичному музеї, цьому періоду приділяють особливу увагу.

Писанка у Вільні
Писанка у Вільні
 Подібно до Львова, Вільно виросло на перетині Сходу і Заходу. Над його сучасним обликом трудилися різні народи, які говорили різними мовами. Численні костели, церкви, монастирі перетворюють старе місто в суцільну лавру, яка мала бути немовби остоєю християнства, на землі, що  була охрещена чи не найпізніше у всій Європі – лише в 14 столітті! Серед численних святинь особливе значення для вірних, як західного, так і східного обряду, становить образ Матері Божої Остробрамської, котрий іменується так від назви надбрамної каплиці над «Гострою брамою» у міських мурах. Свої твори святині присвячували композитор Станіслав Монюшко та поет Адам Міцкевич, котрі проживали у місті. До слова, саме у Вільні  виходили перші видання геніального поета.  Мало хто з нас згадає, що тут мешкав і Тарас Шевчено! Ще до переїзду в Санкт-Петербург, він навчався малюнку у кращих місцевих художників. Столичному місту присвятив він також і вірш «У Вільні, городі преславнім», а в листі до свого друга Броніслава Залєського (він, до слова, намалював портрет Кобзаря, котрий кожен з нас може віднайти у львівському Національному музеї)  Шевченко пише: «Беру Тебе з обіймів Твоєї щасливої матері, й певного чудового ранку молимось з Тобою перед образом Божої Матері-Остробрамської. Вільно так само дороге споминами моєму серцю, як і Твоєму». І місто пам’ятає великого українця – тут є пам’ятник,  на стіні університету (у видному місці!) встановлено пам’ятну дошку, в музеї древнього університету, заснованого раніше львівського – ще королем Стефаеном Баторієм, також є інформація про навчання поета в цих стінах.

Криві вулички старого міста
Криві вулички старого міста
 На відміну від старовинного ренесансного Львова, накресленого «під лінійку», вулички Вільна звилисті й зовсім вузькі – тут легко заблукати, але в цьому й можна відчути неповторний колорит! Особливо мальовничими є місцеві подвір’я – низька поверховість не перетворює їх у темні «колодязі», в багатьох розташовані цікаві скульптури, в деяких знімали фільми. Місцева екскурсовод іронізувала, що якщо в Талині кінематографували середньовічну тематику, Ризі та Львову діставалися стрічки про 16-19 століття, то Вільно слугувало… Латинською Америкою! Насправді це не так вже й дивно – в сонячний день розкішна барокова архітектура, італійські подвір’я з доставленими в кадках пальмами можуть створити належний ефект – глядач в кіно не відчує що актори мерзли при +12 J. Вже повернувшись до Львова, з’ясував, що справжній талант не має обмежень, тож «обдарований» Вільнюс впорався також і з ролями молдавської провінції, імперського Лондону, і навіть… Нью-Йорку! Саме по «італійських» вулицях Вільна Папа-Карло шукав свого неслухняного Буратіно… Та, думаю, найкраще місту зіграти не когось, а бути самим собою! Вельми рекомендую фільм зрежисований усесвітньо відомим Ефраїмом Севелою «Папуга, що розмовляє на їдиш», який починається зі слів: «В цілому світі не знаю я міста, в якому було б стільки церков, як у Вільні. Хіба, можливо у Римі… Але Рим – то Рим, там живе сам Папа Римський. Та ні, у Вільні все рівно більше!».  Але папуга все ж говорить на їдиш, бо цією мовою до Голокосту спілкувалося 40% тутешніх мешканців! В місті знаходилося чимало синагог, мешкало багато мудреців-талмудистів і Вільно слинуло Єрусалимом півночі! Саме тут трудився і похований Віленський Гаон Елімер бен Соломон Зальман (Гаон. – івр. геній), вчення якого остаточно сформувало сучасний іудаїзм.  

Знак, що інформує про перехід кордону – за мостом «Республіка Ужупіс»
Знак, що інформує про перехід кордону – за мостом «Республіка Ужупіс»
 Відносно новою цікавинкою міста є розташована на півострові дільниця Ужупіс – Заріччя. У вісімдесяті-дев’яності, це був неблагополучний район, куди остерігалися заходити перехожі, ба навіть таксисти не ризикували заїжджати! Аби змінити імідж Ужупіса муніципалітет посприяв митцям взяти закинуті приміщення та перетворити їх на майстерні й галереї. Невдовзі на півострові повстав і новий корпус Академії мистецтв. Так Заріччя з пропащої «діри» перетворилося на прибалтійський Монмарт, який до того ж «оголосив» себе «окремою державою» - Зарічанською республікою, з власними «міністрами», що засідають виключно з алкогольними напоями, своїми «державними» святами (зокрема 1 квітня – день радості та день заснування «республіки»), і перекладеною на всі основні мови світу конституцією, яка зокрема закріплює право кожного мати кота, право собаки бути собакою, право кожного на помилку, а також на смерть: «кожен має право померти, але не зобов’язаний». Подейкують, що деякі політичні партії «республіки» хотіли б запозичити досвід Амстердаму й легалізувати куріння марихуани,  та не маючи, ані виходу до моря, ані свого аеропорту, Ужупіс однозначно наштовхнеться на ембарго зі сторони Литви… Звісно – усе це своєрідний литовський жарт, але таблиці на мостах «всерйоз» інформують про кордон, а історія «республіки» – чудовий кейс, як муніципалітет та громадськість може рекультивувати, освоювати заново території, надаючи їм особливу цінність!

Місцеве подвір’я
Місцеве подвір’я
 Потяг литовців до образотворчого мистецтва був знаний ще за часів СРСР. Вільно має чимало галерей поза Зарічям, розкішну Національну галерею мистецтв, в околицях знаходиться щонайменше 3 парки сучасної скульптури, один з яких розташований … в географічному центрі Європи (село Пурнушкес). Ну ось, виявляється, що центр континенту –  не біля Рахова! Та не слід розстроюватись – все залежить від методології обрахунків, від того що взагалі вважати Європою! Таких «точок» відомо  щонайменше шість. Нехай литовський Центр Європи занесено до Книги рекордів Гіннеса та визнано найточнішим самою Французькою академією наук – натомість Закарпатський – значно старший – його австро-угорські вчені визначили ще у 19 столітті.   Що ж до парків, то крім присвячених сучасній скульптурі є ще один, до якого звезли пам’ятники і монументи радянського періоду – цей особливо користується популярністю серед туристів з Заходу – адже для них фото з бронзовим Леніним, чи ще й Сталіним – справжня диковинка.

Сучасний вигляд міської адміністрації
Сучасний вигляд міської адміністрації
 Перебуваючи у Вільні, рекомендую звернути увагу і на сучасну архітектуру. Хмарочосів та офісних центрів тут може й не багато, але наявні побудовані з винятковим смаком, закомпоновані в гармонійну спільну композицію  і оточені цікавим садово-парковим простором, зокрема рощею сакур. Неподалік величезний спортивний майданчик де купа дітей віком 10-15 років на самокатах виробляла різноманітні, небачені мною до тих пір, викрутаси…

Костел єзуїтів – майже «латиноамериканське» бароко
Костел єзуїтів – майже «латиноамериканське» бароко
 Аби перепочити та підкріпитися після довгої екскурсії, варто відвідати місцеві ресторанчики. Щоправда ціни в центрі кусючі – практично такі, самі, як в Західній Європі, скажімо в Амстердамі.  І тут слід вирішувати – або годитися на бюджет не менший ніж 10-15 євро від особи, або ж виходити за межі туристичного ареалу, в краї де їдять місцеві. Серед основних принад тутешньої кухні – хлодник (особливо рекомендую!) - холодна зупа на базі молочного кисляку, що має характерний рожевий колір, спричинений значним вмістом буряку. Традиційно хлодник заїдають вареною картоплиною – замість хліба. Це пам'ять про ті часи, коли хліб був дійсно святковою потравою, адже пекарні були далеко не усюди, а виробництво в домашніх умовах займало дуже багато часу. На друге варто замовити «цепеліни». Асоціації з німецьким дирижаблем приходять через форму і величину! «Цепеліни» - немовби величезні котлети по-київські, зроблені з картоплі, і фаршировані м’ясом. Взагалі картопля дуже характерна для литовської кухні – це і зрази, і деруни, і ще багато чого іншого. Запивати все це можна місцевим пивом (особливим смаком володіє тут, чомусь саме темне пиво), або не менш популярною «гірою» - квасом. В якийсь з вечорів можна відправитися в ресторан на місцевій телевежі, обкрутившись за час вечері на всі 360 градусів.

В наші дні Трокай переживає туристичні облоги
В наші дні Трокай переживає туристичні облоги
 Цікаво, що  до своєї традиційної кухні литовці зараховують також кібінаї – характерної форми (з швом-косичкою) запечені пиріжки з м’ясом, та… чебуреки з чанахами! Можливо це невідомий для Європи пережиток СРСР? Не беруся стверджувати, та місцеві кажуть, що східна кухня прийшла в Прибалтику ще за часів Великого князівства разом з караїмами – народом, який володарі запрошували передовсім з Криму (там їхнім осередком зокрема була сучасна Євпаторія, а піді Львовом - Давидів був караїмською колонією) задля розвитку торгівлі зі Сходом. Караїми жили в місті Трокаї, котре до Вільна, виконувало функції резиденції князів. Саме звідси князь Вітовд вирушив в 1410 року у переможний похід під Грюнвальд. Саме тут, на острові, знаходиться його надзвичайно фотогінічний замок, відбудовний в 70-80 рокі минулого століття. Трокай, що знаходиться всього у 26 кілометрах від Вільнюсу – ідеальна ціль для заміської поїздки. Фотографії на тлі замку будуть чи не найбільш ефектними з усієї подорожі, а окрім того можна прогулятися (чи проїхатися ровером) по лісі, поплавати яхтою, човном чи катамараном по озеру, що оточує неприступний замок.

Подорож до Вільна не потребує значних затрат – авіаквитки не є значно дорожчими від автобусних – приблизно 2 700 проти 2 300 грн. Нічліг можна знайти вже від 600 грн. за кімнату/номер в самому Старому місті. Тож думаю, нові враження цілком компенсують понесені затрати! 

 

21.05.2017 р.   Віто Надашкевич 

фото автора 

Опубліковано у гезеті "Високий Замок"

Вид з вежі Гедиміна
Вид з вежі Гедиміна

Публикацию прочитали

Количество просмотров: 1045
delete
Віто Надашкевич
Віто Надашкевич, Львов, свободный журналист "ХайВей" 

Теги

Для того, чтобы оценить статью, Вас необходимо войти в систему
Право оценивать рецензии на ХайВей можно получить от редакции сайта по рекомендации одного из журналистов ХайВей
Рекомендаций: +2
Всего комментариев: 2, Всего рецензий: 2
Читайте также

Про ракети Dragon і Falcon: Ілон Маск розповів нові деталі про місію на МарсПро ракети Dragon і Falcon: Ілон Маск розповів нові деталі про місію на Марс

У середу, під час промови на конференції International Space Station R&D засновник SpaceX Ілон Маск розповів деякі деталі щодо майбутніх пілотованих м ...

Украина и Молдова установят совместный контроль на границеУкраина и Молдова установят совместный контроль на границе

Для Украины Молдовы важно установить совместный таможенный и пограничный контроль на всей протяженности границы. Об этом шла речь на встрече главы МИД ...

Укажите свой e-mail адрес, если Вы хотите получать комментарии к этому материалу
Подписаться

Для того, чтобы опубликовать сообщение в этой теме, Вам нужно ввойти в систему.

Рецензии

17:44 11/06/17
Журналистское мастерство
Язык и стиль
Форма подачи
Общее впечатление
Цікава розповідь про подорож до Вільна: грунтовна, інформаційно-насичена, настроєва, структурована і захоплююча.
23:51 11/06/17
Журналистское мастерство
Язык и стиль
Форма подачи
Общее впечатление
ivp_paster Тернополь
Неповторне враження від публікації в цілому. Цікавий підбір світлин.

Комментарии

Рекомендует этот материал. Почему? Цікаво прочитати і довідатися нових фактів.
23:20 11/06/17
ivp_paster Тернополь
Рекомендує цей матеріал.
23:52 11/06/17

Live

37 мин. назад

sdv публикует статью Італійці на Донбасі: чому італійські найманці воюють у лавах терористів "ЛДНР"?

37 мин. назад

ivp_paster пишет рецензию на публикацию Мистецтво воїна Юрія Неросліка

59 мин. назад

публикует новость

1 час. назад

Геннадий Москаль рекомендует материал Соловьиный свист Карена Шахназарова

1 час. назад

Alik Bahshi публикует статью Соловьиный свист Карена Шахназарова

3 час. назад

Геннадий Москаль рекомендует материал ГУЧНОмовне

3 час. назад

Александра Треффер комментирует материал Сказки оборотной стороны. Сказка вторая

3 час. назад

Александра Треффер удаляет комментарий к материалу Сказки оборотной стороны. Сказка вторая от Александра Треффер

3 час. назад

Александра Треффер комментирует материал Сказки оборотной стороны. Сказка вторая

5 час. назад

Харламов Виктор Георгиевич комментирует материал В. Шекспир (К. Марло) Сонет 125

5 час. назад

Харламов Виктор Георгиевич комментирует материал В. Шекспир (К. Марло) Сонет 126

5 час. назад

Харламов Виктор Георгиевич публикует статью В. Шекспир (К. Марло) Сонет 125

5 час. назад

Харламов Виктор Георгиевич публикует статью В. Шекспир (К. Марло) Сонет 125

5 час. назад

Харламов Виктор Георгиевич публикует статью В. Шекспир (К. Марло) Сонет 126

5 час. назад

Харламов Виктор Георгиевич публикует статью В. Шекспир (К. Марло) Сонет 125

5 час. назад

ASPI публикует статью Польский музыкант и проукраинский активист Артур Прузовский о вхождение Украины в Шенгенскую зону

6 час. назад

Дмитрий Соловьев рекомендует материал ГУЧНОмовне

6 час. назад

Дмитрий Соловьев рекомендует материал Я - ЧАСЫ

6 час. назад

Дмитрий Соловьев комментирует материал «ПРОДАМ И СДАМ ЛЮБОГО!» - Владимир Романенко, позывной «ПРИЗРАК»

7 час. назад

Жанна Жабкина комментирует материал Я - ЧАСЫ

7 час. назад

Жанна Жабкина комментирует материал Я - ЧАСЫ

7 час. назад

Жанна Жабкина комментирует материал Я - ЧАСЫ