О проекте ХайВей

Публикуйте на ХайВей свои статьи, фото, видео.

Получайте рецензии и комментарии от сообщества ХайВей на свои публикации.

Зарабатывайте деньги на публикациях.

Общайтесь с интересными людьми.

 

События  18 сентября 2015 11:40:18

Герой нашого часу

Герой нашого часу Герой нашого часу Герой нашого часу Герой нашого часу

    4 вересня 2015 року біля музею Великої Вітчизняної Війни стояла одиноко мати, Ніна Костянтинівна Броневицька, яка втратила свого сина, якому було неповних 39 років, в такому ж віці загинув і чоловік жінки, який воював у Афганістані. Народився Ігор 25 квітня 1976 року у Києві, з дитинства хлопець любив грати у військові ігри на стадіоні, який був неподалік від хати бабусі й дідуся. Закінчив 171 школу, нині ліцей «Лідер», випускник технікуму електронних приладів. У 1995 році служив в армії у Кам’янці-Подільському, в саперному батальйоні, на основі якого була згодом створена рота для участі у миротворчій операції в Анголі. Там він, разом з товаришами, допомагав місцевим жителям, дарував їм одяг, віддавав їжу, робив понтонні переправи в горах Маленже й перевозив через них гуманітарні конвої. «Це треба було лише вийти на вулицю і якщо місцеві жителі побачили фотоапарат, вони бігом сходяться. Спочатку діти, а потім й дорослі підтягуються… Ніколи не було такого, щоб я ходив там один!»- сміючись розповідав Ігор, повернувшись із Анголи в Україну. «Вони звичайні хлопці, але під час екстремальної ситуації на них можна понадіятися, вони допоможуть», - роздивляючись фотографії, розповідає мати бійця.

    «Мені завжди подобалось, як він усміхався, не був таким серйозним. Як тільки усміхається, у нього відразу з’являються ямочки на щоках. Тож я йому казала: «Посміхайся частіше!»»,- розповідає Ніна Костянтинівна, мати Ігоря. У невеличкій кімнаті на стінах скрізь висять картини та фотографії Ігоря Броневицького та його батька. На столі стоїть печиво, квіти та склянка води: «Ставлю воду, бо кажуть їм там пити хотілося», - розповідає мати Ігоря. Вже посмертно Ігорю вручили 2 ордени: орден «Народний Герой Країни» та орден «За мужність». Срібло на ордени збирали люди з усієї України, віддавали все хто що мав, щоб віддячити бійцям за їх подвиги.

    «Ігор завжди дарував мені квіти і я подивилася на одну квіточку і подумала: «Коли ти зацвітеш, я знайду свого сина». І вона зацвіла 30 квітня, вже через невеликий проміжок часу ми знайшли Ігорька», - витираючи сльози розказує мати Ігоря Броневицького. Хлопець героїчно захищав термінали Донецького аеропорту з 16 по 22 січня 2014 рок у, де й загинув.

   19 січня минулого року відбувся перший підрив на Донецькому аеропорту, від нього проломило підлогу в підвал, виламало дірку розміром з невелику кімнату й така ж дірка утворилася вгорі, на другий поверх. Після першого вибуху бійці зайняли кругову оборону, зв’язку не було, адже в полон потрапив командир батальйону з рацією. Цілий день хлопці відбивалися від бойовиків, а вночі сиділи у повній темряві. Найменший вогник – і ворог визначає твоє місцезнаходження. Вся вода замерзла, добре, що пішов дощ і бійці змогли назбирати трохи води у вцілілу баклажку. На ранок відбувся ще один підрив, Ігор був контужений, але допомагав товаришам. Спустився густий туман, кілька десятків бійців 95-ї бригади на БТР-ах втратили орієнтування й промахнулися, заїхавши на позицію ворога. Бій тривав 4 години. Семеро бійців загинуло, а вісім, разом з комбатом Олегом Кузьміних, потрапило в полон. Від стрілянини бійців врятував поранений водій-механік, який вивіз хлопців з-під обстрілу. За іншими бійцями відправили ще одну колону, але було вже пізно, всіх забрали у полон, серед них був Ігор Броневицький. Полонених катували півдня. «Будемо стріляти кожного першого, а кулеметника ми все таки застрелимо!», - казали бойовики (зі слів хлопців, які повернулися з зони АТО). Полонені домовилися сказати, що кулеметника вже немає в живих, але їм не повірили. Тому Ігор зізнався, вийшов і сказав, що він кулеметник. Після чого його забили так, що хлопець не мав змоги піднятися на ноги. Хтось з бойовиків вже викликав йому лікаря. Але польовий командир бойовиків «Моторола» застрелив його двома пострілами у голову, поховали його 3 квітня на Берковецькому цвинтарі в Києві.

     Учні ліцею «Наукова зміна» навістили Ніну Костянтинівну і подарували їй дитячі малюнки. За словами матері, Ігор цінував і беріг кожен малюнок, який присилали йому діти у зону АТО. «Бачиш, Ігорьок, тебе пам’ятатимуть, тебе не забувають», - звернулася Ніна Костянтинівна до покійного сина поклавши малюнок поряд з його фотографією. Жінка хоче лише одного, аби війни більше ніколи не було, адже краще самий поганий мир, ніж сама чесна війна.

Публикацию прочитали

Количество просмотров: 1397
Отредактировано: 18-09-2015 [18:40]
delete
Анастасия Шапоренко
Анастасия Шапоренко, Киев, свободный журналист "ХайВей" 

Теги

Для того, чтобы оценить статью, Вас необходимо войти в систему
Право оценивать рецензии на ХайВей можно получить от редакции сайта по рекомендации одного из журналистов ХайВей
Рекомендаций: +1
Всего комментариев: 1, Всего рецензий: 1
Укажите свой e-mail адрес, если Вы хотите получать комментарии к этому материалу
Подписаться

Для того, чтобы опубликовать сообщение в этой теме, Вам нужно ввойти в систему.

Рецензии

21:36 18/09/15
Журналистское мастерство
Язык и стиль
Форма подачи
Общее впечатление
Sveta Rybalko Харьков
Очень нужная статья, важно сохранить память о каждом... Важно - рассказ об обстоятельствах смерти героя. Пять минут назад посмотрела телемост журналистов с обеих сторон. Сокрушаются, что мы не знаем, как в Донбассе гуляют на улице дети и полны кафе. какая потеря, оказывается, для граждан.


Хорошо подготовленный материал, спасибо!

Комментарии

Sveta Rybalko Харьков
Рекомендует этот материал.
21:37 18/09/15

Live

57 мин. назад

Koshka публикует статью Шаман (основано на реальных событиях)

1 час. назад

Александр Шмыго комментирует материал Повертаючись до витоків

1 час. назад

Александр Шмыго комментирует материал Повертаючись до витоків

2 час. назад

Александр Шмыго рекомендует материал Повертаючись до витоків

3 час. назад

Александр Белоус публикует статью Ивушка – дубравушка.

3 час. назад

Александр Белоус публикует статью Племянничек.

3 час. назад

Писной Андрей комментирует материал СТАРЫЙ ПЁС

3 час. назад

Писной Андрей комментирует материал СТАРЫЙ ПЁС

3 час. назад

Писной Андрей комментирует материал СТАРЫЙ ПЁС

4 час. назад

Ltna Prikolova комментирует материал Українські музеї час рятувати від неадекватного злочинного керівництва!

4 час. назад

Ltna Prikolova комментирует материал Повертаючись до витоків

4 час. назад

Ltna Prikolova комментирует материал "Добрый" стрелок

6 час. назад

Вікторія Івченко рекомендует материал В столиці фермер з Херсонщини М. Мартиновець представив революційний «Фермерський антирейдерський
законопроект»

9 час. назад

viktor trigub пишет рецензию на публикацию Повертаючись до витоків

14 час. назад

Алексей Гусак публикует статью В столиці фермер з Херсонщини М. Мартиновець представив революційний «Фермерський антирейдерський
законопроект»

14 час. назад

Вікторія Івченко публикует статью Міжнародна туристично-інфо
рмаційна компанія ТripАdvisor про діяльність Народного художника України Миколи Сядристого

15 час. назад

Вікторія Івченко комментирует материал Випросити у Долі

16 час. назад

Alex Vahnij публикует статью Повертаючись до витоків

17 час. назад

Сергей Павлюченко комментирует материал Сказка о подружках и братишке для детей и взрослых.

17 час. назад

Сергей Павлюченко рекомендует материал СТАРЫЙ ПЁС

17 час. назад

viktor trigub публикует статью Українські музеї час рятувати від неадекватного злочинного керівництва!

18 час. назад

Белка Белкина комментирует материал СТАРЫЙ ПЁС

18 час. назад

Жиго публикует статью Спасибі, люди, вам за те...