О проекте ХайВей

Публикуйте на ХайВей свои статьи, фото, видео.

Получайте рецензии и комментарии от сообщества ХайВей на свои публикации.

Зарабатывайте деньги на публикациях.

Общайтесь с интересными людьми.

 

История  11 августа 2015 09:22:00

Автор: Victor B

Віктор Березяк. Нащадки шумерів (антів - атлантів) – носії гаплогрупи R1b – будівничі Римської імперії

Віктор Березяк. Нащадки шумерів (антів - атлантів) – носії гаплогрупи R1b – будівничі Римської імперії
 Цей матеріал готувався для доповіді на конференції у м. Івано-Франківськ (12 жовтня 2014 р.). У нього була інша назва, адже, конференція присвячувалась етрускам, але, під час написання доповіді, автор вирішив змінити назву. Цього вимагали висновки, які зробив автор, розмірковуючи над історією етрусків та латинян. Тому, читачів хай не дивує, що починаючи розповіддю про етрусків ми закінчувати  доповідь будемо розмовою про будівничих Великого Риму.

Отже, Етруски – загадковий народ на Апеннінському півострові (8-1 ст. до н.е.) – попередник Великого Риму. До наших днів історія цього народу, його походження та мова вкрита пилиною таємничості. Філологи багатьох країн пробують прочитати давні етруські тексти, але загального розуміння і одностайної думки у цьому питанні немає досі. За свідченнями давньогрецького історика Геродота (5 ст. до н.е.) цей народ прийшов на Апенніни з півночі, на думку інших,  прийшов з малоазійської країни Лідії десь у 12 ст. до н.е., у часи розпаду Хетської держави. Отже, цей народ є прийшлим на Апенніни і таємниці його попередньої історії треба шукати, на наше переконання, саме на теренах Малої Азії.

У книзі «Атлантида: сторінки прадавньої української історії» ( К., 2012, Наукова думка ) автор навів чимало свідчень того, що коріння прадавньої історії українців, литовців, поляків, росіян у 3-1 тис. до н.е. сягає теренів саме Малої Азії та Східного Середземномор’я.  Для підтвердження цієї наукової гіпотези були наведені численні факти етнографічного, філологічного та історичного характеру. Пращури сучасних згаданих народів покинули Малу Азію лише у 7 ст. до н.е. Пращури сучасних росіян – лувійці, пройшовши вузьким «коридором» між Волгою та Доном, потрапили туди, куди потрапили ! З цього часу вони поступово почали асимілювати місцеве фіно-угорське населення, визначаючи себе етнонімом «Слувіані» ( ті, що попередньо проживали у Лувії – «с Лувіані» ). У значно пізніші часи, коли їх далекі нащадки пробували пояснити своє забуте походження, то виникають нові філологічні асоціації – «славяні» ( від славні ) чи «словяни» ( від «слово» ). Пращури українців – малоазійські хати (пізніші венеди) та шумери (пізніші анти), разом з пращурами поляків – малоазійським народом – пали, з пращурами литовців – хетами переселяються через Кавказ на сучасні терени України, продовжуючи пошуки нового місця для проживання. До чого такий складний відступ: від етрусків до пращурів вже згаданих нами народів, спитаєте Ви ? Причина полягає у тому, що у мові давніх етрусків, як і в давній латинській мові, дослідники нібито знаходять багато мовних відповідників словам з української, польської, литовської, чеської… мов.  Наведемо думку одного російського дослідника: «Термины русский и славянин. Определимся с терминами. В современном понятии и русских и славян в рассматриваемый период не было. Но существовали народы принявшие общую религиозную философию, определявшую их общий образ жизни. Генетически предки тех, кого мы сегодня именуем как славяне и русские это общность различных народов, но повторюсь принадлежавших к одной религиозной культуре, а отсюда и общность языка. Кстати о языке. Этруски венеды оставили римлянам целый ворох своих слов памятников. Вот только некоторые их них. На латыни слово храм прозвучит как ведес (aedes), знаменитый латинский   эфир   (aether)  - как ветер. И нас не будет уже удивлять, почему по-древнеримски топор - это секира от знакомого нам глагола сечь, а пастух - пастор от нашего же глагола пасти; латинский окулист - от слова око, а юстиция - от слова устав, уста. Стоит задуматься, а такое ли римское это Римское право, на котором основана современная юстиция. ( Мифы древних славян , М.1993 ) //   http://yar46.livejournal.com/14026.html

Подібних розвідок повно. І в кожній із них є раціональні наукові зерна поряд з малоймовірними гіпотезами. Та все ж, мовна подібність не завжди означає безпосередню генетичну спорідненість. На наше переконання, така схожість у європейських мовах виникає завдячуючи легендарним атлантам, а простішою мовою – шумерам (тюркам) та малоазійським хатам – пращурам пізніших венедів. Придивіться на карту, як близько до центру Європи потрапили венедські роди. Адже, саме їм - вендам (венедам) завдячує Венеція своєю назвою.  Сучасні словаки, чехи, поляки, лужичани, угорці, хорвати, боснійці, болгари, македоняни, як і українці, є нащадками саме малоазійських хатів (венедів) – носіїв гаплогрупи Y-ДНК – R1a та шумерів (атлантів – абантів - корібантів – антів) – носіїв гаплогрупи Y-ДНК – R1b. Так само, треба наголосити, що шумери надали більшій частині чоловічого населення Західної Європи свій генетичний маркер, який домінує у цій частині Європи, і визначає чоловіків, як носіїв гаплогрупи Y-ДНК – R1b. А малоазійські хати (венеди) надали свою генетичну ознаку більшості чоловічого населення Східної Європи – гаплогрупу Y-ДНК – R1a

Віктор Березяк. Нащадки шумерів (антів - атлантів) – носії гаплогрупи R1b – будівничі Римської імперії

«Розповсюдженість Y-ДНК – хромосомної групи R1b»

шотландці, ірландці, англійці Північної і Західної Англії – до 90%  англійці Південної Англії – 70%  башкири – 87% іспанці – 70%  баски Іспанії – 88,1%  французи – 60%  італійці –40% осетини  Алагіра - 43%  туркмени – 37% вірмени – 32,4% чехи і словаки - 35,6% німці - 39%  турки – 31% норвежці – 25,9% словенці – 21% росіяни – 2,8 - 21,3%   українці – 2 – 18,9%  греки – 13,5 – 22,8%  уйгури – 8,2 – 19,4%  албанці 17,6%      болгари – 17%  поляки – 11,6% -16,4% не турецьке населення Туреччини - 16% латиші – 15 %  хорвати – 15,7% угорці – 13,3 %  румуни – 13%  серби – 10,6%  іракці – 11,3%  алжирські араби Орана – 10,8%  узбеки – 9,6%  естонці – 9,0% татари Центральної Азії – 8,7%   араби Тунісу – 7%  мешканці Пакистану – 6,8%  бербери Алжиру – 5,8% казахи  – 5,6 литовці – 5% білоруси – 4,2%   герцеговинці  - 3,6%  мароканці – 2,5% боснійці – 1,4% араби Єгипту – 1% мешканці Індії – 0,55%

Віктор Березяк. Нащадки шумерів (антів - атлантів) – носії гаплогрупи R1b – будівничі Римської імперії

Ці дві гаплогрупи виникають у 4 тис. до н.е. на теренах Східного Сибіру і мали спільного пращура – гаплогрупу Y-ДНК – R1, яка виникла у 8 тис. до н. е, у часи приходу туди, до Східного Сибіру, носіїв гаплогрупи С та інших, споріднених з нею – родинних гаплогруп. Саме, носії гаплогрупи R1, поряд з кількома попередніми родинними гаплогрупами, створили «Сумнагінську археологічну культуру Східного Сибіру (8-4тис. до н.е.).  Та повернемось до Європи.

Звернімо увагу, що  венеди межували з етрусками. Греки знали етрусків, як своїх сусідів – «тирренців» (дав.- гр. ,), і які, на думку автора, межували з Грецією на її північних кордонах. Таким чином, місце попереднього проживання етрусків ми визначаємо територією сучасної Албанії, столиця якої – Тирана (алб. Tirana), до нашого часу зберегла згадку про «тирренців» – «етрусків».

Вже пізніше, коли «тирренці» - «етруски» переселились на північ Апеннін, та захопили острів Корсика, море, яке омивало  ці береги, почало називатись Тирренським, за назвою народу, який опанував його береги. До відома, на наше переконання, таку попередню назву мало і сучасне Андріатичне море, про що автор писав у «Атлантиді».

Віктор Березяк. Нащадки шумерів (антів - атлантів) – носії гаплогрупи R1b – будівничі Римської імперії

На ще одній карті подаємо розміщення одного з родів наших далеких пращурів – малоазійських хатів - лужичів, яких давньоримський історик Тацит (1ст. н.е.) знав, як хатів, але вважав, помилково, німецьким родом (племенем). Тут доречно згадати роботу відомого польського археолога В. Хенселя, який, вивчаючи керамічний посуд ( та розписи на ньому ) лужичів  знаходить їх подібними до хетських !!! ( «Предполагаемое влияние хеттов на лужицкие племена» // «Древние славяне и их соседи», М.,1970г.//  )

Віктор Березяк. Нащадки шумерів (антів - атлантів) – носії гаплогрупи R1b – будівничі Римської імперії

Ще один цікавий факт. В одному з катакомбних приміщень ( 1 ст. н.е. ) сучасної Угорщини ( колишня римська провінція Панонія ) у місті Печ, поруч з знаком «Хор» (Гор) на стіні бачимо… Що б Ви думали ? Український прапор !  І це факт історії !!!

Це наші пращури – хати ( венеди ) у перших століттях нашої ери залишили згадку про себе своїм далеким нащадкам – українцям, лужичам, словакам....

Це про них – Хатів – згадує римський історик Тацит, як про німецьке плем’я.

Звісно він помилявся. Адже, нащадками «хатів Тацита» є сучасні лужичі, які і досі проживають серед німців. В сучасних українських філологів та істориків факт історичної спорідненості пращурів сучасних лужичів та пращурів сучасних українців не викликає жодних сумнівів. Єдине, в чому помиляються угорські дослідники, які досліджували ці катакомби ( і на чому ми вкотре наголошуємо ! ) – знак «ХОР» не є раннім символом християнства.( OUR HUNGARIAN MISSION Bob and Brenda Bailey; )

Він є символом релігійних вірувань у Гора (Хора), тобто, вірувань, які передували християнству.  Яким чином, протягом 1900 років, вдалося зберегтись цій прадавній українській національній символіці у далекій Угорщині? Зверніть увагу на шмат тканини, який прикривав цю символіку. В часи, коли небезпека нависла над храмом наших пращурів, вони закрили національний прапор тканиною, та заштукатурили її. Археологи натрапивши на знахідку, засвідчили цей факт, залишаючи цей шмат тканини на стіні.

Віктор Березяк. Нащадки шумерів (антів - атлантів) – носії гаплогрупи R1b – будівничі Римської імперії

Про це можна дізнатись у новому дослідження автора «Історія людства протягом 58 тисяч років» ( ) та побачити зображення нашого Бога Гора, яке заховалось серед численних скульптурних пам’яток Ватикану.

Віктор Березяк. Нащадки шумерів (антів - атлантів) – носії гаплогрупи R1b – будівничі Римської імперії

Таким чином, все вказує на те, що «етруски - тирренці» прийшли на Апенніни з Балканського півострова, куди потрапили, вочевидь у 12 ст. до н.е., з Теренів Малої Азії.

Яким чином можна дошукатись історичних свідчень про давнє минуле народу ?

Мова кожного народу, на наше переконання, є кодом до розуміння і пізнання його глибинної прадавньої історії. Отже, треба вивчати мову, вивчати закони словотворення в тій чи іншій мові. Все це допоможе історикам і археологам краще зрозуміти духовну культуру того чи іншого давнього народу та краще зрозуміти його прадавню історію.

А філологам, історикам, археологам, етнографам, етнологам остаточно допоможе розгадати таємниці давнього минулого  сучасна генетика. Тому, автор хоче привернути увагу читачів до своїх власних філологічних досліджень і спостережень, які були зроблені під час написання книг «Атлантида: сторінки прадавньої української історії» та «Історія людства протягом 58 тисяч років» і які дозволяють перекинути «місток» між історію наших далеких пращурів Хетської доби (18-12-7 ст. до н.е.) та історією європейських «хатів – венедів» перших століть н.е. та, можливо, до  загадкових «тиренців - етрусків». Отже, розпочати наші філологічні розвідки автор пропонує з аналізу слів Хетської держави. Так, хетське слово cuwaluwalr — цувалувал (ритуальний посуд, який підносили царю) є насправді хатським (венедським), адже воно відносилось до слів релігійної термінології, а релігійні відправи у Хетській державі, за свідченнями науковців, виконувались хатами. Цьому слову знаходимо відповідники серед слів сучасної української мови: поцілунок, цілувати. Порівняємо з болгарським  «целувам» ( целовать ). Цікаво, що ця давня назва потрапила у латинську мову, де

« poculum » означає «чаша», «кубок» ( В.В.Иванов «Хеттский язык», М.,1963, с.80 ).

Автор вважає, що таке запозичення могло відбутись у 12 ст. до. н.е., коли частина венедів ( частина хатів ) та антів ( шумерів ), переселились на Балканський півострів та впритул наблизилась до північної частини Апеннінського півострова . Причиною такого переселення мало бути вторгнення «народів моря» у Малу Азію. Та, чи були такою частиною малоазійських хатів (пізніших венедів) – «тирренці - етруски» ?

«Велесова книга» згадує кілька разів «борусів» ( поруч  з антами  та венедами ),   яких

ми ототожнюємо з мешканцями малоазійського міста Бурусхатум ( Бурусханди, Пурусханди ). «ВК» зазначає: « Згадаємо про отця Ора  і єдиний рід словянський; а по отцю Ору сини його розділилися на трійцю,  і так стало; про руськолунь і венедів, що розділилися надвоє; та про борусів, які були розторгнуті на дві частини. І тоді скоро мали і десять (частин ). А нащо гради городити і гради  влаштовувати, коли маємо боярина Оглендю? А той боярин Оглендя каже: «Як ото маємо ділитися до нескінченності ? Та борусь єдина може бути, а не десять» ( «Велесова книга», К., 1995, упорядник Б. Яценко, д.№ 8, с.53 )

Хочемо привернути увагу до висловлювання: « Та борусь єдина може бути…», який може бути мовно оформлений, як : « Та (ж), бо Русь єдина може бути…».

Ми вважаємо, що це є свідченням того, що примірник «Велесової книги», який дійшов

до нас ( дощечки Ізенбека - Миролюбова ) переписувався з іншого, більш давнього

джерела, в якому вже існував помилковий перепис - «боруси». Неодноразова згадка

зіпсованого слова у останньому примірнику «Велесової книги» ( дощечки Ізенбека –

Миролюбова ) є характерною ознакою того, що «ВК» переписувалась з більш

давнього письмового джерела, і  не є підробкою О.І. Сулакадзева чи Ю.П. Миролюбова, як вважала Л. П. Жуковська !

Дослідники вказують: «Согласно одной теории, подкреплённой авторитетом

Геродота, этруски приплыли из Западной Турции, покорили местное население  

( культура Вилланова ) и основали свои города в Италии» ( У. Брей, Д. Трамп,

 «Археологический словарь», М., 1990, с.295 )

Якщо поєднати вірменську легенду «Про трьох братів - Куара, Мелтея, Хореана» з

київською легендою Нестора-літописця «Про трьох братів –  Кия, Щека, Хорива» і долучити до них переказ «Велесової книги» «Про пошуки Богумиром чоловіків для

своїх трьох дочок», вимальовується наступна реконструкція  історичних подій:

три брати – є шумерами ( бо ж  «Кий» - «скеля, камінь» – шумерське слово ),

а Богумир з трьома дочками, та двома синами, серед яких згадується  і молодший

син  -   «Рус»,  є  малоазійськими хатами ( пізнішими – «венедами» ).

Таким чином, «руси», вони  ж - «боруси» «ВК», могли бути одним з родів, який очолювався сином Богумира – Русом !   Але, чи мають до цього якесь відношення ті, кого латиняни називали – «етрусками», а греки – «тирренцями» ?

Казахський дослідник Олжас Сулейменов, у 1968 році, досліджуючи етруське письмо, прочитує  напис на чотирикутному камені з Вольтерри ( Р.381, СІЕ, 48 ): dviarasadentmaselaeitrecsdenstmenada кирилицею  «два рази день тьма з’їла, є і третій день з темнота» dvia  rasa  den  tma  sela  e i   trecs  den  s  tmenada 

( Олжас Сулейменов «Мова письма – погляд в доісторію  – про походження писемності і мови малого людства», К., 2006, с. 380 - 387 )

Напис на стіні склепу Голліні: zatl  ad  aidas він прочитує: (тут) «лежить погонич коней». На фресці зображення двох колісниць, у кожну впрягли по парі коней. Візники тримають у руках батоги і, трохи нахилившись уперед, ніби чекають сигналу, щоб пустити коней галопом» ( там само, с.389 ). Олжас Сулейменов, прочитавши цей напис при допомозі  тюркських мов, вказує: « І якщо у складі етрусків були тюрки, вони могли вимовляти початкову букву «z», як «dz» або «z». А напис у склепі Візника, можливо свідчить про це. З таким допуском ми її й читаємо:  dzatl ( zatl )  ad  aidas. » ( там само , с 392 ), де словосполучення Zatl ( z atl ) означає з шумерської (тюркської) мови «з конем».

Інший напис на склепі, де зображена жінка, яка зустрічає чоловіка у воїнських обладунках, дослідник прочитує кирилицею:   ladu  ni  kai  ii  vladilin … « не мсти їм пане »  ( там само , с.374-378 )

Нагадаємо читачам, що саме слово «атлант» означає з шумерської (тюркської) мови «вершник», де «атл» (кінь), а «ант» (воїн), та знаходить подібні мовні відповідники в сучасній уйгурській (тюркській) мові. Див. «Атлантида»

Цінним для нас є зауваження О. Сулейменова, стосовно того, що тюрки вимовляють

початкову букву «z», як «dz». Таким чином, можемо припустити, якщо хати (венеди) казали «зеркало», то шумери (анти) - тюрки повторювали –  «дзеркало», «збан» - «дзбан», «звеніти» - «дзвеніти», «звін» - «дзвін», «звінкий» - «дзвінкий», «звони» -

«дзвони», «звоник» - «дзвоник», «звонити» - «дзвонити», «зінь» - «дзінь»,  «зв’язати» - «дзв’якати», «зига» - «дзига», «зигар» - «дзигар», «зиглик» - «дзиглик», «зусь» - «дзусь», «зюркіт» - «дзюркіт», «зюрчати» - «дзюрчати», «зюрчання» - «дзюрчання», «зьоб» - «дзьоб», «зьобати» - «дзьобати»… ( Українсько - Російський Словник, К.,1976,с.152-153 )

Таких слів, з початковим «дз», подається у Словнику лише три десятки. Ми вважаємо, що це є ще однією шумерською ознакою в сучасній українській мові. Нагадаємо про напис Перуджианського каменю, де згадуються « ратичи боя Кия». Цей пам’ятник отримав свою назву по місцю зберігання його в італійському місті Перуджиа  (Светлана Молева «Единородное слово [«слово об ариях» - перевод текста Перуджианского камня – памятника русской письменности 10-9 в. в. до Р.Х.»], Псков -2000, с.31)

Переклади казахського дослідника цілком переконливі та обґрунтовані. Для нас

важливим є те, що переклади етруської мови виконані  при залученні тюркської та венедської мов. Це може бути свідченням того, що переселення «тирренців – етрусків» з Малої Азії, відбулось після їх довготривалої спільної  історії проживання ( протягом семи століть), по-сусідству з хетами ( пізніші - литовці ), хатами ( пізніші венеди ), шумерами ( пізніші - анти ), лувійцями ( пізніші - росіяни ), палайцями ( пізніші – поляки ) у складі Хетської імперії (18-12 ст. до н.е.). 

Казахський дослідник Олжас Сулейменов наголошує, що « ні слов’янізмів, ні тюркізмів у латині ніхто не пошукав ( там само, с.205 ). Спробуємо цю прогалину у історії  мовознавства надолужити і виправити, скориставшись латино-російським словником І.Х. Дворецького ( М., 1976, 50 000 слів ):

-------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------murus ( стена, вал, оплот ) – мур, мурець , пригадаємо хатське - hamuruwa (дерев'яна

балка будинку), яке ми розуміємо, як «кам'яна стіна»;

muro, muravi, muratum - мурувати ( будувати кам'яну (обносить стенами) стіну );

pastor, pastoris  - пасти, випасати, пастух;

рastus ( кормление, пастбище ) – пасо(вище), пастись;

hostis ( чужеземец, иностранец ) – гість ( гостинність, гостинець, гостювати ).

Відповідає значенню хатського слова «хеста». Дослідники відзначають: «хеста  включала: привратное строение, ворота, внутреннее (сакральное) помещение. В воротах ( или перед воротами ) хесты находился источник. Предполагают, что в хесте покоились останки обожествленного умершого царя…» (  А. Е. Наговицын «Магия Хеттов», М., 2004, с.208 –209 ). Це слово хатського вжитку, адже у хетів всі релігійні ритуали відбувались хатською мовою, та за хатськими традиціями. Ми вважаємо, що «х(г)еста» є «будинком для гостей», де приймали поважних гостей, царя, його родичів.( О.Р. Гарни «Хетты – Разрушители Вавилона», М., 2002, с.188 )

В сучасній українській мові знаходимо похідні слова: «гостинність», «гість», «гостинець», «гостювати».

domus (дом, жилище ) - шумерське слово, сучасне українське – дім, російське – дом. Хати вимовляли «дім», лувійці – «дом»;

diva (богиня, перен. возлюбленная) - діва, дівча, дівчина, з санскриту «богиня»;

crepito ( лязгать, бряцать, звенеть,  скрепеть ) - скрипіт, скрипіти, «to», у латинському запозиченні – crepito,  є хатським вказівним займенником «то»; 

color, coloris (цвет, краска) -  колір, кольоровий, кольора ;

arguto ( много говорить, болтать, пустословить, стрекотать ) -  гутарити ( зах. укр. говірки) ;

glubo (снимать кору, обдирать)   - глобати (гризти, довбати ), глоба ;  

gluma ( кожура, кожица, шелуха ) – глум, глумильник, глумитись (знущання,

поневіряння );

ignis, ignio, ignivi -  гнівати, гнів, гнівити ;

ignivitum ( огонь, огнево, нагревать, воспламенять ) - розгнівати, гнівити, гнів, «не гніви мене !»( «не розпалюй мене !» );

e-verto, verti, versum, vertigo ( опрокидывать, переворачивать, вертеть ) - вертіти,

перевертати, розвертати, поворот, верткий; про запозичення може свідчити вказівний хатський займенник «то» (to) ;

gustatus (вкус, чувство вкуса, вкусовое ощущение ) - густий ( наваристий );

gusto ( отведовать, пробовать )    - густо, густий; про запозичення може свідчити

вказівний хатський займенник «то» (to) ;

dato, davi ( давать, подавать )   - da(й) to, відбулось злиття дієслова з вказівним

хатським займенником «то» ; davi  -  dav(ай), (по)davа(й) ;

dator, datum, datus, data, dare ( податель, дар (подарок), даяние, подача, давать ) -  дати, подати, віддати; «t» є залишком «то» ;

dare ( давать, дарить ) - дар, дарувати, дари, подарувати ;

medus, mel, mellis ( медовое вино, мёд, сладкий сок ) - мед, медвідь, ведмідь, російське

медведь ; поряд з хатським запозиченням – medus,  існує суто латинське визначення –

mellis ;

probo, probavi, proba  ( испытывать, пробовать, проверять ) - проба, спробувати, попробуй ;

nasus ( нос ) - ніс, носовий, носатий ;

propinatio ( предложение выпить за чьё-л. здоровье, здравица ) – укр. «пропоную» ; у давніх хетських текстах знаходимо, ще одну здравицю, яка заховалась у назві келиха «tapisana» ( Дж. Г. Маккуин “ Хетты и их современники в Малой Азии “, М.,1983, с.170 )

“тобі шана” – звернення до гостя, під час якого,  подавали келих. Тотожне зверненню

“шануймося“. Слово подається, як хетське, насправді воно – хатське (венедське) ;

propino, propinavi, propinatum ( пить за здоровье, поднимать заздравную чашу ) –

«пропоную», «пропонувати»; зважуючи на те, що у хетських текстах назва чаші, яку

підносили царю - cuwaluwal  ( И.М. Дунаевская,1969, с. 140,  також:  В.В. Иванов

 «Хеттский язык», М., 1963, с.80 ) знаходить свій мовний  відповідник у латинській мові

( poculum ), вважаємо цей приклад, одним з найпереконливіших запозичень латинян з мовного лексикону хатів (венедів) - русів ( одне з племен хатів – родоначальником яких був Рус – син Богумира (Велесова книга) ;

pro-pono, proposui, pro-positum ( обьявлять, предлагать ) – пропозиція ;

poculum ( бокал, чаша ) - поцілунок, поцілувати, цілувальник, цілувати;

pocillum ( бокальчик ) - поцілунок, поцілувати ; хатське (венедське) слово, з фонетичним оформленням -  ( цілунок – поцілунок ) заховалося ще у одному латинському запозиченні – staticulum [ statua ] ( статуэтка, фигурка, идол, кумир ); вочевидь, що під час молитви ті статуї ідолів, кумирів «цілували» ;

sorbeo, sorbui, sorbo ( хлебать, втягивать в себя, поглощать, вбирать ) – сьорбати, відсьорбати ;

sopio, sopivi ( наводить сон, усыплять ) – сопіт, сопіти, посапувати ;

sabbata ( суббота ) - «субота», дослідники вважають слово єврейським, а насправді воно -  хато-шумерського вжитку, де шумерська основа «су» (вода) поєдналась з хатською основою «боти» (взуття) і має узагальнене значення «день миття взуття».

Див. Атлантида ;

securis ( топор, боевая секира, двойной (обоюдоострый) топор ) – сокира ;

tata (детск. – папа ) -  тато ; ми в своїх дослідженнях розглядали слово «тато» ( «та» + «то», де «то» є звичайним вказівним займенником однини української мови ) ; подвоєння «тата», у латинському слові, означає, що дитина дублює слово «та», коли батько не звертає уваги на неї, і у цьому випадку, подібне до історії виникнення звернення – «мама» чи російського – «папа» ;

sido, sedi, sidi ( садится ) - сідати, сидіти, сідало, сідниця ;

sto, stiti, statum,  - стояти, стояло, статуя, статуетка ;

astitum ( стоять, стать )  -  стати, стійло ;

mizer ( несчастный, жалкий, убогий ) - мізерний (незначний), мізер'я ( на теренах Західної України та Польщі – подріблені овочі – салат із свіжих овочів ) ;

scribo, scripsi, scriptum ( чертить, вырезать, гравировать ) - скрибти, скрибок, шкрябати, скрипіти ;

scriptio ( писание, письмо ) – скріпіти ( шкребти )  інструментом по дошці, глині, при написанні літер ;

scriptus ( scribo ) ( письмоводительство, должность писца или секретаря) -  шкрябати,

скрибок ;

semotus ( отдалённый, уеденённый ) - самотній, самітний, усамітнення, самота; від

хатського (венедського) - «сам» ; у  багатьох європейських мовах вживається слово «саміт» ( усамітнення ) ;

tacita ( богиня молчания ) - цить ! ( мовчи ! ) ;

tacite ( молчаливо, молча ) - цить ! ( мовчи ! ), і зараз можна почути в нашій мові:

«ц-и-и-и-…» ( тихо ! ). Вочевидь, «ta» є вказівним хатським займенником однини жіночого роду, адже, мова йде про богиню; у латинській мові існує своє власне слово « st ! »  ( тс !, тише ! ). Похідним від імені богині є давнє латинське прізвище Тацит (відомий давньоримський історик), прізвище якого має означати «мовчазний», «мовчун» ;

vallo, vare, vallus, vallum ( обносить валом, укреплять валом, частокол, изгородь, насыпь с частоколом, вал ) – вал (земляне укріплення ), сільськогосподарський термін- валок ;

vidi ( видеть, смотреть, глядеть ) - видіти, вид, видовище ;

ruina ( падение, обвал, смерть ) - руїна, руйнування, руйнація ;

sektio, seko ( резание, срезать ) - сікти, висікти, січ ;

marmor, marmoris ( мрамор ) – укр. мармур - слово хатського (венедського) вжитку ;

Складне слово, яке складається з двох основ: «мар» (смерть) + «мур» (кам'яна стіна)  означає «мармур» (камінь смерті), який широко використовувався для побудови «кам’яного» труна, могильної плити, пам’ятного знаку ). Зіпсоване слово «mor» ( мало б бути «mur» ), при збереженні «mar», вказує на те, що це слово у латинській мові є запозиченням з мови хатської (венедської) ;

vero, verus ( в самом деле, действительно, подлинно ) - вірно, вірний ( рос. вера, верно, веровать, уверовать ) ;

arator ( пахарь, земледелец ) - орач, орачі ;

aratio ( пахота, землепашество ) – оранка ;

aro, arovi ( пахать, возделывать ) – орати ;

oliva ( маслина, оливка ) – олива ;

vinum ( вино ) – вино ;

tremo, tremui ( дрожать, трепетать ) – тремтіти, тремтить, тремтять;

tortura ( болевые схватки, скручивание ) - тортури (муки, страждання, які спричиняють

фізичний біль ). Нам видається, що це слово є зіпсованим запозиченням,  від шумерського «tartar» ( безодня, велика безодня – ад ). Інколи українці та росіяни і зараз говорять: «адский біль», «адская боль» ;

terra ( земля ) - терени, «на наших теренах», «тернистий шлях» - шлях не по дорозі, а по оранці, тобто «важка дорога» ;

terrenus ( земляной, относящийся к земле, земной) ; 

tero, trivi, tritum ( тереть, растирать, толочь ) - терти, розтерти, перетерти,

тертя ; 

stela ( столб, столп, надгробная плита ) - стеля (перекриття, яке утримують стіни будівлі ) ;

statura ( рост, величина ) – статний (високий, великий), статура, постава ;

rallum ( плужный скребок, сошник ) -  рало, рільник, ральник ;

raptim ( сразу же, поспешно, опрометью ) -  раптом, раптовий, раптово ;

rivus ( ручей, канава, канал ) – рів, рівчак, рівчачок ;

lectus ( ложе, постель, кровать ) – лягти прилягти, лягати;

mammo [mamma] (кормить грудью, грудь) – мамо ( ма + мо, де «мо» назва напою ; наприклад «молоко» ( мо + лакати (пити «мо») ) ;

nos, nostri, noster  ( наш ) -  «наш» ( хатське ), «нас» ( хетське ) ;

malwa ( ботаника - мальва, просвирняк ) -  мальва (квітка) ;

novitas, novo, nove [ novus ] ( новость, новизна, обновлять, ново, по-новому, новый ) -   нови(на), новизна, обновити, новий, новітній, по новому ;

hortis, co-hors (огороженное место, двор, загон; воен. «когорта» - 0,1 часть легиона; вспомагательные отряды союзников, толпа, вереница, стая) - гурт, гуртом («гуртом і батька легко бити» народна мудрість), згуртовуватись, гуртуватись ;

cepula ( мелкий лук, лучёк ) - цибуля; слово шумерського (антського) вжитку, про що

свідчить наявність вказівного займенника – «це»; слово утворене, як словосполучення «це буля» і тотожне слову «бульба», де «буль» має визначення «земляний, округлий

плід», а слово «картопля» є пізнім запозиченням в українській мові з німецької ;

bulbulus, bulbus, bolbus ( луковица или клубень, лук, чеснок ) - бульба;

brutus ( тяжёлый, косный, тупой, бессмысленный, глупый, неразумный  ) – брутальний, брутально ;

bulla ( водяной пузырь) - булька, булькотіти ;

bullio ( пузыриться, кипеть, закипать, бурлить, бить ключом, пускать пузыри,

вскипать ) – бульбашки, булькати ;

byssinum (греч.) (  виссон, тонкая льняная ткань ) - звертаємо увагу, що грецьке слово

byssinus ( сделанный из виссона ) починається з літери «b», а назва «вісон» походить

від шумерського ( тюркського ) слова «весен» ( трава ), з початковою літерою «w», від якого походить хатське (венедське) та лувійське (с лувіанське – слов’янське) слово  «весна» (пора року, коли починає проростати з під снігу «весен» (трава).Таким чином, це слово у грецькій мові є запозиченням з мови шумерської. Часто згадується у Біблії ;

centrum [ греч. ] ( неподвижная ножка циркуля, центр (круга, окружности), зёрнышко или узелок ( в древесине, камне и т. д.)) - запозичення з шумерської мови: це н (у) т (-) р (о) = це «нтр» ; таким шумерським словом є  і сучасне українське слово: це «рква » та

лувійське запозичення -  це «рковь» (це раковь) – місце для захоронення «раковь» ;

col-lega ( коллега, сослуживец, товарищ по специальности, по рабству, сотрудник,

единомышленник, совместно избранный товарищ по государственной службе, товариш по корпорации ) - Це слово шумерського вжитку. Сучасний український етимологічний словник виводить це слово від латинського «kolega» (1985,т.2,с.508). Впевнений, що у латинську мову це слово було привнесене хатами (венедами) і шумерами (антами). Хочу наголосити, що на теренах Західної України це слово вимовляється, як «кулега», що цілком відповідає шумерському визначенню слів:  «Куліанна» ( товариш  Ана  ), «Куліенліль» ( товариш Енліля ). Отже, давнє шумерське слово «кулі» (товариш) відповідає сучасному українському слову «кулега» (товариш)

(На ріках Вавилонських: з найдавнішої літератури Шумеру, Вавилону, Палестини, Київ, 1991, с.380 ).

У латинській мові виникає багато похідних слів: col-legatarius (сонаследник), сollegiarius

( коллегиальный ), collegiatus (член профессиональной корпорации),collegium

(товарищество, совместная государственная служба, общность, коллегия,

корпорация, братство, общество, содружество ).У сучасній українській мові заховались похідні від шумерського слова «кулі» слова: «колектив», «колективний». В хетській міфології згадуються «Нинатта и Кулитта, служанки Иштар» ( О.Р. Генри «Хетты – разрушители Вавилона» , М., Центрполиграф, 2002, с.177 ) Вважаємо, що мова йде про одну подругу –  «Нінат» (Ніна). Перше слово - жіноче ім’я, а друге є визначенням того, що вона є «товаришкою» Іштар (Інанни) ;

gleba ( глыба, ком земли, пашня, комок, кусочек ) - глиба, глибокий, глибина ; Значення сучасного українського слова «глиба» цілком відповідає значенню латинського слова gleba (кавалок). Складне слово «глибо – кий»,  де «кий» ( з шумерської мови ) означає «камінь», вказує на те, що слово gleba в латинській мові є запозиченням з шумерської, з визначенням: «кавалок каменю», «шматок каменю», «кусок каменю».  Читач спитає: «Яке відношення до слів: «глиба» (кусок), «глибокий» (кусок каменю) має слово «глибина» (прірва) ? Відповідь криється у шумерській «технології» добування  каменю для будівельних потреб. Шумери скидали (скатували) велику кам'яну брилу у прірву з кам'янистим дном, де брила розбивалась на дрібніші  шматки. Сама прірва для такої справи, називалась «глиби(на)» (місце, для розбиття кам’яної брили  на дрібніше шматки «глиби» (кусок, шмат). Ця технологія економила час та будівельний інструмент…

de- bacchor (безумствовать, неистовствовать, бушевать ),

bacchor (бесноваться, носиться, мчаться) -  рahhur*, pahur*, вahar**  бахур.

У Західній Україні словом «бахур» називають непосидючу дитину, яка не знаходить

собі місця, «літає». Первісне значення цього шумерського слова  “вогонь”. Бахур - дитина, яка (як вогонь ) швидко переміщується у  просторі» . Зустрічаємо це слово у давньому шумерському слові – Pu – Sig – Bahar- a , яке означає : «піч для обпалення цегли вогнем»,  де Pu (піч) + Sig (цеглина = «це глина») + Bahar-a (вогонь)( И.Т. Конева, Шумерский язык, СПБ – 1996, с.175 ** ; Древнейшие языки Малой Азии - сборник статей “ М. ,1980, с.75 *) Знаходимо його і в литовській мові «pakurti» ( розпалювати вогнище ) ;

cippus ( надмогильный пирамидальный столб, столб, надгробная колонна, памятник ) - кіпа ( гора ), копа ( межовий знак, земляний насип ) ;

aculeus ( жало, острие, кончик ),

aculeatus ( иглистый, колючий ) - колоти, кіл, кілкий ; привертає увагу послідовність приголосних в основі латинського і українського слова: c (u) l (ea) t (us) = к (о) л (о ) т (и); слово «кілкий» означає «гострий камінь» ;

angelus ( греч. ) ( вестник, гонец, преимущественно Божий вестник, ангел ) - можливо, латиняни і запозичили це слово від греків, та  все ж , це слово шумерського вжитку.  Воно складне: An + gel ( господар неба ), де  An ( небо ) і gal ( господар ). Нагадаємо, що головний Бог шумерів звався «Ан» і визначав поняття, яке  називалось «небіс» (небо) ;

in-tribuo, in-tributio ( платить дань, вносить подать, обложение податью, налог ) –

потреба, треба, потребуємо, потрібно, потріб, стародавнє літературне лувійське

( с - лувіанське – слов’янське ) -  «требы» ;

detrusio [onis] ( сбрасывание, сталкивание ) -    трусити, трясти, струс, струсити,

дотрусити ; автор хоче звернути увагу дослідників на значну кількість дієслів у

латинській мові, основа яких, за своєю фонемою та значенням, цілком відповідає словам сучасної  української мови; запозичивши ці слова з мови хатів (венедів), латиняни долучали до них свої власні префікси та суфікси (detrusio, aculeatus, desorbeo); такі запозичення могли відбутись лише у часи безпосередніх контактів народів. Важливо, що ми знаходимо таку спорідненість саме в дієсловах, запозичення яких, як свідчить історія розвитку мов, мало б поступатися запозиченню  іменників ;

detersio [onis] ( стирание, вытирание) -  стерти, терти, витерти, дотерти ;

at-tero, at-tritum ( тереть, стирать) - терти, розтерти, перетерти; похідне – «терпіння» ;

de-verto ( de-verti ) ( сворачивать, поворачивать ) -    повернутись, розвернутись,

вертітись, довернути ;

аl-lubesco [ lubet ] ( начинать нравиться, находить удовольствие ) -  любити,

любуватись, любисток, люба, любов ;

desorbeo ( проглатывать) - сьорбати;

de-stino ( укреплять, прикреплять),

destina ( destino ) ( крепление, устой, подпора ) – стіна ;

de-sido [sedi ( sidi )] ( оползать, оседать, опускаться ) - сісти, осісти, сідати, сідало ;

a-sto, stiti, astatum ( стоять возле.., подле )  -  стояти, стійка, стійло, стати ;

at-trepido ( семенить, подходить мелкими шажками ) - трепет, трепетати, трепечеш ;

de-scribo, scripsi (списывать, переписывать)- шкрябати, скрібло, скрібок, зскрібати ;

de-scobino ( опиливать, выскабливать, сдирать, обдирать ) - скоблити, зскоблити ;

deinde ( отсюда, далее) -  українське - деінде (нар.) [ куди-небудь, в іншому місці,

де завгодно, будь-де …]. Звертаємо увагу дослідників, що «Орфографічний словник» подає це слово, як «народне» ( широковживане ); не думаю, що наше селянство могло перейняти його від правлячої ( панівної ) верхівки. Це питоме українське слово, яке

у латинській мові є запозиченням від наших далеких пращурів – шумерів (атлантів – антів) чи хатів (венедів) ;

de-rideo ( насмехаться, высмеивать ) -  радіти;

crocio, croco, crocito ( греч. ) ( каркать ) - крокоче, крокотати, ( крук ? ) ;

con-sopio, con-sopivi, con-sopitum ( усыплять, засыпать ) - спати , засипати, сопіти, засопіти, сопун, сап ;

am-puto, amputatio ( обрезывать, подрезывать, отстригать, отсечение, отрезывание) – в українській мові багато слів з основою «пута»: «пута» для коня, путати, спутати, розпутати, розпутати; латинському слову «amputatio» відповідає українське «ампутація» ;

larva ( злой дух, приведение, костяк, скелет; бран. образина, рожа ) - лярва – лайливе слово у говірках населення Західної України і Польщі ;

latro ( лаять, орать, горланить, рычать; (греч.) разбойник, бандит, душегуб ) – лотро - лайливе слово у говірках населення Західної України і Польщі ;

cirkulo, cirkulus ( делать круглым, придавать форму окружности, окружность, круг )-  коло, колоти ( «колоти» – означає «не малювати коло - геометричну фігуру», а – «визначати центр кола» ! ), колона ( стовпець округлої форми )…

Всі ці слова у латинській мові , на наше переконання, з’являються завдячуючи нащадкам шумерів. Нагадаємо, що латинська мова виникає в часи започаткування самого Риму та Римської імперії. Отже, творцями латинської  мови були будівничі Римської імперії.

Чи мали до цього якесь відношення «тирренці-етруски» ? 

Про те, що корені «тиренців – етрусків»  у 3-2 тис. до н.е. були пов’язані з Малою Азією може свідчити факт вміння та широкого застосування ворожіння етрусків на печінці (рис.1), який, значно раніше, був широко  розповсюджений у Давньому Вавилоні (рис.2) та на теренах Хетської держави. Муляжі для навчання ворожінню археологи знаходять на зазначених територіях.

Віктор Березяк. Нащадки шумерів (антів - атлантів) – носії гаплогрупи R1b – будівничі Римської імперії

Про малоазійське коріння «тирренців – етрусків» можуть свідчити і останні дослідження мовознавців. Хочу зазначити, що матеріали цих науковців, які ми зараз запропонуємо читачам, на наше переконання свідчать про наступне:

1)    Пращури етрусків є вихідцями  з Малої Азії ( приблизно у 12 ст. до н.е.).

2)    Вони переселились на північ Балканського півострова і певний час межували з греками ( приблизно з 12 по 9 ст. до н.е. ). Греки знали їх, як «тирренців».

3)    В 9-8 ст. до н.е. «тирренці - етруски» опановують північну частину Апеннінського півострова та створюють свою державу.

4)    Вони були лише сусідами наших пращурів  – хатів (венедів) і шумерів (антів), як і інших народів – палайців, лувійців, хетів на теренах Малої Азії,  у 3-2 тис. до н.е.

5)    Жодних родинних  зв’язків ( генетичних, мовних, релігійних ) пращури «тирренців – етрусків» ніколи не мали з пращурами українців – хатами та шумерами, як і з пращурами палайців, лувійців, хетів. Про це свідчать фонетичне оформлення етруських числівників, наприклад від 1 до 10, про це свідчать імена етруських богів, окремі слова, які прочитані фахівцями – філологами, тощо.

6)    Слова латинської мови, які ми знаходимо близькими, за значенням та фонетикою, словам в сучасній українській мові, були привнесені у мову «латинян» нашими пращурами - шумерами (антами, атлантами) та хатами (венедами).

7)    У цій чужій (етруській) мові можуть знаходитись окремі запозичення з інших мов, наприклад, «атл» ( кінь – О. Сулейменов ) та інші.

                     Этрускология и тирренские языки

                                      «Обзор тирренских языков»

К неиндоевропейским дороманским языкам Италии относятся этрусский язык (памятники с 8 в. до н. э.) и ретийский язык (около 100 надписей 3—1 вв. до н. э. из северной Италии, выполненных алфавитом «северноэтрусского» типа). К ним близок язык надписи на стеле с о. Лемнос ("лемносский"), географически относящийся к Эгейскому региону. Близость этрусского и лемносского языков установил Х. Рикс. Генетические связи обоих с ретийским языком обосновал М. Лежён.

Віктор Березяк. Нащадки шумерів (антів - атлантів) – носії гаплогрупи R1b – будівничі Римської імперії

«Общие черты тирренских языков»

Для всех трёх предполагается существование особой тирренской группы языков. В фонетике их характеризует 1) отсутствие звонких взрывных и наличие глухих взрывных и придыхательных, 2) отсутствие «о» в системе вокализма этрусского и ретийского языков. Отмечен ряд лексических общностей: ретийское lupun, этрус. lupu, lupuke ‘умирать’, ‘жить в прошлом’, лемнос. av, этрус. avil ‘год’; лемнос. nafoth, этрус. nefs ‘племян­ник’ и др.

В  морфологии их объединяет 1) наличие общих формантов в системе имени: в ретийском и лемносском языках, sl во всех трёх; 2) глагольного форманта ake, axe в ретийском, ke в этрусском; 3) тождество этрусских и лемносских формантов ei, i, ai, aith.

                               «Связи тирренских языков с другими»

Некоторые исследователи (И. М. Дьяконов) отмечают общие черты этих языков с хурритскими языками: 1) глагольные окончания ae, aez; 2) так называемые абстрактные окончания, предпо­ло­жи­тель­но в системе имени; 3) s (-si) [?]; 4) наслоение равнозначных аффиксов, так называемая морфологическая редетерминация.

В  синтаксисе наблюдается сходство в порядке слов с латинским языком: 1) определение в родительном падеже перед управляющим именем; 2) положение глагола в конце предложения. Лексика известна ограниченно, так как большинство надписей состоят из имён собственных. Истолковано значение около 150 слов, в т. ч. числительные от 1 до 9. Есть заимствования из греческого и анатолийских языков. Некоторые этрусские слова через латинский язык вошли в другие языки (например, persona).

http://www.garshin.ru/linguistics/languages/isolated/paleo-european/etruscology/index.html

Сучасні генетичні дослідження вказують, що переважаючою гаплогрупою сучасних італійців є гаплогрупа Y-ДНК – R1b (шумерська – антів, атлантів) – 49%, а хатська - венедська гаплогрупа Y-ДНК – R1а складає лише 2,5%. Разом – майже 52%. ( )

Віктор Березяк. Нащадки шумерів (антів - атлантів) – носії гаплогрупи R1b – будівничі Римської імперії

Віктор Березяк. Нащадки шумерів (антів - атлантів) – носії гаплогрупи R1b – будівничі Римської імперії

На наше переконання, аналіз сучасних гаплогруп Італії призвів до досить несподіваного авторського висновку, який дозволяє пояснити кілька історичних моментів. Та про це по черзі. На Апеннінах мав бути, якийсь етнос (генетична група), яка була рушійною силою того процесу обєднання людських груп та створення могутньої імперії на чолі з Римом. На нашу думку, це були носії гаплогрупи R1b – нащадки далеких шумерів, нащадки атлантів-антів, нащадки народу, який три тисяч років до цього, вже мав досвід державотворення - Атлантиди – першої федеративної імперії Середземномор’я.

Саме вони географічно опанували всю Західну і частково Центральну Європу.

Шумери прийшли з теренів Азії. І цей факт пояснюється тим, що мова шумерів відноситься до тюркської мовної групи, також, наявністю «башкирського генетичного феномену» - залишкової плями на генетичній карті світу – високої концентрації носіїв гаплогрупи R1b у башкирів. 

Віктор Березяк. Нащадки шумерів (антів - атлантів) – носії гаплогрупи R1b – будівничі Римської імперії

Та потрапили нащадки шумерів у Європу через Північну Африку, через Гібралтар.

Ця теорія - проникнення носіїв гаплогрупи R1b у Європу через Гібралтар, належить російському біологу-генетику Кльосову А.О., який вже тривалий час проживає у США.

( А.А. Клёсов «Шумеры – древние носители гаплогруппы R1b1b2 ?» // http://aklyosov.home.comcast.net ;  Петр Золин «Гипотеза А.А. Клёсова о связях R1b и R1a» //  http://ru.wikipedia.org/wiki/Генетическая_генеалогия. )

Опанувавши Малу Азію, Єгипет, Північну Африку (приблизно у 3200-3100 роки до н.е.) ця гаплогрупа  розділилась. Після занепаду «Платонівської Атлантиди» (сер.3 тис. до н.е.) одна група антів-атлантів продовжувала жити у середовищі хатів (венедів) на теренах Малої Азії.  У 7 ст. до н.е. ця група, через Кавказ, переселяється на терени сучасної України. Рух у Східну та Центральну Європу ця група антів (атлантів) почала разом з хатами (венедами) десь у другій половині 1 тис. до н.е. Українські козаки є нащадками саме цієї групи антів (воїнів) – атлантів (вершників).

Друга група антів-атлантів, ще у часи розквіту Атлантиди (кін 4- сер.3 тис. до н.е.), переселяється через Гібралтар на терени Іспанії та починає поступову колонізацію території сучасної Західної Європи. Таких груп переселенців, через Гібралтар, було кілька. Остання група, її ми називаємо «групою втікачів», переселилась після занепаду Атлантиди, та початку повстань місцевого населення у Північній Африці (особливо у Єгипті). Отже, шумери опанувавши Західну Європу, надавши більшій частині чоловічого населення свій генетичний маркер – гаплогрупу R1b, стояли і біля витоків творення латинської мови. Виникнення латинської мови пов’язується з виникненням Риму та Римської імперії, а її загибель – з занепадом цієї імперії.

Віктор Березяк. Нащадки шумерів (антів - атлантів) – носії гаплогрупи R1b – будівничі Римської імперії

Ми вважаємо, що латинська мовамова творців майбутньої імперії почала творитись поступово, як мова населення Західної Європи ще у кін 4- сер.3 тис. до н.е. Підкоривши місцеве населення інших генетичних гаплогруп, шумери не змогли передати їм свою мову – мову завойовників. Вихованням дітей, у родинах, де батько шумер (ант-атлант) одружувався на місцевій полонянці, продовжували займались жінки-полонянки.

Вони і зберігали мову генетичної групи своїх пращурів - попередників, «нехтуючи» мовою своїх нових чоловіків-завойовників. Часто народжувались діти від завойовника та полонянки, але сімї не створювались. Таким чином, отримавши генетичний маркер свого батька-завойовника, дитина розмовляла мовою своєї матері – полонянки. Пам’ятаймо, що рух носіїв гаплогрупи R1b, був рухом не лише чоловіків – воїнів, але й – їх родин. Це був рух цілої етнічної групи. Та, все ж у спільну мову цієї нової людської спільноти – шумерів та автохтонів, яку ми називаємо «латиницею», попадали слова шумерів. Переважно це були слова військової та релігійної термінології, окремі слова побутового призначення. За 3 тисячоліття, протягом яких, домінуючою залишалась одна і та сама генетична гаплогрупа – R1b (шумерська), виникала культурна і ментальна схожість поневолених народів Західної Європи.

Це було головною причиною швидкого утворення Римської імперії, швидкого розповсюдження латинської мови у ній. Латинські слова, яким ми знайшли мовні відповідники у сучасній українській мові, на наше глибоке переконання, і є словами батьків завойовників – шумерів (антів-атлантів). Але в цих словах є основи і венедські, або ж, часто присутній вказівний займенник «то» (латинське - to) поряд з суто шумерським вказівним займенником «це» (латинське - се). Це свідчить, що у шумерських сім’ях (антів-атлантів), які переселялись у Західну Європу, вже були присутні жінки з хатських (венедських) родин. Тобто, спільне життя шумерів і хатів сягає часів 4 тис. до н.е. Їх спільна історія проживання почалась на теренах Східного Сибіру. Про це може свідчити наявність хатського (венедського) вказівного займенника «то» у сучасних башкир – носіїв гаплогрупи - R1b. Башкири у наш час називають своє місце проживання – «Башкортостан». Наголосимо, що у латинській мові вказівний займенник «СE» має виконувати ту саму мовну функцію, що і вказівний займенник «ЦЕ» в сучасній українській мові. Як і у латині, так і в українській мові, часто ці займенники з’єднуються з основами слів: цеглина (це є глина), сонце ( це сон ( zonn ) «сонце) ), латинське cepula – мало б відповідати українському визначенню – цебуля ( суч. зіпсоване – цибуля ) і так далі. Отже, в латинській мові є шумерські слова, як і в українській мові !!! У цьому факті нічого дивного немає, адже, «анти», яких

М.С. Грушевський вважав пращурами українців та «анти» Західної і Центральної Європи були пращурами одного народу - шумерського, носіями однієї і тої самої гаплогрупи – R1b. Тому мовні визначення у сучасних європейських мовах: антанта (військовий союз), курсант, лейтенант, ад’ютант, корвалант, інфант, комбатант, комендант, сержант драбант (військові звання), десант (назва підрозділу чисельністю десять воїнів), провіант (військові припаси), інтендант, маркітант, комерсант, ліверант (постачальники до війська), окупант, диверсант, гарант, дилетант, репатріант - емігрант (полонений воїн, що відпускається до дому), мігрант (воїн найманець), брігант (моряки), де «бріг» (бригантина) – корабель, тотожне визначенню з Криту – корібанти (моряки), консультант (воїн-вчитель), та інші, знаходять свої відповідники і у мовах українській, польській, чеській: арештант (полонений воїн), музикант (військовий музика), ризикант (польське – «безстрашний воїн»)…

Нагадаємо читачам, що з мови шумерів визначення «ант» (воїн), «анти» (воїни), «атлант» (вершник), «атланти» (вершники). Християнська релігія запозичила повно слів релігійної термінології саме з шумерської мови та з мови малоазійських хатів, наприклад: «ангел», «месія». Про це автор змістовно пише в дослідженні «Історія людства протягом 58 тисяч років» ( )

Коли писалась праця «Атлантида – сторінки прадавньої української історії» (К., 2012), було помічено, що шумерських слів не так багато в українській мові: кух (риба) – кухар (первісне значення «рибак», куховар (той, що готує рибу), кухня ( місце для приготування риби), кухля (посуд для рибної юшки), година, гудити, гудок, год (російське) від гуд (віл), месія (той що сіє знання – вчитель), людина (одна особа, де шумерське визначення «лу» (особа) і дин (числівник- «1»)… Але, ж цей факт має своє логічне пояснення, адже, і носіїв гаплогрупи R1b, серед сучасної української спільноти , десь більше, а десь менше: 2-18%. Вони і є далекими нащадками антів-атлантів – пращурів українського козацтва. Нагадаємо, з цього приводу, що і «Велесова книга» згадує про похід антів до Центральної Європи. Цей рух, з теренів сучасної України до Східної Європи, підтверджують і сучасні українські історики та археологи.

Вражало інше, що у сучасних європейських мовах, як і в латинській мові, такі шумерські слова, як «гуд» (віл), «ант» (воїн), «атлант» (вершник), «гудина» (час), «гуд» (рік), «кух» (риба), «лудина» (одна особа), «ме» (знання) мають зовсім інше фонетичне оформлення – не шумерське ! Наприклад, німецьке «фіш» (риба), хоч у німецькій мові і існує шумерське запозичення «кюхе» (кухня), тощо. Це і збивало з пантелику дослідника при визначенні нащадків шумерів (антів-атлантів). Та знайти раціональне, у цій філологічній плутанині, допомагає сучасне генетика. Отже, нащадками шумерів є, окрім частини чоловіків Східної Європи (українців, поляків, чехів… ), переважна частина чоловіків Західної і Центральної Європи (Y-ДНК). Треба наголосити, що частина дослідників, помилково, називає гаплогрупу R1b кельтською. Це нісенітниця, яка дивним чином, тиражується в інтернеті …  Визначальною етнографічною ознакою носіїв гаплогрупи R1b є знак восьмикутної зірки – знаку Інанни (Іштар). Цей знак широко розповсюджений на памятках давніх шумерів (антів – атлантів), також, у башкир (!!!), багатьох сучасних тюркських народів (за мовною ознакою), або – мусульманських народів (за ознакою віри). Цей знак є головним символом сина божого Гора та його матері – Богородиці ( «Бог _ Гор _ родиться, діво радуйся» - свідчить молитва наших пращурів ! ). Цей знак став головним символом у християнстві. Він не використовувався у мистецтві, яке відоме, як «кельтське мистецтво».

Віктор Березяк. Нащадки шумерів (антів - атлантів) – носії гаплогрупи R1b – будівничі Римської імперії

Ця зірка є календарним символом. Вона означає, що у восьмому місяці ( десяти- місячного календаря наших пращурів ) народився син божий Гор. Це трапилось 6000 років тому, у 4 тис. до н.е. День Народження Гора - 14 жовтня, а День Благовісті  припадає на ніч з 13 на 14 січня. Про це і свідчить мозаїчне полотно перших століть нашої ери ( octo «вісім» ). У давні часи Новий рік починався з Дня Благовісті. Цей день був першим днем першого календарного місяця у наших пращурів. Про це автор змістовно пише у дослідженні «Історія людства протягом 58 тисяч років». Ось чому, на «Старий Новий Рік» українці ходять з цією зіркою, прославляючи майбутнє народження сина божого ! Але, справжнє його ім’я – Гор, християнська церква постаралась приховати… Повертаючись до «тирренців-етрусків» зазначимо, що саме їх витіснили з Апеннінського півострова нащадки шумерів – будівничі Риму та Римської імперії – носії гаплогрупи R1b. Носії саме цієї гаплогрупи Y-ДНК є нащадками Гора – першого хлопчика, який мав цю генетичну ознаку.

                                                             4 жовтня  2014 року, Київ (доопрацьовано 17 жовтня)

Публикацию прочитали

Количество просмотров: 2640
delete
Victor B, Киев, свободный журналист "ХайВей" 
Для того, чтобы оценить статью, Вас необходимо войти в систему
Право оценивать рецензии на ХайВей можно получить от редакции сайта по рекомендации одного из журналистов ХайВей
Рекомендаций: +5
Всего комментариев: 25, Всего рецензий: 4
Укажите свой e-mail адрес, если Вы хотите получать комментарии к этому материалу
Подписаться

Для того, чтобы опубликовать сообщение в этой теме, Вам нужно ввойти в систему.

Рецензии

18:01 11/08/15
Журналистское мастерство
Язык и стиль
Форма подачи
Общее впечатление
1. Цікаве дослідження.
2. Фахові лінгвістичні докази підкріплені посиланнями на гаплотипи ДНК.
3. Представлено великий фактовий матеріал на підкріплення тверджень.
4. Дуже цікаві висновки, що потребують розвинутих досліджень!!!
Victor B Киев
Дякую за позитив
11:08 14/08/15
22:45 11/08/15
Журналистское мастерство
Язык и стиль
Форма подачи
Общее впечатление
Цікава і потрібна історична розвідка! Але автору порібно навчитимсь вірно вибирати шрифт для публиікації на сайті. Бо дуже втомливо читати у такому виді!
Victor B Киев
Дякую за позитив
11:09 14/08/15
23:42 11/08/15
Журналистское мастерство
Язык и стиль
Форма подачи
Общее впечатление
ivp_paster Тернополь
Грандіозна, цікава, ретельно напрацьована, багатоємна праця, ілюстрована.
Victor B Киев
Дякую за позитив
11:09 14/08/15
11:49 16/08/15
Журналистское мастерство
Язык и стиль
Форма подачи
Общее впечатление
Леся Киев
Цікаве дослідження, особливо генетика. Цікаві і висновки. Про походження слів можна сперечатися (важко, скажімо, говорити про проникнення шумерських слів до української мови, коли ці запозичення пройшли шлях, мабуть ще з праіндоєвропейських часів; або те, що слово "колір" не латинське запозичення до слов"янських мов, а навпаки). Звісно, важко охопити в одній статті і висвітлити з усіх поглядів походження і розвиток народів, адже то ще не всі народи, які ходили туди-сюди по землях Європи у ті часи. Спасибі за матеріал до роздумів.

Комментарии

Рекомендует этот материал.
12:49 11/08/15
Victor B Киев
Дякую за позитив
11:10 14/08/15
Рекомендує цей матеріал. Чому? Безумовно рекомендую новітні наукові факти! Велика дяка авторові за публікацію!!!
18:02 11/08/15
Victor B Киев
Щиро дякую за увагу та позитив
11:10 14/08/15
Ці, взагалі, розвідки про минулу історію настільки фрагментарні, що важко оцінити їх правильність. У кожного свої переконання і докази. Я не хочу стверджувати, що у статті все не вірно, чи вірно. Мені, наприклад, переконливими здавались тексти етрусків прочитані Щербаковим, що показували практично ідентичність мови етрусків з українською, до тогож Щербаков говорив про самоназву етрусків як РАСИНИ - тобто РА-СИНИ, а назва етрус як ет-рус - ті РУСИ, що втратили свою територію - ЕТ , з аналогії ТА - територія і її протилежність, втрата - ЕТ.

Щодо слова - СОНЦЕ.У Вас "сонце ( це сон ( zonn ), але може простіше - СИН-ЦЕ, ти більше, що у англійській мові і СИН і СОНЦЕ звучать однаково. До речі, я вже немало слів знайшов в англійській, які співпадають з нашими.
21:29 11/08/15
СО(Л)нце - сатемізоване КОЛнце, від "КОЛО". Задля зручності українці поступово звук "л" відкинули.
01:41 13/08/15
Яке коло. Хто в старі часи переймався якимсь там колом. Сонце - це божество, син головного Бога. Візьиіть тюркське - хан: х, с міняються. А хто такий хан як не намісник бога. В англійській son i sun звучать одинаково і ніякого відношення до кола не мають.
18:13 13/08/15
Якраз таки переймався. Коло - КОЛяда - все це означення Сонця саме як Божества. Щодо тюркських мов - то їм не так то багато років (глоттохронологія показує, що заледве більше 2 тисяч), так що не варто від них виводити щось ні слов'янське ні тим більш шумерське, етруське і латинське.
01:55 14/08/15
Victor B Киев
Пане, Оресте, доброго дня!
Видається, що Ви дуже категоричні стосовно тюрків. Але, у витоків сьогоднішньої Західної Цивілізації стояли саме їх пращури.
Врешті, це питання, поставлене Вами, потребує спокійної і аргументованої дискусії.
Раціональне є і у Ваших роздумах і у міркуваннях пана Олександра.
З повагою. Віктор Березяк
11:28 14/08/15
А як же назва бога сонця - РА. Наші слова: РА-нок, РА-зсвітає.
22:50 14/08/15
За тисячоліття розвитку змінилось багато НАЗВ (але не сутності) Богів, тому я не бачу логічного взаємозаперечення цих назв. Крім того - я нічого не знаю про бога Ра у нас, а тільки в Єгипті. Тому, вважаю малоймовірним походження слова Ранок (РАна, РАк, РАб, РАз) від РА. А самий єгипетський РА - скоріше всього від РАми.
04:26 15/08/15
Victor B Киев
Пане Оресте, подивіться у словник і Ви побачите, що науковці виводять, наприклад, слово ветеран з латинської мови veteranus (старий, досвідчений). Насправді етимологія слова трохи інша, і вона визначає воїна, ознакою якого є "старі рани", а не вік людини, які свідчили, що він був у багатьох битвах, отже, мав бойовий досвід. Рани мали бути "старими", адже, латинська основа vete відповідає слову "ветхий"(старий), "ветошь"("стара" ганчірка). Таким чином, латинське слово ветеранус має дві основи vete + ran + us(звичайне закінчення). Ваш перелік слів випадковий, можна ще долучити десяток подібних. Та все ж, слова Раб (работич, работа), Раз (зРазу, відРазу, Раптом) є похідними від слова Ра. Рухаючись з Східного Сибіру слово "Ра" розпорошилось по теренах Центральної і Південної Азії.
У сучасних мусульман багато слів з цією основою, багато чоловічих і жіночих імен, присвячених богу (Сонцю). Наприклад, іранському слову "хоршид"(сонце) буде відповідати узбекське ім'я "Рашид"(присвячений сонцю), отже, основа "Хор"(гор) тотожна основі "Ра". Це слово було привнесене у Давній Єгипет, прошу повірити !
Ім'я індійського бога "Рама", як Ви вірно визначили, дійсно пов'язане з сонцем і містить основу "Ра" (сонце), але і іранський "Мітра" (знак сонця), де "знак"(міти, мітка, звідси попсоване "митниця") поєднується з основою "Ра"(сонця). Першою релігією у будь-якого народу була релігія вшанування бога -"сонця".
Пане Ореста, радий спілкуванню з Вами.
З повагою. Віктор Березяк
20:07 15/08/15
Пане Вікторе, я Вас критикую, тому що вважаю, що саме критика - стимул до розвитку.
Словники подивився - які Ваші докази "насправдішньої" етимології слова ветеран? Тільки тому, що слово "ран" СХОЖЕ на слово "рана"? Що латиною означає "ран"?
Хоча, не зовсім розумію, яким чином "рана" до "Ра" має відношення.
Ранок - від слова рано.
Раб - роб- робота-орбота (орати-орбити). Орбота-робота - сталася зміна внаслідок метатези, це звичайний в довгій історії процес, будь-який філолог-початківець Вам це пояснить. В германських мовах ще й до сих пір це А(О)Рбайт. Тобто в цьому слові до "Ра - теж відношення не бачу (але бачу до Ор-Гор). Чи Ви просто всі слова з "ра" "підганяєте під Вашу теорію, не досліджуючи їх походження?
Одначе, якщо й так було б - які Ваші докази, що Ра - саме ім'я Бога, а не, наприклад, просто Сонце (до тих пір, поки воно не було назване так), як світило? Інші Імена зберіг народний фольклор, перекази, мова, деякі літописи. А от "Ра" - нічого невідомо. Хоча, я не виключаю, що це дійсно так. Просто доказів я поки що не бачу. В філологічних колах таке називається задорновщиною. Тобто, я не бачу системного аналізу, а тільки поверхневий. Таким чином Ви сам даєте вашим критиканам (саме критиканам) зброю.
Звісно, Хорс - бог Сонця (і не тільки), але не Сонце-бог. Але Рашид - взагалі ні при чому тут. Звідки Ви взяли, що це арабське (а не узбецьке!) ім'я - відповідає "хоршиду"? Тільки через схожість?
09:57 16/08/15
Якщо так, то було б цікаво мені дізнатись, а чому саме склади КО і ЛО, що вони значать. А що до Ра, то колись читав, що люди старались по максимуму використовувати у своїй мові скпад, що пов'язаний з ім'ям божества. Це свого роду як постійне нагадування, чи постійно мати на слуху ім'я божества.
17:37 16/08/15
Нема ніяких складів - є одне слово-корінь - КОЛО. Те й значать - подивіться, якої форми губи, коли це говориться.

"Ра, то колись читав, що люди старались по максимуму використовувати у своїй мові скпад, що пов'язаний з ім'ям божества."

!. "Колись читав" - це такий аргумент?
2. Думаю, в багатьох словах, якщо це семантично і логічно пов'язано - це так і є.
Тому, для доказів потрібна семантична й логічна прив'язка, а не просто звуконаслідування.
3. Де доказ, що Ра - ім'я бога?
22:40 16/08/15
Значить КОЛО від форми губ. Я перевірив це біля зеркала. Так, губи легенько заокругляються, але коло не виходить, скоріше шестикутник; а щоб вийшло коло, потрібно добре постаратись витягнути губи, але навряд чи так хтось говорить. Значить: губи - коло - сонце - бог. Щось сумнівно.

Погоджуюсь, читав - не аргумент, але ті, хто писав, мабудь мали деякі свої аргументи. Ну хоча б такі: Світ є відображенням Бога, мова є відображенням Світу, значить мова повинна максимально відображати Бога. Мова як носій знань про Божественну доктрину Світу і людини в ньому. Пишу так, бо слово КОЛО навело на деякі асоціації і роздуми, на деякі слова і склади, тому я і спитав про склади КО і ЛО. Але відповідь - губи-коло мене не влаштовує. КО-ЛО - це два склади і означає воно далеко не коло як таке і тим більше не сонце, хоча у своєму більш спрощеному значенні використовується і для них.

Щодо РА. Наш народ вроді має відношення до аріїв Індії, хоча б тому, що прийшов до гори Карпатської з Пенджабу. Значить Упанішади це також і нам близьке, а там - Брахман, Брама, Рама. Але можливо і не сонце, а скоріше Світло - Божественне Світло; і в наших старих богів: Род, Сварог, Стрбог, можливо - Сутарабог, Свара. Але від світла дорога пряміша до сонця ніж від губ.
15:20 17/08/15
Тож, тим більш це логічно. Для вимови звуку "о" - потрібно зробити коло губами (тому то й саме таким знаком цей звук і відображається). Наприклад, те ж саме Око - теж таке слово, бо при його вимові губи кОлОм. Я допускаю, що не у всіх губи роблять при цьому абсолютно правильне коло, але, думаю, наші пращури узагальнювали це спостереження.
Не всяка мова відображає Світ, а тільки природня.
"Світ є відображенням Бога". Саме відображенням? Мабуть, для початку було б непогано пояснити, що Ви маєте на увазі коли кажете "Бог".
"Наш народ вроді має відношення до аріїв Індії, хоча б тому, що прийшов до гори Карпатської з Пенджабу." Згідно сучасних ДНГ-генеалогічних досліджень - якраз все навпаки - саме орії (частина племен) пішли з наших земель спочатку на Схід (Андронівська (4000 тому) і Афанасіївська (3500) культури), потім частина з них через Памір і Гіндукуш (де розділились на південний і західний потоки) до Індостану і Аріану (Ірану). Тож, Род-Рудра (епітет - Шива), РАма - мабуть один з Провідників або Пророків цих племен, обожествлений в майбутньому. Так, корінь (а може це й просто частина кореню) ра я бачу, але де доказ, що існував Бог Ра?
18:46 17/08/15
Ви так і не відповіли на моє питання в рекомендації.
01:55 14/08/15
Хан - скорочене від каган.
01:56 14/08/15
Victor B Киев
Пане, Олександре, автор не наполягає на своїх висновках. Лише заохочує до власних роздумів та обговорення.
Щиро дякую Вам за увагу. В англійській мові повно тюркізьмів, як і в латинській.
Де їх лише немає !!! Це підтверджується і генетикою, перевагами гаплогрупи (Y-ДНК) - R1b на теренах Західної і Центральної Європи.
З повагою. Віктор Березяк
11:17 14/08/15
Рекомендует этот материал. Почему? Чи є ФАКТИ, що підтверджують (дослідження ДНК решток, етс) те, що у етрусків була гаплогрупа R1b?
Гаплогрупі R1a1 від 18 до 25 тисяч років - всі дослідження дають такий діапазон. R1b1 - 16 тисяч років. В обох випадках тоді носії цих гаплогруп відділились від основного на той час стовбура R1, який не зберігся (вимер).
01:38 13/08/15
yarina Киев
Рекомендує цей матеріал.
02:29 14/08/15
Victor B Киев
Дякую за позитив
11:18 14/08/15
Рекомендует этот материал.
13:08 14/08/15
Чи є ФАКТИ, що підтверджують (дослідження ДНК решток, етс) те, що у етрусків була гаплогрупа R1b?
Гаплогрупі R1a1 від 18 до 25 тисяч років - всі дослідження дають такий діапазон. R1b1 - 16 тисяч років. В обох випадках тоді носії цих гаплогруп відділились від основного на той час стовбура R1, який не зберігся (вимер).
10:06 16/08/15

Live

27 мин. назад

Харламов Виктор Георгиевич комментирует материал Сжигаю листья - книг страницы

40 мин. назад

Petro Boriwiter комментирует материал Крым-это яйца меж ног России

47 мин. назад

Александр Жовноватый комментирует материал Как защищать Украину, - вперёд!.. А в благодарность, - позор и забвение...

1 час. назад

Александр Жовноватый комментирует материал Крым-это яйца меж ног России

1 час. назад

Petro Boriwiter рекомендует материал Крым-это яйца меж ног России

1 час. назад

Nataliy Glinskay публикует статью Усміхнися мені здалека!

1 час. назад

Харламов Виктор Георгиевич публикует статью Сжигаю листья - книг страницы

1 час. назад

AirAdvisor публикует статью Названы только 2 блюда, которые безопасно есть в самолете

1 час. назад

Антон Кучко публикует статью Крым-это яйца меж ног России

10 час. назад

Larisa Potapova рекомендует материал Космические Боги с созвездий Большого пса и Ориона ч.7

10 час. назад

Larisa Potapova пишет рецензию на публикацию Космические Боги с созвездий Большого пса и Ориона ч.7

11 час. назад

lusi рекомендует материал Сводка новостей

11 час. назад

lusi рекомендует материал Идея власти неземной

11 час. назад

lusi комментирует материал Как защищать Украину, - вперёд!.. А в благодарность, - позор и забвение...

12 час. назад

Белка Белкина комментирует материал Как защищать Украину, - вперёд!.. А в благодарность, - позор и забвение...

12 час. назад

Харламов Виктор Георгиевич комментирует материал Врождённый инстинкт

12 час. назад

Харламов Виктор Георгиевич комментирует материал Недра Украины ещё богаты!

13 час. назад

Гамаюн Исетский публикует статью Врождённый инстинкт

13 час. назад

Харламов Виктор Георгиевич публикует статью Недра Украины ещё богаты!

14 час. назад

Элина Данилина рекомендует материал Идея власти неземной

14 час. назад

Petro Boriwiter комментирует материал Про нову книгу Миколи Сядристого «Молох ленінізму. Ідеологія державного терору». Перший розділ.

14 час. назад

Ltna Prikolova комментирует материал Идея власти неземной

15 час. назад

Вікторія Івченко комментирует материал Сьогодні о третій... Юля і Саакашвілі. Короткі замальовки.