О проекте ХайВей

Публикуйте на ХайВей свои статьи, фото, видео.

Получайте рецензии и комментарии от сообщества ХайВей на свои публикации.

Зарабатывайте деньги на публикациях.

Общайтесь с интересными людьми.

 

Общество  6 мая 2015 12:40:51

Деіндустріалізація, деморалізація, деградація...

© Віто Надашкевич

Деіндустріалізація, деморалізація, деградація...

 

На одній з недавніх телепередач учасники активно жаліли мешканців сходу України, мовляв: «живуть, як раби, щодня одне й те саме – завод і завод, –  за мізерні 3500 грн. батрачать на пана. А ось ми, на Галичині вільні люди…» Подумалося: вільні бо злиденні, злиденні бо вільні. Якби з’явився б у Львові такий собі «пан», що відкрив би фабрику і за нормальний восьмигодинний робочий день запропонував би 3500 грн. то черга «батрачити» до нього стояла би зі Львова ледь не до Дублян!  Я вже мовчу, що східноукраїнські заводи за старим звичаєм утримують і значно кращі від муніципальних та державних поліклініки, і санаторії з безкоштовними путівками.

 

Деіндустріалізація, деморалізація, деградація...

Останнім часом кілька разів бував на колишніх промислових гігантах нашого регіону, де свого часу працювали тисячі осіб. Зруйновані цехи, зарошші бур’янами складські майданчики. Ось при вході табличка «Їдальня №8» - це ж на одному заводі і 8 їдалень щонайменше! Йдеш далі – на стіні порожнього цеху, через розбиті шибки котрого гуляють вітри, заламінований папірець на якому креслярським рукописним шрифтом описано якийсь технологічний процес – колись тут кипіло життя. А зараз бігають бездомні собаки, в зруйнованих ангарах та на складських майданчиках нагромадилися купи кимось нелегально викинутого сміття. Лише часом можна зустріти бідно зодягнутих, виснажених існуванням людей, які ще досі вишукують  та зрізають металеві елементи на брухт. Думається, Голівуд би сюди – знімати який-небудь «Я – легенда», «Сталкер», ще якийсь блокбастер про апокаліптичний світ. При цьому дивує те, що всі ці об’єкти можна було відродити навіть за рахунок евакуації підприємств з зони АТО. Якщо в Другу світову цілі фабрики «давали ноги» з України та Білорусі аж за Урал, то чому таке не можна було зорганізувати зараз? І не було б тоді розмов, що білі «гуманітарні» російські камази вивозять з України обладнання стратегічних підприємств, а Західна Україна почала б виробляти «Кольчуги», побутову техніку «Норд» і ще багато іншого. Ось футбольному «Шахтарю» у нас комфортно. Так би було б й індустріальним підприємствам… Мрії-мрії…

Ані для кого не секрет, що в 90-ті роки промисловість нашого регіону скоротилася в рази. Однак, складається враження що зараз дзвони б’ють і по тому мізеру, котрий ще продовжував діяльність. Ще недавно виготовляючий автобуси та тролейбуси до Євро-2012 ЛАЗ – виробник, що має світову першість за кількістю зібраних одиниць громадського транспорту за всю історію людства, перебуває в агонії. Колись найбільший в Європі гірничо-хімічний комбінат – Новороздільська сірка ледь зводить кінці з кінцями. Складається враження, що і містоутворюючий Жидачівський целюлозно-паперовий комбінат, який за останнє десятиліття, змінив в складі своїх власників ледь не половину олігархів країни, без солідного плану порятунку припинить профільну діяльність. Два місця працівники не отримують заробітної плати, доходять чутки, що обладнання почали розбирати і вивозити. Критична, або близька до такої ситуація й на Львівсільмаші, Універсальній буровій техніці (Дрогобич), Львівському автонавантажувачі, Стрий-авто. Неефективним й руйнівним виявляється не лише державний менеджмент, але й приватні власники, які б мали вкладати гроші в іновації, в розвиток, в майбутнє. Не ліпша ситуація й по інших областях… Статистика по країні свідчить – через війну на Сході, втрату Криму, макроекономічну нестабільність за рік обсяги промислового виробництва впали ледь не на четверть. І падіння це продовжується вже не перший рік.

 А з фактичною призупинкою виробництва порожніють місцеві бюджети, втрачають засоби до існування цілі родини,молодь з дипломами про вищу освіту не має можливості здобути досвід. Індженери, конструктори, заводські майстри та професійні управлінці (і ще цілий ряд професій, орієнтований на індустріальний уклад економіки) – нікому не потрібні.  Хтось їде за кордон – всі чули про «відтік мізків». Однак, чомусь менше говорять про тих хто лишається і «перекваліфікуються» в перукарів, офіціантів, торгівців. Звісно й це теж потрібні і часто зовсім непрості професії. Та якщо інженер чи фармацевт змушені в якості торгових агентів пропонувати магазинам чіпси й солодку воду… – то  тут з економічної теорії згадується дещо грубий термін «деградація робочої сили», що обрізає шляхи до подальшого розвитку – легко втрачати професійні знання й навички, але як важко їх здобувати! Якщо інвестору прийдеться не просто наймати висококваліфікованих робітників, а вчити людей від підстав, скоріш за все він інвестує в той регіон, де робити цього не потрібно. Скажімо, США вже давним-давно прийшли до висновку, що хорошого фахівця дешевше завезти з-за кордону, аніж вивчити у себе на місці – тому й не припиняють приймати бажаних переселенців. У нас же ж  відбувається деіндустріалізація, слідом за якою йдуть деморалізація і деградація суспільства. І це жахливо, навіть фатально.

Деіндустріалізація, деморалізація, деградація...

За винятком небагатьох держав, які можуть жити в «лінивому режимі» продаючи свої ресурси іншим країнам, для решти єдиним джерелом доходу є продаж праці населення. Ця праця матеріалізується  в товарах. Як казав Вольтер «Праця рятує людину від трьох основних зол: смутку, пороку і злиднів». Не має більшого споживача економічного ресурсу під назвою праця, ніж промисловість. Саме вона зводить до купи 4 основні економічні ресурси: капітал, землю, підприємницький хист і, власне, працю. Грошові потоки на крупні підприємства стікаються з обширних територій, часто навіть з далеких «заморських» країв, а це покращує торговий баланс, зміцнює місцеву валюту, заводить гроші в публічну сферу та сімейні бюджети. Крім того одне велике підприємство крім своїх працівників, як правило, дає роботу й десяткам-сотням фірмам-підрядникам. Звідси і прямий зв'язок між індустріалізацією та густотою населення. Сільськогосподарська країна не лише не може забезпечувати такого рівня життя, як індустріальна, але й не може елементарно прогодувати такої ж кількості населення. В геополітичних іграх вже давно відомо – хочеш мати перевагу на 2-5 років – виграй збройний конфлікт, хочеш позбутися опонента на десятиліття – деіндеструалізуй його. Так відбулося з Аргентиною, Югославією, Південноафриканською республікою. Подібна ситуація, хоча при інших обставинах, спіткала також Сектор Гази, окремі штати та міста США т.зв. «Ржавого поясу» (скажімо, колись процвітаючий, а тепер вимираючий Детройт). З закриттям детройтських заводів закрилися й дитячі садки, школи, поліклініки, на вокзалах поменшало подорожуючих, а в театрах і кіно – глядачів. І вони теж закрилися. Якщо ж дивитися глибше, то в ногу з промисловістю йде не лише сервісна соціальна сфера, але й більшість галузей прикладної науки. Тож відкинута до аграрних часів країна, так чи інакше, втратить й свій науково-освітній потенціал, а отже й в подальшому її конкуренційність та можливість виступати незалежним гравцем на світовій арені знижуватимуться.

Подібна сумна участь могла спіткати й Німеччину.  Опісля Другої світової війни країни-союзники вирішували подальшу долю світу і зокрема переможеного Рейху. Міністр фінансів США Генрі Моргенау запропонував під корінь знищити німецьку промисловість, аби вона вже ніколи не могла відновити своєї економічної та військової потуги і зійшла би на перефірію. Проте глибший аналіз довів, що без промисловості Німеччина не змогла б прогодувати соє населення і воно б почало масову еміграцію до Франції, Великобританії, інших країн. А це б спричинило б соціально-політичну нестабільність в цілому регіоні! Сама ж Німеччина могла б повністю перейти на сторону комуністичного табору. Тому від ідеї відмовилися, замінивши планом Маршала – допомогти відновити і розвинути промисловість колишнього ворога, завдяки чому Німеччина й стала найбільшою економікою Європи, випередивши навіть Великобританію, з якої починалася промислова революція, а отже й індустріалізація.  

Звісно, хтось може закинути, що процес деіндустріалізації сьогодні відбувається в найбільш розвинутих країнах – США, Японії, Німеччині. Однак, це цілком різні речі, так би мовити різні види деіндустріалізації. В перелічених локомотивах світової господарки маємо справу з умовною деінструалізацією – зменшенням частки промислового виробництва в валовому продукті з переходом до економіки послуг. Остання може бути ефективною лише при чималому нагромадженні капіталу, якого у нас попросту нема. І основне свідчення цього – його дороговизна, яка виражається в обліковій ставці НБУ, кредитних та депозитних ставках комерційних банків – в США вони були нижчими за наші навіть в далекому 19 столітті, а відтоді майже постійно знижувалися. Тож в нашому випадку маємо справу попросту розвалом промисловості. З сфери послуг, хіба що ІТ-компанії ( з туризмом, на жаль, не склалося) беруть участь в світовому ринку експортуючи свій продукт переважно на платоспроможний Захід. Все інше – послуги медичні і по догляду за собою, освітні, торгівля – це переливання грошей в середині країни, варіння в своєму власному соку, що жодним чином не може покращити ситуацію з негативним торговим балансом (перевищенням імпорту над експортом) й створити достатньої кількості робочих місць.

Деіндустріалізація, деморалізація, деградація...

Свого часу, в теж зовсім непрості часи, наші інженери й майстри передавали свої знання й досвід в країни «третього світу». А сьогодні вже навіть Китай та Тайвань перегнали Україну по рівню заробітків, як середньостатистичних, так і в промисловості. Хто ж «написав», розробив цей «український план Моргенау»? Хтось зовні, чи ми самі?

 Якщо ж говорити більш соціальними,а не макроекономічними категоріями, то індустріалізація для кожної конкретної людини дає можливість краще, повноцінніше взаємодіяти з суспільством, дає перспективи у ліпшому «завтра» – кар’єрний ріст, необхідність вчитися і вдосконалюватися. А коли нема роботи, то вже три згадані зла: депресія, порок і злидні огортають міста, країни та суспільство в цілому.

 

15.11.2014                                                                © Віто Надашкевич

 

 

На сторожі авторського права стоїть Закон і Юридична компанія "Ло Крафт" http://lawcraft.com.ua/ ( Law Craft LLC)

Публикацию прочитали

Количество просмотров: 1285
delete
Віто Надашкевич
Віто Надашкевич, Львов, свободный журналист "ХайВей" 
Для того, чтобы оценить статью, Вас необходимо войти в систему
Право оценивать рецензии на ХайВей можно получить от редакции сайта по рекомендации одного из журналистов ХайВей
Рекомендаций: +2
Всего комментариев: 4, Всего рецензий: 2
Укажите свой e-mail адрес, если Вы хотите получать комментарии к этому материалу
Подписаться

Для того, чтобы опубликовать сообщение в этой теме, Вам нужно ввойти в систему.

Рецензии

17:39 06/05/15
Журналистское мастерство
Язык и стиль
Форма подачи
Общее впечатление
outsider Винница
"Сільськогосподарська країна не лише не може забезпечувати такого рівня життя, як індустріальна, але й не може елементарно прогодувати такої ж кількості населення."

Віто Надашкевич
00:26 07/05/15
Журналистское мастерство
Язык и стиль
Форма подачи
Общее впечатление
Цікава розповідь про наболіле. Прагнення журналіста без прикрас показати руйнацію соціально орієнтованої держави УРСР, перетворення її у велику руїну. Невже утопія побудова соціальної країни у 21 ст.? Ні, не утопія! Треба мати мужність говорити про недоліки і з відвагою їх викорінювати. Приклади: Німеччина, Швеція, Фінляндія.
"А зараз бігають бездомні собаки, в зруйнованих ангарах та на складських майданчиках нагромадилися купи кимось нелегально викинутого сміття." - БОЛИТЬ!!!

Комментарии

да! это звериное лицо капитализма....к сожалению 96 % населения этого не понимают, поэтому тихонько едят из ясел....
16:07 06/05/15
ко ко Одесса
Жахлива картина...зате "вільні пани", багато з яких нині раби на плантаціях Західної Європи, або наймити на будівництві у ворожій Росії, яка доживає останні дні на відміну від процвітаючої України...
17:28 06/05/15
ко ко Одесса
Рекомендует этот материал.
17:31 06/05/15
Рекомендует этот материал. Почему? "А зараз бігають бездомні собаки, в зруйнованих ангарах та на складських майданчиках нагромадилися купи кимось нелегально викинутого сміття."
БОЛИТЬ!!!
00:35 07/05/15

Live

2 мин. назад

Алекс Скиталец комментирует материал Украина на приёме у психолога

20 мин. назад

Ишак Мельник комментирует материал Глядишь-Король и гол,и бос...

23 мин. назад

Ишак Мельник комментирует материал Украина на приёме у психолога

27 мин. назад

Ишак Мельник комментирует материал Украина на приёме у психолога

27 мин. назад

Алекс Скиталец рекомендует материал Глядишь-Король и гол,и бос...

2 час. назад

Алекс Скиталец рекомендует материал Украина на приёме у психолога

10 час. назад

Наша Версия публикует статью Віктор Доротенко зумів не злитися з тінню, він проніс через своє життя гордість і честь степняка – Олег Володарський

13 час. назад

sdv публикует статью Хроніка окупації. Футбольний матч в Луганську під прицілом снайпера

16 час. назад

Алекс Скиталец комментирует материал Украина на приёме у психолога

17 час. назад

Алекс Скиталец комментирует материал рассказ из жизни "Последний разговор с Олей в Храме"