- Звідкіля у вас появився поштовх писати казки?

 - Я не знаю, завжди їх писав (сміється). Почав цим займатися ще з дитинства, віршики всякі там складав. Правда, не записував їх нікуди. Пам’ятаю, коли в дитячий садочок приїжджали комісії мене завжди “випихали” читати вірші. Я не вважав це чимось особливим, для мене це було нормальним. Вважав, що всі люди такі – щось пишуть, придумують... Записувати їх уже почав в Мурманську, коли ми збиралися і придумували якісь веселі речі. Ніколи не думав, що займатимусь цим професійно. Але одного разу дитячий журнал попросив дати їм одну з моїх казок. Так той номер одразу розкупили в один день! Я цілий рік писав їм казки і виявилося, що це комусь цікаво і потрібно. Також помітив, що таким більше ніхто не займається і мені стало шкода, що такий напрямок пропадає і може взагалі зникнути.

 - А як з’являються сюжети ваших казок?

 - Абсолютно невідомо. Буває, що щось насниться. Черпаю їх із нашої історії і легенд.

 - Коли ви розказуєте казку – це повна імпровізація?

 - Завжди. Навіть сам не можу спрогнозувати чим і як вона закінчиться. Особливо подобається, коли мені під час процесу допомагають люди.

- Якісь оказії трапляються?

 - Звичайно! Наприклад, в Шешорах розказував казку про цигана і бачу, що поруч стоїть справжній кучерявий циган в червоній сорочці. Такий, як в казці. Потім розказував про жида Лейбу і шукаю поміж присутніх хто б його зіграв. Усі відмовляються. Раптом позаду чую голос: “Я – буду жид!” Обертаюся і бачу справжнього жида в ярмулці і з пейсами. Мої герої самі знаходять мене.

 - На замовлення казки пишете?

 - Я попробував, але в мене не вийшло. Тобто, це йде від Бога.

 - Які найважливіші риси повинні бути в казкаря?

 - Він повинен любити людей і, особливо, дітей.

 - Ви маєте відношення до потойбічного світу?

 - Так, іноді я його бачу. Тому й пишу казки. Раніше, коли я був молодим, то гадав. Але побачив, що мої гадання збуваються і заборонив собі це далі робити. Слова, принаймні мої, мають силу – щоб я не сказав воно усе так і збувається. Тому не можна брехати.

 - Коли-небудь бачили міфологічних істот чи щось в такому роді?

 - Бачив! В 1988 році у Мурманську я бачив літаючу тарілку зеленого кольору, дуже красиву. Там же бачив домовичка, а в Криму на власні очі бачив лісовика. Домовинок був чорний, пухнастий, лісовик був невеликого зросту, сантиметрів десь так 30, в довгому кафтанчику і без шапки. Коли побачив лісовика, то дуже злякався, а він швидко сховався в кущі. Але потім, на другий день, я пішов на те саме місце і знайшов там на мокрій землі маленькі сліди. Ще відьом бачив.

 - Як ви розпізнаєте відьму?

 - Не знаю. Не по зовнішності. Я відчуваю її. Із однією відьмою я стикнувся в Коломиї, спілкуючись із нею відчув, як вона копирсається в мене всередині. Потім, в ночі, половину мого тіла обкидало виразками. Я пішов до неї розбиратися, а вона мені каже: “Ти знаєш, я тут лікувала людину ввечері у якої були виразки. Половину вилікувала сьогодні, а половину на завтра залишила”. Правда, вони швидко зійшли, але сам факт залишається фактом.

- А чи багато ще в Україні казкарів?

 - Знаєте, думаю, що мало. Я пробую їх знайти, але поки що не знайшов жодного. Знаю, що є один дідусь, який розповідає легенди. Є люди, які пишуть казки... Я не хочу їх поливати брудом, але, насправді, їх казки є літературними творами.

 - Якщо з’являться інші казкарі не боятиметесь конкуренції?

 - Ха! Я боятимусь?! Та я тільки обома руками “за”! Я мрію зробити фестиваль казкарів, але поки що не бачу тих, хто б міг його “потягти”.

- Знаю, що ви ще й мультфільм зняти хочете...

 -- Так! Хочу і зніму! В мене є для мультфільму кілька сценаріїв. Там ітиметься про козаків, татар, і під землею, і на небі і усе, усе, усе. За основу була взята “Різдвяна казка”, але зараз там так все поміняли, що від неї мало що лишилося.

 - Обабіч казкарства ви ще чимось займаєтесь?

 - Я - інженер-будівельник. Досить непоганий інженер і заробляю непогані гроші (сміється). Також трохи помагаю людям в музиці (грає в групі “Вій”).

 - Яка ваша улюблена казка?

 - Ой, та кожна написана нова казка є для мене улюбленою. Але я так подивився, що все ж таки найулюбленішою казкою є “Казка про чорного козака” і саме по ній уже почали знімати кіно.

 - Про що ви зараз думаєте?

 - Я думаю чи прийдуть люди на сьогоднішній мій вечір слухати казки. Якщо не прийдуть, то розказуватиму їх вам (сміється). Але думаю, що вони прийдуть.