(підготовлено по матеріалам ДОП «Зелене Майбутнє» і Молодіжного відділення НЕЦУ)

 

Вступ

«Поки мирні трудящі приймали по 100 грамів на кладовищах, Святошинський рибгосп зніс улюблену територію відпочинку житлового масиву Біличі...» - такими словами починався гнівний лист, отриманий мною сьогодні. Перечитавши його, приєднуюсь до того гніву авторів і бажання будь-якою ціною відновити справедливість, так жорстоко і безпрецедентно порушено всього два дні тому.

 

Пояснення

На території України, про що знають далеко не всі її жителі, зростає чимало видів орхідей. Всі вони в тій чи іншій мірі знаходяться під загрозою зникнення і занесені до Червоної книги України.

Якщо подивитись наукові праці по родині Зозулинцевих (тобто орхідей) у “Флорі України”, то половина усіх знахідок цих рослин в Київській області припадає на Святошинські болота на околицях столиці. Ще не так давно тут був справжній “ботанічний рай” – із мохами, осиками і лелеками. Потім річку Нивку, що живила болото, перетворили на канаву із каскадом риборозплідних ставків. Природа потроху відступала під натиском двомільонного міста. Відтоді водойми і прилегла територія лісу належить ригоспу «Нивка».

Але дві орхідеї з Червоної книги України (пальчатокорінник травневий та коручка болотяна), таємнича папороть вужачка, що охороняється в Києві і інші болотні релікти таки лишились. А з ними і дух Полісся.

 

Історія питання

Біологи Київського університету імені Тараса Шевченка, розуміючи цінність залишків Святошинського лісу, восени 2004 року звернулись до директора рибгоспу з проханням дозволити створення тут заказника. Директор відмовив і незабаром Держуправління екології та природних ресурсів в м. Києві погодило тут відведення земельної ділянки під колективне садівництво – тобто під дачі, чи то котеджі.

Але у 2006-му році біологи знайшли тут ще одну надзвичайно рідкісну орхідею - жировик Лезеля. Ця рослина на стільки рідкісна, що зростає всього в 10-12 місцях по всій Україні. І знайшли її на Святошинських луках саме там, де пропонують «сади-городи». Тоді в бій вступив Інститут ботаніки; 17 червня було складено Акт обстеження території дослідного рибгоспу “Нивка” Інституту рибного господарства УААН за участю того самого Держуправління, що дозволило знищити святошинські луки. Держземінспекція повідомила Держекоінспекцію листом №064831/0810 від 06.10.06, що документи на право на землю в рибгоспу відсутні…

Одразу після складання Акту (між усім, не виключено, що це перший в своєму роді акт про зростання червонокнижної рослини) громадськість звернулась до Держуправління, щоб воно відізвало своє погодження на відведення земельної ділянки. Держуправління досі мовчить. Втім, як стане зрозуміло далі, тепер це вже не має значення.

Восени 2006 року директор рибгоспу перейшов до активних дій: берег річки, де колись буяло різнотрав’я, зокрема й пальчатокорінник, розрили, розширивши русло. Це викликало гостру критику з боку громадськості, оскільки Закон України «Про Червону книгу» зобов’язує землевласника (і директора зокрема), зберігати об’єкти Червної книги, виявлені на його ділянці. За свідченням членів Дружини охорони природи (ДОП) Київського університету, директор рибгоспу дуже нервувався, дзвонив в університет, погрожував співробітниці кафедри ботаніки (що не мала до справи жодного відношення) звільненням. Запрошував “на шашлики”, але діяльність свою все-таки обмежив і найціннішу ділянку лук не знищив. Зараз можна з певністю говорити, що дівчата з ДОП були праві, коли відмовились поїхати в ліс на зустріч з дирекцією рибгоспу.

 

Фінал (фіаско)

І ось... навесні 2007, приблизно 12-13 квітня (якраз під час поминок), усі (!) дерева та кущі на закинутих колись риборозплідних ставках, де почалось відновлення природної рослинності спиляли. ДОПівці розказують: «- Ми були там – але надто пізно. Ходили й дивились на свіжі, невисохлі пні, молоді верби під ногами, прим’яті квіти калюжниці, масні плями попелу від спалених осик та берез, виворочений ґрунт – десь у ньому висихали орхідеї, шмаття, що колись було мохом, життєствердно зелене листя грушанок – вони ще не відчули, що затишного затінку не буде (більше ніколи). І коли ми це побачили, нам дуже захотілося спитати директора рибгоспу Гриценяка І. І., чи він взагалі усвідомлює, що зробив?..»

 

Що тепер? Все? Мабуть ні. Наразі ботаніки планують оперативну програму пересадження орхідей, які збереглись на згариші святошинських лук. А природоохоронці справедливо звертаються до прокуратури, адже кожен порушник повинен бути покараний по Закону. І дуже, хочеться, щоб це покарання було якомога жорстокішим.