О проекте ХайВей

Публикуйте на ХайВей свои статьи, фото, видео.

Получайте рецензии и комментарии от сообщества ХайВей на свои публикации.

Зарабатывайте деньги на публикациях.

Общайтесь с интересными людьми.

 

Проза  31 августа 2013 21:05:04

Автор: Marchuk Nadia

ДЗВІНКА ТА ДАНИЛКО

Продовження. Початок тут:

http://h.ua/story/376504/

(і далі підряд усі публікації)

РОЗДІЛ 3

ТАКЕ НЕЗВИЧАЙНЕ ЛІТО

 

18

Данилко майстрував летючого змія. Давно вже хотів, але все ті справи…

Старанно вимальовував великі очі, усмішку – його змій має бути найкращим. Вони домовилися з хлопцями сьогодні влаштувати невеличке змагання – чий змій найкраще літатиме. А хіба ж може гарно літати некрасивий змій? Нарешті все було готове й він побіг за село, де на нього вже чекали хлопці. Вітерець сьогодні був гарний, тож витвори хлопчачих рук радісно й легко здійнялися в небо. В захопленні хлопці бігли за своїми зміями, керували ними.

– Лети, лети вище! – підбадьорював подумки свого змія Данилко, – ми ж з тобою добре знаємо, як це класно – вміти літати!

І змій Данилка, наче почувши його думки, таки здійнявся вище всіх інших.

– Ти переміг! – поздоровив хлопчика Андрійко. – Ну нічо, я наступного разу ще кращого змія зроблю.

– Давай, спробуй! – усміхнувся Данилко, – а я – ще кращого!

– Побачимо!

 

Набігавшись, хлопці повлягалися на траві. Як же це класно – отак полежати просто неба! Такого ніжного ласкавого ясного літнього неба! Лежати й вдихати на повні груди запах трави, цей п’янкий запах літа – найкращої пори року!

Погомоніли про те, про се. Костик із захопленням почав розказувати про якусь нову комп’ютерну іграшку, де на Землю нападають іншопланетяни й треба її захистити.

– Цікаво! – даси диска? – запитав Віталька. – А то мені вже мої старі ігри геть набридли.

– А я в "Козаки" граю, мені не набридає, – озвався й собі Данилко. – Стрілялки не люблю, стратегії краще!

– Так там і стратегія, і стрілялка разом! – захистив свою нову гру Костик. – Іншопланетяни прилітають, будують своє місто, огорожу. Потім висилають розвідників у наші міста. А потім ми на них нападаємо.

– Хитро закручено, хлопці, – сказав Ілько. – Як ти кажеш, називається? "Зоряний привіт"? Сьогодні ж скачаю з Інтернету!

– Так там ще нема! – горда сказав Костик. – Це мені тато з міста привіз!

– Ну тоді – з тебе диск. А гайда зараз, а то мені вже не терпить подивитися, що там таке. Хлопці рвучко посхоплювалися.

– Данилку, ти йдеш?

– А, ви біжіть, я потім прийду, – відповів Данилко, – однаково у шістьох на одному компі не пограєш…

– Ну лежи, а ми – грати!

Данилко залишився відпочивати. І сам не знав, чого він так вирішив. Хотілося, звісно, подивитися на нову гру. Але полежати на теплій траві хотілося ще більше. Хлопчик довго роздивлявся, як пливуть по небу хмаринки. Незчувся, як і заснув. Так солодко спиться на свіжому повітрі, так легко дихається!

А сни! Кольорові, добрі… Ось вони з хлопцями біжать за зміями, Данилко летить щодуху, він перший! Мама кличе додому. Тато повертається з поля стомлений, трохи замурзаний, але такий щасливий…

А ось – знову мама. Тільки чому вона одягнута в таку довгу сукню? Пишну, бальну сукню синього  кольору. Не йде, а наче пливе назустріч синові. Та цей син – зовсім не Данилко, ні. То якийсь інший хлопчик. Мама усміхається, бере його на руки, пригортає…

Раптом заходять якісь люди, теж у середньовічних нарядах. Забирають у мами з рук дитину, хлопчик виривається, не хоче йти. Мама теж опирається, але все марно.  Дитину забрали, мама залишається сама, стоїть край вікна дивно умебльованої кімнати, плаче…

– Мамо, не плач! То був не твій син! Твій син – це я! – скрикує Данилко й прокидається.

Зрозумівши, що то був лише сон, хлопчик полегшено зітхає. Добре, що хоч хлопці пішли, а то б оце посміялися над його фантазіями. Ні, годі вилежуватися. Треба йти подивитися, що там за нова гра така. Хоч мама й забороняє багато гратися на компі, але ж хоч трохи та можна.

– Агов, хлопці, ну як гра? – запитує Данилко, зайшовши до Костикової кімнати.

Та тільки хто ж його почує в такому галасі? Хлопчаки сидять спинами до дверей, втупилися в монітора, гучно дають один одному поради, куди бігти та що робити. Ледве протиснувся поміж друзями, щоб подивитися, що там таке.

О, картинка була пречудова – місто іншопланетян з химерними височезними будівлями, літаючими таксі, зеленкуватим штучним освітленням. Місто штурмували люди. Але Головнокомандуючий іншопланетян, кремезний чолов’яга зі шкірою сірого кольору та величезними руками з десятьма пальцями на кожній, сидів за своїм комп’ютером і швидко щось набирав на клавіатурі.

Іншопланетяни відкрили вогонь по людях. Але стріляли вони не кулями, а краплями води. Як тільки крапелька потрапляла в тіло людини, Головнокомандуючий клацав мишкою, людина падала й не рухалася. Та найцікавішим було те, що після бою, коли людська армія вже вся лежала непорушно, Головнокомандуючий знову давав якусь команду своєму компу й усі людські солдати знову підвелися, мов живі.

Але тепер вони виконували усі команди іншопланетян. Вишикувалися й слухняно зайшли колоною до міста. Їх розподілили по будинках пришельців. Вони стали там наче біороботами, покірними слугами...

– Бачили? – запитав Андрійко. – Вже другу  нашу армію на рабів перетворюють! Ні, я так більше не воюю!

– А що це в них за зброя така? – поцікавився Данилко. – Водою стріляють?

– Та ні, то не звичайна вода! – пояснив Костик. – Вода має пам'ять і якось пов’язана з головним компом прибульців! Як тільки в людину потрапить – все, капець!

– Через ті краплі вони людьми й керують! Догнав? – авторитетно долучився до пояснень Віталька.

– Через краплі води? – перепитав Данилко й чомусь дуже розхвилювався. – Хлопці, а можна я Дзвінці цю гру покажу? Дасте диска?

– Що, прямо зараз? Ми ж тільки-но розігралися! – заперечив Андрійко.

– Та й нащо дівчиську така гра? – зневажливо зауважив Костик, – що вона в тому кумекає?

– Вона кумекає більше твого! – розсердився Данилко. – Дзвінка – донька повітрулі!

– Ну то й що? – стояв на своєму Костик. – Може, в природі, у всіляких там травинках-квіточках вона й краще розбирається, а до компа їй зась!

– Б'юся об заклад, що вона в тебе оцю гру виграє! – випалив Данилко. – готуйся, за два тижні – турнір!

– Приймається, – пхинькнув Костик.

– Тільки треба, щоб були рівні умови. Ви сьогодні вже потренувалися, дайте і їй. Бо вже вечоріє, як зараз не дасте, то вона вже не встигне. А завтра я вам диск поверну, попрошу тата, щоб поїхав у місто й купив мені такий самий.

– Це справедливо, – зауважив Андрійко. – Хлопці, виходьте з гри. Однаково, ми сьогодні не допетраємо, як там сіроголових розбити.

Данилко схопив поданий йому Костиком диск, подякував й чимдуж побіг до Дзвінки. Вона сьогодні цілий день сиділа вдома, бо трохи десь застудилася.

– Та куди ти летиш, оглашенний, хоч би привітався, чи що? – дорікнула хлопчику Ружа, коли той, вистрибнувши з сандалів у передпокої їх будинку, кинувся до дверей дитячої. – Та й взагалі, стукати треба, коли до дівчинки в кімнату хочеш зайти!

– Що? До якої дівчинки? А! Вибачте, тітко Ружо, доброго вечора… У мене термінова справа, ніколи мені стукатися… – І він посунув у Дзвінчину кімнату, притискаючи грудей диск, як особливо цінну річ.

Дзвінка лежала на своєму ліжку на животі й старанно розфарбовувала замальовку.

– Це ти! Привіт! – не відриваючи погляду від своєї роботи, привіталася вона з Данилком. – Глянь, чи гарно в мене виходить?

– Дзвінко! Кидай ці дитячі забавки! Глянь, що в мене є!

– Диск з комп’ютерною грою? – здивувалася дівчинка. – Ти ж, наче, не дуже цим цікавишся…

– А цією грою я дуже-дуже зацікавився! – Данилко, не питаючись дозволу, кинувся до її комп’ютера й увімкнув його. – Я навіть посперечався з Костиком, що, потренувавшись, ти в нього у цю гру виграєш!

– Ну, раз посперечався, треба глянути… – Дзвінка нехотя підвелася з ліжка. – Став свій диск.

За кілька хвилин гра загрузилася й Данилко почав оповідати подрузі, що й до чого.

– Але ж якщо в них така незвична зброя, як вода, – наморщила Дзвінка лобика, – то їх неможливо перемогти. Води на землі багато, отже, у них завжди буде зброя, а у нас запаси колись вичерпаються.

– Дзвінко, це ж не проста вода, а закодована. Такої може й не вистачить… Її ж спершу зробити треба!

– Як це, закодована?

– Ну, пам’ятаєш, ми фільм з тобою колись дивилися. Про те, що вода має пам'ять! Якщо біля неї буде звучати тиха, ніжна музика, то при замерзанні вода матиме форму красивої сніжинки. А якщо заграти рок – то буде щось криве й незграбне.

– Ну, я не дуже тоді придивлялася до того фільму… мені було не так уже й цікаво, адже мені мама про це все давно розповіла. Вона каже – над водою треба прочитати молитву, а лише потім пити.

– От бачиш! – зрадів Данилко, що дівчинка все розуміє. – А якщо над водою яке-небудь темне заклинання вимовити? Вона стане отруйною для людини, от!

– Ну, не зовсім отруйною, – уточнила Дзвінка, – у цій грі люди встають і йдуть далі…

– Ага, тільки вони стають наче зомбі! Перетворюються на рабів іншопланетян!

– Ну так… – похнюпилася Дзвінка. – І як же врятуватися?

– А ти не бачиш? – усміхнувся хлопчик. – Глянь уважніше, що там лежить на возі, який постійно їздить за нашою армією?

– Ну, наче, купа якогось одягу…

– Клацни-но по ній…

Дзвінка натиснула на купу одягу. З'явився надпис: "Одягнути плащі".

Дівчинка натиснула "ОК", одяг миттю злетів із возика й опинився на наших солдатах. Тепер отруйні краплі води стікали по плащах, а наші воїни йшли собі все далі й далі, доки не захопили химерне місто іншопланетян. "Перемога!" – написав комп’ютер.

Дзвінка й Данилко щасливо перезирнулися.

– Я про це ще там, у хлопців, здогадався. Тільки я їм не сказав. Нехай самі додумуються.

– Та хіба ж вони звернуть увагу на якусь там конячку! – пхинькнула Дзвінка. – Вони ж думають, що треба тільки стріляти й бігти вперед!

– Побачимо… – Данилко знову спохмурнів. – У грі людей врятувати просто, а як їх врятувати насправді?

– Данчику, ти це про що? А…

– А! Невже ти думаєш, що я так летів би до тебе через якусь комп’ютерну гру, нехай навіть і найкращу?

– То чого ж ти відразу не сказав?

– Хотів, щоб ти зосередилася на грі й знайшла рішення. Думав, може, воно нам поможе…

– Ага! То ж гра!

– Та я знаю! Але ж треба щось робити, доки Великий Мольфар не зачаклував усю воду й не перетворив нас усіх на зомбі!

– Треба розповісти мамі! – негайно вирішила Дзвінка. – Вона щось придумає.

– Ага, як тільки вона дізнається про нову проблему, то знову з дому тебе не випустить і моїй порадить, щоб тримала мене під домашнім арештом.

– Данчику, ми самі не зможемо нічого зробити, – трохи подумавши, сказала дівчинка. – Ми малі, а то ж сам Великий Мольфар!

– Щось я тебе сьогодні не впізнаю, – спохмурнів хлопчик. – То ти перша летиш кудись і нічого не боїшся. А тепер тремтиш, як осикова гілочка від страху!

– Сам ти тремтиш! – надулася Дзвінка. – Я просто росту й розумнішаю. Я точно відчуваю, що без батьків ми не впораємося.

– Ну добре, клич батьків. – Здався Данилко.

За мить перед Дзвінчиним компом сиділи стривожені Ружа та Горислав, а Данилко, як завжди – страшенно задоволений з того, що знаходиться в центрі уваги – пояснював їм суть нової гри та розповідав про свої підозри щодо Великого Мольфара.

Коли Данилко скінчив, Ружа стала геть блідою:

– Це все – дуже серйозно, діти, – прошепотіла вона, наче боячись, що її хтось підслухає. – Якщо Непобор виготовить таку зброю, він зможе непомітно застосувати її проти будь-якої живої істоти. Варто буде птахові лише впустити цій істоті на голову краплю закодованої води…

– Але навіщо ТЕМНИМ це робити? – завагався Горислав. – Якщо вони знищать розумних істот на Землі, перетворять їх на зомбі, то що ж це буде?

– Ніхто не знає, чому є в нашому світі темні сили й чому вони творять зло, – скрушно похитала головою Ружа. – Це просто в них така природа. Вони не можуть інакше. Зло – їхнє задоволення, як для нас – добро.

– А якщо вони нас знищать, то кому вони будуть робити зло? – закліпала очима Дзвінка. – Щось я не розумію…

– От бачиш, люба, наша донька задає правильне запитання, – усміхнувся Горислав. – Зараз у світі існує, так би мовити, рівновага між злом і добром. Вони роблять зло, ми – добро й кожний, таким чином, має заради чого жити. Ні, не вигідно їм усіх на зомбі нерозумних перетворювати.

– Нащо ж тоді Великий Мольфар воду збирав? – пхинькнув Данилко, образившись, що його версію подій вважають нереальною.

– Ну, може, ти й правий, що – заради виготовлення нової зброї, – заспокоїла його Ружа. – Але воювати вони будуть не з усіма… В будь-якому випадку, треба подзвонити Потішані, нехай там попередить Старійшин.

– Ти молодець, Данилку, до такого додумався! – підбадьорливо поплескав хлопчика по плечу Горислав.

 – Подумаєш! – зашарівся від похвали Данилко, – і зовсім не важко було… Просто я весь час думав про ту воду, а тут ця гра на очі попалася. Прийшов до хлопців, а вони не можуть здогадатися, як їм від іншопланетян захиститися…

– Данчику, ти що, хочеш нам знову всю цю історію повторити? – засміялася Ружа. – Ти ж щойно все в деталях розповів, ми зрозуміли.

– А так, звичайно… Це я просто хвилююся!

– Данчику, ти молодець! – похвалила й собі свого друга Дзвінка, від чого він знову розцвів щасливою усмішкою.

– Так, діти! Зараз – вечеряти й спати! Завтра розберемося, що й до чого. Данилку, ти в нас повечеряєш?

– Та ні, спасибі, тітонько Ружо, дякую, хрещений! Я мамі обіцяв вчасно дома бути! Вона образиться, якщо я її вечері не скуштую!

– Правильно, синку! Треба думати, що твоя мати відчуває, коли ти щось робиш! – сказав Горислав.

– На добраніч! – Данилко попрощався з усіма й подався хутенько додому.

 

Далі буде.

Публикацию прочитали

Количество просмотров: 4143
Отредактировано: 01-09-2013 [21:24]
delete
Marchuk Nadia
Marchuk Nadia, Чернигов, свободный журналист "ХайВей" 
Для того, чтобы оценить статью, Вас необходимо войти в систему
Право оценивать рецензии на ХайВей можно получить от редакции сайта по рекомендации одного из журналистов ХайВей
Рекомендаций: +4
Всего комментариев: 13, Всего рецензий: 4
Читайте также

В Одесі затримали контрактника ВМС, який планував везти на Майдан 12 автоматівВ Одесі затримали контрактника ВМС, який планував везти на Майдан 12 автоматів

В Одесі силовики затримали контрактника військово-морських сил, який хотів везти на Майдан 12 автоматів. Про це повідомляє головний військовий прокуро ...

Порошенко поручил создать сайт о сотрудничестве Украины и НАТОПорошенко поручил создать сайт о сотрудничестве Украины и НАТО

Президент Украины Петр Порошенко подписал Указ "О Концепции совершенствования информирования общественности о сотрудничестве Украины с НАТО на период ...

Боец ВСУ с Луганщины: "народные республики" - это путинский фейк. ВИДЕОБоец ВСУ с Луганщины: "народные республики" - это путинский фейк. ВИДЕО

"Так называемые "народные республики" - это фейк... Под влиянием пропаганды люди забыли о своей родной замле", - рассказывает "Тринадцатый" - боец ВСУ ...

Укажите свой e-mail адрес, если Вы хотите получать комментарии к этому материалу
Подписаться

Для того, чтобы опубликовать сообщение в этой теме, Вам нужно ввойти в систему.

Рецензии

09:49 01/09/13
Журналистское мастерство
Язык и стиль
Форма подачи
Общее впечатление
настоящая, хорошая украинская проза, написанная отличным литературным языком.
Marchuk Nadia Чернигов
Дякую щиро!
21:31 01/09/13
11:23 01/09/13
Журналистское мастерство
Язык и стиль
Форма подачи
Общее впечатление
ЛЮБОВ МАЩЕНКО Чернигов
Дуже захоплюючий розділ.Гарні відступи:"Набігавшись, хлопці повлягалися на траві. Як же це класно – отак полежати просто неба! Такого ніжного ласкавого ясного літнього неба! Лежати й вдихати на повні груди запах трави, цей п’янкий запах літа – найкращої пори року!"
!!!
Marchuk Nadia Чернигов
Щиро вдячна!:)
21:30 01/09/13
20:47 01/09/13
Журналистское мастерство
Язык и стиль
Форма подачи
Общее впечатление
Гарно, Надю.
Marchuk Nadia Чернигов
Дякую! :)
21:30 01/09/13
22:19 01/09/13
Журналистское мастерство
Язык и стиль
Форма подачи
Общее впечатление
Хорошо написано, ждем продолжения)
Marchuk Nadia Чернигов
Дякую!)
01:21 02/09/13

Комментарии

Рекомендует этот материал.
09:49 01/09/13
ЛЮБОВ МАЩЕНКО Чернигов
Рекомендує цей матеріал. Чому? Незвичайні пригоди.
11:23 01/09/13
ЛЮБОВ МАЩЕНКО Чернигов
Надю,трохи уточнень:опечатки-"по людяХ",(до) грудей,пришельців-прибульців,То ж гра!(окремо)
...від своєї роботи,привіталась.../Данилко,не питаючись
дозволу,кинувся.../що,потренувавшись,ти...(коми)
А ще-солво іншопланетяни насторожує)))))А не можна-інопланетян?У тебе там є.Мені краще.Або ж уже прибульці. smile
Дуже цікаві,насичені,виховуючі пригоди,Надю.Для сучасних дітей з їхніми теперішніми вимогами - саме те,що потрібно.Думаю,що розібратися в них,сучасних,допомагає тобі робота.Я вже відстаю,не спілкуючись))))
Твори продовження,не вагаючись!
11:47 01/09/13
Marchuk Nadia Чернигов
Дякую за таке уважне вичитування! Майже все врахувала й виправила!
Мені теж більше подобається слово "інопланетяни", але правильно "іншопланетяни".
Пришелець і прибулець - синоніми, є ще слово чужопланетянин... Ці нововведення...))
21:28 01/09/13
ЛЮБОВ МАЩЕНКО Чернигов
А де їх можна знайти?Словник Онлайн дає пришельця і прибульця(буду знати))),а іншопланетянина відхиляє.Зате інопланетянин є.Я,до речі,думала,що це російське слово.У тлумачному теж не знайшла((((
22:21 01/09/13
Marchuk Nadia Чернигов
Я більше довіряю Вікіпедії, аніж словникам:
http://uk.wikipedia.org/wiki/%D0%86%D0%BD%D1%88%D0%BE%D0%BF%D0%BB%D0%B0%D0%BD%D0%B5%D1%82%D1%8F%D0%BD%D0%B8%D0%BD
01:21 02/09/13
ЛЮБОВ МАЩЕНКО Чернигов
Дякую,прочитала)),а таки слово некрасиве,тоді ж і не іноземці,а іншоземці)))))
09:28 02/09/13
Marchuk Nadia Чернигов
Погоджуюся, мені теж старий варіант більше подобається!)
Може, ще колись і "іншоземців" введуть)
22:02 02/09/13

Рекомендує цей матеріал.

19:37 01/09/13
Marchuk Nadia Чернигов
Щиро вдячна своєму вірному читачеві! :)
21:31 01/09/13
На здоровя Надіє.
21:45 01/09/13
Рекомендует этот материал.
20:47 01/09/13
Рекомендует этот материал.
22:19 01/09/13

Live

2 мин. назад

antov комментирует материал ХТО ВОДУ КАЛАМУТИТЬ НЕ ТІЛЬКИ НА ДОНБАСІ ЧИ УКРАЇНІ – В УСЬОМУ СВІТІ!

8 мин. назад

Анна Телегина комментирует материал ХТО ВОДУ КАЛАМУТИТЬ НЕ ТІЛЬКИ НА ДОНБАСІ ЧИ УКРАЇНІ – В УСЬОМУ СВІТІ!

9 мин. назад

Анна Телегина комментирует материал ХТО ВОДУ КАЛАМУТИТЬ НЕ ТІЛЬКИ НА ДОНБАСІ ЧИ УКРАЇНІ – В УСЬОМУ СВІТІ!

12 мин. назад

Юрий Самсыка комментирует материал Крок до справедливості

15 мин. назад

I.Htoz`ivsalo рекомендует материал Лист тобі...

18 мин. назад

Василий Грозин комментирует материал Основной способ защиты интересов

18 мин. назад

Юрася Мельник рекомендует материал Хто допоможе музеям АТО?

20 мин. назад

Юрий Самсыка комментирует материал Крок до справедливості

29 мин. назад

antov комментирует материал Хто допоможе музеям АТО?

30 мин. назад

antov комментирует материал Хто допоможе музеям АТО?

31 мин. назад

Литвиненко Анатолий комментирует материал ХТО ВОДУ КАЛАМУТИТЬ НЕ ТІЛЬКИ НА ДОНБАСІ ЧИ УКРАЇНІ – В УСЬОМУ СВІТІ!

31 мин. назад

Mike комментирует материал Почему ортопедические матрасы такие полезные?

32 мин. назад

Юрася Мельник рекомендует материал ХТО ВОДУ КАЛАМУТИТЬ НЕ ТІЛЬКИ НА ДОНБАСІ ЧИ УКРАЇНІ – В УСЬОМУ СВІТІ!

39 мин. назад

Литвиненко Анатолий пишет рецензию на публикацию ХТО ВОДУ КАЛАМУТИТЬ НЕ ТІЛЬКИ НА ДОНБАСІ ЧИ УКРАЇНІ – В УСЬОМУ СВІТІ!

39 мин. назад

Анна Телегина комментирует материал ХТО ВОДУ КАЛАМУТИТЬ НЕ ТІЛЬКИ НА ДОНБАСІ ЧИ УКРАЇНІ – В УСЬОМУ СВІТІ!

45 мин. назад

antov пишет рецензию на публикацию Хто допоможе музеям АТО?

58 мин. назад

Анна Телегина пишет рецензию на публикацию Хто допоможе музеям АТО?

1 час. назад

Petro Boriwiter комментирует материал Американский военный эксперт про дело Назарова: «Нету не одной армии в мире, которая бы пережила такое отношение к себе»

1 час. назад

antov комментирует материал ХТО ВОДУ КАЛАМУТИТЬ НЕ ТІЛЬКИ НА ДОНБАСІ ЧИ УКРАЇНІ – В УСЬОМУ СВІТІ!

1 час. назад

Petro Boriwiter рекомендует материал Хто допоможе музеям АТО?

1 час. назад

Petro Boriwiter рекомендует материал ХТО ВОДУ КАЛАМУТИТЬ НЕ ТІЛЬКИ НА ДОНБАСІ ЧИ УКРАЇНІ – В УСЬОМУ СВІТІ!

1 час. назад

Анна Телегина комментирует материал Американский военный эксперт про дело Назарова: «Нету не одной армии в мире, которая бы пережила такое отношение к себе»

1 час. назад

antov публикует статью ХТО ВОДУ КАЛАМУТИТЬ НЕ ТІЛЬКИ НА ДОНБАСІ ЧИ УКРАЇНІ – В УСЬОМУ СВІТІ!