О проекте ХайВей

Публикуйте на ХайВей свои статьи, фото, видео.

Получайте рецензии и комментарии от сообщества ХайВей на свои публикации.

Зарабатывайте деньги на публикациях.

Общайтесь с интересными людьми.

 

Интервью  12 августа 2013 19:05:41

Автор: Олег Будзей

Баян — він і в Африці баян!

У «Календарі знаменних і пам’ятних дат Хмельниччини на 2013 рік», який видала Хмельницька обласна універсальна наукова бібліотека імені Миколи Островського, є такий рядок: «18 серпня — 65 років з дня народження Олександра Пилиповича Царука (1948) — керівника ансамблю народної музики Кам’янець-Подільського коледжу культури та мистецтв, члена Всеукраїнської національної музичної спілки, лауреата обласної премії імені Костянтина Широцького, активного популяризатора подільського фольклору».

На жаль, у наведений рядок умістилося далеко не все. Зокрема те, що Олександр Царук — баяніст-віртуоз, що його баян чарував слухачів не в одній країні Європи (і навіть в Африці). 28 травня 2010 року Олександра Пилиповича удостоєно відзнаки Кам’янець-Подільської міської ради «Честь і шана».

Олександр Царук
Олександр Царук

ПРИСНИЛОСЯ, ЩО Я ГРАЮ НА ГАРМОШЦІ

— Олександре Пилиповичу, Ви — кам’янчанин?

— Кам’янчанином я став, коли мені було чотири роки. Мій батько — Пилип Михайлович Царук — із села Ходорівці Кам’янець-Подільського району. Але народився я занадто далеко від рідних країв — у селі Нікола Архангельської області.

— А якими вітрами занесло батька в таку далечінь?

— Вітри, типові для сталінських часів: у тридцятих роках мого діда розкуркулили та вислали на північ. Там мій батько виростав, одружився. Там народився я. Але батько вирішив повернутися в рідні краї.

— І де ви поселилися?

—  Батьки вирішили жити не в Ходорівцях, а облаштуватися в Кам’янці-Подільському. Спочатку ми жили на Видрівці біля сокоморсового заводу.

— І ким працювали Ваші батьки?

— Мати — Єлизавета Родіонівна — працювала на ткацькій фабриці, потім у торгівлі. Батько трудився електрозварником на птахокомбінаті.

— Хто Вам дав поштовх до музики?

— У батька була гармошка, на якій він непогано грав. У чотири роки і я навчився грати на ній. Спочатку мені приснилося, що я граю на гармошці. А коли прокинувся, то взяв до рук гармошку — і заграв. Приходить батько з роботи, чує гру і запитує маму: «Хто в нас у гостях так гарно грає на гармошці?» Виявилося, що то я.

— Тож, напевно, батьки віддали Вас у музичну школу?

— Так, коли мені було шість років, повели мене в музичну школу. Спочатку мене не хотіли приймати в клас баяна — занадто замалий для такого інструмента. Але прийняли.

— Хто був Вашим учителем в музичній школі?

— Спочатку я займався баяном під керівництвом Дмитра Павловича Галяги, а потім моїм наставником був Микола Филимонович Кот.

КУЛЯ ВЛУЧИЛА МЕНІ В ГОЛОВУ

— Ви так і жили на Видрівці?

— Ні, переїхали на Польські фільварки. А причиною переїзду став трагічний випадок, який ледь не обірвав моє життя. Було мені тоді сім років. Хлопчаки, як відомо, люблять гратися у війну. Ось під час такої гри в одного з хлопчиків у руках виявився справжній пістолет — батьків. Куля влучила мені в голову. Пам’ятаю, як він націлився в мене. А далі я навіть не зрозумів, що сталося. Отямився: бачу мій молодший брат і ще один хлопець намагаються мене підвести. Хірург Микола Несторович Комісаров вийняв кулю — тож усе щасливо обійшлося. На суд мама вирішила не подавати, для неї було головне, що син залишився живий. Але ми переїхали. Поселилися біля Георгіївської церкви.

— Навчалися в третій школі?

— Наша сім’я була російськомовна. Мама — росіянка. Батько хоч і українець, але зростав у Росії. Тож віддали мене у восьму школу. Там я закінчив п’ять класів. А тоді ми переїхали на вулицю Московську (нині Огієнка), тож далі я навчався в чотирнадцятій школі, там закінчив вісім класів.

...А НОТИ — З ПЕРШОГО РАЗУ

— Чим ще, крім, музики, захоплювалися в дитинстві?

— Дуже любив гімнастику. Займався у гімнастичній секції, що діяла при школі.

— І все ж у Вашому житті музика перемогла спорт?

— Так. Закінчивши вісім класів, надумав вступати в знамените Київське музичне училище імені Рейнгольда Глієра.

— У клас баяна?

— Звичайно, у клас баяна. Поїхав у Київ сам, без батьків. Знайшов училище, подаю документи. А мені відразу: «У вас є в Хмельницькому музичне училище. Навіщо було їхати аж у Київ?» Відповідаю: «Так ж Київ — столиця України». В училищі Глієра вчилися переважно кияни. З інших міст вступити було надзвичайно важко.

— А Ви все ж вступили...

— Це неймовірно, але вступив. Екзамен із  гри на баяні приймав Іван Журомський. Був такий, ще до війни створений, знаменитий квартет баяністів Різоля, в якому грали Микола Різоль, Іван Журомський та сестри Раїса та Марія Білецькі (згодом після створення квартету Микола одружився з Раїсою, а Іван — з Марією). Ось такому метру з такого славного ансамблю я складав іспит з гри на баяні.

— І чим же Ви вразили маестро Журомського?

— Він дав мені ноти та час на підготовку, щоб потім я по них зіграв на баяні. А в мене унікальна пам’ять на ноти. Прізвища, дати, номера телефонів запам’ятовую важко, а ноти — з першого разу. Пішов я в іншу кімнату, швиденько переглянув ноти, все запам’ятав і підійшов до вікна. А там надворі цікава картина: кіт біля калюжі полює на голуба, прикидається, ніби голуб його не цікавить, а сам потихеньку краєм калюжі підкрадається. А голуб усе те бачить і маневрує. Мене це так розвеселило, що я розсміявся. А тут заходить Журомський, здивований моїм сміхом. Показав я йому на кота з голубом. А він: «А що з нотами?» — «Вивчив», — відповідаю. — «То бери ноти і грай». — «А я, — кажу, — можу і по пам’яті зіграти».

— Важко було вчитися?

— Якщо справу любиш, займаєшся тим, що тобі подобається, то не важко. Я постійно займався баяном.

«А КТО ТАКОЙ, ЭТОТ ЖЕНЯ?»

— А в концертах доводилося виступати?

— Так, і навіть у досить солідних. Скажімо, в концерті для працівників прокуратури на чолі з генеральним прокурором України. Тут зі мною трапився досить кумедний випадок. Артисти за сценою готуються до виступів, я, зелений хлопчисько, теж серед них на баяні розминаюся. Підходжу до організатора, запитую: «А после кого я буду выступать?» Він  відповідає: «После Женечки Мирошниченко». — «А кто такой, этот Женя?» — пробую уточнити. І тут відома на весь світ оперна співачка, народна артистка СРСР Євгенія Мірошниченко відгукується: «Это я, юноша». На цьому мої пригоди на цьому концерті не закінчилися. Після його закінчення мене запрошують на застілля. Відмовляюся, бо, мовляв, треба багато займатися, готуватися до вступу в консерваторію. Мені пояснюють: «Юначе, які проблеми. Сьогодні ти граєш за столом для генерального прокурора, а вже завтра будеш студентом консерваторії». І все ж я відмовився від такої заманливої пропозиції. Хотілося всього досягати своєю працею.

— А до консерваторії вступили?

— Вступав, але не пройшов по конкурсу. А тоді якраз відкрився Київський інститут культури (нинішній університет, очолюваний Михайлом Поплавським). З оцінками зі вступних екзаменів до консерваторії я став студентом інституту культури. Десь із тиждень устиг попрацювати в музичній школі, як прийшов виклик на навчання в Київ.

— А за якою спеціальністю Ви навчалися в інституті?

— Хорове диригування. Під час літніх канікул з Укрконцертом об’їздив усю Україну, Поволжя.

А ЩО, ДІВЧАТА, ЯКЩО І Я МОСКАЛЬ?

— Олександре Пилиповичу, музика — музикою, але ж хлопців ще і дівчата цікавлять.

— Свою долю я знайшов під час перебування на практиці в Львівській області. Друзі відраджували мене туди їхати: «Це ж бандерівський край. А ти ж російською мовою розмовляєш». Відповідаю: «Я добре знаю і російську, і українську мову, тож проблем не буде». І, справді, приймали мене дуже тепло, люди виявилися просто чудовими. Був такий цікавий випадок під час цієї практики. З хором розучували пісню «Степом, степом», треба було підібрати солістку. Послухав голоси — і вибрав. А тут почалася конкуренція. Тож одна з претенденток раптом заявляє мені: «Олександре Пилиповичу, а чому це українську пісню заспівуватиме москалька?» Довелося провести невеликий урок інтернаціоналізму. Зупиняю автобус, в якому ми їхали, запитую: «А що, дівчата, якщо і я москаль?» — «Та ні, Ви наш». — «Ні, — кажу, — я — справжній москаль. Народився в Росії, мама — росіянка». Так усе владналося.

— Тож хто став Вашою обраницею?

— Моєю дружиною стала Омеляна, чи, якщо казати повніше, — Омеляна Богданівна. З нею ми виростили двох дітей — Людмилу та Олександра. Сьогодні нас радують двоє онуків — Олександр і Богдан. Як бачите, в нашій родині пішла тенденція на Олександрів: син Олександр Олександрович, внук Олександр Олександрович.

ТАКІ КАДРИ І В ДОНЕЦЬКУ ПОТРІБНІ

— Закінчивши інститут, Ви повернулися в Кам’янець-Подільський?

— Ні, мене направили в Краматорськ Донецької області. Там гарний Палац культури. Та й ставка надзвичайно гарна — 180 рублів.

— А який це був рік?

— 1972-й. Але до Краматорська я не доїхав. Перехопили в Донецьку. Адже спочатку я, як годиться, заїхав в обласне управління культури. А там сказали, що такі кадри і в Донецьку потрібні. Так я став художнім керівником Палацу культури імені Жовтневої революції. Правда, пропрацював я там недовго. Восени пішов служити в армію.

...ТВОЮ ГОЛОВУ ПОЧИЩУ

— Напевно, і в армії були музикантом?

— Не зовсім. Служив у Тбілісі в роті охорони. Хоча, звичайно, і музикою займався. Одного разу довелося з нуля за 40 хвилин концерт підготувати.

— І як Вам армійські порядки?

— Я не шкодую, що пройшов у житті і цю школу. Армія загартувала мене.

— А як із дідівщиною?

— Усе ж таки мені тоді було 24 роки, служив я всього рік. Тож вдавалося відстоювати свої принципи. Навіть одного надзвичайно нахабного прапорщика на місце поставив. Мав я на кухні картоплю чистити. Не вручну, там стояла спеціальна машина для чистки картоплі. Але спочатку прапорщик звелів розсортувати картоплю на велику, середню та малу, а тоді почистити їх окремо. І пішов. Коли я вже майже завершив сортування, прапорщик несподівано повернувся, ногами нахабно перемішав кучі і зробив втик, що я не так розсортував. Що ж, почав спочатку, ще уважніше визначаючи, де велика, середня, мала. Знову, коли робота підходила до кінця, з’явився прапорщик — і все повторилися. Коли він пішов, я не став наново сортувати картоплю, а включив машину і став картоплю чистити. Вривається розлючений прапорщик і накидається на мене. Я не витримав, схопив його, підніс до машини: «Ще будеш домахуватися, твою голову почищу». Все обійшлося. Командир роти мене пожурив, а прапорщик надалі обходив мене десятою дорогою.

НЕ БАЯНОМ ЄДИНИМ…

— Після служби в армії повернулися в Донецьк?

— Ні, потягнуло на батьківщину. Від 1974 року працюю в культосвітньому училищі, яке нині відоме як коледж культури та мистецтв. Також за сумісництвом став працювати в сільськогосподарському інституті, нинішньому аграрно-технічному університеті.

— Що Ви викладаєте?

— В основному баян. Але також доводиться викладати і цимбали, і сопілку, і диригування.

— А Ви, крім баяна, ще на яких інструментах граєте?

— На багатьох. І на трубі, на альті, корнеті, і на фортепіано. Маю ще мрію навчитися грати на скрипці.

— А з якими ансамблями ви працювали, працюєте?

— Таких колективів чимало. В училищі культури (нинішньому коледжі) це народний ансамбль танцю «Подільські візерунки», який очолює Володимир Чорнобиль. Керую в коледжі студентським ансамблем народної музики. Якщо брати аграрно-технічний університет (чи сільгоспінститут по-старому), то тут треба назвати танцювальний ансамбль «Подільський колос», очолюваний Вірою Чернишовою. На електромеханічному заводі назву вокальний ансамбль та ансамбль «Мрія». Далі додайте знамениту танцювальну «Горлицю» Володимира С’єдіна. Сьогодні я художній керівник ансамблю «Краяни» (раніше він називався «Троїсті музики»).

НА ОСТАННЬОМУ З’ЇЗДІ КОМПАРТІЇ

— Скільки чоловік грає в сьогодні «Краянах»?

— Шість чоловік. Крім баяну, в ансамблі представлені скрипка, цимбали, контрабас, ударні. А шостим є соліст — Мирослав Тиш.

— Де Вам доводилося виступати?

— Дуже багато де. Скажімо, 1991 року з «Троїстими музиками» доводилося грати на концерті на останньому з’їзді Компартії України. Побував у багатьох країнах Європи. Це Польща, Болгарія, Німеччина, Голландія, Франція, Італія, Іспанія, Португалія.

— Чув, що Ви і Африці на баяні грали.

— Ми гастролювали в Іспанії. А в Африці на території Марокко є міста, що перебувають під іспанським контролем. На прохання іспанців ми переправилися через протоку Гібралтар і дали концерт в одному з цих іспанських міст в Африці.

БАЯН ЗА ГРИВНЮ

— Дорого сьогодні коштує баян?

— Так, мати гарний баян — це недешеве задоволення. Проте я купив баян за одну гривню. А було так: Мирослав Тиш захищав у Львові кандидатську дисертацію і запропонував мені поїхати з ним. Під час застілля після успішного захисту я грав на баяні. Раптом один із професорів заявив, що хоче подарувати мені баян.  Кажу, що в мене є баян. Проте він наполягає. Повів мене подивитися баян. Я думав, що то буде щось примітивне, а побачив тульський баян, виготовлений на замовлення. Запитую: «А Ви знаєте, що це за баян». Відповідає: «Знаю, тому і хочу його Вам подарувати». Кажу: «Я не можу взяти в подарунок таку цінну річ». Врешті, домовилися: я купив баян за чисто символічну суму — одну гривню.

— Ви дружите із сучасною технікою? Маю на увазі комп’ютер.

— Удома в мене стоїть комп’ютер. Готую на ньому фонограми для виступів танцювальних ансамблів.

— Олександре Пилиповичу, а яку музику Ви полюбляєте слухати?

— Різну. Але з роками все більше тяжію до класичної.

— А поза музикою чим захоплюєтеся?

— Люблю ловити рибу, збирати гриби. Граю в шахи, настільний теніс. Був молодшим — грав у футбол.

— Якби була можливість щось змінити в своєму житті, що би змінили?

— А, знаєте, нічого би не змінював. 

Ансамбль «Краяни»
Ансамбль «Краяни»

P. S. Фото із сайту ансамблю «Краяни» (http://krajany.ru/uk/)

Публикацию прочитали

Количество просмотров: 8478
Отредактировано: 31-08-2013 [14:11]
delete
Олег Будзей
Олег Будзей, Каменец-Подольский, свободный журналист "ХайВей" 
Для того, чтобы оценить статью, Вас необходимо войти в систему
Право оценивать рецензии на ХайВей можно получить от редакции сайта по рекомендации одного из журналистов ХайВей
Рекомендаций: +5
Всего комментариев: 6, Всего рецензий: 4
Читайте также

Санкції Євросоюзу проти Росії набули чинностіСанкції Євросоюзу проти Росії набули чинності

Сьогодні, 29 червня, набула чинності рішення Європейського союзу про продовження секторальних економічних санкцій проти Росії до 2018 року. Дане рішен ...

Житомирські десантники провели бригадні тактичні навчання в п’ятьох областях України. ФОТОЖитомирські десантники провели бригадні тактичні навчання в п’ятьох областях України. ФОТО

У командуванні Високомобільних десантних військ Збройних Сил України відбулося підведення підсумків проведення бригадних тактичних навчань з бойовою ...

В Украине зафиксировали рекорд по оформлению «теплых кредитов»В Украине зафиксировали рекорд по оформлению «теплых кредитов»

На прошлой неделе рекордные 34 ОСМД воспользовались Правительственной программой «теплых» кредитов, привлекая в государственных банках более 7 млн грн ...

Укажите свой e-mail адрес, если Вы хотите получать комментарии к этому материалу
Подписаться

Для того, чтобы опубликовать сообщение в этой теме, Вам нужно ввойти в систему.

Рецензии

22:46 12/08/13
Журналистское мастерство
Язык и стиль
Форма подачи
Общее впечатление
Ну, дуже цікаво!
Яка мудра, розумна людина, майстер своєї справи і син України.
23:44 13/08/13
Журналистское мастерство
Язык и стиль
Форма подачи
Общее впечатление
ivp_paster Тернополь
Цікава, аргументована і професійно збалансована низка запитань і відповіді на них.
Докладно-багате, інформативне-правдиве і детально-широке вийшло інтерв'ю.
01:47 14/08/13
Журналистское мастерство
Язык и стиль
Форма подачи
Общее впечатление
Sveta Rybalko Харьков
Професійна робота! І герой матеріалу цікавий, і питання гарні, і викладене чудово!
02:10 14/08/13
Журналистское мастерство
Язык и стиль
Форма подачи
Общее впечатление
yarina Киев
Форма подачі конструктивна і майстерно висвітлена тема.

Комментарии

Рекомендує цей матеріал. Чому?
... народився я занадто далеко від рідних країв — у селі Нікола Архангельської області.
— А якими вітрами занесло батька в таку далечінь?
— Вітри, типові для сталінських часів: у тридцятих роках мого діда розкуркулили та вислали на північ. Там мій батько виростав, одружився. Там народився я. Але батько вирішив повернутися в рідні краї.

**
З хором розучували пісню «Степом, степом», треба було підібрати солістку. Послухав голоси — і вибрав. А тут почалася конкуренція. Тож одна з претенденток раптом заявляє мені: «Олександре Пилиповичу, а чому це українську пісню заспівуватиме москалька?» Довелося провести невеликий урок інтернаціоналізму. Зупиняю автобус, в якому ми їхали, запитую: «А що, дівчата, якщо і я москаль?» — «Та ні, Ви наш». — «Ні, — кажу, — я — справжній москаль. Народився в Росії, мама — росіянка». Так усе владналося.
)))
22:48 12/08/13
Бред Сивоко Чернигов
Черемшина. «КРАЯНЫ» Мирослав Тиш - https://www.youtube.com/watch?v=RrjZpQgI8vI
08:13 13/08/13
Бред Сивоко Чернигов
Рекомендует этот материал.
08:13 13/08/13
Рекомендует этот материал.
21:08 13/08/13
ivp_paster Тернополь
Рекомендує цей матеріал. Чому?
Рекомендую!
23:45 13/08/13
yarina Киев
Рекомендує цей матеріал.
02:10 14/08/13

Live

9 час. назад

Олександр Франчук публикует статью Називатись русским не соромно

10 час. назад

Игорь публикует статью Чтобы молоко было… или как правильно ухаживать за грудью кормящей маме

10 час. назад

Игорь публикует статью МИФЫ И ПРАВДА О ГИГИЕНЕ ПРИ БЕРЕМЕННОСТИ

10 час. назад

Геннадий Москаль комментирует материал Иосиф Сталин - самый популярный россиянин всех времён

11 час. назад

Влочега комментирует материал Иосиф Сталин - самый популярный россиянин всех времён

12 час. назад

Petro Boriwiter комментирует материал На российской радиостанции "Эхо Москвы" запустят передачу на украинском под названием "А що там у хохлов"

13 час. назад

Марк Львович комментирует материал Иосиф Сталин - самый популярный россиянин всех времён

14 час. назад

Элина Данилина рекомендует материал В тисках вечности

14 час. назад

Жиго публикует статью Нічне

14 час. назад

Геннадий Москаль рекомендует материал Иосиф Сталин - самый популярный россиянин всех времён

14 час. назад

Геннадий Москаль комментирует материал На российской радиостанции "Эхо Москвы" запустят передачу на украинском под названием "А що там у хохлов"

14 час. назад

Геннадий Москаль комментирует материал На российской радиостанции "Эхо Москвы" запустят передачу на украинском под названием "А що там у хохлов"

14 час. назад

Элина Данилина комментирует материал Когда в сердцах кончается любовь (композиция театра Элирия - Ланд

15 час. назад

Леонид Жмурко комментирует материал Таких, как ты...

15 час. назад

Леонид Жмурко комментирует материал Таких, как ты...

16 час. назад

Petro Boriwiter комментирует материал Иосиф Сталин - самый популярный россиянин всех времён

16 час. назад

Виктор Чиянов рекомендует материал Таких, как ты...

18 час. назад

Rose Mary публикует статью Канатоходец

19 час. назад

XoXo публикует статью РЕЦЕПТ ВЫХОДНОГО ДНЯ. СЛОЕНЫЙ ПИРОГ ИЗ ТУНЦА И КРЕКЕРА

19 час. назад

Элина Данилина рекомендует материал Таких, как ты...

20 час. назад

Дмитрий Шилин публикует статью В Запорожье участники «ЭкоФорума-2017
» побывали на экскурсии у металлургов

21 час. назад

Марк Львович рекомендует материал Иосиф Сталин - самый популярный россиянин всех времён

1 дн. назад

Игорь Мизрах публикует статью С Днём КОНСТИТУЦИИ УКРАИНЫ!