О проекте ХайВей

Публикуйте на ХайВей свои статьи, фото, видео.

Получайте рецензии и комментарии от сообщества ХайВей на свои публикации.

Зарабатывайте деньги на публикациях.

Общайтесь с интересными людьми.

 

История  25 июля 2013 00:16:36

Польські cліди Києва, Частина 5 / Polskie slady w Kijowie, Czesc 5

(частину 4 див. http://h.ua/story/378277/)

(czesc 4 patrz tutaj http://h.ua/story/378277/)

 

У часи військових потрясінь

W czasach wojskowego niepokoju

 

«Польський уряд визнає право України до існування як незалежної держави, визнав Уряд Української народної республіки на чолі з головним отаманом Симоном Петлюрою за верховну владу Української народної республіки».

Міністерство закордонних справ Польщі, 07.05.1920 р.

“Polski rzad uznaje prawo Ukrainy do istnienia, jako niepodleglego panstwa, uznaje Rzad Ukrainskiej respubliki ludowej na czele z glownym atamanem Szymonem Petlura za wladze najwyzsze Ukrainskiej Republiki Ludowej”.

Ministerstwo spraw zagranicznych Polski, 07.05.1920

   

Польські cліди Києва, Частина 5 / Polskie slady w Kijowie, Czesc 5

Київ, 1918 р., худ. І. Їжакевич

Kijow, 1918, I. Jezakewicz

 

Неспокійне ХХ ст. принесло з собою низку випробувань. Революції, що прокотились Європою після першої світової війни поховали старі Імперії. На їх руїнах народи розпочали боротьбу за свою незалежність. Боролися за неї і поляки, і українці. Перші відбудували свою державу, другим це тоді не вдалося. Проте саме з Києвом пов’язана остатня у тих визвольних змаганнях спроба створення незалежної України – Київський похід 1920 р. Зважаючи на агресивну політику більшовиків, спрямовану проти старої аристократії та інтелігенції, а також усього національного, Київ залишило багато представників польської колонії. Наступні сторінки історії міста над Дніпром будуть пов’язані з Катинським злочином та подіями другої світової війни. Про сліди визвольних змагань та тяжку спільну долю поляків та Києва ми розкажемо у 5 частині циклу «Польські сліди Києва».

Niespokojny wiek XX przyniosl ze soba wiele prob. Rewolucje, jakie potrzasnely Europa po Pierwszej Wojnie Swiatowej pogrzebaly stare imperia. Oto na ich gruzach kazdy narod rozpoczynal swoja walke o niepodleglosc. Walczyli o nia za rowno Polacy jak i Ukraincy. Pierwsi obudowali swoje panstwo, drudzy - nie. Wszak mianowicie z Kijowem zwiazana byla ostatnia w tych wyzwolenczych zmaganiach proba stworzenia niepodleglej Ukrainy – Kijowska wyprawa 1920 r. Ze wzgledu na agresywna polityke bolszewikow skierowana nie tylko przeciwko starej arystokracji i inteligencji, ale i wszystkiemu, co narodowe, Kijow opuscilo wielu przedstawicieli Polskiej kolonii.

Kolejne strony historii miasta nad Dnieprem zwiazane sa z zbrodnia katynska oraz wydarzeniami Drugiej Wojny Swiatowej. Nasza opowiesc o sladach walki za niepodleglosc oraz o ciezkim losie Polakow i Ukraincow Kijowa w 5 czesci cyklu «Polskie slady w Kijowie».

 

 

Рік 1920. За федерацію незалежних держав

Rok 1920. Za federacja niepodleglych panstw

 

Минули драматичні три роки боротьби українців за свою державу. В умовах боротьби на три фронти вони принесли поразку. Зважаючи на це, уряд Української народної республіки, що вже існувала лише офіційно, погоджується з репрезентованою Ю. Пілсудським концепцією утворення федерації незалежних держав під керівництвом Польщі. Необхідно зауважити, що дана концепція була у багато разів більш прогресивною, ніж позиція польських націоналістів-ендеків під керівництвом Р. Дмовського, які навіть і чути не хотіли про якісь держави інших народів, а лише про інкорпорацію їх, за старою традицією, до Польщі. Зважаючи на це, Ю. Пілсудський мав за будь-яку ціну реалізувати свою концепцію, скориставшись з прихильності до неї частини українців.

   

Польські cліди Києва, Частина 5 / Polskie slady w Kijowie, Czesc 5

Голова Польської держави Ю. Пілсудський неодноразово бував у Києві. В 1907 р., коли він очолював революційну фракцію Польської соціалістичної партії, він готував акцію експропріації відділення державного банку у Києві. Під час перебування у місті зустрівся з Олександрою Щербінською – своєю майбутньою дружиною. Тут він освідчився їй у коханні

Naczelnik Panstwa Polskiego J. Pilsudski niejednokrotnie przebywal w Kijowe. W 1907 r., kiedy dowodzil rewolucyjna frakcja Polskiej partii socjalistycznej, przygotowywal akcje ekspropriacji filii Banku Panstwowego w Kijowe. Podczas pobytu w Kijowe spotkal sie z Aleksandra Szubinska –swoja przyszla zona. To tutaj wyznal jej milosc.

 

Саме ці обставини зумовили необхідність української компанії та походу на Київ весною 1920 р. Політичним розрахунком компанії було пробудити українців до розбудови своєї держави, яка стала б надійним буфером Польщі від агресивної Росії, все одно – якої: білої чи червоної. Війська Червоної армії, що готували генеральний наступ на територію Білорусі, не приймали бою з польсько-українськими частинами, намагаючись заманити їх якомога вглиб України.

Польські cліди Києва, Частина 5 / Polskie slady w Kijowie, Czesc 5

Командувач 3-ю польською армією ген. Е. Ридз-Смигли

Dowodca 3-j Polskiej armii gen E. Rydz-Smigly

 

Польські і союзні їм українські частини просувалися вглиб України, не зустрічаючи серйозного опору більшовиків. Наступ на Київ був рішенням, яке дуже спізнилось у відношенні до загальної ситуації на фронті. Невеликі польські розвідувальні загони займали місто без наказу без контакту з супротивником. Компанія з 5 полку піхоти легіонів, що була розвідувальним відділом 1 Бригади піхоти легіонів, досягнула Києва, який вже залишили більшовики, 7 травня о 16:00.

Польські cліди Києва, Частина 5 / Polskie slady w Kijowie, Czesc 5

Польські війська рухаються на Київ

Polskie wojska przesuwaja sie do Kijowa

 

Перед нею до міста увійшли розвідувальні відділи, а потім і весь 1 полк сволежерів з 7 кавалерійської бригади. Відступ більшовиків з Києва означав, що головне військове завдання української компанії оточити та знищити війська ворога перед лінією Дніпра провалилася. Київ був опанований без бою силами біля сотні солдат. Доходило до гумористичних сцен. Так, після зайняття Пуща-Водиці один офіцер 1 полку сволежерів з патрулем та одним кулеметом сів у трамвай, що йшов до Києва. Незадовго після цього він привіз вісім полонених – варту більшовиків при якомусь з військових об’єктів. Супротивник обмежувався лише тим, що створював рубіж оборони на лівому березі Дніпра.

8 травня 1920 р. після полудня до Києва ввійшла вся 1 дивізія піхоти легіонів, а також бригада піхоти Подгалянської з групи полковника Рибака. Залізничний вокзал зайняли частиною сил 15-а дивізія піхоти.

   

Польські cліди Києва, Частина 5 / Polskie slady w Kijowie, Czesc 5

Залізничний вокзал у Києві

Dworzec kolejowy w Kijowe

 

До вечора 3-тя польська армія всіма своїми силами вийшла на лінію Дніпра.

   

Польські cліди Києва, Частина 5 / Polskie slady w Kijowie, Czesc 5

Колишній особняк купця Маркуса Зайцева 1897 р. у стилі неоренесанс за проектом Володимира Миколаєва на вул. Шовковична, 1. Тут під час опанування Києва 1920 р. мешкав Е. Ридз-Смигли з дружиною

Byla willa kupca Markusa Zajcewa 1897 r. na ul. Szelkowiczna 1. Zbudowana w stylu neorenesansowym, wedlug projektu Wlodzimierza Mikolajewa. To tutaj podczas opanowywania Kijowa mieszkal E. Smigly-Rydz z zona

 

Генерал Ридз-Смигли наказав, щоб окремі частини зайняли наступні частини фронту: група полковника Рибака – район Вишгорода, Пуща-Водиці та Куренівки, 7 бригада кавалерії з виділенням 1-го полку сволежерів, який залишався у Києві, – район Лютежа. Перша дивізія піхоти легіонів займала Київ. У місті розміщувалася також 6 українська дивізія. Таким чином, майже всі сили 3-ї армії були сконцентровані у Києві та його околицях. Зважаючи на велику концентрацію військ, генерал Ридз-Смигли наказав провести урочистий парад центром Києва. Він був розрахований, головним чином, на психологічний ефект. Він мав показати українцям силу польської зброї.

   

Польські cліди Києва, Частина 5 / Polskie slady w Kijowie, Czesc 5

Польські cліди Києва, Частина 5 / Polskie slady w Kijowie, Czesc 5

Польські cліди Києва, Частина 5 / Polskie slady w Kijowie, Czesc 5

Польські cліди Києва, Частина 5 / Polskie slady w Kijowie, Czesc 5

Парад польських військ у Києві

Defilada polskich wojsk w Kijowie

Польські cліди Києва, Частина 5 / Polskie slady w Kijowie, Czesc 5

Генерал Ридз-Смигли приймає парад у Києві, 7 травня 1920 р. (з архіву А. Неуважного)

General Rydz-Smigly przyjmuje defilade w Kijowie, 7 maja 1920 r. (z archiwum A. Nieuwaznego)

 

Парад мав також підтримати отамана С. Петлюру в опануванні влади та авторитету на українських землях. Київ ставав столицею відновленої Української народної республіки. Поляки презентували нові мундири польської армії зразка 1919 р. 

 

Польські cліди Києва, Частина 5 / Polskie slady w Kijowie, Czesc 5

Головний отаман військ УНР С. Петлюра (праворуч) приймає парад 6-ї Січової стрілецької дивізії після заняття нею м. Києва 1920 р. Зліва направо: сотник О. Доценко, за ним – підполковник М. Куликівський, полковники М. Безручко і М. Янчевський. Київ, 1920 р. ЦДКФФА України ім. Г.С. Пшеничного, од. об. 2-154179

Glowny ataman wojsk URL S. Petlura (po prawej stronie) przejmuje defilade 6-j dywizji strzelcow po zajeciu przez nia Kijowa w 1920

Необхідно зазначити, що це було не перше перебування польських військових формувань в Києві під час  визвольних змагань. Польські частини у Києві під командою Є. Міхаеліса (командуванння знаходилося у будинку по вул. Пушкинська 22а), під час повстання на Арcеналі в січні 1918 р. зберегли нейтралітет. Після відступу з Києва під напором більшовиків, польські частини  були ліквідовані німцями. Детальніше з історією польських військових формувань в Києві та в Україні в 1918 р. та їх взаємовідношеннями з українцями можна ознайомитися в статті А. Папакіна за цим посиланням.

Польські cліди Києва, Частина 5 / Polskie slady w Kijowie, Czesc 5

Будинок по вул. Пушкинська 22а, де 1918 р. знаходилося командування польських частин в Києві

Budynek na ul. Puszkinskiej 22a, gdzie w 1918 r. znajdowala sie komenda polskich jednostek w Kijowie

Наступного дня після зайняття Києва поляками до нього приїхав Уряд УНР на чолі з прем’єром Мазепою. Він негайно розпочав створення центрального цивільного апарату. Петлюра визначив Київ центром мобілізації своєї армії. Отаман старався реалізувати пункти свого військового звернення до українців від 26.04.1920 р. 9 травня видав розпорядження про набір добровольців до української армії. Проведено велику роботу, щоб формування армії проходило успішно. Поляки підтримували старання Петлюри, асистуючи йому. Для цього гарнізонну службу у Києві почала нести 6-а українська дивізія. Вона також виділила кадри для вербувальних комітетів. За згодою з Ю. Пілсудським С. Петлюра планував формування шести дивізій піхоти. До цього зобов’язувала його і військова конвенція, підписана 24.04.1920 р. Вирішено, що спочатку будуть доукомплектовуватися штати 1-ї української армії ген. Омеляновича-Павленка та 6-ї української дивізії.

Польські cліди Києва, Частина 5 / Polskie slady w Kijowie, Czesc 5

С. Петюра вітає Е. Ридз-Смигли після прибуття на київський вокзал

S. Petlura wita E. Rydza-Smiglego (po przybyciu do kijowskiego dworca

 

Петлюра та польське командування розпочали активну пропагандистську компанію, щоб перетягнути звичайних українців на свій бік. Втім, українці поставились у більшості байдуже до того, що відбувалося. Поляків вважали за чергових окупантів, а С. Петлюру – за їх ставленика. Не отримавши ще від більшовиків серйозного уроку, чекали на нього, втрачаючи шанс для боротьби за свою державу. Повільне формування української армії дало Ю. Пілсудському зрозуміти, що такого бажаного для нього вивільнення польських частин для перекидання їх на Білорусь не відбудеться.

Польські cліди Києва, Частина 5 / Polskie slady w Kijowie, Czesc 5

Привітання Ю. Пілсудського та його вояків при вході до Олександрівського костелу у Варшаві

Powitanie J. Pilsudskiego i jego zolnierzy przy wejsciu do kosciola sw. Aleksandra w Warszawie

 

Коли польські війська ввійшли до Києва, то вони одразу сконцентрували всю артилерію на крутих берегах Дніпра, зокрема, на кручах царського саду. Саме артилерія мала полегшити їм захоплення мостів та Задніпров’я.

Польські cліди Києва, Частина 5 / Polskie slady w Kijowie, Czesc 5

Польські cліди Києва, Частина 5 / Polskie slady w Kijowie, Czesc 5

Польські вояки на березі Дніпра у Києві, 1920 р.

Polscy zolnierze na brzegu Dniepru, 1920

 

Відділи, що були виділені для атаки на мости, прийшли до бойової готовності 9 травня 1920 р. О 3:00 район ланцюгового мосту зайняв Шостий полк піхоти Легіонів, тоді як 60-й полк піхоти з 15-ї Дивізії піхоти зайняв позиції для штурму Дарницького залізничного та Наводницького мостів. Радянські загони, зауваживши польські приготування до штурму у ніч 8/9 травня, висадили частину Ланцюгового мосту з боку лівого берега. На щастя для поляків, те завдання було виконане неякісно. Вибух на мосту призвів лише до його пошкодження, втім, не порушив його принципової цілісності.

Польські cліди Києва, Частина 5 / Polskie slady w Kijowie, Czesc 5

Польські вояки з 6 полку піхоти легіонів на здобутому Ланцюговому мості

Polscy zolnierze 6-go pulku piechoty Legionow na zdobytym Lancuchowym moscie

 

Дев'ятого травня на ділянці Шостого полка Легіонів поляки о 3:15 розпочали артилерійську підготовку, що тривала 15 хв. Вона була дієвою, бо знизила оборонну здатність червоних. О 3.30 піхота рушила в атаку. Першими йшли спеціальні штурмові загони, за ними підтягувалися всі інші підрозділи полку. Вже після захоплення половини Ланцюгового мосту штурмова група 6-го полку була обстріляна з острова на Дніпрі, імовірно, Труханового, з кулемету. Не дивлячись на досить сильний вогонь, поляки продовжили атаку. Швидко було захоплено не тільки весь міст, але і ділянку східного берега (суч. Венеціанського острова). Було утворено невеликий плацдарм. Все тривало 10 хвилин. Після цього поляки зайнялися розширенням плацдарму на лівому березі та очищенням від червоних острова, з якого отримали опір. Шостий полк Легіонів продовжував наступ з метою захоплення другого мосту (Русанівського) через Русанівську протоку Дніпра. О 4:00 він був захоплений перед самим підривом більшовиками. Основні сили 6-го полку переправляються на лівий берег і у 2-годинних боях опановують район навколо місцевості Воскресенка (суч. Лівобережний). Червоні намагалися контратакувати, що свідчило про принципову зміну їх тактики. До цього вони відступали, але на лінії Дніпра прийняли твердий бій. Згідно з планом генерала Е. Ридз-Смигли, атака 60-го полку на два інших мости відбулася дещо пізніше. Артпідготовка почалася о 3:30. Ранній штурм Ланцюгового мосту мав відвернути увагу червоних від інших мостів. Тож, 2-й батальйон 60-го полку піхоти захопив Дарницький залізничний міст після 45-хвилинної артпідготовки і 30-хвилинного бою. Поляки створили другий плацдарм, захопивши місцевості Осокорки та Позняки. Наводницький міст захопив 3-батальйон 60-го полку о 4:00. Його захоплення вилилось у захоплення Дарниці (7:20). Після цього обидва польських плацдарми з’єдналися. Польський штурм лівобережжя закінчився о 10-й ранку. У руках поляків опинилися Троєщина, Погреби, Бортничі і казарми на Млинку (?). Глибина плацдарму була такою, що місто було у повній безпеці від обстрілу червоних з лівого берега.

Польські cліди Києва, Частина 5 / Polskie slady w Kijowie, Czesc 5

Польські cліди Києва, Частина 5 / Polskie slady w Kijowie, Czesc 5

Американські пілоти-добровольці ескадрильї імені Тадеуша Костюшка: Меріан К. Купер і командир ескадрильї Седрік Фонтлерой

Amerykanscy lotnicy ochotniczej eskadry imienia T. Kosciuszki: Merian K. Kuper i dowodca eskadry Siedryk Fontleroj

 

У складі союзних частин діяла 7-а ескадрилья ім. Т. Костюшка, заснована американськими пілотами, які добровільно визвалися воювати за Польщу. У цей час над Корчуватим та Жуковим островом розгорталися повітряні бої, в яких пілоти ескадрильї не пропускали червоних пілотів, які, злітаючи у Ржищеві та Черкасах, намагалися бомбити Київ.

Польські cліди Києва, Частина 5 / Polskie slady w Kijowie, Czesc 5

Могила американських пілотів з цієї ескадрильї на «Кладовищі орлят» у Львові

Grob amerykanskich lotnikow z tej eskadry na Cmentarzu Orlat we Lwowie

 

Однак втримати Київ польським військам не вдалося. Чотирнадцятого травня у Білорусії почався контрнаступ значно посиленого радянського Західного фронту під командуванням Михайла Тухачевського.

Польські cліди Києва, Частина 5 / Polskie slady w Kijowie, Czesc 5

Під натиском контрнаступу більшовиків польські і українські війська змушені були відступати

Pod naciskiem bolszewikow polskie i ukrainskie wojska zmuszone byly wycofac sie

 

А 5 червня в Україні 1-а Кінна армія С. Будьонного прорвала фронт і змусила поляків відступити. Дванадцятого червня до Києва знову увійшли червоні. Цього разу – надовго.

Відступаючи, поляки з метою загальмувати переправу головних сил червоних через Дніпро у червні 1920 р. зруйнували всі київські мости. Ланцюговий міст було висаджено у повітря 11 червня, а у ніч на 12 червня було спалено Наводницький (понтонний) міст. Внаслідок цього не тільки Київ, але і все Правобережжя від Могильова до Катеринослава були відрізані від решти України та Росії.

Польські cліди Києва, Частина 5 / Polskie slady w Kijowie, Czesc 5

Польські cліди Києва, Частина 5 / Polskie slady w Kijowie, Czesc 5

Руїни ланцюгового мосту у Києві, 1920 р.

Gruzy lancuchowego mostu w Kijowe, 1920

 

Раніше зміни влади у Києві не супроводжувалися подібними акціями. Знищення мостів викликало хвилю ненависті до поляків. Ось як описував те, що сталося, М.А. Булгаков у нарисі «Киев город»: «Самыми последними, под занавес, приехали зачем-то польские паны (явление ХIV-ое) с французскими дальнобойными пушками.

Полтора месяца они гуляли по Киеву. Искушенные опытом киевляне, посмотрев на толстые пушки и малиновые выпушки, уверенно сказали:

- Большевики опять будут скоро.

И все сбылось как по писаному. На переломе второго месяца среди совершенно безоблачного неба советская конница грубо и буденно заехала куда-то, куда не нужно, и паны в течение нескольких часов оставили заколдованный город. Но тут следует сделать маленькую оговорку. Все, кто раньше делали визит в Киев, уходили из него по-хорошему, ограничиваясь относительно безвредной шестидюймовой стрельбой по Киеву со святошинских позиций. Наши же европеизированные кузены вздумали щегольнуть своими подрывными средствами и разбили три моста через Днепр, причем Цепной – вдребезги.

Польські cліди Києва, Частина 5 / Polskie slady w Kijowie, Czesc 5

Подільський залізничний міст зірваний поляками, 1920 р.

Podolski most kolejowy wysadzony przez Polakow, 1920 r.

И по сей час из воды вместо великолепного сооружения - гордости Киева, торчат только серые унылые быки. А, поляки, поляки... Ай, яй, яй!..

Спасибо сердечное скажет вам русский народ.

Не унывайте, милые киевские граждане! Когда-нибудь поляки перестанут на нас сердиться и отстроят нам новый мост, еще лучше прежнего. И при этом на свой счет».

Втім, класику російської літератури (такому шанованому у Києві) не було справи до спроб України відновити свою незалежність.

Коли стало зрозуміло, що Київ не втримати, у місті запалали склади. Гуркотіли гармати, поставлені на Звіринці, Печерську та у Царському саду. Тисячі киян, попри обстріл, дивилися на загибель Ланцюгового та Залізничного мостів. І було видно здаля, як обвалився у воду настил та повисли на биках ланцюги красеня – Ланцюгового мосту, гордості та окраси Києва. Ланцюговий міст мав чотири великі та два малі прольоти, що перекривалися двома великими нерозривними ланцюгами. До них були підвішені балки проїзної частини. Таке конструктивне рішення стало вирішальним у тій легкості, з якою міст знищили 10 червня. Польські сапери підірвали ланцюги лише в одному місці, але внаслідок цього всі чотири пролети завалилися. Такого маневру не спромоглися зробити червоні у травні, хоча про можливість такого варіанту підриву моста говорилося ще 1908 р., коли мав місце факт підпалу його невідомими. Знищення ж мостів зумовило переслідування поляків у Києві.

Польські cліди Києва, Частина 5 / Polskie slady w Kijowie, Czesc 5

Понтонний міст, наведений більшовиками поряд з зруйнованим ланцюговим мостом

Pontonowy most, stworzony przez bolszewikow w poblizu zniszczonego mostu Lancuchowego

Польські cліди Києва, Частина 5 / Polskie slady w Kijowie, Czesc 5

Частини Червоної армії на Софійській площі

Jednostki Armii Czerwonej na placu Sofijskim

 

Могила польських легіонерів

Grob Polskich Legionistow

Пам’яткою тих буремних подій, яку варто відвідати не тільки кожному полякові, але й українцеві, який цікавиться історією свого міста, є поховання польських легіонерів на Байковому цвинтарі (координати  49° 47.705'Пн, 28° 59.049'С, ділянка 47а).

Польські cліди Києва, Частина 5 / Polskie slady w Kijowie, Czesc 5

Схема Байкового кладовища з зазначенням локалізації польського військового поховання

Schemat cmentarza Bajkowa z zaznaczeniem lokalizacji polskiej wojskowej kwatery

 

Польські вояки були поховані на околиці кладовища, внаслідок чого створилася ціла дільниця, де спочивало більше 100 чоловік. В 1934 р. дорогою на Кавказ відвідав її капітан Мечислав Лепецький (Mieczyslaw Lepecki) - ад’ютант маршала Ю. Пілсудського. У своїй книжці «Радянський Кавказ» („Sowiecki Kaukaz”) розмістив фото кладовища та його короткий опис: „Відвідав також військове кладовище, те з 1920 р.

Польські cліди Києва, Частина 5 / Polskie slady w Kijowie, Czesc 5

Фото кладовища легіонерів Мечислава Лепецького, 1934 р.

Zdjecie cmentarza legionistow, autorstwa Mieczyslawa Lepeckiego, 1934

 

Стоять там на відкритому неогородженому полі поблизу добре обгородженого і оздобленого гарним пам’ятником військового німецького цвинтаря, рівні ряди польських могил з залізними хрестами. Рука, що знищувала традиції, пощадила їх. Стоять в порядку: рівно, солідно, якби на плацу.”

За рік після візиту кап. Лепецького стараннями польського консульства у Києві у центральній частині ділянки поставлено пам’ятник з сірого граніту з чорним хрестом, територія була обгороджена. Опікунами цвинтаря була родина Березовських (Berezowskich), яка мешкала неподалік. Батько був сторожем, а мати працювала над доглядом поховання.

Польські cліди Києва, Частина 5 / Polskie slady w Kijowie, Czesc 5

Вигляд пам’ятника польським легіонерам, 1935 р.

Wyglad pomnika polskich legionistow, 1935 r.

У страшні части великої чистки саме це стало претекстом, щоб звинуватити їх у шпигунській діяльності і вислати до степів Казахстану 18-річну сестру Марії та її мати, яка там і залишилася навіки. Родина була реабілітована лише після смерті Сталіна. Пані Марія Бондзюк-Березовська (Maria Bondziuk-Berezowska) дожила до незалежності України та переказала свої спогади, що сягають ще часів поховання польських легіонерів київським полякам. Певного дня у травні 1920 р. знервована мати привела 8-річну Марію до однієї з каплиць. Те, що вона побачила, залишилось у неї у пам’яті на все життя. На підлозі від стіни до стіни лежали тіла у сірих мундирах. То були польські вояки...

Польські cліди Києва, Частина 5 / Polskie slady w Kijowie, Czesc 5

Польські cліди Києва, Частина 5 / Polskie slady w Kijowie, Czesc 5

Поховальна церемонія загиблих польських легіонерів

Ceremonia zalobna grzebania poleglych Polskich Legionistow

Польські cліди Києва, Частина 5 / Polskie slady w Kijowie, Czesc 5

Марія Бондзюк-Березовська під час нагородження золотою медаллю «Опікуна місць народної пам’яті» послом Польщі в Україні Є. Козакевичем, 1995 р.

Maria Bondziuk-Berezowska w czasie wreczania na Ukrainie nagrody - zlotego medalu „Opiekuna Miejsc Pamieci Narodowej” przez posla polskiego na E. Kozakiewicza, 1995 r.

 

Після другої світової війни територія цього цвинтаря була потроху зайнята новими похованнями. Ще сьогодні можна побачити, як далеко тягнувся цвинтар, адже посеред новіших могил, у багатьох метрах від сучасного монументу стоять ще солідні бетонні стовпчики огорожі.

Польські cліди Києва, Частина 5 / Polskie slady w Kijowie, Czesc 5

Польські cліди Києва, Частина 5 / Polskie slady w Kijowie, Czesc 5

Стовпчики огорожі дозволяють простежити, наскільки далеко тягнувся цвинтар

Slupki ogrodzenia daja mozliwosc obserwowania pierwotnych granic kwatery

 

У наш час опіку над похованнями здійснює польсько-українське культурне товариство „Zgoda” під керівництвом невтомної Вікторії Радик (Wiktorii Radik). Дбає воно про порядок у польській частині Байкового кладовища і організовує патріотичні урочистості. Про поховання виданий також інформаційний буклет польською та українською мовами. І що дуже важливо, у цьому буклеті був опублікований повний перелік похованих тут солдат разом з їх частинами та військовим званням. Це зберігає їх пам’ять від забуття (тут подаємо у написанні без польських специфічних літер, які, на жаль, не відображає кодування даного сайту):

  1. Adasiewicz Zygmunt, szer. 6 pp. leg.
  2. Andrzejak Franciszek, szer. 6 pp.
  3. Banaszak Walenty, szer. 60 pp.
  4. Banka Stanislaw, szer. 5 pp. leg.
  5. Barczynski Stanislaw, szer. 60 pp.
  6. Borys Aleksander, szer. 6 pp. leg.
  7. Bucaj Marcin, szer. 1 pp. leg.
  8. Choinski Stefan, kpr. 6 pp. leg.
  9. Chrzanowski Waclaw, szer. 6 pp. leg.
  10. Chudzia Adam, Kan. 1 pag.
  11. Chudzinski Franciszek, st. szer. 60 pp.
  12. Ciesielski Stanislaw, szer. 60 pp.
  13. Ciuchcinski Waclaw, szer. 6 pp. leg.
  14. Dabrowski Jozef, sierz. 16 esk. lot.
  15. Domaszewski Stanislaw, szer. 41 pp.
  16. Dzieciolek Jan, szer. 6 pp. leg.
  17. Fogel Leopold, szer. 1 pp. leg.
  18. Frackowiak Jan, szer. 60 pp. 
  19. Galak Jozef, szer. 5 pp. leg.
  20. Gapski Stanislaw, szer. 60 pp.
  21. Glaszcz Jan, Kan. 13 pap.
  22. Golaszewski Jan, szer. 5 pp. leg.
  23. Grabarek Stanislaw, szer. 6 pp. leg.
  24. Grabowski Stanislaw, szer. 6 pp. leg.
  25. Handza Adam, - 1 pap.
  26. Hochgelaender Abraham, strz. 1 p. strz. pdh.
  27. Hrob Bronislaw, szer. 6 pp. leg.
  28. Jablonski Jerzy, pchor. 6 pp. leg.
  29. Jarzynski Tadeusz, ppor. 6 pp. leg.
  30. Jendrych Jan, szer. 60 pp.
  31. Jedraszyk Franciszek, szer. 60 pp.
  32. Jowik Wojciech, szer. 55 pp.
  33. Kaczmarek Franciszek, st. szer. 6 pp. leg.
  34. Karczewski Feliks, szer. 41 pp.
  35. Kazana Stanislaw, szer. 41 pp.
  36. Kazinerczak Stanislaw, kpr. 6 pp. leg. (Імовірно, помилка у розповсюдженому прізвищі Kazimierczak)
  37. Kepka Jan, strz. 1 p. strz. pdh.
  38. Kikut Stanislaw, st. szer. 19 pp.
  39. Kismanowski Karol, ppor. 6 pp. leg.
  40. Kluszczynski Stanislaw, ul. 17 p. ul.
  41. Kolasinski Feliks, st. ul. 17 p. ul.
  42. Kondelowski Franciszek, - -
  43. Kopanski Walenty, szer. 60 pp.
  44. Koszycki Jozef, - 6 pp. leg.
  45. Kowalczyk Julian, strz. 1 p. strz. pdh.
  46. Kowalik Jozef, st. szer. 6 pp. leg.
  47. Krawiec Walenty, strz. 1 p. strz. pdh.
  48. Krotowicz Antoni, szer. 4 pp. leg.
  49. Krol Aleksander, szer. 6 pp. leg.
  50. Krolewicz Antoni, szer. 6 pp. leg.
  51. Kuczynski Franciszek, szer. 41 pp.
  52. Kulig Kazimierz, st. szer. 60 pp.
  53. Kunachowicz Feliks, plut. 2 p. szwol.
  54. Leszczynski Franciszek, szer. 6 pp. leg.
  55. Lewandowski Jozef, sap. 15 baon sap.
  56. Lewkowicz Mojzesz, strz. 2 p. strz. pdh.
  57. Lis Samuel, strz. 1 p. strz. pdh.
  58. Machcinski -, plut. 19 pp.
  59. Misiura Jan, szer. 6 pp. leg.
  60. Nowaczyk Jozef, kpr. 60 pp.
  61. Pachocki Franciszek, pion. 6 baon (далі бракує тексту)
  62. Pawlowski Stefan, szer. 6 pp. leg.
  63. Perkowski Jan, szer. 5 pp. leg.
  64. Pielarski Jozef, szer. 6 pp. leg.
  65. Pietrzak Izydor, bomb. 1 pap
  66. Podzinski Jozef, strz. 2 p. strz. pdh.
  67. Przygodny Stanislaw, szer. urz. 1 D (далі бракує тексту)
  68. Ptaszynski Wladyslaw, szer. 6 pp. leg.
  69. Rotsztajn Abram, szer. 6 pp. leg.
  70. Rowniak Adam, szer. –
  71. Rudnicki Stanislaw, ppor. 1 p. lot.
  72. Rychter Ludwik, kpr. 16 pac.
  73. Rzepko Karol, szer. 6 pp. leg.
  74. Selinger Stefan, st. szer. 5 pp. leg.
  75. Seweryn Jozef, st. strz. 2 p. strz. pdh.
  76. Sienizdzial Antoni, szer. 18 pp.
  77. Skala Ludwik, kpr. 1 pap.
  78. Skrzypczak Leon, szer. 60 pp.
  79. Smolowski Stefan, ul. 17 p. ul.
  80. Stanek Jozef, strz. 145 p. strz.
  81. Stepien Jan, - 62 pp.
  82. Szebonia Jan, - -
  83. Szlapka Karol, szer. 60 pp.
  84. Sztuc Edward, szer. szp. pol. 101
  85. Sztyler Majer, bomb. 1 pap.
  86. Szymanski Franciszek, kan. 15 pap.
  87. Swiderski Aleksander, szer. 6 pp. leg.
  88. Terepka Aleksander, szer. 6 pp. leg.
  89. Turczynski Jozef, ppor. 6 pp. leg.
  90. Walasik Zygmunt, szer. kolm. tab. (далі бракує тексту)
  91. Waszkiewicz Piotr, szer. 6 pp. leg.
  92. Wincenciak Waclaw, szer. 6 pp. leg.
  93. Wiszniewski Jozef, szer. –
  94. Wojciechowski Jan, - -
  95. Wojciechowski Jozef, szer. 60 pp.
  96. Wojnarowski Jozef, szer. 1 pp. leg.
  97. Wojtasik Stefan, szer. 59 pp.
  98. Zgolinski Jan, szer. 60 pp.
  99. Ziolkowski Antoni, szer. 1 pp. leg.
  100. Zlok Waclaw, st. szer. 6 pp. leg.
  101. Zmyslony Wladyslaw, szer. 60 pp.
  102. Juszczak Andrzej, - -
  103. Skabara Stanislaw, - -
  104.  Wisniewski Jan, - -
  105.  Gardulski Zygmunt, szer. 240 pp.
  106. Kasprzyk Jan, kpr. –
  107. Kowalski Michal, plut. 18 pp.
  108. Pirucki -, --
  109. Plewit -, - 8 pp. leg.
  110. Sadlak -, - 8 pp. leg.
  111. Stanczyk Stanislaw, - 30 pp.
  112. Tutka Jan, - -
  113.  Wieczorek -, - -
  114. Staniszczynski -, - 23 pp.

 

Необхідно також додати, що у 90-х р. ХХ ст. на цвинтарі поставлено новий хрест, стилізований під той передвоєнний. Знаходиться він на оригінальному знайденому постаменті старого пам’ятника з зображенням Хреста Virtuti Militari. На пам’ятнику знаходяться також дві плити з написом польською та українською мовами: „Тут спочивають 114 солдат Війська Польського, що полягли районі Києва навесні 1920 року в боях при допомозі формацій українських проти Червоній армії. Честь їх пам’яті”.

Польські cліди Києва, Частина 5 / Polskie slady w Kijowie, Czesc 5

Сучасний вигляд пам’ятника на могилі польських легіонерів

Obecny wyglad pomnika na mogile legionistow

Польські cліди Києва, Частина 5 / Polskie slady w Kijowie, Czesc 5

Польські cліди Києва, Частина 5 / Polskie slady w Kijowie, Czesc 5

Таблиці на пам’ятнику українською та польською мовами

Deski na pomniku w jezykach ukrainskim i polskim

 

Окремої уваги заслуговує невеликий простий металевий хрест, що знаходиться ліворуч від головного великого хреста. Цей хрест єдиний з 114, що зберігся до нашого часу – справжня реліквія!

 

Польські cліди Києва, Частина 5 / Polskie slady w Kijowie, Czesc 5

Єдиний з металевих хрестів, що від самого початку стояли на могилах польських легіонерів

Jeden z metalowych krzyzy, ktory od samego poczatku stal na mogile polskich legionistow

 

В 2015 р. у Вінниці відбулися урочисті заходи з нагоди річниці укладання союзу С. Петлюри з Й. Пілсудським. Особливістю заходу стала історична реконструкція маршу українських та польських вояків початку ХХ сторіччя. З цієї оказії була також підготована спеціальна виставка «За Вашу і нашу Свободу», яка в травні перевезена до Києва на Майдан Незалежності, де користувалася великим успіхом.

Польські cліди Києва, Частина 5 / Polskie slady w Kijowie, Czesc 5

Польські cліди Києва, Частина 5 / Polskie slady w Kijowie, Czesc 5

Виставка присвячена україно-польському союзу 1920 р.

 

У радянському Києві

W Sowieckim Kijowe

 

Військовий конфлікт закінчився підписанням у Ризі 17 березня 1921 р. мирного договору з СРСР (фактично за спиною українського союзника). Одночасно 1921 р. було поновлено дипломатичні відносини, а 1932 р. між СРСР та Польщею був підписаний договір про ненапад.

Польські cліди Києва, Частина 5 / Polskie slady w Kijowie, Czesc 5

Консульство Польщі (сучасний будинок урядовий) очолюване консулом Рожковським наприкінці 1920-х-середина 1930-х р.,  розміщувалось у вже знайомому нам будинку, де зупинявся колись Е. Ридз-Смигли – вул. Шовковічна, 1. Konsulat Polski lat 1930-tych (obecny budynek rzadowy) w juz znanym nam budynku na ul. Szowkowyczna, 1

 

Завдяки тому, що частина поляків залишилась у місті та заангажувалася на боці нової влади, життя поляків у місті тривало у міру нормально аж до кінця 20-х рр. Про це свідчить функціонування кількох середніх шкіл і одного педагогічного ліцею. У Києві у той час навчалося біля 3 тис. поляків. З початком сталінських репресій поляки, як і українці, перестали визнавати свою національну приналежність.

Загалом у культурному житті поляків Правобережної України 1920–1930-і рр. яскраво простежуються дві тенденції:

офіційна радянська, яка передбачала з метою залучення польського етносу до „соціалістичного будівництва” створення широкої мережі польських хат-читалень, лікнепів, бібліотек;

неофіційна, напівлегальна, яку представляли католицькі священики, члени релігійних братств (терціяри, гонорати, товариства „Ружі” та інші організації), які намагалися зберегти традиційну польську етнічну культуру.

Ці дві течії суперечили одна одній і боротьба між ними проходила через усю історію поляків Радянської України міжвоєнного періоду. Велику роль у культурному житті поляків Радянської України відігравали Польська центральна бібліотека у Києві та польська драматична студія під керівництвом видатного польського діяча культури В. Вандурського, яка проводила вистави у різних регіонах УРСР, у тому числі, і на Волині).

На початку 1930-х р. керівництвом Радянської України було прийнято чимало постанов, в яких мова йшла про необхідність покращання культурно-освітнього обслуговування поляків Правобережної України, а особливо її прикордонних районів. У цей час продовжувала діяти Державна польська бібліотека, а при ній було створено науковий відділ. В 1931 р. розпочав діяльність науково-дослідний інститут польської пролетарської культури при ВУАН на чолі з Б. Скарбеком, головним завданням якого була пропаганда марксизму-ленінізму серед поляків. Цього ж року на базі драматичної студії було створено Державний польський театр на чолі з директором В. Вандурським. Театр ставив п’єси польською, українською, російською мовами, часто гастролював у різних містах УСРР. Та 1933-1934 р. каральними органами було сфабриковано справу так званої „Польської організації військової” (ПОВ). Чимало працівників та організаторів польського радянського культурного процесу опинились у в’язниці. Так, було репресовано Б. Скарбека – тодішнього директора Інституту польської культури, В.Вишневського – головного редактора „Глосу млодзежи”, Й. Заславського – директора Центральної польської бібліотеки. Після 1935 р. було закрито Дім польської культури, Центральну державну польську бібліотеку України, Польський театр. Характерно, що поряд із ліквідацією польських культурних установ влада лицемірно та цинічно приймала постанови про необхідність покращання культурно-освітньої роботи серед поляків Правобережної України.

Польські cліди Києва, Частина 5 / Polskie slady w Kijowie, Czesc 5

Будинок Польського клубу та театральної студії 1920-1930-х рр. Пізніше – кінотеатр, а потім – Молодий театр – вул. Прорізна, 17. Lokal Polskiego Klubu i Studia Teatralnego lat 1920 - 30-tych. Poniej kino, obecnie mlody teatr – ul. Prorizna, 17

 

Польські cліди Києва, Частина 5 / Polskie slady w Kijowie, Czesc 5

Будинки гуртожитків Польського Інституту педагогічного (перший реалізований етап проекту 1930-х р., який остаточно не був реалізований), вул. Ю. Коцюбинського, 1/11, ріг вул. Обсерваторної. Budynki domow akademickich Polskiego Instytutu Pedagogicznego (pierwszy zrealizowany etap projektu lat 1930-tych, ktory ostatecznie nie zostal zrealizowany), ul. J. Kociubinskiego, 1/11, rog ul. Obserwatornej

 

До 20-х рр. ХХ ст. відноситься згадка про ще один римо-католицький храм – каплицю св. Ігнатія Лойоли. Вона стояла у приватній садибі на Шулявці, на колишній вул. Провіантській, 8, на парному боці нинішньої вул. Галі Тимофєєвої. Перші відомості про неї сягають поч. XX ст. За дослідженням Олени Горбик, каплиця була перебудована з товарного складу і мала вигляд споруди розміром 6х7 м. з сигнатуркою і хрестом над входом. У лютому 1920 р. радянські органи зареєстрували на вул. Провіантській "синдикат (громаду) римо-католицького костьолу імені Св. Ігнатія". Костел згаданий, як діючий, і 1925 р. Не зберігся.

В 1935 р. на мапі Саперної слобідки Києва зафіксовано також вулицю Польську яка розміщувалася поруч з Литовською та Кримською. До нашого часу збереглася лише вул. Кримська

Польські cліди Києва, Частина 5 / Polskie slady w Kijowie, Czesc 5

Вулиця Польська на мапі Києва 1935 р. (Саперна слобідка)

 

Биківня – одне з місць катинського списку

Bykownia – jedno z miejsc Listy Katynskiej

 

Наступною нашою зупинкою стане моторошний ліс на київському лівобережжі – Биківня. Це українська Голгофа. Українці заплатили дорогу ціну за те, що свого часу не підтримали С. Петлюру та не оборонили свій край від більшовиків. Голодомор 1932-1933 рр. та безжальні Сталінські репресії 30-х рр. збирали свої криваві жнива. У цей час всією Україною з’явилися таємні кладовища, де ховали тіла тисяч закатованих у в’язницях НКВС.

 

http://www.youtube.com/watch?v=xrYXbS6PsMI

 

Одним з таких місць став Биківнянський ліс під Києвом. У випадку столиці України таке кладовище було розташоване за 15 км. на схід у 19-20 кварталах Дніпровського лісу Дарницького лісництва.

Польські cліди Києва, Частина 5 / Polskie slady w Kijowie, Czesc 5

Приблизно так виглядав Дарницький ліс у кін. ХІХ- поч. ХХ ст.

Mniej wiecej tak wygladal darnicki las pod koniec ХІХ - pocz. ХХ wieku

Польські cліди Києва, Частина 5 / Polskie slady w Kijowie, Czesc 5

Пам’ятник на вході до Биковнянського лісу

Pomnik na wjedzie do Bykownianskiego lasu

 

Польські cліди Києва, Частина 5 / Polskie slady w Kijowie, Czesc 5

Латинський хрест

Krzyz lacinski

 

В 1939 р., коли під натиском німців та Радянського союзу впала Польща, прийшла черга поляків. Польських офіцерів, взятих у полон під час вересневої компанії, за порадою Л. Берії Сталін наказав поголовно розстріляти...

Польські cліди Києва, Частина 5 / Polskie slady w Kijowie, Czesc 5

Польські cліди Києва, Частина 5 / Polskie slady w Kijowie, Czesc 5

Жовтневий палац у Києві – місце таємних розстрілів та жалібна урочистість за жертвами терору біля меморіального хреста

Palac padziernikowy – miejsce tajemnych rozstrzelan i zalobna uroczystosc w pamiec o ofiarach terroru u memorialnego krzyza

Польське військове кладовище у Биківні упорядковане 2011-2012 р. з ініціативи Ради Охорони Пам’яті Боротьби та Мучеництва. На цвинтарі у братських могилах спочивають 3435 польських громадян з Українського Катинського списку, закатованих 1940 р. НКВС.

 

http://uwaga.tvn.pl/51436,wideo,288970,tajemnice_cmentarzyska_w_bykowni,tajemnice_cmentarzyska_w_bykowni,reportaz.html

 

Це четверте катинське кладовище після відкритих 2000 р. цвинтарях у Катинському лісі, Мідному та Харкові.

Польські cліди Києва, Частина 5 / Polskie slady w Kijowie, Czesc 5

Символічні прапорці на тлі платформи, якою доставляли тіла страчених

Symboliczne flagi, w tle platforma, ktora dostarczano ciala zamordowanych

 

На цвинтарі знаходяться поміж іншим олтар з прізвищами жертв. Археологічно-ексгумаційні дослідження у Биківні розпочато 1989 р. на хвилі горбачовської гласності. Проведено тоді детальну ексгумацію, після закінчення якої влада СРСР визнала, що у лісі поховані особи, закатовані НКВС 1937-1938 рр. Раніше ж повідомлялося, що тут поховані особи, вбиті німцями під час другої світової війни. Окрім знищеної радянською спецслужбою української інтелігенції, тут поховані і розстріляні польські військовики.

 

Польські cліди Києва, Частина 5 / Polskie slady w Kijowie, Czesc 5

Польські cліди Києва, Частина 5 / Polskie slady w Kijowie, Czesc 5

Польські cліди Києва, Частина 5 / Polskie slady w Kijowie, Czesc 5

Родичі замордованих та похованих у цьому лісі залишають на деревах таблички з інформацією про своїх рідних

Rodziny zamordowanych i pogrzebanych w tym lesie zawieszaja na drzewach tabliczki z informacja o swoich krewnych

Під час додаткових ексгумаційних робіт у Биковнянському лісі було знайдено польські предмети, залишені при попередніх ексгумаціях у 80-і р. Тут знайдено польські військові ґудзики, медальйони, гребінки, щітки, які з повною достовірністю вироблено у Польщі або Західній Європі, яких у тогочасному СРСР не було.

Польські cліди Києва, Частина 5 / Polskie slady w Kijowie, Czesc 5

Польські cліди Києва, Частина 5 / Polskie slady w Kijowie, Czesc 5

Страшні знахідки у Биківні

Straszne znaleziska w Bykowni

 

28 листопада 2011 р. Президенти України та Польщі досягнули домовленості про будівництво окремого польського меморіального комплексу у Биківні. Відкриття його відбулося 21 вересня 2012 р. за участі обох президентів та урочистих делегацій обох країн.

Польські cліди Києва, Частина 5 / Polskie slady w Kijowie, Czesc 5

Польські cліди Києва, Частина 5 / Polskie slady w Kijowie, Czesc 5

Польські поховання у Биківні до...

Polskie groby w Bykowni przed...

Польські cліди Києва, Частина 5 / Polskie slady w Kijowie, Czesc 5

Польські cліди Києва, Частина 5 / Polskie slady w Kijowie, Czesc 5

і після реконструкції

 i po rekonstrukcji

http://www.youtube.com/watch?v=3fN-WNX3k8k

 

Від себе хотілося б зазначити, що одночасно за проектом одіозної Л. Скорик було реконструйовано і прилеглий цвинтаря жертв-громадян СРСР. На думку автора, всі ці роботи позбавили Биковнянський ліс того духу поваги до полеглих, яка втілювалась у неоплаченому кимось потягу людей до увічнення табличками, прикрашеними рушниками та прапорцями, своїх полеглих.

Польські cліди Києва, Частина 5 / Polskie slady w Kijowie, Czesc 5

Меморіал у Биківні до реконструкції

Memorial w Bykowni przed rekonstrukcja

 

Дарницька трагедія

Darnicka tragedia

Згадуючи про події другої світової війни, неможна не згадати, що під час окупації німцями у Києві діяла добре організована конспіраційна група, якою керував Людвік Полянський (Ludwik Polanski). У визволенні Києва приймала участь частина 1-ї Армії Війська Польського.

Piszac o wydarzeniach zwiazanych z druga wojna swiatowa nie mozna nie wspomniec o tym, ze w czasie, gdy Kijow byl okupowany przez Niemcow dzialala w nim dobrze zorganizowana grupa konspiracyjna kierowana przez Ludwika Polanskiego. W wyzwalaniu Kijowa udzial brala 1 Armia Wojska Polskiego.

Польські cліди Києва, Частина 5 / Polskie slady w Kijowie, Czesc 5

Дарницький вокзал сьогодні

Darnicki dworzec dzisiaj

 

Наступне місце, яке ми відвідаємо, також пов’язано з пам’яттю про трагедію. Трагедію, яка відбулася під час другої світової війни, і польськими солдатами 1-ї Армії. Дарницький вокзал на київському лівобережжі: тут завжди велелюдно, шумить ринок. Ніщо не нагадує про події 8 квітня 1944 р., коли вже після визволення Києва тут розігралася кривава трагедія — у результаті раптового німецького авіаційного нальоту на цьому місці загинуло понад три тисячі людей.

Kolejne miejsce, ktore odwiedzamy jest rowniez zwiazane z pamiecia o tragedii. Tragedii, jaka miala miejsce podczas drugiej wojny swiatowej i zwiazana byla z zolnierzami 1 Armii WP. Dworzec Darnicki na kijowskim lewobrzezu: tutaj zawsze jest duzo ludzi, rynek az szumi. Nic nie przypomina o wydarzeniu z 8 kwietnia 1944 roku, kiedy to juz po wyzwoleniu Kijowa rozegrala sie krwawa tragedia – w efekcie niespodziewanego niemieckiego nalotu w tym miejscu zginelo ponad 3 tysiace ludzi.

Про це тепер мало хто знає. Та й у колишні часи про трагедію замовчували... Що насправді відбулося тоді на Дарницькому вокзалі розказав один з тих, хто пережив наліт – Федір Іванович Браславць: «В армію я пішов добровольцем в 1943 році, після звільнення рідних Кобеляк. Мені виповнилося тільки сімнадцять, але було усвідомлене бажання захищати свою країну.

Польські cліди Києва, Частина 5 / Polskie slady w Kijowie, Czesc 5

Федір Іванович Браславць

Fedir Iwanowicz Braslawc

 

Спочатку ми перебували на базі бойової підготовки у 62-му запасному полку в Донбасі. І ось, під стукіт коліс переповнених вагонів їдемо на фронт. У нашому полку були солдати різного віку – і молоді призовники, і ті, хто вже побував у боях і після госпіталів повертався на фронт. Зброї не було, ми повинні були отримати її лише після прибуття на лінію фронту. Добралися до станції «Дарниця» на лівому березі Дніпра. До Києва – рукою подати. Станція вщерть забита військовими ешелонами, які стояли без руху вже не один день. Праворуч від нас, на платформах – польські артилеристи з гарматами і зенітними установками.

Польські cліди Києва, Частина 5 / Polskie slady w Kijowie, Czesc 5

Один ешелон, що застряг тоді на Дарницькому вокзалі, був з польськими зенітниками

Jeden z eszelonow, ktore staly wtedy w korku na darnickim dworcu, wiozl polskich zolnierzy z obrony przeciwlotniczej

Зліва – танковий полк з Росії (він встигне проскочити до бомбардування). Ззаду нас, аж до лісу, стояли два ешелони з дівчатами-добровольцями, медсестрами і зенітниці з тільки що звільненої Смоленщини. На першому шляху – ешелон-шпиталь з пораненими. Величезна кількість ешелонів з боєприпасами, пально-мастильними матеріалами та продовольством стояли правіше від поляків. Все це скупчення людей і техніки перебувало в очікуванні сигналу, щоб помчати на фронт.

Сам Дарницький вокзал лежав у руїнах, і служби залізничників перебували в бліндажах.

Чотири дні були спокійними і солдати жили звичайним тиловим життям, організованим згідно зі статутом – приводили себе в порядок, милися у вагонах-лазнях, отримували чисту білизну і писали листи рідним про своє ще не фронтове життя.

Сонячним ранком 4 квітня високо в небі з'явилася німецька «рама» - італійський літак-розвідник (тут неточність: мається на увазі німецький Focke-Wulf Fw 189 Uhu – авт.), що має висоту польоту понад 10000 метрів. Серед «бувалих» солдатів пішли розмови, що від «рами» нема чого доброго чекати.

Польські cліди Києва, Частина 5 / Polskie slady w Kijowie, Czesc 5

Німецький розвідник Focke-Wulf Fw 189 Uhu т. з. «Рама»

Niemiecki zwiadowiec Focke-Wulf Fw 189 Uhu t. z. «Rama»

 

Так і сталося. 8 квітня, десь близько двох годин ночі, прилетів німецький літак і скинув освітлювальну бомбу. Я в цей час не спав, стояв у дверях вагона і бачив, як за кілька хвилин до появи літака злетіли сигнальні ракети – ворожа агентура не дрімала і намагалася навести на ціль.

А ще через кілька хвилин у небі почувся страшний гул. Наближалася хмара бомбардувальників, і в ту ж мить посипалися бомби. Вперше на Дарницю німці скинули дві бомби вагою в одну тонну! А в основному застосовувалися бомби півтонів – фугасні і з кислотним детонатором. Одна з таких бомб, що не розірвалася з уповільненим кислотним детонатором була виявлена при проведенні земляних робіт на станції Дарниця десятки років по тому – навесні 1988 ...

Перші бомби впали на ешелони, в яких їхали на фронт смоленські дівчата. Солдати вистрибували з вагонів, вибухові хвилі підкидали їх вгору. Загорівся ешелон з паливом, потім полум'я перекинулося на ешелон з боєприпасами. Стояв неймовірний гуркіт. У нашому ешелоні загорівся останній вагон, перші вагони нам вдалося відчепити і відкотити вперед.

Наліт тривав хвилин двадцять. На деякий час настало затишшя, а потім раптом огорнула друга хвиля бомбардувальників. Цього разу вони діяли точніше, вели прицільний вогонь і в першу чергу знищили польський ешелон з зенітками. Горіла вся станція. Я і ще кілька солдатів, рятуючись від бомб, поповзли через дорогу на Бориспіль (тепер Харківське шосе) до Дарницького кладовища.

Польські cліди Києва, Частина 5 / Polskie slady w Kijowie, Czesc 5

Пекельний наліт тривав хвилин двадцять

Straszliwe bombardowanie trwalo dwadziescia minut

 

Нарешті бомбування припинилася. Вся станція палала, вибухи тривали до ранку. А коли розвиднилося, погляду відкрилася жахлива картина: розбиті, покручені вагони, дим, вогонь, крики, стогони поранених. Навколо – мертві і смертельно поранені бійці. Їх обгорілі безрукі, безногі, понівечені безглуздою силою, залиті спеченою кров'ю тіла і частини тіл лежали – на землі, на шпалах, на дахах обгорілих вагонів...

В живих, залишилося зовсім небагато. Разом із залізничниками ми відразу ж приступили до ремонту шляхів. Перший поїзд по відновленому першому шляху пройшов ввечері на другий день після бомбардування – 9 квітня...

Ховали ми загиблих у величезній воронці глибиною п'ятнадцять метрів, що утворилася від вибуху однотонної бомби. У тій ямі поховані тисячі людей.

Польські cліди Києва, Частина 5 / Polskie slady w Kijowie, Czesc 5

Місце, де розірвалася однотонна бомба і було поховано жертви квітневої трагедії

Польські cліди Києва, Частина 5 / Polskie slady w Kijowie, Czesc 5

Польські cліди Києва, Частина 5 / Polskie slady w Kijowie, Czesc 5

Хрест та напис на місці колективного поховання

Як кулеметник-піхотинець я дійшов з боями до Берліна, бачив багато смертей і страждань. Однак Дарницька трагедія залишилася для мене, як страшний сон, який я ніколи не зможу забути...

Було кілька версій цієї трагедії: некомпетентність наших військових командирів, які керували відправкою ешелонів на фронт, повінь на Дніпрі і непідготовленість мостів для переправи, шпигунство і навіть зрада коменданта вокзалу. Під час і після війни я не раз звертався до партійних органів з приводу цієї трагедії, але всякий раз мені пояснювали, що це закрита тема і радили нікому про неї не розповідати...»

Після війни дане поховання частково перенесли на Дарницьке кладовище (Харківське шосе, 52.). З того часу тут знаходиться військове поховання, визнане пам'яткою історії, яке складається з 533 могил воїнів Червоної Армії, загиблих у боях 1941, 1943 і 1944 р., і могили 43 польських зенітників з Війська Польського, які загинули у тому нальоті на Дарницький залізничний вузол у квітні 1944 р.:

Po wojnie mogly te zostaly czesciowo przeniesione na Cmentarz Darnicki (Charkowska Szosa, 52). Od tego momentu znajduja sie tutaj mogily wojskowe, ktore zostaly uznane za pomnik historii, ktory sklada sie z 533 mogil zolnierzy Armii Czerwonej, poleglych w bojach w roku 1941, 1943 i 1944, i mogil 43 zolnierzy Wojska Polskiego z obrony przeciwlotniczej, ktorzy zgineli podczas nalotu na Darnicki Dworzec Kolejowy w kwietniu 1944 roku.

Cap Jan, ur. 1909

Ferdman Borko, ur. 1919

Geminder Izaak, ur. 1919

Goralski Konstanty, ur. 1908

Gesewicz Justyn, ur. 1919

Helu Stefan, ur. 1919

Karlinski Ignacy, ur. 1923

Klimek Stanislaw, ur. 1925

Kononienko Jan, ur. 1920

Krupicka Lida, ur. 1920

Kukula Demian, ur. 1919

Kurczewski Michal, ur. 1911

Leonowicz Jan, ur. 1924

Lojek Kazimierz, ur. 1920

Kalinka Zdzislaw, ur. 1926

Albin Jan, ur. 1911

Andruszczyszyn Bazyli, ur. 1919

Balcer Boleslaw, ur. 1909

Bers Karol, ur., 1913

Bober Ryczard, ur. 1922

Brocki Stanislaw, ur. 1922

Bukatko Jozef, ur. 1919

Bednarz Stanislaw, ur. ?

Probala Szepian, ur. 1919

Przybysz Michal, ur. 1912

Rogowski Tadeusz, ur. 1919

Roszkowski Mieczyslaw, ur. 1918

Rozycki Adolf, ur. 1917

Rutkowski Witalis, ur. 1918

Sier Bernard, ur. 1917

Socha Jozef, ur. 1920

Stankiewicz Pawel, ur. 1919

Sklarzewski Stanislaw, ur. 1919

Szumacher Bronislaw, ur. 1920

Swiderski Jozef, ur. 1909

Torczewski Witold, ur. 1918

Matsow Arnold, ur. 1922

Nikoniuk Pawel, ur. 1917

Norman Wladislaw, ur. 1920

Nowogonski Boleslaw, ur. 1921

Olszewski Michal, ur. 1919

Patczewski Tadeusz, ur. 1921

Polak Tadeusz, ur. 1924

Цікаво, що троє з цих солдатів мають українські прізвища та імена. Проте відомо, що намагаючись вирватися з таборів українці вступали до польських та чеських підрозділів, що формувались у Радянському Союзі.

Польські cліди Києва, Частина 5 / Polskie slady w Kijowie, Czesc 5

Польські cліди Києва, Частина 5 / Polskie slady w Kijowie, Czesc 5

Меморіал загиблих радянських та польських солдат на Дарницькому кладовищі

Memorial poleglych polskich i radzieckich zolnierzy na darnickim cmentarzu

 

У центрі кладовища встановлена одна з 85-міліметрових зенітних гармат КС-12.

Польські cліди Києва, Частина 5 / Polskie slady w Kijowie, Czesc 5

Зенітна гармата КС-12 на честь загиблих зенітників

Dzialo przeciwlotnicze upamietniajace poleglych zolnierzy obrony przeciwlotniczej

 

Як «Краків» обороняв Київ

Jak “Krakow” bronil Kijow

 

Чи задумувалися польські кораблебудівники, спускаючи на воду в 1926 р. на судноверфі Л. Зеленевського в Кракові на Гжегушках (na Grzegоrzkach) новий річковий монітор «Краків», про те що йому прийдеться прийняти участь в боях з німцями за Київ? Чи здогадувалися польські військовики, що більшість суден Пінської військової флотилії будуть служити в радянській Дніпровській, а потім Пінській військовій флотилії?

Czy pomysleli polscy budowniczy statkow, wodujac w 1926 roku z Polskiej Fabryki Maszyn i Wagonow L. Zieleniewski w Krakowie na Grzegorzkach, nowy monitor rzeczny „Krakow”, o tym, ze przyjdzie mu brac udzial w bojach z Niemcami o Kijow? Czy domyslali sie polscy wojskowi, ze wikszosc jednostek Flotylli Pinskiej (Flotylli Rzecznej Marynarki Wojennej) bdzie sluzyc w radzieckiej Dnieprzanskiej, a potem Pinskiej Flotylli?

Польські cліди Києва, Частина 5 / Polskie slady w Kijowie, Czesc 5

Розташування верфі на Віслі у Кракові звідки вийшов монітор «Краків»-«Смоленськ»

Rozmieszenie stoczni na Wisle w Krakowie skad wyszedl monitor „Krakow”-„Smolensk”

 

Не будемо тут зупинятися на його характеристиках (їх див. тут https://pl.wikipedia.org/wiki/ORP_Krak%C3%B3w_(1926). В вересневій компанії корабель прямих зіткнень з ворогом не мав. Він був затоплений екіпажем 21.09.1939 р. у входу в Крулевський (Дніпровсько-Бузький) канал в районі Кузлічина при надходженні Червоної армії. У зв’язку з близькістю сіл монітор не було зірвано, що дозволило підняти його, відремонтувати та включити до складу радянської Пінської військової флотилії як «Смоленськ».

З початком радянсько-німецької війни корабель воював в Білорусі. 26.07.1941 р. після вогневого нальоту на Паричи, в районі с. Судовіца в бою з німецькою польовою «Смоленськ» артилерією отримав пошкодження корпусу і машинного відділення, було вбито 8 і поранено 10 осіб екіпажу. Зважаючи на це корабель з 28.07.1941 р. перебував на ремонті в Києві.

Польські cліди Києва, Частина 5 / Polskie slady w Kijowie, Czesc 5

Ремонт монітору «Смоленськ» в Києві на Київському суднобудівному та судноремонтному заводі, 1941 р.

Remont monitora "Smolensk" w Kijowie, w Kijowski Zakad Budowy i Remontu Statkow,

sierpien 1941 rok

З 07.08.1941 р. включений в Київську групу кораблів Дніпровського ОРК ПВФ (створений 4 серпня 1941 р. Командир - капітан 3-го рангу Палечек О.Є.) для артилерійської підтримки лівого флангу Київського укріпленого району.

Кораблі загону головним чином захищали від літаків переправи та мости. Проте інколи виникали артилерійські дуелі кораблів і німецької артилерії. Зі звіту капітана 2-го рангу Брахтмана Г. І. докладно відомі обставини однієї деталі такої дуелі, в якій приймав участь МН «Смоленськ».

Польські cліди Києва, Частина 5 / Polskie slady w Kijowie, Czesc 5

МоніторСмоленськ на позиціях під Києвом, 1941

Monitor Smolensk na pozycjach pod Kijowem, 1941

 

На висотах у районі південніше Віти-Литовської стояла далекобійна батарея ворога, позиції якої з КіУР не проглядалися. Батарея (її називали «Чорт») безкарно обстрілювала Дарницький залізничний міст та місто. Вночі з 14 на 15 серпня 1941 р. МН «Смоленськ» зайняв вогневу позицію у затоці Шуляговка, напроти с. Віта-Литовська, тобто зайшов у фланг батареї.

Польські cліди Києва, Частина 5 / Polskie slady w Kijowie, Czesc 5

Схема дій монітора «Смоленськ» проти німецької далекобійної батареї

Schemat dziaan monitora „Smolensk” przeciw niemieckiej baterii dalekosieznej

 

Висунутий на острів (це найімовірніше була суч. коса Козачого острова – тоді острів. Достатньо висока над рівнем Дніпра) пост корегування за спалахами гармат батареї визначив дані для вогню та передавав їх на монітор. «Смоленськ» подавив батарею ворога. Позиція була обрана так вдало, що корабель так і не був виявлений супротивником. (23 серпня 1941 р. монітор залишив позицію для здійснення аварійного ремонту). За схемою складеною дослідником Пінської військової флотилії В. Спичаковим, ми можемо визначити місце звідки вів вогонь монітор «Смоленськ». Дане місце має отримати спеціальний пам’ятний знак. Окремий пам’ятний знак також треба встановити на Козачій косі.

Польські cліди Києва, Частина 5 / Polskie slady w Kijowie, Czesc 5

Козача коса, на якій знаходився коригувальний пост артилерії монітора «Смоленськ»

Kozacza ostroga, na ktorej znajdowal sie punkt korygowania ognia monitora „Smolensk”

 

В подальшому, 28.08.1941 року монітор увійшов до складу Чернігівського загону річкових кораблів для артилерійської підтримки частин в районі Остра та Чернігова на р. Десна.

З 03-08.09.1941 року взаємодіяв з частинами 15 СК і брав участь у знищенні переправ супротивника в районі с. Бобровиця. 09-11.09.1941 року «Краків»-«Смоленськ» прикривав відхід частин 45 і 63 СД на лівий берег р. Десна біля с. Шестовиця, нижче Чернігова. 11-12.09.1941 р. брав участь у забезпеченні переправ частин 61 СК в районі луки – Козероги і Количівка.

Польські cліди Києва, Частина 5 / Polskie slady w Kijowie, Czesc 5

Модель Монітора «Смоленськ»

Model monitora „Smolensk

 

12.09.1941 р., зважаючи на неможливість прориву до Києва, за наказом командування «Краків»-«Смоленськ» підірваний екіпажем в Ладінському затоні на 175 км р. Десна біля села Ладинка. Виключений зі списків ВМФ 22.09.1941 року.

Корпус монітора і досі знаходиться на тому місці, хоча вже суттєво пограбований та понівечений. Його вдалося обстежити пошуковцям. Необхідно було б підняти «Краків»-«Смоленськ» та музеєфікувати. Можливо в цьому можуть допомогти польські фахівці. 

https://www.youtube.com/watch?v=O9VwjHNu2iI

Зйомка монітора на місці його загибелі

Mejsce zatopijenia monitora

Польські cліди Києва, Частина 5 / Polskie slady w Kijowie, Czesc 5

Назву монітора викарбовано на стелі Пам’ятник морякам дніпровського загону Пінської військової флотилії, що в парку моряків на Рибальскому півострові

Nazwe monitora wykarbowano na pomniku marynarzam Pinskej Flotiliji jaki stoi w Parku Marynarzy na Polwysypie Rybalskim

 

Доля пов’язала з Києвом і деякі інші колишні польські судна. 18.07.1941 р. на стоянці в Береговій Слободі в Білорусі в парі з іншим колишнім польським кораблем монітором «Варшава» - радянським МН «Вітебськ» було атаковано 6 юнкерсами 87 та пошкоджено канонерський човен «Білорус». Ним був польський канонерський човен «Зарадна» (https://pl.wikipedia.org/wiki/Zaradna), який буде потім включено до дніпровського ЗРК і використано в боях на Десні, разом з «Вітебськом», який прорвався до Києва. Останній являв собою представника серії так званих гданських моніторів (див. http://www.encyklopediagdanska.pl/index.php?title=MONITORY_GDA%C5%83SKIE, https://pl.wikipedia.org/wiki/ORP_Warszawa_(1920)). «Вітебськ» зірвано біля Хотянівки 18.09.1941 р., а «Білорус» затоплений (чи кинутий) біля Нижньої Дубечні. Через Київську Гавань Особливого Призначення (ГОП) – базу Дніпровського ЗРК і бої під Києвом пройшли також «екс-польські» бронекатери. Після звільнення Києва в ГОП було знайдено кілька таких катерів, які були відремонтовані. Частину катерів було піднято з дна. Вони служили до 1945 р. З Києвом було пов’язано експлуатацію трьох броньованих гвинтових екс-польських тральщика. В ГОП у зв’язку з відступом зірвано і штабний корабель «Прип’ять» (російський пароплав «Тетяна» - польський штабний корабель «Адмірал Серпінек»)

Польські cліди Києва, Частина 5 / Polskie slady w Kijowie, Czesc 5

Польський бронекатер піднятий на берег ГОП у Києві

Polski kuter pancerny wydobyty na brzeg Portu Wojskowego w Kijowe

Затоплене в Прип’яті мінно-хімічне судно «Монтва» було піднято і доставлене на базу в Київ.

Польські cліди Києва, Частина 5 / Polskie slady w Kijowie, Czesc 5

«Монтва» в київському військовому порту, 12.10.1939 р.

„Matwa” w Porcie Wojskowym w Kijowe, 12.10.1939 r.

 

В серпні 1944 р. на короткий час екс-польські кораблі знову опинилися у Києві, цього разу на Київському судноремонтному суднобудівному заводі. Монітори «Варшава» - «Вітебськ», «Городище»-«Бобруйськ», Плавбаза «Березина», були підняті та доставлені до Києва. У зв’язку з неможливістю ремонту вони були здані «Главвторчермету» для розбирання на метал. А от мінний загороджувач «Монтва» - «Піна» був відновлений у якості баржі. 

Як би там не було, а та потворна та страшна війна закінчилася, поляки в її наслідок були позбавлені незалежності, не здобули її і українці. Та надія на поступовий розвал тоталітарної системи залишалася в обох народів (наступну частину див. тут http://h.ua/story/381146/).

Jakby jednak nie bylo, ta potworna, ta straszna wojna zakonczyla sie, Polacy w jej wyniku zostali pozbawieni niepodleglosci, nie zdobyli jej takze i Ukraincy. Ale nadzieja na stopniowy rozpad systemu totalitarnego pozostala w obu narodach (kolejna czesc zobacz tutaj http://h.ua/story/381146/).

 

У статті використано матеріали з наступних джерел:

http://www.vernoe-kazachestvo.org.ua/content/view/808/

Polscy legionisci w Kijowie 

http://www.day.kiev.ua/uk/article/podrobici/nesentimentalna-istoriya-pro-sentimenti-do-komunizmu

http://kievtv.com.ua/news/novini-stn/u-zapov-dniku-bik-vnjansk-mogili-osvjatili-novii-memor-alnii-kompleks-zhertvam-total-tarnogo-rezhimu.html

Wyszelski L. Kijow 1920. Historyczne bitwy. – Warszawa: Bellona. 1999.– S. 341.

http://ioh.pl/artykuly/pokaz/zdradzeni-sojusznicy-odziay-ukraiskiej-republiki-ludowej-w-roku--i-ich-dalsze-losy,1066/

http://joanerges.livejournal.com/1413325.html

http://io.ua/11890276p

http://1919.kupa.in.ua/bbloteka/statt/31-fotografyi-1920-roku.html

http://s002.radikal.ru/i197/1010/56/104536e7fbda.jpg

http://dzieje.pl/content/bykownia-100-polskich-przedmiot%C3%B3w-w-grobach-ofiar-nkwd

http://kp.ua/daily/190911/301938/

http://www.klassika.ru

http://wyborcza.pl/dziennikarze/1,84010,4480429.html

http://archive.nbuv.gov.ua/portal/soc_gum/ucrpol/2008_2/136_pdfsam_UP2.pdf

http://ru.wikipedia.org/wiki/Киевская_операция_Войска_Польского_(1920)

http://wikimapia.org/11096926/ru/%D0%9F%D0%B0%D0%BC%D1%8F%D1%82%D0%BD%D1%8B%D0%B9-%D0%BA%D1%80%D0%B5%D1%81%D1%82-%D0%B6%D0%B5%D1%80%D1%82%D0%B2%D0%B0%D0%BC-%D0%94%D0%B0%D1%80%D0%BD%D0%B8%D1%86%D0%BA%D0%BE%D0%B9-%D1%82%D1%80%D0%B0%D0%B3%D0%B5%D0%B4%D0%B8%D0%B8-1944-%D0%B3

Пінська військова флотилія 

https://www.youtube.com/watch?v=ZsN9OHg7iJY

https://www.youtube.com/watch?v=970cGG25MXk

Архівні зйомки Дніпровської військової флотилії 

Захоплені польські кораблі в Пінську

Храми Києва, Енциклопедія. ІІ вид. 3 Media ltd., 2002.

Киев на старинной открытке. Конец ХIX-начало ХХ вв.

Папакін Артем Участь польських військових формувань у оборонних боях у Києві у лютому 1918 р. // Київська старовина. – 2007. – № 3. – С. 67–78. 

Висловлюємо також подяку В. Радик, К. Войцеховському, Т. Пархоменко, Г. Заворотній, А. Слензяк

 

Науковий співробітник історико-архітектурного пам'ятника-музею «Київська фортеця»

Парнікоза І.Ю.

Pracownik naukowy Muzeum-Pomnika Historyczno-Kulturalnego „Kijowska Forteca”

I.J. Parnikoza 

 

Публикацию прочитали

Количество просмотров: 25685
Отредактировано: 18-02-2018 [16:20]
delete
Іван Парнікоза
Іван Парнікоза, Киев, свободный журналист "ХайВей" 

Теги

Для того, чтобы оценить статью, Вас необходимо войти в систему
Право оценивать рецензии на ХайВей можно получить от редакции сайта по рекомендации одного из журналистов ХайВей
Рекомендаций: +1
Всего комментариев: 3, Всего рецензий: 2
Укажите свой e-mail адрес, если Вы хотите получать комментарии к этому материалу
Подписаться

Для того, чтобы опубликовать сообщение в этой теме, Вам нужно ввойти в систему.

Рецензии

10:29 25/07/13
Журналистское мастерство
Язык и стиль
Форма подачи
Общее впечатление
Надзвичайно цікава розповідь. Факти вражають. Автору БРАВО!
18:27 25/07/13
Журналистское мастерство
Язык и стиль
Форма подачи
Общее впечатление
viktor trigub Киев
 

Комментарии

Рекомендует этот материал. Почему? Щоб усі знали!
10:29 25/07/13

Рекомендує цей матеріал.

22:25 25/07/13
Дякую) Ваші відгуки гарантія того, що матеріал не загубиться нетрях нету)
03:28 26/07/13

Live

1 час. назад

Белка Белкина комментирует материал Перундень

2 час. назад

Алекс Скиталец комментирует материал стих Сергея Лебедева и Юрия Мельника "К нам Ангелы Бога на помощь спешат"

2 час. назад

Khomiaklit рекомендует материал ВИР БРЕХНІ В УКРАЇНІ

2 час. назад

Khomiaklit пишет рецензию на публикацию ВИР БРЕХНІ В УКРАЇНІ

2 час. назад

Khomiaklit рекомендует материал ЖИТТЯ НЕ ДЛЯ ВКРАЇНИ

3 час. назад

Алекс Скиталец рекомендует материал ВИР БРЕХНІ В УКРАЇНІ

3 час. назад

Алекс Скиталец комментирует материал ВИР БРЕХНІ В УКРАЇНІ

3 час. назад

Родослав Корченюк комментирует материал Перундень

4 час. назад

Белка Белкина комментирует материал Перундень

4 час. назад

Дмитрий Шилин публикует статью Достижения «Запорожстали» вошли в Книгу рекордов Украины

4 час. назад

Дмитрий Шилин публикует статью Комбинат «Запорожсталь» подтвердил соответствие международным стандартам

4 час. назад

Алекс Скиталец комментирует материал стих Сергея Лебедева и Юрия Мельника "К нам Ангелы Бога на помощь спешат"

4 час. назад

Ганка Гличка публикует статью Йде листопадова пора

4 час. назад

Дмитрий Шилин публикует статью Запорожские дети поздравили металлургов с юбилеем «Запорожстали»

5 час. назад

Дмитрий Шилин публикует статью Ростислав Шурма поздравил ветеранов с 85-летием «Запорожстали»