О проекте ХайВей

Публикуйте на ХайВей свои статьи, фото, видео.

Получайте рецензии и комментарии от сообщества ХайВей на свои публикации.

Зарабатывайте деньги на публикациях.

Общайтесь с интересными людьми.

 

Наука  15 июня 2013 20:40:44

Капіталізм між Сходом і Заходом, або Шпагат між протестантською етикою і Конфуцієм

Капіталізм між Сходом і Заходом, або Шпагат між протестантською етикою і Конфуцієм
Буржуазний капіталізм укріплювався як нова традиція на Заході, де він теж виник одразу не всюди, а в кількох осередках, звідки він потім поширювався чи куди втягував населення (урбанізація).

Те саме відбувалося в колоніях. Можна припустити, що з плином часу місцевий людський «матеріал» у колоніях міг би бути втягнутий у «воронку» капіталізму й прискореного економічного розвитку, якщо б цей процес не обірвався деколонізацією. Оскільки осередки економічного розвитку на Сході з'явилися після деколонізації та без прямої участі західного капіталу, то слід вважати, що там з'явилася власне агентура капіталізму.  Агентурою економічного росту на Сході є держава як корпорація влади. Із часів «японського прецеденту» на рубежі ХІХ – ХХ століть на Сході саме держава виступає агентурою капіталізму. Головною відмінністю «східного» варіанту капіталізму від «західного» вважають «неіндивідуалістичну версію капіталістичного модерну» (Berger P., Hsin-Huang H.M. (Eds.). In Search of East Asian Development Model. Oxford, 1988. Р. 6). Колективістський синдром східної модернізації легко ілюструвати, посилаючись на корпоративну лояльність працівників чи на роль сімейної солідарності. У термінах Вебера йдеться про «патримоніально-державний» капіталізм. Найяскравішими зразками державно-монополістичного капіталізму (в марксистській термінології)  були Німеччина й Японія (причому остання цілком свідомо взяла Японію за взірець). На Сході патримоніально-політичний капіталізм, згасаючи, розквітаючи й згасаючи знову, ніколи не втрачав ініціативи, ні там, де починав модернізацію, оминаючи спробу побудови соціалізму, ні там, де вдавалися до такої спроби. Агентура цього капіталізму вербується з рядів корпорації влади: розширеної придворної кліки старих режимів (на кшталт саудівської), воєнно-державної бюрократії (характерний приклад для Туреччини на початку ХХ століття), верхнього прошарку державно-партійного істеблішменту, що виник у ході так званих соціалістичних революцій (як в Росії, так і в Китаї). Вихідці з цього середовища конвертуються в капіталістів, мобілізуючи свій адміністративно-політичний капітал. Сьогодні їх теж іменують «буржуазією».          

На епоху прискореного зростання суспільного багатства в проміжку між XVII і ХХ століттям на Заході часто навішують ярлик «модернізації», поряд із яким циркулюють й інші поняття – «економічний розвиток», «індустріалізація», «розвиток капіталізму», «велика трансформація» (Карл Поланьї). Сумніви з приводу тотожності «модерну» й «капіталізму» спершу виникли в нормативній думці, по-перше, у зв'язку з системними патологіями самого марксизму, по-друге, у зв'язку з побоюваннями, мовляв, там, де капіталізм не зародився, він уже не з'явиться ніколи, по-третє, були підстави вважати, що Захід (крупний капітал) консервує в решті світу відсталість, заважає розвитку місцевого капіталізму за західним зразком та культивує на периферії деякі його вироджені форми, сумісні радше із зубожінням, аніж зі збагаченням місцевого населення. Виникло питання про можливість подолання економічної відсталості в обхід капіталізму. Соціалізм, трактований у класичному марксизмі як наступний після капіталізму суспільний устрій, став розглядатися як альтернативний шлях економічного розвитку, але й цей шлях виявився скомпрометованим. У Китаї Мао Цзедуна та так званих країнах «соціалістичної орієнтації» (постколоніальних країнах «третього світу») справа взагалі зірвалася. Будівництво соціалізму в СРСР зайшло в тупик, як і передбачений Марксом посткапіталістчиний соціалізм (welfare state) у Західній Європі. Поява східноазіатських «тигрів» на периферії «китайської цивілізації», курс Ден Сяопіна в Китаї, стрімкий розвиток Південної Азії призвели до відновлення й укріплення думки про нерозривний зв’язок економічного росту й капіталізму: відбулося повернення до ортодоксії, яку сповідували як апологети капіталізму (Макс Вебер, Людвіг фон Мізес), так і соціалізму (Маркс, Ленін). Виток неокапіталізму наприкінці ХХ – початку ХХІ століття та невдачі соціалізму дещо затушували «системні вади» капіталізму, але не знівелювали їх. Виникли підозри, що в самій ефективності капіталізму закладена його слабкість; він задає суспільству надмірної динаміки, яка не співвідноситься ні з природними ресурсами, ні з далекосяжними стратегіями. Умови метаморфози життєвого устрою на Заході у найбільш загальній формі зводяться до таких: 1) економічної – виникнення стабільного споживчого ринку, вільна циркуляція засобів виробництва, відокремлення підприємства від домогосподарства, раціоналізація грошової системи, зростання оперативної автономії підприємця; 2) політико-інституційної – утвердження меркантилістської національної держави і, як наслідок, - раціоналізація регулювання правових інститутів, державної адміністрації й армії; 3) соціальної – концентрація торгового міщанства у містах та емансипація міст; 4) технологічної – накопичення економічно орієнтованих технічних і наукових знань, розвиток раціональної бухгалтерії; 5) соціально-психологічної – розвиток «психофізичного апарату», адекватного режиму методичної ділової (трудової) активності. П'ята позиція з'явилася завдяки інтуїції Вебера (попередні були відомі до нього). Вебер припустив, що агентура «західного прецеденту» (Muench P. The Thesis before Weber: An Archaeology // Weber’s Protestant Ethic: Origin, Evidence, Context. Cambridge: Cambridge University Press, 1987. P. 51–72; Kaelber L. Rational Capitalism, Traditionalism and Adventure Capitalism: New Research on the Weber Thesis // Swatos W., Kaelber L. (Eds.). The Protestant Ethic Turns 100. Boulder: Paradigm Publishers, 2005; Rostow W.W. How it All Began. Origins of the Modern Revolution. L., 1975. Р. 186–187) з'явилася до того, як він розгорнувся, навіть схилявся до думки, що так буває завжди, коли з'являється щось нове (звідси його захоплення темою «харизми»). Вебер не просто додав тему «агентури» в реконструкцію «великої трансформації» на Заході, сформулювавши запитання: якщо справді успіх всякої нової справи вимагає адекватної й ефективної агентури, то 1) в чому полягає новизна справи і яким властивостям нової справи має бути адекватна агентура; 2) звідки в неї беруться ці властивості? Практикою цієї агентури був капіталізм особливого стилю, який Вебер називав то «західним», то «сучасним», то «буржуазним». Головна властивість цього капіталізму полягала в тому, що він був розрахунково-раціональним. Його агентура (підприємець) забезпечувала довгострокову рентабельність (прибутковість) підприємства, маніпулюючи лише ресурсами, тобто без використання позаринкових факторів, які не придатні для бухгалтерського обліку. Це й уможливлює раціональне ведення господарства, заснованого на економічному, а не політичному розрахунку. Реконструюючи особливу етику агентури буржуазного капіталізму, Вебер вирішив, що цей особливий капіталізм зародився на Заході не випадково, а саме за участю певного специфічного типу релігійності, який міг виникнути лише в лоні християнства (до цієї думки схилялися й численні інтерпретатори, від сучасника Вебера Георга Зіммеля до Майкла Манна).

У Китаї не відбулося автохтонного переходу до режиму прискореного збагачення, хоча, як помітив сам Вебер, час від часу умови для цього складалися навіть кращі, ніж у Європі (Pomeranz K. The Great Divergence. China, Europe and the Making of the Modern World Economy. Princeton, 2000. Це дослідження Кеннета Померанца з посиланнями на китайських та індійських авторів з інституційної інфраструктури на Сході демонструє, що принаймні до 1800 року Китай цілком відповідав неокласичним уявленням про ефективні економічні інститути (p. 111). Таким чином, вирішальним для відставання Китаю стало ХІХ століття). Слушним видавалося припущення, що справа полягає у відсутності агентури, адекватній буржуазному капіталізму, що пов’язане з іншим, ніж на Заході, характером китайської релігійності. Існує спокуса інтерпретувати будівництво соціалізму в Китаї як спробу компенсувати відсутність (слабкість) агентури, адекватної приватнопідприємницькому капіталізму. До цього апелювали китайські комуністи, легітимуючи себе як перетворювачі Китаю. Справді, вільне ремісничо-торгове міщанство в Китаї було слабким. Китайська компартія зайняла в суспільстві ту «рольову нішу», яку в західному суспільстві за 300 років до того займали реформовані китайські конгрегації, точніше, їх пастирська харизматична верхівка. Кадри компартії вербувалися головно з інтелігенції. На початку ХХ століття інтелігенція за багатьма характеристиками все більше збігалася з бюрократією – як на Заході, так і на Сході (рідко звертають увагу на збіжність пізньої дипломованої «освіченої» європейської бюрократії з китайськими «літератами». Водночас Вебер часто вживав поняття «літерати», обговорюючи сучасну йому німецьку інтелігенцію, а у Франції інтелектуалів (як службових, так і публічних) називали «мандаринами». Див.: Gernet J. L’Itellegence de la Chine: le social et le mental. Paris: Gallimard, 1994. Р. 124). У Китаї взагалі бюрократія була інтелігенцією par excellence. Нагорі агломерату розташовувалися «грамотії» (literati), які склали екзамен та отримали посаду, внизу – ті, що не склали екзамену і ті, що склали екзамен, але не отримали посади. Звідси – антибуржуазність відчуженої інтелігенції, її ворожість індивідуальній підприємницькій ініціативі, приватному бізнесу. Так інтелігенція стала агентурою державного соціалізму. Свою етику ця агентура – як і протестанти – декларувала. Ця етика, як і протестантська, вимагала «примножувати багатство», не витрачаючи його на особисте споживання, вимагала від індивіда відданості своєму обов’язку, дисципліни, раціональності дій, але водночас вимагала від індивіда ставити інтереси колективу вище за особисті, її раціоналізм не був розрахунковим, оскільки не було інфраструктури – ринку, який би стимулював до розрахункової рентабельності. Безрелігійність маоїстського суспільства й держави демонструвалася та плекалася відповідним вихованням. Утім, китайська культура, як висока, так і народна, була значною мірою безрелігійна (у цьому солідарні Макс Вебер і французький соціолог Марсель Гране) та не церковна (такий погляд очевидний лише за вузького розуміння того, що таке релігія. Соціологія трактує релігію ширше, ніж християнське вчення про церкву (екклезіологія), як зауважили Пітер Бергер і Томас Лукманн. Див.: Berger P., Luckmann T. Sociology of Religion and Sociology of Knowledge // Sociology and Social Research. 1963. Vol. 47. № 4. Р. 417–427. Якщо вважати (за Дюркгеймом) релігією всяку систему вірувань, що не вимагає доказів, чи систему «кінцевих цінностей», то можна допустити, що магічна свідомість в Китаї долається в бік чогось семіотично іншого, наприклад, «віри» в комунізм як ідеально-гармонійного життя, що не є просто полемічною метафорою: комуністичними утопіями надихалися численні християнські єресі, і марксистам знадобилося посилено атрибувати свій комунізм як «науковий». І в конфуціанстві концепція гармонійного образу (земного) життя дуже нагадує комуністичний ідеал. Варто лише розширити межі поняття «релігія», як цю релігію уже можна знайти за соціалістичним фасадом, створеним інтелігенцією-бюрократією). Замість протестантської етики інтелектуальна спільнота (їх власна «органічна інтелігенція», як сказав би Антоніо Грамші), яка обслуговує китайську агентуру, надала їй кілька позитивних санкцій на збагачення: відповідно до «теореми Адама Сміта» той, хто дбає про себе сам, приносить цим користь усьому суспільству; зрештою, не слід забувати про ліберально-гуманістичний принцип права індивіда на самореалізацію. Конфуціанство було філософією (ідеологією, квазірелігією) панівної бюрократії й душило не лише економічний розвиток Китаю, але, століття за століттям, блокувало появу протобуржуазії. У ХХ столітті конфуціанство зазнало гонінь, підкреслено антиконфуціанськими були «Рух 4 травня» та Культурна революція 1960-х років. За іронією долі, будівництву соціалізму, як сподівалося маоїстське ядро КПК, це не допомогло: оновлена бюрократія допустила приватизацію, занурившись у неї з більшою легкістю, ніж стара бюрократія з конфуціанськими уявленнями про благородство, службовий обов’язок, патерналістський синдром відповідальності за моральність плебсу. Утім, сьогодні конфуціанство в Китаї реабілітоване не для спонукання китайців до підприємництва (це вже зробила держава з її прямими клієнтами-монополістами в симбіозі з авантюристичним капіталом) чи перевиховання в дусі гуманістичного конфуціанства авантюристичного капіталізму з його споживчим апетитом та патронаж-клієнтелістськими відносинами (Kng H. Christentum und Chinesische Religion. Mnchen: Piper, 1988. S. 112–117). Для зародження капіталізму конфуціанство не було інструментальне, для виживання вже «форматованого» буржуазного капіталізму – цілком підходило. Конфуціанство з акцентом на самовдосконалення особистості надає їй спосіб статусного самоствердження та можливість наповнити смислом своє існування, ментальність конфуціанського типу краще поєднується з усе впливовішим екологічним імперативом, для якого класична протестантська етика з закликом до індивіда про підкорення природи є зовсім чужою.

Публикацию прочитали

Количество просмотров: 3113
delete
Тарас Альберда
Тарас Альберда, Львов, свободный журналист "ХайВей" 
Для того, чтобы оценить статью, Вас необходимо войти в систему
Право оценивать рецензии на ХайВей можно получить от редакции сайта по рекомендации одного из журналистов ХайВей
Рекомендаций: +4
Всего комментариев: 6, Всего рецензий: 1
Укажите свой e-mail адрес, если Вы хотите получать комментарии к этому материалу
Подписаться

Для того, чтобы опубликовать сообщение в этой теме, Вам нужно ввойти в систему.

Рецензии

10:00 16/06/13
Журналистское мастерство
Язык и стиль
Форма подачи
Общее впечатление
"Найяскравішими зразками державно-монополістичного капіталізму (в марксистській термінології) були Німеччина й Японія (причому остання цілком свідомо взяла Японію за взірець)" - Японiя цілком свідомо взяла Японію за взірець?


Читать полностью: http://h.ua/story/378254/#ixzz2WMNQEp3X
Гадаю, Земляче, Тетяна Василіївна не буде на нас гніватися, що ми з Вами на її полі ведемо дискусію. smile
А тепер по суті. Не бачу я у цій статті глобального філософського трактату, і не я один не бачу. Он нижче глядач цирку розцінив це зовсім інакше, як повна бельберда! Впевнений, що він значно ближче до істини, аніж Ви. Де тут філософія? "Для зародження капіталізму конфуціанство не було інструментальне..." - це не філософія, це повна бельберда! Навіть якщо припустити, що для дуже вузького кола спеціалістів ці слова щось значать, то на цьому сайті не обговорюються окремі глави дисертацій! І видавати автору рецензію по тій причині, яку Ви тут написали мені у відповідь, то не є правильно! sad
20:03 16/06/13

Комментарии

Рекомендует этот материал. Почему? Цiкаво!
10:01 16/06/13
глядач цирку Винница
Вибачте Тарас Альберда,
Все це повна бельберда.
Просте питання чи існують закони хаосу? Якщо приміряти до України то всерівно що Конфуцій що Лукрецій. До лампочки...
10:17 16/06/13

 



глядачу цирку:     bravo bravo bravo bravo bravo


автору:   cool cool cool cool cool


 

16:06 16/06/13
Рекомендует этот материал.
21:23 16/06/13
Александр1979 Харьков
Рекомендует этот материал. Почему? Дуже цікаво. Деякі недоліки стилю - дійсно є, але цінність роботи від цього - не меншає. «Очепяткі» можливо знайти в кожного. Але є єдина заувага - я бачу що це не є «текст-сам по собі». Тобто початок є, але я не побачив висновків… тоді не зрозуміло, які висновки з цього тексту слід зробити за думкою шановного автора.
12:51 17/06/13
Спок Сумы
Рекомендует этот материал. Почему? Пізнавальа публікация.
13:16 17/06/13

Live

7 мин. назад

Khomiaklit рекомендует материал ПРАВДА, люди знають, Є ОДНА!!!

10 мин. назад

Khomiaklit пишет рецензию на публикацию ПРАВДА, люди знають, Є ОДНА!!!

57 мин. назад

кмета олег публикует статью Подготовка велосипеда к велопоходу в Украине

1 час. назад

Назар Слюсар публикует статью Чи варто нам підтримувати Міхо?

1 час. назад

Харламов Виктор Георгиевич публикует статью "Неверная жена" (стих Ф. Г. Лорки)

1 час. назад

Харламов Виктор Георгиевич публикует статью День начинается с любви

1 час. назад

ITSalesCamp публикует статью Воркшоп: Успешный профиль в linkedin.com

1 час. назад

AirAdvisor публикует статью С декабря плата в 80 долларов уйдет в прошлое, эксперты ждут роста турпотока.

1 час. назад

Славiк публикует статью Все одно

10 час. назад

Белка Белкина рекомендует материал Перестройка в РПЦ МП ч.4

10 час. назад

Белка Белкина рекомендует материал МОСТ

10 час. назад

Белка Белкина комментирует материал Уймись Киев путиноидов, Грузия его уже изгнала и желает суда над Михо!

11 час. назад

Вікторія Івченко комментирует материал На Майдані Незалежності. 10 грудня 2017 року.

11 час. назад

Ltna Prikolova комментирует материал Я — зомби

12 час. назад

Ltna Prikolova комментирует материал Про українську політику

12 час. назад

Вікторія Івченко комментирует материал Сьогодні о третій... Юля і Саакашвілі. Короткі замальовки.

13 час. назад

Petro Boriwiter комментирует материал Я — зомби

14 час. назад

Владимир Некрасов публикует статью СНОВА ЗДОРОВО, ГРАЖДАНЕ?

15 час. назад

Харламов Виктор Георгиевич комментирует материал Уймись Киев путиноидов, Грузия его уже изгнала и желает суда над Михо!

15 час. назад

Харламов Виктор Георгиевич комментирует материал "ГИТАРА" Федерико Гарсиа Лорка

15 час. назад

Жиго публикует статью Благословенний день...

17 час. назад

Писной Андрей публикует статью МОСТ

17 час. назад

Харламов Виктор Георгиевич комментирует материал "ГІТАРА" Federiko Harsia Lorka