О проекте ХайВей

Публикуйте на ХайВей свои статьи, фото, видео.

Получайте рецензии и комментарии от сообщества ХайВей на свои публикации.

Зарабатывайте деньги на публикациях.

Общайтесь с интересными людьми.

 

Мир  15 апреля 2013 00:34:10

Черкаський художник: «Не п’ю, не курю, а малювати буду поки не вмру»

Все фото Показать все 5 фото
Черкаський художник: «Не п’ю, не курю, а малювати буду поки не вмру» Черкаський художник: «Не п’ю, не курю, а малювати буду поки не вмру» Черкаський художник: «Не п’ю, не курю, а малювати буду поки не вмру» Черкаський художник: «Не п’ю, не курю, а малювати буду поки не вмру»

 

Прийшов до нього в гості якось дядько Панас і…намалював коня! Олексійкові тоді було лише два рочки, але відставати від родича дитинча не збиралося. Не одразу вийшов кінь таким, як у дядька, але ж вийшов! Із того дня минуло 88 років, а Олексій Слюсар все малює й малює.

 

За своє життя чоловік написав більше тисячі картин, із яких 500 подарував державі. «Тарас Шевченко колись писав, щоб його згадали «незлим тихим словом». Я теж для людей працюю. Хай народ знає, що був колись художник, а не комерсант», – говорить Олексій Слюсар. Він кожну хвилину витрачає на живопис: якщо не малює, то думає – що намалювати. У голові постійні картинки, зазвичай Дніпра, яке чоловік малює вже 67 років.

 

Життя прожить – не поле перейти

Олексій Слюсар багато побачив за свій вік: пережив і війну, і голодомор. Прекрасно володіє французькою, німецькою, знає румунську та чеську мови. Він не лише пише картини, але й книжки. Перша його книга описує небезпеку від тютюнопаління. Автор закликає молодь вести здоровий спосіб життя й турбуватися про соціальний добробут свого народу. Наступна книга змальовує страшні картини голодомору 1932-1933 років. Вона ще перебуває у видавництві й чекає на свій вихід у світ.

Мені довелося побачити чорновий варіант цієї книги й прочитати спомини дідуся: «Можна було почути, як розмовляли дві жінки – побачивши на руках молодої матері, дружини голови сільської ради, дівчинку Оленку, яка виглядала пишно та розкішно. Їй було десь півтора роки. Одна із жінок жадібно подивившись виговорила: «Ой яке жирне. А якби його зварить. Ой добре було б!» Почувши це мати сховала дитину й утекла», – пише Олексій Григорович.

«Ті кровожерливі нелюди замучили двох моїх старших сестер Віру й Олю, меншу сестру Марійку, старшого брата Колю і молодших двох братів Васю й Сашу, а також батька, з нашої сім’ї сім осіб. Я теж повинен був померти, але мабуть судьба захотіла, щоб я залишився розповісти про нелюдські діяння сталінських катюг», – читаю далі. Чоловік пише про той час, але картин про голодомор  не малює.

Під час війни Олексій перебував у Німеччині в полоні, далі опинився в Австрії. Після того служив в Одесі в армії. «Нормально було, от тільки кормили неважно. Норма була слабенька», – згадує дідусь. І де б він не був, скрізь малював. «Ото як випаде вільна хвилинка – хлопці в карти грають чи доміно, а я картини створюю», – каже художник.

 

 

«Усього себе віддаю людям»

Роздивляюся в майстерні: скрізь ескізи, фарби, пензлики. Біля художника Олексія муркоче кіт Мурчик. «Я люблю тварин, а вони люблять мене. Із своєю собакою Дінкою ми щодня гуляємо біля Дніпра. Коли тепло то й до води спускаємося», – сміється чоловік. «Олексію Григоровичу, а розкажіть, будь ласка, як ви познайомилися зі своєї дружиною?», – прошу митця. Він посміхається, але мовчить. Тільки показує картину, на якій зображена молода Тамара Андріївна, його кохана. Спілкуємося про його життя, друзів. Цього чоловіка можна слухати вічно.

Із якою він любов’ю розповіє про Макара Петровича Черінька, свого товариша, якого вже немає в живих. Його друг за свій вік зробив 12 000 операцій, але сам помер на операційному столі. «Лікарів зараз мало хороших, так само як і художників. Але чи художник талановитий видно по його картинам, а в лікарів не видно. Колись прийшов до Макара Петровича, а він тоді ще працював головним лікарем у лікарні, де було 600 лікарів. Питаю в нього: «А кого б ви взяли на роботу із цих 600 лікарів. А він відповідає: «Тільки п’ятьох. Немає зараз хороших лікарів. Ото білий халат начепив, горду міну скрутив і диплом у руки – ото таких багато», – згадує Олексій Григорович слова товариша.

Слухаю дідуся й дивуюся, як я могла раніше про нього не знать? Живу в одному місті з такою талановитою людиною й дізнаюся про нього тільки тоді, коли він подарував дві картини нашому місту. До речі, Олексій Григорович подарував 200 картин у Богодухівську картинну галерею, художній музей у Чорнобаї прикрашають 45 картин, у селі Мелехи Полтавської обл. – 60 його робіт. І за останні роки він створив серію майже однакових картин: 4 з яких мають назву «Золота осінь на Дніпрі», чотири інші –  «Травневий ранок на Дніпрі». Саме дві з них прикрашають стіну Черкаської міської ради, інші картини художник планує подарувати рідному краю: Чорнобаю та Богодухівці.

 «Якщо людям подобаються мої роботи – хай дивляться», – каже митець’’ і показує книги відгуків зі своїх виставок. «Спасибі Вам велике за Вашу натхненну працю, за Ваші краєвиди рідної Черкащини. Переглянули всі картини й ніби побували на Дніпрі, побачили захід сонця й морозяні ранки. Умілі ваші руки хай не знають втоми», – пише М. Пономаренко, відвідувачка художньої галереї. «Я багато не спав, на курорти не їздив, не пив не курив. Якщо воно мені так вродилося стати художником, а може це й дядько Панас посіяв, то буду малювати, а ж до смерті».

 

«У всіх чоловіки, як чоловіки, а в мене – чудо»

Із затишної, теплої майстерні переходимо до будинку. Зустрічає нас привітна жіночка, запрошує до чаю. Старенькі стіни кімнати прикрашають пейзажі та  натюрморти – це подарунки дружині від чоловіка. «Тамаро Андріївно, а розкажіть, будь ласка, як Ви зі своїм художником познайомилися?», – запитую те, про що не розповів Олексій Григорович. Жінка сміється: «Ой, це не дід у мене, а чудо. Мені ж тоді 18 років було, закрутив мені голову. Я втекла з дому в Черкаси, а тут він: молодий, здоровий, показалось, що він схожий на мого батька, якого я дуже любила.  Це мабуть судьба, він же навіть не сказав скільки йому років. Наче хтось мене тоді окрутив, він же мене на 22 роки старший. А у нього ж тоді, як і зараз, геть нічого не було. А ухажували за мною й кращі», – сміється жінка. «Ну та й що, що старший. Оно я читав, що деякі художники своїх дружин і на 45 років старші», – виправдовується старенький.

Жінка розповіла, що майже всю свою пенсію 1160 гривень її чоловік витрачає на рами, фарби, лаки та пензлі, які зараз дуже дорогі. «Жили ми у квартирі біля Річпорта – усі удобства там були. Та дід же в квартирі не може: тісно йому, душно. Продали ми її й перебралися сюди. А тут нічого не було – тільки купа сміття й Дніпро безплатне», –  дивується зі свого чоловіка Тамара Андріївна. «Якби ми не перебралися сюди, то картин моїх не було б», – відповідає Олексій Григорович. Дружина сміється й каже, що її чоловік як і всі митці: «Трохи з отклонєніями. Всі думають – про машину, про дітей, а цей – про картини й людей. Та хоча б же продавав їх, а то ні. Скільки ж їх віддав – це уму не постіжимо!»

«А сама  як зі своїми квітками возишся. Понасаджуєш скрізь, а здоров’я ж то вже не те. Я кричу на неї, бо жалко ж – хай відпочиває», – не то виправдовується, не то докоряє дружину Олексій Слюсар. «А гроші мені не треба, Шевченко помер в бідноті, і я в бідності помру», – додає чоловік. Наступного року Олексій і Тамара святкуватимуть 50 років подружнього життя.

 

«Не забудьте помянути незлим тихим словом» Т. Шевченко

Вчитель Микола Прокович сказав третьокласникам намалювати малюнок і вийшов. «Це було десь 1934 року, мій батько був священиком. У нас був свій баштан. От я й намалював два кавуни. Прийшов вчитель збирать малюнки, а вони пусті. Потім підняв мій і каже: «Оце він буде художником», – згадує Олексій Григорович, який 24 лютого святкуватиме свій 90-й День народження!

За своє життя Олексій Слюсар написав більше тисячі картин, на більшості з них зображене Дніпро. Його картини є в Японії, Австралії, Німеччині, Канаді, Норвегії та в інших провідних країнах світу. Коли Тамара Андріївна працювала в художній галереї, то продавала й картини чоловіка. Найбільшими поціновувачами творчості черкаського художника були емігранти, вони купували картини із зображенням Тараса Шевченка, Богдана Хмельницького та славнозвісного Дніпра. Зараз у колекції художника є більше ста авторських робіт, які він створював роками. Дуже хочеться, щоб ці витвори мистецтва знайшли своїх власників не серед емігрантів, а серед нас – українців.

До болю соромно – живу в Черкасах, і знаю російських, французьких, американських знаменитостей, а своїх – ні… Чому? Бо про них заговорять тільки тоді, коли їх вже не буде. Образливо що людина, яка все життя, всю душу віддала людям – живе в бідності! Прикро, що на своє 90-річчя він дарує подарунки місту, а не місто йому. 

Публикацию прочитали

Количество просмотров: 5215
delete
Женя Чернова
Женя Чернова, свободный журналист "ХайВей" 
Для того, чтобы оценить статью, Вас необходимо войти в систему
Право оценивать рецензии на ХайВей можно получить от редакции сайта по рекомендации одного из журналистов ХайВей
Рекомендаций: +4
Всего комментариев: 10, Всего рецензий: 2
Укажите свой e-mail адрес, если Вы хотите получать комментарии к этому материалу
Подписаться

Для того, чтобы опубликовать сообщение в этой теме, Вам нужно ввойти в систему.

Рецензии

20:23 15/04/13
Журналистское мастерство
Язык и стиль
Форма подачи
Общее впечатление
1. Гарна тема.
2. Самобутнє з народу.
3. Образно і яскраво! Дай боже ще і ще малювати.
4. Корисно о самобутності та талантах країни.
21:40 15/04/13
Журналистское мастерство
Язык и стиль
Форма подачи
Общее впечатление
Майстерно, з умінням викликати інтерес, реалізовано ідею твору. Вдало розбито на логічні частини публікації, яка викликає гарне враження.
Будь - ласка Вам, пані Женя!
20:33 22/04/13

Комментарии

Mary L Киев
Рекомендует этот материал.
13:20 15/04/13
плеханов Киев
Під час війни Олексій перебував у Німеччині в полоні, далі опинився в Австрії. Після того служив в Одесі в армії. «Нормально було, от тільки кормили неважно. Норма була слабенька», – згадує дідусь.

Где "кормили неважно" в Советской Армии? clever
19:21 15/04/13
Мабуть, якщо він так сказав. А з пам*яттю у дідуся проблем немає.
19:27 15/04/13
плеханов Киев
Спасибо. Понятно мне. Сложная жизнь, однако. clever
19:29 15/04/13
плеханов Киев
Рекомендует этот материал. Почему? Рекомендую. Призвание.
19:30 15/04/13
плеханов Киев
И Вам - спасибо. read
19:51 15/04/13
Рекомендует этот материал. Почему? Рекомендую всім знайомитись!
20:23 15/04/13

Рекомендує цей матеріал.

20:47 15/04/13
Рекомендует этот материал. Почему? За своє життя Олексій Слюсар написав більше тисячі картин.
21:41 15/04/13

Live

1 час. назад

Koshka публикует статью Шаман (основано на реальных событиях)

2 час. назад

Александр Шмыго комментирует материал Повертаючись до витоків

2 час. назад

Александр Шмыго комментирует материал Повертаючись до витоків

2 час. назад

Александр Шмыго рекомендует материал Повертаючись до витоків

3 час. назад

Александр Белоус публикует статью Ивушка – дубравушка.

3 час. назад

Александр Белоус публикует статью Племянничек.

3 час. назад

Писной Андрей комментирует материал СТАРЫЙ ПЁС

3 час. назад

Писной Андрей комментирует материал СТАРЫЙ ПЁС

3 час. назад

Писной Андрей комментирует материал СТАРЫЙ ПЁС

4 час. назад

Ltna Prikolova комментирует материал Українські музеї час рятувати від неадекватного злочинного керівництва!

4 час. назад

Ltna Prikolova комментирует материал Повертаючись до витоків

4 час. назад

Ltna Prikolova комментирует материал "Добрый" стрелок

6 час. назад

Вікторія Івченко рекомендует материал В столиці фермер з Херсонщини М. Мартиновець представив революційний «Фермерський антирейдерський
законопроект»

9 час. назад

viktor trigub пишет рецензию на публикацию Повертаючись до витоків

14 час. назад

Алексей Гусак публикует статью В столиці фермер з Херсонщини М. Мартиновець представив революційний «Фермерський антирейдерський
законопроект»

15 час. назад

Вікторія Івченко публикует статью Міжнародна туристично-інфо
рмаційна компанія ТripАdvisor про діяльність Народного художника України Миколи Сядристого

15 час. назад

Вікторія Івченко комментирует материал Випросити у Долі

16 час. назад

Alex Vahnij публикует статью Повертаючись до витоків

17 час. назад

Сергей Павлюченко комментирует материал Сказка о подружках и братишке для детей и взрослых.

17 час. назад

Сергей Павлюченко рекомендует материал СТАРЫЙ ПЁС

17 час. назад

viktor trigub публикует статью Українські музеї час рятувати від неадекватного злочинного керівництва!

18 час. назад

Белка Белкина комментирует материал СТАРЫЙ ПЁС

18 час. назад

Жиго публикует статью Спасибі, люди, вам за те...