О проекте ХайВей

Публикуйте на ХайВей свои статьи, фото, видео.

Получайте рецензии и комментарии от сообщества ХайВей на свои публикации.

Зарабатывайте деньги на публикациях.

Общайтесь с интересными людьми.

 

Интервью  3 апреля 2012 20:29:40

Дмитро Губ’як: «Такий інструмент як бандура є унікальним».

Щоб дізнатися більше про такий інструмент як бандура і як нині живеться сучасним кобзарям, я поспілкувався з відомим бандуристом, неординарною, творчою особистістю і просто приємною людиною Дмитром Губ’яком.

(Губ’як Дмитро Васильович – бандурист, вокаліст, композитор і актор. Народився в місті Теребовля 18 березня, 1982 року. Заслужений артист України, член Національної спілки кобзарів).

 

- Отже, Дмитро, перше запитання прозвучить трохи банально, та все ж - на скільки важче навчитися грати на бандурі, якщо рівняти з іншими інструментами?

- Бандура розвивається в плані академічного інструменту, естрадного, сценічного, досить недавно. Століттями цей інструмент перебував в руках козаків, в руках сліпих музикантів, кобзарів, а як сучасний інструмент він розвивається навіть не повні сто років. Відповідно дуже мало було конструкторів, які працювали над розвитком інструменту, дуже мало є композиторів, дуже мало виконавців. Дійсно, на перший погляд може видатися, що на бандурі дуже просто грати. Та зрештою, на будь-якому інструменті є якісь початкові кроки, які даються досить легко, якусь пісеньку зіграти, мелодію відтворити, це не складно насправді і на бандурі, але якщо заглибитися вже в складніший репертуар, то бандура не такий простий інструмент, якщо порівнювати його, скажімо з скрипкою, фортепіано чи гітарою. Я маю деякі наукові праці з цього приводу, статті, публікації, в яких говориться, власне, про складність навчанню гри на бандурі. Тут дуже багато професійних термінів, які характеризують всю ту складність. Але для того, щоб конкурувати в техніці, в швидкості, у віртуозності, або в імпровізаційних можливостях, треба володіти музичним інструментом на значно вищому рівні ніж на інших. Треба набагато більше фізичних затрат, більше працювати, більше думати. Хоча, я не хочу сказати, що на інших інструментах думати не треба.

Дмитро Губ’як: «Такий інструмент як бандура є унікальним».

- Це такий суто український інструмент. А за кордоном десь грають на бандурі?

- За кордоном грають і в основному це є українська діаспора. Так склалося, що під час другої світової війни і після неї, емігрували цілими колективами. Наприклад, державна капела розділилася і половина виїхали за корон. Тобто в основному це є діаспора, але дуже багато зараз популяризується інструмент через інтернет, через якісь особисті зв’язки, тому що люди їздять виступати в різних країнах. Зараз є зацікавлення іноземців, є така тенденція. Є поляки, які цікавляться бандурою, купляють інструмент, хочуть навчитися на ньому грати. Яскравий приклад - японець, який захопився бандурою, навчився грати, співає і японські і українські пісні. Поважають бандуру і чують її не тільки українці, її знають і в Німеччині, і в Франції, Португалії, Японії, Канаді, Америці, Австралії, в Росії. Хоча таких широких шкіл, щоб от скажімо, французи ходили і вчилися гри на бандурі, такого ще немає, це одиничні випадки зацікавлення, але вони є.

- З інших ваших інтерв’ю дізнався, що ви малим ледь не випадково записалися в музичну школу. Отже, можна сказати, що апетит приходить в процесі?

- Усвідомлення того, що це саме твоє, що це твій інструмент і що це твоя життєва дорога, приходить не відразу. Звичайно, дуже важливим був перший поштовх, вибір інструменту, що саме от такий інструмент. Ну а далі були складнощі, було і бажання залишити. Але десь контроль батьків, десь почуття внутрішнього обов’язку. Та складнощі завжди зустрічаються на шляху. І вже через кілька років, вже коли були перші поїздки на гастролі разом з струсівською капелою бандуристів, поїздки на конкурси, певні перемоги, досягнення – вже тоді з’явилося відчуття, що це твоє. Бачиш як приймає тебе публіка, бачиш, що це тобі подобається, вдається і хочеться дальше продовжувати.

- Ви не тільки музикант, а ще й актор. Що привело вас до цього?

- В принципі, теж випадково. Тобто, скажімо так, я ніколи не мріяв і не уявляв себе на сцені як актор. Хоча, були на концертах і конкурсах відгуки, що присутній якийсь такий драматизм, драматичні задатки, і що варто спробувати. Але я не особливо звертав увагу, бо завжди мріяв бути бандуристом, виконавцем. Та коли переїхав до Тернополя, зустрівся з таким нашим відомим співаком, як Борис Репка. Він мене почув, побачив на сцені, йому сподобалося і він запропонував мені прослухатися в театрі, мовляв, от планується музична  вистава «Наталка Полтавка» і що можна було б спробувати. Ну і для чого відмовлятися, вирішив попробувати. Було прослуховування, був директор, головний режисер, головний художник, музиканти, диригент оркестру. Прослухали і вирішили, що спробуємо. Перша роль була епізодична у «Циганці Азі» Олега Мосійчука, а вже наступною була роль Миколи у «Наталці Полтавці». Дуже запам’яталося роботою з режисером, ставив якраз Федір Стригун, дуже приємно і цікаво було працювати. Наразі, маю ще одну невеличку роль у виставі «Мазепа», також Мосійчука, граю там старого козака з бандурою. Якщо буде нагода, така можливість і далі щось виконувати на сцені як актор, то я буду тільки радий, хоча звичайно що головною сферою діяльності залишається музика, бандура, педагогічна діяльність.

Вистава "Наталка Полтавка"
Вистава "Наталка Полтавка"

- Чи часто буваєте на виступах за кордоном?

- Щоб сказати, що часто – не можу, але доводиться бувати в Польщі. Є цікаві проекти і в Польщі, і в Литві, де недавно були. Їздив у Велику Британію на декілька концертів. Трохи раніше багаторазово їздив в Німеччину, Францію, був на Корсіці, Маврикій.

- Це концерти для нашої діаспори?

- По різному. В США, наприклад, це були і концерти для діаспори і участь у міжнаціональному щорічному фестивалі у Сіетлі. Публіка загалом широка. Були концерти суто для діаспори, а були окремі майстер-класи для різних музикантів, японців, американців, ірландців і т.д. У Британії також були і для діаспори і для місцевих шанувальників мистецтва. В Франції майже виключно були виступи для французів. Їздили колективом в Німеччину, в основному це були місцеві жителі. Об’їздили багато концертів на різних рівнях, і в селах і в палацах перед урядовими делегаціями. По-різному бувало. В Польщі так само, або просто зацікавлені мистецтвом люди, або ж наприклад, були концерти в залі музичної академії в Кракові, де присутні в основному музиканти, спеціалісти, шанувальники старовинної музики. В Литві, у місті Каунас в Філармонії, виступав з симфонічним оркестром.

- Де можна почути зараз бандуру, і якщо можна, то чи є промоція таких виступів? Бо дуже рідко, скажімо, на вулиці зустрічається якась реклама.

- Сьогодні дуже багато всього відбувається і з цим складно конкурувати. От та реклама, яку ми бачимо на телебаченні, чи ці яскраві афіші, адже це дуже великі гроші. Тому дуже важко добиватися чогось. Треба мати фінансову підтримку. І відповідно, концертів таких бандурних теж не дуже багато відбувається. Наприклад, в радянському союзі ще й доплачували за запис аудіо диску. А сьогодні якщо хочеш – будь ласка, можеш виступати, але безкоштовно. А крім того треба платити за приміщення, і якщо є такі витрати, то відповідно треба старатися їх повернути, шукати спонсорів.

- Не завадила б підтримка держави.

- Так, підтримка потрібна. Є різні проекти, різні співаки і всіх треба підтримати, але все таки як-не-як, такий інструмент як бандура є унікальним. Мало який народ може похвалитися інструментом, якого в інших народів нема. Бо у всіх є подібні, є сопілки, є якісь духові, є цимбали, а бандура є дійсно унікальною. І взагалі, кобзарство, як явище, зіграло вагому роль в розвитку української культури, навіть в історичному розвитку. Тому, думаю, варто було б більше звертати увагу на такі колективи, як струсівська капела бандуристів «Кобзар». Адже це величезний колектив, який розлетітися може за один день, а на створення такого треба роки.

- Та все ж, є якась хоча б мінімальна підтримка чи все відбувається на приватній ініціативі?

- Ні, підтримка є, є і розуміння. Наприклад, я організовував двічі в Кременці такий регіональний фестиваль-конкурс кобзарського мистецтва «Кобзарська Ватра» імені Костя Місевича, і звичайно що була підтримка й обласного управління культури і методичного центру, тобто розуміння звичайно що є, але можливості обмежені, тому складно. Треба поступово робити свою справу, намагатися популяризувати інструмент, хоча складно, як вже говорив, конкурувати з телебаченням, радіо, інтернетом, адже нині не потрібно виходити з дому для того, щоб почути чи побачити щось. Та все таки живе спілкування є дуже цікавим, бо можна фальшиво заспівати ноту, можна зіграти не ту ноту, але якщо йде енергетика від сцени і якщо вона десь відбивається і знаходить резонанс в залу, в глядача – воно набагато тепліше і це дуже цікаво насправді. Не даремно люди йдуть на рок-концерти для того щоб відчути енергетику, драйв. Це все можливо і в бандури. Просто є певна ситуація, з якою треба рахуватися, з якою треба боротися.

- Яким чином організовуються бандуристи в Україні, нашій області? Є якісь фестивалі кобзарів, тощо?

- В першу чергу треба сказати, що існує сьогодні національна спілка кобзарів. Керує нею народний артист Володимир Єсипок. Ну і відповідно вони координують, створюють, проводять різні конкурси, фестивалі. Та й попри те відбуваються також і свої. В Тернополі час-від-часу проводиться всеукраїнський фестиваль-конкурс імені Зиновія Штокалка «Срібні струни», є фестиваль «Кобза». Будучи в Кременці організовував фестиваль імені Кості Місевича. Є якісь регіональні фестивалі і в Рівному і в Львові. Практично в кожній області десь на базі навчальних закладів щось таке проводиться. Також щось робиться і на державному рівні. От нещодавно, десь рік чи два тому, проводився всеукраїнський фестиваль імені Остапа Вересая, де були такі свого роду відбори, комісія їздила по цілій Україні, по регіонах, прослуховувала і потім відбувся в національній опері в Києві гала-концерт з врученням нагород, почесних звань. Так що щось потрошки-потрошки та й відбувається.

- В багатьох іноземних оркестрах присутні українці. Не таємниця, що наші талановиті, зокрема, музиканти, часто можуть краще проявити себе за кордоном. Не хотіли б спробувати себе десь там?

- Бажання реалізувати себе – мабуть найголовніше, чи тут чи там. В мене були пропозиції їхати за кордон навчатися і в перспективі працювати вокалістом, оперним співаком. Та якщо брати бандуру, то тут складніше, бо за кордоном працювати з такою спеціальністю складно. Тут вже доведеться шукати щось інше, а бандуру залишати хіба як хобі. А якщо є бажання щось шукати нове, якісь нові шляхи, то мені здається – все ж таки варто залишатися в Україні, тому що тут є школи, тут вона викладається на всіх рівнях навчальних закладів. Там довелося б просто співати чи взагалі шукати якусь іншу спеціальність. Я цього не хотів і відмовився зрештою від цієї можливості. Я відкритий для співпраці в якихось гастрольних турах з музичними формаціями в Європі чи світі. Та загалом, завжди хотілося бути тут.

- Є такий мандрівний бандурист Остап Кіндрачук. Чи не виникало бажання влітку побути ось таким вуличним музикантом?

- Такий варіант я вже випробовував. Кожному доводиться десь підзаробляти в студентські роки, тоді їздив в Німеччину, є таке місто Байройт, відомий музичний центр. Там влітку, такий фестивальний час, багато музикантів грають на вулиці і так заробляють. Я теж кілька років таким займався. В принципі це не проблема, але в Україні, чесно кажучи, чомусь цього не практикував. Я хотів би, скажімо, в Тернополі, як потепліє, попрактикувати такі відкриті сцени в місті, в різних його точках, де міг би сольно виступити, або в якомусь ансамблі, чи наприклад показати той же ансамбль бандуристів, який є в нашому навчальному закладі. І робити це навіть не так щоб для заробітку, а просто для популяризації, для широкого загалу, щоб люди, які йдуть по вулиці просто по своїх справах, почули музику.

Фестиваль-конкурс ім. Костя Місевича "Кобзарська ватра"
Фестиваль-конкурс ім. Костя Місевича "Кобзарська ватра"

- Думаю, що ставитеся позитивно, та все одно запитаю – як відноситеся до рок-колективів, що експериментують з бандурою?

- Я звичайно що позитивно ставлюся. В мене теж такі є свого роду експерименти і вони втілені в аудіо диску «Співа душа, бринить струна». Там є бандура, аранжування я робив сам. Українські народні пісні з елементами року, джазу, з сучасними ритмами. Така більш нова форма ансамблю, є перкусія, ударні інструменти, гітара, електро-гітара, мелодичні інструменти. Думаю, це також один з варіантів розвитку в подальшому бандурного мистецтва. Це цікаво, адже бандура має широкі можливості і кожен тут може знайти якусь свою грань, свій напрямок. То може бути і рок музика, і джаз. В мене є запис з ВовоюзіЛьвова. В одній з його композицій я підписував бандуру. Записував також партію бандури для Аннички. Естрадного плану співачка з домішками джазових елементів, відома в Львові і серед діаспори.

- Коли готувався до інтерв’я – слухав трохи вашої музики і дуже сподобалася пісня, яку чув раніше у виконанні Чубая, Піккардійської Терції. Пісня «Над морем» на вірш Павличка і музику Івасюка. Як виникла ідея заграти її?

- Під час навчання в консерваторії ми готували до днів Івасюка його твори. Багато його речей є відомими, у всіх на слуху, а «Над морем» - один з творів, які є дуже гарними, філософськими, але в основному не відомі для загалу. Зробив аранжування і виконали його, а пізніше записали на диск для того, щоб зберегти для себе і слухачів.

- Мені дуже подобається «Фіалки»,  вона вражає своєю глибиною. Це ваша авторська композиція?

- Так. Радий що сподобалося. Цей твір я написав коли був ще в юнацькому віці. Тоді дуже багато писав різної музики, й пісні й інструментальні твори. І одним з таких творів якраз і стала «Фіалки». Якесь було таке юне натхнення від нашого Тернополя, від весни і ось так воно трансформувалося.

- А зараз пишете музику?

- Зараз в основному займаюся аранжуванням для різних колективів, різних оркестрових інструментів, капел бандуристів, для сольного виконання, естрадних колективів. А щодо суто композиційного, то якось воно вже пройшло.

- Які плани на найближче майбутнє?

Є в мене пропозиції і запрошення в Польщу на концерти з колективом старовинної музики. Є пропозиція виступів у Львові і Києві під час Євро 2012 з львівським колективом. Зараз хотів би видати збірку-посібник для капел бандуристів, куди ввійдуть багато із моїх аранжувань. Є плани для популяризації бандури, хочеться організувати безкоштовні концерти в музичних школах Тернополя і області, щоб і познайомитися з молодим поколінням бандуристів і показати, що сам вмію на сьогодні. Можливо навіть в школах загальнооствітніх, якщо домовимося про такі концерти. Це звичайно, не є якийсь такий фінансовий проект, але без цього теж не можна. Треба щось намагатися робити.

- Дмитро, дякую за те, що знайшли час поспілкуватися.

- Дякую і вам.

(Всі фото з сторінки Дмитра Губ’яка в соціальної мережі;

Інтерв’ю опубліковано також на: http://molode.com.ua/?q=node/5203  )

Дмитро Губ’як: «Такий інструмент як бандура є унікальним».

Публикацию прочитали

Количество просмотров: 28304
Отредактировано: 04-04-2012 [09:04]
delete
Остап Кавачай
Остап Кавачай, Тернополь, свободный журналист "ХайВей" 
Для того, чтобы оценить статью, Вас необходимо войти в систему
Право оценивать рецензии на ХайВей можно получить от редакции сайта по рекомендации одного из журналистов ХайВей
Рекомендаций: +4
Всего комментариев: 6, Всего рецензий: 4
Читайте также

"Оскар-2017": Кейси Аффлек признан лучшим актером"Оскар-2017": Кейси Аффлек признан лучшим актером

За победу в номинации "Лучшая мужская роль" также боролись актеры Эндрю Гарфилд, Райан Гослинг, Вигго Мортенсен и Дензел Вашингтон ...

Оскар-2017: фільм "Манчестер біля моря" переміг у категорії "кращий оригінальний сценарій"Оскар-2017: фільм "Манчестер біля моря" переміг у категорії "кращий оригінальний сценарій"

Приз Оскар-2017 в категорії "кращий оригінальний сценарій отримав фільм "Манчестер біля моря", автором сценарію якого є Кеннет Лонерган. "Манчестер б ...

"Оскар-2017": лучший сценарий - фильм "Манчестер моря""Оскар-2017": лучший сценарий - фильм "Манчестер моря"

Главный герой картины – ленивый и безответственный сантехник Ли, которого после внезапной смерти брата назначают опекуном племянника-подростка ...

Укажите свой e-mail адрес, если Вы хотите получать комментарии к этому материалу
Подписаться

Для того, чтобы опубликовать сообщение в этой теме, Вам нужно ввойти в систему.

Рецензии

Остап Кавачай Тернополь
Дякую. Якщо чесно - це перше моє "живе" інтерв"ю. Тому дуже радий, що вам сподобалося. Ляпи таки присутні. Та це досвід. А співрозмовник справді чудовий.
00:04 04/04/12
08:17 04/04/12
Журналистское мастерство
Язык и стиль
Форма подачи
Общее впечатление
Получился прекрасный материал, интересный, познавательный и увлекательный, как результат откровенной и непринужденной беседы. Работа и само интервь получилось позитивным и добродушным, без «желтизны» так популярной в наше время, что особо радует. Написано просто и без выкрутасов, что делает материал еще более приятным своей легкостью при чтении. По ходу заметил случайно (так как увлечены самим содержанием, не особо обращаешь внимание на грамматику) одну опечатку «виїхали за корон», но она несколько не портит общее впечатление, поскольку является чисто механической.
Остап Кавачай Тернополь
Дякую за спостережливе прочитання.
09:11 04/04/12
09:24 04/04/12
Журналистское мастерство
Язык и стиль
Форма подачи
Общее впечатление
Цікавий , пізнавальний матеріал у вигляді бесіди
з відомим бандуристом, неординарною, творчою особистістю і просто приємною людиною Дмитром Губ’яком.
05:27 05/04/12
Журналистское мастерство
Язык и стиль
Форма подачи
Общее впечатление
yarina Киев
Цікава розповідь.Фотографії якісні. Обгрунтовано.
Зустрічалась я з Аллою Куцевич, було таке в житті, в місті Ньюйорку виступає, талановита дівчина.Була в гостях у мене.Ще пару разів зустрічались на концерті, але дороги наші розійшлись. В кожної свій шлях. Надіюсь, що зустріну її.
Спасибі за цікаву тему.

Комментарии

WG Прага
Рекомендує цей матеріал. Чому? Чудовий матеріал!
23:21 03/04/12
Остап Кавачай Тернополь
Дякую
00:05 04/04/12
Остап Кавачай Тернополь
best
09:12 04/04/12
Рекомендует этот материал.
08:17 04/04/12
Рекомендует этот материал.
09:24 04/04/12
yarina Киев
Рекомендує цей матеріал. Чому? Рекомендую. Цікава розповідь.прочитайте.
05:28 05/04/12

Live

23 мин. назад

Топал-паша комментирует материал Вынужденная реплика

29 мин. назад

Топал-паша комментирует материал Вынужденная реплика

52 мин. назад

Топал-паша комментирует материал Российские С-400 бессильны против американских F-35

7 час. назад

Влочега пишет рецензию на публикацию Ціль

7 час. назад

Влочега комментирует материал ПЕРШИЙ ПРЕЗЕНТ КРАВЧУК, ВІДМОВИВСЯ ПРАВИЛЬНО…

7 час. назад

Влочега комментирует материал За что убит Немцов

7 час. назад

Влочега комментирует материал Росіяни зробили свій вибір

7 час. назад

Геннадий Москаль комментирует материал Российские С-400 бессильны против американских F-35

8 час. назад

Дмитрий Старицев комментирует материал Вынужденная реплика

8 час. назад

Топал-паша комментирует материал Российские С-400 бессильны против американских F-35

8 час. назад

Геннадий Москаль комментирует материал Вынужденная реплика

8 час. назад

Геннадий Москаль комментирует материал Российские С-400 бессильны против американских F-35

8 час. назад

Литвиненко Анатолий комментирует материал Вынужденная реплика

8 час. назад

Геннадий Москаль комментирует материал Вынужденная реплика

8 час. назад

Анна Телегина комментирует материал Вынужденная реплика

8 час. назад

Топал-паша комментирует материал Российские С-400 бессильны против американских F-35

8 час. назад

Геннадий Москаль комментирует материал Вынужденная реплика

8 час. назад

Геннадий Москаль комментирует материал Вынужденная реплика

9 час. назад

Petro Boriwiter комментирует материал Вынужденная реплика

9 час. назад

Геннадий Москаль комментирует материал Вынужденная реплика

9 час. назад

Литвиненко Анатолий комментирует материал Вынужденная реплика

10 час. назад

Petro Boriwiter комментирует материал Вынужденная реплика

10 час. назад

Геннадий Москаль рекомендует материал Сьогодні про небо мовчать дерева