… І всі казали: «Ой, то такий важкий труд. Зачати дитину – то дуже важкий труд». І скрушно хитали головами. Казали: «З першого разу – то так не вийде, то дуже треба старатися». А одна із заміжніх подруг, котра якраз третім дитям вагітна, поставила очі на круг і утаємничено проінформувала: «У тридцять років головне – що? Головне – ову-ля-ція!». Не те, щоб я перейнялася, але поки шукала на віртуальних просторах дефініцію терміну, поки засвоювала інформацію, несподівано… завагітніла!

*             *             *

Четвер, 27 жовтня, 2011 [6:00]

Крізь темряву кімнати і аж до мого сонного мозку лине мелодія будильника.  Коханий мирно спить збоку, а я лежу вся така щаслива, усміхнена і свідомо в а г і т н а.  Вчора усі сусіди, разом з кицею Сонею та таксою Баджиком чули мій гордий крик радості, що доносився з надр туалетної кімнати. Загадка в очах і заповітна смужка паперу з двома синіми рисочками у руках – вчора я вибухнула щастям! «У нас буде дитинка!» - і допитливим поглядом на коханого. Зрадіє? Злякається? Знітиться? Зрадів!! Ура!! А зараз спить спокійно. Гордий батько нашого майбутнього сина… Або доньки… Ні, мабуть, таки сина.

Четвер, 27 жовтня, 2011 [6:35]

Окрилена вагітністю схопилася на ноги. Так і проспати можна! Коханому – сир, ковбаска, масло, грінки – смачного! Чай гарячий. І дві ложечки цукру. Як він любить! І усмішка не сходить, не сходить з обличчя! «Мася, ти будеш пити зі мною чай?», - цікавиться коханий. А побачивши мою мармизку, округлює очі від подиву: ЩО СТАЛОСЯ? Сиджу на ліжку – вдих-видих, затиснула носа обома руками… Це все вони. Нудики. З’являються несподівано. Невчасно. Непередбачувано. Катують молоде тіло і душу. Змушують, як Шекспірівського героя, ходити з риторичним питанням на вустах: «Бути чи не бути? Бігти до унітазу чи не бігти?»

Четвер, 27 жовтня, 2011 [7:00]

Поснідала склянкою мінеральної води з лимоном. Тонізує.

Четвер, 27 жовтня, 2011 [7:15]

Уже 15 хвилин стою перед дзеркалом. Розглядаю свій живіт. По-моєму, він почав рости. Чи… може, ще рано?..

Четвер, 27 жовтня, 2011 [7:30]

Ще 15 хвилин стою перед відчиненою шафою. Творю образ «Красивої та вагітної молодої жінки». Стильне плаття пісочного кольору, під поясок. Срібні сережки-диски, чоботи на високих підборах. Кілька крапель улюблених парфумів – на зап’ястки та шию. Ой… фу!... Трохи переборщила з парфумами, по-моєму. Кхм, ну нічого. Дорогою на роботу вивітряться!

Четвер, 27 жовтня, 2011 [7:45]

Цок-цок-цок – підбори по асфальту! То іду я – щаслива і вагітна! Господи, яке таки щастя! І нудики пройшли, на серці – весело, у сумці – свіжий лимон і пляшка води «Моршинська». Робитиму на роботу тонізуючі коктейлі. І загадково усміхатимусь.

Четвер, 27 жовтня, 2011 [7:47]

А як я маю сказати шефу, що вагітна??...

Четвер, 27 жовтня, 2011 [8:55]

Піші прогулянки корисні для здоров’я! Глибокий вдих – ви-и-дих, глибокий вдих… Ой! Що це так смердить? Прости, Господи, - молодик, вимочений у одеколоні «Саша». Хіба так можна? Блокую нюхові рецептори на хвильку, минаючи зону загострених екстремальних запахів. Знову роблю глибокий вдих – аромат смаженої картоплі з цибулею несподівано наповнює легені. Хтось готує сніданок. Кх, кх – що це зі мною? Я – Парфумер? Це ж від коли? Доки дійшла на роботу відчула усю палітру специфічних запахів навколишнього середовища: «Доместос» крізь відчинену кватирку на третьому поверсі,  прілий варений рис, що у SUSHI, сигаретний дим, одеколон «Кароліна Геррера 212», бензин, собачі екскременти, зів’яле листя, кава з молоком, новий шкіряний салон он того сріблястого авто….

Четвер, 27 жовтня, 2011 [9:00]

Ось я і на роботі! Для початку перевіримо пошту. І вип’ємо води з лимоном.

Четвер, 27 жовтня, 2011 [10:58]

У поштовій скрині – 127 непрочитаних повідомлень від учора та 11 – від сьогодні. Я тільки на хвилинку хотіла подивитися на Укр.Нет, якою буде погода на вихідних, і побачила закладку «Дитячі колиски, коляски, автомобільні крісла». Захопилася.

Четвер, 27 жовтня, 2011 [11:02]

Прийшов шеф. І нудики.

Четвер, 27 жовтня, 2011 [11:32]

Я тільки ще трішки подивлюся на ці неймовірні дитячі рейтузики з кумедними жирафчиками та качечками на сідничках, ну, і ще на комбінезончики! Ну, і закінчу драфт документа для шефа, звісно… Ух-ти, яка ша-а-апочка!!

Четвер, 27 жовтня, 2011 [12:05]

Час обідати. Довго вивчала меню. Шлунок слав імпульси – того не буду! Цього не хочу! Нарешті, обрано суп із лосося. Чудовий вибір! І така смакота! Ммм, ням!

Четвер, 27 жовтня, 2011 [12:48]

Нудики. Нудики. Нудики. Нудики.

Четвер, 27 жовтня, 2011 [12:53]

Мчу офісом, змітаючи собою чужі папери на столах. Ледве добігла до жіночого туалету. Ледве встигла до унітазу. Класика кінематографії. Ну що ти скажеш?... А такий смачний був суп. І дорогий.

Четвер, 27 жовтня, 2011 [13:20]

Треба ще трішки попрацювати. Для серйозності одягла окуляри на носа. Відкрила таблицю Excel. Зробила ковток мінеральної води з лимоном.

Четвер, 27 жовтня, 2011 [13:22]

А ця вода з лимоном таки рятує! А от робота не йде. Подивлюсь краще на значення імені Денис. Або Дем’ян. Про всяк випадок, вивчу також етимологію походження імені Поліна. І ще Маргарита.

Четвер, 27 жовтня, 2011 [15:20]

Написала подрузі листа. Потім ще одній подрузі листа. Веніамін, до речі, теж непогане ім’я. Або Влад.

 Четвер, 27 жовтня, 2011 [15:38]

Як же все-таки сказати шефові, що я вагітна??

Не зайду ж я до його кабінету, потуплю очі і бовкну: «Михайле Костянтиновичу, я – вагітна!». Птху!

Четвер, 27 жовтня, 2011 [15:40]

О! Смс від коханого! «Мася, я найщасливіший чоловік на світі. У нас буде дитина. Я тебе кохаю!»

Защипало у носі. Що це? Сльози – градом…

Четвер, 27 жовтня, 2011 [15:48]

Випила сирої води. Вмилася. Заспокоїлася. Всі вагітні такі щасливі? І – такі сентиментальні??

Четвер, 27 жовтня, 2011 [16:00]

Час збирати речі і йти до лікаря. Прийом о 17:00. Мені вже час! Ура!

Четвер, 27 жовтня, 2011 [17:05]

Лежу на кушетці олов’яним солдатиком і усміхаюсь від вуха до вуха.

«Ну, зараз будемо розглядати маленькі кіски та бантики», – каже Лікар.

«Які ще бантики?» – я, брівки «доміком».

«Дівчинка буде! У мене інтуїція», – мовить Лікар.

«Ну, аби здорова дитинка», – констатую мудро я.

І ось екран здригнувся, на ньому з’являється овальна темна плямка.

«Оце – дитинка!?», – радісно гукаю я, тицяючи пальцем у екран, – «ота чорна плямка?»

«Ні, то навколоплідні води», – пояснює Лікар, – «Бачиш кільце таке?»

«То – дитинка?...» – сумніваючись перепитую спантеличена я. 

«Ні-і-і», – усміхається Лікар, – «Кільце, а в ньому світла крапочка. Ось це дитинка. Бачиш, як пульсує сердечко?»

У подиві округлюю очі на екран, де посеред відтінків темно- і світло-сірого ритмічно б’ється  маленьке серденько.

«Моя дитинка», – видихаю радісно, усміхаючись. А у носі зрадницьки пощипує від сентиментів.

Четвер, 27 жовтня, 2011 [18:10]

Щаслива і вагітна я – вдома. Урочисто сиджу на дивані. Чекаю коханого – усмішка на обличчі, роздруківка чорно-білого фото нашої маленької дитини (5 тижнів усього!) у руці. І ще Лікар сказала – ніяких високих підборів…

 Четвер, 27 жовтня, 2011 [18:28]

Коханий прийшов з квітами! Вони пахнуть літом, нектаром. І щастям…

Четвер, 27 жовтня, 2011 [19:45]

Після вечері гортаю журнал «Курс молодих батьків». Чомусь раптом так захотілося спати… Бережно торкаюся рукою свого живота: «На добраніч, дитинко! Я тебе люблю!». Крізь сон чую, як коханий мене цілує і підтикає покривальце.

Життя прекрасне! Я – вагітна!

Copyright © Слава Світова (ДЕНЬ ІЗ ЖИТТЯ ВАГІТНОЇ. ЖИТТЯ ПРЕКРАСНЕ!), журнал «Все буде ФАЙНО», 2011.