Збреши

Почуй мене, бо ці слова для тебе,
Бо всі думки наповнені тобою.
Ти не знайдеш блакитнішого неба,
Від того, що над головою.

Живеш, як вмієш, вмієш - як навчили.
Хто винен, хто невинен - все одно.
Із серця в серце - ніжний крововилив,
Із неба в землю - вогняне жало.

Я думати про правду вже стомилась,
Ти не сховаєшся від істини буття,
І байдуже, що мрія вже розбилась,
Збреши, що в такт серцебиття.

Збреши мені, що рівні люди,
І гроші - тільки папірці,
Збреши мені, що щастя всюди,
І доля кожного в його руці.

Збреши мені, що світять зорі
На чистім небі у спекотні дні.
Збреши мені, що в синім морі
Літають птахи по піщанім дні.

І що ти віриш у рожеві мрії,
Безсмертя душ. В усе це знов і знов,
І що в душі залишиться надія,
Як щойно ненароджена любов.

Збреши, що словом серце відігріть,
Щоб зірка віри у людей не згасла,
Коли у відповідь тобі всміхнеться мить,
Ніч шелесне в тобі: "Життя - прекрасне!"

Збреши, що ти мене кохаєш,
Й мені дозволь гріхи ці відкупити.
Мене вже й пеклом не злякаєш,

Бо я наважилась тебе любити...