Міністерство культури Російської Федерації хоче подарувати столиці України пам’ятник прем’єр-міністру царської Росії Петру Столипіну. 

Таку інформацію оприлюднив портал УНІАН.* Заразом в замітці йдеться і про спротив ініціативи Мінкульту РФ з боку постійної комісії Київради з питань культури та туризму, члени якої не підтримали ідею.

Зрозуміло, що пам’ятник у “подарунок” може викликати полярне сприйняття факту в українському суспільстві. Та й у самій Росії Столипіна також пам’ятають по різному. Наприклад, потрібно підкреслити: пам’ятника Столипіну нема навіть у Москві! Є тільки у Саратові. Його було відкрито 17 квітня 2002 року в пам'ять про 140 років з дня народження цього державного діяча Російської імперії. Так навіть російська Вікіпедія повідомляє, що над саратовським пам’ятником кілька разів знущалися.

А з якого боку, запитаєте, пам’ятник до Києва? Окрім того, що прем’єр-міністра тут пристрелили. До речі, протягом адміністративної діяльності Петра Столипіна, на нього було скоєно 11 замахів. Видно, таким добрим був чоловік…

Аби “оцінити важливість” пам’ятника-подарунку для столиці України, варто згадати столітній факт. Та спочатку припустимо, що пам’ятник привезуть. Хоча, що припускати… Так і буде! Залишиться, правда, питання: коли ставити і де?

За виділення землі під спорудження монументу, думаю, справа не стане. Київські депутати під диригування власного “чєчєтова” дружно приймуть рішення. Але ж треба ще попрацювати архітекторам. І постамент спроектувати, і розглянути “природність” осадження скульптури у вже існуючу інфраструктуру можливої виділеної території. З урахуванням комунальних мереж різного призначення. Одне слово, якщо подарунок і буде прийнятий, пам’ятник радше встановлювати у 2013 році. Якраз на честь століття встановлення у Києві пам’ятника Столипіну. А про ту подію є досить багато інформації в інтернет. І яку варто озвучити, аби київські депутати не заплуталися з датою відкриття.

Пам’ятник Столипіну в Києві був відкритий 6 вересня 1913-го року на території Думської площі (зараз Майдан Незалежності), напроти Міської думи. Відкриття було приурочене до другої роковини загибелі прем’єр-міністра Російської імперії. Висота пам’ятника складала біля 8,5 метра бронзової фігури разом з гранітним п’єдесталом. На кожній стороні п’єдесталу були вирубані тексти. Їх зміст читаємо у російській Вікіпедії:

На передней стороне памятника была написано: “Петру Аркадьевичу Столыпину - русскie люди”. С левой стороны, над фигурой женщины: “Твердо верю, что затеплившiйся на западе Россiи светъ русской нацiональной идеи не погаснетъ и вскоре озаритъ всю Россiю”. С правой стороны, над фигурой витязя: “Вамъ нужны великiя потрясенiя, - намъ нужна великая Россiя”.

Однак пам’ятник Столипіну довго не простояв. Тільки чотири роки. Бо ж включилася потужна “машина” боротьби з пам’ятниками. Після лютневої революції 1917 року статую було повалено з постаменту. Пройшла операція показово та помпезно, про що свідчить давнє фото процедури. Над пам’ятником захисника імператорської влади провели “народний суд”, на якому було вирішено знести пам’ятник “через повішення”. Для цього конструкцію, з допомогою якої знімали бронзову статую, зробили у вигляді шибениці.

Після зняття з постаменту, бронзового Столипіна в якості металевого лому було відправлено на завод “Арсенал” для переплавки. Скульптури “Витязя” і “Женщины-России”, які доповнювали композицію пам’ятника, було вирішено передати до Лаврського музейного заповідника. Туди доправили. Та невдовзі скульптури зникли. Зрозуміло, що їх гегемон викрав не для бронзового лому, а для “поповнення” чиєїсь приватної колекції.

Оглядаючись на можливе позитивне рішення щодо встановлення монументу, хочу дати кілька порад владі. Саркастичні, зрозуміло… А вони такі:

Потрібно відлити копію тієї статуї, яку встановлювали у 1913-му році. Лому бронзи зараз вистачає! У заготівельних пунктах її у вигляді змішувачів, краників – мішками!
Відвести місце під пам’ятник на Майдані Незалежності. Там він стояв!
Сам Майдан перейменувати на площу імені Столипіна.
Дату відкриття пам’ятника оголосити щорічним загальноукраїнським вихідним днем.

А щоби не було сумнівів щодо “ОБХІДНОСТІ” встановлення пам’ятника, із вище наведеної замітки УНІАН наведу пряму мову депутата Київради Олександра Бригинця, який є головою комісії Київради з питань культури та туризму. Чоловік сказав:

“Я не хочу говорити про те, що на думку багатьох експертів, Столипін був запеклим російським шовіністом. Переконаний, що при всьому різноманітті політичних поглядів, які є в Україні, знайдуться й ті, хто інакше оцінює діяльність Столипіна. Тому зосереджусь на іншому аспекті: сьогодні ми повинні робити те, що об’єднує громаду, а не те, що її роз’єднує. Саму ідею подарувати Україні пам’ятник людини, яка завдала великої шкоди України, я розглядаю як провокацію або вкрай необдуману дію. Як на мене, пам’ятник Героям Крут є більш доречним в Москві, ніж пам’ятник Столипіну в Києві. Адже Герої Крут боролись не стільки з росіянами, скільки з “червоною чумою”, яка завдала непоправної шкоди і самій Росії. Столипін же своїми реформами знищив українське селянство, українські традиції, змусив значну частину українців переїхати до Сибіру, таким чином обезкровивши українські землі”.

* http://www.unian.net/ukr/news/news-482786.html