О проекте ХайВей

Публикуйте на ХайВей свои статьи, фото, видео.

Получайте рецензии и комментарии от сообщества ХайВей на свои публикации.

Зарабатывайте деньги на публикациях.

Общайтесь с интересными людьми.

 

Биография  15 декабря 2011 22:42:18

МИКОЛА ШАРЛЕМАНЬ ТА ЗАПОВІДНИК КОНЧА-ЗАСПА

(коротко по русски см. здесь http://parnikoza.livejournal.com/7118.html)

 

Доля цієї людина зворушила мене. З кожним новим кроком у моїх пошуках, з кожною новою роботою вченого, з кожним новим документом, що потрапляв до моїх рук, я відчувала свою відповідальність і розуміла, що маю обов'язково докласти усіх зусиль для повернення цього імені до сторінок історії вітчизняної наукової думки. Мені хотілося стати на захист цієї людини і довести, що цей учений є перлиною української науки.

Хохлова О.М. біограф М.В. Шарлеманя

Николай Васильевич Шарлемань – один из немногих украинских зоологов ценивших в природе не только утилитарную и естественно-научную, но и другие ценности – этическую и культурологическую.

В.Борейко, заслужений природоохронець України

М. В. Шарлемань на передвоєнному знімку (Фото з Вікіпедії)
М. В. Шарлемань на передвоєнному знімку (Фото з Вікіпедії)

До теми цінності та необхідності збереження унікальних київських урочищ «Жуків острів-Конча-Заспа» ми звертаємося вже не перший раз (див. хоча б http://h.ua/story/206466/). Те ж саме можна сказати і щодо заповідника «Конча-Заспа», який існував тут до середини 30-х рр. минулого століття та був ліквідований завдяки жадібним зазіханням тодішніх радянських олігархів. Наразі, коли ту саму Конча-Заспу так шалено намагаються знищити наші олігархи, мені інколи здається, що з не меншим запалом її розподілили би між собою і наші прості громадяни, аби тільки отримати там таку бажану діляночку. Заповідник «Конча-Заспа» впав жертвою наших попередників, а його рештки, які у 1999 р. вдалося оголосити ландшафтним заказником місцевого значення «Жуків острів», падають жертвою наших сучасників. Невже немає жодного виходу? Надихає те, що у всі часи були і є люди які не поділяють поглядів нашого меркантильного суспільства і думають про вищі речі. Такою людиною для заповідника «Конча-Заспа» та природи України загалом був видатний природоохронець, зоолог, краєзнавець Микола (Едуард) Васильович Шарлемань. На жаль в умовах насиченості інтернету купою інформації про різного роду зірок і шоуменів, політиків і олігархів «одного дня», інформації про цю насправді гідну уваги людину вкрай мало. Водночас, незважаючи на інформацію у ряді видань: Шалит (1932), Борейко (2001), Чорна (2004) історія, топографічні межі, бібліографія та фільмографія заповідника «Конча-Заспа», також залишаються маловивченими. Поряд з тим інформація про цей заповідник та людей що боролися за його становлення і функціонування так потрібні нам зараз, коли знову треба ставати на боротьбу. Зважаючи на це ми вирішили вкотре повернутися до історії заповідника «Конча-Заспа», та розглянути його долю разом з долею М.В. Шарлеманя без якого той заповідник собі уявити не можливо.

 

Урочища Жуків острів та Конча-Заспа (схема О. Василюка)
Урочища Жуків острів та Конча-Заспа (схема О. Василюка)

 

Микола (Едуард) Васильович Шаpлемань народився 6 лютого 1887 р. в Кременчуці Полтавської губернії в сім'ї майстра шкіряного виробництва. Батько його, Василь Богуміловіч, був родом з Варшави, де ще в XVIII ст. осіли його французькі пращури. За більш них скромну участь у революційних заворушеннях 1905 р. Едуард (Миколою він стане з вибухом першої світової війни, коли все німецьке не було в повазі) Шаpлемань був виключений з Київського реального училища, що ускладнило йому подальше навчання…

Кінець ХІХ - поч. ХХ ст. характеризувався у Російській імперії розвитком природоохоронних поглядів. Торкнулося це і питань охорони водойм та рибних запасів. Необхідно зазначити, що ще у 1893 р. київський рибовод Іван Микифорович Фалєєв створює Київський відділ Російського товариства рибоводства та риболовства і в цьому ж році добивається взяття під охорону цим товариством відомого київського нерестовища – озера Конча-Заспа під Києвом. Ця природна ділянка стала хронологічно четвертим заповідним об’єктом на території сучасної України. У 1895 р. І. М. Фалєєв публікує в трьох номерах «Вестника рыбопромышленности» своє дуже цікаве дослідження «Днепровское рыболовство», вперше піднявши питання про створення рибних заказників на Україні. «Подібні місця – писав він, - при вдалому виборі дали б на мій погляд величезний приріст рибного багатства. Лоза і взагалі рослинність, яка оточує заповідні затоки, має бути недоторканою».

І. М. Фалєєв також намагався, але не зміг домогтися заповідання ще одного дуже важливого нерестовища, яке знищується вже в наш час котеджними містечками – заток і озер лівобережної заплави в районі с. Вишеньки.

 

Нерестовища у с. Вишеньки, які пропонував заповідати ще І. Н. Фалєєв. Наразі знищуються під котеджні містечка (рекламне фото з мережі)
Нерестовища у с. Вишеньки, які пропонував заповідати ще І. Н. Фалєєв. Наразі знищуються під котеджні містечка (рекламне фото з мережі)

 

Завдяки зусиллям І. М. Фалєєва територія Конча-Заспи охоронялася товариством до 1917 р.

Але повернемося до М.В. Шарлеманя. Не дивлячись на проблеми що виникли з освітою, він стає вільним слухачем агрономічного факультету Київського політехнічного інституту за спеціальністю "прикладна зоологія" (який він так і не закінчив). Одночасно працює вченим секретарем Київського зоопаpку, а також на Дніпpовській біостанції, що була заснована у 1909 р (http://hydrobio.at.ua/index/0-2). та розпочала вивчення тваринного та рослинного світу Середнього Дніпра, його гідрологію. Є чому повчитися нашому молодому поколінню, яке ні на що не може знайти часу.

 

Дніпровська біостанція, яка розташувалася на перешийку між Муромцем та Трухановим, стала початком Інституту гідробіології НАН України (за Шарлемань, 1914)
Дніпровська біостанція, яка розташувалася на перешийку між Муромцем та Трухановим, стала початком Інституту гідробіології НАН України (за Шарлемань, 1914)

 

Окрім того молодий науковець брав участь в Організації в 1909 р. першого в Російській Імперії орнітологічного товариства – Київського орнітологічного товариства ім. Кесслеpа, та був обраний його секpетаpем, видавав орнітологічні роботи. Відмітимо, той факт, що гоноpаpи за свої книги Шарлемань переводив на користь поранених під час світової війни та фонду голодуючих Поволжя (таким він залишиться до кінця життя здатним допомогти останнім справі, яку робить чи людям які навколо).

Орнітологічне товариство активно допомагає молодому зоопарку, створює “Музей местной пpиpоды”, у 1915 р. пpоводить куpси по охоpоні пpиpоди. Його члени виступають в міських газетах. Найбільш значущою справою Київського орнітологічного товариства можна вважати проведення в Києві в березні 1914 р. другої в Російській Імперії виставки охорони природи і трохи пізніше, виставки по охороні хижих птахів. У їх проведенні найактивнішу участь приймав секpетаp товариства - М. В. Шаpлемань.

 

Будівля суч. Київського національного університету театру, кіно і телебачення ім І. К. Карпенка-Карого по вул. Ярославів вал, 40 – місце проведення першої виставки з охорони природи у Києві у 1914 р. (Фото автора)
Будівля суч. Київського національного університету театру, кіно і телебачення ім І. К. Карпенка-Карого по вул. Ярославів вал, 40 – місце проведення першої виставки з охорони природи у Києві у 1914 р. (Фото автора)

 

Вже напевне під час активної роботи на дніпровській біостанції молодий Шарлемань познайомився з І. М. Фалєєвим та його рибним заповідником. У будь-якому разі, складаючи план екскурсійних місць в Києві, Шарлемань не забув згадати і Жуків острів - Кончу-Заспу, місце з яким в подальшому буде пов’язано важливий і сповнений подій епізод його життя.

 

МИКОЛА ШАРЛЕМАНЬ ТА ЗАПОВІДНИК КОНЧА-ЗАСПА

 

Заплавні луки та діброви, а також численні протоки та озера – все це і є "Конча-Заспа" (Фото автора)
Заплавні луки та діброви, а також численні протоки та озера – все це і є "Конча-Заспа" (Фото автора)

 

Ось який опис він подає станом на 1916 р.: «Жуків острів також віддалене екскурсійне місце описуваного району. Від Голосієва до острова верст 7-8. Дорога суходолом іде через Голосієво, потім преображенський скит до Китаївських дач (Китаївські дачі, які колись були одним з найкрасивіших куточків під Києвом, наразі сильно забруднені колектором каналізації, що тут проходить. Влітку вся Китаївська затока заповнена нечистотами. Огидний запах розходиться навколо. Завдяки всьому цьому я не вношу Китаєва до списку екскурсійних місць.), потім вздовж берега протоки Коника до моста через протоку і мостом на Жуків острів. На Жуків острів можна потрапити також Дніпром на човні чи в дні гулянь – на пароплаві. Від Києва до острова, що лежить вниз по течії річки верст 20.

Існує також дорога від саперного табору до найближчого закінчення острова, де знаходиться човнова пристань та перевіз.

Жуківка – дуже мальовниче місце. Тут високий правий берег Дніпра поріс великими дубами, осокорами (Populus nigra), ветлами (Salix alba) та ін. Багаточисельні водойми: протоки, стариці, затони і т.і. Гідробіологічні збори можуть дати багатий матеріал. Багато птахів, характерних для лісових станцій, на острові зустрічається також низка видів, характерних для лук, боліт, очеретових заростей. Іноді якщо пощастить, можна знайти гніздо ремеза (Remisa pendulina). В дуплах осокорів гніздують у невеликій кількості кібці (Erythopus vespertinus). На острові наявна сторожка, де можна отримати самовар».

 

Жуків острів та урочище Конча-Заспа на мапі Київської губернії 1915 р., виконаної на основі зйомки 1868 р. (Архів автора)
Жуків острів та урочище Конча-Заспа на мапі Київської губернії 1915 р., виконаної на основі зйомки 1868 р. (Архів автора)

 

А потім були великі потрясіння. Молодий і готовий на звершення М. В. Шарлемань з ентузіазмом сприйняв українську народну ідею. В цей час Микола Васильович поміщає кілька природоохронних статей в журналах УHР. У серпні 1918 р., за Гетьманщині, в Києві проходить з'їзд природничників Укpаїни, на якому обговорювалися і питання охорони природи. Шаpлемань - один з його організаторів і доповідачів…

Для того, щоб зупинити спустошення, викликане революційним хаосом І. М. Фалєєв домігся від Народного комітету землі УРСР націоналізації Конча-Заспи, а у лютому 1921 р. Народний комітет землі передав усі угіддя під Дослідну рибну станцію.

 

МИКОЛА ШАРЛЕМАНЬ ТА ЗАПОВІДНИК КОНЧА-ЗАСПА

Перший директор заповідника «Конча-Заспа» І. М. Фалєєв

 

Трохи пізніше завдяки О.А. Янаті, І.М. Фалєєву та іншим було прийняте рішення НКЗ УРСР від 29 грудня 1921 р. “Учитывая громадное значение озера “Конча-Глушец”, протоки “Лящивка”, урочища “Заспа” Хотовской волости Киевского уезда, как места нереста ряда пород рыб среднего течения Днепра, признать указанные угодья с прилегающей к ним землей (лугами) в количестве 150 десятин государственным рыбным заповедником”.

 

Професор Олександр Алоїзович Яната - ще один забутий український природоохоронець чеського походження (фото з http://www.rp.mk.ua/2011/08/stranicy-iz-zhizni-professora-yanaty-2/)
Професор Олександр Алоїзович Яната - ще один забутий український природоохоронець чеського походження (фото з http://www.rp.mk.ua/2011/08/stranicy-iz-zhizni-professora-yanaty-2/)

 

З встановленням радянської влади у 1919-1921 рр. Микола Васильович продовжує займається пpиpодоохоpоною в Укpаїнському науковому товаристві в Києві. Пізніше пpи Товаристві створюється секція охорони природи, якому очолив Микола Васильович. У 1919 р. він також бере участь в організації зоомузею АH УРСР, де працює по 1941 р. Згодом при Міністерстві земельних справ УРСР створюється відділ по охороні пам'яток природи, вже в квітні в Міністерстві проходить нарада з питань охорони природи. З киян-вчених створюється спеціальна природохоронна комісія, в якій «всюдисущій» М. В. Шаpлемань приймав активну участь. Членам комісії вдається домогтися припинення вирубки в Києві Голосіївського лісу, вони починають створювати Музей охорони природи.

 

Голосіївський ліс у Києві – ступінь збереження деяких його фрагментів відповідає славетній Біловезькій пущі (Фото автора)
Голосіївський ліс у Києві – ступінь збереження деяких його фрагментів відповідає славетній Біловезькій пущі (Фото автора)

 

У 1920 ті рр. М. В. Шарлеманем було виготовлено наступну версію путівника по найцінніших місцях "Короткий провідник для природничих екскурсій по Києву та його околицях" (1921). Окрім того в рамках роботи в Бюро М. В. Шарлемань розробляв також екскурсійну карту околиць Києва, список місцевостей України, цікавих для природничих екскурсій, та маршрути цих екскурсій. В цей час знаходимо звістку про те. що М. Шарлемань працює у Кончі-Заспі вченим секретарем і фахівцем з охорони природи. Доля заповідника і його майбутнього «володаря» остаточно поєдналися.

МИКОЛА ШАРЛЕМАНЬ ТА ЗАПОВІДНИК КОНЧА-ЗАСПА

Схема заповідника "Конча-Заспа" станом на 1928р.

Будівництво садиби заповідника «Конча-Заспа», 1923 р. (за Борейко, 2001)
Будівництво садиби заповідника «Конча-Заспа», 1923 р. (за Борейко, 2001)

У 1932 р. про заповідник «Конча-Заспа» у реєстрі пам’яток природи і заповідників України, який видав М. Шалит читаємо: «Державний заповідник Дніпрові плавні «Конча-Заспа» належить НКЗС (Народний Комісаріат Земельних Справ) і лежить в кількох кілометрах від Києва вниз по Дніпру. Заповідник засновано у 1921 р. загальна його площа біля 720 га. (Поряд з тим площа ландшафтного заказника місцевого значення створеного рішенням Київської міської ради від 02.12.1999 р. за № 147/649, становила більше 1000 га). До складу заповідника входить ліс (205 га), луки (242 га), та два великих озера Конча та Заспа (266 га). Під час розливу, ці озера з’єднуються протоками з Дніпром. Тому вони мають велике значення, як резервуари риби, яка в них розмножується і потім виходить в Дніпро.

Різноманітні луки та старий ліс оточують ці озера і разом з ним утворюють справжній повний природний комплекс середньої Наддніпрянщини…».

МИКОЛА ШАРЛЕМАНЬ ТА ЗАПОВІДНИК КОНЧА-ЗАСПА

Доля заповідника складалася нелегко. Заповідник передавався у підпорядкування Сільськогосподарському науковому комітету (СГНКУ) НКЗС який на той час знаходився у Києві. Вже тоді постійно приходилося відстоювати заповідні землі від зазіхань господарських органів. Так, 4.05.1923 р. СГНКУ до Наркома НКЗС скаржився: «Не зважаючи на те, що СГНК, одержавши мандат на розпорядження згаданими урочищами ще 07.09.1921 р. фактично тільки літом 1921 р. зміг приступити до роботи по організації рибної станції та науково-освітньої праці, бо до того часу місцеві органи свавільно, захватним порядком, розпоряджалися заповідними місцями.

 

МИКОЛА ШАРЛЕМАНЬ ТА ЗАПОВІДНИК КОНЧА-ЗАСПА

 

…літом 1921 р….«Главсіно» всупереч постановам НКЗС, Київського Губревкому, Київського губ земвідділу і т. ін.. захопив самовільно заповідні луки, вигнав сторожів, поставлених СГНКУ, і призначив своїх, викосив усю траву і сіно забрав, при допомозі сусідніх селян, котрі протягом косовиці та прибирання сіна виловили й знищили рибу у водах заповідника.

А в 1922 р. Київський губ земвідділ самовільно приєднав був заповідні місця до Голосіївського культрадгоспу…завдяки щасливому випадку – що на той час (на початку липня 1922 р.) до Києва прибув Нарком зем. справ. Клименко, – СГНКУ вдалося відстояти свої права на «Кончу-Заспу» (постанова Київського Губземвідділу під головуванням Наркома т. Клименка від 05.07.1922). В.о. голови Комітету Щоголів. Вчений секретар Носів».

Від місцевих мешканців ми довідалися, що головна садиба заповідника «Конча-Заспа» знаходилася між суч. Дніпропетровським шосе та Червонопрапорною вулицею в ур. Володарка. Вона була знесена лише у 1970-х рр. (зараз тут база далекобійників).

МИКОЛА ШАРЛЕМАНЬ ТА ЗАПОВІДНИК КОНЧА-ЗАСПА

Схема розташування садиби заповідника "Конча-Заспа" (А) на суч. мапі Києва

МИКОЛА ШАРЛЕМАНЬ ТА ЗАПОВІДНИК КОНЧА-ЗАСПА

Суч. вигляд місця колишньої садиби

МИКОЛА ШАРЛЕМАНЬ ТА ЗАПОВІДНИК КОНЧА-ЗАСПА

Насип дороги, що веде до місця садиби

 

Окрім садиби безпосередньо в заповіднику на оз. Заспа знаходилася науково-дослідна станція.

МИКОЛА ШАРЛЕМАНЬ ТА ЗАПОВІДНИК КОНЧА-ЗАСПА

 1924 р. несподівано помирає І.М. Фалєєв (зазначається, що він був похований на одному з київських кладовищ, може могила збереглася?). Директорський пост в «Конча-Заспі» обіймає М. В. Шарлемань. Микола Васильович намагається гідно продовжити діяльність свого попередника.

 

М. В. Шарлемань (в центрі зі зброєю) під час польового виходу на київській Оболоні, 30-ті рр. (Борейко, 2001)
М. В. Шарлемань (в центрі зі зброєю) під час польового виходу на київській Оболоні, 30-ті рр. (Борейко, 2001)

 

Вже при ньому до заповідника було приєднано ділянку соснового лісу Вітяно-Трипільського лісництва, протоки Козача та Осетрова лука, а також мисливський заказник – острова Козачий, Круглик та урочище Молодецьке. Щодо більшості цих місць, ми зараз не можемо ідентифікувати їх з сучасними урочищами. Проте зазначимо, що, згідно лоції 1933 р., сучасний острів Ольжин тоді називався о. Круглик, а колишнє головне річище Дніпра, а наразі протока (місце скиду вод системи р. Віта), що відділяє о-ви Козачий та Ольжин від урочища Конча-Заспа називалася Козакове річище (наразі Козача протока). Острови ж Жуків та Козачий вже тоді мали свої сучасні назви. Слово ж «Заспа» напевне означає пересипану піском замулену затоку..

 

Жуків острів та Конча-Заспа на мапі 1941 р. (Мапа з архіву автора)
Жуків острів та Конча-Заспа на мапі 1941 р. (Мапа з архіву автора)

(позначено 1 та 2 відповідно)

 

Цей же район за даними лоції 1933 р. (за Спичаковим, 2009)
Цей же район за даними лоції 1933 р. (за Спичаковим, 2009)

 

До 1926 р. заповідник не одержував з бюджету коштів, існував виключно за рахунок продажу сіна. Про скрутне його становище йдеться у листі М. В. Шарлеманя до Президії Сільськогосподарського наукового комітету від 09.05.1925 р. Із поміткою «дуже спішно». Це був «крик души» вченого: «Для того, щоб не переобтяжувати каси станції працюючи на неї виключно з ідейних мотивів, без будь-яких меркантильних міркувань, я…з самого часу обрання завідувачем, відмовився від платні в 45 крб., яку одержував Фалєєв, та залишив за собою платню в 18 крб., якої не вистачало на екскурсії на станцію та інші поїздки в її справах.

18 крб. мені виплачувала станція по Постанові Президії СГНК (коли вона ще була у Києві), як фахівцю по охороні природи за 2 годинну працю по сполученню. Таким чином, як директор я нічого не отримував…

Всю увагу я зосередив на підвищенню наукового престижу станції. На популяризацію її діяльності. Я та інші співробітники робили доклади на великому засіданні філії СГНКУ в присутності професури, студентства про працю станції. Постанова зборів була для нас надзвичайно сприятлива. Відчитний доклад я робив у Харкові 30.05 б.р. на об’єднаному засіданні агрономічної та зоотехнічної секцій в присутності фахівців – рибознавців… Робилися також доклади на з’їзді Продукційних сил у Харків, на Всесоюзній конференції по краєзнавству. Всесоюзному з’їзді зоологів в Москві…

Але матеріальні перспективи не тільки не кращали, але навпаки ще погрішали. Розливу в 1925 р. на Дніпрі як відомо не було. В квітні-травні стояла посуха, сіножаті наші мали поганий вигляд. До того ж хтось упевнив селян, що луки, які нині належать станції, рано чи пізно перейдуть до них.

…Селяни так би мовити єдиним фронтом прийшли і відмовилися від торгів. Це трапилося сьогодні і примусило мене написати цього листа. Грошей нема. Робітники не отримували платню за травень-червень. Наукові співробітники не одержали ще грошей за квітень.

…Зберігати в цьому році сіно коло станції буде небезпечно…коло самого заповідника оперує шайка бандитів (10 чоловік), яка може вночі підпалити сіно».

Далі автор пише (до-речі українська – то мова оригіналу), що такі негаразди підірвали його здоров’я тому він просить звільнити його від обов’язків директора.

На Кончу-Заспу претендувала й Українська академія наук, яка у 1926 р. звертається до Наркомзему УРСР з проханням передати їй заповідник. Їй було відмовлено оскільки на думку СГНКУ Нарокмзему, «заповідник по своїй суті з’являючись природоохоронною установою, в роботі своїх наукових установ набирає низку особливостей, що скеровують її у певний бік та примушують користуватися певними методами».

Дійсно, на той час в складі Сільськогосподарського наукового комітету НКЗС діяла комісія охорони природи під керівництвом професора О. Янати, яка займалася виявленням та обліком пам’яток природи, була ініціатором створення природних заповідників, здійснювала нагляд за їх діяльністю. Академія наук же на базі своїх заповідників організовувала лабораторії для проведення наукових досліджень, а власне природоохоронній справі не приділяла жодної уваги.

Заповідник лишився у підпорядкуванні Наркомзему. Штучне розведення риби набуває все більшої ваги. Про це свідчить «Звіт про роботу рибного заводу при Державному рибному заповіднику Дніпрової пійми «Конча-Заспа» щодо розведення чечуги (стерляді) та зарибнення р. Дніпра коропом поліпшених рас у 1929 р.».

 

Славетна чечуга (стерлядь), яка водилася у «Царстві Шарлеманя» (Фото з http://www.ua.all.biz/g1098632/)
Славетна чечуга (стерлядь), яка водилася у «Царстві Шарлеманя» (Фото з http://www.ua.all.biz/g1098632/)

 

Керівником заводу став П. Зависловський, який раніше працював завідувачем рибного розплідника «Либідь» у м. Києві. Директором заповідника – М. В. Шарлемань. Про тогочасний стан речей дізнаємося з листа Шарлеманя до невідомого адресата, який вочевидь хотів влаштуватися на посаду лаборанта до заповідника: «…вийшов у світ наш І збірник праць. Сподіваюся до нього поставляться прихильно й в нашому союзі і за кордоном. В найближчому часі Ви побачите кінофільм «Конча-Заспа», на якому крім природи заповідника дуже добре знято роботу науково-досвідної станції…Незабаром Ви прочитаєте в «Комуністі» статтю про заповідник та про його роботу, що її написав спец. кореспондент, який приїздив у цій справі з Харкова. Заповідник та Станція за останні роки здобули чималої популярності. Екскурсії з Києва набули характеру справжнього «паломничества». Приїздять екскурсанти з інших місць УРСР та навіть РСФРР. У цьому році наприклад в заповіднику працювала деякий час спеціальна експедиція Академії наук СРСР під керівництвом академіка Вернадського. Частенько нас відвідують представники Влади…

 

МИКОЛА ШАРЛЕМАНЬ ТА ЗАПОВІДНИК КОНЧА-ЗАСПА

МИКОЛА ШАРЛЕМАНЬ ТА ЗАПОВІДНИК КОНЧА-ЗАСПА

 

Я гадаю, що всі відвідувачі заповідника посвідчать Вам, що він перебуває у доброму стані і все в ньому налагоджено як слід.

…робота в заповіднику дуже небезпечна (боротьба з браконьєрами вночі) та навіть небезпечне життя в заповіднику, де ще кілька років тому був головний плацдарм зеленовських банд. Життя небезпечне і дуже важке, тому що всі продукти доводиться возити з Києва за 15 км. В околишніх селах (найб. 6 км) нічого дістати не можна. Тільки віддана справі людина, яку ми маємо в особі теперішнього лаборанта-доглядача Лубкіна, може жити в заповіднику та боротися з браконьєрами. Прожити за 32 крб., маючи сім’ю далеко від міста С. Лубкін не має змоги.

23 жовтня 1928 року. З щирим привітом Шарлемань».

Розкіш та біда, вони завжди йдуть разом. В той час як коштів на підтримання заповідника не вистачало, влітку 1929 р. газета «Вечерний Киев» писала: «У нас имеются сведения о том, что и на заповеднике «Конча-Заспа» устраиваются «для избранных» рыбные ловли и охоты не только при попустительстве, но и прямом покровительстве тех лиц, которые стоят во главе охраны природы».

Переломним для заповідника став 1930 р. Тоді територія заповідника становила 800 га. Тоді у “Мудрому царстві Шарлеманя” мешкали такі нечисленні наразі борсук (Meles meles), козуля (Capreolus capreolus), орлан-білохвіст (Halietus albicilla), балабан (Falco cherrug), руда чапля (Ardea purperea), а також дуже рідкісні рибець (Vimba vimba) та стерлядь (Acipenser ruthenus). Конча-Заспі було присвячено низку праць М. В. Шарлеманя: Матеріали до орнітології державного заповідника «Конча-Заспа» // Збірник праць Зоологічного музею ВУАН, 1930, ч. 8.; Нові відомості про птахів державного заповідника Конча-Заспа // Збірник праць Зоологічного музею ВУАН, 1936, № 12, та ін.

В березні 1930 р. науково-дослідну станцію рибництва, що була складовою частиною заповідника, виділено в окрему одиницю і навіть, більше того заповідник, як такий починає існувати при дослідній станції, внаслідок чого робота по вивченню природи у ньому та районі майже припинилася.

 

Віковий дуб Конча-Заспи (Фото автора)
Віковий дуб Конча-Заспи (Фото автора)

 

Влітку цього ж року Наркомзем передає Наркомату торгівлі усі функції в рибній справі. Заповідник «Конча-Заспа» залишається у віданні НКЗС разом з територією та майном, що стосується функцій заповідника по охороні та вивченню природи. Рибна станція передається Рибтресту Наркомату торгівлі.

Комісія створена для розмежування двох організацій здійснила обстеження заповідника 28.08.1930 р. В результаті констатувала, що «внаслідок своєї роботи заповідник набув певного авторитету як в Союзі так і за кордоном. Доповідь про нього ставилася на Міжнародному конгресі по охороні природи (Люксембург 1925, Брюселі 1928) на Всесоюзних з’їздах ІІІ та IV, Всесоюзному з’їзді зоологів. Анатомів та гістологів. На Міжнародному з’їзді зоологів (в Римі) в наукових центрах (ВУПН, СГНК), керівних установах…Результати наукової праці заповідника надруковано в 1 числі «Збірника праць». Низку розвідок надруковано в виданнях СРСР та за кордоном».

Незважаючи на те, що рибна станція не бажала розмежування та чинила перепони, завдяки зусиллям вчених заповідник отримав статус «державного». 18.09.1930 р. відбулося засідання Бюро українського комітету охорони природи (протокол №22), на якому слухали: «Про реорганізацію НКЗС Державного заповідника Дніпрової заплави «Конча-Заспа».

Був підготований проект Постанови Ради народних Комісарів УРСР «Про створення Державного заповідника Дніпрової заплави «Конча-Заспа». Пояснювальна записка до штату заповідника визначала його завдання:

«Охороняти та вивчати природу заплави середньої течії Дніпра та його району, відновлення старої фавни цієї частини Дніпра та акліматизація та штучне розведення корисних для народного господарства тварин та рослин.

Практична робота по зоологічному відділу заповідника буде полягати у розробці методів та способів захисту корисних для с/г птиць, яких нараховують у заповіднику до 260 видів. Робота по звіроводству та генетиці диких тварин (бобер, вивірка тощо). Чисельність яких на Україні і в Союзі молнієносно зменшується завдяки винищуванню та деяких ще не з’ясованих причин. По лінії геоботанічних досліджень цікаві досліди на культурі дикого рижу та інших рослин, а також дослідження в справі усихання корита Дніпра та ін.». (Таким чином якби заповідник «Конча-Заспа» існував до нашого часу ми мали б низку надзвичайно цінних довготривалих спостережень – авт.).

На засіданні Агроосередку наукових установ НКЗС в Києві 1.12.1930 р. проф.. М. Шарлемань, аналізуючи події 1930 р. з сумом підкреслював: «від заповідника відійшли при розділі всі фахівці й весь апарат за винятком директора, що водночас проводить роботу по зоології, препаратора, лаборанта та варти».

В 1931 р. Конча-Заспа стала державним заповідником. Проте охорону його забезпечували з трудом. Постійно втручалися господарники, а 1932 р. На додачу до того заповідник став жертвою варварських військових маневрів.

Проте в цей період відбувається становлення Державного лісостепового заповідника імені Т. Г. Шевченка (попередника сучасного Канівського природного заповідника), директором якого Наркомзем призначив юриста за фахом Г. Б. Спокійного. Але до становлення цього заповідника повною мірою причетний і всюдисущий М. В. Шарлемань. Як зоолог він протягом багатьох років досліджував територію майбутнього заповідника, склав план його наукових досліджень та був членом наукової ради. Так, наприклад 19.12.1930 р. відбулося засідання науково-виробничої ради Державного лісостепового заповідника імені Т. Г. Шевченка в м. Києві у приміщенні Державного заповідника Дніпрової заплави «Конча-Заспа» (де воно знаходилося нам нажаль не відомо) за участю науковців та представників різних організацій, причетних до складання перспективного плану розвитку заповідника. Головував Г. Б. Спокійний, секретарював М. В. Шарлемань. «Слухали доповідь директора Г. Б. Спокійного про мету, завдання стан та перспективи розвитку заповідника та співдоповідь М. В. Шарлеманя – в науковій частині заповідника».

Варто зазначити, що 1932 р. був для М.В. Шарлеманя особливо тяжким, адже у Всеукpаїнскій академії наук почалися посилені ідеологічні чистки. У число жеpтв потрапив і він. Hа одному із засідань партійної фpакціі ВУАH записали в pезолюцію: "Полный оппоpтунизм и гнилой либеpализм в амнистиpовании откpыто pеакционных буpжуазных ученых в Академии, как великодеpжавных, так и укpаинских национал-фашистов, напpимеp: Кащенко, Шаpлемань, Шмальгаузен, Белинг и дp.(...). Классовый вpаг быстpо подхватывал эти установки в боpьбе пpотив нас (напpимеp, Шаpлемань...)". Подібні резолюції пахли катівнями НКВС. І Микола Васильович був змушений каятися, визнавати свої "помилки": "Я еще pаз, кажется, в 4 или 5 pаз подтвеpждаю, что я полностью пpизнаю ошибки своей бpошюpы (“Охоpоняйте рiдну природу”), которую написал в 17 г., осуждаю решительно эти ошибки и стараюсь выправить их не только на словах, а и на деле", - виступав Шаpлемань в квітні 1932 р. на засіданні партійної фракції ВУАH.

Можливо в тому, що чуйне серце вченого, як і його старшого товариша І. М. Фалєєва відгукнулося на заклики творення УНР, згодом М.В.Шарлемань гаряче підтримав кинутий в 30-х рр. заклик до українізації. Його з гордістю можна назвати українським вченим, адже він активно почав писати свої статті українською мовою, працював над відтворенням українських назв тварин. Втім тоді такий патріотизм як і глибоке краєзнавство, зацікавленість у минулому в той час «кухарчиними дітьми» трактувалося виключно як буржуазний націоналізм. Але тоді на щастя обійшлося…

Двадцятого грудня 1933 р. Президія Всесоюзної академії сільськогосподарських наук прийняла рішення про об’єднання Лісостепового заповідника ім. Т.Г. Шевченка (сучасний Канівський) та Конча-Заспи. Результатом став Середньодніпровський заповідник. Як зауважує Л. О. Чорна можливо це було викликано необхідністю поєднання зусиль обох директорів. Адже боротися було з чим: землі і водоймища заповідника дуже страждали від, за суттю, варварської господарської діяльності людини. Вирубувалися сотні дерев, засмічувались озера – Глушець, Заспа, Смолянці, Песчанці та інші, дрібніші. У результаті у багатьох озерах зникла риба (у тому числі, і від браконьєрського вилову), перестала кублитися чапля (Ardea cinerea), зникли бугай (Botaurus stellaris) та перепілка (Perdix perdix).

З часом була згорнута (через припинення фінансування і недосяжність для фахівців) вся наукова діяльність. Спроба передати заповідник ВУАН провалилася – не без участі деяких учених, які очолювали провідні вузи. Між ними йшла гризня за право володіння об’єктом (http://co-working.in.ua/koncha-zaspa.php).

А наступний 1934 р. став для знов створеного заповідника останнім. Столиця УРСР (але не України, якою завжди був і залишатиметься Київ – авт.) переїжджає з Харкова до Києва. Тутешні угіддя впадають в око голові ВУЦВК Григорію Петровському.

 

Григорій Петровський – окрім організації Голодомору 1932-33 рр. відповідальний також за ліквідацію заповідника «Конча-Заспа» (Фото з Вікіпедії)
Григорій Петровський – окрім організації Голодомору 1932-33 рр. відповідальний також за ліквідацію заповідника «Конча-Заспа» (Фото з Вікіпедії)

 

Заповідник ліквідують та перетворюють на підсобне господарство ВУЦВК. Все робилося без зайвого розголосу, у закритому режимі. Рішенням Ради Народних Комісарів Української РСР за представленням спеціальної Урядової комісії Республіканський заповідник «Конча-Заспа» передали на баланс Господарського відділу ВУЦВК. Прикметою перепідпорядкування стало те, що з’явилася на початку серпня всього за тиждень могутня огорожа, якою обнесли територію. Таким чином, розкішні угіддя з гарними озерами і унікальним дубовим гаєм були виведені з підпорядкування Української Академії сільськогосподарських наук вольовим рішенням Всеукраїнського старости і голови ВУЦВК Григорія Петровського, якому сподобалася місцевість, що знаходиться у найближчих (20-30 км.) околицях нової столиці. На місці ліквідованого заповідника з’явився рибний радгосп “закритого типу”, що належав ВУЦВК.

Неважко здогадатися, що у заповіднику почали влаштовувати рибалку для сильних світу цього, “топити лазню”, а трохи пізніше розвернули будівництво урядових дач і господарської інфраструктури, що тяжіла до них. Заповідник, таким чином, помер de jure і de facto.

Віце-президент Української академії сільськогосподарських наук М. Варфоломєєв (напевне не без втручання М. В. Шарлеманя) спробував захистити заповідник, подавши до секретаріату ЦК КП(б)У ряд документів, які обґрунтовували необхідність збереження заповідної Конча-Заспи. Оскільки ці матеріали детально характеризують ліквідований заповідник, варто навести їх повністю.

«Рішенням Урядової комісії по переїзду до Києва було передано господарському відділу ВУЦВК`у держзаповідник «Конча-Заспа». Про це рішення ні Урядова Комісія ні господарчий відділ ВУЦВК не повідомив Академію Сільськогосподарських наук, не відомо до сього часу і мету передачі заповіднику «Конча-Заспа».

Академія С-Г. наук вважає, що передача заповідника «Конча-Заспа» завдасть великої шкоди багатьом ділянкам соціалістичного сільського господарства.

Заповідник «Конча-Заспа» відомий на протязі багатьох років, як:

1.      Класичний центр нересту риби (розплідник).

2.      Лукові угіддя «Конча-Заспа» характерні своїм розвитком надзвичайно.

3.      У заповіднику «Конча-Заспа» велася протягом багатьох років наукова робота з усіх боків щодо вивчення кормових ресурсів та умов поліпшення луків середньої та горішньої течії Дніпра.

4.      У заповіднику «Конча-Заспа» вивчено протягом багатьох років усі ділянки природи.

5.      Прикладаючи довідку про заповідник «Конча-Заспа» та том 1 праці заповідника «Конча-Заспа» просимо Секретаріат ЦК КП(б)У скасувати рішення урядової комісії про передачу заповідника «Конча-Заспа» господарському відділу ВУЦВК`у.

Вважаємо для збереження дальшої роботи заповіднику «Конча-Заспа» залишити його в системі заповідників Всеукраїнської академії С/Госп. Наук.

Віце-Президент Всеукраїнської академії

С/Г Наук М. Варфоломієв.

П.С,

Заповідник «Конча-Заспа» має землі 1431,95 га. З них:

1.      заплавних луків (30%) – 428 га.

2.      Заростів шелюги (27%) – 384 га.

3.      Лісу (сосна+дуб (12%) – 171 га.

4.      Пісків (7%) – 99 га

5.      Болото, чагарники (2%) – 30 га

6.      Річково-озерових площ (22%) - 311 га.

Разом -1431,95 га

 

7.VIII.34 Варфоломієв.

Довідка

(основні завдання заповідника, територія)

1.                            На території «Конча-Заспа» порівнюючи гарно збереглася рослинність і зокрема маємо значні зарослі дубів, якими раніше була покрита більша частина заплавних, а тепер залишилось в помітній кількості лише на території заповідника «Конча-Заспа».

4. Практика минулих 1932-33 років показала, що штучне запліднення риби в залежності від кліматичних умов не завжди дає бажані наслідки. Так що охорона природних місць нересту та нагульних місць пліднику промислово-цінної риби в системі засобів по збагаченню рибних ресурсів Дніпра має неабияке значення. Ніхто не буде відкидати значення класичних нерестилищ та нагульних місць для плідних районів заповідника «Конча-Заспа».

5. «Конча-Заспа» є місцем перепочинку великої кількості мисливських птахів в період полювання і те, що в цей час тут збирається величезна кількість мисливських птахів є безумовно наслідки роботи заповідника на протязі ряду років.

7.VIII.34 Варфоломієв.

Безрезультатним виявилося і прохання у 1938 р. президента АН УРСР О. О. Богомольця до українського уряду передати «Конча-Заспу» до Академії наук. Так було покладено початок знищення природи цього урочища. А потім була війна. Під час же війни з-за проблем зі здоров’ям вже не молодий М. В. Шарлемань та його дружина не змогли евакуюватися. Натомість він зберігав колекції зоологічного музею та рятував співробітників-євреїв. За то заслужив від Батьківщини звинувачення в зраді і в значній мірі випав з наукового та громадського життя. Втім про своє «царство» вчений не забув. У повоєнні роки (документ не датовано) М. В. Шарлемань організовує лист групи науковців та митців з проханням відновити заповідний статус «Конча-Заспи»:

«Начальнику управления зелёной зоны Киева тов. А. А. Лаптеву.

В газете «Вечірній Київ» недавно сообщили о том, что урочище «Конча-Заспа» передается в ведение Управления зелёной зоны г. Киева. Это сообщение дает нам повод поднять вопрос о восстановлении существовавшего в названном урочище с 1919 по 1934 гг. заповедника Конча-Заспы, единственного в лесостепной зоне Украины».

Звернення аргументувалося даними про успіхи заповідника у науковій сфері, виданням наукових праць, створенням фільму та приїздом наукових експедицій. Проте успіху воно не мало. Та і чи могло мати?.

Як зазначає В. Борейко, ліквідація заповідника «Конча-Заспа» мало ще один дуже негативний наслідок. Вона поклала початок трансформації радянських заповідників у так звані заповідно-мисливські господарства. Зокрема на першому Всеросійському з’їзді з охорони природи у 1929 р. вже розповідали про великих чиновників, що полювали у заповідниках. Окрім того у 1930 р. ВЦІК та СНК РСФС затвердили Положення про мисливське господарство РСФСР, де пунктом № 5 було дозволено створювати «особливі мисливські угіддя», «виділені для ведення у них правильного мисливського господарства з проведенням особливих заходів із збереження та розведення звірів та птахів із обмеженням осіб, які допускаються до полювання». Так була створена перша законодавча база для радянських спецсафарі.

 

М. В. Шарлемань на обкладинці бібліографічної праці О. М. Хохлової
М. В. Шарлемань на обкладинці бібліографічної праці О. М. Хохлової

 

Втім вчений не задається. Адже талант завжди знайде шлях для вираження. Незважаючи на шанобливий вік, H.В. Шаpлемань бере участь у роботі недавно створеного Українського товариства охорони природи (УТОП), редагує "календар природи Укpаїни", вибирається почесним членом зоологічної секції УТОП. Як і перед цим, виступає з природоохоронними статтями, в республіканській молодіжній газеті "Сталинское знамя" веде pубpику "Блокнот натуpалиста". Пропонує відновити заповідник "Конча-Заспа", виступає проти постанови Радміну УРСР про винищення лисиць, домагається охорони старих дерев, історичних місць Києва, працює з юннатами. Також він фактично повторює свою працю зроблену ще до війни, а потім у її буревії загублену - "Природа і люди Київської Русі". Для цього він досліджує фрески Софії Київської, та інші слов’янські архітектурні пам’ятки, а також унікальну пам’ятку літератури часів Київської Русі – «Слово о Полку Ігореві». «Природа і люди Київської Русі» - це справжні ворота у часі - захоплююча та пізнавальна мандрівка в часи Русі. Автору вдалося зрозуміти справжній сенс багатьох вжитих у поемі слів, «розговорити» мовчазні фрески Софії Київської. В результаті ми можемо уявити собі як виглядав тваринний світ, рослинність та звичаї Новгород-Сіверського краю та половецького степу у ХІІ ст. На жаль вчений так і не встиг її видати.

МИКОЛА ШАРЛЕМАНЬ ТА ЗАПОВІДНИК КОНЧА-ЗАСПА

МИКОЛА ШАРЛЕМАНЬ ТА ЗАПОВІДНИК КОНЧА-ЗАСПА

Фрески Софії Київської з зображеннями тварин М. В. Шарлемань описав як галереєю фауни часів Київської Русі (фото з http://sofiyskiy-sobor.polnaya.info/ua/bashty_sofiivskogo_soboru.shtml)
Фрески Софії Київської з зображеннями тварин М. В. Шарлемань описав як галереєю фауни часів Київської Русі (фото з http://sofiyskiy-sobor.polnaya.info/ua/bashty_sofiivskogo_soboru.shtml)

Ось як описував останні дні вченого О. Ющенко «…він запросив мене до себе додому. Жив професор неподалік від майдану Незалежності. Темними незручними сходами я піднявся на другий поверх. Мене вразила убогість і незатишність його житла. У кутку стояло кілька мішків з якимись речами, нібито господар готувався до переїзду. Старий диван і старий, хворий чоловік. Все пригнічувало, тому й зустріч тривала недовго. Немов промінцем з темної стіни блиснула в очі невелика картина, що здалася мені твором якогось французького імпресіоніста. Микола Васильович якось болісно посміхнувся, ніби вибачаючись за свою квартиру. Перекинулися словами, а тут почувся стукіт у двері - з'явилася лікарка. Я залишив професору принесені гостинці і попрощався. Щемливе почуття довго не відпускало мене. Не вірилося, що в таких умовах закінчувалося життя такої людини...».

Де ж провів вчений свої останні роки? Необхідно зазначити. що проф. О.П. Корнеев свідчив В.Є. Борейку, що М.В. Шарлемань до кінця життя жив у так званому морозівському будинку біля червоного корпусу університету по вул. Толстого 11/61. Однак,  біограф М.В. Шарлеманя Хохлова О.М. вказує що "У повоєнні роки Микола Васильович з дружиною змушені були знімати крихітний куточок кімнати в маленькому дерев'яному будиночку по вулиці Калініна, бо після повернення вони залишилися без житла.", а також «М. В. Шарлемань проживає в Києві по вул. Калініна, 5». Зазначимо що на вул.. Софійській (кол. Калініна), наразі існує проміжок між будинком №3 та будинком №7. Імовірно тут і знаходився дерев’яний будиночок, в якому мешкав М. В. Шарлемань. Це місце більше відповідає описаному Ющенком : "Жив професор неподалік від майдану Незалежності. "

МИКОЛА ШАРЛЕМАНЬ ТА ЗАПОВІДНИК КОНЧА-ЗАСПА

На вул. Софійській (кол. Калініна), 5 наразі існує проміжок між будинком №3 та будинком №7 (на фото) імовірно тут і знаходився дерев’яний будиночок, в якому мешкав М. В. Шарлемань

Помер М.В. Шаpлемань 29 квітня 1970 р. у Києві в повній убогості. Похований на Звіринецькому кладовищі (дільниця 8), разом зі своєю вірною дружиною Анною Парфентіївною Шарлемань (1886-1969). Могила збереглася на ній встановлено бюст вченого роботи Олександра Павловича Скоблікова.

 

МИКОЛА ШАРЛЕМАНЬ ТА ЗАПОВІДНИК КОНЧА-ЗАСПА

 

Могила М.В. Шарлеманя на Звіринецькому кладовищі (бюст скульптора А. Скоблікова, Фото автора)
Могила М.В. Шарлеманя на Звіринецькому кладовищі (бюст скульптора А. Скоблікова, Фото автора)

Схема кладовища з місцем розміщення могили М.В. Шарлеманя
Схема кладовища з місцем розміщення могили М.В. Шарлеманя

 

Скульптор згадував як робив цей бюст: «Позировал он мне, лежа на диване, - рассказал Александр Павлович. - Однажды вдруг заплакал. Развлекал его, как мог. Он был одинок, остался уже без жены, совершенно немощный и слабый. — «Никого у меня нет. Вот только, словно дети, книги при мне. А с ними тяжело тоже прощаться...»

 

М. В. Шарлемань наприкінці життя портрет В. Забашти (http://zn.ua/SOCIETY/vspomnim_tsarstvo_sharlemanya-24414.html)
М. В. Шарлемань наприкінці життя портрет В. Забашти (http://zn.ua/SOCIETY/vspomnim_tsarstvo_sharlemanya-24414.html)

 

А на згадку про вченого та його зусилля щодо заповідника лишився лише вірш М. Т. Рильського «Конча-Заспа» (1930-1932):

Лине Волга в синій Каспій,

Коні сіно споживають...

Хай життя на Конча-Заспі

Так же само люди знають!

Що було там за Богдана,

Хто судився там за влови,

Знати також річ бажана,

Але не обов’язкова.

Ні, прошу тепер заїхать

В мудре царство Шарлеманя,

Як огненний сонця віхоть

Прочищає шлях світання.

День надходить зовсім простий,

Тільки трошки дивно, брате,

Що чирки та шилохвости

І не думають тікати.

Мов глибокі, повні чаші,

Розпрозорились озера...

(Це слова, пробач, не наші,

Це Тичини справжня сфера!)

Грає лящ, аж води сині

Срібляним киплять окропом...

Га! Чимало він людині

Оповість під мікроскопом!

Ось підтята деревина

Повалилася на воду:

Це нова сім’я бобрина

Тут попоралась до сходу.

Ху! Це що? Качина зграя

Ним під ноги просто лине...

Від орла вона шукає

Порятунку — у людини.

...Їдьте, люди, та пошвидше

В мудре царство Шарлеманя!

Замість післямови

Сьогодні, спостерігаючи як на догоду черговій порції «кухарчиних дітей» нищаться природні скарби Києва і України: об’являються архітектурні конкурси на найцінніший у столиці каскад дніпровських островів, проштовхуються генплани, в яких зникає 700 га зелених насаджень, на догоду 5 футбольним матчам винищується старовинна забудова центру міста, а молодь - наша надія, підростаюча інтелігенція, не маючи можливості навіть мати власне помешкання, дружно з’їжджає на далеку «американщину» чи «європейщину», ми тим не менш не маємо опускати руки. Слід згадати, що казав пан Володийовський стоячи на стінах приреченого Кам’янця. Коли його спитали навіщо так міцно тримається проти міліонної армії султана, той відповів - «Прикладів, прикладів нам треба. Прикладів на кожний день!». Ми можемо тільки повторити - прикладів нам треба, чим більше, тим краще. Такі люди як М. В. Шарлемань дають нам приклад гідний наслідування. Але хто їх заступить? Це питання до вас, читачі?

Пам’ять про вченого намагаються зберегти екологи. Зокрема фундаментальну публікацію автора «Природа и люди Киевской Руси» видали Київський еколого-культурний центр та Центр охорони Дикої природи з Москви у 1997 р. до 110-ї річниці народження вченого. Цю книгу в електронній версії можна скачати за посиланням http://ecoethics.ru/priroda-i-lyudi-kievrusi/.

 

«Природа и люди Киевской Руси», єдине видання 1997 р.
«Природа и люди Киевской Руси», єдине видання 1997 р.

 

Дружина охорони природи «Зелене майбутнє» натомість розшукала могилу вченого. Також вдалося назвати на честь вченого 3 вікові ясени (пам’ятки природи) на території Київського зоопарку (за вольєром з ламами), справою створення та впорядкування якого так опікувався вчений.

 

МИКОЛА ШАРЛЕМАНЬ ТА ЗАПОВІДНИК КОНЧА-ЗАСПА

МИКОЛА ШАРЛЕМАНЬ ТА ЗАПОВІДНИК КОНЧА-ЗАСПА

«Ясени Шарлеманя» на території київського зоопарку (біля загону з ламами), (Фото автора)
«Ясени Шарлеманя» на території київського зоопарку (біля загону з ламами), (Фото автора)

 

Використана література

 

Борейко В.Е. История охраны природы Украины: Х век-1980. Изд. ІІ, доп. – К.: КЕКЦ, 2001. – 544 с.

Борейко В.Е. Словарь деятелей охраны природы. Издание второе дополненное. КЕКЦ-ЦОДП СОЭС - Серия: История охраны природы, Вып. 25. 2001а, -524 с.

Киев: Энциклопедический справочник. Изд. І/Под ред. Кудрицкого А.В. – К.: Гл. Ред. Укр. Сов. энциклопедии, 1982. – 701 с.

Спичаков В. Пинская военная флотилия в документах и воспоминаниях. – Л.: Лига-Пресс, 2009. – 384 с.

Хохлова О. М. М. В. Шарлемань. Життєвий шлях. Наукова спадщина. - Полтава, 1998. - 160 с.

Фалеев И.H. Днепровское рыболовство // Вестник pыбопpомышленности, 1895. - № 1, с. 1—22; № 2, с. 61—74; № 3, с. 130—155; № 4, с. 185—201.

Чорна Л. О. Із втраченого: Заповідник «Конча-Заспа» // Заповідна справ в Україні. – Т. 10. – № 1-2. -2004. – 100-104.

Шарлемань Э. Очерк Труханова (Алексеевского) острова // Труды Днепровской биологической станции/Под ред. Казановского В.И. – К., 1914. – № 1. – с. 15-35.

Шаpлемань М. Державний заповідник «Конча-Заспа» // Збірник праць державного рибного заповідника “Конча-Заспа” № 1, 1928. - с. 11—23.

Шалит М. С. Заповідники та пам’ятки природи України. – Харків. – 1932. –77 с.

Шарлемань Н. В. Природа и люди Киевской Руси. Составитель В. Е. Борейко, комментарии В.Н. Грищенко, КЕКЦ-ЦОДП СОЭС Серия: История охраны природы. Вип. 13. 1997. – 166 с.

Шарлемань Э. Краткій путеводитель по Кіеву и его окресностямъ для естественно-историческихъ экскурсій. Издание Кіевского Орнитологического общества имени К. Ф. Кесслера. Киевъ, 1916. – 47 с.

http://feb-web.ru/feb/slovenc/es/es5/es5-2171.htm

http://www.irbis-nbuv.gov.ua/CATALOGI/0049/p1.html

http://www.izan.kiev.ua/sharl-bio.htm

http://zn.ua/SOCIETY/vspomnim_tsarstvo_sharlemanya-24414.html

Архів М.В.Шарлеманя в ЦНБ http://www.irbis-nbuv.gov.ua/CATALOGI/0049/P125.html.

Чорний М. Г., Чорна Л.О. Канівський природний заповідник: передумови створення, ретроспективний аналіз діяльності, сучасний стан та перспективи розвитку: Монографія. – К.: Видавничо-поліграфічний центр «Київський університет». – 2013 – 384 с. 

Нова публікація праць Миколи Шарлеманя в Москві, 2015

 

 

Подробиці щодо топографії, історичного шляху та живого світу долини Дніпра у місті Києві, а також проблем і загроз її існуванню шукайте у нашій монографії «Київські острови та прибережні урочища на Дніпрі – погляд крізь століття».

 

Співробітник історико-архітектурної пам’ятки-музею «Київська фортеця»

Парнікоза І. Ю.

Публикацию прочитали

Количество просмотров: 64377
Отредактировано: 13-05-2016 [19:21]
delete
Іван Парнікоза
Іван Парнікоза, Киев, свободный журналист "ХайВей" 

Теги

Для того, чтобы оценить статью, Вас необходимо войти в систему
Право оценивать рецензии на ХайВей можно получить от редакции сайта по рекомендации одного из журналистов ХайВей
Рекомендаций: +3
Всего комментариев: 4, Всего рецензий: 4
Укажите свой e-mail адрес, если Вы хотите получать комментарии к этому материалу
Подписаться

Для того, чтобы опубликовать сообщение в этой теме, Вам нужно ввойти в систему.

Рецензии

11:06 16/12/11
Журналистское мастерство
Язык и стиль
Форма подачи
Общее впечатление
Цікава і пізнавальна стаття. Спражнє дослідження з блиском новизни.
11:19 16/12/11
Журналистское мастерство
Язык и стиль
Форма подачи
Общее впечатление
Таня Бідзіля Тернополь
Видатний природоохронець.
17:21 16/12/11
Журналистское мастерство
Язык и стиль
Форма подачи
Общее впечатление
Ця публікаціє є кращою з усіх що були розміщені на сайті Хайвей!
І взагалі роботи автора Івана Парнікози це взірець для наслудування стиля написаня робіт з української історії і суспільствознавства!
02:57 17/12/11
Журналистское мастерство
Язык и стиль
Форма подачи
Общее впечатление
viktor trigub Киев
А що сказати? Читайте!

Комментарии

Рекомендует этот материал.
11:06 16/12/11
Таня Бідзіля Тернополь
Рекомендує цей матеріал. Чому? «Мислене древо».
11:21 16/12/11
Рекомендует этот материал. Почему? Тому що пан Іван Парнікоза це кращий з усіх авторів що публікують на сайті Хайвейроботи про Україну
17:22 16/12/11
viktor trigub Киев
Вол Петрович, коли Ви хвалите, набігають тут всякіє... Пан Іван дійсно зробив сенсаційний матеріал... І грунтовний!
02:59 17/12/11

Live

14 мин. назад

Крысюк Жаболюбов комментирует материал Жартівлива пісенька

18 мин. назад

Крысюк Жаболюбов комментирует материал СКАЗКА О ЦАРЕ ИУДЕЕ

47 мин. назад

Геннадий Москаль комментирует материал СКАЗКА О ЦАРЕ ИУДЕЕ

1 час. назад

Родослав Корченюк публикует статью Жартівлива пісенька

1 час. назад

Вікторія Івченко публикует статью Два концерти Заслуженого артиста України Ігоря Завадського в київському Будинку актора 22-23 травня 2018р.: ДЕНЬ НАРОДЖЕННЯ АКОРДЕОНА

3 час. назад

Крысюк Жаболюбов комментирует материал Що з нами не так? По слідам "Крадійки книжок"

3 час. назад

Сергей Кувалда комментирует материал Що з нами не так? По слідам "Крадійки книжок"

3 час. назад

Сергей Кувалда комментирует материал Що з нами не так? По слідам "Крадійки книжок"

3 час. назад

Литвиненко Анатолий комментирует материал Що з нами не так? По слідам "Крадійки книжок"

4 час. назад

Геннадий Москаль комментирует материал Що з нами не так? По слідам "Крадійки книжок"

5 час. назад

Khomiaklit комментирует материал Урок моралі від єврокомісара

5 час. назад

Наша Версия публикует новость Юристы Дмитрия Тюрина подали иск к ГПУ о защите чести, достоинства и деловой репутации

5 час. назад

Жиго публикует статью Мандри

6 час. назад

Белка Белкина комментирует материал Кучма, Ющенко, Янукович, Порошенко

6 час. назад

Белка Белкина комментирует материал Кучма, Ющенко, Янукович, Порошенко

6 час. назад

Белка Белкина рекомендует материал Кучма, Ющенко, Янукович, Порошенко

7 час. назад

Сергей Кувалда комментирует материал Що з нами не так? По слідам "Крадійки книжок"