Сполучені Штати хочуть отримати сатисфакцію України на розташування систем ПРО у Чехії та Польщі. Останні – згодні, питання за Україною, яка є сусідом і згідно стандартів повинна надати свою згоду. 

Чому ж відповідь України настільки важлива, і чому так вперто політики дискутують стосовно цієї проблеми? Піар, безумовно. Але чи є в ньому раціональне зерно?

Делегований на переговори до України директор Американського агентства з ПРО Генрі Оберінг чітко і ясно дав зрозуміти, що таке системи ПРО.

«Я хочу наголосити, в чому полягає природа цих перехоплювачів. Це оборонна зброя, на них не встановлено жодного типу боєголовок і ніякої вибухівки. Тому що в ході тестування наших засобів у Сполучених Штатах ми зрозуміли, що найбільш ефективним є пряма ударна дія досить легкої маси, яка несеться таким перехоплювачем», - сказав він 14 березня на прес-конференції.

Слова пана Оберінга після аналізу на елементарну логіку викликають декілька запитань.

По-перше, школяру зрозуміло, що атака боєголовки боєголовкою є більш ефективною, ніж атака боєголовки грудою металу, однак пан Оберінг стверджує протилежне.

По-друге, навіть якщо американські науковці дійшли протилежного висновку, і ракета-перехоплювач фактично являтиме собою груду металу, то все-одно при безпосередньому фізичному контакті з боєголовкою, яка на всіх парах мчить на Вашингтон, спрацює остання, і потужний вибух – неминучий.

Слова пана Оберінга викликали бурхливу реакцію з боку представників однієї з політичних сил, які увірвалися до залу, де проходила прес-конференція, і, зірвавши його виступ, скандували: «Янкі, гоу хоум!», аж поки їх не втихомирила охорона.

Яка ж мотивація українських політиків окрім скандувань та вигуків?

Відповідь на запитання про те, чи несуть якусь загрозу іранські ракети для України начебто дав екс-секретар РНБО Євген Марчук: «Як говорять фахівці, якщо ракети будуть збиватися гіпотетично, якщо вони будуть іти з Ірану до США, то вони будуть збиватися над територією України... Це вже такий, знаєте, фатально кінцевий варіант цієї проблеми».

На відміну від «фахівців, які говорять», ми спробуємо взяти карту світу або краще глобус і поглянути на розташування Ірану, про який згадав пан Марчук, України, на яку начебто впадуть останки від ракет, та Вашингтону, який є ціллю.

Після погляду на глобус слова пана Марчука викликають логічне запитання: яким чином ракета, яка мчить, з Ірану, може бути збита на території України? Невже вона буде умисно змінювати свій курс, летіти над територією України (це – основна умова, за якої вона в принципі і може бути збита над нашою країною), при тому, що керівництво Ірану прекрасно знає, що у Чехії та Польщі, які межують з Україною, стоїть радіолокаційна станція, яка вже ідентифікувала ціль та послала перехоплювач!?

Очевидно, що якщо ракету і зіб’ють, то вона впаде в Середземне море, на територію Африки, в Атлантичний океан, але не точно на Україну.

Щоби розставити всі крапки над «і» пан Оберінг розповів принцип дії перехоплювача ракети: «Припускаємо, іранська ракета запущена, вона може пролітати над українською територією, так само, як над територією Росії чи над територією інших країн Європи». 

Зовсім не так, вона то може, але сенсу це абсолютно не має, оскільки потужності на траєкторну петлю Іран-Україна-США у ракети не вистачить, та й набагато логічніше оминути РЛС через африканський континент, наприклад.

Далі. Оберінг: «Розгінні ступені цієї ракети, іранської ракети, можуть впасти на українську територію, навіть якщо ця ракета запущена в напрямку Сполучених Штатів».

Пояснимо. Розгінний ступінь – це шматок ракети, функція якого – надати ракеті швидкості, розігнати її; виконавши свою функцію, він стає непотрібним і, щоб зменшити масу ракети, від’єднується і падає. Розгінний ступінь падає по траєкторії інерційної кривої. Якої сили потрібні мусони, щоби розгінний ступінь, від’єднавшись від тіла ракети,  під їх дією повернув на 45 градусів і опинився на території України?!

«Коли запускається перехоплювач з території Польщі, щоби перехопити цю ракету, не відбувається просто зіткнення, в результаті чого просто вниз падають уламки. Коли відбувається зіткнення і перехоплення, то уламки продовжують летіти приблизно в тому ж напрямку, в якому летіла ракета»

За законами фізики, якщо відбудеться зіткнення, і боєголовка ракети не вибухне – що дуже малоймовірно! – то ракета в будь-якому випадку змінить свій курс; прорахувати, в яку сторону – дуже важко. А якщо вибухне, то тисячі осколків розлетяться по сферичній траєкторії, що по інерції рухається у просторі та знижується внаслідок дії сили тяжіння, однак їх імпульсу все-одно буде замало, щоби сягнути території України.

То в чому тоді причина того, що за свою півгодинну прес-конференцію пан Оберінг допустив стільки неточностей ?

Знову поглянемо на глобус…

Яка умова розташування точки «ікс», з якої вилітатиме ракета, націлена на Вашингтон, щоби вона могла бути  збита над територію України? Очевидно, що необхідно продовжити спектр відрізків Вашингтон-Україна (при умові відносно прямолінійного польоту ракети, який, таким і буде через надто велику відстань; навмисне намотувати декілька тисяч кілометрів і наражатися на американські РЛС іранська ракета точно не буде, а якщо вже траєкторію і змінювати, то логічніше скеровувати об’єкт на Аляску або, наприклад, оминати над територією африканського континенту).

І тут на проекції з’являється точка –  Російська Федерація, місто Курськ! За цікавим збігом обставин саме тут розміщений арсенал балістичних ракет Ось, чого насправді бояться США, і чому для них так важлива сатисфакція України.

У цьому випадку Україна не буде пасивним посередником, а безпосереднім учасником, тому що якщо ракети і будуть збивати, то тепер вже обов’язково над територією України, і останки впадуть на родючі українські чорноземи.

Чому саме над Україною?

Уявімо, що ракета вилетіла з Курська… Її зафіксували польські РЛС. Як сказав пан Оберінг, «найбільш ефективним є пряма ударна дія досить легкої маси», - це значить, що назустріч ракеті з боєголовкою вилетить перехоплювач. Де вони зустрінуться? На території Росії? Ні, РЛС фізично не встигне зафіксувати ракету, відправити їй назустріч перехоплювач так, щоб таран стався на території Росії.

Чи будуть Польща та Чехія чекати, доки російська ракета пролетить Україну, щоби нейтралізувати її на своїй території? Відповідно очевидна.

Залишається найкомпромісніший варіант: чи буде перехоплювач супроводжувати російську ракету, щоби нейтралізувати її десь над атлантичними водами? Теж ні.

По-перше, тому, що Європа зовсім незацікавлена в тому, щоб над нею летів потужний боєзаряд, по-друге, у планах Вашингтону наврядчи є варіант, щоби ракета наближалася до нього, коли її вже можна збити. І по-третє – що найважливіше! – як сказав пан Оберінг, перехоплювач налаштований на безпосередній таран, що неможливо зробити, наздоганяючи ціль.

Однак, на вже згаданій прес-конференції пан Оберінг зауважив, що Росія тут ні при чому. «Ми ведемо мову не більше, ніж про 10 перехоплювачів, і вони не матимуть впливу на ті сотні ракет і тисячі боєголовок, які має Росія. Крім того, як я вже казав, ми просимо розташувати перехоплювачі і РЛС з таким розрахунком, щоб вони могли протидіяти іранській загрозі», - твердив Оберінг.

Як це корелює з принципом гіпотетичної атаки іранськими ракетами, незрозуміло. А те, що «вони навіть не розташовані у правильному місці для того, щоби протидіяти російським силам», наукова нісенітниця, на яку «купилося» українське суспільство.

Один з висловів пана Оберінга мав радикально новаторський характер, що може спричинити переворот у світовій науці! «Також висловлювалося занепокоєння з приводу залишків, решток збитих ракет. В нашій тестовій програмі, - а ми чимало випробувань провели протягом кількох останніх років, - ми пересвідчилися, що під час перехоплення та колосальна енергія, яка при цьому має місце, знищує практично всю боєголовку і саму ракету, і ракету перехоплювач».

Отже, в даному випадку має місце унікальне хімічне явище – анігіляція! Уявімо, летить купа металу, на неї летить друга купа. Ба-бах! – І нічого на землю не падає! Очевидно, при взаємодії Заліза ракети з Киснем повітря утворюється якась газоподібна речовина, яка тихо-мирно підіймається у верхні шари атмосфери! Нісенітниця!

Логічно, що прес-конференція Генрі Оберінга була розрахована на спільноту, яка абсолютно не розуміє принципу дії балістичних ракет та не знає шкільного курсу географії та хімії. І, зважаючи на те, які запитання задавали журналісти на прес-конференції, та те, що ЗМІ звернули увагу на «Янкі, гоу хоум!», а не на аналіз висловів Оберінга, Дядько Сем дуже майстерно замилив очі українцям.

Таким чином, реальною причиною, чому США розташовують системи ПРО у Європі, є не Іран, а Росія, хоч як це і заперечував Генрі Оберінг.

Самі по собі системи ПРО ніякої небезпеки не несуть, аж поки Росія не запустить ракету. Чого тоді чекати, не знає ніхто. Розпечені шматки металу впадуть десь на садок вишневий біля хати або бабахнуть по багатоповерхівці.

Важко сказати, який пряник слід просити у Штатів за таку послугу, але зрозуміло, що він повинен бути великим та солодким.

Україні дісталася роль Цапа Відбувайла, якого хазяїн годує капустою, та змушує гуляти під грозою. А сусід, котрий хоче поцілити каменюкою в хазяїна, її запустить, але вона до нього не долетить, а влучить в Цапа, - відіб’є роги або влупить межи очима. Як пощастить!