О проекте ХайВей

Публикуйте на ХайВей свои статьи, фото, видео.

Получайте рецензии и комментарии от сообщества ХайВей на свои публикации.

Зарабатывайте деньги на публикациях.

Общайтесь с интересными людьми.

 

Политика  27 ноября 2011 22:13:02

Бідність – пальне української революції?

 

Бідність – пальне української революції?
    Якби сталося неймовірне, і мавзолейний вождь світового пролетаріату, практик більшовицької революції Володимир Ілліч Ульянов (Ленін) раптово воскрес і опинився б у опозиції до В. Януковича з його «регіоналами», то скорше за все неймовірно би зрадів. Ще б пак: для істинного революціонера нинішнє покращення життя для купки політичних пройдисвітів і стрімка «люмпенізація» мільйонів трудящих українців – то правдивий дарунок самої долі для досягнення засадничої мети. Саме на такому парадоксі колись і зіграв Ленін: чим тяжче стогнали робітничо-селянські маси під гнітом царату, тим більш зримих обрисів набирала «пролетарська» революція. Згадаймо хоча би про ленінську тезу щодо «Росії як найслабшої ланки в ланцюгові світового імперіалізму». 

Втім, у нинішній Україні розвиток подій за сценарієм «чим гірше, тим краще» мало кого надихає. Розрізнена та розгромлена опозиція майже ніяк не демонструє хоча би мінімально живих і озримих тілорухань, які би свідчили про готовність скористатися моментом, чи ж пак – революційною ситуацією, що з кожним днем правління Януковича і ПР-камарильї неухильно визріває та розбухає все потужнішою критичною масою. Схоже, цей момент вловлює в Україні хіба що вельми «локальний» революціонер-братчик Дмитро Корчинський. Так, він нещодавно був висловився в тому сенсі, що «для країни -- Янукович посланий Богом, адже він (не Бог, а Янукович – А. К.) зруйнував наші ілюзії і постійно штовхає нас нарешті зайнятися собою і нацією. Він дуже серйозно провокує. Саме така людина, котра нарешті може викликати у сумирних українців гнів, нам і була потрібна» (з інтервю ресурсові УНН).

З цією небанальною тирадою можна в цілому погодитися. Виникає лишень запитання: кому «нам»? Чи йдеться про сукупний українсько-пересічний люд, а чи про якусь таємну організацію підпільних революціонерів під проводом самого Корчинського, яка під впливом ніцшеансько-донцовської «волі до влади» нарешті очолить «повстання мас»? Останнє є дещо сумнівним – принаймні з огляду на те, що певна частка цих мас далебі добряче пам’ятає порівняно недавні щовечірні «п’ятихвилинки зненависті», виголошувані на одному з центральних телеканалів обома Дмитрами – Корчинським і Джангіровим – на підтримку велепам’ятного Президента Кучми і чорнопіарно спрямованих на пропагандистське розтрощення тодішньої опозиції… Виглядає так, що нинішній Президент В. Янукович таких геббельсівських медіа-послуг не потребує – нинішній гнів народу аж ніяк не обмежується «пятихвилинним» хронометражем.

Втім, навряд чи навіть найгеніальніший владний піарник і навішувач локшини на похнюплені народні вуха зуміє переконати останніх, що «бідність – не порок». Утім, цей легендарний крилатий вислів Достоєвського цілком могла би взяти в сенсі свого нового слогана ПР-партія Януковича. Щоправда – лишень для зовнішнього багатомільйонного вжитку -- в утилітарному прикладанні до знедолених «гуманістичними реформами» мас. До речі, нещодавно премєр М. Азаров багатодумно висловився: мовляв, якщо народ не довіряє владно-ініційованим змінам, то вони зі самого старту приречені на те, щоб кульгати на одну ногу. Думається, дещо невластиво-скромно, як для Миколи Яновича, його спічрайтери применшили прем’єрівсько-бравурну реальність на традиційному a-laбрежнєвському аркушику: здається, те, що клеврети Януковича називають «реформами», не здатне вже ні кульгати, ані навіть повзти -- нагально потребуючи хіба що інвалідного візка.

Бо ж називати те, що веде до гнітючого масового зубожіння переважної більшості, «реформами» не повертався язик навіть у правдивого більшовика Леніна. Він це назвав просто і ясно – «пролетарською революцією» із «військовим комунізмом» на старті. І в цьому сенсі не погрішив проти реалій: у її висліді все населення мало неминуче пролетаризуватися. Звісна річ, окрім могутнього бюрократичного прошарку, який ще відтоді став на наших теренах незмінним правлячим класом. Назвати ж «реформами» соціально-економічну війну проти власного народу – це вже воістину «донецько-макіївське» ноу-хау.

Спробуємо ж за допомогою ряду експертів лапідарно окреслити нинішні параметри того, що називається бідністю по-українськи. Котра і є засадничою метою та кінцевою станцією руху вельми ірраціональної істоти, яку тотемічно обожнює вся «регіональна» братія, а саме – чітко спланованого і примусового економічного відчуження мас від створюваних ними національних багатств. Знову-таки, нагадаємо, що істота ця рухається далебі не накульгуючи, а за якоюсь сомнамбулічною інерцією котиться кудись (на перший погляд, у нікуди) саме на скрипуче-занедбаному інвалідному візку. Досвід же всесвітньої історії (зокрема, й новітньої) показує: кінцем безглуздо-«сюрового» маршруту може переважно-ймовірно стати саме революція. До речі, її мирний,  «помаранчевий» різновид хтось із нинішніх політиків назвав був «поодиноким і щасливим винятком».  

Власне, якщо йдеться про українську бідність, то деякі голі статистичні цифри й викладки достоту вражають саме своєю «голизною». Як відомо, соціологічне поняття «межа бідності» розглядається в двох вимірах – абсолютному й відносному. Еквівалентом першого є прожитковий мінімум. Отже, бідними у нас вважаються особи, котрі якимось фантастичним робом умудряються виживати на щомісячний доход, що є меншим за цей самий прожитковий мінімум (насьогодні для дорослої працездатної людини він офіційно становить 985 грн.).

До речі, в градації цих абсолютно умоглядних, геть відірваних від цінових реалій цифр, що залежать від категорій населення, вельми «веселить» така гранично-абсурдна позиція: виявляється, для осіб, які втратили працездатність, бюджетотворчими жартунами встановлено суму аж у 784 грн.! Це може означати лише одне: ці нещасні люди менше їдять за працездатних (бо ж, вочевидь, мають менші обєми шлунків), майже не одягаються (бо їм не потрібно нікуди виходити з дому), а також вони геть не витрачаються на ліки (бо здоровя з них так і пре!). Здається, тут доктори Мальтус і Гімлер просто-таки відпочивають!   

Та повернімося до бідних (що по суті є рабами), бо ж працюють у цій державі фактично задарма. За свідченням (завважте – державно-казенного, а не якогось там опозиційного) директора Інституту соціальних досліджень НАНУ Олени Макарової, кількість людей в Україні, які виживають на суму менше прожиткового мінімуму,  становить близько 17% (радіо «Свобода»). Себто – плюс-мінус 7,8 мільйона осіб! Якщо ж узяти до уваги стійку тенденцію влади до «скромної» офіційно-статистичної заниженості «поганих» показників (і відповідно – як у того ж таки премєра, хворобливу гіпертрофованість «хороших»), то для виходу на реальну цифру треба, ймовірно, додавати кількісні порядки, а то й і множити на них. За відносним же критерієм, на думку пані Макарової, на межі жебрацтва перебуває чверть населення країни.

Існують і інші стандарти обчислення бідності. Так, в Організації Обєднаних Націй бідною вважається особа, добовий доход котрої є меншим за 14 доларів США. І тут є вельми показовий рівень середньої зарплати,  що в 2011-му складає приблизно 2 700 грн. Це означає, що переважна більшість українського населення живе на 90 грн. на добу, а отже – перебуває за межею бідності. На думку менеджера програми розвитку ООН Катерини Рибальченко, таких людей в Україні – близько 80 відсотків (www.radiosvoboda.org). Чи когось у нашому вітчизняному політикумі шокує ця цифра? Звісно, що ні – за лексусами, яхтами й гелікоптерами вона видається практично незримою. Що вже там казати про розрахунок щоденного «багатства» тих, хто живе на мінімальну зарплату, а то й менше за неї. А таких у нас немало (див. вище), і якщо відняти від цього жалюгідного «доходу» у 985 гривень ще 300 грн. «комуналки», а потім розділити лишки на 30 днів місяця, то отримаємо аж 23 гривні на день! Чого реально не вистачить навіть на чверть вимисленого нездоровою чиновницькою фантазією ефемерного «споживчого кошика» -- з азаровськими капустою та гречкою. З такими «стандартами» -- прямий гостинець до стрімкого обєднання з країнами Євросоюзу!

Пригадується, хтось із велемудрих топ-чиновників-мільйонерів (чи не Тігіпко часом?) кинув був сакраментальну фразу: українці в переважній своїй масі є бідними, бо ж погано й непродуктивно працюють. При цьому ті, котрі в нас є багатими і з кого астрономічні статки не знають, куди вже й пертися, є хронічними роботоголіками і практично не сплять ночами (на кшталт нічного Сталіна в Кремлі) – бо ж реально немає коли відволікатися від офшорного розпилювання бюджету. Наразі маємо діло з продукуванням і вкладанням в довірливі й простацькі голови пересічних українців чергового міфу.

По-перше, в Україні зарплати є жалюгідними далебі не від низької продуктивності праці (навряд чи хтось конкретно вимірював і порівнював продуктивність праці негра-прибиральника в американському супермаркеті, що отримує не менше 5-ти доларів за годину і тітоньки, котра драє підлогу в українському «рітейлі» й отримує цих самих 5 долярів, проте за повний робочий день). Як на наш погляд, тут відіграє наріжну роль певна сув’язь факторів, серед яких: патологічна жадібність «господарів життя» (котрі не можуть гідно оцінити працю хоча би тому, що власність і ресурси дісталися їм не зі стартового випікання пиріжків, а практично «на шару», в рамцях химерного синтезу тупого бандитизму й відвертої держкорупції); гіпернизька частка заробітної плати в собівартості продукції; вбога, технологічно-позавчорашня оснащеність бізнесу; непомірний фіскальний тиск, алогічна, навмисно-ускладнена й просякнута гіперкорупцією податкова система; майже тотальне (особливо нині, під час президентської каденції В. Януковича) панування «неприродних» монополій, простіше кажучи – олігархів, близьких до першого, другого і т. д. «тіл» держави…

Втім, навіть за таких давньоєгипетсько-пірамідальних умов праці більшості українців не доводиться, як то кажуть, перебирати харчами. Бо ж рівень безробіття за «продуктивних» та дріжджево-ВеВеПешних «регіоналів» з кожним днем приховано й загрозливо зростає (попри бравурні звіти про його нищівний спад – від головного соціального відомства України під проводом того ж таки С. Тігіпка). Сьогодні навіть Державний центр зайнятості зізнається: офіційний рівень безробіття в країні (1,7 % або 470 тисяч осіб) є явно заниженим, реальний же (розрахований за методикою Міжнародної організації праці) треба множити на 4. Ця цифра складатиме майже 2 мільйони громадян. Та й то не факт, що вона адекватно відображає реалії.

Ось, зокрема, свідчення першого заступника міністра соцполітики В. Надраги: «Кожна третя молода людина, яка бажає працювати, не може цього зробити. Результати деяких соцопитувань свідчать, що пята частина вже втратила віру в те, що хоча би де-небудь зможе прикласти свої зусилля» (ресурс «Багнет»). За його словами, 18,8 % молодого покоління віком від 15 до 24 років ніде не працюють і не навчаються. Якщо ж взяти загальноєвропейську статистику, то Україна сьогодні займає друге місце на континенті за падінням зайнятості серед молоді.

Втім, навіть ті щасливці, котрі спромоглися знайти роботу, не є застрахованими від холодно-голодних обіймів жебрацтва. До того ж новітні «регіональні» закони в царині відчуження останнього майна громадян за борги (в т. ч. – комунальні) набагато спрощують і пришвидшують процедуру, за допомогою якої державні виконавці й банки можуть експропріювати останнє майно збідніло-збанкрутілих громадян і роздягати їх (у буквальному сенсі слова) до нижньої білизни. При цьому всім загальновідомо, що в разі банкрутства будь-якого олігархічного банку, останній «без жодних анексій і контрибуцій» спроможний заморозити повернення кровних депозитних коштів народу і за це йому (банкові) анічогісінько не буде.

На думку екс-заступника міністра праці і соціальної політики, а нині – провідного спеціаліста Центра Розумкова Павла Розенка, навіть зайнятість сьогодні далебі не рятує пересічну людину від злиденно-голодних митарств. За його словами, 23 % сімей, в яких працюють всі дорослі члени, перебувають за сумнозвісною межею бідності. Якщо ж у родині працює всього одна людина, то цей відсоток збільшується до цифри 37 (www.polemika.com.ua). Більшість «соціальних» експертів сходиться на думці, що за наявності хоча б однієї дитини, ризик опинитися на суспільному «дні» карколомно зростає. Так, серед родин із однієї дитиною 26 % вже стоять на краєчку цієї прірви; з двома чадами – 39 %, а з чотирма – аж 70 %! Тут, вочевидь, варто задатися запитанням: котрий з наших президентів кревно-передвиборчо обіцяВ карколомно підняти популяцію українців, котра стрімко й неприродно скорочується, гейби справжнісінько вимирає?  

На перший погляд, вищенаведені цифри є вельми «втішливими» для інтегральних революціонерів, взірцем для котрих виступає червоно-кривавий Ілліч та інші тоталітарні поборники соціальної справедливості. Ще би пак, адже ось де є справдішньо-могутній ресурс для чергового «повстання» знедолених. Причому -- вже практично підготовлений у сенсі потужного палива, яке всього лишень чекає іскри з сірника, що має викресатися революційними поводирями. Втім, не все так просто: саме паливо виглядає аж надто сирим та неструктурованим; а «революційні» вожді видаються скорше віртуально-паноптичними (в сенсі телевізійних образів), аніж реальними. До того ж ні для кого не є секретом, що вони йдуть по життю пліч-о-пліч зі своїми позірними політичними опонентами й «ворогами»: їдять і пють в одних і тих же рестораціях, мешкають у тих самих «кончах» і «заспах», скуповуються в однакових бутіках, патологічно-гламурно відриваються майже в ідентичних нічних кублах, себто клубах…

Чимало хто в Україні сьогодні задається вічним сакраментальним питанням: чи ж можлива за таких нестерпним соціальних умов революція? Коли ж, нарешті, доведений до крайнього відчаю, перманентно-визискуваний, репресований і ґвалтований народ підніметься з рабських колін і скине зі своїх рамен державно-олігархічних паразитів-кровососів? Але тут так само виникає зворотне од відомої ленінської максими запитання: а чи ж є така партія? Видається, що на тлі соціально-злидневого колапсу й абсолютної відсутності у партії влади детально і ретельно виписаної, покрокової програми боротьби з українською бідністю (якщо не вважати за таку жалюгідно-урядові «риб’ячі кістки» підвищення зарплатних, соціальних і пенсійних виплат на 20-30 грн., що одразу ж і миттєво поглинаються монстром безмежної інфляції), така «партія» вже мала би давно з’явитися на збідненому і вихолощеному політично-опозиційному «безриб’ї».

Парадокс моменту полягає у тому, що на тлі все більшого закипання соціально-протестного «казана» (підприємці, чорнобильці, афганці, студенти, вже навіть і правоохоронці долучаються до антивладних демаршів) жодна з існуючих позиційно-опозиційних партій не здатна закумулювати в своїй програмі та алгоритмові оперативних дій усі ці різношерстні, різновекторні й часто хаотичні стихійні устремління й життєві сподівання. З іншої руки, протестні маси так і не можуть перебороти в собі кризу довіри до нинішніх публічних політиків, болісно переживши бездарний крах «майданних» «вождів» і будучи загнаними режимом Януковича в безпрецедентну як для новітньої України соціальну депресію, непорівнянну навіть із сумнозвісною епохою «кучмізму».

Та хоч би як там було, а кінетична й пасіонарна енергія українських мас із кожним днем все більше накопичується. Не вистачає лишень елітарного проводу, якому таки повірить до глибин розчарований народ. Очевидно, це має бути геть не узвичаєний тип політичного лідерства й мотивації: принаймні, ці нові очільники повинні бути «плоттю від плоті» знедолених людей. А отже – жити в тісній «хрущівці», їздити на роботу громадським транспортом і отримувати (принаймні офіційно) мінімальну зарплату. А ще, можливо, пити морквяний чай, як це робив колись гіперскромний Ілліч…  

Публикацию прочитали

Количество просмотров: 27525
delete
Андрій Коваленко
Андрій Коваленко, свободный журналист "ХайВей" 

Теги

Для того, чтобы оценить статью, Вас необходимо войти в систему
Право оценивать рецензии на ХайВей можно получить от редакции сайта по рекомендации одного из журналистов ХайВей
Рекомендаций: +9
Всего комментариев: 11, Всего рецензий: 5
Укажите свой e-mail адрес, если Вы хотите получать комментарии к этому материалу
Подписаться

Для того, чтобы опубликовать сообщение в этой теме, Вам нужно ввойти в систему.

Рецензии

01:33 28/11/11
Журналистское мастерство
Язык и стиль
Форма подачи
Общее впечатление
Хороша робота. Між іншим, у нашого північного сусіда життя практично таке ж саме! Сьогодні уже мало хто вірить, що саме російський народ винен у стражданнях українців, винна влада, точніше, чиновники від влади, раніше - КПРС, нині прибічники капіталістичних відносин, які дорвались до влади, а народам слід об'єднатися. Незалежність то є відносне поняття, ми гадали, що будемо незалежні від россіян, а стали незалежними від усього українського майна! Розвели нас, як лохів!
10:58 28/11/11
Журналистское мастерство
Язык и стиль
Форма подачи
Общее впечатление
Дуже вдала назва статті
11:23 28/11/11
Журналистское мастерство
Язык и стиль
Форма подачи
Общее впечатление
плеханов Киев
На мой взгляд, авторская публикация заслуживает внимания. Журналист обратил внимание на тотальную бедность масс в Украине и привёл достаточно убедительные аргументы. Согласен с автором, что лидеров "пролетариата" в Украине нет. Более того, их не будет!!!
Надежды на революцию нет, так как в нищих и отсталых странах бывают только ПЕРЕВОРОТЫ.
Статья написана понятным языком, затронутая автором тема является актуальной. Публикация заслуживает рекомендации, а автор высоких оценок, на мой взгляд.

Цитата:

Надежды на революцию нет, так как в нищих и отсталых странах бывают только ПЕРЕВОРОТЫ.


Это очень напоминает мне тот факт, что в Программе КПСС было утверждение, мол, в нынешнее время есть только два варианта возможных систем на земле, это капитализм и социализм! Третьего не дано! Жизнь доказала, что авторы того утверждения были не правы!

21:41 28/11/11
плеханов Киев
Не читайте на ночь глупости идеологов КПСС.

В СССР был промышленный капитализм и это уже давно не новость. sad sad
22:28 28/11/11
Вы уже не первый раз мне эту "новость" сообщаете, но я лично не ставлю под сомнение определение капитализма - "К-м — экономическая система производства и распределения, основанная на частной собственности" (см., например, Википедию). В СССР частной собственности НЕ БЫЛО (не считая короткого промежутка при НЭПе), а потому ни о каком капитализме в СССР речи быть не может! evil
12:28 29/11/11
плеханов Киев
Улыбнули. Вы не слыхали про государственный капитализм- Бисмарка, например. sad sad
17:48 29/11/11
read clever cool Моя твоя не понимай! cry
Мы с Вами говорим на разных языках! confused tired
19:51 29/11/11
22:18 28/11/11
Журналистское мастерство
Язык и стиль
Форма подачи
Общее впечатление
Влочега Львов
"Очевидно, це має бути геть не узвичаєний тип політичного лідерства"
13:26 29/11/11
Журналистское мастерство
Язык и стиль
Форма подачи
Общее впечатление
Існують і інші стандарти обчислення бідності. Так, в Організації Об’єднаних Націй бідною вважається особа, добовий доход котрої є меншим за 14 доларів США. І тут є вельми показовий рівень середньої зарплати, що в 2011-му складає приблизно 2 700 грн. Це означає, що переважна більшість українського населення живе на 90 грн. на добу, а отже – перебуває за межею бідності. На думку менеджера програми розвитку ООН Катерини Рибальченко, таких людей в Україні – близько 80 відсотків (www.radiosvoboda.org).

Читать полностью: http://h.ua/story/344848/#ixzz1f5ggLp7z

Комментарии

Влочега Львов
bravo
22:22 28/11/11
Рекомендует этот материал.
08:33 28/11/11
Рекомендует этот материал.
10:58 28/11/11
плеханов Киев
Рекомендует этот материал. Почему? Рекомендую. О бедности во всём.
11:23 28/11/11
плеханов Киев
РЕКОМЕНДУЮ!!! best
16:59 28/11/11
Влочега Львов
Рекомендує цей матеріал. Чому? Чудовий матеріал!
22:19 28/11/11
yarina Киев
Рекомендує цей матеріал. Чому? Тема актуальна. Аналітично. Чи задумуютьсся в майбутнє ті, хто 20 років вів в нікуди народ України?..
05:22 29/11/11
Рекомендует этот материал. Почему? На мой взгляд тоже, авторская публикация заслуживает внимания. Журналист обратил внимание на тотальную бедность масс в Украине и привёл достаточно убедительные аргументы. Согласен с автором, что лидеров "пролетариата" в Украине нет.
20:06 30/11/11
Myhail Antonyshyn Львов
Он в Росії вже майже революція...
20:48 01/12/11
Myhail Antonyshyn Львов
Революции сейчас будут по всему миру. Началась эта мировая революция в исламском мире - и перекинется и на Запад, и на Россию - и может даже и на Китай.
21:15 01/12/11
Рекомендует этот материал. Почему? Хороший анализ ситуации и хотя из этого анализа торчат оранжевые ушки все в целом верно. "Кровавый Ильич" называл эту ситуацию проще - когда низы не могут жить по-старому, а верхи не могут управлять по-старому. А насчет кровавости, так одна Чечня чего стоит...
09:03 04/12/11

Live

1 мин. назад

Алекс Скиталец комментирует материал Две дыры

10 мин. назад

Владимир Некрасов публикует статью ПУТИН ВСЕХ РОССИЯН В МУЧЕНИКИ ЗАПИСАЛ, ГРАЖДАНЕ?

21 мин. назад

Ишак Мельник комментирует материал Украина на приёме у психолога

26 мин. назад

Ишак Мельник комментирует материал Украина на приёме у психолога

34 мин. назад

Ишак Мельник комментирует материал Две дыры

36 мин. назад

Ишак Мельник рекомендует материал Две дыры

38 мин. назад

Ишак Мельник комментирует материал Две дыры

57 мин. назад

Алекс Скиталец комментирует материал Две дыры

1 час. назад

Дядя прохвессора Анальных наук комментирует материал Украина на приёме у психолога

1 час. назад

Дядя прохвессора Анальных наук комментирует материал Украина на приёме у психолога

1 час. назад

Дядя прохвессора Анальных наук комментирует материал Украина на приёме у психолога

1 час. назад

Дядя прохвессора Анальных наук комментирует материал Украина на приёме у психолога

1 час. назад

Дядя прохвессора Анальных наук комментирует материал Украина на приёме у психолога

1 час. назад

Petro Boriwiter рекомендует материал Росія дає чіткий сигнал, що розглядає окуповані території Донбасу як свої

1 час. назад

Petro Boriwiter комментирует материал Две дыры

2 час. назад

Алекс Скиталец комментирует материал Песня про мамин рушник

3 час. назад

Сологуб публикует статью Активісти подадуть позов до ГПУ на силове правосуддя судді Чванкіна

3 час. назад

Александра Треффер комментирует материал Отрывок из романа "Шизофрения". Книга первая одноимённой серии. Главы 1-7

3 час. назад

Александра Треффер удаляет комментарий к материалу Отрывок из романа "Шизофрения". Книга первая одноимённой серии. Главы 1-7 от Александра Треффер

3 час. назад

Сергей Кувалда комментирует материал Украина на приёме у психолога

3 час. назад

Сергей Кувалда комментирует материал Украина на приёме у психолога

4 час. назад

Сергей Кувалда комментирует материал Украина на приёме у психолога

4 час. назад

Алекс Скиталец комментирует материал Украина на приёме у психолога