О проекте ХайВей

Публикуйте на ХайВей свои статьи, фото, видео.

Получайте рецензии и комментарии от сообщества ХайВей на свои публикации.

Зарабатывайте деньги на публикациях.

Общайтесь с интересными людьми.

Культура  21 ноября 2011 21:25:03

Краків для українця. Частина 1. В глибині віків: найдавніші пам`ятки-ХІХ ст.

Краків для українця. Частина 1. В глибині віків: найдавніші пам`ятки-ХІХ ст. Краків для українця. Частина 1. В глибині віків: найдавніші пам`ятки-ХІХ ст. Краків для українця. Частина 1. В глибині віків: найдавніші пам`ятки-ХІХ ст. Краків для українця. Частина 1. В глибині віків: найдавніші пам`ятки-ХІХ ст.

 

 

«В Кракові таким чином можна знайти багато доказів того, що вже по польській землі проходило «пограниччя візантійського Сходу та мистецтва Західної Європи», а також відбувався контакт мистецтва романської, а потім готицької Європи з мистецтвом середньовічної Русі…»

Володимир Мокрий, Голова Фундації Св. Володимира у м. Кракові

 img-12

Краків – стародавнє королівське місто і духовна столиця Польщі. Відвідуючи його ми абсолютно справедливо в першу чергу хочемо познайомитися з витоками польської історії, відчути душу цього близького нам народу, оглянути відомі на весь світ пам’ятки історії та матеріальної культури. Але не забуваймо і про те, що Краків, як і його побратим з-над берегів Дніпра - Київ впродовж його багатовікової історії творили представники багатьох народів, серед яких й наші предки – русини-українці. Виявляється, що в сучасному Кракові ми зможемо відшукати багато слідів і предметів матеріальної культури, які дозволять нам краще зрозуміти свою власну історію. Отже якщо вас цікавить Краків очами українців то запрошуємо погортати сторінки цього поки ще не написаного путівника…  

Також зауважимо, що наразі українському читачу доступний путівник по Польщі С.Семенюка, з яким автор цих строк також уважно ознайомився втім змушений визнати його в багатьох випадках малодостовірним та занадто радикально налаштованим проти наших сусідів. А отже він придатний лише для обізнаного в темі читача, який сам зможе оцінити достовірність поданого автором матеріалу. Недоліком цього путівника окрім того є практична відсутність конкретних адрес а відповідно можливості відшукати і оглянути відповідний об’єкт. Зважаючи на що ми намагалися висвітлити звернути увагу потенційного українського туриста на такі об’єкти які доступні і пояснити які з згадуваних об’єктів недосяжні для огляду.

Давні пам’ятки з території України

Відвідавши Краків неодмінно треба оглянути унікальні пам’ятки нашої прадавньої історії, що зберігаються тут.

Перша з них походить з передісторичних часів плейстоцену. В ті часи близько 1 млн. років тому Східна Європа була вкрита тундростепами. Тож і на території України паслися стада мамонтів та шерстистих носорогів. Знаменитий Краківський шерстистий носоріг (Coelodonta antiquitatis), знайдений у 1929 р. у озокеритовій шахті біля прикарпатського села Старуня, Івано-Франківської області.

img-1

 

img-63

Шерстистий носоріг – реконструкція зовіншінього вигляду 

Краківський шерстистий носоріг – другий знайдений в доброму стані в озокериті с. Старуня. Перша з знахідка була зроблена 6 листопада 1907 року, коли у тій самій копальні, яка належала німецькій фірмі братів Кампе, на глибині 17,6 м знайдено великий фрагмент забальзамованого волохатого носорога (Rhinoceros antiquitatis Blmb.). Після цього розкопки в копальні тривали до 25 листопада, але не дали нових результатів. Згодом коли залишки тварин підняли за них розгорілася боротьба між львівськими та краківськими науковцями. Втім, якщо краківські діячі пішли офіційним шляхом, спритні львів’яни договорилися з власником шахти неофіційно і тож знахідку 24 липня 1908 року перевезли до музею ім. Дідушицьких. Тут її разом із попередньо знайденим мамонтом передано до палеонтологічних зборів і розміщено в одній із найбільших зал 2-го поверху. Тут у сучасному природознавчому музеї по вул. Театральній, 18, цей унікальний експонат зберігається і по сьогодні.

img-72

 

Залишки першого Старунського носорога до виготовлення опудала з книги М. Грушевського «Історія України-Русі», 1913 р.

img-66

Перший старунський носоріг зберігається у Львові

 

Улітку 1929 року експедиція Польської академії уміння провела поблизу Старуні масштабні повторні розкопки і виявила ще тушу волохатого носорога, рештки гігантського бика, коня та косулі. Саме цього носорога ми і можемо побачити зараз в краківському музеї. Зазначимо, що в Старуні було зроблено багато інших знахідок хребетних та безхребетних тварин, більшість яких потрапила до фондів краківського зоологічного музею Ягелонського університету по вул. Інгардена (Ingardena), 6. Так за свідченням співробітників Краківського музею зоології саме звідси походить скелет шерстистого носорога, що є одним з символів цього музею (див тут).  

А от опудало цілого шерстистого носорога (того другого), його скелет, а також зліпок того як виглядала ця знахідка одразу після відкриття можна побачити лише у Природничому музеї в Кракові, який знаходиться в центрі міста по вул. св. Себастьяна (sw. Sebastiana), 9.

img-2

img-3

img-67

Опудало, скелет та зліпок Старунського другого шерстистого носорога із Старуні можна побачити  в Кракові

Не менш знаменитою пам’яткою нашої давньої історії є «Збручанський ідол» - кам’яна постать бога Рода (поляки називають його так як називали цього бога західні слов’яни – Святовидом), яка знайдена у 1848 р. в р. Збруч напроти капища на г. Богіт (територія сучасного національного природного парку «Медобори», Тернопільська область).

img-69

Графічна реконструкція-припущення щодо локалізації Збручанського ідола на горі Богіт

 

Не будемо тут оповідати усю історію цієї унікальної знахідки. Зауважимо лише, що цей кам’яний чотиригранний ідол відомий нам не тільки з шкільних підручників. Адже його зменшена копія є і у Києві в історичному музеї, а також в невеличкому скверику поміж Софійським та Михайлівським соборами. Натомість оригінал значно більшого розміру знаходиться у Краківському археологічному музеї (вул. Сенацька (Sienacka), 3). Приходьте і подивіться на аутентичну пам’ятку дохристиянських часів коли «Сонце було Богом».

img-6

Оригінал Збручанського ідола значно більшого розміру знаходиться у Краківському археологічному музеї

Зауважимо також що ще одну зменшену копію Збручанського ідола, можна побачити у скверику навпроти північного боку Вавелю.

img-55

Зменшену копію Збручанського ідола, можна побачити у скверику навпроти північного боку Вавелю

 

Найдавніший Краків, VII-XV ст.

Відоме з кількох джерел одне з головних «препольських» племен - віслян, асоціюють з своєрідною археологічною специфікою Краківської землі в додержавний період раннього середньовіччя.  Характерною рисою Краківської землі є великі кургани, великі городища 1-5 і до 10 га та біла кераміка. Великі городища в даний період (перед Х ст.) можна знайти також в Великій Моравії. Загалом, в випадку Сілезії чи Малопольщі, не трудно знайти зв’язки з Великоморавською державою чи Чехією.

Кургани виступають поблизу давніх осередків племінної та ранньодержавної влади: в Перемишлі, Сандомирі, Кракові та недалеко від Гродка над Бугом (Husynne). Монументальні краківські кургани датовані на «віслянський» час, трактуються як матеріальні свідчення бурної епохи пов’язаної з центром племінної влади в районі сучасного Кракова. У місті височать величні кургани Ванди та Крака (припускають що вони походять з VII-VIII ст. н. е.). Краківські кургани нагадують аналогічні в Русі (Чернігів – Чорна Могила, кургани в Гнездово під Смоленськом) чи Скандинавії (Gammle Uppsala, Jelling). Якщо шукати прототипів то в шведській Упсалі або Норвегії, де курганів датованих IX ст. є набагато більше.

Курган Крака (Kopiec Krakusa) знаходиться в міському районі Подгуржа (Podgorze) на підвищенні Ренкавка (271 м н.р.м.) в пасмі Кремьонек між вул. Марієвського (Maryewskiego) та алеєю Сілезьких Повстанців (Powstancow Slaskich). В сучасній формі був сформований після реконструкції в 1950-х рр. і має 50 м діаметру та висоту 14 м.  Вважається що спочатку він був вищим - до 16 м, і більшим -  діаметр доходив до 63 м. Спочатку був зведений менший курган з піску, потім зроблено ізоляцію з глини і насипано більший курган. Поховання відсутнє, або знаходилося на його верхівці, тому не збереглося.

За типом зведення тобто насипанням спочатку невеликого кургану, існує велика подібність до Чорної Могили в Чернігові. За переказом в ньому похований легендарний засновник Кракова – князь Крак. Цей переказ також дуже добре перегукується з аналогічним про заснування Чернігова легендарним князем Чорним, який начебто похований у кургані Чорна могила. Мешканці краківської землі (вісляни?), як і більшість слав`ян дохристиянського часу не ховали своїх померлих, але спалювали.
Цікаво, що В. Шафер відшукав на верхівці цього кургану рештки величезного дуба, який зростав на верхівці кургану. Тож в ті далекі часи як на берегах Вісли, так і на берегах Дінпра (згадаємо знахідки ритуальних дерев дуба в гирлі Десни) височили святі дерева слов`ян. Цікаво, що до середини ХІХ ст.  курган Крака оточували чотири менших кургани, які нажаль були знищені при розбудові краківських фортифікацій.

img-8

img-9

Неподалік від кургана Крака знаходиться один з найстаріших краківських костелів. Непоказна будівля костелу св. Бенедикта сягає Х ст. Зведений початково як ротонда, цей храм є ровісником нашої Десятинної церкви.

img-110

Костел св. Бенедикта та його положення на схемі Кракова

 

Курган Ванди (Kopiec Wandy), знаходиться в межах дільниці Нова Гута (Nowa Huta) між вул. Пташицького (Ptaszyckiego) та Бардоса (Bardosa) достатньо далеко від центру, так що щоб дістатися сюди прийдеться скористатися трамваєм № 17 чи 21 з центру до зупинки «Курган Ванди».

img-10

img-11

За переказами Ванда була донькою того ж таки князя Крака, яка відмовила саксонському князю стати його дружиною та віддати своїх слов’ян під німецьке панування.За подробицями з відповідних легенд ми відсилаємо читача до Ігнатія Крашевського з його класичним «Старим оповіданням» (Stara Basn), натомість зауважимо, що ці кургани були єдиними монументальними пам’ятками людської діяльності які возносилися на надвислянських плато задовго до того як на крейдяній скелі над Віслою виріс замок Вавель.

img-111

Княгиня Ванда не хотіла німця за чоловіка та воліла покінчити з собою, щоб не достатися йому до рук. В цьому символ віковічного протистояння слов’ян німецькій експансії

Існував і третій краківський курган – курган Естерки. Він був розміщений на терасі Рудави на відстані 3 км на північний захід від Вавелю на території саду королівського палацу в Лобзові (суч. вул. Гловацького). Об’єкт був досліджений в кінці XVIII ст. і виявився порожнім. В 1950-х рр. його повністю знищили у зв’язку з будівництвом стадіону.

Цікаво також, що від цих давніх курганів у поляків зародилася традиція насипання штучних курганів на честь видатних подій чи відомих постатей власної історії. Так видова площадка на горі Високий замок у Львові являє не що інше як такий штучний курган насипаний в 300-ту річницю Люблінської унії. 

Імовірно з цим центром пов’язана також знахідка кладу IX ст. сокировидних гривень з вул. Канонічної (ul. Kanoniczej), 13. Необхідно зазначити, що найближча Сандомирська земля була відмежована густими пущами та належала до іншої племінної групи.

Як виглядав Краків на світанку своєї історії? Як і Київ він виник на пагорбах над долиною р. Вісла. Над багнистими розливами луки Вісли вивищувалися окремі вапнякові височини. Сформовані осадами давніх морів - мезозойські пласти вапняків піддвалися ерозії, внасліок чого було вирізблено дві платформи - вища та нижча. На іншому невеликому останці за відгалуженням Вісли в бік сучасного Казимира розташовувалася інше вапнякове піднесення – сучасна Скалка.

img-106

img-107

Вавельский пагорб (зліва) та Скалка (зправа) на малюнку В. Зіна

 

Саме слово Вавель, як вважають, походить від слова що значило підвищення над розгалудженою заплавою, розливами річки. Давні вапнякові виходи – скалки, розщелини яких вкривала нескельна теплолюбна рослинність, не затоплювалися під час розливів річки. 

img-103

Гідорологічна ситуація в районі Кракова біля 1250 р.

Зважаючи на це саме тут між гирлами Прондніка та Рудавки перші поселенці знайшли місце зручне для влаштування граду. Поруч була багата на рибу та сіно заплава Вісли.

Внаслідок господарської діяльності тутешній краєвид суттєво змінився. Заплавні ліси поступилися місцем лукам, а навколишні ліси – полям. А згодом тут постало урбаністичне середовище. В якійсь мірі уявити собі як виглядав Краків колись дає можливість лука Бугу біля Дорогичина, де Замкова гора нагадує Вавельский пагорб. 

img-104

Уявити собі сутуацію на віслі в райони винекнення Кракова дозовляє лука Бугу в Дорогичині

Img-105

Вапнякові виходи - скалки досі помітні на схилах Вавельского пагорба

Що обумовило то, що саме тут виникло місто? Ситуація для розвитку Кракова як великого середньовічного міста була більш ніж сприятлива. 

Як і випадку Києва, найважливішим імовірно, стало вигідне географічне положення. Від найдавніших часів через Краків провадив старовинний трансєвропейський торгівельний шлях, який брав свій початок десь над Чорним Морем і у Києві, проходив крізь т.з. Червенські городи. Тут шлях розділявся. Одна його гілка через Перемишль, Завихост та Віслицю вела до Кракова та Праги, а далі до Регенсбурга.

img-13

img-76

Схема торгових зв’язків Кракова

В Празі здавна існував великий ринок рабів, яких постачали новостворені слов’янські держави за вказівкою володарів цих держав, або з їх згоди. Работоргівля на Чеських землях мала старе коріння. Значна кількість золотих скарбів в Старому Місті і Мікульчицях з IX-X ст. також вказує, що їх частина може походити з торгівлі невільниками, який вели володарі Великої Морави з Венецією, економічна міць якої зароджувалося на основі продажу європейських рабів на ринки Північної Африки. Колони рабів переходили Дунай в район сучасного Лінцу в Австрії, звідки походить митний кодекс 903-906 рр., який підтверджує цю торгівлю. Слов’янські купці з Чехії та Русі також постачали на продаж коней і віск.

img-117

Знахідки виробів різних культурних кіл, зокрема варязько-руського в Заваді Лянцкоронській біля Кракова – свідчення функціонування торгівельного шляху Київ-Краків-Прага

Друга гілка торгівельного шляху вела з Володимира (Волинського), Бугом та Віслою вела до Трусо поблизу суч. Ельблонга (з початку XII ст. до Гданська) і далі через Балтику, Фландрію та Рейн вглиб держави франків, аж до Могунції (з так само великим як в Празі ринком рабів). Активна торгівля Русі з Священною Римською імперією в X/XI ст. супроводжувалася також посольствами, які скеровувалися руськими князями до імператорів. В німецьких літописах збереглася інформація про посольства з 959, 973, 1040, 1042 i 1075 рр. 

Через Краків проходив також шлях на ринки Чорного моря. Він проходив через землі сучасної України і мав складну траєкторію. Так знамениту атласну тканину, яку завозили до Кракова через Гданськ по Віслі, далі транспортували до Львова а завіти до Кам’янця-Подільського, звідки його переправляли до Білгорода, розташованого на Дністровському лимані. Тут тканини вантажили на кораблі та завозили ними до Кафи. Вже звідти товар розвозився на ринки Анатолії. 

Лесові ґрунти в околицях Кракова сприятливі для сільського господарства, тут також наявні великі поклади солі  у Величці – експлуатація яких розпочалася ще в ранньому неоліті. Окрім того багаті поклади металів сприяли добуванню заліза, свинцю, та срібла біля Олькуша. Саме ці фактори призвели до того, що виник град Крака, засновники якого точно невідомі.

Питання щодо різних етнічних впливів на засновників Кракова поки що не вирішено. В ІХ ст. Святополком І район Кракова був включений до Великої Моравії. Вірогідно в Х ст. Краків знаходився в зоні впливу чеських Пшемислідів. В короткий період в районі 950-рр. Малопольща потрапила безпосередньо під чеське панування.

Столицю Віслян згадав, як вважають деякі дослідники в своєму повідомленні Ібрагім ібн Якуб, а фрагменти тої реляції використав в "Книзі w доріг та країн" Абу Абдулах аль-Бакрі, що писав її в 1068 р. в Кордобі в Іспанії:

«Що стосується краю Болеслава, то його відстань від міста Фарага [Прага] до міста [trkw] (що читають як Краква чи Карако – тобто Краків, але певності немає) [вимагає] трьох тижнів подорожі. Місто Фарага [є] найбагатше в краю товарами. Прибувають до нього з міста trkw [Краків?] Руси та Слов’яни з товарами».

Приналежність краю Віслян до Чехії в  X ст. підтверджують численні джерела, такі як аль-Масуді, Ібрагім ібн Якуб чи празький документ z 1086 р., а також Dagome iudex. 

Суттєва зміна наступила в кінці Х ст., коли містом над Віслою зацікавилися володарі з молодої християнської династії Пястів. Їх держава була до тої пори згуртована навколо градів в Познані та Гнєзні. В цей час внаслідок експансії Пястів на Помор`я, Мазовію, Силезію і в Малопольщу гинуть племінні городища і виникають нові гради - центри управління регіонами нової держави. Останнім об`єктом стратегії Пястів по розширенню своїх володінь став Краків, який був захоплений з рук чехів. На противагу ситуації в інших регіонах, ця операція була здійснена біля 989 р. відносно мирно; без руйнування функціонуючих городищ. Навпаки, старі центри, такі як Краків, далі функціонували, але тепер під берлом Пястів. 

img-116

Схема територіальної експансії держави Пястів в Х ст.

Важко сказати, яке значення він мав Краків в той час. Проте його активна розбудова в той час свідчила про те, що він стає важливим центром влади князя та єпископа. Палісадні фортифікаційні конструкції характерні для укріплень віслян, датовані кінцем ІХ ст. В ХІ ст. заміщуються валами та дерев’яними укріпленнями навколо замку – Вавелю та прилеглого до нього нижнього міста – Околу. Рештки цих валів збереглися по вул. Гертруди у вигляді так званої «скарпи» на краківських Плантах. Цікаво, що подібні вали існували і в укріпленнях Києва, оглянути їх фрагмент можна по вул. Бриса Грінченка.

img-81

img-83

Рештки укріплень Околу у вигляді валу залишилися в районі краківських Плант по вул. Гетруди (Gertrudy)

img-73

img-112

В Києві рештки оборонних валів міста Ярослава можна побачити по вул. Грінченка

 

Велике зацікавлення викликають залишки давніх архітектурних споруд передроманського та романського часу виявлені на Вавельському пагорбі та у старому місті. Зокрема цікавим архітектурним об’єктом є ротонда св. Феликса та Аддукта, яка начастіше датується зламом Х-ХІ ст. Вона є подібною до вищезгаданої ротонди св. Бенедикта поблизу кургану Крака. Характерний для візантійської архітектури передроманський тип храму-ротонди, зокрема з прибудованими абсидами, окрім вавельских зразків, проявився і в інших найстарших сакральних спорудах Польщі. Це храми біля палатіум князя в Познані, Гнєзні, Перемишлі та ротонда св. Прокопа в Стрельні. Початково такий тип споруд поширився з Візантії на терени Великої Моравії і пізнішої Чехії, звідки міг прийти і до Польщі. На Вишеградському граді під фундаментами базиліки св. Вавжинца збереглися релікти передроманської ротонди 1070-1080 рр., яка мала план квадрата з прибудованими апсидами. Деякі вчені вбачають в ній прояв візантійської архітектури. На плитках підлоги даного храму зокрема виявлено візантійського грифона. Храми такого типу дійсно поширені в Візантії на Балканах і рідше в Італії. Ротонда, прилегла до палатіум в Гнєзні в свою чергу має план грецького (рівнобічного) хреста. 

Хоча в випадку ранніх архітектурних споруд на Вавелі часто підкреслюється їх зв’язок і стилістичні інспірації з теренами півдня (Велика Моравія і держава Пшемишлідів), загалом погляди на їх вік діаметрально протилежні. В ефекті частина дослідників відносить їх будівництво не до середини X ст., а до іншого „будівельного буму” під час правління Болеслава Хороброго, тобто після 1000 р. Це свідчить про те що без додаткових даних точне датування навіть таких своєрідних архітектурних споруд є проблематичним.

Такий тип кам’яних храмів дуже рано: з кінця ІХ – поч. Х ст. з’явився і на території Галицько-Волинської Русі. До цього часу вчені відносять розкопані в Перемишлі рештки білокам’яної церкви-ротонди з круглою апсидою. Залишки пізніших ротонд ХІІ-ХІІІ ст. виявлені і на території стародавнього Києва.  Призначення цих споруд лишається не відомим. В той же час припускається, що тут розташовувались храми латинського обряду. 

img-14

img-15

 

img-16

 

img-17

Наразі фрагмент вавельської ротонди, як і цікаві реконструкції зовнішнього вигляду першого Кракова та його споруд можна побачити на експозиції «Втрачений Вавель» (Wawel zaginiony).

Ранньосередньовічний Краків (ХІ-ХІІ ст), як і уся тогочасна Польща стає зоною поширення романської архітектури, поширеної в тогочасній Західній Європі. Разом з тим романська архітектура також сформувалася під сильним впливом візантійської, а та в свою чергу приймала за зразок архітектуру Рима, Греції, а також східні зразки.

На Вавельському пагорбі з`являються палатіум (зала на 24 стовпах), кафедра св. Вацлава (Наразі на виставі Королівських поховань можна оглянути її найдавнішу частину – т.з. крипту св. Леонарда), базиліка Гереона, наступні ротонди, а також оборонні вежі. Зокрема в кутку вищої частини узгір’я, де знаходився найдавніший град, відкрито залишки прямокутної вежі ХІІ ст. Наразі на її місці стоїть так звана Датська вежа.

img-18

Прямокутна вежа ХІІ ст. (зберігся лише фундамент, втім недосяжний для огляду) носить назву стовп “Stolp”, проте не слуп (slup) чи вежа (wieza), що характерно для польської мови. Цим словом називалися сторожові вежі, які ставилися у ХІІ ст. галицькими князями на кордонах своїх земель, зокрема славетний стовп у Столп’ю біля княжого Холму. Краківська вежа збереглася на рівні 18 м від первинної основи. Вона являє собою квадрат з стороною шириною в 8 м. Виконана вона в техніці opus emplectum: зовнішній та внутрішній бік стіни складений з кам`яних блоків, а між ними забутовка з битого каміння. Вежа була облицьована дрібною вапняковою плиткою, мала цоколь та наріжники з великих блоків піщаника. Вона була поставлена не на скалі, а на оборонному валі, що стало причиною її обвалу в ХIV ст.

img-19

Залишки іншого стовпа - це фундаменти на холмській околиці Белавіні. Вавельска вежа – пам’ятка синхронна цим давньоруським аналогам. Загалом відомо, що на Русі була поширена переважно дерев’яна фортифікація, а архітектурні зразки прийшли на Русь з Візантії. Чи муровані оборонні вежі на кордонах  Галицько-Волинського князівства є прикладом західних архітектурних впливів на найбільш західне руське князівство? Ще одна вежа, але кругла, знаходилася біля в’їздної групи поблизу т.з. Смочої ями.

img-20

Про зв’язок із Руссю в ХІ  ст. свідчить і викарбований під кінець життя короля Болеслава Хороброго так званий "руський" динар, на якому напис «Болеслав» виконано кирилицею.  Припускалося, що він був випущений для заселених русинами Червенських міст. Проте більшість таких монет виявлено власне в Польщі, а не на території Червенських міст. Отже, імовірно, ця монета була актом маніфестації факту зайняття Києва Болеславом в 1018 р.

img-21

img-100

Імовірно руські купці мали свої торгові двори у Кракові, де зберігали і продавали товари, зупинялися під час дороги на Прагу. Свідченням присутності в стародавньому Кракові православного населення у ХІ ст. може бути оцей невеличкий бронзовий вкритий емаллю хрестик візантійського зразка (з ушком для підвіски), що був знайдений в помешканні XII-XIII ст. Вчені припускають, що він походить з могили знищеної при будівництві садиби. Побачити цю реліквію можна в підземному музеї краківського Ринку.

img-53

Бронзовий вкритий емаллю хрестик візантійського зразка ХІ ст. 

Втім, польські історики не подають дані щодо звичних для східноєвропейських міст національних дільниць у Кракові. Дуже  варто оглянути підземелля Краківського ринку (вхід у Суконних рядах (Sukennice) навпроти Маріацького костелу), щоб уявити як виглядало дерев’яне тогочасне місто, на яких промислах і торгівлі поступово підносило воно своє значення. 

 

В «Книзі Рогера» арабського географа Аль-Ідрісі ХІІ ст. про Краків можна прочитати про що то «місто гарне і велике з великою кількістю будинків та помешкань, ринків, вінниць та городів». Бенедиктинці, які прибули з Франції в 1006 р. і оселилися в Тинці під Краковом та на Святому Хресті, а також цистерці закладали сади, овочеві городи та городи лікувальних трав так звані «аптеки». 

img-22

img-82

У 1241 р. дерев’яна забудова під Вавелем згоріла

 

Після спустошення Русі, у 1241 р. монгольська навала прокотилася Польщею. Удар монголів був спрямований на недопущення допомоги поляків угорцям, які знаходилися на головному вістрі монгольського вторгенння. В цей час було спалено майже усе місто. У зв’язку з цим окрім Вавелю, який здобуто не було, привертає увагу також романський костьол святого Андрія на вул. Гродській (Grodska). За переказом Я. Длугоша людність з прилеглих кварталів, оборонилася у ньому від татар. Напевне були серед цієї людності і русини: місцеві та втікачі з спаленої монголами Русі.

img-23

img-24

Втім з цим костелом пов’язаний ще один цікавий факт. Тут у сестер-кларисок зберігається ікона-мозаїка Матері Божої з XIІ/XIII ст., що походить з православної школи, пов'язана з традицією бл. Соломії, королівни галицької. Соломія (1211-1268 рр.) була сестрою малопольського князя Болеслава Сором'язливого, а отже як і він мала русинську кров. Той видав її за галицького короля Коломана (від 1215 р.) з династії арпадів. Після його смерті у 1241 р. Соломія повернулася до Кракова та привезла з собою з Галичини цю ікону.

img-25

Нажаль сама ікона недосяжна для огляду та молитви, адже знаходиться в покоях сестер-кларисок. Всередині костелу можна лише придбати її фоторепродукцію. Гроб самої блаженної Соломії можна оглянути в костелі Францисканців по вул. Францисканській (ul. Franciskanska).

img-87

Поховання блаженної Соломії в однойменній каплиці в краківському костелі Францисканців

img-91

Місце первинного поховання блаженної Соломії - королеви галицької в центральному приділі перед алтарем костелу Францисканців 

Далі відвідуючи костел домініканців між вул. Столярською та Домініканською (ul. Stolarska i Dominikanska) оглянемо ще дві пам’ятки пов’язані з історією Русі.

img-57

img-58

img-59

Костел домініканців, та схема його розташування

 

По правий бік від головного олтаря звернемо увагу на могилу домініканця Яцека Одровонжа, який за легендою заснував домініканську місію в Києві (докладніше див тут). Цікаво, що перша могила Яцка знаходилася в стіні собору і її довго не могли відшукати. Наразі цей один з засновників відомого католицького ордену спочиває в спеціальній раці, в каплиці до якої можна потрапити спеціальними сходами з лівого приділу костелу.

img-71

Могила Яцека Одровонжа в краківському костелі домініканців

 

Друга цікава могила знаходиться зліва від олтаря – тут закріплена поховальна плита князя Лешка Чорного. Його правління прийшлося на буремний кінець ХІІІ ст.

img-61

Могила Лешка Чорного в краківському костелі домініканців

Тоді в кінці 1279 – поч. 1280 р. галицький князь Лев Данилович претендував на польський трон. Ось як описував ці події М. Грушевський: «Важнїйший характер прибрали відносини по смерти Болєслава. З ним скінчила ся старша, краківська лїнїя потомства Казимира Справедливого. Властолюбний й енерґічний Лев задумав здобути собі краківське князївство й виступив перед краківськими панами з своєю кандидатурою, але вона не була прийнята: ”по смерти в. кн. Болеслава, оповідає лїтописець, не було князя в Лядській землї (розумій — в Малій Польщі), і захотїв собі сеї землї Лев, але бояре були сильні — вони не дали йому землї”. Краківським князем вибрано старшого репрезентанта молодшої (мазовецької) лїнїї Лєшка Чорного. Не встигши засїсти на краківськім столї, Лев бажав здобути собі при сїй нагодї „городи на украини”, правдоподібно — Люблинську землю, що вже раз належала до Руси за його батька, й звернув ся до всесильного тодї верховода в ордї Ногая, просячи помочи. Ногай дїйсно прислав поміч, а окрім того участь Татар, як поясняє лїтописець, змусила до участи в походї і Василька та Мстислава, що самі по собі не мали, видко, великої охоти помагати Льву в його плянах. Одначе з сеї великої хмари вийшов малий дощ. Лев пішов з своїми союзниками на Краків, але його військо розійшло ся загонами й почало грабувати землю, а Поляки скориставши з сього, несподїваним нападом винищили під Гослицями богато Руси й Татар, і Лев вернувся „с великымъ безчестьємъ”.

 

img-62

Князь Лев Данилович – претендент на Краківське княжіння

 

З того вивязала ся між Львом і Лєшком погранична війна, що потягнула ся майже цїле князюваннє Лєшка. Лєшко вирізав і спалив Переворськ, пізнїйше повоював околицї Щекарева: „взяв десять сїл і так ішов назад з великою гордостию, пишав ся немов би всю Русь взяв” іронїзує з нього лїтописець, — знову иньшим разом попустошив околицї р. Кросни (знову десять сїл), і т. и. Правдоподібно, користаючи з сього розмиря між Лєшком і Львом, а може навіть і за інїціативою Льва (хоч лїтописець оповідає так, що інїціатива вийшла від самих Татар), ходили Ногай і Тула-Буга в 1286 р., з участию руських князїв на Польщу й спустошили землю Краківську й Сендомирську, але по дорозї своїм перебуваннєм попустошили також околицї Володимира та Львова.

Смерть Лєшка Чорного (1288) дала руським князям нагоду до нових заходів коло польської україни — Люблинської землї. На сей раз, на вість про смерть Лєшка рушив син Льва Юрий на Люблин — „хотяшеть бо coбЂ Люблина и землЂ Люблиньской”. Одначе Люблинцї не піддали ся йому, а він, на борзї вибравши ся, не мав стільки сили, аби силоміць його здобути, і мусїв вернути ся нї з чим. Але трохи згодом Льву таки удало ся здобути собі Люблин.

В боротьбі за краківський стіл, що розпочала ся по смерти Лєшка і потягнула ся на кількадесять лїт, Лев брав дїяльну участь, підтримуючи вибраного малопольською шляхтою Болєслава Зємовитовича кн. плоцького (з мазовецької лїнїї) в його боротьбі з Генрихом вроцлавським (т. зв. Честним, Probus), підтримуваного нїмецькими міщанами Малопольщі). В інтересах Болєслава Лев ходив походом на Краків (1289), а коли облога не повела ся, і Болєслав, що в сїй кампанїї досить слабо підтримував Льва, зовсїм вирік ся претензій на краківський стіл, Лев з під Кракова рушив на Шлезк і пограбив землї Генриха та з величезною здобичею вернувся на Русь».

Тим не менше Романовичі час від часу об’єднувалися і спільно вступали в договірні стосунки з Краковом, про що свідчить звістка Волинського літопису, яка датується 1273 р. «Помирились (Романовичі – авт.) з поляками і з Болеславом князем. Болеслав тоді ж розпочав війну з князем воротиславським (вроцлавським – авт.). Пішли йому на допомогу Лев і Мстислав, а Володимир сам не пішов, а послав свою рать...».

Міщани Кракова були частими гостями на дворі останнього галицько-волинського князя Пяста - Юрія (Болеслава) II Тройденовича отруєного в 1340 р. Він перейшов на православ’я і сприяв оселенню на руських землях поляків та німців, а також притягав західноєвропейських купців і ремісників. 1377 р., польсько-угорське військо польського короля Людвіга Угорського пішло на Волинь. Сам король пішов на Белз, а на Холм пішло лицарство Кракова та Сандомира під керівництвом Седзівоя з Шубіна. Після восьми денної облоги було захоплено замок в Холмі і навколишні міста.

Цікаво також Мартин Груневег згадує також русько-візантійські розписи в каплиці при костелі домініканців в Кракові: «Як увійти до костелу, то видно одразу по правій стороні каплицю, досить велику і цілком розписану в грецькому стилю. Її називають королівською, і майже кожного дня відбувається тут жалобна молитва».

img-77

Краківський костел св. Войцеха, Х-ХІІ ст.

Оглядаючи Великий Краківський ринок звернемо увагу на костел св. Войцеха. Це єдиний з краківських костелів в підземній частині якого виявлено релікти дерев’яної будови перелому Х та ХІ ст. З Великим Краківським ринком пов’язана також локація нового Краківського міста, здійсненого Болеславом Сором’язливим та його матір’ю – русинкою Гремиславою у 1257 р. На Вавелі в східній частині крила королівського палацу на стику з оборонним муром, що йде в бік домініканського кляштору, помітний великий фрагмент вежі збудованої в 2 половині ХІІІ ст. в валах часів Болеслава Сором’язливого (вежа Йорданка).

Прізвисько Болеслава походить від особливостей його особистого життя. На польсько-угорському з'їзді 1239 року відбулись заручини 13-річного Болеслава з 15-річною Кунегундою, донькою угорського короля Бели IV, яку відіслали до досягнення повноліття до двору Гремислави у Сандомирі. Шлюб відбувся близько 1247 р., але фізично не був реалізований. Говорили про виняткову побожність подружжя, обітниці чистоти, складені Кунегундою, які підтримав Болеслав V, не зраджуючи їй з іншими жінками, і про надзвичайну повагу Болеслава до матері Гремислави, яку він поширював на всіх жінок, через що його назвали Сором'язливим.

img-78

Схема локації нового Краківського міста, здійсненого Болеславом Сором'язливим та його маткою – русинкою Гримиславою

Гроб Болеслава Сором'язливого можна оглянути в заснованому ним костелі францисканців по вул. Францисканській (ul. Franciskanska). З часів фундації збереглися готичні стіни з вікнами з боку вул. Братської (ul. Bracka). Цікаво, що князь Болеслав V Сором’язливий після війни з Чехією приймав 1253 року Данила Галицького у Кракові, намовляючи прийняти папську корону. Тут його знайшли і папські посланці, проте Данило вирішив коронуватися в Дорогичині над Бугом, щоб підкреслити його належність до своїх земель.  

Img-88

Пам’яткова плита Болеслава V Сором’язливого в краківському костелі францисканців

 

На зводах внутрішньої зали Сукенниць представлено герби польських міст, серед яких такі близькі нам Ярослав, Перемишль, Холм, Новий Сонч, Ряшів,Тарнів та ін. Зауважимо, що краківські фахівці брали участь в закладанні замків проти татар  і на центральних українських землях. Так, зокрема з листу короля Сигізмунда ІІ Августа від 6 червня 1552 р. знаходимо подробиці подорожі гармаша Валька, якого найняли на будівництво Брацлавського замку. Він мав привести на місце 36 теслів і ковалів на чолі з чотирма майстрами та 60 копачів з майстрами з Кракова. 

img-92

img-93

 

Герби польських міст зі складу українських етнічних земель чи пам'ятних для українців на склепіннях краківських Сукенниць

img-86

Готичні мури краківського костелу францисканців

Далі наш шлях лежить на Вавельский пагорб до кафедрального костелу Св. Станіслава та Вацлава, де ми можемо знайти чудові свідчення продовження контакту східно- та західнослов’янської культур. По центру кафедри ми бачимо раку з мощами св. Станіслава – краківського єпископа, чия мученицька смерть була пов’язана з київським походом князя, а потім короля Болеслава ІІ Сміливого. Адже гнів Болеслава окрім зв’язків єпископа з опозицією викликав протест останнього проти покарання невірних дружин, які зірвали йому похід на Русь. Довідавшись про зраду своїх дружин його лицарі без дозволу короля повернулися.

Img-89

Рака з мощами святого Станіслава

Необхідно також згадати, що сам Болеслав ІІ був сином руської княжни Добронеги – дочки Володимира Великого та сестри Ярослава Мудрого. Кроль був пов’язаний родинними зв’язками з київським князем Ізяславом Ярославичем (на початку 40-х рр. ХІ ст. він був одружений з Гертрудою – дочкою Мешка ІІ), що і зумовило його втручання в справи Русі (див. також Польскі сліди Києва: Найдавніші свідчення). Його гробу ми не знайдемо на Вавелі, після смерті Станіслава він був детронізуваний та помер на вигнанні.

img-90

Болеслав ІІ Сміливий або Щедрий

Необхідно зазначити, що в ХІІ-ХІІІ ст. спостерігався значний вплив краківських володарів на ситуацію в Галицько-Волинській Русі. Наведемо лише деякі факти. Син Ярослава Осьмомисла – Олег вирушив в Польщу просити допомоги у краківського князя Казимира Справедливого. Останній виступив у похід на Галич і вибив звідти Володимира Ярославича. Роман Мстиславич – князь який вперше об’єднав Гличину та Волинь в оде князівство був сином князя Мстислава і польської княжни Агнеси, дочки Болеслава Кривоустого. Проте маловідомо що акт об'єданная стався завдяки допомозі Роману від краківського князя, який спочиває у Вавельському кафедральному соборі. Саме тут поховано Лешка Білого - особу максимально заангажовану в Події на Русі. Він і його брат Конрад, попросили допомоги у Романа Мстилавича в боротьбі проти Мешка ІІІ Старого. Після успішної для них битви під Мозгавою (див. також Віслиця – місто давньої величі), вони віддячили допомогою Роману в поході на Галич. Згідно до розповіді Кадлубка, яка була основою і для історії Яна Длугоша, вокняжіння Романа в Галичі стало можливим начебто лише завдяки повній підтримці, а навіть ініціативі польського князя Лешка Білого. Польське військо на чолі з воєводою Миколаєм разом з Романом поспішило до Галича, випередивши угорські війська, які тільки-но підходили до Карпат. Польський хроніст запевняє навіть, що Роман визнав себе васалом Польщі. Насправді використання польської сили було звичайним явищем в тогочасній Галицько-Волинській Русі, а після одержання столу в Галичі Роман проводив зовсім незалежну політику.  

Лешко також став ключовою фігурою в боротьбі за землі Галича та Волині після смерті Романа Мстиславича. З огляду на свої заміри на руські землі, Лешек оженився з невідомою на ім’я дочкою луцького князя Інгвара, а після її смерті з дочкою Ярослава Осьмомисла Греміславою, тоді як його брат Конрад Мазовецький з Агафією, дочкою перемишського князя Святослава. Лешко прийняв удову по Романі з його синами Данилом та Васильком, плануючи використати їх у своїх зазіханнях на Русь. 1209 р. до Кракова, де перебувала удова Романа Мстиславича Анна з Романовичами близько 1209 р. «...приїхали берестяни до Лешка і прохали Романової з дітьми, бо були вони юні». Лешко дозволив Романовичам посісти Берестя. В 1227 р. краківський князь Лешко Білий почав остерігатися надмірного зміцнення влади Романовичів та вступив в змову з угорським королем Андрієм у боротьбі за Галичину. Угорський король та краківський князь змовились і під прикриттям повернення Романовичам їх земель, вирішили їх поділити. При цьому Данила віддали до Угорщини, а Василько залишився з Анною в Кракові. За відмову від посягань на Галич Лешко (згідно зі Спішською угодою) одержав Західну Галичину з Перемишлем. А вже поза рамками угоди він насильницькі захопив забузькі волинські землі з містами Берестя, Угровеськ, Верещин, Стовп’я та Комів. Посягання поляків на Галицько-Волинські землі припинилися лише після переможної битви під Ярославом

 Сам Лешко Білий згинув від рук одного з удільних князів. Сином Лешка Білого був вже згадуваний в цьому нарисі Болеслав V Сором’язливий, а дочкою благословенна Саломея.

За часу могутності Галицько-Волинського князівства Данила і Василька Романовичів вони підтримували союзні стосунки з мазовецьким князем Конрадом та поморським князем Святополком проти Кракову. 

Далі познайомимося з розписами виконаними руськими майстрами, які в тій чи іншій формі збереглися в каплицях: Св. Хреста (21), Маріацькій каплиці (11). Раніше існували вони також в каплиці Св. Трійці (22) та королівській спальні Вавельського палацу. 

img-26

 

Перші такі розписи з’явилися тут в часи Владислава Ягайла. «Дикий литвин», переможець з під Грюнвальду, вихований в традиціях культури Полоцької Русі (суч. Білорусь) як відомо ні слова не говорив по польські, втім спочив на Вавелю (в кафедральному костелі можна оглянути його надгробок, та втілився у бронзі на Грюнвальдській площі. Я. Длугош, який ставився до православних як до варварської секти, зауважував, що король Владислав Ягайло, однак, віддавав перевагу православному мистецтву над латинським. Це пояснюється вихованням Ягайла в колі православної культури Полоцької Русі, впливом його матері Юлії – дочки тверського князя Олександра Михайловича. Мало відомо, що до переходу на католицтво Ягайло був православним. На собор в Констанції (на якому спалили Яна Гуса) Вітовт і Ягайло писали про необхідність визнання православного хрещення та проти необхідності повторного хрещення вірних, які переходять в католицьку церкву. Проте з часом Ягайло прийняв цілком про-католицьку поставу і наприклад дозволив львівському католицькому єпископу карати православних за опір католицизму. Беручи шлюб зі своєю останньою дружиною – Софією Гольшанською Ягайло зовсім не був проти її повторному хрещенню.

img-27

Варто пригадати також, що Грюнвальдська битва 1410 р. це так само героїчна сторінка давньої української історії, адже як в складі військ Великого князівства литовського як і військ Королівства Польського були численні полки з українських земель. На жаль у нас на Україні поки що жодного пам’ятника цій битві немає, а спроба поставити його у Дрогобичі до 600-річниці битви закінчилася звинуваченнями ініціаторів у польському шовінізмі…В самому Кракові, як і більшості полських міст з легкістю відшукаємо вул. Грюнвальдську.

 

img-28

Ягайло зажадав виконати у головній каплиці Вавелю – Маріацькій розписи, від яких по сьогодні лишилися лише залишки на віконних прийомах. Дослідженнями тут виявлено значні фрагменти кількох сцен, які можна ідентифікувати як «Благовіщення», «Умивання ніг апостолам», «Сходження до пекла», зображення не ідентифікованої святої та рослинні орнаменти. Розписи виконали у 1393 р. руські майстри на чолі з Владикою (Wadyka, Wadycze). У 1394 р. вони розписували також королівську спальню.

img-29

 

Каплиця св. Трійці була розписана у 1431–32 рр. по повелінню другої дружини Ягайла іншої русинки Софії Гольшанської, яка як і її чоловік спочила на Вавелю. Софія була дочокою Андрія Гольшанського - представника роду, який правив Києвом з волі Вітовта. Первинні розписи пізніше були замальовані (втім це розписи Тетмайєра з історії Польщі – так званий «Пантеон Великих Поляків»), втім композиція і образи лишилися ті ж, окрім того збереглися характерні для православних розписів золоті німби, що були навколо голів святих у вихідній композиції.

img-30

Натомість подібні розписи збереглися у недоторканому стані у каплиці Св. Хреста фундації Казимира Ягелончика, 1470 р. із зображеннями Причастя св. Апостолів, янгольських хорів та кириличними написами (зокрема ці написи можна побачити справа від входу до каплиці над постаттю Богородиці з Ісусом). Невелику каплицю перекриває готичне склепіння з розвинутим розгалуженням нервюр. Оскільки каплицю прибудували до кафедри, то в її інтер’єрі опинилися два контрфорси, один з яких, кутовий, поставлено по діагоналі. Каплиця доступна для огляду в більшість днів. (за квитком у касі кафедрального собору. Окрім того, наприклад, у великодній тиждень вона зачинена). Оглядаючи розписи керуватимемося найбільш вичерпним їх описом, який нам вдалося відшукати у Історії українського мистецтва. - К. : Наукова думка, 1967 р., т. 2, с. 177 - 178.: «Фрески, розміщені в чотири яруси, просто й вільно покривають стіни, огортаючи і контрфорси. А на стелі, серед густого мережива нервюр, віялами розгортаються невеликі групи легких постатей з золотими німбами, що сяють на синьому, мов небо, тлі.

img-98

Фрагмент розпису каплиці св. Хреста, за М. Грушевським «мальованнє калиці так званої Ягайлонської (росписана руськими майстрами)», Історія України, 1913 р.

Для стилістичних особливостей фресок каплиці властиве органічне поєднання українських традиційних рис (згідно польським джерелам фрески виконано у 1470 р. майстрами псковської школи – авт.) з готикою, з притаманною для неї надмірною увагою до експресії, навіть до замилування муками й стражданнями, що відбиваються в позах і виразах облич, спотворених гримасами болю. Правда, готичні риси в цих розписах не домінують, виявлені вони лише в таких фрескових композиціях, як «Бичування» та «Розп’яття».

Легко й віртуозно майстер пристосовує розписи до площин готичного інтер’єру. Наприклад, «Благовіщення» чудово вкомпоновано в трикутний люнет, в іншому випадку блискуче використано вузькі видовжені площини, куди з великим умінням вписано «Поцілунок Іуди». Композицію цієї фрески побудовано на вдалому розташуванні натовпу по вертикалі, драматизм події підкреслено гнітючим, похмурим колоритом.

У сцені «Перед Каїафою» також майстерно розроблено мізансцену не менш драматичної події. Під маленьким двоколонним ківорієм за великим столом сидить Каїафа, до якого воїн, закутий у лати (воїни подібні до середньовічних лицарів – авт.), підводить Христа зі зв’язаними руками. На другому плані намальовано натовп з воїнами. Для такого особливо драматичного епізоду, як «Розп’яття», майстер використовує найбільшу квадратну площину. В центрі на дуже високому з довгими раменами хресті виділяється біла постать Христа, під якою корчаться теж розп’яті на хрестах два розбійники. Трохи нижче - скорботно зігнута постать Іоанна з воїнами, а з другого боку - знепритомніла богоматір. Експресії і драматизму майстер досягає бурхливим неспокійним переплетенням гострих ліній, силуетами постатей, що схиляються в жалобі або заламують руки від болю й муки, а також умілим застосуванням білого кольору з урахуванням похмурого колориту всієї фрески. Білі плями одягу постаті, що підтримує зомлілу богоматір, виникають немов сполохи в темряві і сприймаються як різкий зойк страждання в тиші ночі.

У фресці «Покладення в труну» привертає увагу постать Марії Магдалини, горе якої виявлено трагічним зламом брів, виразом очей, стриманими жестами піднесеної долоні лівої руки і безсило опущеної правої. В моделюванні облич у майстра своя неповторна манера - гранично скупа, він не застосовує півтонів у передачі форми, виявляючи лише затінені, запалі площини і світлі - виступи лоба, вилиць і носа. Найближчі аналогії такій манері бачимо у галицькому іконопису XV століття (ікона «Собор Іоакима і Анни» з села Станилі - Львівський музей українського мистецтва), в «Розп’ятті» з Рихвалду (Музей етнографії та народного будівництва в Сяноку…(Польща - авт.)».

В своїй «Історії України» 1913 р. М. Грушевський цитує напис на стіні т.з. Ягайлонської каплиці (так у М. Грушевського, мається на увазі Каплиця св. Хреста) в Кракові, яку він називає пам’яткою українсько-білоруської штуки на королівському дворі: «благоізволениєм, мудростью Бога Отца всемогущага пописана бысть сия каплиця повеленємь великодержавного короля пресветлаго Казимира за божиєі милости короля польского і великого князя литовского и руського, жомоітского і княжати прускаго пана і дедича інних многихь земель господаря и єго королевоє преняснеішеи панеи Єлізаветы іс покольенья цесарскаго внука преназвитяжнеішего цесаря Жикгимонта пана земли Ракуськое і Чеськоє і Угорьскоі под лети нароженья божьего а лето у и о (1470 – авт.) доконьчали шию каплицю письмо месяца октября в…» 

img-99

Фундаційний напис каплиці св. Хреста, за М. Грушевським, Історія України, 1913 р.

 

Від себе тільки зазначимо, що каплиця св. Хреста це ідеальне місце для тихої молитви українця що опинився у Кракові.

img-45

img-31

 

img-32

Перебуваючи на Вавелі слід також відвідати кафедральний музей, що знаходиться навпроти входу до кафедрального собору (вихідний у неділю, відвідування за єдиним квитком у касі кафедрального собору). Зокрема тут можна побачити залишки різьблених деталей передроманського кафедрального собору чи базиліки Св. Гедеона, що своїми орнаментами нагадують різьблені деталі чернігівських храмів. Увагу привертає також бронзова посудина – так званий «водолій» у формі лева, аналогічний знайденому у Переяславі (його копія – то улюблений киянами лев у сквері біля Михайлівського монастиря). Такий посуд, виконананий у формі звіра чи птаха називають акваманілами (лат. aquaemanalis, від «aqua» — вода та «manus» — рука), в середньовіччі його використовували для омовіння рук в храмах при ритуальних обрядах та заможних домах. В давні часи люди вірили, що водолій не просто переливає життєдайну вологу, але й регулює усю водоверть життя.

img-64

img-65

Переяславський водолій, та його збільшена копія в київському парку (Фото за funnyday.com.ua та etovidel.net)

Обидві посудини: краківська та переяславська - були вироблені у Німеччині у ХІІ ст. та є своєрідними маркерами єдиного торгівельного шляху. Для білорусів цікавими будуть символи королівської влади Казимира Ягелоннчика вироблені в Гродні в ХV ст.

В колекції музею також ікони – образи характерні для православної традиції, втім виконані у Польщі в 1500-1520 рр. На Вавелю в відділенні Державного архіву в Кракові також зберігаються цінні з точки зору української історії Колекції «Архів Сангушків», «Архів Ходкевичів», бір Зигмунта Глогера, Acta Consularia cracovensis.  Так, інформація про першого з київських війтів, ім’я якого дійшло до нашого часу, Ганко Ониковича Михаловича, зберігался в листі-поцесії з Славутського архіву Сангушків від 1542 р. Але попрямуємо далі.

img-108

Повстання під проводом Мухи. Художник І. С. Їжакевич. 1939 р.

Так звана злодійська вежа Вавелю зберігає пам’ять про вождя першого козацького повстання 1490 р. – отамана Муху, що зібрав на Галичині 10-ти тисячне військо, взяв Галич, Коломию та Снятин. «Року 1490 на галицькому Поділлю скоїлася ворохобня селян проти шляхти, що забрала у свої руки всі землі. На чолі ворохобників стояв козацький отаман на прізвище Муха» писали у своїх звітах королівські службовці. Лише за допомогою найманих військ та тевтонських лицарів королю вдалося придушити повстання. А славний Муха помер в ув’язненні у цій самій краківський вежі. Караківський воєвода, зі своїм загоном був одним з тих, хто прийшов допомагати придушити козацьке повстання Острянина, коли в червні 1638 р., коли почалась довга облога козацького табору біля р. Старці на Дніпрі у 15 — 20 км південніше Сули, недалеко від села Градизьк. 

img-33

Оглядаючи Злодійську вежу згадаємо й іншого ватажка селянського повстання – Олександра Костку Напірського – поляка, що підняв на повстання горян з Підгалля щоб битися проти шляхти разом з козаками Богдана Хмельницького. Тут його тримали після придушення повстання перед тим як 18 липня 1651 р. страшно стратити в Кракові – посадити на палю…Нелюдськими карами шляхта хотіла залякати, як українських так і польських селян, відбити їм бажання до наступних виступів.

img-34

Залишаючи Вавель не забудемо також кинути погляд на Гербову браму, де побачимо герби Руського воєводства та давньоруських міст, які входили до Речи Посполитої: галка в короні - Галича, архангел Михаїл – Києва, ведмідь – Холму. Хоча звичайно підбір міст на герб викликає питання. Як і деякі наведені поруч герби невідомих нам міст.

Вавельські каплиці були не єдиними храмами пов’язаними з східною традицією. При цьому варто згадати Костел Святого Хреста, який існував колись на місці сучасної вулиці Слов’янської (ul. Slowianska), біля її виходу до вулиці Довгої (ul. Dlugia), який був заснований Владиславом Ягайлом та його жінкою Ядвігою в 1390 р. Сюди були запрошені бенедиктинці слов’янського обряду, які мали брати участь в католиченні нещодавно приєднаної до Польщі Русі. Їх результативність мала збільшити обставина, що виконували католицький обряд на церковнослов’янській мові (користуючись глаголицею). Тут також було видано перші слов’яномовні літургічні книги. 

img-35

img-36

Найстарші будинки Ягеллонського університету — Collegium Maius (Центр міста, ріг вул. св. Анни (Sw. Anny) та Ягелонської (Jagiellonska) пов’язані з пам’яттю про багатьох українців. Студентом і засновником кафедри астрономії Краківського університету був Мартин Русин. На кафедрі Русина, який в числі перших звернув увагу на недоліки системи Пієрбаха, навчалися Яків з Залісся, Іван Брошка з Підляшшя, Микола з Шадка, Михайло з Довгопілля, Амброзій з Бардієва, Григорій з Нового Села, Бернард Ваповський з Радохонець. Також в університеті навчався й викладав поет і науковець Григорій Самбірчик, випускник Падуанського університету Ян Лятос. Окремої уваги заслуговує постать видатного науковця Юрія Котермака з Дрогобича. Наприкінці 1468 р. або на початку 1469 р. він поступив до Яґеллонського університету (Краків), де здобув наукові ступені бакалавра (1470) і магістра (1473). 

img-37

img-38

Юрій Михайлович Котермак з Дрогобича, більш відомий як Юрій Дрогобич, один із найвидатніших європейських учених свого часу (його вважають вчителем Коперника), разом з поетом Павлом Русином із Кросна брав участь у підготовці перших друкованих книжок слов’янськими літерами в друкарні німця Швайпольта (Святополка) Фіоля.

 

img-39

 

Перші книги кирилицею: "Тріодь Посна", "Тріодь Цвітна", "Осьмигласник" і "Часословець" постали у друкарні основаній у 1491 р. в Кракові німцем Швайпольтом Фіолем.

img-40

img-4

Тріодь Цвітна (фрагмент), Краків, 1491 р. – подарунок українських емігрантів першому єпископу Стемфорда Костянтину Богачевському (США)

 

Якщо перші дві були церковнослов’янськими, то Часлословець вийшла майже народною мовою тогочасних русинів-українців.

img-41

 

 

Шрифти виконав Людолф Борхторп. Книги закупили монастирі, поміж інших в Дрогобичі і Городку, а також церкви на Волині, Литві та Русі. Друкарня, незважаючи на свою ефективність, зустрілася з протидією католицького духівництва. 1491 р. Фіоля, якого підозрювали у зв’язках з гуситами, звинувачено в єресі. І хоча Ян Турзо його швагр вніс суму у 1000 дукатів, як заставу під те що друкар не залишить Краків і явиться до суду, він тим не менш був ув’язнений.

img-54

Фрагмент друкованого тексту та графіка «Розп’яття» з книги Швайпольта Фіоля «Октоіх», 1491 р.

 

Процес закінчився 1492 р. виправданням друкаря. Втім друкарня занепала. Гнезнеське духівництво заборонило з січня 1492 р. йому друк нових книжок та продаж раніше надрукованих.

img-56

  Краків в 90-х роках ХV століття, коли друкував тут кириличні книжки Ш. Фіоль

 

Примірник Тріоді Пісної, 1491 р. надрукований в Кракові в друкарні Швайпольта Фіоля можна побачити в національному музеї ім. А. Шептицького у Львові в експозиції давнього українського мистецтва (іконопису).

В практиці міського управління та інших аспектів Магдебурзького права в Києві та ніших містах України використовувалися правничі збірники надруковані Б. Гроїцьким у Кракові. Найбільш знаним з них був надрукований тут 1559 року «Порядок міських судів в Короні Польській» із посвятою краківському каштеляну Янові Тарновському. 

До Краківського університету (заснований у 1364 р.) українці вступали з першого року його існування. Згодом цей університет мав найчисленнішу українську аудиторію. Тільки протягом XV-XVI ст., як стверджують списки, тут одержали освіту до 800 юнаків-українців, зокрема із Львова -108 чол., з Городка -19, з Кам’янця -14, з Дрогобича – 15, з Бродів - 5, і т.д. Серед студентів зустрічаємо братів Григорія та Михайла, Тичину, Русина Вартоломєя, Матвія Назаркевича з Нового Села та б. ін.  Звичайно були серед них і кияни. Так, зберігся запис за 1466 р. – «Дмитро Степанович з Києва». 

В кінці XV ст. тут чимало українців училося разом з Коперніком, дехто з них захоплювався астрономією.

Img-109

Мапа-реконструкція Кракова та прилеглих поселень 1370 р. за Д. Вортманом

У 1409 р. професор Ян Існер у Кракові на розі вул. Глембя і Вісляної (Golebiej i Wislnej) заснував бурсу для убогих студентів (Bursa Ubogich або Bursa IsneriContubernium Pauperum). У своєму заповіті Існер зазначив, що у ній мають проживати бідні студенти. «а головно треба до неї приймати…литовців і русинів», які виявляють здібності до наук. На утримання бідних студентів, які жили в тиловій частині будівлі пускалися кошти від багатших студентів, які мешкали в фронтальній частині будівлі. Біля 1462 р. Бурсу для бідних студентів розбудував Ян Длугош, пізніше в 2 пол. XVІ ст. значну суму на її реставрацію призначила королева Анна Ягелонка, завдяки чому бурсу почали називати Ягелонською. У 1786 r. будинок бурси поміняв призначення і став помешканням-бурсою для хірургів. На початку XIX ст. тут знаходилися військові казарми, що викликало значне руйнування будівлі. У зв’язку з відсутністю коштів на відбудову, влада університету у 1838 р. продала будинок. Новий володар розібрав старі стіни бурси і побудував на її місці класистичний будинок.

img-114

img-44

img-97

Краків у XVI ст.

 

Українські сліди у Кракові XVII-ХІХ ст.

 Існує інформація, що вимагає додаткових досліджень в архівах, яка вказує що в другій половні XVII ст. i в перших десятиліттях XIX ст. існувала в Кракові по вул. Скавінській (ul. Skawinska 44,  навпроти отців Боніфратрів (Bonifratrоw)  знаходилася православна церква, пробощем якої був о. Юхим Яхневич (Joachim Jachnewicz).

В Кракові знаходиться і місце вічного спочинку ректора Києво-Могилянської академії, Касіяна Саковича. Він відомий як автор твору «Вершьна жалосный погреб зацного рыцера Петра Конашевича Сагайдачного…». 1647 р, він був похований у костелі Августіанців, до ордену яких він вступив незадовго до смерті. Монастир августіанців з костелом св. Катерини знаходиться недалеко від Вавелю по вул. Августіанців 7 (Awgustianow, 7).

 

img-42

img-43

Костел св. Катерини пов’язаний і з ще одним церковним ієрархом. Лист Іпатія Потія (до-речі випускника Краківської академії), до литовського канцлера Льва Сапєги від 12 грудня 1605 р. знайдений в архіві Краківської бібліотеки ПАН Ю. Мициком, розповідає про те що Потій приймав участь у церемонії з нагоди свята Божого Тіла, яке 1603 р. припадало на 29 травня. У церемонії приймав участь і король Сигизмунд ІІІ. Того ж дня Потій відправив дві служби Божі (одну у Фарному – тобто Маріацькому костелі, другу на Казимирі в костелі св. Катерини). Ці богослужіння пройшли з великим успіхом. Потій зазначає, що він мав при собі кількох священиків та гарну музику (хор?). Потім він поспішив до Ченстохови, де також відправляв Службу. На свято св. Хреста він повернувся додому до Берестя.

Для впливу на схід – як доводить Ян Самек– був заснований Єжи Радзівілом і від 1595 р. підтримуваний королем Зигмунтом III Вазою найбільший в часи бароко у столиці костел св. Петра та Павла (kosciol sw. sw. Piotra i Pawla) (по вул. Гродскій (ul. Grodzka), архітектура та убранство якого знаходяться в тісному зв’язку з діяльністю єзуїтів та Петра Скарги, Берестейською унією та Замойським синодом. В костелі знаходяться каплиці апостолів сходу св. Франциска Ксаверего та Франциска Боргіаша а також Архангела Михайла – покровителя Русі-України, в той же час святі східної церкви Кирило Олександрійський та Кирило Єрусалимський рухають символічний трон св. Павла.

Активним критиком східної ортодоксії – православ’я виступав ксьондз Петро Скарга, похований в цьому костелі. Напроти костелу встановлено йому пам’ятник.

img-113

Пам’ятник Петру Скарзі в Кракові

Втім, унія не об’єднала, а розколола суспільство Речи Посполитої. Проти утисків православ’я виступив братський рух і козацтво. 

Залишилися у Кракові і сліди визвольного повстання Богдана-Хмельницького. Загалом зауважимо, що Краківські музеї, зокрема Національний музей по вул. 3 травня (3 Maja), 1, володіють багатими фондами, в яких поміж іншим зберігається багато цінних артефактів української історії. Але наразі йдеться про події 8 листопада (за старим стилем) 1648 року, коли в день святого Михаїла, Богдану Хмельницькому під Замостям було піднесено бердиш - бойову холодну зброю. З одного боку на бердиші наявне зображення архистратига Михаїла, а з другого - напис: “Подъ Замосцемъ Я Богданъ Хмельницькій съ 80 тисячъ козаковъ а ляхамъ жедамъ й попамъ супостатамъ симъ Бердышемъ заграю на ихъ толстыхъ шияхъ...” Нарізі цей бердиш зберігається в фондах Краківського національного музею і має інвентарний номер MNK V-3309. Довжина держака 80,5 см, довжина леза- 34,5 см. Метал пофарбовано у червоний колір.

Нажаль наразі, він не доступний для огляду, але можливо під впливом інтересу до нього зокрема з боку наших земляків ситуація зміниться? (докладніше див. http://www.novasich.org.ua/index.php?go=Page&id=1380).

img-49

img-50

img-51

img-52

Бердиш Хмельницького з національного музею у Кракові, нажаль поки що не доступний для огляду (за http://www.museum-ukraine.org.ua)

 

Наприкінці нашої подорожи відвідаємо пам’ятку ХVІІІ ст. яка також нерозривно пов’язана з Україною. Але являє собою приклад діаметрально протилежного погляду українців та поляків на одні й ті ж самі події. На вул. Лоретанській (ul. Loretanska) перед спорудами монастиря капуцинів майже на проїжджій частині знаходитися скоромний хрест Барських конфедератів.

img-46

img-47

img-48

Схема розміщення та вигляд хреста Барських конфедератів (Фото автора)

 

Спогад про них переносить нас у невеличке українське містечко Бар, що на Вінниччині, де 29 лютого 1786 р. за ініціативою магнатів братів Красинських, Ю. Пуласького та інших було створено військово-політичне об'єднання польської шляхти, спрямоване проти короля Станіслава Августа Понятовського і  Російської імперії. Визнаючи справедливість польських прагнень до незалежності слід однак визнати, що разючу ненависть у барських конфедератів викликало питання вирівняння в правах католиків та не католиків. В ході воєнних дій з російськими військами конфедерати чинили масові розправи над невинним українським населенням, що викликало піднесення гайдамацького руху і стало причиною національно-визвольного повстання на Правобережній Україні — Коліївщини. Події ці добре описав у своїй поемі «Гайдамаки» Тарас Шевченко. Натомість швидко згуба прийшла і нас самих конфедератів, а також пов’язаних з ними польських цивільних патріотів. В могилі під хрестом, який дбайливо зберігався впродовж усіх цих років монахами-капуцинами лежать конфедерати та цивільні, що загинули під час обстрілу Кракова російськими військами та завзятих боїв за місто у 1768 р. Необхідно відзначити, що згодом проросійські польські сили та російські війська разом розправилися з гайдамаками. Особисто в мене цей хрест породжує єдине питання: коли наші народи стануть розумнішими?

На вулиці Шпитальній, 7, оглянемо на стіні будинку меморіальну дошку січневого повстання 1863 р.  Тут знаходився вербувальний пункт повстання. На дошці під гербами Литви та Польщі ми вперше можемо побачити і символів русинів – архангела Михайла. Розуміння, що без українців та білорусів в визвольному повстанні не обійтися прийшло таки до поляків, але занадто пізно…

img-79

Вербувальний пункт січневого повстання в Кракові по вул. Шпитальній (Szpitalna), 7

img-80

img-84

Меморіальна дошка січневого повстання в Кракові по вул. Шпитальній, 7

Ще одне місце пам’яті Січневого повстання пов’язане з Україною - краківська вулиця Андрія Потебні на Подгуржу неподалік від монументального костелу св. Йосифа. А. Потебня – українець був офіцером російської армії, який перейшов на бік повстанців та загинув в бою під Пясковою скелею (див. Польські сліди Києва Частина 3)

img-85

img-115

вул. А. Потебні (A.Potebni) в районі краківського Подгуржа

 

Наступну частину див. тут.

 

Дивіться також цикл Гданськ для українця

Замойські прикордонні зустрічі: українські акценти Замостя

У роботі використано:

Матеріали путівника «Український путівник по Польщі» С. Семенюка, фотографії з мережі, зокрема Вікіпедії, сайту Вавельского музею (http://www.wawel.krakow.pl/pl/), (у зв’язку з недоступністю ряду пам’яток для фотографування), бази даних «Прадідівська слава», працю Nazar A. Tajemnice krakowskich budowli. – Krakow: vis-a-vis etiuda. – 2009. – 149 s., а також особисті фото автора та К. Войцеховського та Р. Ясинського.

Див. також Українські студенти в університетах Європи XІV-XVIІІ століть // Авангард. – Ч. 1. (178)85 -1985. – С. 54-58.

Докладніше про Юрія Дрогобича та його краківські періоди дивіться також фільм 

Докладніше про українську греко-католицьку парафію в Кракові див. 

Другий старунський носоріг

Грушевський М. Історія України –Русі. Т. ІІІ. 

Галицько-Волинський літопис // Літопис руський –Київ. -1989-с. 432. 

Krakow i Lwow w pocztowkach / Cracow and Lviv in postcards. – Warszawa: Arystotelis, 2009. - 240 s.

Walas L. Podziemia Rynku Glownego przewodnik. – Museum Historyczne Miasta Krakowa. – 2012 – 44 s.

Nazar A. Tajemnice krakowskich budowli. – Krakow: vis--vis etiuda. – 2009. – 176 s.

Komorowski W., Sudacka A. Rynek Glowny w Krakowe. – Wroclaw-Warzawa-Krakow- Zaklad narodowy Im Ossolinskich wydawnictwo. – 2008. - 415 s.

Романськіі споруди Кракова 

Krakow Romanski. Materialy sesiji naukowej, Red. M. Bochenek. 13.04.2013. – Krakow, 2014. -189 .

Візантійські, варязькі та руські сліди в історії раннього середньовіччя Польщі

Як виглядав Краків 1000 років тому 

 

 

Науковий співробітник Національного історико-архітектурного музею «Київська фортеця», к.б.н.

Парнікоза І. Ю.

Публикацию прочитали

Количество просмотров: 53935
Отредактировано: 03-11-2017 [19:01]
delete
Іван Парнікоза
Іван Парнікоза, Киев, свободный журналист "ХайВей"

Теги

Для того, чтобы оценить статью, Вас необходимо войти в систему
Право оценивать рецензии на ХайВей можно получить от редакции сайта по рекомендации одного из журналистов ХайВей
Рекомендаций: +12
Всего комментариев: 10, Всего рецензий: 13
Укажите свой e-mail адрес, если Вы хотите получать комментарии к этому материалу
Подписаться

Для того, чтобы опубликовать сообщение в этой теме, Вам нужно ввойти в систему.

Рецензии

02:41 22/11/11
Журналистское мастерство
Язык и стиль
Форма подачи
Общее впечатление
Остап Кавачай 'Тернополь'
Цікавезна стаття про чудове місто. Стільки нових деталей, дізнавшись про які хочеться знову побачити Краків.
Був тричі там, двічі оглядав Вавель, шкода, що не мав тоді вашого путівника.
Особливо чомусь подобається Романський костел св. Андрія, найстаріший костел цього міста, здається.
Дякую) пишу саме для того щоб хотілося піти і подивитися, щоб хотілося дізнатися)
07:26 22/11/11
07:39 22/11/11
Журналистское мастерство
Язык и стиль
Форма подачи
Общее впечатление
Не был никогда в Кракове, но такое впечатление, что только что от туда вернулся.
08:06 22/11/11
Журналистское мастерство
Язык и стиль
Форма подачи
Общее впечатление
 
08:10 22/11/11
Журналистское мастерство
Язык и стиль
Форма подачи
Общее впечатление
viktor trigub 'Киев'
Супер! Передрукуємо, як не проти... А як там з фото бердиша Б.Хмельницького? Вдалося?
08:14 22/11/11
Журналистское мастерство
Язык и стиль
Форма подачи
Общее впечатление
Чудово. Бідні ваші ніжкі)))
08:59 22/11/11
Журналистское мастерство
Язык и стиль
Форма подачи
Общее впечатление
 
09:50 22/11/11
Журналистское мастерство
Язык и стиль
Форма подачи
Общее впечатление
Михаил Блатник 'Запорожье'
Дуже гарний, цікавий і обширний матеріал ця стаття про чудове місто. Після читання залишаеться враження ніби побував у Кракові і усе бачив своїми очима. Світлини поставлено у тексті дуже влучно.
11:37 22/11/11
Журналистское мастерство
Язык и стиль
Форма подачи
Общее впечатление
дуже цікава промоція! Навіть на мить здалося, що побувала у цьому чудовому, чимось схождому на наш старий Львів, місті. Недопрацьовано лише у частині граматики
як щось помітили кажіть прошу))
13:32 23/11/11
"Друкарня незважаючи на свою ефективність зустрілася з" - "незважаючи на свою ефективність" слід виділити комами... Ну і в такому стилі ще кілька помилок. Просто перечитайте уважно і самі їх побачите. Я й сама іноді, поспішаючи, пропускаю рнозділові знаки, роблю технічні помилки...
13:43 23/11/11
Дякую)
18:32 24/11/11
12:30 22/11/11
Журналистское мастерство
Язык и стиль
Форма подачи
Общее впечатление
 
11:13 25/11/11
Журналистское мастерство
Язык и стиль
Форма подачи
Общее впечатление
OK 'Львов'
Зберігаю як довідник
06:42 12/01/12
Журналистское мастерство
Язык и стиль
Форма подачи
Общее впечатление
yarina 'Киев'
Грамотно, майстерно і цікаво описана подорож по Краківу.

Відвідавши Краків неодмінно треба поглянути своїми очами на дві унікальні пам’ятки нашої давньої історії, що зберігаються тут.

Перша з них походить з передісторичних часів плейстоцену. В ті часи близько 1 млн. років тому Східна Європа була вкрита тундростепами. Тож і на території України паслися стада мамонтів та шерстистих носорогів. Знаменитий Краківський шерстистий носоріг (Coelodonta antiquitatis), знайдений у 1929 р. у озокеритовій шахті біля прикарпатського села Старуня, Івано-Франківської області.
12:12 12/01/12
Журналистское мастерство
Язык и стиль
Форма подачи
Общее впечатление
 

Комментарии

Остап Кавачай Тернополь
Рекомендує цей матеріал. Чому? "Кракув"
02:41 22/11/11
Рекомендует этот материал.
08:06 22/11/11
viktor trigub Киев
Рекомендует этот материал. Почему? Пора до Кракова!
08:10 22/11/11
Михаил Блатник Запорожье
Рекомендует этот материал. Почему? Щасливі мандрівники до чудового Кракова.
09:51 22/11/11
Рекомендует этот материал. Почему? Надзвичайно цікава та фахово написана стаття!
10:07 22/11/11
Рекомендує цей матеріал. Чому? дуже цікаво!
11:38 22/11/11
Рекомендує цей матеріал. Чому? ви молодець! такий широкомасштабний огляд зробили=)) дуже цікава стаття
18:24 23/11/11
yarina Киев
Рекомендує цей матеріал. Чому? Рекомендую. Дуже цікаво.

В Кракові знаходиться і місце вічного спочинку ректора Києво-Могилянської академії, Касіяна Саковича. Він відомий як автор твору «Вершьна жалосный погреб зацного рыцера Петра Конашевича Сагайдачного…». 1647 р, він був похований у костелі Августіанців, до ордену яких він вступив незадовго до смерті. Монастир августіанців знаходиться недалеко від Вавелю по вул. Августіанців 7 (Awgustianow, 7).
06:44 12/01/12
Александр1979 Харьков
Рекомендует этот материал. Почему? дуже цікава серія статей
01:34 04/08/12
Рекомендует этот материал. Почему? Дуже цікавий матеріал...Чудові фото, схеми...А тому певні недоліки тексту не такі вже й важливі... Дякую за мандрівку!
15:40 07/08/12

Live

............

6 час. назад

ivp_paster рекомендует материал \"Принцесо зачаровна, не бійся...\"

6 час. назад

ivp_paster рекомендует материал Ректор НМАУ віддав премії студентам!

.........

13 час. назад

viktor trigub публикует статью Планетарний бас Анатолій Кочерга отримав звання Почесного професора НМАУ

...

14 час. назад

Влочега рекомендует материал Ректор НМАУ віддав премії студентам!

15 час. назад

Влочега рекомендует материал Реальнiсть....

15 час. назад

Влочега рекомендует материал Рiзноманiття осенi

15 час. назад

Влочега рекомендует материал Украiна i я.....

15 час. назад

Влочега рекомендует материал ВТОМЛЕНИЙ ДЕНЬ...

15 час. назад

Влочега рекомендует материал \"Принцесо зачаровна, не бійся...\"

...

17 час. назад

Горбатюк Микола публикует статью Мої передвиборчі обіцянки на уявних \"Біг-мордах\":

18 час. назад

Алекс Скиталец рекомендует материал \"Принцесо зачаровна, не бійся...\"

20 час. назад

viktor trigub публикует статью Ректор НМАУ віддав премії студентам!

...

1 дн. назад

Вікторія Івченко публикует статью \"Принцесо зачаровна, не бійся...\"