- Економ-клас, економ-пропозиція… Як правило, це пропозиції для тих, хто не може собі дозволити відпочити з "шиком”, словом, - для найбідніших… Що, все було саме так  чи не зовсім?...

- Абсолютно не так. Практично - ми отримали повний набір послуг:    проживання в гарному готелі, гарний автобус з кондиціонером, гарний супровід, дворазове харчування. До речі, мені доводилося бути у схожій туристичній подорожі  по Росії. Їхній транспорт та сервіс  навіть згадувати не хочеться…

- Тоді чому ж такі скидки, тим більше, якщо говорити нашою мовою, то все це в "бархатний сезон”?

- Мені та багатьом тисячам паломників просто повезло, що час поїздки співпав з масовим паломництвом евреїв-хасидів  в Умань. А це означало, що в авіаперевізників на той час виникли проблеми з завантаженням рейсів. Фактично, вони працювали в одну сторону. Десь там вони видно  "піднапряглися” і підключили до вирішення проблеми туристичні агентства. Я, наприклад, взнала про таку можливість з інформації сайту паломницького центру "Витоки” і скористалася з цієї вигідної пропозиції. Хоча, якщо чесно, то трохи страшно було вирушати в країну, котра знаходиться фактично в стадії військового конфлікту з Палестиною.

- А летіти на край світу літаком не було страшно?..

- Страшно… Але заспокоювала себе думкою, що ми ж летимо не землю, де ступала нога Самого Ісуса Христа. Фактично – на зустріч з Ним. Надіялася, що Він не допустить щось поганого. А ще - багато  разів читала Ісусову молитву.

“Прикольно” вийшло з Палестиною. Ми так боялися потрапити туди. А на третій день ми зрозуміли, що живемо саме на її території. І вже звідтіля туристичний автобус щоденно возив нас місцями, які описані в Євангелії. Ми побували у всіх визначних місцях, починаючи від дня народження Спасителя і закінчуючи Голгофою. Лишній раз переконалася, що варто було перед подорожжю ще раз перечитати Євангеліє для більш кращого сприйняття оточуючого світу.

В Палестині ми не помітили явного протистояння арабів та євреїв, лише організатори попереджали, щоб жінки не  ходили поодинці, трималися своєї групи. Розповідали, що були випадки викрадення українок, дорога яких потім вела до місцевих будинків розпусти. В Ізраїлі відчували себе вільніше. Правда, нас також попереджали, що коли водій араб, то євреї можуть кинути у вікно автобуса камінь. Слава Богу, такого не трапилося...

- Земляків зустрічали ?

- До нас підходили українці, коли чули українську мову. Запам’ятався один інженер з Вінницької області. Розказував, що живе в Ізраїлі вже більше десяти років, має сім’ю, нормальну роботу. Квартиру наймає трикімнатну, витрачає на це близько чотирьох тисяч, коли перевести в гривні. Залишається на все інше ще двадцять одна тисяча – також в гривнях. Може багато чого собі дозволити, їсть лише натуральні продукти, часто провідує свою рідню в Україні.

Двох дівчат-студенток з Росії зустріли в магазині, де вони підробляли продавцями. Казали, що хазяїн обіцяв тисячу доларів на місяць.

Ще одну колишню росіянку у військовій формі солдата ізраїльської армії і з автоматом бачили на пропускному пункті між Палестиною та Ізраїлем. Його ми перетинали щоденно і кожен раз по-різному охорона нас пропускала. Іноді автоматники заходили а автобус, щось дивилися, іноді -  пропускали так.

- Ваші загальні враження від подорожі на Святу землю ?..

- Коли я ще була там, то одного разу в голову прийшла така думка. Звичайно, на землі є багато райських місць, кращих від тих, де були ми з паломницькою місією. Є багато місць, де в матеріальному плані було б вигідніше придбати для себе якусь річ. Але в плані духовному – це вершина. І то, мені  здається, що навіть таке визначення далеко не повне. Не вистачає слів, щоб описати враження.

Кожне місце, до колись ходив Ісус Христос і проповідував спасіння визначне по-своєму. Віфлеємська зірка у Віфліємі, поле, де пасли свої отари пастушки, гора спокуси, де Його спокушав диявол, Голгофа, де Він прийняв свою смерть, - все це ще досі, здається, береже  пам’ять про Спасителя.

На свої очі бачили образ Віфлеємської ікони Божої Матері, на якій вона посміхається, радується появі на світ свого сина – маленького Христа. З усіх зображень – це єдиний такий образ.

Були ми у храмі Гробу Господнього, там щороку на Паску сходить Благодатний Вогонь і віруючі обмивають ним свої обличчя, адже у перші хвилини вогонь не обпалює…

- Розповідають, що одного разу, коли православних не пустили у печеру, де знаходиться Гроб Господній і вони молилися надворі, Благодатний Вогонь все одно зійшов до них…

- Так, був такий випадок. І про нього люблять говорити всі гіди. Щорічно, православний патріарх на Паску опускається в печеру і молиться доти, поки Благодатний Вогонь не зійде на пучок свічок, яку він тримає в руці. Перед цим його ретельно обшукує ізраїльська поліція, щоб він не мав при собі нічого такого, що могло б видобути вогонь. Одного разу православних не пустили до храму і вони молилися надворі. Під час служби блискавка вдарила в колону (там ще й досі зберігається тріщина від неї) і... запалила свічки. Це було ще одним проявом Господнього чуда, яке бачили тисячі людей…

- Що найбільше запам’яталося з подорожі  по Святих місцях?

- Є такий стан людини, коли його можна висловити трьома словами – мороз по шкірі…  Саме такий я відчула, коли опинилися в печері, біля самого Гробу Господнього. Це невеличке приміщення, куди впускали на короткий час по четверо чоловік. Щоб потрапити туди, довелося чекати в черзі дві години. Там надзвичайно висока енергетика, ці враження не покидали нас під час всього нашого паломництва, перельоту додому, їх ми привезли своїм рідним, з ними й живемо досі.

Звичайно, було дуже трепетне відчуття, коли доторкнулася до "пупа землі", коли своїми очима побачила в’язницю, у якій  мучили Ісуса Христа, оливкове дерево, під яким Він любив молитися і якому вже більше двох тисяч років...

Можна ще довго описувати місця, де нам вдалося побувати, а можна просто взяти одне із чотирьох Євангелій і прочитати його від початку до кінця. Це буде шлях нашого туристичного маршруту. Сім днів ми потратили, щоб пройти його,  Христос долав його 33 роки свого земного життя...

До речі, назад ми летіли  літаками українських авіаліній і пілоти були українські. Мені здалося, що в плані професіоналізму, вони дещо вищі від своїх ізраїльських колег. Принаймні, зліт-посадку земляків ми не помітили, що не скажеш про ізраїльтян.

- Повторення подорожі буде ?..

- Сподіваюся, що колись Господь ще дасть мені таку можливість, вірю, що ще побуваю на горі Сінай.  Але я і так щаслива з того, що моя нога ступала по Землі обітованій і те, про що мріялося роками, цьогоріч стало реальністю…

 Розмову вів Vlad09

Єдина ікона Віфлеємської ікони Божої Матері на якій Вона посміхається... Ікона - чудотворна...

Саме в цьому місці Іоан Хреститель хрестив Самого Ісуса Христа...

Цьому оливковому дерву в Гетсиманському саду більше двох тисяч років. Воно бачило Спасителя, тут Він любив молитися...

Берег Галілейського моря. Тут Він проповідував...

Тюремна камера, у якій римаські солдати катували Ісуса...