Так хочеться поставити депутатам Верховної Ради, які так часто спекулюють поняттями "коаліція", "опозиція", "більшість", одне просте, на перший погляд питання: "А що таке опозиція?". Впевнений, чіткої відповіді не буде, набір загальних фраз, які вже відверто набридло чути з екранів телевізорів - максимум на що можна розраховувати. А якщо ми хочемо прийняти закон про опозицію, то перше, що треба зробити - саме дати визначення цьому поняттю. Лізти до тлумачних словників нема сенсу, надто суперечливі і неоднозначні визначення можна там зустріти, а тому я вирішив пошукати відповідь на це питання у законопроектах, які торкалися теми опозиції (благо їх у нашому парламенті було аж надто багато) - принаймні там я сподівався знайти вичерпне визначення. Ага... Знайшов на свою голову!

Ну давайте по-перше самі спробуємо визначитися з тим, що ми розуміємо під цим терміном (будемо вести мову саме про політичну опозицію). Напевно, це розуміння можна сформулювати так: це політичні рухи, які відстоюють альтернативну позицію щодо політичного курсу правлячої політичної сили. Занадто багато слів "політичні" вийшло, але, сподіваюсь ви мені пробачите. Але погодьтесь, такого визначення вистачає для пересічного громадянина, але для законопроекту цього замало. Незрозуміло хто саме виступає суб`єктами влади, що таке правляча політична сила, хто такі ті політичні рухи. Все це повинно бути визначено. Давайте тоді звернемося, нарешті до проектів.

Дійсно, законопроектів, які торкаються теми опозиції і її відносин із більшістю в нашому парламенті було надзвичайно багато - у Верховній Раді ІІІ скликання (1998 - 2002 рр) - п`ять, за 2002 - 2006 рр. - шість, сьогоднішній склад ВР теж не відстає, а тому, як ви бачите, поле для пошуків неабияке. Щире здивування у мене викликав той факт, що авторами цих законопроектів були не останні люди в нашій державі - Л. Кучма, Ю. Тимошенко, Р. Зварич, Р. Богатирьова, Т. Чоновіл. Та й вони не прийшли до згоди хоча б у визначенні, що вже говорити про зміст самих проектів.

Ось спроба визначити поняття опозиції в першому законопроекті "Про праламентську опозицію" від 16 лютого 2000 року (автор В. Філенко):

"Стаття 1. Поняття парламентської опозиції.

Політичною опозицією у Верховній Раді України відповідно до цього Закону визнається гарантована Конституцією України систематичне вираження публічної незгоди певних парламентських груп і фракцій з політичним курсом Кабінету Міністрів України, яка спрямована на зміну цього політичного курсу або усунення з посад окремих членів Кабінету Міністрів України, або його відставки в цілому..."

Ну і де тут визначення об`єктів і суб`єктів? Нема. Добре, поїхали далі, бо в наступній статті, що носить назву "Визначення термінів, що вживаються в цьому Законі" щось схоже з`являється, там визначаються поняття "опозиційна меншість", "опозиційний блок", "опозиційні формування". Різниця між визначеннями настільки тонка, що мені вловити її не вдалося, а от у правах та обов`зках меншість, блок і формування суттєво різняться між собою. Заплутано, незручно, незрозуміло... Не впевнений, що самі депутати розібралися в цьому законопроекті. Може тому його й не прийняли.

Йдемо далі. Р. Зварич виявився надзвичайно послідовним, бо подавав аж два законопроекти (в третьому та четвертому скликаннях ВР), але в жодному з них взагалі нема визначення парламентської чи політичної опозиції. Йому здалося, що все і так зрозуміло. Ой, сумніваюсь. Гарним послідовником пана Зварича став депутат С. Правденко, який і у своєму законопроекті просто проігнорував визначення.

Члени Комуністичної партії України (В. Понеділко, С. Гуренко, В. Сіренко, Г. Крючков) взагалі красиво "з`їхали" на Конституцію. В їхньому законопроекті маємо таке:

"Політичною опозицією в Україні відповідно до Конституції України визнаються політичні партії, їх коаліції (блоки), громадські організації та їх об’єднання, групи громадян і окремі громадяни, об’єднані на тотожних і близьких між собою позиціях (платформах), депутатські фракції, групи, їх об’єднання у Верховній Раді України, Верховній Раді Автономної Республіки Крим, місцевих Радах та засоби масової інформації, які не підтримують політичного курсу Президента України, виконавчої влади (далі - офіційний політичний курс) і пропонують суспільству альтернативну програму (концепцію) розвитку та ведуть легальну діяльність, спрямовану на зміну офіційного політичного курсу, перехід до альтернативної концепції розвитку (далі - опозиційна діяльність)."

Що значить "...відповідно до Конституції..."? Немає в нашому основному законі статті, яка б говорила щось про опозиційну діяльність, окрім статті 15, в якій говориться про те, що жодна ідеологія не може визнаватися обов`язковою, чим фактично дозволяє опозиційну діяльність. Все, більше ані слова.

Ну і звісно порадували регіонали. У них взагалі не визначення, а казка:

"...до “опозиційної політичної діяльності” відноситься добровільна діяльність, спрямована на захист гарантованих Конституцією прав і свобод громадян у разі їх порушення, невідповідності офіційного курсу влади задекларованим нею програмним цілям і завданням. Відтак право на таку діяльність мають усі суб’єкти суспільного життя".

Виникає багато питань:

1. Захист гарантованих Конституцією прав - це опозиційна діяльність? Класно... Чомусь завжди вважав, що це відноситься до правоохоронної.

2. Опозиція може лише боротися із "невідповідністю офіційного курсу влади задекларованим нею програмним цілям і завданням"? А критикувати самі цілі і завдання виходить неможна?

Авторами цього проекту, доречі, є відомі всім Р. Богатирьова, Т. Чорновіл та інші.

І чого можна чекати від наших депутатів, якщо вони не можуть узгодити просте визначення слова? Чи може вони не розуміють необхідності цього пошуку?

P.S. При написанні статті використовувалися тексти законопроектів, розміщені на сайті www.rada.org.ua.