У поруч вартій котельні завіряють, що в опалювальну систему будинку подається вода температурою +63 градуса. Чому вода "не доходить" до будинку, у котельні не знають.

У ЖЕКу №4, куди за роз’ясненнями звернувся кореспондент "Острова", відповіли, що причиною всьому стало "засмічення" системи опалення. Тим часом мешканців будинку №84 наздогнало ще одне нещастя - за два кроки від під’їзду прорвало трубу гарячого водопостачання». Звичайно все це викликає велике напруження в місті. З іншого боку, багато «регіоналів» теж не проти скинути Лук’янченка. Щоправда, чужими руками. На жаль немало зусиль для перемоги теперішнього мера доклав Олександр Клименко, який очолює місцеву організацію УНП та висувався в мери Донецька. Відразу скажу, що в виборчій компанії О.Клименка на посаду мера застосовувались все ті ж методи, що й на виборах його супротивника Олександра Лук’янченко від Партії Регіонів. Тому протиріччя , які виникли останнім часом в області й особливо в м. Донецьку йдуть коріннями у вибори березня поточного року.

Незважаючи на політизацію суспільства, у тому числі й у Донецьку, вибори в донецького міського голови та його колег по області відрізнялися практично повною відсутністю інтриги через передбачуваність результатів. Ім’я майбутнього мера було заздалегідь відомо як виборцям, так і його конкурентам-кандидатам. Такого "чуда", що відбулося в Києві, де, всупереч аналітикам до влади прийшов не фаворит Олександр Омельченко, а його опонент Леонід Черновецкий, у столиці Донецького краю не трапилося. Втім все-ж інтрига й була. виділились. Діючий мер Олександр Лук’янченко що представляв Партію Регіонів та голова одного з міських райвиконкомів Сергій Бєшуля, старий соратник Володимира Рибака, нинішнього віце-премєра, який відсторонився від ПР. В Донбасі прізвище Бєшуля досить відоме. Це неформальні лідери грецького земляцтва, яке в області має суттєвий вплив. Особливо і Приазовї, Мар’їнському та Старобешивському районах. Наприклад один з них очолює передове сільськогосподарське підприємство в с. Елезаветовка Мар’янского району, є впливовою людиною в своєму районі. З його думкою рахується місцеве керівництво. Можна говорити й про інших представників цього конгломерату, але це виходить за рамки нашої розмови. Сергій Бєшуля довгий час був заступником Володимира Рибака під час його перебування на посаді мера Донецька. В 2000 році висувався в народні депутати по 41в.о. від Донецької влади. Та під тиском Людмили Кучми й адміністрації президента , керованої Володимиром Литвином він був змушений зняти свою кандидатуру на користь Раїси Богатирьової.

Після того як Рибак перебрався в Київ Сергій Бєшуля йде працювати головою Київського райвиконкому м. Донецьк. Говорили про великі протиріччя з новим мером. Безумовно людина авторитетна в місті, і не заангажована на “донецькому клані” саме він міг протистояти Лук’янченко. Його лідируюче положення серед інших учасників перегонів не викликало сумнівів. Сергія Бєшулю побоювався й діючий мер і ненавидів представник Костенко в області , заступник губернатора області Олександр Клименко. Він в червні місяці минулого року перебіг в УНП з Трудової партії України Михайла Сироти. Будучи одним з донецьких олігархів він співпрацював з Геннадієм Васильєвим та іншими високопоставленими представниками силових структур. Багато хто вважає, що саме завдяки їм він зміг прихопити “Донбасенергобуд” та декілька інших підприємств. коли Сергій Бєшуля висвітився реальним претендентом на перемогу Олександр Іванович почав діяти. Колишній голова громадської організації "Ми" Роман Лягін вважає, що кандидат у мери Донецька Олександр Клименко купив кандидата в мери Донецька Олександра Бутрика, щоб той реалізував чорний піар проти кандидата в мери Донецька Сергія Бєшулі. Та й зняття його з перегонів вперто приписують Клименко. Адже Сергій Бєшуля був безперечним фаворитом перегонів. Про це говорить й активна виборча кампанія керівника Київського району, і місцеві політичні експерти А громадяни Донецька дострокове зняття Сергія Бєшулі з виборів зв’язують саме з його популярністю серед дончан.

Тут мабуть і зійшлись інтереси Клименко та Лук’янченко... "У свій час в усуненні над міру небезпечного конкурента з "дороги в мери" виборці Бєшулі винили як Олександра Лук’янченко, так й іншого кандидата Олександра Клименко" писав свого часу ”Ура Інформ-Донбас”.

Саме це й стало причиною того, що крісло під мером Донецька з самого початку було нестабільнім. В січні воно захиталось і тоді й сплив на поверхню пан Левченко. Скандал розгорівся після того, як секретар Донецької міської ради Микола Левченко, виступаючи на сесії міськради заявив, що супротивники надання російській мові статусу другої державної насправді просто розуміють, що при офіційній двомовності українська мова просто зникне з обігу й залишиться існувати як мова фольклору. Дане посилання відразу було засуджено депутатами Верховної Ради від Партії регіонів Ганною Герман і Тарасом Черноволом. Пізніше донецький міський голова Олександр Лукьянченко назвав виступ однопартійця «імпульсивним». Та справ в тому, що заява Левченко була настільки грубою та дебільною, що викликала неприйняття навіть серед противників української мови. Та Донецька міська рада в намаганні перевести народне обурення в русло протистояння українській мові, пішли значно далі. ", 21 лютого на сесії Донецької міської ради депутати прийняли звернення до парламентського Комітету з питань правосуддя, у якому попросили "провести розслідування" прокурорських протестів проти надання російській мові статусу регіональної на території міста. Саме виступаючи в ході секретар міськради Микола Левченко зробив ряд скандальних заяв. В тому числі й ту, де говориться "при офіційній двомовності українська мова просто зникне з обігу й залишиться існувати як мова фольклору". Львівська міська рада у відповідь на заяву депутатів Донецької міської ради поширила заяву, у якій просить Президента України належним чином відреагувати "на спроби екстремістських сил шовінізму посіяти ненависть і розпалити громадянський і міжетнічний конфлікти". Заяву підписали всі керівники депутатських фракцій міськради.

"21 лютого Донецька міська рада прийняла безпрецедентний по тоні й змісту документ - так називане "Звернення", адресоване Президентові України, Прем’єр-міністрові, міським радам Львова й Тернополя. Згаданий документ носить відверто українофобський, провокаційний й інтелектуально деградований характер. Крім цього, він містить расистське по своїй суті й чорносотенне по походженню твердження, що українська мова - це росіянин, але "зіпсований" ворогами Росії", - відзначається в заяві.

Львівська міськрада звернулася до прокуратури з вимогою дати правову оцінку обігу Донецької міськради, СБУ - з вимогою не допускати подібних проявів надалі . Від своїх донецьких колег львівські депутати вимагають "негайно відкликати ганебну й провокаційну заяву, вибачитися перед громадянами України й звільнити від посад авторів «Звернення»". У відповідь донецькі депутати заступилися за Левченко й поширили заяву, у якій запевняли, що секретар міськради "відстоював позицію депутатського корпусу й міської громади" і сприяв "безпосередньому виконанню передвиборної програми Партії регіонів". А ще звернулися в центральний апарат Партії регіонів, до фракції Партії регіонів у Верховній Раді з приводу "язикового скандалу", що розгорівся в місті. «…після перемоги нашої політичної сили в масштабах країни на виборах 2006 року Донецька міська рада приступила до безпосереднього виконання передвиборної програми Партії регіонів. Оскільки питання про надання російській мові офіційного статусу було відображено у передвиборній програмі Партії, що повністю відповідає сподіванням наших виборців, Донецька міська рада 26 травня 2006 року одноголосно прийняла рішення про використання російської мови в якості регіонального. Але офіційна влада почала діяти всупереч волі народу, прокурор м. Донецька подав позов у суд на дане рішення й у місті почалася боротьба за право жителів говорити на рідній російській мові». Тобто міська рада відкрито намагається перекинути народний гнів за тарифи та інші промахи проти України та державної мови. Адже саме на тій сесії мали обговорити комунальні тарифи і навіть чекали Юлю Тимошенко. Чи не до її приїзду готувалась клоунада на чолі з головним клоуном міськради.

Не даремно в той же час на першому муніципальному каналі відбулись дебати між тим же Левченко та лідером місцевих БЮТівців Володимиром Скубенко. Саме по комунальних тарифах. Доволі цікавий діалог… «Скубенко: Чому ми, користуючись мовою Левченко, повинні перерахувати тарифи влітку, коли є овочі, фрукти, ще щось, а платити сьогодні?

Левченко: Хлопці, вони до влади рвуться! Вони не будуть сьогодні говорити правду!

Скубенко: Так якщо вам влада не потрібна, так відмовтеся від неї!

Левченко: Так це не влада - у місті, я вас благаю! У вас там влада, у Верховній раді!

Скубенко: Що заважає навести порядок? Як говорить Левченко: міськвиконком зробив усе для зниження тарифів, і може розслабитися й умити руки.

Левченко: Звичайно, ми не прихильники того, щоб ціни здійнялися! Так не захищаємо ми ці ціни! І точно також нам важко було їх установлювати, і дивитися в очі, у першу чергу, виборцям!» думаю, що після цього зрозумілий шум навколо мовного питання.

А тепер деякі штрихи біографії затятого українофоба. Микола Олександрович керівництві міста перебуває з кінця 90-х років. У той час майбутній "регіонал" активно проповідував ідеологію Леніна й Маркса в Куйбишевському районі Донецька де був депутатом від КПУ. В 2002 році під гаслом "Я знаю як треба!" Левченко виграв вибори по одному з мажоритарних округів Куйбишевського району в Донецьку міську раду. І із цього моменту Левченко міняє кольори - червоний на голубий, для кар’єри. Тоді ж разом з заступником губернатора Віктора Януковича Едуардом Прутником, Левченко створює молодіжне крило Партії регіонів - Союз молоді регіонів України (СМРУ). Але цей союз не проіснував довго, тому що лобіював інтереси "старших братів" з Москви. Та так що не завжди влаштовував навіть керівництво прмосковської партії регіонів. В 2003 році в Левченко зійшовся з мером Донецька. "Він (мер Олександр Лукьянченко) мене покликав не працювати в управлінні по зв’язках із громадськістю, а я створював його». В 2004 році Левченко зайняв посаду секретаря міськради, а на 1-й сесії Донецької міськради в 2006 році новий депутатський корпус переобрав його повторно на цю же посаду за рекомендацією політради Донецького обласного відділення Партії регіонів, головою якого є Борис Колєсніков.

«До речі, напередодні обрання Левченко на високу посаду, він захистив кандидатську дисертацію по історії "Італійсько-турецький конфлікт у контексті міжнародних відносин на початку ХХ століття". Науковий керівник Миколи - викладач Донецького національного університету, співробітник історичного факультету Сергій Баришників - основоположник студентського "таємного коричневого співтовариства". Як говорять наукові співробітники ДОННУ, що попросили не називати їхніх імен, "шовіністична проросійська група із числа студентів, аспірантів і деяких викладачів існує на факультеті давно". "Баришників - ініціатор створення цього проросійського нацистського кружка. Група пропагує ідеї геополітичного панування Росії, «уничижительно» говорить про українську культуру й державність, розпалює міжнаціональну й релігійну ворожнечу, підтримує антисемітизм. Це співтовариство поповнюється із числа студентів, яких протягом п’яти років навчання Баришників ретельно опікує й потім допомагає встати на ноги, а заодно вкладає в їхніх голів імперіалістичні російські ідеї". www.novosti.dn.ua

Думаю що все ясно.