О проекте ХайВей

Публикуйте на ХайВей свои статьи, фото, видео.

Получайте рецензии и комментарии от сообщества ХайВей на свои публикации.

Зарабатывайте деньги на публикациях.

Общайтесь с интересными людьми.

 

Экология  26 июля 2011 23:19:07

Горбачиха: дика і незнана

Насмілимося стверджувати – це одне з найменш знаних київських урочищ. Мало хто знає де воно знаходиться. Мало кому щось говорить його назва. Єдине чим це урочище прославилося в мережі Інтернет, черговою боротьбою проти планів варварської збудови долини Дніпра. Не вірите? Що ж перевірте, адже мова йде про київське урочище Горбачиха. Дикість Горбачихи у ХІХ ст. зумовила те, що про неї як складову невисокого піщаного узвишшя, що тяглося від Русанівської протоки до села Вигурівщина, путівник Богуславського (1912 р.) повідомляв, що тут знаходилася Лиса гора – “улюблене пристановище київських, іногородніх та навіть іноземних відьом”. Залишається воно мало відвідуваним, захованим справжніми природним раєм і по сьогодні. В цій статті наша розповідь про історію, унікальну природну цінність та проблеми цього мальовничого куточка нашої прекрасної столиці, яке наразі може безслідно зникнути так і не відкритим.

Горбачиха: дика і незнана

 

Піщані прируслові вали в народі здавна називали відьминими горами. А одна з заплавних грив в районі Воскресенки досягала таких розмірів, що її навіть вважали однією з київських Лисих гір – «улюбленим пристановищем київських, іногородніх та навіть іноземних відьом»

 

 

Де знаходиться Горбачиха?

 

 

Загублений світ цього урочища знаходиться зовсім недалеко від географічного центру Києва та гомінкої цивілізації Лівобережжя. Адже навпроти Труханового острова та його вічного супутника – острова Долобецького, нижче за Подільський залізничний міст з лівого берега тягнеться величезний зелений масив, більша частина якого освоєна під Русанівські сади, втім найбільш винесена на захід частина, що розташована за межами протиповеневої дамби і півкругом звивається паралельно абрисам північної частини Труханового та Долобецького островів це і є Горбачиха.

 

Урочище Горбачиха (позначено 1) на супутниковому знімку та мапі Googlemaps
Урочище Горбачиха (позначено 1) на супутниковому знімку та мапі Googlemaps

 

Від дніпровських островів Горбачиха відмежована водами Чорторию, які між Долобецьким, Венеціанським (Гідропарком) островами та лівим берегом (до складу якого наразі входить Горбачиха) носять назву Русанівської протоки. Та його частина, що роз’єднує північну частину Долобецького та Горбачиху згідно лоції 1982 р. носить назву рукав Горбачів. Імовірно від назви цього рукава і пішла сучасна назва урочища.

 

 

Топографічна мапа урочища Горбачиха: 1 – захисна дамба проти повеней, 2 – Південна затока (ця і інші назви водойм наші, введені для зручності), 3 – піщані дюни, 4 – забудова: база УООР та база відпочинку, 5 – Північна затока, 6 – Подільский залізничний міст, 7 – район будівництва Подільсько-Воскресенського мостового переходу, 8 – Центральна затока, 9 – озеро Чаплине, 10 – Вужачкова протока, 11 – озеро Центральне, 12 – район варварських рубок
Топографічна мапа урочища Горбачиха: 1 – захисна дамба проти повеней, 2 – Південна затока (ця і інші назви водойм наші, введені для зручності), 3 – піщані дюни, 4 – забудова: база УООР та база відпочинку, 5 – Північна затока, 6 – Подільский залізничний міст, 7 – район будівництва Подільсько-Воскресенського мостового переходу, 8 – Центральна затока, 9 – озеро Чаплине, 10 – Вужачкова протока, 11 – озеро Центральне, 12 – район варварських рубок

 

В плині історії

Давня історія урочища Горбачиха губиться в мороку віків. Адже так сталося, що ця спокійна заплавна місцевість до сучасного етапу залишалася неосвоєною, а отже була осторонь від вагомих історичних подій і тому не слугувала предметом писемних згадок. Зрозуміло, що ми не маємо інформації і з приводу того як вона тоді називалася. Одне зрозуміло, доля Горбачихи весь час була тісно пов’язана зі змінами гідрології заострівного рукава Десни – Десенки (пізніше весь за острівний рукав почали також називати Чорториєм, спочатку ж так називали протоку між островами Трухановим та Муромцем). Внаслідок мандрування (зміни русла) цього рукава, Горбачиха напевне певний час була відмежованою ним від решти лівого берега фактично являючи собою острів. Принаймні такою ситуація виглядала станом на 1855 р.

Сучасне урочище Горбачиха (1) на мапі 1855 р.
Сучасне урочище Горбачиха (1) на мапі 1855 р.

 

Горбачиха: дика і незнана

Сучасне урочище Горбачиха на плані лівого берега Дніпра, складеному землеміром Сноєвським в п.п. ХІХ ст.

Цікаву інформацію щодо реліктових лівобережних водотоків дає план лівого берега р. Дніпро від гирла р. Десни до гирла р. Чорториї землеміра Козелецького повіту, колежського асесора Сноєвського, який імовірно був складений у першій половині ХІХ ст. Як свідчить план староріччя заострівного рукава Десни (цікаво що автор називає його частину Радункою зберегаючи назву ще давньоруського часу) проходило в п.п. ХІХ трасою на захід від с. Вигурівщина та Воскресенська Слобідка. Це староріччя впадало до Десни двома головними рукавами в районі сучасного острова Долобецький: 1. - через оз. Неводное (суч. Малинівка) на північ від суч. ур. Горбачихи та 2. - на південь від урочища Горбачиха через «оз. Житнинь» (суч. озера в центрі масиву Русанівських садів).

Мапа Київської та Полтавської губернії 1850 р. дозволяє побачити на північ від Горбачихи сліди господарського використання, зокрема тут розміщувалися якісь тимчасові споруди - т.з. "Балагани", невідомого нам призначення.

Горбачиха: дика і незнана

Сучасне урочище Горбачиха з відміченими на північ від неї балаганами, імовірно пастухів чи рибалок (1) на мапі Київської та Полтавської губернії 1849-50 рр.

Статус урочища змінила регуляція Дніпра у зв’язку з будівництвом Ланцюгового мосту. В ході цього в 1884 р. було перекрито вхід в протоку, що відділяв Горбачиху від лівого берега Тож, на мапі 1880-х рр. Горбачиха являє собою лівобережне урочище Зображене на цій мапі озеро Неводне має дуже умовні абриси, об’єднуючи систему стариць Неводного та суч. Русанівського озера. Частиною лівобережжя показане урочище і на мапі 1896 р.

Загата на Чорториї (за Максимовичем, 1901)
Загата на Чорториї (за Максимовичем, 1901)

Сучасне урочище Горбачиха (1) на мапі 1871-73 р.р.
Сучасне урочище Горбачиха (1) на мапі 1871-73 р.р.

Сучасне урочище Горбачиха на мапі 1896 р., загата на Чорториї (а) забезпечила водність Старого Чорторию. Помітні також релікти колишнього рукава Десни, що під час повеней перетворював Горбачиху на острів (b), а також зачатки сучасної Північної затоки (c). Наявна також Південна затока з майже сучасними абрисами (d), а також озера в районі сучасного Чаплиного озера та Вужачкової затоки (e)
Сучасне урочище Горбачиха на мапі 1896 р., загата на Чорториї (а) забезпечила водність Старого Чорторию. Помітні також релікти колишнього рукава Десни, що під час повеней перетворював Горбачиху на острів (b), а також зачатки сучасної Північної затоки (c). Наявна також Південна затока з майже сучасними абрисами (d), а також озера в районі сучасного Чаплиного озера та Вужачкової затоки (e)

Детальну гідрологію урочища дає мапа 1914 р. Вхід в протоку, що відділяла урочище від лівого берега був перекритий Михайлівською запрудою. З півдня Чорторийською запрудою №2b до Горбачихи приєднали північну частину суч. острова Долобецький. Урочище являло собою піщаний масив перерізаний протоками, в які входила вода під час великих повеней. Верхівки прируслових валів були вкриті заплавним лісом, імовірно з верби білої.

Горбачиха: дика і незнана

Урочище Горбачиха на мапі долини Дніпра 1914 р.: 1 – Михайлівська запруда, 2 – Чорторийська запруда №2b, 3 – колишня протока – суч. оз. Русанівське, 4 – урочище Михайлівський луг, 5 – урочище Боярське, 6 – північна частина острова Долобецький

Довоєнні радянські картографічні матеріали не дають нам яких-небудь тогочасних назв пов’язаних з сучасним урочищем Горбачиха. Станом на 1931 р. північна частина сучасного Долобецького острова була сполучена з лівим берегом греблею так, що вхід до Русанівської протоки був перекритий. Горбачиха ж показана лівобережним масивом з невеликою затокою з півдня.

Сучасне урочище Горбачиха (1) на мапі 1931 р.
Сучасне урочище Горбачиха (1) на мапі 1931 р.

На схемі ж наступного 1932 р. показано відмінну ситуацію. Тут південна частина суч. Долобецького острова сполучена з Горбачихою, вони від’єднанні від лівого берега протокою.

Сучасне урочище Горбачиха (1) на мапі 1932 р.
Сучасне урочище Горбачиха (1) на мапі 1932 р.

Відмінну ситуацію ми бачимо на мапі 1936 р.: сполучені між собою Горбачиха та північна частина сучасного Долобецького острова від'єднанні від лівого берега лише затокою.

Сучасне урочище Горбачиха (1) на мапі 1936 р.
Сучасне урочище Горбачиха (1) на мапі 1936 р.

Невідповідність між даними 1931, 1936 та 1932 р.р. пояснюється, напевне, використанням на мапі 1931 р. більш ранньої гідрологічної обстановки. Що ж до протоки, що відділяла масив Долобецький – Горбачиха (на мапі 1932 р.), то вона, імовірно виникала лише під час розливів Дніпра. Це підтверджується німецьким аерофотознімком 1943 р.

Сучасне урочище Горбачиха на німецькому аерофотознімку 1943 р. (http://www.wwii-photos-maps.com/kievaerialscans/GX3938SG-260943/slides/GX3938SG-260943-100.html): a – релікти колишнього рукава Десни – суч. Русанівське озеро, b – Південна затока, c – район сучасного Чаплиного озера та Вужачкової затоки, d – Північна затока, e – піщані дюни – та сама Лиса гора, позначення наші
Сучасне урочище Горбачиха на німецькому аерофотознімку 1943 р. (http://www.wwii-photos-maps.com/kievaerialscans/GX3938SG-260943/slides/GX3938SG-260943-100.html): a – релікти колишнього рукава Десни – суч. Русанівське озеро, b – Південна затока, c – район сучасного Чаплиного озера та Вужачкової затоки, d – Північна затока, e – піщані дюни – та сама Лиса гора, позначення наші

Натомість, деякі дуже цікаві довоєнні подробиці зберегла до нас педантична німецька картографія. Так, на мапі Києва 1943 р. знаходимо місцеву назву тодішньої Горбачихи – Кодачек (як тут не згадати острів перед першим Дніпровим порогом – Кодацький). При цьому слід відмітити, що згідно вже згадуваному Плану Сноєвського, Кодаком станом на п.п. ХІХ ст. називалася протока між островами Трухановим та Муромцем. Згідно мапі, а також аерофотознімку 1943 р. терени урочища Кодачек залишалися повністю не освоєними.

Урочище Кодачек - сучасне урочище Горбачиха (1) на німецькій мапі 1943 р.
Урочище Кодачек - сучасне урочище Горбачиха (1) на німецькій мапі 1943 р.

Цікавою деталлю, яку добре видно на мапі 1943 р. є більша за сучасну протяжність Північної затоки Горбачихи. Адже показаний на мапі її довгий південний ріг наразі напевне затоплено після підняття рівня води при заповненні Канівського водосховища.

Аналіз аерофотознімку 1943 р. також дозволяє пояснити вищеописані зміни острівного – півострівного статусу тодішнього урочища Кодачек (Горбачиха) та поряд розташованої північної частини острова Долобецький (на мапі 1943 р. - урочище Кут). Адже під час весняних повеней деснянські води з Десенки спрямовувалися не тільки у Чорторий. Значна їх частина утворювала потужний водотік Старим Чорториєм та Русанівською протокою. Все це призводило до відкладання у вказаних протоках, а також у Долобській та Венеціанській протоці великої маси алювію. Після спадання води це призводило до утворення у них великих піщаних мілин, які ніби об’єднували окремі заплавні масиви. На зазначеному знімку видно такі мілини біля входу до Старого Чорторию (протоки між урочищем Кут (північна частина суч. Долобецького) та лівим берегом), на південному закінченні Долобської протоки (між Трухановим та Долобецьким), а також у західній частині протоки між двома частинами сучасного Долобецького (суч. Долобецьке озеро та затока).

Аерофотознімок дозволяє нам також охарактеризувати тогочасні ландшафти цих урочищ. Це були ділянки заплавних лук, ксерофітні луки на піщаних гривах, невисокі вербові зарості, а також невеликі ділянки заплавного вербово-осокорового лісу.

По війні доля Горбачихи змін не зазнала, адже було прийнято концепцію паркового використання території Дніпровських островів та заплавних урочищ. В той час лише було освоєно під садові ділянки територію на північ від Подільського залізничного мосту, а також на схід від озера Русанівське. Втім, саму Горбачиху, відгороджену від садів захисною дамбою, полишили у спокою.

 

 

Урочище Горбачиха в системі паркових ландшафтів Києва, схема  1982 р.
Урочище Горбачиха в системі паркових ландшафтів Києва, схема 1982 р.

 

 

Сучасне урочище Горбачиха (1) на мапі 1960 р.
Сучасне урочище Горбачиха (1) на мапі 1960 р.

 

 

Після спорудження Канівської ГЕС найбільша ріка України стала значно ширшою. Підпір води призвів до уповільнення течії. У свою чергу це спричинило часткове заростання русла. Ситуацію після спорудження Канівського водосховища якнайкраще характеризує лоція Дніпра 1982 р. 

Горбачиха на лоції 1982 р. Добре помітні Північна (a) та Південна затока (b). розвиток яких імовірно був викликаний підвищенням рівня води з будівництвом Канівського водосховища
Горбачиха на лоції 1982 р. Добре помітні Північна (a) та Південна затока (b). розвиток яких імовірно був викликаний підвищенням рівня води з будівництвом Канівського водосховища

 

 

 

Саме на цій лоції ми вперше зустрічаємо і гідронім «рукав Горбачів» від якого імовірно і пішла сучасна назва урочища. В будь-якому разі вона є влучною бо добре відбиває тутешній хвилястий рельєф місцевості. Починаючи з 2000 р. назва ця з’явилася на план-схемах м. Києва. Свідченням людської активності на території Горбачихи стала збудована після війни дорога з бетонних плит, аналогічна прокладеній на Трухановому. Імовірно її призначенням було в комбінації з понтонними мостами забезпечувати швидку переправу військ через Дніпро по трасі Рибальський півострів-Труханів-Горбачиха.

 

 

Дорога з бетонних плит, що пролягла Горбачихою у післявоєнний час (Фото автора)
Дорога з бетонних плит, що пролягла Горбачихою у післявоєнний час (Фото автора)

 

Природні скарби

Наразі урочище Горбачиха являє собою поєднання усіх типів заплавного ландшафту з властивими для них рослинними угрупованнями. В південно-східній частині урочища збереглися рештки реліктових прируслових піщаних гряд (Власне це вони колись називалися Лисою горою). Піщані гряди вкрито типовою пісоклюбною (псамофітною рослинністю), утворює ксерофітні (сухі) луки. Рослинність псамофітних ділянок сформована переважно куртинами костриці Беккера, куничника наземного та келерії сизої. Борізноманіття ксерофітних лук створюють численні види рослин: щавель горобиний, миколайчики плоскі, гвоздика Борбаша, енотера дворічна, полин дніпровський, заяча капуста звичайна, їдка та шестирядна, підмаренник звичайний та північний та багато інших. Рясно зростає тут також напівпаразитична рослина – дзвінець малий.

 

 

Реліктові прируслові піщані гряди вкрито пісколюбною рослинністю (Фото автора)
Реліктові прируслові піщані гряди вкрито пісколюбною рослинністю (Фото автора)

 

 

З рідкісних рослин на таких ділянках виявлено квітуючі особини козельців українських, які занесені до Європейського Червоного списку рослин. На схилах і верхівках гряд наявні також зарості верби гостролистої (шелюги) – шелюжники. На таких ділянках також можна побачити дикого родича посівного жита – жито лісове та пісколюбну осоку колхідську.

 

 

Козельці українські – рослина занесена до Європейського Червоного списку (Фото автора)
Козельці українські – рослина занесена до Європейського Червоного списку (Фото автора)

 

 

Але найбільшу частину урочища замають екосистеми заплавного лісу. Як ми вже показали раніше на основі аналізу архівних аерофотознімків до зарегулювання Дніпра та припинення природного гідрорежиму, більша частина урочища була імовірно вкрита луками, що перемежовувалися з окремими смугами осокорово-вербових лісів. Наразі ж в умовах відсутності періодичного і тривалого затоплення більша частина урочища вкрилася лісовими екосистемами. Ліси тут сформовано переважно тополею чорною (осокором) та вербою білою. При цьому трапляються дуже старі екземпляри цих дерев. Великі площі дикого непорушеного заплавного лісу, який завдяки великій вологості, ліанам дівочого винограду, щільному травостою і підліску можна образно порівняти з амазонськими нетрями, це найбільший скарб урочища Горбачиха. Адже в інших лівобережних заплавних урочищах від Вигурівщини до Осокорків такі комплекси або фрагментарні або повністю втрачені.

 

 

Заплавні ліси Горбачихи – її найбільший скарб (Фото автора)
Заплавні ліси Горбачихи – її найбільший скарб (Фото автора)

 

 

Під пологом заплавного (так і хочеться написати тропічного!) лісу трапляються і справжні ботанічні раритети, наприклад давня папороть вужачка. Наявність цієї рослини свідчить про локалізацію в цьому районі грибної плями з якою рослина утворює зв’язок -мікоризу. Наявність же мікоризного поля це свідчення високою придатності урочища для існування лісових та болотяних орхідей.

 

 

Вужачка – рослинний раритет урочища Горбачиха (Фото автора)
Вужачка – рослинний раритет урочища Горбачиха (Фото автора)

 

На прилеглій до урочища акваторії Чорторию, заток та озер збереглися добре розвинуті комплекси прибережно-водної рослинності. Саме тут поширені формації глечиків жовтих, водяного горіха плаваючого, латаття сніжно-білого та сальвінії плаваючої, які внесено до Зеленої книги України. Реліктову водну папороть сальвінію плаваючу та водяний горіх плаваючий також занесено і до Червоної книги України, а інші два види водних рослин охороняються рішенням Київради 219/940 від 29.06.2000 р.

 

 

Прибережно-водна рослинність на акваторії Північної затоки урочища Горбачиха (суч. вигляд, Фото автора)
Прибережно-водна рослинність на акваторії Північної затоки урочища Горбачиха (суч. вигляд, Фото автора)

 

 

Червонокнижний водяний горіх плаваючий утворює біля узбережжя Горбачихи щільні зарості (Фото автора)
Червонокнижний водяний горіх плаваючий утворює біля узбережжя Горбачихи щільні зарості (Фото автора)

 

 

Горбачиха – це також край дивовижного фауністичного розмаїття. Узбережжя острова та заплавного лісу в урочищі Горбачиха використовується бобром, якого внесено до Додатку ІІІ Бернської конвенції, та видрою, що занесена до Червоної книги України. Старі дерева на Горбачисі дають літній прихисток багатьом видам кажанів, що всі занесені До Червоної книги України. Небагаточисельні популяції утворюють американська норка, червонокнижний чорний тхір, білочеревий їжак та кріт.

 

 

Сліди діяльності крота поки звичайне явище на заплаві (Фото автора)
Сліди діяльності крота поки звичайне явище на заплаві (Фото автора)

 

 

Зарослі чагарниками смуги заплавних лісів і піщані коси активно використовуються з кінця літа і до початку льодоставу хвилею мігруючих через місто коловодних і лісових птахів. Зокрема тут на прольоті зупиняються червонокнижні кулик-сорока та малий крячок, а також занесені до того ж Додатку ІІ до Бернської конвенції крячок річковий, мартин малий та ціла низка куликів.

Влітку на прихованих затоках Горбачихи зокрема Чаплиній, полюють не тільки більш звичайні сірі, але й більш рідкісні великі білі чаплі.

 

 

Чаплине озеро – серце ще однієї київської Амазонії (Фото автора)
Чаплине озеро – серце ще однієї київської Амазонії (Фото автора)

 

 

Горбачиха: дика і незнана

 

Протягом теплого сезону заплавні ліси переповнені птахами: вівсянками, вівчариками, кропив’янками, очеретянками, дроздами та синицями. З інших видів внесених до Додатку ІІ до Бернської конвенції на вказаних територіях постійно гніздують сіра сова, ремез, вивільга, малий строкатий та сивий дятли та крутиголовка. Спостерігається також висока щільність гніздувань соловейка. Досить багатий світ плазунів та амфібій включає занесених до Додатку ІІ болотяну черепаху, ящірку прудку, деревну та гостроморду жаб, часничницю, а також вужа та озерну жабу. Деревну жабу внесено також до Червоної книги МСОП.

Велике значення має збереження прилеглої до берегів акваторії, де зокрема розташовано зимувальні ями. Тут взимку скупчується риба, в тому числі й такі малочисельні зараз у Дніпрі види, як головень, білизна, синець, а також цінні промислові види: сом та судак. В затоках Горбачихи зустрічаються також лин та карась сріблястий.

 

 

Білизна (Жерех) – характерна риба піщаних дніпровських перекатів (Фото автора)
Білизна (Жерех) – характерна риба піщаних дніпровських перекатів (Фото автора)

 

 

На краю загибелі

Втім, наразі Горбачисі загрожує повне знищення. Першим ударом для неї стало прокладання через її територію траси Подільсько-Воскресенського мостового переходу. Цікаво, що тоді було не тільки вирубано фрагмент заплавного лісу (траса мостового переходу пройшла вздовж вищезгадуваної дороги з плит, а отже імовірно найкоротшим шляхом), але й виникла загроза знесення розташованих на трасі мостового переходу дач.

 

 

Подільсько-Воскресенський мостовий перехід перерізав Горбачиху навпіл (Фото автора)
Подільсько-Воскресенський мостовий перехід перерізав Горбачиху навпіл (Фото автора)

 

 

У відповідь на протести дачників Київська міська адміністрація вирішила компенсувати їм втрачені ділянки…за рахунок Горбачихи. Тут вже у конфлікт втрутилися природоохронці… На жаль звичним стало те, що не тільки від прийнятої ще в повоєнні роки концепції паркового використання дніпровських урочищ, але й від новіших планувальних документів наразі у нас постійно відходять, намагаючись заробити на освоєнні прибережних ділянок. Тож, поки питання дачників, мосту і екологів зависло у повітрі, земельну ділянку загальною площею 40 га в урочищі «Горбачиха» у Дніпровському районі м. Києва було надано такому собі ТОВ «Будівельний міжгалузевий альянс». В урочищі відбулася рубка дерев під майбутнє будівництво. Наразі вже знищено більше 5 га заплавного лісу. Проте, жоден з контролюючих органів не вжив заходів з її зупинення. І це в той час як територія урочища «Горбачиха» зарезервована під створення об’єкту природно-заповідного фонду. Про це прийняте рішення Київської міської Ради № 14 від 17 лютого 1994 р., яким урочище зазначене у Переліку цінних природних територій та об’єктів, що резервуються до заповідання. Крім того, резервування урочища під заповідання було підтверджене Генеральним планом м. Києва до 2020 р. та Програмою комплексного використання зеленої зони м. Києва до 2010 р.

Відповідно до Наказу Міністерства охорони природи № 434 від 5 листопада 2004 р. «Про Порядок погодження природоохоронними органами матеріалів відведення (викупу) земельних ділянок», Державне управління охорони навколишнього природного середовища у м. Києві не може погоджувати землевідведення за рахунок зарезервованих під заповідання територій. Проте, позиція Державного управління, яке не заперечує проти землевідведення і повідомляє, що погодження з його боку не здійснювалося, вказує на те, що таке погодження існує (http://sprotiv.org).

Зважаючи на велику природну і історичну цінність, урочище Горбачиха ще у 2004 р. природоохронцями номіноване на оголошення ландшафтним заказником місцевого значення «Долобецький-Горбачиха», що дозволив би зберегти екосистеми Горбачихи разом з розташованими через протоку цінними природними комплексами північної (малопорушеної) частини острова Долобецький.

Втім зроблено цього не було, натомість наразі урочище практично роздано під котеджну забудову, частину його території понівечено будівництвом Подільського-Воскресенського мостового переходу та вирубано перед запланованою забудовою. Таким чином ця унікальна перлина природи Києва так і може піти від нас назавжди непізнаною і гідно не оціненою…

 

 

Науковий співробітник історико-архітектурної пам’ятки-музею «Київська фортеця», к.б.н.

Парнікоза І. Ю.

 

Подробиці щодо топографії, історичного шляху та живого світу долини Дніпра у місті Києві, а також проблем і загроз її існуванню шукайте у нашій монографії «Київські острови та прибережні урочища на Дніпрі – погляд крізь століття».

Див. також

Суд повернув киянам урочище "Горбачиха"

 

 

Горбачиха на лоції 1982 р. Добре помітні Північна (a) та Південна затока (b). розвиток яких імовірно був викликаний підвищенням рівня води з будівництвом Канівського водосховища
Горбачиха на лоції 1982 р. Добре помітні Північна (a) та Південна затока (b). розвиток яких імовірно був викликаний підвищенням рівня води з будівництвом Канівського водосховища

Публикацию прочитали

Количество просмотров: 9826
Отредактировано: 02-09-2018 [12:49]
delete
Іван Парнікоза
Іван Парнікоза, Киев, свободный журналист "ХайВей" 

Теги

Для того, чтобы оценить статью, Вас необходимо войти в систему
Право оценивать рецензии на ХайВей можно получить от редакции сайта по рекомендации одного из журналистов ХайВей
Рекомендаций: +6
Всего комментариев: 8, Всего рецензий: 3
Укажите свой e-mail адрес, если Вы хотите получать комментарии к этому материалу
Подписаться

Для того, чтобы опубликовать сообщение в этой теме, Вам нужно ввойти в систему.

Рецензии

09:58 27/07/11
Журналистское мастерство
Язык и стиль
Форма подачи
Общее впечатление
Скіф Донецк
очень интересный материал, столь скурпулёзно сработан. Спасибо автору.
21:33 27/07/11
Журналистское мастерство
Язык и стиль
Форма подачи
Общее впечатление
Sveta Rybalko Харьков
Важлива тема, цікава, ретельно зібрані матеріали, але... Такі километри тексту та ще й з монітору - занадто...Розбили би на кілька частин текст. Чому розмір шрифту змінюється?

Текст невичитаний. Неприпустимо - перші три речення поспіль і по два рази слова "знати" та "мало". І т.ін.

Шкода, що такий цінний матеріал мало хто прочитає через незручність для сприйняття.
А може ви мені підкажите як в цій системі шрифти відлагодужувати бо кидає як хоче в робочому вікні їх відредагувати не можна? Окрім того вже й функцію редагування кудись зникла)
Що ж до об'єму головне завдання цього матеріалу було дати його тим хто буде шукати інформацію про це урочище, вибачайте що вийшло не так гладко як хотілося)
21:43 27/07/11
Sveta Rybalko Харьков
Якщо у Word все було в одному розмірі шрифту, а після публікації змінилося - напишіть модераторові, можливо це технічна помилка.
21:53 27/07/11
22:24 27/07/11
Журналистское мастерство
Язык и стиль
Форма подачи
Общее впечатление

Комментарии

Рекомендует этот материал. Почему? Доступно й детально!!
12:34 27/07/11
Іване, дякую дуже! після такого опусу іншу урочища тепер виглядають незнаними порівняно з Горбачихою :)
22:24 27/07/11
Рекомендует этот материал.
22:24 27/07/11
Рекомендует этот материал.
22:31 27/07/11
Богдан Горгота Запорожье
Рекомендує цей матеріал.
00:47 28/07/11
Скіф Донецк
Рекомендует этот материал. Почему? рекомендую
09:58 27/07/11

 


У зв'язку з неможливістю відредагувати цей текст, опція для цього чомусь просто зникла) мушу внести одну корективу - назва Балагани, що фігурує на Мапі Київської та Полтавської губернії, все ж таки не бажаний топонім, а скоріше позначення розташованих на той час на її території балаганів - тобто тимчасових легких будівель, а отже свідчення певного господарського використання урочища Горбачиха.

clever

12:58 28/07/11
Mary L Киев
Рекомендует этот материал.
10:32 27/07/11

Live

1 час. назад

Белка Белкина комментирует материал Перундень

2 час. назад

Алекс Скиталец комментирует материал стих Сергея Лебедева и Юрия Мельника "К нам Ангелы Бога на помощь спешат"

2 час. назад

Khomiaklit рекомендует материал ВИР БРЕХНІ В УКРАЇНІ

2 час. назад

Khomiaklit пишет рецензию на публикацию ВИР БРЕХНІ В УКРАЇНІ

2 час. назад

Khomiaklit рекомендует материал ЖИТТЯ НЕ ДЛЯ ВКРАЇНИ

3 час. назад

Алекс Скиталец рекомендует материал ВИР БРЕХНІ В УКРАЇНІ

3 час. назад

Алекс Скиталец комментирует материал ВИР БРЕХНІ В УКРАЇНІ

3 час. назад

Родослав Корченюк комментирует материал Перундень

3 час. назад

Белка Белкина комментирует материал Перундень

4 час. назад

Дмитрий Шилин публикует статью Достижения «Запорожстали» вошли в Книгу рекордов Украины

4 час. назад

Дмитрий Шилин публикует статью Комбинат «Запорожсталь» подтвердил соответствие международным стандартам

4 час. назад

Алекс Скиталец комментирует материал стих Сергея Лебедева и Юрия Мельника "К нам Ангелы Бога на помощь спешат"

4 час. назад

Ганка Гличка публикует статью Йде листопадова пора

4 час. назад

Дмитрий Шилин публикует статью Запорожские дети поздравили металлургов с юбилеем «Запорожстали»

4 час. назад

Дмитрий Шилин публикует статью Ростислав Шурма поздравил ветеранов с 85-летием «Запорожстали»